Переді мною два твори з одним і тим же назвою: «Визнання» Пушкіна і «Визнання» Баратинського. На перший погляд, коли прочитаєш один раз, складається відчуття, що вірші про одне й те ж. Однак, при більш глибокому вивченні прорисовуються образи ліричних героїв, що зазнають цілком протилежні почуття.
Схожість обох віршів полягають у наступному: за характером обидва твори є ліричної поезією, за жанром - елегія. В обох віршах ліричні герої висловлюють їх дуже відверто, відкривають найпотаємніші куточки своєї душі.
Відмінності віршів полягає в тому. Що якщо «Визнання» ліричного героя Пушкіна зворушливе. Ніжне визнання в справжній любові,
І, сечі немає, сказати бажаю,
Мій ангел, як я вас люблю!
то у Баратинського любов вже пройшла
І милий образ твій
І колишні мрій;
Безживні мої спогади;
У творах простежується різне ставлення ліричних героїв і до життя, і до коханої. Так, пушкінський ліричний герой - нескінченний романтик, жждующій життя, любові
Мій ангел, я любові не стою
Але прикиньтеся! Цей погляд
Все може виразити так диво!
Ах, обдурити мене не важко!
Я сам обманюватися радий!
Улюблена для ліричного героя Пушкіна - «небесне божество»
Я в розчулення, мовчки, ніжно
Милуюся вами, як дитя!
Баратинський сумує
Печаль безплідну розумом усмирив
І не вступай, благаю, в марна суд
Зі мною
Не владні ми самих себе
І, в молоді наші мрії,
Даємо поспішні обітниці,
Смішні, може бути, всевидячої долі
Його начебто веселить, що колись кохана буде засмучена
І звістка до тебе прийде, але не заздри нам
Обміну таємних дум не буде між нами
Велич поета в тому, що він вміє створити настрій, створюючи художні образи, може піти серед читачів своїх однодумців, проникаючи в сокровенні «куточки душі».