1.Мовленнєве коло утворюють три мозкових мовленнєвих центри:
центр Брока відповідає за мовлення, керуючи мовленнєвою мускулатурою;
центр Верніке (слуховий центр мовлення) розпізнає власне мовлення і мовлення інших людей;
асоціативний центр створює структуру фраз і речень. Розрив мовленнєвого кола в будь-якому місці руйнує мовленнєвий процес.
2. - центр Брока є найсильнішим. Він розвивається першим, коли в дитини з'являються перші мовленнєво подібні реакції — дитячий лепет;
3. - центр Верніке формується пізніше, коли дитина із загального хаосу звуків починає розпізнавати і повторювати прості слова, від яких вона життєво залежна. Наприклад, «мама», «тато», «дай» тощо;
4. Тонічні мовленнєві судоми — це складні тривалі спазми, які заважають вимовити слово та виявляються у вигляді тривалої паузи в мовленні або у вигляді напруженої, протяжної вокалізації (к—к— корова).
5. Клонічні мовленнєві судоми — характеризуються мимовільним багаторазовим ритмічним скороченням м'язів мовленнєвого апарату Заїкуватий повторює окремі звуки або склади (кі—кі — кіт).
6. Виділяють три ступеня хворобливої фіксації на своїй ваді.
Нульовий ступінь характеризує байдуже ставлення заїкуватого до своєї вади в поєднанні з відсутністю вольових зусиль у боротьбі з нею. Ці заїкуваті охоче вступають у контакт зі знайомими і незнайомими. У них немає елементів сором'язливості, вразливості за своє неправильне мовлення.
Помірний ступінь характеризується помірно стриманим ставленням до своєї вади в поєднанні з наявністю вольових зусиль у боротьбі з нею. При цьому спостерігаються неприємні переживання, пов'язані з заїкуватістю, заїкуватість приховується, компенсується завдяки мовленнєвим вивертам. Проте усвідомлення свого недоліку і переживання не переходять у постійне тяжке відчуття власної неповноцінності.
Виражений ступінь. У хворих спостерігається безнадійне ставлення до своєї вади і наявність таких вольових зусиль у боротьбі з нею, які переростають у навіювані дії та стани. Заїкуваті постійно зосереджують увагу на своїх мовленнєвих невдачах, глибоко і тривало переживають їх. Всю свою діяльність заїкуваті із вираженим ступенем прояву фіксації на своїй ваді ставлять у залежність від мовленнєвих невдач. Для них характерним є занурювання у хворобу, самознищення, навіювані думки і виражений страх перед мовленням.
7. Логофобія - це страх мовленнєвого спілкування з очікуванням мовленнєвих невдач.