Амортизáція (лат. amortisation — погашення, сплата боргів) — те ж що
і амортизаційні відрахування — процес поступового перенесення вартості основних засобів на продукт, що виготовляється з їх допомогою.
Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).
28. Конкуренція, її суть, види та роль в ринковій економіці.
Конкуренція — економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
За галузево-територіальною ознакою o внутрішньогалузева; o міжгалузева; o міжнародна
За кількістю суб'єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили o досконала (чиста) - чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну; o недосконала
(монополія, монополістична конкуренція, олігополія)
Абсолютна монополія — на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною.
Монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції.
Олігополістична конкуренція — це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.
За методами конкурентної боротьби o цінова; o нецінова; o чесна; o нечесна
Цінові методи конкуренції — це конкуренція, в якій головним засобом боротьби є ціна.
Монопольно висока ціна — це різновид ринкової ціни речового товару або послуги, яка встановлюється монополіями вище від вартості товару і забезпечує їм прибуток.
Демпінгові ціни — це надзвичайно занижені ціни на товари при продажу
їх на внутрішніх і зовнішніх ринках
Дискримінаційні ціни — це різні ціни на один і той самий товар для різних покупців.
Нецінова конкуренція — це стратегія конкурентної боротьби, яка спрямована не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.
Конкуренція є тим механізмом, який встановлює ціну нарівні, за якого досягається ринкова рівновага і реалізація товарів. Орієнтуючись на конкурентно визначені ринкові ціни, підприємці спрямовують свої капітали з мало дохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються попитом і дають більші прибутки. спонукає товаровиробників застосовувати нову техніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, обновляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Конкуренція контролює конкурентоспроможність кожного виробника.
Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона породжує свою протилежність — монополію; призводить до розорення та банкрутства малих і середніх підприємств; посилює зростання рівня безробіття, інфляції, майнове і соціальне розшарування населення; породжує комерційну таємницю, нечесні форми боротьби та ін.
29. Міжнародна міграція робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили — переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.
Причини міжнародної міграції робочої сили:
Національні відмінності в рівнях заробітної плати; Міжнародні відмінності у вартості життя; Нерівномірність інвестиційних процесів у різних країнах;
Відмінності в рівнях безробіття між країнами; Суттєві відмінності рівнів життя населення різних країн; Потреба у використанні іноземної робочої сили національними державами тощо.
Тенденції розвитку ММРС:
— поширення міграційних процесів робочої сили практично на всі країни світу;
— головний напрям міграції робочої сили: з країн, що розвиваються, та країн
із перехідними економіками у найрозвиненіші країни;
— активізація міграційних процесів із однієї розвиненої країни в іншу;
— посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються;
— пожвавлення маятникової міграції між країнами з перехідними економічними системами;
— виникнення нової форми міграції робочої сили — міграції науково- технічних кадрів;
— посилення тенденції "втеча умів" із країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни;
— утворення нових привабливих міграційних центрів на Близькому Сході
(Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській Америці
(Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія, Гонконг,
Тайвань, Сінгапур);
— зростання частки "молодої міграції";
— розширення обсягів нелегальної міграції, зумовлене жорсткішою міграційною політикою США і країн Західної Європи, які прагнуть обмежити приплив іноземної робочої сили.
Форми міжнародної міграції робочої сили:
Безповоротна — зміна постійного місця проживання;
Тимчасова — зміна місця проживання хоч і на тривалий, але визначений час;
Сезонна — пошук сезонної роботи за межами своєї країни;
Маятникова — регулярні поїздки за кордон у пошуках роботи з обов'язковим поверненням у свою країну
Міграція робочої сили проявляється в двох основних різновидах: еміграції та
імміграції.
Еміграцією називається переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання. Імміграція – в'їзд в країну громадянина
іншої країни на постійне чи довготривале проживання. Явище, коли
іммігранти виїжджають з країни, в яку вони іммігрували, або емігранти повертаються на батьківщину називають рееміграцією.
Різниця між імміграцією з країни та еміграцією в країну називається міграційне сальдо.
30. Виникнення, суть та форми монополії.
Причини виникнення: закон конкуренції; закону концентрації капіталу і виробництва (Концентрація капіталу — це процес збільшення розмірів
індивідуального капіталу за рахунок капіталізації, прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва); централізація капіталу (збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший); кризи.
Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.
Підприємницький тип монополізму пов'язаний із розвитком підприємств
(фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва.
Інституційний тип монополізму пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.
Природна монополія - попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Адміністративна монополія
виникає внаслідок дій державних органів. Економічна монополія - йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку.
Відкрита монополія – фірма на деякий час стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким захистом. Закрита монополія – галузь. що захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Чиста монополія – один продавець і немає альтернатив.
Білотеральна монополія – протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача.
Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат — це об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт.
Трест — це об'єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність.
Багатогалузевий концерн — це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.
Конгломерат — це велетенський промисловий комплекс, в якому під
єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях.
Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів.
31. Натуральне виробництво.
Натуральне виробництво— це такий тип господарювання, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. Тобто продукт виробляється для себе, для власного споживання.
При натуральному господарстві суспільний продукт не набуває товарної форми і утворює фонд життєвих засобів для самого виробника.
Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю суб'єктів господарювання один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею.
Виробник одночасно є власником засобів виробництва і власником виробленого продукту. Виробничі відносини в натуральному господарстві виступають у "відкритій", неуречевленій формі, як відносини між людьми, а не як відносини між продуктами їхньої праці.
Натуральна форма виникла як наслідок нерозвинутості суспільного поділу праці, замкнутості економічних процесів у рамках локальних одиниць господарювання, відсутності зв'язків з іншими одиницями. Робоча сила також жорстко закріплюється за даною одиницею господарювання.
Відкрита монополія – фірма на деякий час стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким захистом. Закрита монополія – галузь. що захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Чиста монополія – один продавець і немає альтернатив.
Білотеральна монополія – протиборство єдиного постачальника і єдиного споживача.
Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат — це об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт.
Трест — це об'єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність.
Багатогалузевий концерн — це об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.
Конгломерат — це велетенський промисловий комплекс, в якому під
єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собою галузях.
Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів.
31. Натуральне виробництво.
Натуральне виробництво— це такий тип господарювання, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. Тобто продукт виробляється для себе, для власного споживання.
При натуральному господарстві суспільний продукт не набуває товарної форми і утворює фонд життєвих засобів для самого виробника.
Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю зв'язків, роз'єднаністю, відірваністю суб'єктів господарювання один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею.
Виробник одночасно є власником засобів виробництва і власником виробленого продукту. Виробничі відносини в натуральному господарстві виступають у "відкритій", неуречевленій формі, як відносини між людьми, а не як відносини між продуктами їхньої праці.
Натуральна форма виникла як наслідок нерозвинутості суспільного поділу праці, замкнутості економічних процесів у рамках локальних одиниць господарювання, відсутності зв'язків з іншими одиницями. Робоча сила також жорстко закріплюється за даною одиницею господарювання.
Таким чином, соціально-економічна природа натурального господарства найповніше розкривається у його таких характерних рисах, як:
1. Замкнутість виробництва.
2. Слабо виражений поділ праці.
3. Виробничі відносини виступають у відкритій, неуречевленій формі, тобто не як відносини між речами, а як відносини між людьми.
4. Слабо виражений суспільний характер виробництва.
32. Необхідність та сутність кредиту. Його форми, види та функції.
Кредит — це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.
За суб'єктами кредитних відносин, об'єктом позик, сферою поширення та розміром позичкового відсотка розрізняють:
1. Комерційний кредит — надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал.
Інструментом комерційного кредиту є вексель. Мета комерційного кредиту
— прискорення реалізації товарів та втіленого в них прибутку.
2. Банківський кредит — це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка.
Банківський кредит, у свою чергу, класифікується за такими ознаками:
— залежно від забезпечення — незабезпечений (бланковий) та забезпечений
(векселем, майном чи цінними паперами);
— за строками погашення — онкольний (погашається на першу вимогу банку); короткостроковий (до 1 року); середньо-строковий (від 1 до 3 років); довгостроковий (понад 3 роки);
— за ступенем ризику — стандартний і з підвищеним ризиком;
— за способом погашення кредиту — кредит, що погашається в розстрочку
(поступово, частинами), на. одноразового погашення;
— за методом стягнення банківського процента — процент стягується в момент отримання кредиту, під час його повного повернення або однаковими частинами впродовж терміну кредиту.
— за методом надання — кредит, що надається на підставі індивідуальної угоди між позичальником і банком, та кредит, що надається у межах попередньо встановленого банком ліміту кредитування для певного позичальника (згідно з відкритою кредитною лінією).
Споживчий кредит — надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування
(холодильників, пральних машин, телерадіо-апаратури, меблів, автомобілів тощо). Споживчий кредит існує у двох формах: комерційного (купівля товарів у розстрочку) та банківського (грошова позика в банку для купівлі товарів довгострокового використання). Позичковий процент за цією формою кредиту досить високий.
Іпотечний кредит — довгострокова позика під заставу нерухомого майна
(землі, житла, виробничих будівель). Його надають переважно спеціалізовані
іпотечні банки під заставу нерухомого майна.
Лізинговий кредит — відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.
Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати.
Державний кредит — система економічних відносин між державою в особіїіорганів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами — з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.
Міжнародний кредит — це рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізичною особою однієї країни іншій країні, банкові, юридичній чи фізичній особі іншої країни на певний строк на умовах повернення та платності.
Кредит "стенд-бай" —право придбати в МВФ іноземну валюту в обмін на національну.
33. Необхідність, суть і функції фінансів. Фінансова система України.
У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).
Риси фінансів:
— набирають грошової (ненатуральної) форми; носять розподільчий
(нееквівалентний) характер, на відміну від обміну, якому властива еквівалентність; розподіл ВВП і НД здійснюється через реальні грошові фонди (на відміну від цінового розподілу); акумулюють і використовують фінансові засоби на безоплатній основі.
Ознаки фінансових ресурсів ( засобів ): виражають відносини власності; перебувають у постійному русі; мають особливі джерела формування; відрізняються за напрямами використання; мають специфічний склад учасників формування, розподілу та використання.
Значення фінансів. Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в супсільстві.
34. Огранізаційно-правові форми підприємництва
Перелічені у ст. 68 Господарського кодексу України види підприємств можуть діяти в різних організаційно-правових формах. До них, зокрема, належать:
— державні та комунальні унітарні підприємства;
— господарські товариства;
— виробничі кооперативи;
— підприємства споживчої кооперації, підприємства об'єднань громадян чи релігійних організацій;
— приватні підприємства;
— фермерські господарства.
Державні та комунальні унітарні підприємства. Відповідно до ст. 73
Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство — це підприємство, яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, здебільшого без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Комунальне унітарне підприємство — це підприємство, яке утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності та входить до сфери його управління.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями лише власним майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого, відповідно до укладеного між ними договору, здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
35.Основні етапи розвитку цивілізацій.
Перша стадія. Традиційне суспільство, у якому переважає аграрна праця з використанням примітивної техніки. Низький рівень продуктивності праці перешкоджає нагромадженню капіталу. Політична й економічна влада належить класу великих землевласників.
Друга стадія. Перехідне суспільство, що забезпечує умови для стадії
«зрушення». Розвиток підприємництва, зростання продуктивності праці, нагромадження капіталу, хоча і з низькою нормою нагромадження.
Третя стадія. Стадія «зрушення» — епоха промислової революції, машинна праця, її поділ як чинник різкого зростання продуктивності праці. Зростання норми нагромадження до 10% .
Четверта стадія. Стадія «зрілості» або індустріальне суспільство.
Створюється велика машинна індустрія, розгортається науково-технічна революція, швидкими темпами розвивається урбанізація, на основі зростання продуктивності праці, фондовіддачі, зниження фондо- і матеріалоємності, підвищується до 20% норма нагромадження капіталу.
П'ята стадія. Стадія масового споживання, у якій провідним сектором економіки виступають галузі, що працюють для людини. Швидкими темпами розвивається сфера послуг, питома вага якої переважає над сферою виробництва.
1 2 3 4 5 6 7