вносить пропозиції Голові ДПА України про утворення, реорганізацію та ліквідацію регіональних управлінь та територіальних підрозділів у межах граничної чисельності працівників;
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.
несе персональну відповідальність перед Головою ДПА України за виконання покладених на Департамент завдань.
Департаменту безпосередньо підпорядковані регіональні управління, які функціонують у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. [17]
Регіональні управління є юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахункові рахунки в банківських установах, печатку із зображенням Державного Герба України і своєю назвою та інші печатки і штампи, відповідні бланки. [16]
Територіальні підрозділи регіональних управлінь функціонують у складі відповідних державних податкових інспекцій.
Регіональні управління діють на підставі положень, що затверджуються начальником Департаменту. [17]
Регіональні управління та їх територіальні підрозділи у межах своєї компетенції здійснюють такі основні функції:
контролюють правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати до бюджетів акцизного збору та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
перевіряють наявність на алкогольних напоях та тютюнових виробах марок акцизного збору, в тому числі під час оптової та роздрібної торгівлі ними;
здійснюють контроль за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат та виходу спирту, алкогольних напоїв суб'єктами підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію;
контролюють додержання стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснюють контроль за цільовим використанням спирту;
контролюють дотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства з питань акцизного збору, зберігання, транспортування та реалізації спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, зупинення дії та анулювання виданих ними ліцензій;
застосовують до суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
запобігають незаконному виробництву та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України;
сприяють розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної промисловості. [17]
Департамент, його регіональні управління та територіальні підрозділи проводять перевірки дотримання податкового законодавства суб'єктами підприємницької діяльності у відповідності до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення податкового законодавства приймається керівниками або заступниками керівників відповідних податкових органів, у складі яких вони функціонують.
Внесення змін до організаційної структури Департаменту здійснюється Головою ДПА України за поданням начальника Департаменту.
Штатний розпис, кошторис доходів і видатків Департаменту затверджується Головою ДПА України за поданням начальника Департаменту.
Умови оплати праці працівників Департаменту визначаються Кабінетом Міністрів України. [17]
2. Роль ДПАУ у вирішенні проблем оподаткування в Україні
Податки - невід'ємний елемент функціонування сучасних економічних систем. Історія оподаткування становить вже кілька тисячоліть. Вперше про податки згадується у знайдених єгипетських папірусах, датованих IV тисячоліттям до н.е. Вони різні за своєю формою та змістом: подушний, на землю, на вікна, на двері, на бороди, на собак, на автомобілі, на цінні папери, на заробітну плату та на додаткову вартість тощо.
За умов розвиненої ринкової економіки створюються і закріплюються цивілізовані, перевірені часом і практикою форми податкових відносин між державою, юридичними та фізичними особами. Розвиток держави й ринку сприяв формуванню певної податкової моделі, що враховує техніку оподаткування, види, форми, елементи податків та управління ними.
Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики щодо життя суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в соціальному, віковому, територіальному, галузевому аспектах; компенсація хиб ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової активності, мотивації праці, підтримки рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.
Але не слід забувати про те, що скільки існували податки, незалежно стягувалися вони в товарній чи грошово-вартісній формі, завжди знаходилися платники, які намагалися уникнути їх сплати.
Податковий негативізм не має суспільного характеру. Уже за власним сумлінням платників поділяють на дві категорії: законослухняні та порушники. Для одних написати правду в декларації - справа принципу. Для інших правдива інформація - лише один із варіантів поведінки, корисний для особистих інтересів. [29]
Навіть якщо більшість платників незначною мірою ухиляються від сплати податків, вони як виробники перешкоджають нормальній фінансовій діяльності держави і заходами ефективної боротьби змушують реагувати на податкові зловживання. Внаслідок цього виграє меншість потенційних зловмисників. Подібно до корумпованості, в існуванні якої, на жаль, можуть бути зацікавлені мільйони людей, ухилення від оподаткування має викликати співчуття, підтримку певної частини населення та представників бізнесу.
Людські пристрасті додаються до фіскальних справ, оскільки рішення про подачу декларації приймається за умов невизначеності через те, що ухилення необов'язково викликає автоматичну реакцію влади у формі переслідування й покарання. Платники мають можливість вибирати одну з двох ліній поведінки: повідомити правду чи неправду, точніше - напівправду. Якщо суб'єкт вибирає останній варіант, наслідок залежить від перевірки вірогідності поданої інформації "фіскальній владі". Ухилення можливе, якщо його масштаби перевищують можливості податкових служб щодо адекватного контролю або якщо порушники знаходять способи нейтралізувати дії влади. [27]
Західні дослідники впевнені, що сам податок як примус впливає на вибір між сплатою і ухиленням від неї. На відміну від обов'язку дисциплінованого платника для певної особи ухилення стає азартною ризикованою грою, учасник якої зважує шанси на отримання більшого прибутку та можливу загрозу викриття. Тут платник діє як економна людина, яка міркує раціонально і шукає власної вигоди, передбачає наслідки своєї поведінки. Такий платник порівнює міру нагороди та міру покарання при невдачі. На відміну від "емоційних" злочинів, що супроводжуються фізичним насильством, ухилення від сплати податків відносяться до "високоінтелектуальних" способів "білокомірцевих" правопорушень.
За характером суспільного середовища і способом діяльності тіньова економіка є природним центром злочинного нехтування податковим законом. Вірогідні оцінки її розмірів у різних країнах сягають від 5 до 15% валового національного продукту.
З фіскального погляду, тіньова економіка - це економіка, де її суб'єкти отримують прибутки і заробітну плату, що не декларуються, а тому органами влади податками не обкладаються. Такі прибутки незаконні, проте, звичайно, влаштовують "незалежністю" фінансовий контроль та фіскальні претензії держави. Частково ухилення від сплати податків є можливим почасти через аморалізм певної частини населення, його незадоволення високими податками, бо оголошення дійсних прибутків може означати економічне самогубство.
Ухиляються від податків не лише "тіньовики", а й навіть лояльні громадяни, які спокусилися подати неправдиву декларацію про абсолютно чесні доходи. [27]
Крім незаконної форми ухилення від сплати податків, існує також і так звана законна, про яку не слід забувати. Джерела законних форм ухилення містяться в суперечливій структурі сучасного бізнесу та господарських зв'язків, у складному чинному законодавстві та самих умовах ринкової економіки. Для інвесторів і суб'єктів економічної діяльності, які отримують прибутки, створено можливість без формального порушення закону обійти виплату податків, використовуючи ділові операції і юридичні нюанси для ухилення від фіскального зобов'язання. Ці способи діють у межах національної економіки і в масштабах світового ринку. Вітчизняні економісти неодноразово характеризували способи легалізації приховування прибутків від оподаткування. Йдеться про штучне завищення затрат виробництва і прискорення списання матеріалів і потужностей через амортизацію для приховання справжніх прибутків, отримання знижки на виснаження надр, розміщення коштів у благодійних та довірчих фондах, системи опціонів (опціон - надання компаніями права своїм вищим службовцям купувати цінні папери за твердою ціною, де різниця між фіксованою та ринковою ціною є неоподаткованим подарунком), здійснення внутрішнього сімейного розподілу доходів через партнерство та дарування, виплачування працівникам великих сум тощо. Загалом у міжнародному бізнесі транснаціональні компанії використовують тактику створення холдинг-компаній, інвестують капітал у податкові "оазиси", "сховища", шукають податкового "раю". [28]
Достатньо зареєструвати компанію чи розмістити грошовий заклад на банківському рахунку в країні з пільговим податковим режимом для отримання прибутку через податок. Наприклад, японські фірми використовують як податкові гавані приблизно 30 країн і територій: Гонконг, Панаму (низькі податки); Ямайку, Багамські та Кайманові острови (пільги щодо фінансових операцій); Ліберію (суттєві пільги для пароплавства) тощо.
Крім того, до традиційних податкових "сховищ", що слугують повному або частковому звільненню від прибуткового податку, податку на майно, спадок і прибутки від реалізації капітальних активів, а також валютного контролю належать Андора, Сінгапур, Антильські і Бермудські острови. [28]
Слід зазначити, що в Україні наприкінці 1994 р. - на початку 1995 р. певні фірми також почали реєструвати безподаткові компанії та відкривати філії банків і трастів у безподаткових зонах за кордоном.
Через переорієнтацію України на ведення господарства в умовах ринкової економіки багато механізмів та інститутів економіки на певному рівні неурегульовані правом. Таке становище не могло не позначитися на одній з найважливіших форм регулювання ринкових відносин - податках, що є економічною базою функціонування держави.
Загальним на сучасному етапі для всіх суб'єктів підприємництва, як для законослухняних, так і для тих, хто порушує закони для отримання надприбутків, є намагання ухилитися від сплати податків і насамперед приховати, применшити свої доходи. Для підприємців з кримінальним ухилом, звичайно, такий спосіб дій є засобом приховання джерел свого збагачення. Інших до ухилення від сплати податків стимулює сама система оподаткування, що є суперечливою, нестабільною і має лише фіскальний напрям. Причини ухилення підприємців від податків можуть бути різними, а економічні наслідки для України (і характеристика правового режиму в цій сфері) однакові.
Останніми роками в Україні відбувається реформування податкової системи, що формується у складний для країни період переходу від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу. Зміни супроводжуються кризовими явищами практично в усіх сферах суспільного життя. За таких умов збільшується кількість порушень податкового законодавства. [32]
Низький рівень правосвідомості "нових" підприємців і високі податки криміналізували виробництво, торгівлю, комерцію та інші сфери господарської діяльності. Для уникнення оподаткування деякі підприємці вишукують прогалини в чинному законодавстві: замість безготівкових розрахунків впроваджують готівкові, відкривають гривневі та валютні рахунки тощо. Сьогодні керівники багатьох комерційних структур добре знають механізми та пільги, завдяки яким підприємства звільняються від податків. Тому в статутах, що подаються до виконавчих органів влади часто вказують такі види діяльності, як виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, ремонтно-будівельні роботи, роботи щодо благоустрою тощо. Фактично ж вони займаються торговельно-закупівельною та посередницькою діяльністю, ухиляючись при цьому від сплати податків. Крім того, в статутах багатьох зареєстрованих малих підприємств, фірм дані про їхнє місцезнаходження відсутні, відповідальність засновників та інших осіб щодо заборгованості не передбачається, інформація про реєстрацію до податкової інспекції не подається. Використовуючи такі обставини, керівники цих підприємств займаються господарською діяльністю, але "забувають" про податки або, щоб не платити їх, просто зникають.
Водночас прийняття і дія значної кількості законодавчих актів, регулювання відносин у сфері оподаткування, суперечності в них та різне розуміння і тлумачення їхніх норм створюють серйозні перешкоди для правозастосовницької діяльності як для суб'єктів оподаткування, так і для органів контролю. [32]
Також недостатній рівень підготовленості значної частини працівників державної податкової служби та працівників внутрішніх справ не дозволяє активно боротися з попередженням зловживань при оподаткуванні.
Вивчення кримінологічної характеристики злочинів у сфері оподаткування та осіб, що їх вчинили, передбачає основну мету - вдосконалення роботи органів соціального контролю та підвищення ефективності попередження злочинності. Не аналізуючи деталізовані визначення, пов'язані з окремими сторонами та аспектами цього поняття, зазначимо, що розв'язання проблеми здебільшого залежить від рівня наукових знань про закономірності і тенденції розвитку злочинності, причини та умови її виникнення і функціонування, про особливості злочинця та механізми детермінації і генезису злочинної поведінки. [25]
Для вивчення злочинної поведінки особливо важливо враховувати рівень моральної і правової свідомості. При цьому правова свідомість розглядається у взаємозв'язку і взаємозалежності: знання права; уявлення про право, що базується на моральних нормах соціальної практики тощо; ставлення до чинного законодавства і виконання правових приписів. Висловлені А.І. Долговою положення мають особливе значення при переході до ринкової економіки та нестабільності чинного законодавства.
Аналіз статистичних та інших матеріалів, що характеризують стан боротьби з приховуванням прибутків від оподаткування показує те, що, незважаючи на вжиті заходи щодо організаційно-технічного, кадрового та правового забезпечення діяльності податкових органів, у цій сфері наявні факти уникнення сплати податків. Податкові інспекції України виявляють порушення законодавства понад у 60 % перевірених підприємств, установ та організацій. [25]
Значна кількість порушень податкового законодавства викликана впливом багатьох обставин і чинників. Одні з них діють на загальносуспільному рівні і відбивають кризовий стан економіки, інші - зумовлені специфічними особливостями функціонування податкової служби, зокрема, умовами виконання обов'язків їхніми працівниками в обстановці жорсткої протидії з боку правопорушників.
Ефективна робота цих підрозділів потребує від працівників не лише глибоких професійних знань про особливості і способи вчинення злочинів і тактику їх виявлення та документування, а й постійне вивчення причин та умов, що сприяють вчиненню цих злочинів. Крім того, вивчення найпоширеніших недоліків соціально-економічного, організаційно-управлінського та нормативно-правового характеру.
Плідна боротьба зі злочинністю у сфері оподаткування можлива лише за тісної взаємодії працівників підрозділів ОВС, державних податкових адміністрацій та інших контролюючих органів, що своєю діяльністю передбачають забезпечення повної і своєчасної сплати податків та інших платежів усіма суб'єктами підприємницької діяльності. [25]
Вивчаючи стан взаємодії працівників цих органів очевидно, що на рівні районної ланки, у певних регіонах вона є незадовільною. У загальної кількості порушених кримінальних справ за ст. 1482 КК України до суду направляється щороку менше половини, і лише четверта частина винних осіб засуджуються судами. До суду загалом в Україні направлено лише 44 % справ від кількості закінчених.
Такий стан боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування пояснюється тим, що у співробітників правоохоронних органів і податкових адміністрацій різні підходи до кваліфікації виявлених правопорушень, оцінки зібраних доказів та оформлення матеріалів за даними фінансово-господарської діяльності платників податків. Якщо складений працівниками податкових адміністрацій акт задовольняє їх і є підставою для стягнення несплачених платежів і штрафних санкцій, то для слідчих органів він не завжди може бути підставою для порушення кримінальної справи. [24]
Для уникнення цих недоліків і підвищення ефективності організації боротьби зі злочинами у сфері оподаткування працівники органів внутрішніх справ і податкових адміністрацій у своїй практичній діяльності мають керуватися положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Кримінального і Кримінально-процесуального кодексу України. [2]
При цьому важлива роль надається створенню спеціальних підрозділів податкової міліції для забезпечення оперативного висококваліфікованого контролю за сплатою податків. Не слід недооцінювати специфіку соціально-економічної ситуації і національні особливості різних регіонів. Водночас дуже важливо забезпечити на всіх етапах активну роботу щодо психологічної переорієнтації особового складу оперативних підрозділів МВС України при прийнятті переважно самостійних виважених, компетентних рішень з питань, пов'язаних з попередженням ухилення від сплати податків. [24]
3. Розрахунок акцизного збору
Розрахувати суму акцизного збору. За даними задачі заповнити розрахунок акцизного збору. Вказати періодичність сплати збору і подання розрахунку.
Вітчизняний виробник тютюнових виробів реалізував в серпні 2001 року наступний асортимент виробів:
№ | Виріб | Од. Виміру | Код товару | Обсяг реалізації | Ставка |
1 | Сигари | Шт | 24.0210000 | 25000 | 20 грн./100шт |
2 | Цигарки | Шт | 24.0220000 | 60000 | 10 грн./100шт |
3 | Тютюн для паління | Шт | 24.0310000 | 20000 | 10 грн./кг. |
4 | Тютюн для дихання | Шт | 24.0399100 | 1500 | 10 грн./кг. |
Розв’язання:
Визначимо обсяг акцизного збору з виробів:
за сигари:
25000*(20/100)=5000 грн.
за цигарки:
60000*(10/100)=6000 грн.
за тютюн для паління
20000*10=200000 грн.
за тютюн для дихання
1500*10=15000 грн.
Визначимо обсяг акцизного збору за всіма виробами:
5000+6000+200000+15000=226000 грн.
Виробник сплачує збір щомісяця до 15-го числа місяця, наступного за звітним.
Висновок
ДПА України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
ДПА є важливою ланкою податкової системи України, яка, в свою чергу, регулюється такими нормативними актами, як Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість” тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об`єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено права, обов`язки і відповідальність платників податків та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.
Завданням ДПА є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Плідна боротьба зі злочинністю у сфері оподаткування можлива лише за тісної взаємодії працівників підрозділів ОВС, державних податкових адміністрацій та інших контролюючих органів, що своєю діяльністю передбачають забезпечення повної і своєчасної сплати податків та інших платежів усіма суб'єктами підприємницької діяльності.
Важлива роль повинна надаватись створенню спеціальних підрозділів податкової міліції для забезпечення оперативного висококваліфікованого контролю за сплатою податків. Не слід недооцінювати специфіку соціально-економічної ситуації і національні особливості різних регіонів. Водночас дуже важливо забезпечити на всіх етапах активну роботу щодо психологічної переорієнтації особового складу оперативних підрозділів МВС України при прийнятті переважно самостійних виважених, компетентних рішень з питань, пов'язаних з попередженням ухилення від сплати податків.
Державна податкова адміністрація повинна відіграти активну роль в розробці і реалізації нового податкового кодексу, який сприятиме:
- подальшому зниженню податкового тягаря та розширення податкової бази;
- розвиткові інвестиційної і соціальної політики;
- удосконаленню митних тарифів як механізму подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
- захисту навколишнього природного середовища;
- прискоренню темпів економічного росту на власній відтворювальній базі та на ринковій основі.
Список використаної літератури
Конституція України від 28.06.1996 р.
Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.1990 р. (із останніми змінами та доповненнями від 21.12.2000 р.)
Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 р. (із останніми змінами та доповненнями від 18.01.2001 р.)
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. (із останніми змінами та доповненнями від 17.05.2001 р.)
Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 р.” від 7.12.2000 р.
Закон України “Про організаційно – правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 р. (із останніми змінами та доповненнями від 23.03.2000 р.)
Закон України „Про державну статистику” від 17 вересня 1992 року з останніми змінами та доповненнями від 13 липня 2000 року
Закон України „Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з утворенням податкової міліції” від 5 лютого 1998 р. з останніми змінами та доповненнями від 7.12.2000 р.
Закон України „Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня 1999 року
Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р.
Постанова Кабінету Міністрів „Про внесення змін і доповнень та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питання визначення джерел фінансування органів державної влади” від 16 березня 2000 року з останніми змінами та доповненнями від 8 листопада 2000 року
Постанова Кабінету Міністрів „Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України” від 15 листопада 1996 р. із останніми змінами і доповненнями від 25.08.98 р.
Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження Порядку надання податкових роз’яснень” від 16 травня 2001 року
Указ Президента “Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України” від 13.07.2000 р.
Указ Президента “Питання державних податкових адміністрацій” від 30.10.1996 р.
Указ Президента “Про символіку державної податкової служби в Україні” від 23 червня 2001 року
Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації Країни від 21.08.2001 р.
Положення Державної податкової адміністрації України про Головне управління примусового стягнення податків Державної податкової адміністрації України від 7.02.1997 р.
Положення про Головне управління внутрівідомчого контролю, затверджене Головою Державної податкової адміністрації України 12.05.98 р.
Лист ДПА України “Щодо Положення про відділи Управління податкових розслідувань податкової поліції України” від 28.12.1996 р.
Апель А., Основи податкового права. Курс лекцій - Санкт-Петербург, Питер, 2001 г.
Винницкий Д. В., „Субъекты налогового права” - Москва, Норма, 2000.
Воронова Л., Кучерявенко М. Фінансове право: навчальний посібник в 2-х томах - Харків, Консум, 2000.
Довідник „Все про податки”, під редакцією М. Азарова - Київ, Експерт-Про, 2000.
Долгова А. Вивчення особи злочинця // Держава і право. № 6.
Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права – Київ, Знання, 2001.
Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні. – Київ, ”Укртиппроект”, 1998.
Завгородній В. Налоги і налоговый контроль в Украине - Київ, АСК, 2000.
Кучерявенко Н. Налоговое право - Харьков, Консум, 1998.
Офіційний сайт Державної податкової служби України – www.sta.gov.ua
Податкове законодавство України (у 5 томах зі змінами), під загальною редакцією М. Я. Азарова - Київ, Ін Юре, 1998.
Предупреждение налоговой милицией уклонений от уплаты налогов (монография) - Київ, Атика, 2001.
Челишева О., Феськов М. Расследование налоговых преступлений - Санкт-Петербург, Питер, 2001.
Додаток 1.
Схематичне зображення структури Державної податкової адміністрації України (згідно інформації офіційного сайту Державної податкової адміністрації України – www.sta.gov.ua
Ссылки (links):