ринкової економіки
Традиційна економічна система: •багатоукладність економіки, •збереження натурально-общинних форм господарювання, •відстала техніка, •широке застосування ручної праці, •нерозвинена інфраструктура, •найпростіші форми організації праці і виробництва, •бідність населення; •засилля
іноземного капіталу, •перерозподілу НД державою.
Ринкова ек-ка вільної конкуренції (чистий капіталізм): •приватна власність на ресурси і продукти, •гнучкі ціни, процентні ставки, зарплати; •егоїстичний
інтерес індивіда + суспільний інтерес у його діяльності; держава збирає податки, захищає підприємців, не втручається, «невидима рука ринку»;
•функціонвуання великої кіль-ті вир-в; •свобода вибору, особиста свобода, однаковий доступ до ресурсів.
Традиційна економічна система: •багатоукладність економіки, •збереження натурально-общинних форм господарювання, •відстала техніка, •широке застосування ручної праці, •нерозвинена інфраструктура, •найпростіші форми організації праці і виробництва, •бідність населення; •засилля
іноземного капіталу, •перерозподілу НД державою.
Ринкова ек-ка вільної конкуренції (чистий капіталізм): •приватна власність на ресурси і продукти, •гнучкі ціни, процентні ставки, зарплати; •егоїстичний
інтерес індивіда + суспільний інтерес у його діяльності; держава збирає податки, захищає підприємців, не втручається, «невидима рука ринку»;
•функціонвуання великої кіль-ті вир-в; •свобода вибору, особиста свобода, однаковий доступ до ресурсів.
Командно-адміністративна система: •панування державної власності;
•одержавлення та монополізація народного господарства; •централізоване директивне планування виробництва і розподіл ресурсів; •відсутність реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення;
•висока затратність виробництва; •несприйнятливість до НТП; •відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці; •хронічний дефіцит.
Змішана система: •плюралізм форм власності й рівноправне функціонування різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, державних);
•високий рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої ринкової
інфраструктури; •ринковий механізм + державні методи регулювання;
•посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.
Демократичний соціалізм ринкового типу (Швеція): •суттєва частка перерозподілу ВВП через держбюджет; •високий р-нь оподаткування;
•високий р-нь соц.гарантій.
Ліберальна ринкова ек-ка(США):
•мінімальне держ.втручання;
•урегулювання відмов ринку.
Соціально орієнтована ринкова ек-ка (Німеччина): •держава виконує ф-ї, пов’язані з відмовами ринку; •гарант належного р-ня життя непрацюючого населення.
Японська модель ринкової ек-ки: •ринковий + урядовий механізми; •ієрархія підпорядкування молодших старшим за віком та посадою; •відданість своїй фірмі; •захищенність від безробіття; •приватна власність на ресурси та продукти вир-ва; •індикативне планування.
58. Типи, форми, види власності.
Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва.
Робітник може бути сам власником засоюів виробництва або бути позбавленим них. У такому разі він можу або примусово поєднуватись з засобами виробництва(раби, кріпаки), або поєднуватись шляхом найму через ринок праці.
Типи власності:
- суспільна;
- приватна;
- змішана.
Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарчих зв’язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника з засобами виробництва.
Форми власності:
- державна ( суспільна);
- колективна(суспільна);
- приватна індивідуально-трудова;
- приватна з найманою працею;
- змішана.
Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та методами господарювання.
Види власності.
Види державної власності:
- загальнодержавна;
- муніципальна (комунальна).
Види колективної власності:
- кооперативна;
- акціонерна;
- партнерська;
- громадських організацій;
- релігійних
і культових організацій.
Види індивідуально-трудової:
- одноосібна;
- сімейна.
Види приватної з найманою
працею:
- індивідуальна з найманою працею;
- монополістична;
- корпоративна.
Види змішаної власності:
- державно-колективна;
- державно-приватна;
- приватно-колективна;
- з іноземним капіталом;
- інші.
59. Товар і його властивості.
Товар — це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну.
Згідно з класичною теорією найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість. Споживча вартість — це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Вартість товару — це уречевлена в товарі суспільна праця виробника. Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду. Споживча вартість – здатність товару задовольнити певну потребу людини.
Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги. Цінність – ступінь корисності для індивідуального споживання, залежно від міри насичення.
Ціна - форма грошового вираження вартості й цінності товару. Рідкісність – відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб. Більшу цінність для споживача мають рідкісніші блага (ПАРАДОКС ВОДИ ТА
ДІАМАНТІВ).
60. Товарне виробництво.
Товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку. (передумови виникнення: суспільний поділ праці; економічне відокремлення виробників).
Просте товарне виробництво — це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.
Розвинута форма товарного виробництва — це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній
індустрії.
Притаманна капіталістичному суспільству.
61. Товарні біржі: зміст, види, функції, види біржових угод.
Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, де ціни на товари складаються в умовах вільної конкуренції.
У сучасній економічній літературі товарна біржа розглядається: по-перше, як економічна категорія, що відображує складову частину ринку, специфікою якого є особлива оптова форма торгівлі товарами з певними характеристиками: масовість, стандартність, взаємозамінюваність; по-друге, це господарське об'єднання (товариство) продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торговельних угод і операцій. Такі об'єднання створюються для поліпшення торгівлі, швидкого забезпечення товаровиробників необхідними товарами, прискорення обороту капіталу.
Класифікацію бірж, що функціонують у ринковій системі господарства, здійснюють за об'єктами продажу, суб'єктами утворення та рівнем функціонування.
*Універсальними є біржі, що торгують товарами різних груп. Наприклад, на американській біржі «Чикаго Борд оф трейд» реалізуються пшениця, кукурудза, овес, боби сої, бройлери, фанера, золото, срібло, нафта, бензин, мазут, тобто продовольчі та непродовольчі товари. Об'єктом продажу
Київської універсальної товарної біржі є картопля, капуста, консервовані помідори та огірки, яловичина, свинина, худоба.*
Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані.
Функції
1. Організація проведення торгів.
2. Розробка біржових контрактів.
3. Вирішення спірних питань.
4. Котирування й регулювання біржових цін.
5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін.
6. Гарантування виконання угод;
7. Інформаційна функція.
Біржова угода, укладена за участю маклера, набуває чинності з моменту підписання маклерської записки сторонами і маклером, а за наявності у маклера пропозиції {оферти) від однієї зі сторін та письмової згоди {акцепту) від іншої — лише маклером.
Біржова угода — це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки двох видів — з реальним товаром і строкові.
Форвардні угоди — це зобов'язання продавця здійснити постачання певної кількості товару визначеної якості у зазначений час. Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту.
У бартерних угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля.
Угоди «з умовою» поширені в країнах, що переходять до ринкової економіки. Сутність їх полягає в тому, що продаж одного товару здійснюється при одночасній купівлі іншого. Відрізняються такі угоди від бартерних тим, що здійснюються у процесі публічних торгів у операційному залі за участю маклера, обліково-розрахункову функцію виконують гроші.
Особливістю ф'ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. До строку виконання угоди біржа бере певну суму застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями, як правило, не для продажу чи купівлі товару, а з метою страхування від можливих змін цін на нього на реальному ринку.
62. Фондові біржі.
Фо ндова бі ржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню
їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі.
Функції фондової біржі: а) створення постійно діючого ринку;
б) визначення цін; в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну, умови обігу; г) підтримка професіоналізму торговельних і фінансових посередників; д) вироблення правил; е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж:
1) публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем. Переважає у Німеччині і Франції, де держава бере участь у розробці Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів тощо;
2) приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються відповідно до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип поширений в Англії і США;
3) змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, який проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швеції та
Швейцарії.
63. Цивілізаційний та формаційний підходи до пізнання суспільного
розвитку.
Формаційний підхід (Маркс). Суть: продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства
— соціально-економічну формацію.
Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності. Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: первіснообщинний; рабовласницький; феодальний; капіталістичний; комуністичний.
Цивілізація
—
історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей. Принципи цивілізаційного підходу: 1) багатовимірності аналізу економічних систем; 2)
За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж:
1) публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем. Переважає у Німеччині і Франції, де держава бере участь у розробці Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів тощо;
2) приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються відповідно до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип поширений в Англії і США;
3) змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, який проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швеції та
Швейцарії.
63. Цивілізаційний та формаційний підходи до пізнання суспільного
розвитку.
Формаційний підхід (Маркс). Суть: продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства
— соціально-економічну формацію.
Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності. Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: первіснообщинний; рабовласницький; феодальний; капіталістичний; комуністичний.
Цивілізація
—
історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей. Принципи цивілізаційного підходу: 1) багатовимірності аналізу економічних систем; 2)
природної еволюційної поступовості історичного процесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи; 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів; 5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку; 6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.
Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку: традиційне суспільство; перехідне суспільство; стадія зрушення; стадія зрілості; стадія високого рівня масового споживання.
Л.Г. Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії: епоха дикості
(мисливське господарство); епоха варварства (скотарство); епоха цивілізації
(Горизонтальний аспект характеризує співіснування
і взаємодію неоднорідних за своїм змістом локальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в історично визначені періоди. Вертикальний аспект відбиває історичний процес еволюції суспільства).
Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, А. Арон та ін.), використовуючи критерій "ступінь індустріального розвитку суспільства", виділяє три стадії індустріальної цивілізації: доіндустріальне (аграрне) суспільство; індустріальне суспільство; постіндустріальне (інформаційне) суспільство.
64. Функції грошей та їх еволюція.
Функції грошей — це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Міра вартості - здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. Функція грошей як міри вартості в епоху золотих та повноцінних паперових грошей реалізується через масштаб цін. Засіб обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Засіб платежу - обслуговування грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті". Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.
Сучасні гроші виконують функцію порівняння вартості обмінюваних товарів, виступають як рахункові одиниці, за допомогою яких визначаються ціни, ведеться грошовий облік національного продукту тощо. Паперові та кредитні гроші набувають якісно нової функціональної форми — стають капіталом і можуть виконувати функцію нагромадження. У кінцевому підсумку кредитні гроші, які виникають із функції платежу, стають найпоширенішими і найрозвинутішими грошовими формами. Функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і колективні міжнародні грошові одиниці (євро).
Американський економіст У. Ростоу висунув теорію "стадій росту", в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку: традиційне суспільство; перехідне суспільство; стадія зрушення; стадія зрілості; стадія високого рівня масового споживання.
Л.Г. Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії: епоха дикості
(мисливське господарство); епоха варварства (скотарство); епоха цивілізації
(Горизонтальний аспект характеризує співіснування
і взаємодію неоднорідних за своїм змістом локальних цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в історично визначені періоди. Вертикальний аспект відбиває історичний процес еволюції суспільства).
Сучасна зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, А. Арон та ін.), використовуючи критерій "ступінь індустріального розвитку суспільства", виділяє три стадії індустріальної цивілізації: доіндустріальне (аграрне) суспільство; індустріальне суспільство; постіндустріальне (інформаційне) суспільство.
64. Функції грошей та їх еволюція.
Функції грошей — це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Міра вартості - здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. Функція грошей як міри вартості в епоху золотих та повноцінних паперових грошей реалізується через масштаб цін. Засіб обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Засіб платежу - обслуговування грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті". Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.
Сучасні гроші виконують функцію порівняння вартості обмінюваних товарів, виступають як рахункові одиниці, за допомогою яких визначаються ціни, ведеться грошовий облік національного продукту тощо. Паперові та кредитні гроші набувають якісно нової функціональної форми — стають капіталом і можуть виконувати функцію нагромадження. У кінцевому підсумку кредитні гроші, які виникають із функції платежу, стають найпоширенішими і найрозвинутішими грошовими формами. Функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і колективні міжнародні грошові одиниці (євро).
65. Циклічність як форма розвитку ринкової економіки. Економічний
цикл та його фази.
1. Теорії суспільного вир-ва: Порушення пропорційності в суспільному виробництві; Землеробство з властивими йому циклічними коливаннями зумовлює циклічні коливання в промисловості; Періодичне збільшення плям на сонячному диску
2. Теорії обміну: Спекулятивні операції на товарному та грошовому ринках
3. Теорії розподілу: Бідність спричиняє недостатній попит і породжує кризи.
4. Екстернальні (зовнішні) теорії: Природні явища; війни; зміни політичного та суспільного устрою; відкриття нових земель, ресурсів, родовищ золота; зміни в темпах приросту населення і його міграція; науково- технічні відкриття та нововведення; психологія (песимістичні та оптимістичні очікування)
5. Інтернальні (внутрішні) теорії: Перенагромадження основного капіталу
Розширення та згортання банківського кредиту
6.Змішані: приклад іграшки "конячки-гойдалки" Самуельсона
Ознаки економічної кризи:
— перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них;
— значне скорочення обсягів виробництва;
— падіння цін;
— дефіцит вільних грошових засобів, необхідних для платежів;
— біржовий крах та банкрутство підприємств;
— зростання безробіття;
— падіння рівня заробітної плати;
— падіння рівня прибутку;
— масове знищення товарів, устаткування тощо;
— дезорганізація кредитної системи.
Риси депресії:
— "застій" виробництва;
— низький рівень цін;
— "в'яла" торгівля;
— невисока ставка позичкового відсотка;
— ліквідація товарного надлишку.
Риси пожвавлення:
— розширення виробництва до відновлення докризового рівня;
— зростання цін;
— підвищення норми прибутку;
— зростання зайнятості;
— пожвавлення торгівлі;
— посилення оптимістичних очікувань.
Риси піднесення:
— перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня;
— швидке зростання зайнятості;
— зростання заробітної плати та інших видів доходів;
— кредитна експансія;
— штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуванням торговцями зростання цін та їх бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;
— зростання пропозиції, яка з часом перевищує попит і створює умови для нової кризи.
66. Земельна рента, її сутність, основні форми та механізм.
Ціноутворення на ринку землі
Рента — це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.
Диференційна рента. Причина: Монополія на землю як об'єкт господарювання.
Умови формування: Обмеженість земельних ресурсів; відмінності в природній родючості ґрунтів і неоднакове місцерозташування земельних ділянок; особливості дії законів вартості і ціноутворення в сільському господарстві
Джерело: Надлишок додаткового продукту, що утворюється на кращих природних земельних ділянках або в результаті продуктивніших додаткових капіталовкладень у землю
Форми вилучення: Орендна плата, рентні платежі, плата за землю, зональні ціни.
Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.
Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.
Абсолютна земельна рента: Причина: Монополія приватної власності на землю.
Умови формування: Відсутність вільного переливу капіталу.
Джерело: Надлишок прибутку над середнім прибутком.
Форми вилучення: Орендна плата, податок на землю.
Монопольна рента: Причина: Монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах.
Умови формування: Монопольні ціни.
Джерело: Частина прибутку, створена в інших галузях, що її отримує землевласник через перерозподіл.
Форми вилучення: Вища орендна плата, земельний податок.
Ціна землі — це дисконтований потік її доходу (ренти). Дисконтування — це метод визначення поточної вартості (ціни) будь-якого капітального ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибутку при існуючій ставці банківського відсотка. Інакше кажучи, дисконтування дозволяє визначити, яку ціну необхідно заплатити за капітальний ресурс (землю) сьогодні, щоб від його використання через визначений час отримати бажаний результат. Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка.
Землевласник, продаючи землю, бажає отримати таку суму грошей,
поклавши яку на рахунок у банк, він щорічно буде отримувати в формі процента на депозити не меншу суму, ніж він отримував у формі ренти.
1 2 3 4 5 6 7