Роман
Віктор Гюго один з найбільших французьких письменників 19 століття. Він народився в 1802 році і, звичайно ж, всі історичні події, що відбувалися у Франції на початку століття, вплинули на його становлення, як людини і як письменника. Найбільш відомі твори Гюго: "Знедолені", "Трудівники моря" і "Дев'яносто третій рік".
Самий популярний його роман "Собор Паризької Богоматері" - "NOTRE DAME DE PARIS"-був опублікований у лютому 1831 року.
Липнева революція 1830 року сколихнула всю Францію. Повсталий народ повалив владу Бурбонів. На зміну дворянам-роялістам прийшли представники французької буржуазії. Безсумнівно, революційним підйомом і самою революцією можна пояснити появу найбільшого з усіх творів Гюго.
Книга принесла письменникові всесвітню славу.
Сюжет, та й всю розповідь роману типово романтичні: незвичайні герої, що діють в незвичайних обставинах, випадкові зустрічі, прекрасне й потворне співіснують поруч, любов і ненависть переплітаються і вступають в боротьбу один з одним. Собор - серце середньовічного Парижа, сюди стягнуті всі нитки романтичного сюжету. Notre Dame, суворий, похмурий і прекрасний одночасно, як дзеркало, відображає всі риси героїв роману.
Втім, романтичні надмірності, що здаються сьогодні трохи бутафорськими, є лише необхідною фоном для того, щоб показати життя Парижа того часу, підняти тему "знедолених", тему добра, любові та милосердя.
Це тема головна в романі, тому що тільки ці якості, на думку автора, можуть врятувати світ.
Письменник вважав, що "кожна людина народжується доброю, чистим, справедливим і чесним ... Якщо серце його стало холодним, то лише через те, що люди загасили його полум'я; якщо крила його надламані і розум вражений, то тільки тому, що люди тиснув його у вузькій клітці. Якщо він знівечений і жахливий - це через те, що його кинули в таку форму, з якої він вийшов злочинним і страшним ". Зробити ж його знову "добрим, чистим, справедливим і чесним" здатна тільки любов, перетворююча сила якої чудотворна.
Про це і розповідає роман "Собор Паризької Богоматері".
Події, описані в романі, відбуваються в 1482 році. Це кінець середніх століть і готичної епохи, це початок епохи Відродження з новими ідеалами і естетикою. В Іспанії - інквізиція: араби вигнані, євреї піддаються гонінням. Алхімія, прабатько науки, задається питанням про сенс життя. У Римі, Галілей говорить про те, що земля кругла. Леонардо проектує літаючу машину. У Нюренберге, людина на ім'я Гуттенберг придумує друкарський верстат. Лютер переписує Новий Заповіт і змінює Церковні підвалини. У Флоренції Савонарола спалює книги на міській площі. Христофор Колумб - на порозі відкриття Америки. Нострадамус пророкує кінець світу в 2000 році.
Історія створення мюзиклу
Продюсером оригінальної версії і головним організатором сенсаційного успіху став Шарль талар (Charles Talar). Саме талар першим успішно випробував і реалізував принципово нову для мюзиклів рекламну кампанію, яка дозволила створити прецедент, при якому ще задовго до прем'єри оригінальної версії, альбом з саундтреком мюзиклу став мултіплатіновим, а квитки на ще не вийшов мюзикл були розпродані на рік уперед.
"Notre Dame de Paris" - це найуспішніший мюзикл, поставлений у Європі за останні п'ять років. Прем'єра мюзиклу "Notre Dame de Paris", створеного за романом Віктора Гюго, відбулася в Парижі 18 вересня 1998 року. Постановка стала справжнім бестселером, отримавши премії за кращий спектакль, кращу пісню і найбільш продаваний альбом. "Notre Dame de Paris" був занесений до Книги рекордів Гіннеса як найбільш продаваний мюзикл. Тільки франкомовних альбомів із записом мюзиклу в світі було розпродано більше 7 000 000. Пісні з цього альбому увійшли до репертуару Селін Діон, а до виконавців головних ролей в "Notre Dame de Paris" прийшло світове визнання.
Авторами такої успішної постановки стали композитор Річард Кочанте (Richard Cocciante) і творець оригінальної версії Люк Пламондон (Luc Plamondon). Останній широко відомий як автор текстів пісень Селін Діон, а також як автор лібрето знаменитого мюзиклу "Starmania". Річард Кочанте, автор музики, неймовірно популярний не тільки як композитор, але і як співак, що виконує свої власні твори на чотирьох мовах.
Ідея створення мюзиклу зародилася у Люка Пламондон. У 1993 році він зайнявся пошуком сюжету для нового музичного спектаклю у французькій літературі. "Я звертався до різних персонажів і навіть не звернув уваги на Есмеральду. Я попрямував прямо до букви" К "- і зупинився на Квазімодо. Саме тоді" Собор Паризької Богоматері "став для мене реальністю", - згадує він. "Це добре відома історія, яка говорить сама за себе і не вимагає пояснень. Саме тому на сюжет роману Віктора Гюго вийшов десяток фільмів, починаючи ще з часів німого кіно і закінчуючи мультфільмами Діснея. Чим більше я дивився різні драматичні і балетні інтерпретації роману, тим більше переконувався, що я на вірному шляху ". Перечитуючи роман, Пламондон робить начерки для тридцяти пісень. Потім до роботи підключається композитор Річард Кочанте. "У Річарда було написано декілька дійсно чудових мелодій, які він не захотів використовувати для своїх альбомів. Він награв мені мотиви, які потім стали" Танцюй, моя Есмеральда "," Bellе "," Пора соборів кафедральних ". Вони були гідні того, щоб увійти в мюзикл, і в цьому була їхня сила "- згадує Люк. Можна сказати, що історія мюзиклу почалася з пісні "Belle".
Після успішної прем'єри "Notre Dame de Paris" в Парижі мюзикл почав свою подорож по всьому світу. 12 лютого 1999 відбулася прем'єра спектаклю в Брюсселі, в квітні того ж року - у Мілані, 6 січня 2000 року в Женеві, а 12 січня - у Лас-Вегасі. У тому ж році європейське диво було представлено мешканцям туманного альбіону в лондонському театрі "Dominion". У 2001 році "Notre Dame de Paris" відправляється в турне по Канаді, а в листопаді в Барселоні виходить іспанська версія спектаклю. 25 вересня у Франції в паризькому театрі "Могадор" стартує нова французька версія "Notre Dame de Paris". У березні 2002 року в Римі випускають італійську версію, а у вересні в Амстердамі планується вихід голландської версії. 21 травня в Московському театрі оперети відбулася прем'єра російської версії "Notre Dame de Paris".
Російська постановка
Продюсери Катерина фон Гечмен-Вальдек, Олександр Вайнштейн і директор театру "Московська оперета" Володимир Тартаковський представляють свій другий після мюзиклу "Метро" проект - російську версію мюзиклу "Notre Dame de Paris".
Ексклюзивні права на "Notre Dame de Paris" придбані на шість років. За словами продюсера оригінальної версії Шарля талар, "цілком природно, що його партнерами в Росії стали люди, вже здійснили" Метро "- проект аналогічного масштабу".
Робота над російською версією мюзиклу "Notre Dame de Paris" розпочалася рік тому. У трупу мюзиклу був оголошений конкурс, в якому взяло участь 1482 людини. Було відібрано 45 артистів (через необхідність у своєму розпорядженні три повними складами). Серед пройшли конкурсний відбір є і артисти мюзиклу "Метро", які брали участь у кастингу нарівні з усіма. З російських зірок шоу-бізнесу, пробувався в "Notre Dame de Paris", єдиним артистом, відповідним концепції постановників, виявився соліст групи "Танці мінус" В'ячеслав Петкун, який, обіцяє стати другим, після знаменитого Гару (першим виконавцем ролі Квазімодо) рок музикантом проявив себе в новому сценічному якості. На думку авторів і постановників, російський склад не тільки ні в чому не поступається першому французькому, але і багато в чому перевершує деякі європейські, включаючи лондонські склади.
Російська версія мюзиклу "Notre Dame de Paris" практично не відрізняється від прем'єрної французької, а також від версій показаних в Лондоні, Монреалі, Римі, Барселоні. Єдиною відмінністю може служити енергетика, щирість і природний драматизм, властивий російським артистам. У роботі над постановкою російської версії мюзиклу беруть участь автори і творці оригінальної французької постановки.
Працювати над текстами "Notre Dame de Paris" в якості автора текстів російської версії мюзиклу був запрошений культовий російський поет Юлій Кім. Він блискуче впорався з поставленим завданням, створивши чудовий поетичний матеріал, який дуже тонко і точно передає зміст і настрій задуму автора.
Сценічне рішення, декорація, складні трюкові ефекти в російській версії глядач побачить без купюр. Для московської прем'єри "Notre Dame de Paris" Театр оперети додатково оснащений звуковою та світловою апаратурою. Виготовлення та збирання декорацій до вистави проводилася на оборонному заводі по сусідству з виробництвом літаків МІГ. Основна декорація важить 8 тонн і являє собою збірну конструкцію з 39 секцій і 3-х рухливих веж.
"Notre Dame de Paris" - став першим європейським мюзиклом, що отримав світову популярність і переместивший епіцентр створення мюзиклів в Європу. Після епохи переважання англо-американського звучання вперше стало очевидним вплив Середземномор'я і французького шансону, а "Notre Dame de Paris" став переломною постановкою в історії мюзиклу. Прем'єра російської версії "Notre Dame de Paris" ставить Москву в один ряд з Нью-Йорком, Лондоном і Парижем - визнаними світовими столицями мюзиклів.
Популярність "Notre Dame de Paris" в Росії настільки велика, що після того, як рік тому було оголошено про початок роботи над російською версією, професійні і непрофесійні поети почали надсилати свої варіанти текстів. Чотири з них були настільки хороші, що Юлій Кім погодився з пропозицією продюсерів включити їх в остаточний варіант російської версії. Таким чином, з 51 номери мюзиклу 49 текстів написав Юлій Кім, тексти трьох пісень - "Belle", "Співай, моя Есмеральда" та "Жити" - Сусанна Цирюк (режисер Маріїнського театру, головний режисер Київського оперного театру), текст пісні "Моя любов "- 15-річна московська школярка Даша Голубоцький.
Список літератури
Наталія Філатова. Notre Dame de Paris - мюзикл, який підкорив світ (російська версія)