ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ У МЕДИЦИНІ І
СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ
Контрольна робота № 1
Найменування дисципліни
Соціальне медичне страхування
Варіант № 8
Зміст
Введення
1 Система охорони здоров'я в країнах світу: порівняльна характеристика, принципові проблеми, представники
1.1 Системи охорони здоров'я в економічно розвинених країнах
1.2 Організація охорони здоров'я в країнах, що розвиваються
1.3 Основні напрями реформування систем охорони здоров'я в країнах Центральної та Східної Європи
2 Інвалідність: методика вивчення, рівень, структура, причини, групи інвалідності
2.1 Визначення терміна «інвалідність», групи інвалідності
2.2 Причини інвалідності
3 Злоякісні новоутворення: сучасні тенденції, медико соціальні аспекти. Організація медичної допомоги
Висновок
Список використаних джерел
Введення
В даний час за кордоном існують різні системи охорони здоров'я населення. Всі країни виділяють на охорону здоров'я певний відсоток від валового національного продукту.
Слід підкреслити, що в економічно розвинених країнах передбачається значне фінансування охорони здоров'я, яке щорічно зростає, в країнах, що розвиваються, навпаки, фінансування недостатньо. Але і в тому і іншому випадку підвищується рівень інвалідизації населення.
Інваліди складають особливу категорію населення, чисельність якої постійно збільшується.
Світовою спільнотою захист інвалідів розглядається як проблема першорядної важливості. Серед причин інвалідизації населення не останнє місце займають злоякісні новоутворення.
Метою контрольної роботи є аналіз системи охорони здоров'я в країнах світу, вивчення інвалідності її причини і груп, а також виявлення медико-соціальних аспектів та сучасних тенденцій в області вивчення злоякісних новоутворень. Досягнення поставленої мети передбачає постановку і вирішення наступних завдань:
- Розглянути системи охорони здоров'я в різних країнах світу, провести при цьому порівняльну характеристику;
- Охарактеризувати системи охорони здоров'я в економічно розвинених країнах;
- Виявити, які організації охорони здоров'я існують в країнах, що розвиваються;
- Дати характеристику основним напрямам реформування систем охорони здоров'я в країнах Центральної та Східної Європи;
- Дати визначення терміну «інвалідність», встановити причини інвалідності, виявити методику її вивчення, а також групи інвалідності;
- Відзначити сучасні тенденції та медико-соціальні аспекти в області вивчення злоякісних новоутворень.
1 Система охорони здоров'я в країнах світу: порівняльна характеристика, принципові проблеми, представники
1.1 Системи охорони здоров'я в економічно розвинених країнах
З точки зору організаційно-фінансових особливостей можна виділити три основні системи охорони здоров'я економічно розвинених країн: державну, страхову та приватнопідприємницьку. Державна система охорони здоров'я фінансується переважно (до 90%) з бюджетних джерел. Діє у Великобританії. Данії, Ірландії.
Страхова система охорони здоров'я фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, трудящих громадян і субсидії держави. Фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині (78%), Італії (87%), Франції (71%), Швеції (91%), Японії (73%).
слуг населению.
Приватнопідприємницька система фінансується головним чином за рахунок внесків по добровільному медичному страхуванню та реалізації платних медичних y слуг населенню. Така система діє в США, Ізраїлі, Південній Кореї, Нідерландах [1, с. 507]. Жодна із вищеназваних систем організації охорони здоров'я не є ідеальною, і жодна не існує в чистому вигляді. Фінансове забезпечення систем охорони здоров'я в розвинених країнах здійснюється з різних джерел - державного бюджету, коштів підприємств і внесків приватних осіб. Існують лише відмінності в їх структурі. Тому правильніше говорити про переважно державної, переважно страхової і переважно приватної системах охорони здоров'я.
Державна система охорони здоров'я забезпечує рівність громадян в отриманні медичної допомоги. При такій системі основна частина медичних установ належить державі. Управління охороною здоров'я здійснюють центральні та місцеві органи. Держава забезпечує підготовку медичних кадрів - лікарів, медичних сестер, планує розвиток мережі лікувально-профілактичних установ у країні. Держава фінансує поточне утримання медичних установ, розвиток медичної науки, проведення профілактичних заходів, забезпечує безкоштовну медичну допомогу населенню. Недоліки цієї системи полягають у тому, що, фінансування охорони здоров'я є однією зі статей державного бюджету, воно залежить від інших статей і конкурує з ними. Уряд не завжди має можливість розширення фондів охорони здоров'я, а можливості залучення додаткових коштів досить обмежені.
Незважаючи на відомі переваги англійської системи охорони здоров'я, вона має істотні недоліки, які змушені визнавати самі лікарі і адміністратори. Це брак ресурсів, і зайва централізація та монополізація управління.
1.2 Організація охорони здоров'я в країнах, що розвиваються
До розвивають країнам відносять країни Африки, Східного Середземномор'я, і Латинської Америки. Для цих країн характерні такі особливості: низький рівень матеріально-побутових умов, висока питома вага сільського населення, широке розповсюдження релігійних і національних обрядів, низька щільність населення, погане сполучення між населеними пунктами.
У країнах, що розвиваються зараз присутні всі перераховані вище системи охорони здоров'я, з переважанням однієї з них, залежно від політичного та соціально-економічного ладу. Медичні служби країн, що розвиваються, успадковані від колоніальних режимів і не одержують достатніх коштів, у 50 - 60 р. 20 ст. випробували на собі вплив радянської системи охорони здоров'я. У 80-х роках під впливом програм ВООЗ первинної медичної допомоги стало приділятися більше уваги. Поліпшилася санітарна обстановка, збільшився охоплення населення вакцинацією [2, с. 105].
Разом з тим підвищенням темпів урбанізації, дедалі ширше західного способу життя ведуть до зростання захворюваності неінфекційної патології. На тлі величезних втрат від туберкульозу, малярії, інших інфекційних хвороб набирає чинності епідемія СНІДу; це важким тягарем лягає на систему охорони здоров'я, і без того зазнають нестачу коштів. При цьому постійно випереджаючими темпами зростає і вартість медикаментів та медичних технологій.
Багато що розвиваються країни витрачають на охорону здоров'я менше 4% свого невеликого національного доходу (наприклад, Ефіопія - 3,8%, Судан - 3,5%, Нігерія - 3,1%), причому більша частина цих сум іде на облаштування дорогих лікарень у найбільш великих містах. Відсутність необхідних коштів посилює необхідність створення загальнонаціональної системи медичного страхування, здатної охопити більшу частину населення медичним обслуговуванням і забезпечити додатковий приплив коштів на розвиток охорони здоров'я.
1.3 Основні напрями реформування систем охорони здоров'я в країнах Центральної та Східної Європи
Колишні соціалістичні країни Центральної та Східної Європи, а також нові незалежні держави, що входили раніше до складу СРСР, переживають період глобальних перетворень у всіх сферах життя, включаючи охорону здоров'я. При колишній системі медична допомога була загальною і безкоштовною, але існувало чимало проблем. Сьогодні ці проблеми різко загострилися у зв'язку з браком коштів, викликаною економічною кризою. Майже всі показники здоров'я населення в цих країнах істотно нижче, ніж у розвинених державах
Нові уряди країн, про які йде мова, схвалили ідеї вільної ринкової економіки. Тому що почалися реформи охорони здоров'я полягають у приватизації, децентралізації, страхуванні і скорочення державного фінансування. Основний принцип - це створення нової системи, заснованої на медичному страхуванні та фінансуванні медико-санітарних установ з різних джерел. Передача власності здійснюється шляхом аукціону, відкритого конкурсу або створення акціонерного товариства. Однак, ті медичні установи, які мають особливе значення для громадської охорони здоров'я, приватизації не підлягають.
У системі медико-санітарної допомоги в Угорщині в минулому робився акцент на стаціонарну і спеціалізовану допомогу, висока була ступінь госпіталізації. Один з перших кроків до реформи охорони здоров'я в цій країні - це запровадження національних засобів громадського охорони здоров'я та медичної інспекції. Нинішня система має структуру суспільної охорони здоров'я трьох ступенів: міські та обласні установи та національні центри. Також було прийнято законодавство, що передбачає вільний вибір лікаря - це перший крок до сімейної медицини та економічної конкуренції. Негативні сторони: це надто ускладнена система через подвійного керівництва (фонд медичного страхування і місцеві органи управління охороною здоров'я); є небезпека укладення контракту з лікарями, що не має достатнього досвіду; немає забезпечення якості медичної допомоги та її спадкоємності.
У Польщі з 1992 р. набув чинності закон про затвердження медико-санітарної допомоги, який передбачає заходи щодо усунення недоліків старої системи і стимулює поліпшення медичної допомоги. Новий закон дозволяє приватному сектору вступати в конкуренцію за державні кошти. Однак немає певності в тому, як варто фінансувати медичну допомогу і управляти реформованою системою охорони здоров'я.
Реформи охорони здоров'я, що проводяться в країнах Центральної та Східної Європи, поки не дали великого ефекту, але вже накопичено певний позитивний досвід.
2 Інвалідність: методика вивчення, рівень, структура, причини, групи інвалідності
2.1 Визначення терміна «інвалідність», групи інвалідності
Інвалідність стає в даний час проблемою не тільки однієї людини або групи людей, а всього суспільства в цілому.
У Російській Федерації офіційно визнаними інвалідами вважаються понад 8 млн. чоловік. У перспективі їх чисельність зростатиме.
–«действенный, полноценный, могущий») и в буквальном переводе может означать «непригодный», «неполноценный».