Беззастережна капітуляція німецького вермахту 8 травня 1945 ознаменувала повний крах "третього рейху". Держави-переможниці повинні були визначити майбутнє Німеччини.
Держави-переможниці - СРСР, США, Франція і Великобританія - поділили Німеччину на 4 окупаційні зони, а Берлін - на 4 сектори. Східна частина Німеччини аж до річок Одер і Західна Нейсе була передана Польщі і Радянського Союзу. Союзники ще до остаточної перемоги частково визначили основні напрямки післявоєнного розвитку Німеччини, проте з багатьох питань вони не змогли прийти до згоди. Для їх обговорення була скликана Потсдамська конференція (17 липня - 2 серпня 1945). Було вирішено поки що не створювати центральне німецький уряд - верховна влада в країні залишається в руках Контрольної ради в Берліні, в якому представлені всі чотири держави-переможниці. Всі рішення цього органу приймаються лише одностайно. Проте кожен з членів Альянсу є повновладним господарем своєї окупаційної зони. Виступаючи за демократизацію Німеччини, союзники, однак, розходяться в думках з конкретних питань перетворень.
Жорстка політика американців
Американці спочатку проводять щодо Німеччини вкрай жорстку політику. В одній з директив військової адміністрації сказано: "Оккупіруя Німеччину, ми не звільняємо її, а захоплюємо переможене ворожу державу". Американська військова адміністрація не ставить перед собою завдання відновлення німецької економіки. Вона має намір лише запобігати виникненню "голоду, хвороб і заворушень, які можуть представляти загрозу для американських збройних сил". У результаті цієї політики рівень життя в західних окупаційних зонах безперервно знижується. Постачання населення налагоджено тут гірше, ніж у радянській зоні, особливо в голодну зиму 1946-47 років.
Сталін вимагає об'єднання КПН і СДПН
Потсдамської угода дозволяє створення демократичних партій. В адміністрації окупаційних зон на посади місцевого та регіонального значення все частіше призначаються політики з нових і створюваних заново німецьких партій. У західних зонах незабаром виникають нові адміністративно-територіальні одиниці - землі. У той час як на заході післявоєнної Німеччини до адміністративної роботи допускаються політики різних партій, у радянській окупаційній зоні на подібні пости призначають переважно "вірних ленінців". Сталін особисто вимагає, щоб КПГ об'єдналася з Соціал-демократичною партією Німеччини, що і відбувається 22 квітня 1946 року.
Початок "холодної війни" і "план Маршалла"
У 1946 році росте напруженість у відносинах між Радянським Союзом і США. У березні колишній британський прем'єр-міністр Черчілль заявляє, що в Європі опустився "залізна завіса". США починають проводити "політику стримування", прагнучи запобігти подальшому поширенню комунізму і маючи намір надавати економічну і військову допомогу всім державам, що протистоїть радянської експансії. У таких умовах не може бути й мови про єдину політику держав-переможниць щодо Німеччини.
У червні 1947 року держсекретар США Джордж К. Маршалл звертається до всіх європейських країн - включаючи і Радянський Союз - із закликом взяти участь у програмі відновлення континенту. Проте СРСР і держави, що входять до радянської сфери впливу, відмовляються від цієї пропозиції. План Маршалла починає діяти лише в західних окупаційних зонах Німеччини. У 1948 році тут проводиться сепаратна грошова реформа. У відповідь на це радянські окупаційні власті вводять в обіг в своїй зоні і в Берліні, східну валюту. Західні держави, у свою чергу, поширюють сферу ходіння нових німецьких марок на західні сектори Берліна. Радянське керівництво віддає наказ про блокаду всіх доріг, що ведуть у західну частину міста, сподіваючись тим самим ізолювати Західний Берлін. Проте ця тактика не призводить до бажаних результатів. Західні держави налагоджують постачання Берліна з повітря. Через 11 місяців блокади Радянський Союз змушений зняти її.
Створення ФРН
У 1948 році західні держави уповноважили глав земельних урядів у своїх зонах окупації скликати Парламентську раду для розробки конституції і підготовки створення західнонімецької держави. Його перше засідання пройшло в Бонні 1 вересня 1948 року. Конституція була прийнята радою 8 травня 1949 року, а 23 травня Конрад Аденауер (Konrad Adenauer) проголосив створення Федеративної Республіки Німеччини. У самій Конституції зазначалося, що Основний закон є тимчасовим документом, чинним лише до возз'єднання Німеччини.
Реакція Радянського Союзу на створення Західної Німеччини не примушує себе довго чекати. План зі створення прорадянського держави на сході Німеччини був підготовлений у Москві ще в 1947 році. Проте до цих пір СРСР з тактичних міркувань чекав, щоб перший крок зробили західні держави. 7 жовтня 1949 тимчасовий парламент Східної Німеччини - Народна рада - оголосив про створення Німецької Демократичної Республіки.
Так був конституйований післявоєнний розкол Німеччини, що проіснував більше 40 років. (ВШ)