Ім'я файлу: відповіді на теми.docx
Розширення: docx
Розмір: 206кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Lab.2_Тертична_Юлія_ПД-44.docx
Ділові переговори.docx
Розширення: docx
Розмір: 206кб.
Дата: 31.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Lab.2_Тертична_Юлія_ПД-44.docx
Ділові переговори.docx
11. Види фінансового контролю.
Форма фінансового контролю – це способи конкретного вираження і організації контрольних дій.
Форми фінансового контролю:
1. В залежності від часу здійснення:
- Попередній
- Поточний (оперативний)
- Наступний
2. В залежності від суб'єкта контролю:
- Внутрішній
- Зовнішній
3. За формами проведення:
- Ініціативний
- Обов'язковий
4. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій:
- Стратегічний
- Тактичний
1. Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних організацій; передує здійсненню господарських операцій і покликаний не допускати нераціонального витрачання фінансових ресурсів і тим самим попереджувати нанесення збитку діяльності суб'єкта господарювання. Поточний контроль постійно здійснюється для попередження фінансової дисципліни в процесі залучення і витрачання грошових коштів, виконання підприємствами, організаціями, установами зобов’язань перед бюджетом. Наступний контроль здійснюється після здійснення фінансових операцій для визначення стану фінансової дисципліни, виявлення її порушень.
2. Внутрішній контроль – це самоконтроль. Зовнішній контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення компетентних дій у сфері перевірки стану додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин.
3. Ініціативний контроль здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх організацій. Обов'язковий контроль здійснюється переважно за участю органів державної влади (в окремих випадках недержавними фінансовими контролерами) на підставі законодавства.
4. Стратегічний контроль спрямовується на розв'язання питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства в майбутньому. Тактичний контроль вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.
5. Виїзний контроль виконують контрольні органи безпосередньо на підконтрольному об'єкті. Дистанційний контроль здійснюється тоді, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.
12. Методи фінансового контролю.
Метод фінансового контролю - це сукупність засобів і прийомів здійснення контрольних функцій.
Основними методами фінансового контролю є: спостереження, реєстрація та облік, обстеження, аналіз, перевірка, ревізія та фінансово-економічна експертиза. Всі вони конкретизуються в різних відомчих документах, що регламентують проведення контролю (методиках, правилах, інструкціях тощо).
Розглянемо докладніше основні з них.
1. Спостереження (моніторинг) загальне, цілеспрямоване та систематичне відстеження фінансової діяльності підконтрольного суб’єкта (зазвичай здійснюється «на відстані», без втручання в його дії). З деякими застереженнями можна вважати спостереженням і діяльність з фінансового моніторингу (державного та первинного) відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28 листопада 2002 р.
2. Реєстрація та облік є досить специфічним фінансово-контрольним квазіметодом, сфера застосування якого головним чином обмежується реалізацією органами контролю наданої ним компетенції в частині реєстраційно-облікової діяльності щодо підконтрольних суб’єктів (наприклад, платників податкових платежів або предметів оподаткування) чи в інших випадках, визначених чинним законодавством. Отже, поряд з реєстраційною (дереєстраційною) роботою цей метод передбачає здійснення аналітичної діяльності, а також створення (ведення) відповідної інформаційної бази.
3.Обстеження проводять здебільшого у процесі попереднього контролю. Воно полягає у вивченні конкретних напрямів фінансової діяльності підконтрольного суб’єкта. Зокрема, здійснюють діагностику його фінансового стану, досліджують звітність, проводять первинний аналіз додержання фінансового законодавства, оцінюють відповідність його діяльності статутним документам.
Спеціальними прийомами, що застосовують під час обстеження, є опитування та анкетування.
У разі виявлення в процесі обстеження якихось негативних результатів орган контролю ухвалює рішення про проведення в подальшому перевірки або ревізії.
4. Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі статистичні методи, як індексний, а також метод середніх і відносних величин. Аналітичній діяльності підлягають основні фінансово-економічні характеристики об’ єкта контролю, що Аналіз проводять за даними звітності (поточної чи за визначений період), застосовуючи такі статистичні методи, як індексний, а також метод середніх і відносних величин. Аналітичній діяльності підлягають основні фінансово-економічні характеристики об’ єкта контролю, що дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Особливо ефективним при цьому є такий фінансово-економічний прийом, як порівняння.
5. Перевірка полягає в обстеженні та вивченні фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів.
Можна виділити різновиди перевірок залежно від таких підстав класифікації:
1) організаційна ознака:
- планові (внесені у встановленому порядку до плану роботи органу контролю);
- позапланові (здійснюються деякою мірою раптово, поза планом, несподівано для підконтрольного суб’єкта). Для їх проведення потрібна наявність вагомих підстав, установлених чинним законодавством: у разі надходження скарг громадян чи іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недогляд у роботі, що потребують невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів (зокрема, вказівки вищестоящого фінансового органу);
2) підстава призначення:
- первинні;
- повторні (проводяться через певний час після первинної фінансової перевірки у разі визнання її такою, що проведена неякісно, або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Таку перевірку проводять з тих самих питань і за той самий проміжок часу, що і первинну);
- додаткові (здійснюють для з’ясування питань, які не ставилися перед первинною чи повторною перевіркою, а переважно виникають у зв’язку з новими обставинами);
3) обсяг:
- повні (є всеохоплюючі, перевірці підлягають усі напрями фінансово-господарської діяльності);
- комплексні (їх зазвичай проводить група фахівців, вивчаючи широке коло взаємопов’ язаних питань). Одним із підвидів комплексної перевірки є наскрізна перевірка, що охоплює фінансово-господарську діяльність декількох організацій чи підприємств, пов’язаних між собою відносинами субординації;
- часткові (неповні), під час яких досліджують окремі «ділянки» фінансово-господарської діяльності. Їх різновидом є тематичні (або цільовіперевірки, що спрямовані на з’ясування певного кола питань, дослідження визначеної тематики роботи, охоплюють окремий напрям діяльності суб’єкта, який перевіряється, чи конкретний тип операцій;
4) повнота охоплення:
- суцільні (фронтальні, тотальні), під час яких вивчаються абсолютно всі документи та облікові записи за обраний проміжок часу;
- вибіркові (перевірці підлягає не весь суб’єкт, а його конкретний структурний підрозділ чи окремий напрям діяльності, виділений за певним принципом);
5) місце проведення:
- виїзні (здійснюють за місцем розташування об’єкта контролю);
- невиїзні (камеральні), проводять за місцем дислокації органу фінансового контролю;
6) характер контрольованих показників:
- формальні, за яких перевіряється правильність оформлення документів (наприклад, з’ясовуються дійсність підписів та печаток, наявність підчищень і виправлень, правильність заповнення реквізитів тощо);
- арифметичні (зводяться до оцінювання правильності математичних розрахунків і таксувань);
7) характер суб’єктів контролю:
- позавідомчі (покладаються на органи іншого міністерства чи відомства стосовно організації, яку перевіряють);
- міжвідомчі (здійснюють органи декількох міністерств або відомств);
- відомчі (внутрішні, їх проводять у рамках того самого міністерства чи відомства, але працівники вищого рівня, вищої організації). Вони можуть здійснюватися як в апараті міністерства і центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органах, так і на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління конкретного міністерства).
Окремо слід виділити інвентаризацію та «зустрічну» перевірку (за якої первинні документи або звітні дані зіставляються (стикуються) з аналогічними або взаємопов’язаними даними підприємства-контр- агента або вищої за ієрархією юридичної особи). Інвентаризація - перевірка, що полягає у з’ясуванні наявності на конкретну дату фактичних залишків грошових коштів, 72 цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо та відповідності їх даним бухгалтерського обліку. Для цього проводять зокрема, обмірювання, перерахування, зважування тощо.
У певних випадках проведення інвентаризації є імперативною вимогою. Так, Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (затверджена наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69) встановлює, що, зокрема, проведення інвентаризаціє є обов’язковою:
- при приватизації майна державного підприємства, при передаванні його майна в оренду, а також у разі перетворення його на акціонерне товариство;
- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання- передавання справ);
- за судовим рішенням;
- у разі ліквідації підприємства;
- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення);
- у разі техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха (на день після закінчення цих явищ).
- Ревізія - найважливіший метод фінансового контролю, що вирізняється найбільшою дієвістю, максимально можливою глибиною та повнотою. Ревізію слід віднести до наступного контролю.
Цей метод фінансового контролю здійснюють спеціально утворені державні органи. Ревізія спрямована на виявлення фактів порушення законності, вірогідності та доцільності. Для цього аналізується фінансово-господарська документація на предмет правильності ведення бухгалтерського обліку, збереження коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасності і повноти звітності.
Ревізія проводиться згідно з її програмою та у встановлені строки.
Виявлені факти порушень і зловживань, їх причини, винні особи, розмір заподіяної матеріальної шкоди повинні висвітлюватися точно та неупереджено.
Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати
робочих днів, позапланової виїзної ревізії - 15 робочих днів. Продовження їх строків можливо лише за рішенням суду на строк, що не перевищує: 15 робочих днів - для планової та п’ять робочих днів - для позапланової ревізії. Планова ревізія проводиться не частіше одного разу на календарний рік. За результатами ревізії складається акт. Керівник органу, що призначив ревізію, зобов’язаний у тижневий строк розглянути її результати і вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, відшкодування завданого матеріального збитку, притягнення до відповідальності винних осіб, усунення причин та умов, що спричинили порушення фінансової дисципліни.
6. Фінансово-економічна експертиза. Здійснення експертно-аналітичної діяльності, що забезпечує контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних та валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм, належить до компетенції Рахункової палати України. За дорученням Верховної Ради України вона зобов’язана проводити експертизу і давати висновки щодо проектів:
- Державного бюджету України (на конкретний рік), обґрунтованості його дохідної та видаткової частин щодо обсягів державного внутрішнього та зовнішнього боргу та дефіциту Державного бюджету України, затверджених законом;
- законодавчих та інших нормативних актів з питань бюджетно- фінансової та грошово-кредитної систем;
- міжнародних договорів України, що стосуються витрат з Державного бюджету України;
- загальнодержавних цільових програм, які фінансуються з бюджетів або на які передбачено додаткове фінансування з Державного бюджету України;
- програм Кабінету Міністрів України, на фінансування яких використовуються кошти Державного бюджету України.
13. Класифікація органів фінансового контролю.
У здійсненні фінансового контролю задіяна ціла система органів, наділених відповідною компетенцією (їх формування в Україні ще не завершене). Класифікують ці органи за такими ознаками:
1) рівнем: а) загальнодержавні: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; б) органи місцевого самоврядування;
2) за інститутами: податкові; контрольно-ревізійні; органи державного казначейства; фінансово-кредитні установи тощо.
3) компетенцією: загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є основною діяльністю); спеціальної компетенції (спеціально створені для діяльності у сфері фінансового контролю).
14. Поняття бюджету та його складові.
Бюджетний кодекс України дає таке визначення терміна: бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АР Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
У підручниках можна зустріти інше визначення: Державний бюджет України — централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї завдань, передбачених Конституцією України.
Бюджет як економічна категорія має такі ознаки:
1) історичність, адже бюджет як категорія сформувався історично, мав свої специфічні риси зародження у різних країнах, які проявляються і в сучасних умовах;
2) плановість, оскільки основою функціонування бюджету є його плановий характер;
3) юридичний характер, тому що бюджет має силу нормативного акта;
4) строк дії, адже бюджет складається і функціонує протягом певного періоду.
Сутність бюджету реалізується за допомогою його функцій:
- розподільної — держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю, тобто перерозподілити між міністерствами, відомствами, блоками галузей, територіями. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється у суспільстві;
- контрольної — суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл.
Бюджет функціонує як отримання доходів, тобто формування фінансової бази діяльності держави, та розпису видатків, тобто забезпечення економічних і соціальних потреб усіх членів суспільства.
Таким чином, державний бюджет слугує:
1) для розподілу ВВП і національного продукту;
2) державного регулювання та стимулювання економіки;
3) фінансового забезпечення соціальної політики;
4) контролю за утворенням і використанням центрального фонду грошових ресурсів.
Бюджет забезпечує фінансовими ресурсами потреби економічного і соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу ВВП у державі. Учасниками економічних відносин, які виникають у зв'язку з бюджетом є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення, оскільки:
— держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання власних функцій,
— суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть від неї їх отримувати залежно від місця та ролі у системі економічних відносин;
— населення може бути як платником податків, так і отримувачем грошових коштів.
Аналіз бюджетних відносин передбачає два аспекти їх досліджень: економічний та правовий. Як економічна категорія бюджет є централізованим грошовим фондом, який акумулюється на рівні певного утворення (держави або територіальної громади) та яким розпоряджається відповідний орган державної влади. Визначення бюджету як сукупності економічних відносин зовсім не означає його сталості. Певні коригування обов’язково присутні у бюджетних відносинах на стадії якрозроблення проекту бюджету (річні зміни дохідної або видаткової частини бюджету), так і виконання (наприклад, під час секвестрації - пропорційного скорочення видатків при виконанні бюджету). Таким чином, як економічна категорія бюджет охоплює сукупність економічних відносин, що пов’язані з формуванням, розподілом, використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань державних та адміністративно-територіальних утворень і виконання функцій органів влади.
Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій категорії. У цьому разі він являє собою правовий акт, основний фінансовий план утворення, розподілу та використання централізованого грошового фонду держави або територіальної громади. При цьому обов’язково необхідно розмежовувати поняття бюджету (переважно в цьому полягає саме економічна сторона цієї категорії) та закону (або акта) про бюджет (правова сторона бюджету). Як правова категорія бюджет характеризується декількома особливостями:
а) бюджет затверджується відповідним представницьким органом державної влади;
б) строк дії акта, що затверджує відповідний бюджет, дорівнює бюджетному періоду;
в) бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права і обов’язки учасників бюджетних відносин.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 13