Ім'я файлу: Енергетичний_аудит_систем_теплохолодопостачання (копия).docx
Розширення: docx
Розмір: 525кб.
Дата: 16.02.2023
скачати

ШУТЬ ЄГОР ТЕ-1-10м

Аудит водогрійного котла.

1-й етап – Організаційно-правовий.

По завершенню вказаного етапу ЕА Аудитор одержує повно­цінний доступ до об’єкту ЕА.

На першому етапі відбувається укладання договору, технічного завдання, визначається твивалість роботи та обумовлена ціна.
2-й етап – Обстеження енерготехнологічної схеми об’єкту.

Вказаний етап аудиту, величезний за обсягом фахової, науково-тех­нічної роботи, містить цілий комплекс взаємодоповнюючих ро­біт, результати яких сформують науково-технічні базу ЕА, а саме:


Вода зі зворотної магістралі теплової мережі надходить на мережеві насоси 1, які подають воду у водогрійні котли 2. Після водогрійних котлів основний потік води направляється в подавальну магістраль теплової мережі. Частина гарячої води надходить в підігрівник 4, в якому нагрівається хімочищена вода після хімводоочистки 9. З підігрівника 4 частково охолоджена вода надходить в підігрівник водопровідної води 5, після якого насосом рециркуляції 3 повертається в магістраль мережевої води після мережевих насосів 1.

Вода для підживлення мережі готується за схемою:

1) вода з водопроводу насосом 8 прокачується через підігрівник 5, після якого надходить у хімводоочистку 9;

2) хімочищена вода після хімводоочистки 9 нагрівається в підігрівнику 4 до температури, що на 3-4°С перевищує робочу температуру в головці деаератора 6. Це необхідно, щоб хімочищена вода закипіла в головці деаератора і позбавилась всіх розчинених в ній газів, які відсмоктуються з деаератора разом з невеликою кількістю пари, що утворилась;

3) деаерована вода з бака-акумулятора деаератора 6 надходить в насос 7 подачі води на підживлення системи; кількість води, необхідної на підживлення системи теплопостачання забезпечується регулятором 13, який одержує імпульс за перепадом тисків після і до мережевих насосів 1;

4) оскільки робоча температура води в подавальній магістралі більшу тривалість часу на протязі року нижче 100°С, то очевидно, що робоча температура в деаераторі має бути нижче 100°С (фактично біля 70°С), тобто деаератор повинен працювати під тиском, нижчим атмосферного, під вакуумом;

5) джерелом вакууму є водоструминний ежектор 10, в який насосом 12 під тиском не менше 6 бар з баку 11 подається вода; потік води, що виходить з великою швидкістю після сопла ежектора, в його приймальній камері утворює вакуум, завдяки якому гази, що видалились з води головці деаератора, відсмоктуються і змішуючись зі швидкісним потоком води в камері змішування через дифузор виходять з водою, яка надходить у витратний бак ежектора 11.
3-й етап – Визначення стратегії енергозбереження об’єкту ЕА

На цьому етапі Аудитору потрібно визначатися в тому, який енер­го­­ресурс, або комбінацію яких видів ПЕР буде заощаджено в систе­мі енергоспоживання.

При формуванні аудиторських рекомендацій для системи влас­них потреб водогрійної котельні пріоритет має бути відданий зменшенню споживання електричної енергії, тому що електрична енергія в структурі енергоспожи­ва­ння системи власних потреб займає 95 %, а теплова енергія – лише 5 %.
4-й етап – Формування системи вихідних даних ЕА.

Годинна витрата води на підживлення приймається виходячи з нормативних втрат води в системі теплопостачання на рівні 0,5÷1% об’єму води, що заповнює мережеві трубопроводи і системи.

Структура теплових схем водогрійних котелень визначається, з одного боку, специфічними вимогами до конструкції і режиму експлуатації водогрійних котлів, а з іншого – системами теплових мереж, що з’єднують водогрійну котельню, як джерело теплової енергії, зі споживачами теплоти.

Згідно вимог до гідравлічних і теплових режимів водогрійних котлів, в тому числі для запобігання пароутворення в їх трубах, необхідно:

1. Тиск води на виході з водогрійного котла має бути таким, щоб температура насичення, яка йому відповідає, була не менше ніж на 10-15°С більша максимально можливої температури на виході котла.

Якщо максимальна розрахункова температура води в подавальній магістралі теплової мережі дорівнює , то тиск води на виході з котла, що відповідає температурі насичення 150+(10÷15)=160÷165°С, повинен бути не менше 6,3÷7,1 бар.

2. Швидкість води в трубах водогрійних котлів, яка забезпечує зривання бульбашок пари зі стінок труби, має бути не менше 1,0÷1,2 м/с (фактично 1,5-1,7 м/с).

3. З метою зменшення корозії трубних поверхонь нагріву водогрійного котла температура води, що надходить в котел має бути на рівні 60÷70°С. Якщо температура води, що надходить із зворотної магістралі менша, в схемі водогрійної котельні передбачено перепуск гарячої води з подавальної магістралі у зворотну (регулятор 13).

4. В разі необхідності зменшити температуру води, що виходить з водогрійного котла, перед її надходженням в подавальну магістраль мережі в принциповій схемі водогрійної котельні передбачений перепуск води з мінімальною температурою після мережевих насосів в подавальну магістраль після водогрійних котлів за допомогою регулятора 13.
5-й етап – Визначення бази наближення для об’єкту аудиту.

Визначення бази наближення є необхідною складовою методо­логії ЕА. Цей ви­бір орієнтує на реалі­за­цію найефективні­ших технічних рішеннях з енергозбереження. Орієнтація на оптимально вибра­ну базу наближення дозволить на­да­лі сформу­вати прийнятну для Замовника з позицій об­сягу будівельно-монтажних робіт і гра­нич­ного обсягу фінансових затрат систему технічних рі­шень, що мають реальну перспективу впровад­жен­ня.

Бази наближення можна обрати:

  1. Кращі досягнення підприємств розвинених країн.

  2. Кращі досягнення в енергозбереженні вітчизняних під­приємств.

  3. З власного досвіду.

  4. Теоретична межа досконалості енергетичної ефективності.

Джерелами інформації у виборі бази наближення:

підручники, матеріали виставок, науково-тех­нічних конференцій, стандарти енергоємності, проспекти фірм, що пропонують свої послуги в сфері енергозбереження, інфор­мацій­ний ресурс Інтернету.

Необхідно узгодити із Замовником вибір бази наближення, вра­ховуючи фінансове навантаження на об’єкт очікуваної реконструк­ції.

6-й етап – Визначення вузлів енергетичної недосконалості об’єкту ЕА.

Утворення шару сажі на поверхні опалювального обладнання, її низька теплопровідність значно ускладнить передачу теплоти від вироблених газів до стінок опалювального пристрою.

Це автоматично призведе до перевитрати паливної маси, до значного зниження вироблення пара, а також гарячої води. Наявність накипу на стінках при відносно невеликій теплопровідності в значній мірі може зменшити передачу теплоти від стінки пристрою до води.

7-й етап – Формування пропозицій аудиту.

Утворення накипу можна уникнути тільки за допомогою установки спеціального грязьового фільтра, а також досить частих продувок основних елементів обладнання через повітряні штуцера.
Даний метод буде малодійовими в тому випадку, якщо робота обладнання буде здійснюватися з використанням жорсткої води. Це говорить про те, що на якості використовуваної води економити не варто.

8-й етап – Формування методики енерготехнологічного розрахунку об’єкту.

Технологічна частина проекту є основною, якій підпорядковуються всі складові частини проекту.

Технологічні розрахунки виконуються після техніко-економічного обґрунтування будівництва, реконструкції або розширення любого виробництва. Вони є основою проектування технологічних процесів, їх зміст і послідовність виконання визначаються специфікою технологічної схеми, яка проектується.
Технологічні розрахунки цехів виконують на підставі завдання_на_проектування, яке може бути складено як за кількістю сировини, що переробляється, так і за об’ємом продукції, що випускається.

Метою технологічних розрахунківЄ отримання вихідних даних для виконання технічного проекту.

Основою кожного проекту є технологія. Основними і загальними вимогами, що висуваються до технологічної схеми виробництва, що проектується, є наступні:

1. комплексна переробка сировини і відходів;

2. найстисліші шляхи переміщення сировини

3. відсутність перетинання виробничих потоків і транспортних операцій;

4. можливість зміни, розширення або доповнення технологічних схем;

5. випуск продукції високої якості з мінімальними витратами.

Крім вказаних факторів, що забезпечують найбільш раціональну і ефективну технологію виробництва, слід враховувати і можливість використання покращених архітектурних, планіровочних і об’ємно-компоновочних рішень.

Розрахунок експлуатаційних витрат

Експлуатаційні витрати - це поточні витрати на експлуатацію та обслуговування об'єкта проектування за певний період (рік), виражені в грошовій формі.

До основних статей експлуатаційних витрат електротехнічного устаткування відносяться:

    • амортизаційні відрахування (Са);

    • заробітна плата обслуговуючого персоналу (Сз);

    • єдиний соціальний внесок (Сс);

    • витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт устаткування та мереж (Ст);

    • вартість електроенергії, що буде споживана об'єктом проектування або втрат електроенергії (Сэ);

    • інші експлуатаційні витрати (Спр).

Таким чином, річні експлуатаційні витрати складуть:

С = Са + Сз + Сс + Ст + Сэ + Спр, грн.

Під економічною ефективністю використання енергії та паливно-енергетичних витрат розуміється здатність системи енергопостачання (СЕП) у процесі функціонування створювати економічний ефект (потенційна ефективність) і реальне створення такого ефекту (фактична ефективність). Кількісна характеристика СЕП з погляду зіставлення витрат і результатів функціонування, дозволяє оцінити ефективність однієї системи в різних умовах, порівнювати ефективність різних систем між собою, визначити економічний ефект за визначений період [2, 3]. Здійснення оцінки економічної ефективності використання енергоресурсів потребує розрахунку коефіцієнту енергоефективності, який обчислюється за формулою:

Kен = R C ,

де R – результат або ефект від здійснення енергозберігаючих заходів, грн.; C – витрати капіталу або обсяг інвестиції для реалізації енергоефективного проекту, грн.

Розраховуючи цей показник підприємство ставить перед собою три оптимізаційні завдання [2, 4]:

  1. Досягнення оптимального співвідношення між витратами і результатами виробництва (або оцінка співвідношення між витратами C і результатами R) при заздалегідь нефіксованих витратах і результатах.

  2. Мінімізація витрат при заданих результатах (або оцінка витрат при заданих результатах), тобто min.

  3. Максимізація результатів при заданих витратах (або оцінка результатів при заданих витратах), тобто max.

Показники енергоефективності можуть бути прямі, тобто такі, які безпосередньо визначають ефективність використання ПЕР, і непрямі, в яких ефективність використання ПЕР прямо не відображається, але значною мірою залежить від рівня та структури використання ПЕР.

До прямих показників відносяться [2]:






Етап 9. Техніко-економічне обґрунтування рекомендацій аудиту об’єкту.

Метою проведення ЕА є сприяння керівництву об’єкта, що споживає ПЕР у визначенні стану споживання ПЕР, потенціалу енергозбереження, джерел втрат та обсягу нераціонального використання ПЕР виробничими і допоміжними підрозділами, технологічними процесами та окремими споживачами, у
розробленні енергоощадних заходів, їх техніко-економічному оцінюванню та оцінюванню їх впливу на навколишнє природне середовище.
Завданнями проведення ЕА є:

 визначення загального стану об’єкта, що споживає ПЕР, його основних підрозділів та технологічних процесів як споживачів ПЕР;
 аналізування балансів споживання ПЕР окремо по кожному виду;
 аналізування балансів споживання ПЕР в енергоємних технологічних установках, технологічних процесах та підрозділах;
 аналізування втрат ПЕР на об’єктах ЕА;
 аналізування витрат коштів на ПЕР у собівартості продукції;
 оцінення потенціалу енергозбереження об’єктів ЕА;
 оцінення рівня ефективності використання ПЕР;

 аналізування енергоємності продукції;

 аналізування питомого споживання ПЕР і порівняння з чинними нормами та нормативами, підготовлення пропозицій щодо його зменшення;

 оцінення ефективності функціонування СЕМ;
 розроблення рекомендацій щодо впровадження енергоощадних заходів з їх техніко-економічним оціненням.

Етап 10 – Презентація проектно-розрахункових результатів аудиту.

Етап виконується у разі необхідності на вимогу Замовника.
Етап 11 – Вибір необхідного обладнання.

За результатами енергетичного аудиту було здійснено вибір обладнання, яке буде більш енергоефективним Водогрійний котел КВ-ГМ-180-150.

Котел обладнаний шістьма пальниками з паромеханічними форсунками, розташованими на бічних екранованих стінках топки. Екрани топки і конвективних газоходів виконані з труб. Очищення конвективних поверхонь нагріву від зовнішніх відкладень проводиться дробоочистною установкою. Агрегати виготовляються для роботи як під наддувом, так і з врівноваженою тягою.



1 – топка; 2 – пальники; 3 – поворотний газохід; 4 – розділяючий екран зімкнутих радіаційної та конвективної шахт; 5 – конвективні нагрівальні пакети; 6 – вихід продуктів згорання; 7 – камери води для тепломережі; 8 – дробоочистка.







Етап 12 – Шефнагляд за виконанням монтажних робіт.

На данному етапі аудиту, потрібно здійснити:

  • шефнагляд за монтажем та ув’язкою нового обладнання з облад­нан­ням, що залишилося в експлуатації.

  • доведення роботи реконструйованої системи до проектного регламенту;

  • розроблення інструкцій з експлуатації реконструйованої системи енергоспоживання.

Шефнагляд за виконанням монтажних робіт потрібен для того, щоб унеможли­вити відхилення від проектних рішень. Відхилення можуть бути обумовлені різ­ни­ми причинами, в т.ч. за відсутністю необхідного обладнання та матеріалів.

Задачі на об'єкті:

1. Перевірка наявності документації

2. Перевірка комплектності обладнання за пакувальними листами

3. Перевірка комплектності по документації

4. Перевірка комплектуючих, метизів, монтажних елементів і матеріалів

5. Перевірка цілісності доставленого обладнання

6. Контроль якості монтажу при збиранні, усунення помилок по всьому обладнанню

7. Візуальний контроль збирання і перевірка обладнання в цілому

8. Перевірка вкочування - викочування видвижних елементів

9. Перевірка зазорів в контактах головних кіл

10. Перевірка вимикачів (операції ВО) при поданні оперативного струму, або від стороннього джерела

11. Навчання персоналу експлуатації особливостям роботи обладнання і його обслуговування

12. Технічне консультування персоналу замовника в процесі виконання ними  монтажних робіт

Етап 13 – Підтвердження ефекту енергозбереження. Захист аудиторських технічних рішень.

Після установки обладнання та пусконалагоджувальної роботи, потрібно здійснити балансові випробування реконструйованих систем енергоспоживання. Їх проведення полягає в доведенні на практиці ефективності проектних технічних рішень і одержанні стійкого ефекту зменшення обсягів споживання, або питомих витрат ПЕР на вироблення продукції.

Паровий котел має потік теплоти у вигляді димових газів (продуктів згорання палива), що функціонально втрачається в атмосферу. Температура димових газів – 130 оС...160 оС. У разі не використання цієї теплоти – вона отримує статус втрат теплоти, а у разі використання цієї теплоти для нагрівання до 45 оС ...50 оС води для господарських потреб підприємства потік цієї теплоти отримає статус ВЕР. Використання цієї теплоти “замістить” еквівалентну витрату палива в котельній, яка раніше нагрівала цю воду для підприємства, що призведе до економії коштів підприємства на енергопостачання, тобто підвищить його економічну ефективність.
Етап 14 – Організаційно-фінансове завершення енергетичного аудиту.

На останньому етапі аудитор, представляє презентації результатів енергетичного аудиту, надає звіт про виконану роботу та її результати та завершує оформлення фінансово-правових документів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас