Ім'я файлу: Медичне страхування Курсова робота.docx
Розширення: docx
Розмір: 282кб.
Дата: 24.11.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 282кб.
Дата: 24.11.2021
скачати
2.1. Становлення медичного страхування в Україні
Медичне страхування у сучасному вигляді виникло відносно недавно. Розвиток системи медичного страхування відбувався протягом декількох останніх століть і спирався на давні традиції надання соціальної допомоги громадянам у разі настання будь-якого захворювання. Сучасні принципи соціального страхування походять від давньогрецьких і давньоримських правил, що забезпечували функціонування так званих організацій взаємодопомоги, які складалися в межах професійних колегій і займалися збиранням коштів і їх виплатою у разі настання нещасного випадку, отримання травм, втрати працездатності й у результаті хвороби.
В Україні на сьогодні відбуваються жваві дискусії щодо переходу до того чи іншого виду фінансування. Ситуація невизначеності переходу на новий рівень фінансування медичного страхування й відсутність згоди між різними учасниками ринку зумовили необхідність розглянути зарубіжний досвід провідних країн світу в галузі медичного страхування [12, с. 25].
Наявна на сьогодні система охорони здоров’я потребує термінового виконання процесу реформування. Повноцінний перехід до системи медичного страхування дасть змогу:
фінансувати лікувальні установи та медичні заклади відповідно до обсягу та якості наданих ними послуг, що сприятиме підвищенню оплати праці;
забезпечити фінансову незалежність медичних закладів;
перейти до контрактних умов у системі охорони здоров’я;
посилити конкуренцію між державними та приватними лікувальними установами;
користуватись переліком медичних послуг, які фінансуватимуться за рахунок держави, що створить умови розвитку ДМС [21, с. 161].
Виділяють такі основні проблеми низького рівня функціонування медичного страхування в Україні, що призводить до неякісного надання медичних послуг громадянам, а саме:
Неефективний розподіл фінансових ресурсів у галузі, що зумовлює низький рівень якості медичного обслуговування. Бюджетні кошти розподіляються через Міністерство охорони здоров’я за принципом «підтримки» наявної мережі лікарень згідно з їхніми потребами, які зумовлені потужністю самого закладу (кількістю койко-місць), а не якістю наданих ними медичних послуг. Так, за дослідженнями фахівців майже 70% виділених із бюджету коштів спрямовуються на заробітну плату лікарів та комунальні платежі медичних установ, лише 12% – на забезпечення потреб пацієнтів. При цьому рівень оплати праці лікарів не залежить від якості й обсягу їх роботи, тому залишається одним із найнижчих в економіці. Залежність обсягу фінансування лікарень від кількості койко-місць веде до ситуацій, коли лікарі намагаються довше затримати пацієнта в лікарні [21, с. 159].
Медичні установи, перебуваючи на фінансуванні держави і маючи статус неприбуткових організацій, рідко мають можливості до самостійного оновлення матеріально-технічної бази, формування запасів медикаментів, підвищення рівня оплати праці медперсоналу. Це веде до зниження якості послуг за підвищення їх вартості й антиконкурентних дій.
Медичним страхування в Україні охоплений незначний відсоток населення лише 2%, тоді як у розвинених країнах , медичне страхування –одне з основних джерел фінансування галузі охорони здоров’я. Українське суспільство не звикло до страхування, багато громадян не знають про його переваги, а іноді й просто не довіряють страховим компаніям. Але, з іншого боку, більшість вже не влаштовує рівень медичного обслуговування у вітчизняних лікарнях, тай заклади охорони здоров’я не мають фінансової можливості безоплатно надавати весь спектр медичних послуг. Тому сьогодні Україна намагається стати на шлях переходу від бюджетної системи фінансування медицина до бюджетно-страхової [27, с. 712].
Водночас вагомими проблемами низького рівня розвитку медичного страхування в Україні є такі: неефективна структура та брак територіальної єдності системи ОМС; паралельне функціонування системи обов’язкового та добровільного медичного страхування; відсутність чіткого розмежування платних і безкоштовних медичних послуг у вітчизняній законодавчій базі; скорочення обсягу державного фінансування системи охорони здоров’я; неефективність використання виділених державних фінансових ресурсів [32, с. 78].
Значною мірою на вирішення цих проблем може повпливати рівень фінансового забезпечення охорони здоров’я, який вдасться збільшити в результаті успішності медичної реформи, що проводиться в Україні. Перехід до страхування здоров’я відображає ідеологічні зміни в державі, перехід від адміністративно-командної системи до ринкових відносин. Саме вони сприяють досягненню балансу між попитом і пропозицією, стимулюють ефективність і зацікавленість виробників послуг [12, с. 25].
Сьогодні в Україні згідно з чинним законодавством існує два види страхування, пов'язані з медициною і здоров'ям, обидва - у формі добровільного страхування: безперервне страхування здоров'я і страхування здоров'я на випадок хвороби [30].
На жаль, «основним джерелом» покриття медичних витрат в Україні є власні кошти її громадян (витрати домогосподарств). Медичне страхування, яке здійснюється в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством і координується державними структурами. У ролі страховика виступає Національна служба здоров’я Україні, яку фінансує держава. Введення ОМС знаходиться під контролем держави і характеризується безприбуткової. Ця форма організації страхового фонду дає можливість планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхових фондів характеризується стабільністю [30].
Ініціативи щодо запровадження ОМС в Україні не є новими. За 25 років незалежності подано 21 законопроект, який пропонував упровадження медичного страхування. Проекти законів періодично виносилися на громадське обговорення, але так і не переходили рубіж прийняття. Зокрема, учасники цього процесу ніяк не могли домовитися, хто керуватиме фондом, який акумулюватиме страхові гроші, та на основі яких алгоритмів їх розподілятимуть. Альтернативою є державне обов’язкове медичне страхування. Дискусії із цього приводу точаться з 2001 року. Проте тільки наприкінці 2016 року почали з’являтися більш-менш адекватні пропозиції від народних депутатів [19, с. 111].
Система реформування медичної галузі в Україні розпочалась шляхом створення у 2017 році відокремленої установи – Національної служби здоров'я України, на яку покладено функції розподільника коштів для фінансування медичної галузі. У межах цього етапу відокремлено первинну ланку лікарів, що дозволило підвищити конкуренцію на ринку медичних послуг, а також спричинило зростання реальної заробітної плати медичних працівників первинної ланки. На наступному етапі відбувається адаптація всіх медичних установ до умов діяльності, з поступовим формуванням вторинної та третинної ланки надання медичних послуг.
Третім етапом, який нині не є впроваджений є формування на законодавчому рівні відповідних засад для створення системи ДМС, як передумови для формування засад розвитку ОМС. На цьому етапі пропонується здійснювати тісну взаємодію зі страховими компаніями щодо створення переліку медичних послуг та лікарських засобів, вартість яких має покриватись за рахунок страхових коштів, та формування консолідованого пакету оцінювання ризиків [4, с. 113].
З квітня 2020 року в повному обсязі запроваджується реалізація програми медичних гарантій. Це чіткий перелік та обсяг медичних послуг, які кожен пацієнт нашої країни зможе отримати гарантовано безоплатно. «Гроші підуть за пацієнтом» до медзакладів, які надають спеціалізовану, високоспеціалізовану, екстрену, паліативну допомогу та послуги медичної реабілітації. Пацієнти звертатимуться до медзакладу по медичні послуги, а Національна служба здоров’я оплачуватиме надання таких послуг. Як стратегічний закупівельник НСЗУ закуповуватиме саме ті медичні послуги, які потрібні населенню, і саме в тих закладах, які спроможні забезпечити достатній рівень безпеки та якості цих послуг.
Медичні послуги програми медичних гарантій об’єднано в 27 пакетів медичних послуг. Пакет медичних послуг – це перелік послуг у межах певного виду медичної допомоги, до яких застосовуються єдині специфікації послуг, умови закупівлі, тип тарифу та базова ставка [14, с. 32].
На шляху формування системи медичного страхування в Україні знаходяться ще й інші законодавчі перешкоди. До прикладу присутній факт подвійного або навіть потрійного оподаткування, бо щомісячний страховий внесок за своєю сутністю буде як ще один вид оподаткування, що впливає на небажання власників бізнес-структур оформляти страховки для своїх співробітників [23].
Адже набагато простіше самостійно заплатити за лікування працівника, аніж сплачувати непомірні суми податків. Але можна стверджувати, що ми впевнено рухаємось на шляху до використання страхової медицини у діяльності вітчизняної медичної сфери.
Очікується, що з прийняттям закону про обов'язкове медичне страхування мають бути застраховані всі жителі України, а страхові поліси будуть надаватись страховими компаніями, що спеціалізуються на лайфовому страхуванні в частині ОМС. До таких страхових компаній будуть висуватись вимоги з приводу стабільності фінансового стану і здатності організувати лікування застрахованих осіб.
Після введення обов'язкового страхування, річний внесок з кожного українця планово становитиме 4700 грн, тобто українці сплачуватимуть по 400 грн щомісяця [23]. Проте необхідно розуміти, що ця сума наразі є приблизно, і не може сприйматися як еталонна у разі визначення страховий платежів. Адже остаточно ситуація проясниться вже на момент прийняття Закону України "Про обов'язкове медичне страхування" і розраховуватиметься на основі цін, які склались на ринку у той час. Окрім того, експерти зазначають, що гроші будуть платити роботодавці, а за непрацюючих внески сплачуватиме держава, в особі місцевих органів. Ці кошти будуть акумулюватись із сплачених податків. Але насправді, реальна ситуація така, що грошей на медичне страхування у держави не вистачає, а додавати новий вид податку є досить ризикованим. Саме тому Уряд планує розпочати запровадження страхової медицини з позикових і донорських коштів, які Україна отримає з зовнішніх джерел, а протягом наступних декількох років зменшувати суму зовнішніх надходжень і заміщувати власними фінансовими ресурсами, зменшивши таким чином іноземні інвестиції до мінімуму [4].
Що стосується показників сучасного стану розвитку медичного страхування в Україні, то варто відзначити, що воно знаходиться на початковій стадії.
На рис. 2.1, наведено частка медичного страхування у загальній структурі страхового ринку України за 2016-2020 роки. Наведені дані свідчать, що чисті страхові премії за період з 2016 по 2020 роки збільшилися на 3427,4 млн. грн., що становить 55,2% і за підсумками останнього звітного року склали 9668 млн. грн.
В свою чергу чисті страхові премії за медичним страхуванням за аналогічний період збільшилися на 888 млн. грн., що у відсотковому виразі становить 136,6% і склали у 2020 р. 1538,1 млн. грн. Тобто ринок медичного страхування показує сталий зріст попиту на послуги безперервного страхування здоров’я, страхування здоров’я на випадок хвороби та страхування медичних витрат
Р
ис. 2.1. Частка медичного страхування у структурі страхового ринку України у 2016-2020 рр.Джерело: складено на основі [22, с. 7].
Аналіз показників розвитку ринку медичного страхування в Україні показав, що цей сегмент страхового ринку розвивався відносно більшими темпами, ніж ринок загалом. Тобто, встановлено, що частка ринку медичного страхування за п’ять років збільшилася з 10,43% до 15,91%.
На даний момент в Україні здійснюється медична реформа, сутність якої полягає у формуванні оптимальної моделі медичного страхування за рахунок поєднання обов’язкового й ДМС. Реформована система медичного страхування передбачає комплексне та й адресне досягнення економічного й соціального ефекту для всіх суб’єктів сфери охорони здоров’я [10, с. 39].
Впровадження загальнообов’язкового медичного страхування сприятиме збільшенню фінансових надходжень у галузь охорони здоров’я в межах чинного законодавчого поля, оптимізації їх використання, забезпеченню гарантування якісної медичної допомоги кожному громадянину, а також подальшому розвитку ДМС. Попри всі його переваги, розвиток уповільнюється через те, що не існує однозначного підходу до створення законопроекту про загальнообов’язкове державне медичне страхування [19, с. 113].
На сьогоднішній день доцільно підтримувати створену модель розвитку медичного страхування в Україні, що дасть змогу накопичити необхідний досвід впровадження змішаної системи медичного страхування, за якої страхові внески сплачують держава, роботодавці та громадяни, яка повинна забезпечити рівність та доступність медичних послуг досить високої якості для всіх громадян.
2.2. Аналіз діяльності страхових компаній на ринку медичного страхування
На сучасному етапі страховий ринок є невід’ємним елементом фінансової системи будь-якої держави. Оскільки страхові компанії є основними учасниками страхового ринку, вони відіграють вагому роль у формуванні загальноекономічної ситуації в країні. Виконуючи роль одних із головних інвесторів в економіку держави, саме страхові компанії допомагають вирішувати багато завдань. Страховий ринок України в сучасних умовах наповнений низкою проблем, які стримують його подальший розвиток, і, як наслідок, діяльність страхових компаній на ньому [3, с. 118].
За інформацією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [22], в Україні станом на 31.03.2020 медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) займає у структурі страхових премій за мінусом частки страхових премій, сплачених перестраховикам-резидентам, 15,9%, що на 2,6% більше ніж порівнянні з аналогічним періодом 2019 року. Судячи з цього медичне страхування розвивається серед послуг страхування в Україні, хоча і невеликими темпами.
В Україні страховий ринок посідає друге місце за рівнем капіталізації серед інших ринків небанківських фінансових послуг. Розглянемо динаміку кількості страхових компаній протягом останніх п’яти років (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Кількість страхових компаній у 2016-2020 роках
| Кількість станом на кінець кварталу | І кв. 2016 | І кв. 2017 | І кв. 2018 | І кв. 2019 | І кв. 2020 |
| Загальна кількість СК | 352 | 307 | 292 | 265 | 225 |
| СК “non-life” | 306 | 268 | 260 | 238 | 203 |
| СК “life” | 46 | 39 | 32 | 27 | 22 |
Джерело: [22, с. 4].
Кількість страхових компаній має тенденцію до зменшення, так станом станом на 31.03.2020 в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року кількість страхових компаній зменшилась на 40 одиниць.
Однією з основних причин скорочення кількості страхових компаній є затвердження влітку 2018 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) Положення про обов’язкові критерії і нормативи до статності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика [33, с. 29]. Згідно з даним Положенням протягом двох років страховики повинні сформувати додатковий запас ліквідності та очистити свої портфелі від неякісних активів.
Як зазначають експерти, із 30 червня 2020 року розмір «подушки безпеки» для ризикових страхових компаній складатиме 30 млн грн, а для компаній зі страхування життя – 45 млн грн. До кінця 2018 р. компаніям потрібно було сформувати «подушку безпеки» в розмірі 30% від необхідної суми (9 млн грн для ризикових СК і 13,5 млн грн – для «лайфових»), а до 30 червня 2019 р. – вже 60% (18 млн грн і 27 млн грн відповідно) [33, с. 29].
Страхові компанії з великою капіталізацією здатні виконати дану вимогу, що не можна сказати про дрібніші компанії, які не відповідають новим правилам та поступово залишають ринок. Нові вимоги мають на меті висунути з ринку компанії з ліквідними активами та в багато разів перебільшуючими зобов’язаннями.
Незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій – 99,6% – акумулюють 150 страхових компаній «non-life» (57% всіх СК «non-life») та 99,8% – 20 страхових компаній «life» (59% всіх СК «life») [22, с, 3].
Варто зазначити, що на вітчизняному страховому ринку відносно стабільно себе почувають лише компанії з іноземним капіталом, які вже давно працюють на нашому ринку. Однією із головних проблем успішного функціонування сектору страхування експерти вважають відмову іноземних компаній від роботи на страховому ринку України, тенденція до чого спостерігається впродовж останніх років [6, с. 27-28].
Наприклад, французька АХА, яка є найбільшою страховою групою в Європі оголосила про продаж страхових компаній канадській компанії FairfaxFinancialHoldingLimited. Компанія придбає 100% «АХА Страхування» і «АХА Страхування Життя» в Україні [7, c. 90]. Той факт, що даний інвестор покидає ринок, означає погані умови роботи на вітчизняному страховому ринку.
Становлення і зростання конкурентоспроможності на ринках страхування в цілому, зокрема у сфері медичного страхування, залежить насамперед від принципів і особливостей (котрі, у свою чергу, є факторами розвитку конкуренції) політики державного регулювання страхового ринку, а також фінансових можливостей та ідей розбудови кожної окремої страхової компанії. Крім того, великий вплив на конкурентоспроможність ринків страхування здоров’я мають макроекономічні умови, конкурентний тиск, ціни на перестрахування тощо [3, с. 122-123].
П
ротягом 2016-2020 рр. кількість страхових компаній в Україні, що активно займаються добровільним медичним страхуванням, зменшилася з 39 до 16, або на 58,9%, хоча ліцензію мають на даний вид страхування 43 страховиків (рис. 2.2).Рис. 2.2. Динаміка кількості страхових компаній в Україні, що активно займаються ДМС, у 2015–2020 рр.
Джерело: сформовано на основі [18]
Така ситуація зумовлена тим, що населення не має можливості приймати участь у добровільному медичному страхуванні, оскільки рівень життя наших громадян є досить низьким, що не дозволяє сплачувати страхові премії в необхідному розмірі. У 2016–2020 роках скоротилася також і частка страхових компаній, що займаються ДМС, у загальній кількості страхових компаній: з 12,58% у 2016 році до 7,9% у 2020 році.
Проаналізувавши динаміку страхових премій і виплат за І квартал з 2016 до 2020 року, було виявлено їх збільшення, що говорить про поступовий розвиток ринку добровільного медичного страхування в Україні (рис. 2.3).
У 2016–2020 роках діяльність страхових компаній України у сфері ДМС була прибутковою, адже рівень страхових виплат за ДМС, що характеризує суму страхових виплат, що припадає на одиницю отриманих страхових премій, зменшився з 55,04% у 2016 році до 49,87% у 2020 році та в середньому становив 50,35%. Компанії, які займаються ДМС мають середній рівень виплат, саме на цей показник звертають насамперед увагу клієнти які х
очуть застрахуватися.Рис. 2.3. Динаміка валових страхових премій та страхових виплат за договорами ДМС за 2016-2020 рр.
Джерело: [22].
У структурі страхових премій з ДМС левову частку займає безперервне страхування здоров’я, а лише четверту частину займають страхування здоров’я на випадок хвороби та страхування медичних витрат. З динамікою страхових виплат ситуація така ж сама, 85-86% займає безперервне страхування здоров’я, 9-14% страхування медичних витрат, 1-5% страхування здоров’я на випадок хвороби [27, с. 716].
При чому, страховики констатують, що структура попиту на ДМС останніми роками зазнала значних змін. По-перше, усе активніше цікавляться цим видом страхування вітчизняні підприємства, що турбуються про соціальний захист своїх працівників, тоді як раніше серед покупців були переважно іноземці. По-друге, медичне страхування перестає бути привілеєм столичних підприємств [15, с. 17].
Стан функціонування страхових компаній можна досліджувати за такими показниками, як: сума отриманих страхових платежів, сума здійснених страхових виплат та рівень виплат. Оптимальний рівень страхових виплат за добровільним медичним страхуванням, тобто від 30% до 60% [2, с. 23], cеред компаній-лідерів на ринку добровільного медичного страхування за 9 місяців у 2020 році можна виділити наступні (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Рейтинг ТОП-10 страхових компанії з ДМС у 2020 році
| № | Страхова компанія | Страхові премії, тис. грн. | Страхові виплати, тис. грн. | Рівень виплат, % |
| 1 | Уніка | 598 345,0 | 286 380,0 | 47,86 |
| 2 | Провідна | 490 036,9 | 266 207,7 | 54,32 |
| 3 | Інго | 340 713,0 | 157 783,0 | 46,31 |
| 4 | ARX | 286 161,2 | 113 374,6 | 39,62 |
| 5 | Альфа страхування | 250 966,8 | 132 448,6 | 52,78 |
| 6 | NGS | 167 764,0 | 81 939,9 | 48,84 |
| 7 | УСГ | 154 243,8 | 94 327,3 | 61,15 |
| 8 | Країна | 144 926,2 | 90 141,8 | 62,20 |
| 9 | ТАС СГ | 133 096,4 | 73 350,5 | 55,11 |
| 10 | PZU Україна | 129 981,0 | 60 994,6 | 46,93 |
| Разом на усьому ринку | 3 669 007,6 | 1 789 459,8 | 48,77 | |
Джерело: [18, с. 33].
Відповідно до даних наведених в таблиці 2.2, можна відзначити, що більша частка зібраних страхових премій (70%) припадає саме на ці компанії. Лідером серед страховиків на ринку добровільного медичного страхування є ПрАТ СК «Уніка», яка у 2020 році зібрала понад 598 млн. грн., при рівні виплат у 47,86%.
Сучасна пандемія прискорила серйозні зміни програм добровільного медичного страхування, варто зазначити, що лікування COVID-19 поки не включається в усі договори медичного страхування в зв'язку зі складністю оцінки фінансових наслідків такого рішення. Доцільно розглянути основні сучасні про-позиції на ринку медичного страхування в умовах пандемії.
Страхова компанія «ARX» пропонує продукт страхування життя «Антивірус», який передбачає виплати в разі госпіталізації в зв'язку з пневмонією будь-якого характеру: бактеріальної, атипової, вірусної, в тому числі викликаної COVID-19. Придбання страхового полісу надасть можливість застрахованим особам отримувати виплати при будь-яких вражень легень, адже аналізи можуть і не показувати наявність вірусу. Як і в договір страхування життя, в цей поліс включено страхування на випадок смерті. Можна вибрати як страхову суму (від 25 тис. до 200 тис. грн), так і термін дії договору (від 3 до 6 місяців). Від цих параметрів і буде залежати вартість страхування [30].
Громадяни при покупці захисту від коронавіруса надають детальну інформацію про стан здоров'я. У них на момент підписання договору не повинно бути симптомів ковіда. Також «Альфа Страхування» має намір застрахувати громадян з симптомами ГРВІ. При цьому договір може включати «тимчасову франшизу». У «ARX» страховий захист почне діяти на 14-й день після укладення договору, а в «Альфа Страхування» ‒ через сім днів з моменту отримання оплати за проданий страховий поліс [30].
Слід зауважити, що у медичній системі України в умовах пандемії діють обмеження. Приватних стаціонарів, готових прийняти хворих з COVID-19, дуже мало, а державні лікарні перевантажені. Але навіть у такій ситуації придбання медичного полісу буде дуже корисним для українців. Адже він забезпечує медичний супровід при лікуванні вдома, оплату ліків (основну статтю витрат на лікування). А також організацію активного пошуку лікарні, готової максимально швидко при-йняти нашого застрахованого [18].
Таким чином, якщо у країнах з високорозвиненою медициною медичне страхування є чимось звичним і необхідним, то для українців це наразі досить нова послуга і малознайома. Але чим більше приходить розуміння, що безкоштовна медицина ‒ це міф, тим більшою стає потреба якось убезпечитись на випадок хвороби чи травми, особливо в умовах пандемії.
На думку експертів, Україна, в найближчий час, має наступні перспективи розвитку страхового ринку загалом та страхових компаній зокрема [17]:
окрім європейського капіталу, вітчизняний страховий ринок стане привабливим і для світового капіталу;
попит на медичне страхування буде зростати внаслідок медичної реформи та введення корпоративного медичного страхування підприємствами;
поява нових страхових продуктів (наприклад, кібератаки, від яких зростає потреба у страхуванні);
удосконалення накопичувального пенсійного страхування;
індексне страхування - це параметричний вид страхування, коли виплати відбуваються за фактом досягнення певних параметрів, зокрема, згідно з даними метеорологічних станцій.
Незважаючи на в цілому позитивні тенденції у розвитку добровільного медичного страхування на теренах вітчизняного страхового ринку, даний сегмент поки що є досить проблематичним. Зокрема спостерігається низький рівень прибутковості; низька купівельна спроможність населення; корпоративний напрям страхування; відсутність механізму контролю за якістю наданих страхових і медичних послуг; низьке кадрово-дидактичне забезпечення [27, с. 717]. На ринку добровільного медичного страхування необхідно розвивати і конкуренцію серед страховиків, що спеціалізуються на даному виді страхування, від чого має виграти, насамперед, вітчизняний споживач. [33, с. 30].
Поступово в комплексі розв’язання всіх проблем в страхових компаній є значні перспективи в майбутньому, такі як: розширення асортименту страхових послуг та використання штучного інтелекту при здійсненні страхової діяльності. Це все сприятиме поліпшенню функціонування страхових компаній на території країни, і, як наслідок, покращення стану страхового ринку України загалом.
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
1 2 3 4