Ім'я файлу: робота Комар готова.docx
Розширення: docx
Розмір: 1133кб.
Дата: 12.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
ретроспект аналіз гівдш.doc
Розширення: docx
Розмір: 1133кб.
Дата: 12.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
ретроспект аналіз гівдш.doc
Розділ VІ. Розвиток коваликів у польовій сівозміні
Ковалик посівний (Agriotes sputator L). Тіло темно- або блідо-буре в сірому опушенні, довжиною 6—8,5 мм. Передньоспинка трохи темніша за надкрила. її довжина і найбільша ширина майже однакові. Краї передньоспинки, вусики і ноги бурувато-жовті.
Фото 1. Ковалик посівний
Яйце широкоовальне, 0,5 мм довжиною, біле і гладеньке. Личинка від жовтого до темно-жовтого кольору, довжиною до 18 і шириною до 1,4 мм. Останній сегмент тіла майже вдвічі довший за ширину, правильної конічної форми, закінчується маленьким шипиком.
Розвиток личинки триває протягом чотирьох років. Заляльковується в липні — серпні четвертого року. У квітні — травні п'ятого року на поверхню грунту виходять жуки, які літають до кінця липня. Яйця відкладають у травні — червні. Личинки тримаються дещо глибше, ніж у коваликів інших видів, переважно в шарі грунту з вологістю не менше 50 %. Шкоди завдають личинки всіх віків, особливо старших. Один з небезпечних масових ґрунтових шкідників багатьох польових культур.
Ковалик темний (Agriotes obscurus L)
Фото 2. Ковалик темний
Темно-бурий матовий жук довжиною 7—9 мм, з світлішими, ніж у інших видів, вусиками і ногами. Тіло дуже опукле, передньоспинка широка, ширша за довжину, опукла, з спрямованими прямо назад бічними кутами. Надкрила рівномірно вкриті волосками, посередині трохи розширені.
Личинка довжиною до 25 мм, бурувато-жовта, блискуча, з одним вістрям на кінці черевця. Дихальця широкоовальні. Яйце довжиною 0,5 мм, кулястоовальне, біле, гладеньке.
Жуки літають з кінця квітня до кінця червня. Під час відкладання яєць (у травні — червні) вони збираються на культурах з більш вологим і прохолодним приземним ярусом, зокрема на посівах злаків та багаторічних бобових трав. Удень вони ховаються під грудками землі і рослинними рештками. Яйця відкладають купками на прикореневі частини рослин. Залежно від вологості й температури навколишнього середовища фаза яйця триває від 12 днів до 1,5 місяця. Влітку личинки живуть у верхньому шарі грунту, переміщуючись вище або нижче залежно від вологості різних його ярусів, а восени заглиблюються до 1 м і на цій глибині зимують. Протягом вегетаційного періоду дротяники підгризають коріння різноманітних польових культур. Розвиток їх триває більше чотирьох років. Наприкінці четвертого року в липні — серпні личинки заляльковуються. Тривалість фази лялечки — 1,5—2 тижні. Жуки, що в липні — серпні виходять з лялечок, зимують у грунті.
Цикл розвитку 5-річний. Віддає перевагу багатим на гумус, лучним і торфовим грунтам.
Ковалик блискучий (Selatosomus aeneus L.)
Фото 3. Ковалик блискучий
Тіло чорне, з металево-зеленим, металево-синім або бронзовим блиском, неопушене, довжиною 12—15 мм. Ноги рудо-червоні або чорні. Вусики, починаючи з четвертого членика, пилчасті. Довжина передньоспинки трохи більша за ширину (фото 3).
Личинка довжиною до 25 і шириною до 3,3 мм, звичайно блідо-жовта, верхній бік голови сплющений. На останньому сегменті зверху є поперечно-овальна, дуже- заглиблена площадка, на бічних кілеподібних краях слабо-помітні горбочки. На кінці останнього сегмента черевця є два коротких товстих відростки із загостреними виступами, що спрямовані вершинами всередину; між кінцевими відростками є відкрита широка вирізка, яка звичайно вдвічі ширша за довжину.
У нечорноземній зоні на орних землях за чисельністю популяцій на одному з перших місць серед усіх інших видів коваликів. Віддає перевагу піщаним та супіщаним вологим грунтам; у масовій кількості розмножується на заплавних ділянках. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять у червні. Підгризають висіяне насіння і сходи багатьох рослин, але особливо небезпечні для кукурудзи, картоплі, різних коренеплодів і овочевих культур. У серпні — вересні четвертого року заляльковується.
Ковалик широкий (Selatosomus latus F.)
Фото 4. Ковалик широкий
Широкий, чорний, з бронзовим блиском жук довжиною 10—16 мм. Верх тіла з сірим опушенням. Ноги темно-бурі. Задні кути передпьоспинки з чіткими кілями. Вусики, починаючи з четвертого членика, сла-бопилчасті. Ширина передньоспинки більша за довжину, не вужча або ледь вужча за надкрила в найширшій їх частині (фото 4).
Личинка довжиною до 25, шириною 3,3 мм, коричнево-жовта, з роздвоєним заднім кінцем черевця. Площадка зверху останнього сегмента вдавлена і дуже хітинізована, грубо зморшкувата, з різко піднятими бічними краями, які мають по три великих горбочки. Відростки на кінці останнього сегмента короткі й товсті, з двома загостреними виступами. Виїмка між відростками останнього сегмента інколи розширена, на кінці звужена.
З'являються жуки рано весною, літають до кінця травня. Ведуть денний спосіб життя. Яйця відкладають у червні. Одна самка може відкласти до 180 яєць. Тривалість одного покоління 4—5 років. У червні — серпні четвертого року личинки заляльковуються на глибині 10—15 см. Фаза лялечки триває близько двох тижнів. Зимують личинки різного віку і жуки. На відміну від личинок ковалика блискучого личинки цього виду віддають перевагу важким за механічним складом грунтам. Більш шкідливі личинки старших віків. Жуки можуть незначно пошкоджувати висадки цукрових буряків, об'їдаючи квітки. Личинки всеїдні — пошкоджують висіяне насіння, підземні стебла, коренеплоди та бульби багатьох польових культур. Повсюдно дуже шкідливі. В степовій зоні більш шкідливий на зрошуваних землях.
На Україні є повсюдно. Велике значення в обмеженні чисельності личинок ковалика мають граки, а також хижі туруни.
Ковалик червоно-бурий (Melanotus fusciceps Gyll.)
Фото 5. Ковалик червоно-бурий
Жук червоно-бурий, вкритий жовтими волосками; довжина тіла 12—16 мм. Надкрила з глибокими поцяткованими борозенками (фото 5).
Личинка останнього віку довжиною до 40 і шириною до 3,5 мм. Довжина останнього сегмента майже вдвічі більша за ширину, до вершини він поступово звужується; площадка зверху помірно увігнута, з піднятими бічними краями, зморшкувата, вкрита окремими великими цятками і дрібними горбиками. Вершина останнього сегмента з трьома добре розвинутими зубцями — прямокутними бічними і коротким гострокутним середнім.
На Україні найбільш численний у середній і південній смузі степової зони, а також у рівнинній частині Криму. Генерація п'ятирічна. Личинки з яєць виходять в липні — серпні.
Заляльковуються вони у вересні на четвертий рік життя, інколи в травні — червні після додаткової зимівлі. Личинки багатоїдні. Найбільш небезпечні на третій-четвертий роки життя, коли можуть значно пошкоджувати висіяне насіння, підземні частини стебел, корене- та бульбоплоди. Один з першорядних ґрунтових шкідників кукурудзи, городніх коренебульбоплодів та бавовнику.
Ковалик чорний (Athous niger L.)
Фото 6. Ковалик чорний, імаго, личинка
Чорний блискучий жук, вкритий сірими волосками, лише надкрила інколи жовто-бурі; довжина тіла 10—14 мм. Вусики з пилчасторозширеними члениками, починаючи з третього. Задній край передньогрудей біля задніх кутів без виїмок (фото 6).
Личинка циліндрична, жовтувато-коричнева, довжиною до 27 і шириною до 3 мм. Тіло сплощене, з трьома парами коротких грудних ніг. Площадка зверху останнього сегмента майже квадратна, з округленими боками, дрібно поцяткована, поперечно зморшкувата. Бічні відростки на кінці черевця товсті й короткі, коротші за половину довжини площадки, в 2,5 раза довші за свою ширину. Виїмка між відростками останнього сегмента велика, трохи довша за 1/3 площадки.
На Україні по долинах річок проникає до південного Степу. Жуки виходять з лялечок у травні, тобто дещо пізніше за темного та інших коваликів. Веде денний спосіб життя і тримається відкрито на рослинах. У червні — липні самка відкладає в міжряддя купками до 60 яєць, по кілька десятків у кладці. Фаза яйця триває до 25 днів. Тривалість повного циклу розвитку не менше чотирьох років. Зимують личинки останнього віку, які в кінці квітня перетворюються на лялечок. Фаза лялечки триває 2—3 тижні. Поширений як на орних землях, так і під пологом лісу. Багатоїдний вид, пошкоджує підземні частини рослин ряду польових культур, зокрем-а овочевих, корене-та бульбоплодів.
Ковалик опушений (Limonius pilosus Leske)
Фото 7. Ковалик опушений
Бронзово-зелений, з фіолетовим блиском жук, вкритий довгими сірими волосками. Тіло довжиною 9—12,5 мм, плескате, спереду дещо розширене, надкрила до вершини звужуються. Голова густо пунктирована. Вусики самців, починаючи з четвертого членика, пилкоподібні (фото 7).
Личинка довгаста, плеската, широка, темно-жовта або червонувато-жовта, блискуча, довжиною близько 20, шириною 3 мм. Площадка на останньому сегменті черевця плоска, з округлими кутами, тонкими поперечними зморшками.
На Україні в масовій чисельності може спостерігатися в Карпатах, Закарпатті та західному Лісостепу, поодиноко трапляється на Лівобережжі, зокрема в Чернігівській області.
Личинки, які закінчили розвиток, у серпні — на початку вересня заляльковуються у грунті в комірках на глибині 40—60 см. З лялечок незабаром виходять жуки, які залишаються зимувати у грунті. Крім них, у грунті можуть зимувати личинки різного віку попередніх поколінь. Вихід перших жуків з грунту починається на початку травня, а масовий літ і парування відбуваються у другій декаді цього місяця. В кінці травня — на початку червня спостерігається масове відкладання яєць, з яких наприкінці липня починають виходити личинки нового покоління; розвиток їх триває чотири роки.
Ковалик опушений заселяє поля і луки. В західному Лісостепу шкідник трапляється окремими вогнищами з чисельністю до 5—6 особин на 1 м2. Личинки пошкоджують висіяне насіння різних польових культур, корене- й бульбоплоди.
Доцільно відмітити, що ці шкідники, що пошкоджують висіяне насіння, сходи, корені та бульби різних культур у грунті. Це личинки жуків коваликів (Elateridae), а також чорнишів (Tenebrionidae) та пилкоїдів (Alleculidae). На орних землях України зустрічається близько 40 видів коваликів, 12 - чорнишів та 7 видів пилкоїдів, серед яких особливо шкодочинні та поширені личинки 10 видів коваликів (дротяники), їх чисельність визначають методом осінніх та весняних ґрунтових розкопок. Осінні виконують для прогнозу поширення шкідників у наступному році, а весняні-для визначення їх чисельності після перезимівлі та доцільності проведення заходів боротьби. На кожному обстежуваному полі по двом діагоналям або у шаховому порядку копають облікові ями 50х50 см і глибиною до 50 см. Грунт із кожної ями перебирають руками або просівають на ситах і підраховують виявлені в ньому дротяники. Кількість ям встановлюють залежно від розміру поля: до 50 га-12, 51-100 га- 16 ям, на полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково копають 4 ями. На посівах багаторічних трав (люцерна, конюшина) незалежно від їх площі копають 12 ям. Після розбирання проб підраховують загальну кількість дротяників і несправжніх дротяників по всіх ямах і вираховують їх середню чисельність на 1 м2 (12 ям 50х50 см становить 3м2).
.
1 2 3 4 5 6 7 8 9