[ Поліпшення фінансових результатів діяльності підприємства ] | 100,0 | 631,3 | 584,6 | |||||
Довідково: обсяг виробництва в порівнянних цінах | 2134,1 | 2300,0 | 2245,6 | - | - | - | - | - |
Дані про зміни витрат представимо в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Дані про динаміку витрат
Економічний елемент витрат на виробництво харчового фаршу | Відхилення фактичних витрат за 1999 р. від даних | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фактичних витрат за 1998 р. | За кошторисом витрат за 1999 р. | Скоригованих за даними про фактичні обсяги виробництва в 1998 р., кошторисних даних | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тис. руб. | % | Тис. руб. | % | Тис. руб. | % | Тис. руб. | % | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сировина і матеріали | 11,9 | 2,0 | 6,8 | 1,1 | -17 | -2,7 | 16 | 2,7 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Паливо та енергія | 2,3 | 0,4 | -3,2 | -0,5 | -0,4 | -0,06 | -2,2 | -0,4 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Амортизація основного виробництва | 0,2 | 0,03 | 0,2 | 0,03 | -1,2 | -0,2 | 0,6 | 0,1 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оплата праці з нарахуваннями у відповідні фонди | 10,1 | 1,7 | 8,4 | 1,4 | -1,3 | -0,2 | 12 | 1,9 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оплата послуг сторонніх організацій | -2 | -0,3 | -2,5 | -0,4 | -2,7 | -0,4 | -2,3 | -0,4 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Разом | 22,5 | 3,83 | 9,7 | 1,63 | -22,6 | -3,56 | 24,1 | 4,3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Довідково: обсяг виробництва в порівнянних цінах | - | 7,7 | - | 1,1 | - | -2,4
Дані таблиць 2.3 та 2.4 дозволяють зробити такі висновки. 1. Фактичний випуск продукції за 1999 р. в порівняних цінах (ціни 1998 р.) складає 101,1% (2245,6 / 2134,1 * 100) і 97,6% (2245,6 / 2300 * 100) до передбаченого випуску на 1999 р. по бізнес-плану, в той час як цим планом було передбачено зростання випуску продукції на 7,7% (2300,0 / 2134,1 * 100 - 100). 2. Величина витрат на виробництво фактично за 1998 р. за кошторисом і фактично за серпень - грудень різняться між собою не тільки питомими витратами факторів виробництва на одиницю конкретних видів виробленої продукції, але і загальними обсягами виробництва і складом виробленої продукції (змінами в її структурі). Вплив відмінностей в обсягах виробництва (з деякою мірою умовності) можна послабити коригуванням розмірів витрат по кожному економічному елементу і загальному підсумку витрат на коефіцієнт (індекс) обсягу виробництва. Саме таким шляхом розраховані в кожній з рядків в графах 8 і 9 таблиці 2.4, скориговані на відповідні обсяги виробництва витрати, необхідні для подальшого порівняння з даними графи 3 (гр. 8 / гр. 2 * 1,077 і гр. 9 = гр. 3 * 0,976). 3. З ще більшою умовністю можна оцінити міру відмінностей в структурі виробленої продукції, зіставляючи дані про частки окремих економічних елементів витрат в їх загальному підсумку за 1998 р. і 1999 р. (за кошторисом витрат і фактично вироблені в графах 5, 6, 7 таблиці 2.3) . Розрахуємо як зведеної заходи змін у структурі середнє відносне відхилення однієї структури від іншої, використовуючи метод розрахунку середніх відносних лінійних відхилень, тобто за формулою (2.1). , (2.1) де d 1 - частки показника в порівнюваних періоді; d 0 - частки показника в базисному періоді; n - число порівнюваних показників. Порівняння проведемо між відмінностями в структурі витрат фактично виробленої продукції в 1998 р. і планованої (кошторисом витрат) на 1999 р., а також між структурою витрат на фактично виробленою продукцією в 1999 р. і структурою, передбаченою в кошторисі витрат на цей місяць. = | (63,5 - 64) + (6,8 - 5,9) + (3,1 - 3,2) + (25,1 - 25,3) + (1,5 - 1,4) | : 5 = 0,36; | (63,6 - 63,5) + (6,1 - 6,8) + (3,1 - 3,1) + (26,1 - 25,1) + (1,1 - 1,5) |: 5 = 0,44. Таким чином, найбільші розбіжності спостерігаються між структурою витрат на виробництво харчового фаршу фактично за 1999 р. і за планом (за кошторисом) за той же період. Таблиця 2.4 відображає зіставлення фактичних витрат на виробництво по економічних елементах і в цілому в 1999 р. зі скоригованими на обсяг виробництва кошторисними призначеннями і з витратами на виробництво 1998 р., а також з первісної кошторисом. У графах 2, 4, 6 і 8 (табл. 2.4.) Наведено результати різницевих порівнянь, а в графах 3, 5, 7 і 9 - розрахунки впливу зміни витрат по даному елементу на загальне підсумкове зміна витрат на виробництво у відносному вираженні. Використані при таких розрахунках алгоритми можна подати так: а. Різницеві порівняння: графа 2 (табл. 2.4) = гр. 4 (табл. 2.3) - гр. 2 (табл. 2.3); графа 4 (табл. 2.4) = гр. 4 (табл. 2.3) - гр. 3 (табл. 2.3); графа 6 (табл. 2.4) = гр. 4 (табл. 2.3) - гр. 8 (табл. 2.3); графа 8 (табл. 2.4) = гр. 4 (табл. 2.3) - гр. 9 (табл. 2.3); б. Розрахунок впливу відносних змін: графа 3 (табл. 2.4) = гр. 2 (табл. 2.4) / підсумок гр. 2 (табл. 2.3) * 100; графа 5 (табл. 2.4) = гр. 4 (табл. 2.4) / підсумок гр. 3 (табл. 2.3) * 100; графа 7 (табл. 2.4) = гр. 6 (табл. 2.4) / підсумок гр. 8 (табл. 2.3) * 100; графа 9 (табл. 2.4) = гр. 8 (табл. 2.4) / підсумок гр. 9 (табл. 2.3) * 100. Дані таблиці 2.4 показують наступне. У порівнянні з фактичними витратами у 1998 р. в 1999 р. має місце перевитрата в сумі 22,5 тис. руб. або зростання витрат на 3,83%. У порівнянні із запланованими витратами за кошторисом в 1999 р. також спостерігається перевитрата - 9,7 тис. руб. або 1,63%. Однак при порівнянні фактичних показників 1999 р. і скоригованих на обсяг продукції витрат в 1998 р. і за кошторисом 1999 р. спостерігається дещо інша картина, а саме: має місце економія витрат у розмірі 22,6 тис. руб. (Або - 3,56%) при порівнянні скоригованим обсягом витрат 1998 р. і перевитрату в 24,1 тис. руб. (Або 4,3%) зі скоригованими планом (кошторисом). Причому в першому випадку економія спостерігається по всіх статтях собівартості (особливо за статтею оплата праці послуг сторонніх організацій - на 0,4%), у другому випадку спостерігається перевитрата за такими статтями, як сировина та матеріали (2,7%), амортизація (0 , 1%), оплата праці (1,9%), а за іншими статтями - економія (паливо і енергія - (-0,4%), оплата послуг сторонніх організацій (-0,4%). Таким чином, у порівнянні з 1998 р. на підприємстві відбувається зниження собівартості (величини витрат), однак при плануванні собівартості можна розглядати як резерв подальше зниження витрат на сировину, матеріали, оплату праці. Проведемо аналіз виконання плану і динаміки собівартості харчового фаршу на основі показника «собівартість одиниці продукції». Для проведення необхідних розрахунків скористаємося даними табл. 2.5. Наведені дані дозволяють виконати аналіз зміни собівартості одиниці продукції і витрат на весь планований і фактичний випуск продукції. Визначимо такі відносні показники. А. індекс планового завдання щодо зміни собівартості: УПЛ. = Z пл. / Z 0 = 11,8 / 10,3 = 1,14. Отриманий результат означає, що за планом собівартість одиниці продукції (1 кг фаршу) у планованому періоді повинна зрости на 14%. Таблиця 2.5 Випуск продукції і витрати на виробництво
Б. Індекс виконання планового завдання за рівнем собівартості 1 кг фаршу: Увп = Z 1 / Z пл. = 12,1 / 11,8 = 1,025. Іншими словами, фактична собівартість 1 кг фаршу в 1999 р. на 2,5% перевищувала прогнозовану. В. індекс фактичного зниження собівартості одиниці продукції (1 кг фаршу) у звітному періоді проти базисним: Уф = Z 1 / Z 0 = 12,1 / 10,3 = 1,17. Таким чином, фактична собівартість 1 кг фаршу в 1999 р. зросла в порівнянні з 1998 р. на 17%. Неважко помітити, що отримані індекси утворюють взаємозалежну систему показників, оскільки: Уф = УВП * УПЛ = 1,14 * 1,025 = 1,17. На додаток до відносних розрахуємо і абсолютні показники, що характеризують відхилення порівнюваних рівнів собівартості одиниці продукції (1 кг фаршу) (показники абсолютної економії і перевитрати): А. Економія (перевитрата) по зниженню собівартості одиниці продукції (1 кг фаршу) за планом: Епл = Z пл / Z 0 = 11,8 - 10,3 = 1,5 тис. руб. Б. Фактичне абсолютне відхилення рівнів собівартості одиниці продукції в звітному періоді проти базисним: Еф = Z 1 / Z 0 = 12,1 - 10,3 = 1,8 тис. руб. В. понадпланове зміна собівартості 1 кг фаршу, що відображає перевитрату по витратах виробництва: ЕСП = Z 1 / Z пл = 12,1 - 11,8 = 0,3 тис. руб. Всі три показники відображають перевитрата витрат на одиницю продукції (1 кг фаршу). Визначаємо результат від застосування собівартості 1 кг фаршу в розрахунку на весь його обсяг. А. плановий перевитрата від зміни собівартості 1 кг фаршу в розрахунку на весь його обсяг, запланований до випуску, склав: Ппл = (Z пл - Z 0) * q пл = (11,8 - 10,3) * 50762 = 76143 руб. Б. надплановий перевитрата у зв'язку з відхиленням фактичної собівартості від планової в розрахунку на весь обсяг фактично виробленої продукції досяг: ПСП = (Z 1 - Z пл) * q 1 = (12,1 - 11,8) * 50305 = 15091,5 руб. В. фактичний перевитрата у зв'язку з відхиленням фактичного рівня собівартості у звітному періоді від базисного її рівня у розрахунку на весь обсяг фактично виробленої продукції дорівнює: Пф = (Z 1 - Z 0) * q 1 = (12,1 - 10,3) * 50305 = 90549 руб. 2.3. Аналіз фінансового стану ТОВ «Інзель - Фіш» 2.3.1. Оцінка майнового стану та структури капіталу підприємства На основі балансу ГО «Інзель - Фіш» складемо аналітичний (ущільнений) баланс за 1999 р. Для цієї мети проведемо наступні дії щодо коригування балансу:
Виходячи з усього вищесказаного, ущільнений аналітичний баланс нетто за 1999 р. виглядає наступним чином (табл. 2.6) Таблиця 2.6 Ущільнений аналітичний баланс
| 5132 2749,6 1434,9 - 30583,5 306,5 - | 6200,8 3624,2 1101,3 - 36854,3 183,01 | 2. Залучений капітал
| - 27577,8 | - 35736,4 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Разом по розділу 2 | 3602 | 43238,11 | Разом по розділу 2 | 27577,8 | 35736,4 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Усього активів | 163889,7 | 183135,9 | Усього пасивів | 163889,7 | 183135,9 |
На підставі даних ущільненого аналітичного балансу (таблиця 2.6) проведемо вертикальний та горизонтальний аналіз (таблиця 2.7)
Як видно з таблиці 2.7 майно (активи) за звітний рік збільшилися на 19246,2 тис. руб., Тобто на 12%. Зростання активів відбулося за рахунок збільшення оборотних коштів, вартість яких зросла в 1,2 рази 9т.е. на 20%), а так само за рахунок зростання вартості основних засобів на 19%. При цьому частка основних засобів у вартості всього майна зросла з 70,1% до 74,9%, а оборотних коштів з 22% до 23,6%.
Таблиця 2.7
Структура майна підприємства і джерел його утворення
Показники | Значення показника | Зміна | ||||
Початок року тис. руб. | У% до валюти балансу | На кінець року, тис. руб. | У% до валюти балансу | (Гр. 5 - гр. 3), тис. руб. | Гр. 5: гр. 3), раз. | |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
Актив
| 127867,7 114897,2 2922,3 10047,9 | 78 70,1 1,8 6,1 | 139897,8137198,3 - 2699,5 | 76,4 74,9 - 1,5 | +12030,1 +22301,1 -2922,3 -7348,4 | 1,09 1,19 - 0,27 |
| 36022 5132 30583,5 306,5 | 22 3,1 18,7 0,2 | 43238,11 6200,8 36854,3 183,01 | 23,6 3,4 20,1 0,1 | +7216,1 +1068,8 +6270,8 -123,49 | 1,2 1,21 1,21 0,6 |
Разом активів | 163889,7 | 100,0 | 183135,91 | 100,0 | +19246,2 | 1,12 |
Пасив 1. Власний Капітал
| 136311,8 126334,5 9977,3 | 83,2 77,1 6,1 | 147399,4 120566,2 26833,2 | 80,5 65,8 14,7 | +11087,6 -5768,3 +16855,9 | 1,08 0,95 2,7 |
2.Прівлеченний капітал (Короткострокові пасиви) | 27577,8 | 16,8 | 35736,4 | 19,5 | +8158,6 | 1,3 |
Усього пасивів | 163889,7 | 100,0 | 183135,91 | 100,0 | +19246,2 | 1,12 |
Для характеристики руху основних засобів розглянемо показники, наведені в таблиці 2.8.
Наведені дані таблиці 2.8 показують, що за минулий період частка активної частини засобів зросла дуже незначно і склала 61,8% на кінець року. Але в той же час, темпи зростання активної частини 100,4%, випереджає темп зростання всіх основних фондів (темп роса 100,3%). Основні засоби досить зношені (31,9%) і вимагають оновлення.
Таблиця 2.8
Рух основних засобів
Показник | Залишок на початок року | Надійшло (введено) | Вибуло | Залишок на кінець року | Темп зміни |
1. Первісна вартість, тис. руб. 2. У т.ч. активна частина, тис. руб. 3.Остаточная вартість основних засобів, тис. руб. 4. Частка активної частини основних засобів,% 5.Коеффіціент придатності,% 6. Коефіцієнт зносу,% 7. Коефіцієнт оновлення,% 8. Коефіцієнт вибуття,% | 200967,3 124197,62 114897,2 61,79 57,2 42,8 | 2357,42 1708,3 | 1740,3 1239,4 | 201584,15 124666,52 137198,3 61,8 31,9 1,2 0,9 | 100,3 100,4 119 |
Однак оновлення проходило вкрай низькими темпами (1,2%) і якщо ця тенденція збережеться, то основні засоби можуть бути повністю оновлені не раніше ніж через 80 років. Але слід зазначити, що вибування основних засобів відбувалося повільнішими темпами, ніж оновлення, що й призвело до їх збільшення.
Незважаючи на деяке збільшення активної частини основних засобів (зростання на 0,4%), процес їх поновлення також знаходиться на низькому рівні. Це може привести до погіршення якості продукції, зниження її конкурентоспроможності.
Подальший аналіз аналітичного балансу за 1999 р. (табл. 2.7) виявив зростання таких статей балансу, як «Запаси і витрати» і «Дебіторська заборгованість». Запаси і витрати в абсолютному вираженні збільшилися на 21%, при цьому їх частка в активах збільшилася з 3,1% до 3,4%. Негативною тенденцією є зростання дебіторської заборгованості на 21%. У структурі господарських коштів вона займає вагому величину 20,1%. Це говорить про необхідність вжиття заходів з управління процесом зміни дебіторської заборгованості. В іншому випадку підприємство саме може виявитися неплатоспроможним.
Негативною стороною є зниження самої ліквідної частини активів - грошових коштів (на 40%), коли їх частка в структурі господарських засобів впала з 0,2% до 0,1%. Це пов'язано зі зростанням дебіторської заборгованості.
Пасивна частина балансу характеризується переважним питому вагу власного капіталу. Незважаючи на його збільшення на 8% частка власного капіталу в загальному обсязі коштів знизилася з 83,2% до 80,5%.
Слід звернути увагу на той факт, що підприємство не користується позиковими коштами банків, використовуючи лише кредиторську заборгованість серед залучених коштів. Причому за минулий період її величина зросла на 30%.
У структурі джерел господарських засобів кредиторська заборгованість грає незначну роль: за 1999 р. її частка збільшилася з 16,8% до 19,5%, що не може не викликати побоювань, оскільки говорить про погіршення платоспроможності, тобто про відсутність коштів для розрахунку по боргах.
Далі в аналізі оцінимо забезпеченість матеріально-виробничих запасів джерелами коштів для їх покриття (табл. 2.9).
За даними табл. 2.9 на підприємстві в звітному періоді власні оборотні кошти зменшилися на 942,5 тис. руб. (7501,6 - 8444,1). Одночасно збільшилися інші «нормативні» джерела формування запасів (кредиторська заборгованість по товарних операціях) на 4569,6 тис. руб. ((13950,8 - 7501,6) - (10323,7 - 8444,1)). В результаті загальна сума додатково залучених джерел коштів для покриття запасів до кінця року склала 3627,1 тис. руб. (4569,6 - 942,5). Частина цих коштів була витрачена на збільшення матеріально-виробничих запасів - 1068,8 тис. руб. (6200,8 - 5132). Іншу частину джерел формування запасів підприємство не використовувало для основної діяльності. Таким чином, хоча підприємство перебуває в абсолютній фінансової стійкості, випливає висновок, що підприємство недоцільно використовує джерела формування запасів. Враховуючи відсутність кредитів, які, як правило, підприємство використовує для покриття необоротних активів, автор робить висновок, що ТОВ «Інзель-Фіш» використовувало джерела формування запасів для покриття необоротних активів.
Висновок: Аналіз майнового положення і структури капіталу підприємства показав, що серед господарських коштів підприємства основну частку складають необоротні активи, а серед джерел господарських коштів - власний капітал. Підприємство повністю незалежно від кредитів банку. Кошти підприємства у звітному періоді були, в основному, спрямовані на основні засоби, запаси і витрати. Причому на основні кошти були витрачені джерела формування запасів. Були виявлені негативні тенденції - висока питома вага дебіторської заборгованості та її зростання, а також абсолютний і відносний зростання кредиторської заборгованості. Перша тенденція вказує, що підприємство потрапляє в залежність від своїх боржників, а друга - про погіршення платоспроможності.
Таблиця 2.9
Матеріально-виробничі запаси та джерела їх формування
Найменування показника | Станом | Для покриття запасів надлишок (+) або недолік джерел коштів | ||
Станом | ||||
На початок року | На кінець року | На початок року | На кінець | |
1. Матеріально-виробничі запаси | 5132 | 6200,8 | - | - |
2. Власні оборотні кошти | 8444,1 | 7501,6 | 13312,1 | 1300,8 |
3. Інші джерела формування запасів | 10323,7 | 13950,8 | 5191,7 | 7750 |
2.3.2. Аналіз руху грошових коштів
Використовуючи звітну форму № 4, розглянемо узагальнену інформацію про рух грошових коштів на підприємстві (табл. 2.10).
За даними таблиці 2.10 можна зробити наступні висновки. Збільшення грошових коштів було забезпечено за рахунок поточної діяльності підприємства: загальний приплив коштів по цих видах діяльності склав 2451,3 тис. руб. Надходження грошових коштів по поточній діяльності на 100% було пов'язане з виручкою від реалізації. Відтік грошових коштів на 54,4% був пов'язаний з оплатою надійшли на підприємство товарно-матеріальних цінностей і наданих послуг, а також з оплатою праці - на 35,3%.
Таблиця 2.10
Рух грошових коштів на підприємстві (прямий метод)
Показники
За фінансової діяльності підприємство за звітний рік не мало ні припливу, ні відтоку грошових коштів у зв'язку з відсутністю такої діяльності. Найбільший відтік коштів відбувся на підприємстві в результаті інвестиційної діяльності - сальдо - (-2574,8 тис. руб.). Дохід від інвестицій (незавершене будівництво) очікується через 1,5 року. Сукупна зміна грошових коштів від усіх видів діяльності склало - (123,5 тис. руб.). Таким чином, платоспроможність підприємства за звітний період погіршилася. 2.3.3. Аналіз фінансового становища Охарактеризуємо, по-перше, фінансове становище ТОВ «Інзель-Фіш» через показники ліквідності, тобто визначимо здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи свої поточні активи. Використовуючи дані форми № 1 (балансу) складемо таблицю 2.11. Таблиця 2.11 Показники ліквідності
Коефіцієнт загальної ліквідності склав станом на початок і кінець року відповідно 1,28 і 1,12. Погіршення свідчить про те, що знаходяться у підприємства оборотні кошти дозволяють погасити борги за короткостроковими зобов'язаннями. Проте зниження цього показника говорить про деяке погіршення становища, отже, необхідний контроль над зростанням кредиторської заборгованості. Коефіцієнт швидкої ліквідності на початку року дорівнював 0,91, а до кінця року знизився з 0,91 до 0,87. це свідчить про те, що для погашення короткострокових боргів ліквідних активів недостатньо і, в разі необхідності, підприємство буде змушене розплачуватися за рахунок товарно-матеріальних запасів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок і кінець року склав відповідно 0,01 і 0,007. Ця величина просто мізерна, а її зменшення каже що, в разі необхідності, підприємство негайно може погасити лише 0,7% своєї заборгованості (1% на початок року). Висновок: для погашення короткострокових боргів у підприємства не вистачить ліквідних коштів, воно буде змушене розплачуватися за рахунок товарно-матеріальних розрахунків. Але, загалом, воно зможе відповісти за своїми боргами. Далі, в ході аналізу фінансового стану, дамо оцінку фінансової стійкості підприємства, тобто фінансової незалежності підприємства, здатності маневрувати власними коштами, достатньої фінансової забезпеченості безперебійного процесу діяльності. Для цього на підставі балансу розрахуємо наступні показники (табл. 2.12). На підставі даних табл. 2.12 можна зробити наступні висновки. Коефіцієнт автономності вказує на незалежність підприємства від позикових коштів, хоча в динаміці простежується його зниження, що пов'язано із зростанням кредиторської заборгованості. Підприємство намагається утримати в обороті отриманий прибуток. Для кредиторів це вагомий показник, тому що весь позиковий капітал може бути компенсований власністю підприємства. Значення показника «коефіцієнта фінансової залежності» підтверджує вищесказане висновок: на початку року в кожному 1 руб., Вкладеному в активи, 17,3% були позиковими. До кінця року залежність від позикових коштів зросла 27%. Таблиця 2.12 Зведена таблиця показників фінансової стійкості
Продовження табл. 2.12
Значення коефіцієнта позикових коштів (показує співвідношення позикового і власного капіталу) 0,21 і 0,25 - повністю корелює з раніше розглянутими показниками коефіцієнтом автономії і коефіцієнтом фінансової залежності. У зв'язку з відсутністю довгострокових зобов'язань, значення коефіцієнта покриття інвестицій залишилося на рівні коефіцієнта автономії, тобто їх значення на початок року дорівнювало 0,82 і на кінець року - 0,79. Висновок. Все вищеперелічене свідчить, що незважаючи на високу частку власного капіталу в загальній сумі активів в поточному році відбулися негативні зміни. Значно зросла величина позикових коштів, причому не довгострокових, які повинні були піти на реконструкцію виробництва, а короткострокових для здійснення поточної діяльності підприємства (заборгованість по розрахунках з постачальниками, працівниками з оплати праці, з бюджетом). Далі за даними табл. 2.12 відстежимо стан оборотних коштів. Коефіцієнт забезпеченості поточних активів власними обіговими коштами показують, яка частина оборотних коштів підприємства була сформована за рахунок власного капіталу. Як показують розрахунки, на ТОВ «Інзель-Фіш» на початку року 23% оборотних коштів було сформовано за рахунок його оборотних засобів. До кінця року цей показник знизився до 17%, що говорить про використання власних оборотних коштів на інші цілі. Наступний показник - коефіцієнт забезпеченості матеріально-виробничих запасів власними оборотними засобами - показує, що підприємство не потребує залучення позикових коштів. Значення коефіцієнта співвідношення матеріально-виробничих запасів і власних оборотних коштів говорить про нераціональне використання власних оборотних коштів. На початок року його значення склало 0,6, до кінця року становище дещо поліпшилося - 0,8. Але тим не менш, не відповідає нормативному значенню. Це пояснюється, що частина власних оборотних коштів «засіла» в дебіторській заборгованості. Всі вищесказані міркування про характер стані оборотних коштів підтверджуються наступними показниками. «Нормальних» джерел коштів (власні оборотні кошти, кредиторська заборгованість) вистачить щоб покрити два рази матеріально-виробничі запаси. Це видно за значенням показника «коефіцієнта покриття матеріально-виробничих запасів» - на початок року він становить 2, на кінець - 2,24. Але у зв'язку з низькою часткою ліквідних коштів (коефіцієнт маневреності функціонального капіталу складає 0,04 на початок року та 0,02 на кінець року, що показує всього лише 4% і 2% відповідно частку абсолютно ліквідних коштів у складі власних оборотних коштів) підприємство не здатне використати цю перевагу розвитку матеріально-виробничої бази. Значення коефіцієнта маневреності капіталу показує, що лише 6% власного капіталу на початок періоду 1999 р. і зниження до 5% наприкінці року знаходиться в мобільній формі. Висновок: на підприємстві є можливості для збільшення матеріально-виробничих запасів і витрат, але в результаті низької мобільності коштів у результаті великої заборгованості постачальників (і її зростання) реально використовувати цю можливість не виходить. Наступна група показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, включає показники, що визначають стан основних засобів. Індекс постійного складу, що відображають частку необоротних активів в джерелах власних коштів має високе значення: протягом року він змінився з 0,8 до 0,9. Таке високе значення пояснюється високою вартістю основних засобів і вкладенням підприємством частину власних оборотних коштів у нерухомість. Коефіцієнт реальної вартості майна, що визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва, показує високе значення. І тим більше, що за період він зріс з 0,74 до 0,76. Це говорить про високий виробничий потенціал. Коефіцієнт накопичення амортизації хоч і високий, але його зниження з 0,4 до 0,3 свідчить, що керівництво підприємства дбає про майбутнє і вживає активних заходів з технічного переозброєння основних засобів. Коефіцієнт, що характеризує співвідношення поточних активів і нерухомості, за 1999 р. змінився з 0,31 до 0,32. Виходячи з міркування, що мінімальна фінансова стабільність підприємства досягається у випадку, коли зобов'язання гарантовано покриваються поточними активами, ознакою такої стабільності є виконання умови: коефіцієнт співвідношення поточних активів і вартості нерухомого майна більше коефіцієнта відношення позикових коштів з власного капіталу. У 1999 р. ця умова дотримується. На початку року ці показники відповідно дорівнювали 0,31 і 0,21 і в кінці року - 0,32 і 0,25. Висновок: підприємство має високий виробничий потенціал, орієнтовно на реконструкцію виробництва. Виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок, що підприємство має в своєму розпорядженні певний запас міцності. Показники автономії, виробничого потенціалу вказують на фінансову стійкість. Але стан оборотних коштів, у тому числі зростання дебіторської заборгованості, говорить про необхідність її поліпшення, тому що значна частина коштів «не діє», не направляється на розвиток матеріально-виробничих запасів. 2.3.4. Аналіз ефективності виробництва Для оцінки ефективності виробництва в першу чергу розрахуємо показники оборотності (табл. 2.13). Таблиця 2.13 Динаміка показників оборотності оборотних коштів
Дані таблиці 2.13 свідчать про погіршення фінансового становища підприємства. Оборотність поточних коштів дуже повільна, до того ж в 1999 р. відбулося її зменшення на 0,003 рази, що привело до відтоку грошових коштів. Для підтримки нормальної виробничої діяльності (хоча б на рівні минулого року) підприємство змушене було залучати додаткові кошти. Розрахунок додаткового залучення коштів здійснюється за формулою:
На ТОВ «Інзель-Фіш» величина додаткового залучених коштів склала ( ) 8621,5 тис. руб. Для виявлення причин низької оборотності поточних активів слід проаналізувати зміну у швидкості та період обороту основних видів оборотних коштів (виробничих запасів, готової продукції та дебіторської заборгованості) (табл. 2.14). Таблиця 2.14
545,2 -283,6 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2. Собівартість реалізованої продукції, тис. руб. | 11651,1 | 17510,2 | 5859,1 |
Продовження табл. 2.14
3. Оборотність матеріально-виробничих запасів (стор. 2: стр. 1), з них:
| 2,34 4,48 8,91 | 2,91 5,56 17,12 | 0,57 1,08 8,21 |
4. Термін зберігання запасів, дн., З них:
| 183,0 71,4 49,3 | 203,4 65,9 36,3 | 20,4 -5,5 -13 |
Дані таблиці 2.14 свідчать про збільшення оборотності матеріально-виробничих запасів. Термін зберігання виробничих запасів скоротився на 20,4 дн. і склав 203,4 дня. Особливо сильно збільшилася оборотність готової продукції. Термін її зберігання зменшився на 13 днів. Це може свідчити про покращення роботи збутових підрозділів підприємства, про випуск продукції досить високої якості і в результаті добре реалізується.
Певний інтерес представляє показник обороту дебіторської заборгованості.
На ТОВ «Інзель-Фіш» коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості по рахунках дебіторів за рік склав 0,26 рази (9853,12: 36854,3). Тривалість терміну, необхідного для отримання підприємством боргів за реалізовану продукцію (термін товарного кредиту) склала 1384,6 днів (1: 0,26 * 360). Таким чином, зниження оборотності оборотних активів пов'язане з наявністю сумнівних дебіторів.
У табл. 2.15 розглянемо зведену таблицю показників оборотності активів.
Таблиця 2.15
Зведена таблиця показників оборотності активів
Показник | Значення показника | Зміна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
За 1998 | За 1999 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оборотність, раз: Активів | 0,057 | 0,054 | -0,003 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Власного капіталу | 0,068 | 0,067 | -0,001 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інвестованого капіталу | 0,068 | 0,067 | -0,001 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Засобів виробництва | 0,077 | 0,068 | -0,009 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Основних фондів | 0,08 | 0,07 | -0,01 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточних активів Те ж в днях | 0,06 6000 | 0,057 6315 | -0,003 315 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Матеріально-виробничих запасів Те ж в днях | 2,34 2034 | 2,91 1830 | 0,57 204 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дебіторської заборгованості Те ж в днях | 0,32 1305 | 0,26 1384,6 | -0,6
Дані табл. 2.15 свідчать про уповільнення оборотності коштів на підприємстві, особливо з дебіторської заборгованості. Чим повільніше кошти (особливо це стосується оборотних) обертаються в процесі функціонування підприємства, тим більше їх буде потрібно при даному обсязі виробництва. Уповільнення обороту свідчить про труднощі у збуті. Далі в ході аналізу необхідно визначити наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти з метою отримання прибутку (табл. 2.16). Дані таблиці 2.16 показують, що в поточному році основне виробництво було нерентабельно, підприємство не тільки не отримало прибуток, але і виявилося в збитку. Необхідно відзначити, що ця ж тенденція повторюється вже другий рік. Підприємство вже провело ряд заходів для виходу зі збиткового стану: придбало основні засоби, дещо збільшив оборотність готової продукції. Але цього мало. У зв'язку з цим необхідно далі проводити заходи, пов'язані зі збільшенням швидкості оборотності засобів, підвищувати частку прибутку у виручці від реалізації, контролювати розрахунки з покупцями, виходити на нові ринки збуту продукції. Таблиця 2.16 Зведена таблиця показників рентабельності виробництва продуктивності праці
3. Шляхи поліпшення показників фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інзель - фіш" 3.1. Оформлення стратегії розвитку фірми ТОВ «Інзель-Фіш» В силу географічних, економічних і політичних подій Далекий Схід залишається і буде залишатися головним районом Росії з видобутку морських продуктів. Інші райони - Балтика, Каспій, Чорне та Азовське море та інші - в порівнянні з Далеким Сходом - займають меншу частку на рибному ринку. За статистичними даними, в 1999 р. на Далекому Сході було видобуто 73% від всієї величини улову. Як показують дані по діяльності ТОВ «Інзель-Фіш» (табл. 1.2), а також статистичні дані по риболовецьким регіонах Росії, обсяги вилову риби постійно зростають. А це говорить про розвиток рибного ринку, про відносно високих темпах його зростання. Це пов'язано з тим, що рибна продукція в порівнянні з іншими белковосодержащімі продуктами відносно дешева, проста у переробці, містить необхідні (корисні) для здоров'я людини речовини (наприклад, йод, фосфор). Привабливість продукту обумовлена також «public relations», коли в ЗМІ фіксують той факт, що середньостатистичний росіянин споживає приблизно в 23 рази менше морепродуктів, ніж це необхідно з фізіологічної і медичної точки зору. На Далекому Сході рибодобувних галузь представлена підприємствами, утвореними на базі колишніх колгоспів, артілей. У м. Находці вже 5 років працює організація, що об'єднала в собі майже всі приморські рибодобувні і рибопереробні підприємства. На Сахаліні зараз близько 8 рибодобувних великих підприємств, хоча тільки 4 роки тому їх налічувалося близько 4 (великих). Частка на рибному ринку Сахаліну (за величиною середньорічного улову) ТОВ «Інзель-Фіш» близько 6% (за даними збутового відділу). Для визначення стратегії розвитку фірми скористаємося матеріалами Бостонської консультаційної групи (БКГ) і матрицею Мак-Кінзі. Матриця БКГ «швидкість росту ринку - ринкова частка» призначена для класифікації стратегічних господарських одиниць (СГО) організації за допомогою двох параметрів: відносної ринкової частки, що характеризує силу позиції схе на ринку, і швидкість росту ринку, що характеризує його привабливість. ТОВ «Інзель-Фіш» в цій матриці займає положення «важкі діти» - при низькому значенні сили позиції на ринку (частки) і високої привабливості ринку. Для переходу фірми (її схе) у положення «зірки», необхідно інвестиції, заходи для завоювання великої частки на ринку. Цей висновок підтверджує і аналіз схе ТОВ «Інзель-Фіш» за допомогою матриці Мак-Кінзі. Необхідно інвестувати і розвивати ті схе, які найбільш привабливі з позиції бізнесу, тобто необхідна вибірковість і виборний зростання по окремих схе. Але в той же час автор вважає, що специфіка рибної промисловості (видобутку) така, що основна схе - вилов риби, а способи її переробки - доповнюють цю господарську одиницю. Таким чином, підприємство повинне проаналізувати ефективність продукції з точки зору методів її переробки (соління, заморожування, копчення, напівфабрикати). Висновок: автор роботи рекомендує розширення існуючих ринків (за рахунок способів переробки морепродуктів) в якості загальної стратегії. У рамках загальної стратегії можна виділити наступну стратегію по відношенню до продукту - розширення областей використання продукту (введення нового способу обробки - копчення риби, використання харчових відходів як сировини для виробництва сухого корму для тварин). Для реалізації даної стратегії підприємство має необхідні матеріальними і трудовими ресурсами. Фінансові ресурси з'являться, якщо підприємство зробить ряд заходів щодо поліпшення управління оборотним капіталом, а саме: прискорення оборотності готової продукції (заходи в області збуту продукції), скорочення дебіторської заборгованості (повернення коштів в оборот), матеріальних запасів. Для інвестування в найбільш вигідні проекти можливо використовувати кредити банків. Але для цього треба поліпшити показник абсолютної платоспроможності, тобто внести зміни в процес управління грошовими коштами. Для аналізу внутрішнього середовища (тобто визначення всіх сильних і слабких сторін конкурентів і своєї фірми, з метою уникнення загроз з боку внутрішнього середовища) необхідно залучити досвідченого маркетолога для збору всієї необхідної інформації, або в спеціалізованій фірмі замовити дослідження з аналізу всього рибного ринку. На сьогоднішній день інформація такого роду на ТОВ «Інзель-Фіш» відсутня. Крім внутрішнього середовища на діяльність ТОВ «Інзель-Фіш» може вплинути і зовнішнє середовище в наступних напрямках: нестабільна політична ситуація може вплинути на загальну економічну середовище (інфляція, недостатній рівень добробуту населення, посилення податкової політики і т. д.). Погіршення економічного стану морів може викликати падіння попиту на рибну продукцію, посилення контролю за вмістом токсичних елементів може зробити галуззю мішенню для екологічних рухів. Науково-технічне середовище може дати поштовх для розвитку підприємства, що спричинить зниження собівартості продукції. Для уникнення даних загроз підприємство повинно розробити заходи економічного, соціального та екологічного контролю за своєю виробничою діяльністю. В основі даної системи має лежати ефективне управління фінансами підприємства. 3.2. Удосконалення управління оборотними коштами 3.2.1. Управління дебіторською заборгованістю Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інзель-Фіш» показав наявність великої частки дебіторської заборгованості в складі оборотних коштів підприємства. А це означає, що з обороту підприємства відвернуто величезні грошові кошти, які «гальмують» розвиток виробництва, знижують платоспроможність. Отже, необхідно створити на підприємстві механізм управління дебіторської заборгованості. Для того щоб навчитися управляти процесом зміни дебіторською заборгованістю необхідно: 1. Контролювати стан розрахунків з покупцями і відстроченим (простроченим) платежам. Тут велике значення має відбір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах. Відбір здійснюється за допомогою неформальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця з оплати запитуваної ним обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової стійкості, економічні та фінансові умови підприємства-покупця (затовареність, ступінь потреби в готівці і т. д.). Необхідна інформація може бути отримана з публікується фінансової звітності, від спеціалізованих інформаційних агентств, з неформальних джерел. 2. По можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців з метою зменшення ризику несплати одним або декількома великими покупцями. 3. Слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості: значне перевищення дебіторської над кредиторською заборгованістю створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення дорогих кредитів банків та позик. Найбільш уживаними способами впливу на дебіторів з метою погашення заборгованості є, на думку автора, напрям листів, телефонні дзвінки, персональні візити, продаж заборгованості спеціальним організаціям, звернення до суду. 4. Використовувати спосіб надання знижок при достроковій оплаті. В умовах інфляції всяка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому виникає необхідність оцінити можливість надання угоди при достроковій оплаті. Процедура розрахунку буде наступною. Падіння купівельної спроможності грошей за певний період характеризується з допомогою коефіцієнта Кі (3.1), зворотного величині індексу цін. Ки = 1/Уцен (3.1) Якщо встановлена договором сума до отримання становить величину S, а динаміка цін характеризується Уц, то реальна сума грошей (S р) з урахуванням їх купівельної спроможності в момент оплати складе S р = S * 1/Уцен. Для аналізованого підприємства (ТОВ «Інзель-Фіш») річна виручка складає, як зазначалося вище, 9853,12 тис. руб. (1999 р.). Тільки 30,1% реалізації продукції здійснюється на умовах передоплати і, отже, 69,9% (9853,12 * 69,9: 100 = 6897,18 тис. руб.) З утворенням дебіторської заборгованості. Середній період дебіторської заборгованості на підприємстві в звітному році склав 1384,6 днів. Приймаючи щомісячний темп інфляції рівним 1,5% отримуємо, що індекс цін уцінено = 1,015. Таким чином, відстрочення платежу на 1384,6 днів (46 місяців) призводить до того, що підприємство отримує реально лише 50,5% ((1 / (1 + 0,015) * 46 * 100) від договірної вартості продукції (замовлення). Для отримання більш точних результатів коефіцієнт дисконтування повинен бути перетворений: , (3.2) де К - число, кратне 30 Δ t-часовий залишок Ти - величина приросту інфляції за місяць. Для ТОВ «Інзель-Фіш» в 1999 р. Δ t = 9 дням. У результаті коефіцієнт падіння купівельної спроможності при щомісячному зростанні інфляції 1,5% дорівнюватиме: Ки = 0,505 * 1 / 0,999 = 0,507. Таким чином, при терміні повернення дебіторської заборгованості рівним 1384,6 днів, підприємство реально отримає лише 50,7% від вартості товару, втрачаючи з кожної 1000 крб. 493 рубля. У цьому зв'язку можна говорити про те, що від річної виручки продукції, яка реалізується на умовах наступної оплати, підприємство отримало реально 6897,18 * 0,507 = 3496,8 тис. руб. А 3400,38 тис. руб. (6897,18 * 0,493) складають приховані втрати від інфляції. В рамках цієї суми підприємству доцільно вибрати величину знижки з договірної ціни за умови дострокової оплати за договором. Проаналізуємо до чого призведе 5% знижка від вартості договору за умови оплати в 20-ти денний термін (за договором термін оплати - 54 дня) (табл. 3.1). На перший погляд надання 5%-ної знижки з договірної ціни за умови скорочення терміну оплати з 54 днів до 20 днів дозволяє підприємству скоротити втрати від інфляції в розмірі 26 руб. з кожної тисячі рублів. Однак загальний результат політики - перевитрата 24 руб. менше втрат від інфляції - 26 руб. Таблиця 3.1 Аналіз вибору способів розрахунку з покупцями і замовниками
Продовження табл. 3.1
Отже, 5%-ную знижку за умови 20-ти денного терміну оплати вводити не можна. Однак, зважаючи на великі втрати від інфляції, слід продовжувати вибір варіантів. При цьому можна або зменшити величину знижки, або скоротити термін оплати. Припустимо, що при 20-ти денний термін оплати встановлюється 4,5%-ная знижка. Тоді втрати від інфляції з кожної тисячі рублів складуть 1 руб., Введення знижки обумовлює втрати в 45 руб., Отже, загальний результат політики - 46 руб. втрат з кожної тисячі, що в порівнянні з діючим положенням дасть економію в розмірі 8 крб. з кожної тисячі рублів. 3.2.2. Визначення нормативу запасу грошових коштів ТОВ «Інзель-Фіш» Аналіз ліквідності показав низький рівень швидкої і абсолютної ліквідності. Це означає, що на підприємстві необхідно налагодити процес по визначенню оптимального рівня грошових коштів, тобто необхідно підтримувати досить високий рівень ліквідності, Але в той же час враховувати, що вільні грошові кошти (неінвестірованние) практично не приносять дохід. Тому необхідно дотримуватися таких вимог: 1. Необхідний базовий запас коштів для виконання поточних витрат. 2. Необхідні певні кошти для покриття непередбачених витрат. 3. Доцільно мати певну величину вільних грошових коштів для забезпечення можливого чи прогнозованого розширення діяльності. Для визначення оптимального рівня грошових коштів автор пропонує використовувати модель Міллера-Орра, розроблену М. Міллером і Д. Орром в 1966 р. Ця модель допомагає відповісти на питання: як підприємству слід управляти своїм грошовим запасом, якщо неможливо передбачити щоденний відтік або приплив грошових коштів . Міллер і Орр використовують при побудові моделі процес Перкуллі - стохастичний процес, в якому надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями. Логіка дій фінансового менеджера по управлінню залишком коштів на розрахунковому рахунку полягає в наступному. Залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство починає купувати достатню кількість цінних паперів з метою повернути запас коштів до деякого нормального рівня (точки повернення). Якщо запас грошових коштів сягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормального межі (рис. 3.1). Реалізація моделі здійснюється в кілька етапів. 1. Встановлюється мінімальна величина грошових коштів (Він), яку доцільно постійно мати на розрахунковому рахунку (вона визначається експертним шляхом виходячи із середньої потреби підприємства в оплаті рахунків, можливих вимог банку та ін.) 2. За статистичними даними визначається варіація щоденного надходження коштів на розрахунковий рахунок (v). 3. Визначаються витрати (Рх) із зберігання коштів на розрахунковому рахунку (зазвичай їх беруть у сумі ставки щоденного доходу по короткострокових цінних паперів, що циркулює на ринку) і витрати (Рт) по взаємної трансформації грошових коштів і цінних паперів (ця величина передбачається постійною; аналогом такого виду витрат, які мають місце у вітчизняній практиці, є, наприклад, комісійні, що сплачуються в пунктах обміну валюти). Рис. 3.1 Модель Міллера - Орра
4. Враховують розмах варіації залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку (S) за формулою (3.3): S = 3 * (3.3) 5. Розраховують верхню межу коштів на розрахунковому рахунку (Ов), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертувати в короткострокові цінні папери: Ов = Він + S (3.4) 6. Визначають точку повернення (Тв) - величину залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку, до якої потрібно повернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на розрахунковому рахунку виходить за межі інтервалу (Він, Ов): Тв = Він + S / З (3.5) Для ТОВ «Інзель-Фіш» Модель Міллера-Орра виглядає наступним чином.
За допомогою моделі Міллера-Орра визначимо політику управління коштами на розрахунковому рахунку. 1. Розрахунок показника Рх: (1 + Рх) 365 = 1,116, звідси: Рх = 0,0003, або 0,03% в день. 2. Розрахунок варіації щоденного грошового потоку: v = 5000 2 = 25000000. 3. Розрахунок розмаху варіації за формулою: S = 3 * = 6720 руб. 4. Розрахунок варіацій кордону грошових коштів і точки повернення: Ов = 200000 + 6720 = 206720 руб.; Тв = 20000 + 6720 / 3 = 202240 руб. Таким чином, залишок коштів на розрахунковому рахунку повинен варіювати в інтервалі (200000 - 206720); при виході за межі інтервалу необхідно відновити кошти на розрахунковому рахунку в розмірі 202 240 руб. 3.3. Введення в господарський портфель нової товарної одиниці ТОВ «Інзель-Фіш» займається виробництвом свіжомороженої риби, солоної риби, ікри і харчового фаршу. Не освоєний випуск копченої продукції, тому що на підприємстві немає коптильні. Дані таблиці 1.1 показали, що близько 100 тонн морепродуктів в процесі переробки викидаються у вигляді відходів, хоча існує можливість їх переробки та отримання сухого корму для тварин (котів, собак і т. д.). Дамо оцінку ефективності кожного з запропонованих проектів. Проект 1. Освоєння випуску копченої риби. Вартість обладнання становить 4,5 тис. дол, споруда цеху, монтаж обладнання - 2,3 тис. дол Термін експлуатації устаткування - 8 років; знос на обладнання нараховується за методом прямолінійної амортизації, тобто 12,5% річних; ліквідаційна вартість обладнання буде достатня для покриття витрат, пов'язаних з демонтажем цеху. Виробнича потужність 4,5 тис. тонн на рік. На сьогоднішній день ціна 1 кг копченої риби - 40 руб. / кг (ціна виробника). Підприємство має встановити ціну не вище ринкової, щоб бути конкурентоспроможним. З урахуванням цієї умови, а також за умови повного завантаження виробничих потужностей, виручка підприємства від реалізації копченої продукції складе по роках наступну суму (автор абстрагувався від інфляції): Обсяг реалізації -180000 тис. руб.; Поточні витрати - 632 тис. руб.; У тому числі постійні - 152 тис. руб.; Змінні - 480 тис. руб. Знос обладнання - 23 800 тис. руб.; Валовий прибуток - 179 368 тис. руб.; Податок на прибуток - 62778,8 тис. руб.; Чистий прибуток - 116589,2 тис. руб.; Чисті грошові надходження - 92789,2 тис. руб. Поточні витрати включають в себе постійні (тарифна частина зарплати, загальновиробничі витрати, комерційні) і змінні (сировина, утримання обладнання, премія, енергія і т. д.). Значення точки беззбитковості (кількість тонн копченої риби, сумарний дохід від реалізації яких покриє всі витрати і не принесе прибуток) визначимо по формулі (3.6): Qm = FS / (P - V), (3.6) де Qm - критичний обсяг продажів у натуральних одиницях; FC - фіксовані витрати; P - ціна одиниці продукції; V - змінні виробничі витрати на одиницю продукції. Для виробництва копченої продукції Qm одно 3810,2 кг (152000 / (40 - 480000/4500000). Таким чином, щоб не зазнати збитків, підприємству не можна опускатися нижче обсягу виробництва 3810,2 кг на рік. Для оцінки ефективності інвестицій визначимо чистий приведений ефект по формулі (3.7): NPV = - З, (3.7) де NPV - чиста приведена вартість; С - сума вихідних інвестицій, руб.; Рк - величина грошового потоку К-го переходу; r - коефіцієнт дисконтування (відсоток повернення, який бажає мати інвестор на вкладений їм капітал (19%)). Враховуючи, що автор спростив модель інвестиційних потоків (не враховуючи інфляцію, зміни у виробничій програмі), NPV для проекту, пов'язаного з виробництвом копченої риби, дорівнює: NPV = 92789,2 * (0,8403 + 0,7062 +0,5934 + 0,4987 + 0,4191 + 0,3521 +0,2959 + 0,2787) - 190 400 = 176 525 руб. Таким чином, NPV більше нуля, отже, проект слід прийняти. Термін окупності проекту близько 3-х років, оскільки кумулятивна сума чистих грошових надходжень за цей період (198559,6 руб.) Перевищує обсяг інвестицій. Проект 2. Виробництво сухого корму для тварин. Вартість обладнання (подрібнення нехарчових відходів, пресування їх у форми, висушка і упаковка) - 2,8 тис. дол Термін експлуатації - 6 років, знос на обладнання нараховується за методом прямолінійної амортизації, тобто 16,7% річних, ліквідаційна вартість обладнання буде достатня для покриття витрат, пов'язаних з демотнажом лінії. Виробнича потужність - 25 тонн на рік. Враховуючи, що ринкова ціна 1 кг Будь ласка, не зберігайте тестовий текст. |