Документи і витрати грошей підписує
керівник і головний бухгалтер.
Гроші особі, яка не
працює на підприємстві, видаються за умови пред'явлення ним документа, що посвідчує особу, дані якого проставляються у видатковому касовому ордері.
Заробітна плата видається касиром за платіжною відомістю без складання видаткового касового ордера на кожного одержувача. Ордер складають після закінчення трьох днів на загальну суму виданої зарплати. Ніяких виправлень у касових документах не допускається.
Гроші по них приймаються і видаються в день складання.
Касир щодня веде записи в касовій книзі, аркуші якої пронумеровані і скріплені ззаду. На останній сторінці робиться запис: "у цій книзі пронумеровано сторінок", - і ставить підпис
керівник та головний бухгалтер. Цей захід необхідний для забезпечення збереження запису.
Записи в касовій книзі ведуться в двох примірниках під копірку, другі примірники слугують відривними звітами касира. Касир підраховує підсумки за день і залишок грошей в касі, потім передає
звіт до бухгалтерії з прибутковими і видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі. Касова
книга ведеться щоденно; для обліку готівкових грошових коштів в касі використовується актив рахунок 50 сальдо за рахунком показують залишок грошей на початок місяця до каси. Оборот за дебетом надходження грошей за
кредитом - витрата грошей касових операцій враховується в журналі-ордері № 1 по
кредиту рахунку 50 і відомості № 1 за дебетом рахунку.
Підставою ордерів записів служать звіти касира, кожному з яких відводять один рядок. Касир несе повну
матеріальну відповідальність за збереження в касі грошей. Щомісяця за розпорядженням
керівника проводять ревізії каси, для цього призначають спеціальним наказом керівника, який проводить ревізію в присутності касира. При цьому повністю перевіряються готівкові
гроші та цінні папери, що зберігаються в касі. Зберігання в касі цінностей, які не належать підприємству, забороняється.
При їх виявленні вони вважаються надлишками. Результати ревізії оформляються актом. Якщо є надлишки або нестачі, то матеріально-відповідальна особа дає письмове забезпечення їх виникнення.
Керівник приймає рішення за результатами інвентаризації.
Надлишки передають у дохід підприємства дебет рахунку 50,
кредит рахунку 99. Недостача стягується з касира дебет рахунку 94,
кредит рахунку 50; дебет рахунку 73,
кредит рахунку 94; дебет рахунку 50, кредит рахунку 73
1.2 Облік операцій по розрахунковому та позичковим рахунках банку
При здійсненні операцій з коштами по розрахунковому рахунку відбувається їх рух, отражаемое в банківській виписці. Виписка з розрахункового рахунку підприємства є банківським документом, що дає бухгалтеру достовірну інформацію про стан рахунку та рух коштів по рахунку підприємства.
Бухгалтер, отримавши виписку, має можливість звірити суми по виписці з сумами по до неї додається і виправдувальним документами, після чого проти сум, зазначених у виписці, проставляються рахунку кореспондуючих рахунків (фіксується
бухгалтерська проводка).
Схема простої бухгалтерської проводки
Це проведення викликана наступної господарською
операцією: від постачальника надійшли на
склад матеріали на суму 1200 рублів.
У результаті даної операції на складі збільшилася кількість
матеріалів на суму 1200 рублів (дебетується активний рахунок 10) з одночасним виникненням заборгованості постачальнику в тій же сумі (кредитується пасивний рахунок 60). Таким чином, бухгалтерська проводка по цій операції має вигляд:
Дебет "Матеріали" - 1200;
Кредит "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - 1200.
Або з використанням номерів: Д 10 1200; До 60 1200
Схема складної бухгалтерської проводки
Дана схема відображає на рахунках наступну операцію: видані з каси підприємства кошти на зарплату в сумі 17000 рублів і в підзвіт працівнику на відрядні потреби 1300 рублів.
Після здійснення цієї операції в касі суму грошових коштів зменшилася на 18300 рублів (кредит активного рахунку 50 "Каса"), в результаті чого погашено заборгованість по заробітній платі в сумі 17000 рублів (дебетується пасивний рахунок 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці"), і виникла заборгованість підзвітної особи-дебітора на 1300 рублів (дебетується рахунок 71 "розрахунки з підзвітними особами").
Таким чином, бухгалтерська проводка по цій операції має вигляд:
Дебет "Розрахунки з персоналом з оплати праці" - 1700;
Дебет "Розрахунки з підзвітними особами" - 1300;
Кредит "Каса" - 18300.
Або 70 17000
1300
18300
Для обліку операцій по рахунках в банку призначені кілька рахунків: 51 "
Розрахункові подружжя", 52 "Валютні рахунки", 55 "Спеціальні рахунки в банках", на яких відображаються розрахунки за допомогою акредитивів або чекових книжок.
Наявні кошти на рахунку у підприємства є активом, тому рахунки 51, 52, 55 є активними, вони при збільшенні дебетуються, при зменшенні - кредитуються. Надходження грошей на рахунок або відкриття акредитивів, чекових книжок тягне за собою збільшення активу підприємства, а, отже, дебетування рахунків 51, 52, 55. при цьому по кредиту відображаються рахунку, при зміні яких сталася ця операція. Тіо є, в кореспонденції фіксується джерело фінансування надходження коштів.
Грошові суми, що надійшли на
розрахунковий рахунок, відображаються за дебетом рахунка 51 "Розрахункові рахунки" в кореспонденції з рахунками: Дт 50 "Розрахункові рахунки"; Кт 50 "Каса"; Кт 57 "
Переклади в дорозі"; Кт 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками "; Кт 62" Розрахунки з покупцями і замовниками "; Кт 66" Розрахунки по короткострокових
кредитах і позиках "; Кт 67" Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками "; Кт 68" Розрахунки по податках і зборах "; Кт 69" Розрахунки за соціальному страхуванню і забезпеченню "; Кт 71" Розрахунки з підзвітними особами "; Кт 73" Розрахунки з персоналом за іншими операціями "; Кт 75" Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами "; Кт 86" Цільове фінансування "; Кт 90" Продажі "; Кт 91 "Інші доходи і витрати"; Кт 98 "доходи майбутніх періодів"; Кт 99 "прибутки і збитки".
У разі перерахування коштів рахунку 51, 55 кредитуються, їх залишок їх залишок зменшується. За дебетом ж тоді фіксується напрямок вибуття засобів.
Вибуття грошових коштів з розрахункового рахунку відображається за кредитом рахунку 51 "Розрахункові рахунки" в кореспонденції з рахунками 04, 50, 60, 62, 66, 68, 70, 71, 73, 75, 76, 99, Кт 51, 67.
Таким чином, за дебетом рахунка 51 "Розрахункові рахунки" відображається залишок вільних грошових коштів підприємства на початок місяця, надходження готівки з каси підприємства, грошових коштів, зарахованих від покупців продукції, замовників, дебіторів, отримані позички. За кредитом - враховується погашення заборгованості підприємства постачальникам матеріальних цінностей (послуг), підрядчикам за виконані роботи, бюджету. Банку за отримання позики, органам соціального страхування та іншим кредиторам, суми, отримані готівкою в касу.
Зіставляючи дебетові (надходження) і кредитові (вибуття) обороти за звітний період, виводиться кінцевий залишок по рахунку на певну дату, яка повинна збігатися з сумою коштів, відображених у банківській виписці і наявних на рахунку на цю дату.
1.3 Облік грошових коштів, розрахунків і кредитів банку
Розрахунки між
підприємствами і
організаціями здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.
У разі безготівкових розрахунків залежно від
характеру розрахункових операцій, від способу організації розрахунків, від фінансових відносин між підприємствами застосовуються різні форми, які обумовлені в
договорі між сторонами:
розрахунки платіжними дорученнями;
розрахунки по інкасо (інкасовими дорученнями, платіжними вимогами);
акредитивна форма;
розрахунковими чеками.
Дані форми розрахунків між підприємствами регулюються другою частиною Цивільного кодексу РФ і визначені Положенням про
безготівкові розрахунки в Російській Федерації, затвердженим Центральним Банком РФ від 12.04.01 № 2-П.
За погодженням між підприємствами можуть проводитись заліки взаємної заборгованості, минаючи банки. У цьому випадку платежі здійснюються на незараховані суму.
Всі безготівкові розрахунки здійснюються через
банк на підставі розрахункових документів. Які представляють собою оформлені в письмовому вигляді розпорядження підприємства (власника рахунка) на перерахування коштів; їх форма повинна
відповідати встановленим стандартам.
Однією з найпоширеніших форм розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою письмове розпорядження платника обслуговуючому його установі банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства в тому чи іншому одногородном або иногороднем установі банку.
Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками та підрядниками у разі передоплати або за погодженням сторін, з різними кредиторами, по перерахуванню податків, із позабюджетними фондами, з працівниками при передачі (
перекладі) заробітної плати на їх рахунки. Платіжні доручення виконуються банками при наявності грошей на рахунках платників, якщо інше не передбачено договором між банком і платником.
1.3.1 Розрахунки по інкасо
Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої
банк (банк-емітент) за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дію з отримання від платника платежу, для чого банк-емітент має
право залучати інші банки.
Дані розрахунки здійснюються на підставі:
платіжних вимог, оплата яких може проводитися за розпорядженням платника з попереднім акцептом або без його розпорядження (в безакцептному порядку);
інкасових доручень, оплачуваних в безспірному порядку.
1.3.2 Платіжна вимога
Платіжна вимога є розрахунковий документ, що містить вимогу кредитора - отримувача коштів (постачальника) - до боржника - платнику (покупцю) - сплатити певну грошову суму через банк. Платіжні вимоги застосовуються при розрахунках за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також в інших випадках, передбачених у договорі між платником і одержувачем коштів.
Активно застосовується підприємствами формою розрахунків є розрахунки за допомогою акредитивів.
При розрахунках акредитивами платник доручає обслуговуючому його банку здійснити за рахунок депонування, виконаних робіт, наданих послуг за місцем знаходження отримувача на умовах, передбачених платником в акредитиві. Акредитив являє собою банку платника (покупця) банку одержувача (постачальника) оплатити розрахункові документи. При отриманні акредитива банк платника бронює ці кошти на окремому рахунку. Таким чином, депонування грошей гарантує одержувачу коштів (постачальнику) своєчасну оплату за відвантажені цінності. Виконані роботи, надані послуги; зарахування коштів здійснюється банком після надання документів, що підтверджують відвантаження або виконання робіт, послуг.
Акредитив, згідно з положенням про безготівкові розрахунки в Російській Федерації. Являє собою умовне грошове зобов'язання, прийняте банком за дорученням платника зробити платежі на користь одержувача коштів за умови пред'явлення їм документів, що
відповідають умовам акредитива. Або надати повноваження іншому банку здійснити такі платежі.
Для отримання коштів по акредитиву одержувач коштів, відвантаживши товари, надає в межах терміну дії акредитива реєстр рахунків, відвантажувальні та інші, передбачені умовами акредитива документи в обслуговуючий банк.
При виплаті акредитива банк одержувача коштів зобов'язаний перевірити дотримання постачальником усіх умов акредитива, а також правильність оформлення реєстру рахунків, відповідність підписів та печатки постачальника на ньому заявленим зразком.
У платіжному обороті для здійснення розрахунків у безготівковому порядку можуть застосовуватися чеки. Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження людини - чекодавця - банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю. Чекодавцем може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка має кошти в банку, якими воно розпоряджається шляхом виставлення чеків на користь чекодержателя; платником є банк чекодавця.
1.3.3 Облік розрахункових операцій
Відповідно до цивільного законодавства, спільна діяльність без створення юридичної особи здійснюється на основі
договору між її учасниками. За договором сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення спільної мети, що не
суперечить законодавству російської Федерації.
Учасник, якому доручено ведення спільних справ, діє на підставі довіреності, виданої іншими учасниками договору. Майно, об'єднане учасниками договору, враховують на окремому балансі в учасника, якому доручено ведення спільних справ. Показники цього балансу в баланс організації-учасника, що веде спільні справи, не включаються. Учасник, провідний загальні справи, надає партнерам інформацію, необхідну для формування свого бухгалтерського звіту та податкових розрахунків.
Грошові та інші майнові внески учасників договору. А також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю.
Учасник договору не має права розпоряджатися часткою у спільному майні без згоди інших учасників, за винятком тієї частини продукції та доходів, що надходить у розпорядження кожного з учасників.
Розподіл результатів спільної діяльності між учасниками здійснюється за договором. Кожен учасник включає свою частку прибутку, отриману в результаті спільної діяльності, до складу своїх позареалізаційних доходів.
1.4 Облік на підприємствах торгівлі
В основі формування ціни товару лежить грошовий вираз вартості товару та послуг з його реалізації. Ціна товару складається з собівартості товару, прибутку виробника, акцизів, податку на додану вартість, торгової надбавки.
Величина торгової надбавки встановлюється на такому рівні, щоб покрити
витрати обігу (витрати, пов'язані з перевезенням, зберіганням і продажем товарів), сплату податків і забезпечити отримання
організацією торгівлі прибутку.
1.4.1 Документальне оформлення надходження, реалізації та відпуску товарів і послуг
Товари на балансі в оптовій торгівлі обліковують за купівельними цінами. У роздрібній торгівлі товари можуть враховуватися за покупними або продажними цінами. Якщо облік ведеться за продажними цінами, то різниця між ціною купівлі та продажу цінами відображається на рахунку 42 "Торговельна націнка".
Витрати по заготівлі і доставці товарів при цьому можуть збиратися на рахунку 44 "Витрати на продаж". А також, коли вони здійснюються
сторонніми організаціями за рахунок торговельного підприємства, можуть бути враховані в обліковій вартості товару: конкретно спосіб обліку даних витрат повинен передбачатися облікової
політикою організації.
Для обліку товарів, прийнятих на зберігання використовується позабалансовий рахунок 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання".
Облік товарів, прийнятих на комісію організаціями від організацій-комісіонерів
відповідно до укладених
договорів, ведеться на рахунку 004 "Товари, прийняті на комісію".
Коли у первинних облікових документах (прибуткових касових ордерах, рахунках-фактурах, актах) не виділена сума ПДВ окремим рядком або не оформлений, або не складено, належним чином рахунок-фактура, обчислення
розрахунковим шляхом податку на додану вартість не здійснюється. При цьому вартість придбаних товарів, включаючи ПДВ, оприбутковується за рахунком 41 "Товари" з подальшим списанням на рахунок реалізації, при цьому відображається записом величина торгової надбавки: Д
Дт 41-2 "Товари в роздрібній торгівлі";
Кт 42 "Торговельна націнка".
Надходження товарів і тари відображається в бухгалтерському обліку через рахунок 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей", при цьому відхилення облікової вартості від фактичної фіксується за рахунком 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей".
1.4.2 Облік реалізації товарів
Товари продаються на підприємствах торгівлі, при цьому розрізняють оптову і роздрібну торгівлю.
Дві основні форми оптової реалізації товарів: реалізація товарів зі складів (складський оборот) і реалізація товарів транзитом (транзитний оборот). Реалізація товарів транзитом, у свою чергу, застосовується як за участю, так і без участі оптового підприємства в розрахунках. У першому випадку торгова
організація сама розраховується за
товар з постачальником і отримує кошти від покупця. При реалізації товарів транзитом без участі в розрахунках оптове підприємство тільки організовує доставку товару кінцевим покупцям, а розрахунки за нього проводяться між постачальником і безпосереднім одержувачем (покупцем).
Підприємства роздрібної торгівлі реалізують товари за готівку, але розрахунковим чеком, в кредит з розстрочкою платежу, за договором комісії.
Обсяг реалізації за готівковий розрахунок визначається сумою грошових коштів, отриманих від покупця за продані ним товари. При цьому грошові розрахунки проводяться з обов'язковим застосуванням контрольно-касових машин. Виручка від покупців надходить в касу торговельного підприємства, її розмір визначають за показниками
лічильників контрольно-касових машин, зареєстрованих в книзі касира-операціоніста (як різниця між показаннями лічильників на кінець дня і показаннями лічильників на початок дня). Виручка зменшується на суму грошей, виданих покупцям з кас за повернутих чеках.
Загальна вартість реалізованих товарів за продажними цінами являє собою товарообіг. Облік
товарообігу ведеться на рахунку 90 "Продажі". За дебетом рахунка 90, субрахунок 2 "
Собівартість продажів" відображається покупна спроможність реалізованих товарів, витрати на продаж, відносяться до реалізованих товарів; за дебетом рахунка 90, субрахунок 3 "ПДВ" - податок на додану вартість. За кредитом рахунку 90, субрахунок 1 "Виручка" фіксується продажна вартість реалізованих товарів з урахуванням податку на додану вартість. При цьому за рахунку 90 операції відображаються в різний час в залежності від моменту обліку реалізації, зафіксованого в обліковій політиці підприємства. Слід пам'ятати, що зараз в обов'язковому порядку випуску для цілей бухгалтерського обліку повинна відображатися за моменту відвантаження товарів.
Податки ж враховуються в момент реалізації, прийнятої для цілей
оподаткування.
У торговельному підприємстві може бути зосереджена велика кількість тари під товаром і порожньої.
Розрізняють кілька категорій тари:
багатооборотна,
Тара одноразового використання.
У торговельному підприємстві має бути передбачений окремий облік тари, яка:
1. оприбуткована на підставі товаросупровідних документів постачальників;
2. не включена в товаросупровідні документи постачальника, а оприбуткована зі складанням акту та оцінкою торговим підприємством;
3. відноситься до основних засобів.
Тара надходить на підприємство в основному разом з товаром від постачальників і оприбутковується на підставі супровідних документів.
Облік тари ведеться зазвичай за чеками придбання.
Облік руху тари під товарами і тари порожньої при наявності великої кількості різних видів тари з різними цінами роблять за середніми обліковими цінами, які встановлюють за окремими групами тари стосовно її призначенням. При цьому різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами може ставитися на рахунок 42 "Торговельна націнка". При чергових
інвентаризаціях виділяють сальдо по цій різниці і в разі необхідності її коректують як результат по операціях з тарою.
При надходженні багатооборотної тари часто стягується застава, що відображається в звичайному порядку через рахунки обліку грошових коштів. При цьому, у разі реалізації товарів і багатооборотної тарі, що має заставні ціни, ці ціни не включають до бази по ПДВ, якщо зазначена тара підлягає поверненню продавцеві.
Повернення тари постачальнику або здача її
відповідним організаціям фіксується проводкою:
Дт 60; Кт 41, субрахунок 41-3.
Недостача від операцій з тарою:
Дт 94; Кт 41, субрахунок 41-3.
Оприбуткування тари, виявленої за результатами інвентаризації, або тари, що надійшла від постачальника без оплати, вважається позареалізаційних доходів: Дт 41, субрахунок 41-3; Кт 91.
Ремонт тари: Дт 44; Дт 19, субрахунок (ПДВ); Кт 60.
Внутрішнє переміщення тари між окремими підрозділами торгового підприємства знаходить відображення в аналітичному обліку:
Кт 41, субрахунок "Тара під товаром і порожня" (склад 1)
Дт 41, субрахунок "Тара під товаром і порожня" (склад 2)
Замість рахунку 41 в обліку товарних операцій може бути використаний рахунок 01 "Основні засоби" у разі задоволення умовою віднесення тари до основних засобів.
Інвентаризація товарів і тари на складах торговельного підприємства проводиться для перевірки наявності та
стану товарно-матеріальних цінностей. При цьому виявляється відповідність фактичної наявності товарів і тари на момент інвентаризації їх залишків за даними бухгалтерського обліку.
Кількість інвентаризацій у звітному році і
терміни їх проведення встановлюються організаціями самостійно, за винятком таких випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим:
при зміні
матеріально відповідальної особи - при виході у відпустку
бригадира і більше половини членів бригади;
при встановленні крадіжок, пограбувань, крадіжок, псування цінностей, зловживань;
при ліквідації, реорганізації підприємства, передачі майна в оренду, викуп, продаж та в інших випадках, встановлених законодавством.
Результати інвентаризації повинні бути визначені в бухгалтерії підприємства після перевірки документів, цін, а також таксування описів по кожному найменуванню товарів і тари в кількісно-сумовому вираженні. Для цього зіставляють дані бухгалтерського обліку з фактичною наявністю товару і тари за описом. На цінності, по яких виявлені розходження, складають слічітельнуювідомість.
За недостач, надлишків, пересортування товарів матеріально відповідальні особи дають письмове пояснення, яке разом зі порівнювальної відомістю розглядаються постійно діючої центрально
інвентаризаційною комісією і
керівником підприємства.
Комісія
встановлює характер нестач (надлишків) і способи їх усунення, можливість заліку пересортиці однойменних товарів, списання сумових різниць та природних втрат. Нестачі товарів за наявності норм природних втрат у їх межах списуються за рахунок витрат підприємства (на продаж), при їх відсутності - за рахунок витрат підприємства; надлишки оприбутковують у дохід. Сумові різниці, що виникли при заліку пересортиці від завищення цін, підлягають поверненню покупцям, а якщо
встановити їх неможливо, то оприбутковуються в дохід підприємства. Сумові різниці від заниження цін на товари при відпустці і виявлені під час інвентаризації нестачі товарів і втрати від псування цінностей підлягають стягненню з винних осіб або, в разі відсутності таких осіб, відносять на витрати обігу.
Результати інвентаризації відображаються в обліку до звітності
того місяця, в якому була закінчена інвентаризація, за річною інвентаризації - у річному бухгалтерському звіті.
За результатами інвентаризації складають бухгалтерські проводки.
Надлишки товару і тари: Дт 41 "Товари", Кт 91 "Інші доходи і витрати".
Недостача товару: Дт 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей", Кт 41 "Товари".
Більш докладний відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку описується в розділі "Облік товарних втрат".
Інвентаризація проводиться один раз на рік для кожного об'єкта. Цей спосіб перевірки надійний і не вимагає високого рівня внутрішньої організації, що не заважає
процесу виробництва.
Інвентаризація грошових коштів в касі, на розрахункових і валютних рахунках, кредитів, позик проводиться один раз на
місяць (на 1 число кожного місяця).
Інвентаризація грошових коштів, що у банках на розрахунковому, валютному та спеціальних рахунках, проводиться шляхом звірки залишків сум, що значаться на
відповідних рахунках за даними бухгалтерії організації з даними виписок банку.
Інвентаризацію проводять в порядку розташування матеріальних цінностей за місцями зберігання та по кожній матеріально відповідальній особі окремо.
Результати перевірки матеріальних цінностей записують до
інвентаризаційних описів, вказуючи повне найменування цінностей, порядкові номери, сорт, кількість, ціну та загальну суму.
1.4.5 Підрахунок підсумків у регістрах бухобліку
Кінцевий фінансовий результат відображає рахунок 99, складається з фінансового результату від звичайних видів діяльності, інших доходів і витрат (їх сальдо з рахунком 91), а також включає надзвичайні доходи і витрати.
За дебетом рахунка 99 відображають збитки, а по кредиту - прибутки організації.
Зіставлення дебетового і кредитового оборотів за звітний період показує кінцевий фінансовий результат. При цьому побудова аналітичного обліку за рахунком 99 забезпечує формування даних, необхідних для
складання звіту про прибутки та збитки.
Крім виявлення фінансового результату організації також виявляють дохід, що підлягає обкладенню
податком на прибуток, і зараховують цей податок, порядок визначення його встановлений главою 25 Податкового кодексу РФ.
При цьому база оподаткування значно відрізняється від прибутку безпосередньо.
Прибуток для цілей оподаткування визначається так званим котельним методом, при цьому враховуються всі доходи звітного періоду, які зменшуються на витрати, визнані в звітному періоді.
Доходи і витрати
відповідно до глави 25 Податкового кодексу РФ діляться на:
доходи від реалізації товарів і майнових прав;
позареалізаційні доходи.
При визначенні доходів з них виключаються суми податків, пред'явлені до придбання товарів.
1.4.6 Облік торговельних націнок
Товари на балансі в оптовій торгівлі враховують за сукупними цінами. У роздрібній торгівлі товари можуть враховуватися за покупними або продажними цінами. Якщо облік ведеться за продажними цінами, то різниця між ціною купівлі та продажу цінами відображаються на рахунку 42 "Торговельна націнка".
Тоді в первинних документах (прибуткових касових ордерах, рахунках-фактурах, актах) виділена сума ПДВ окремим рядком або не оформлений, або складений неналежним чином рахунок-фактура, обчислення розрахунковим шляхом податку на додану вартість не здійснюється. При цьому вартість придбаних товарів, включаючи ПДВ, оприбутковується за рахунком 41 "Товари" з подальшим списанням на рахунок реалізації.
Величина торгової надбавки при цьому відображається записом:
Д 41-2 "Товари в роздрібній торгівлі",
До 42 "Торговельна націнка".
Сума різниці у вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, обчисленої у фактичній собівартості придбання (заготівлі) в облікових цінах, списується з рахунку 15 на рахунок 16. Накопичена на 16 рахунку різниця списується в дебет рахунків обліку витрат обігу або інших відповідних рахунків пропорційно вартості реалізованих товарів за обліковими цінами.
1.4.7 Розрахунки з оплати праці торгових працівників
Для обліку заробітної плати та розрахунків за нею призначений пасивний рахунок 70 "Розрахунок з персоналом з оплати праці".
Рахунок 70 кредитується в кореспонденції з рахунками: Д 20, Д 44; Дт 08; Дт 99; Д 96; Д 97; Д 98, Д 84; До 70 "Розрахунок з персоналом з оплати праці".
Рахунок 70 дебетується: Д 70; Кт 50; Кт 51; Кт 52; Кт 55; Кт 79; Кт 68; Кт 69; Кт 28; Кт 71; Кт 73; Кт 76; Кт 94.
Таким чином, сальдо рахунку 70, як правило, кредитове показує заборгованість підприємства перед працівниками по зарплатах.
Після нарахування коштів персоналу з розрахунково-платіжної відомості бухгалтер виписує чек на всю суму (округленої), якій одночасно з платіжними дорученнями на перерахування податків надає в банк.
Касир, оформивши отримані кошти в касу прибутковим ордером, по відомості видає зарплату працівникам протягом трьох робочих днів. Що фіксує видатковими ордером, що виписуються на всю суму виплаченої заробітної плати. Залишки невиданий зарплати здаються в банк з оформленням видаткового касового ордера та зазначенням у відомості факту депонування. Облік розрахунків з депонентами ведуть у книзі обліку депонованої зарплати або реєстрі невиданий зарплати.
Після закінчення звітного періоду може бути складена зведена розрахунково-платіжна відомість, в якій проставляються бухгалтерські проводки.