Культура євреїв сягає своїм корінням у глибину століть. Про історію цього народу можна докладно дізнатися з П'ятикнижжя Мойсея (старого завіту). З цих оповідань ясно видно, що в різні періоди часу різними були і духовні цінності цього народу. Іноді вони поклонялися
золотому теляті, іноді Бога. Прийшов на допомогу до них Ісуса Христа, який в Євангеліє від Матвія сказав: «Я прийшов, щоб врятувати загиблих овець дому Ізраїля» вони не сприйняли як месію і просто вбили його, розіп'явши на хресті.
Звідси і основне духовне протиріччя між
християнами та іудеями (євреями), яке триватиме протягом багатьох століть. Основні
культурні цінності єврейського народу відбиті в Біблії. Це основні десять заповідей (не вбий, не вкради, не чини перелюбу і.т.д.). Благородні
заповіді, які всі
люди сприймають як загальнолюдські цінності. Проте існує й інше тлумачення цих заповідей, які записані у священній книзі євреїв - талмуді.
Близько двохсот років тому один європейський дослідник, єврейського походження, переклав з давньоєврейської мови
талмуд і сконцентрувавши її видав книгу «Хулхан Арух» (100 законів з талмуду). Зовсім недавно ця
книга була
перекладена на російську, для євреїв, які проживають в Росії і не знають рідної мови. Але книга потрапила і до рук інших людей, які побачили справжні цінності цього народу. Виявилося, що шляхетні заповіді Біблії стосуються тільки євреїв по відношенню до євреїв. Стосовно ж не євреям йде повне неприйняття і зневажливе ставлення. Наприклад, закон № 2 говорить «Акума (ті не
євреї) не люди, а
тварини з людським обличчям». В інших законах написано, що заборонено єврею допомагати не єврею, визволяти його з біди, що не є гріхом обдурити не єврея. Звідси стає зрозумілим неприйняття євреїв багатьма народами. Це видно з історії Європи та Росії впродовж багатьох століть. Звідси і єврейські
погроми, які відбувалися в багатьох
країнах в різні періоди часу. Оголосивши себе «богообраним» народом євреї поставили себе як би вище всього людства. Їхнє прагнення до світового панування чітко простежується на прикладі сучасної політики. Основна частка фінансового
капіталу в усіх цивілізованих країнах зосереджена в руках представників
саме цієї національності, яка направляється, до жалю, далеко не на благо і процвітання народів.
Розселившись по всьому світу і об'єднавшись в діаспори, євреї показали всьому світові, що саме об'єднавшись народ може вирішувати свої насущні проблеми. Коли хтось кидає «камінь в їх город», піднімається вся громадськість, підключаються
засоби масової інформації і кинув цей «камінь» нічого не залишається робити, як відступити.
Іншою важливою особливістю цього народу прагнення до знань і освіти. З незапам'ятних часів святим обов'язком батьків всегдабила обов'язок навчити дітей грамоті.
Знання та
освіта завжди в пошані в єврейській родині. Тому практично неможливо знайти єврея займається некваліфікованою працею.
Устремління в майбутнє і національну ідею єврейського суспільства добре сформулював у своєму зверненні до одноплемінників
письменник Едуард Тополь, він пише, звертаючись до російських олігархів, що накопичені досвід,
знання і багатство треба направити на процвітання єврейської громади, його
розвиток, а не руйнування.