[ Структурно-функціональні аспекти адаптації серця до фізичних навантажень 2 ] | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ШІ | 0,439±0,009 | 0,410±0,008* | 0,407±0,009* | 0,408±0,012* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
СІ | 0,00430±0,00012 | 0,00480±0,00004* | 0,00490±0,00005 | 0,00492±0,00005* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ІФ | 3,10±0,02 | 3,60±0,05** | 3,62±0,06** | 3,64±0,06** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ІПр | 0,951±0,021 | 0,984±0,024 | 0,986±0,018 | 0,990±0,015 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
% ЛШ | 62,2±1,5 | 63,30±1,20 | 63,70±1,40 | 63,50±1,33 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
% ПШ | 27,3±0,7 | 26,10±0,84 | 25,94±0,69 | 25,95±0,63 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
% ЛП | 4,30±0,12 | 4,34±0,15 | 4,26±0,14 | 4,30±0,15 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
% ПП | 4,50±0,12 | 4,41±0,14 | 4,32±0,15 | 4,34±0,16 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПСЛШ, см² | 1,06±0,03 | 1,21±0,04* | 1,29±0,03* | 1,15±0,04 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПСПШ, см² | 1,27±0,03 | 1,36±0,03* | 1,46±0,04* | 1,33±0,03 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПІ | 0,830±0,018 | 0,889±0,021* | 0,883±0,019* | 0,865±0,018 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПСЛП, см² | 0,320±0,006 | 0,358±0,008* | 0,381±0,009** | 0,346±0,006* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПСПП, см² | 0,370±0,007 | 0,403±0,009* | 0,425±0,008*** | 0,390±0,006* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ПІПр | 0,860±0,018 | 0,888±0,021 | 0,896±0,019 | 0,877±0,024 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДКЛШ, мкм | 15,0±0,30 | 18,30±0,42* | 18,60±0,39** | 18,90±0,45** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДЯЛШ, мкм | 6,00±0,09 | 6,0±0,08** | 6,96±0,09** | 7,14±0,08** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЯЦІЛШ | 0,140±0,002 | 0,142±0,003 | 0,140±0,004 | 0,143±0,005 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДКПШ, мкм | 12,40±0,18 | 13,90±0,19** | 14,10±0,21** | 14,15±0,18** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДЯПШ, мкм | 4,8±0,06 | 5,30±0,05** | 5,39±0,06** | 5,50±0,07** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЯЦІПШ | 0,149±0,002 | 0,148±0,003 | 0,146±0,004 | 0,149±0,005 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДКЛП, мкм | 9,50±0,15 | 10,70±0,18** | 10,90±0,19** | 11,20±0,16** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДЯЛП, мкм | 3,72±0,06 | 4,17+0,05** | 4,24±0,05** | 4,36±0,06** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЯЦІЛП | 0,1518±0,0027 | 0,1520±0,0030 | 0,1515±0,0036 | 0,1520±0,0033 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДКПП, мкм | 8,70±0,12 | 9,50±0,15* | 9,80±0,14* | 9,90±0,16* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ДЯПП, мкм | 3,35±0,06 | 3,70±0,05* | 4,83±0,06** | 4,96±0,07** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЯЦІПП
Примітка: *** - Р< 0,001; ** - Р<0,01; * - Р<0,05 у порівнянні з контрольними величинами. В експериментальних тварин, у яких переважали парасимпатичні впливи в регуляції серцевої діяльності, ступінь зростання мас частин серця був більшим в порівнянні з попередніми спостереженнями. Так, маса лівого шлуночка в цих щурів зростала на 19,8 %, правого – на 10,9 %, лівого передсердя – на 15,9 %, правого – на 11,9 %. Ще більше при цьому зростали просторові характеристики камер серця. Площа ендокардіальної поверхні лівого шлуночка збільшувалася на 21,7 %, правого – на 14,9 %, лівого передсердя – на 19 %, правого – на 14,9 %. Це свідчить про переважання розширення камер серця в порівнянні із зростанням їхньої маси. У тварин, у яких виявлено переважання симпатичних впливів на роботу серця, масометричні та просторові зміни його камер були іншими. При цьому маса лівого шлуночка зростала на 20 %, правого – на 12 %, лівого передсердя – на 17,1 %, правого – на 13,5 %. Динаміка просторових змін частин серця відрізнялася від вищенаведеної. Так, ПСЛШ при цьому збільшувалася на 8,5 %, правого – на 4,7 %, лівого передсердя – на 8,1 %, правого – на 5,4 %. Тобто, у цієї групи щурів гіперфункція міокарда супроводжувалася переважаючим зростанням мас частин серця в порівнянні із їхнім розширенням. Артеріальний тиск під впливом фізичних навантажень знижувався. Найбільше він зменшився у тварин, у яких парасимпатична нервова система домінувала у регуляції кардіоритму. Так, у даних щурів він досягав 96,8±3,6 мм рт.ст. (контроль – 123,3±4,2 мм рт.ст., Р<0,01), у тварин 1-ої групи – 107,4±3,9 мм рт.ст. Остання величина також статистично достовірно відрізнялася від аналогічних контрольних параметрів (Р<0,05). У 3-й групі спостережень артеріальний тиск досягав 112,6±3,3 мм рт.ст. Даний показник статистично достовірно відрізнявся від артеріального тиску у інтактних тварин (Р<0,05). Кореляційним аналізом встановлено, що існує сильний зв’язок між значенням інтервала R-R і ЧМС (r =0,91±0,03) і аналогічний від’ємний зв’язок між R-R і ШІ (r =0,796±0,012) у 1-й та 2-й групах спостережень. У 3-й групі експериментальних тварин ці зв’язки виявилися послабленими (r 0,60-0,68). Майже аналогічні показники простежувалися між названим кардіоінтервалом і просторовими характеристиками шлуночків серця (ПСЛШ, ПСПШ). Результати досліджень також свідчать про те, що для більшості експериментальних тварин характерним було зниження впливу симпатичної нервової системи в сторону переважання ваготонічного типу ритмічної діяльності серця. Така динаміка структури серцевого ритму під впливом фізичних навантажень оцінюється багатьма дослідниками як сприятлива [5,7]. Висновки 1. Систематичні фізичні навантаження динамічного характеру викликають істотну перебудову частин серця, яка характеризується їхньою гіпертрофією і розширенням. 2. Залежно від вегетативної регуляції серцевого м’яза спостерігаються різні варіанти адаптаційних процесів в частинах міокарда. 3. При збалансованих впливах симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи на роботу серця відзначається рівномірна гіпертрофія та дилятація частин серця з переважанням цих явищ у лівому шлуночку. При домінуванні вагусно-холінергічних впливів виявлено більший ступінь розширення камер серця в порівнянні із зростанням їхньої маси; посилення симпатичних впливів супроводжується переважаючим зростанням маси досліджуваних частин на відміну від просторових характеристик. Література
Адреса для листування: Статтю подано до редколегії 2.10.2000 р. м. Суми Сумський державний університет кафедра нормальної анатомії УДК 612.176.014.2 Н.О.Бєлікова – викладач біології гімназії № 21 Вплив фізичних навантажень на гіпертрофію і секреторну функцію передсердь Роботу виконано на кафедрі нормальної анатомії Тернопільської державної медичної академії В експерименті досліджено вплив фізичних навантажень на ступінь гіпертрофії та секреторну активність кардіоміоцитів передсердь експериментальних тварин. Встановлено, що гіперфункція останніх супроводжується гіпертрофією серцевих клітин з переважанням даного процесу в лівому передсерді. Фізичні навантаження стимулюють секреторну активність м’язевих клітин передсердь, що є одним із механізмів пониження артеріального тиску у спортсменів. Ключові слова: передсердя, гіпертрофія, фізичні навантаження, секреторні гранули. Belikova N.O. Influence of physical loadings on hypertrophy and secretory function of atrial. In this experiment it is investigated the influence of physical loads onto degree of hypertrophias and secretory activity of atrial cardiomyocities. It is established thal hyperfunction of atrial cardiomyocities is accompanied by hypеrtrophia of heart muscle cellules with the prevailance of this process in the left atrium. Physical tensions stimulate secretory activity of atrial cardiomyocitis that is one of mechanisms of sportsmen's tension decrease. Key words: archbishop, historical and local lore investigations, historical memorandum, church archaeological association, church fraternity, ancient depository. Адекватною реакцією на тривале збільшення скоротливої функції серця, зокрема при систематичних фізичних навантаженнях, є збільшення маси всіх його відділів. Незважаючи на те, що проблемі оцінки гіпертрофії міокарда і збільшення серцевого м’яза у спортсменів присвячено багато праць [4,15,6,7,13], проте в доступній літературі є мало даних про відносні зміни маси передсердь під впливом фізичних тренувань [8,10]. Особливої уваги дослідників заслуговує відкрита недавно ендокринна функція серця [2,3]. Канадський гістохімік De Bold і його співробітники [11] вперше звернули увагу на подібність електронно-щільних гранул кардіоміоцитів передсердь із секреторними гранулами ендокринних клітин. Було встановлено, що передсердні кардіоміоцити продукують натрійуретичний гормон, основна дія якого – вазорелаксація, внаслідок якої змінюється артеріальний тиск і проходить перерозподіл периферичного кровообігу [9,12]. Разом з тим, особливості секреторної функції передсердь у різних патологічних та фізіологічних умовах вивчені недостатньо. Враховуючи все вищесказане, метою даної роботи стало дослідження впливу фізичних навантажень на ступінь гіпертрофії і секреторну активність кардіоміоцитів передсердь експериментальних тварин. Матеріал та методи дослідженьДосліди проведені на 27 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар масою 182,0 – 189,0 г, які були розділені на 2 групи. 1-а група включала 12 експериментальних здорових тварин, що знаходилися у звичайних умовах віварію; 2-а – 15 щурів, які щоденно протягом 2-х місяців плавали у воді при температурі близько 30°С. Час разового перебування тварин у воді збільшувався поступово з 3 до 60 хвилин. Евтаназію щурів здійснювали швидкою декапітацією. Серце розрізали за І.К.Єсиповою (1981) [5], окремо зважували передсердя. Для електронно-мікроскопічних досліджень вирізані шматочки лівого та правого вушок передсердь фіксували у 2,5 % розчині глутаральдегіду, обробляли в 1 % розчині чотирьохокисі осмію, обезводнювали у спиртах зростаючої концентрації і поміщали в Епон-812. Ультратонкі зрізи, одержані на ультрамікротомі УМПТ-2, контрастували уранілацетатом, цитратом свинцю і досліджували за допомогою електронних мікроскопів ПЕМ-100 і ЕВМ-100 ЛМ. При цьому враховували такі морфометричні параметри: чисту масу серцевого м‘яза (ЧМС) – маса серцевого м‘яза без клапанів та великих судин, абсолютну масу лівого (МЛП) і правого (МПП) передсердь, індекс передсердь (ІПр) – відношення МЛП до МПП, відсотковий вміст маси лівого і правого передсердь (% ЛП, % ПП). Проводилась стереометрія [1] електроннограм передсердь з визначенням відносного об‘єму мітохондрій (ВОМТ), міофібрил (ВОМФ), мітохондріально-міофібрилярного індексу (ММІ) в лівому (ЛП) та правому (ПП) передсердях, визначали кількість секреторних гранул (КСГ) і їх відносний об‘єм (ВОСГ). Кількісні показники, отримані при проведенні досліджень, оброблялися статистично із визначенням середньої арифметичної величини (М) та помилки середньоквадратичного відхилення (m) на персональному комп‘ютері “Pentium II-450”; різниця показників вважалася достовірною при Р < 0,05 за критеріями Стьюдента. Результати досліджень нагромаджені в базі даних й опрацьовані статистично в “Excel-97”; текстовий набір – в “Word–97” (операційна система Windows-98). Результати та їх обговорення Отримані масометричні параметри передсердь білих щурів представлені в табл. 1. Таблиця 1 Морфометрична характеристика передсердь білих щурів контрольної (К) і експериментальної (Е) груп ( М ± m )
Примітка. Зірочкою позначені величини, що статистично достовірно відрізняються від контрольних (*- Р < 0,05; **- Р < 0,01; ***- Р < 0,001). Аналіз одержаних результатів показав, що в щурів експериментальної групи ЧМС була збільшеною. При цьому в гіпертрофічний процес втягувалися передсердя, і хоча процентний вміст м‘язової маси цих відділів серця змінювався незначно, та помітно зростала їх маса в порівнянні з контрольною групою. Так, маса лівого передсердя у тварин, які піддавались систематичним фізичним навантаженням, становила (37,70 ± 0,81) мг, що на 12,8 % більше від аналогічного показника тварин контролю. Маса правого передсердя в експериментальних тварин дорівнювала (38,30 ± 0,84) мг, при цьому дана величина перевищувала контрольну на 9,1 %. Гравіметричні співвідношення між даними відділами серця простежувались за допомогою індекса передсердь (ІПр). Зокрема, цей параметр у тварин 2-ї групи дорівнював (0,984± 0,024) і перевищував відповідний параметр тварин 1-ї групи на 3,47 %. Це свідчить про те, що в процесі довготривалої адаптації до фізичних напружень передсердя гіпертрофуються не однаковою мірою. Цей процес переважає в лівому передсерді. Результати кількісного вивчення ультраструктур передсердь білих щурів показані в таблиці 2. Аналізом представлених даних встановлено, що при досліджуваній гіперфункції серця в кардіоміоцитах передсердь змінювались кількісні показники. Так, відносний об‘єм мітохондрій у серцевих м‘язових клітинах лівого передсердя зростав з (31,60 ± 0,51) до (32,90 ± 0,39) %, дані параметри між собою статистично достовірно відрізнялися (Р < 0,05) і остання цифрова величина перевищувала попередню на 4,1 %. У цих умовах експерименту відносний об‘єм міофібрил незначно зростав (на 1,4 %) в порівнянні з контролем. Це також підтверджувалося збільшенням мітохондріально-міофібрилярного індекса, який зростав на 5,7 %. Збільшення даного параметра при систематичних фізичних навантаженнях свідчить про покращення метаболізму й енергетики кардіоміоцитів. Таблиця 2 Показники кількісного вивчення ультраструктур кардіоміоцитів передсердь білих щурів контрольної (К) і експериментальної (Е) груп (М ± m)
Примітка. *- Р < 0,05; **- Р < 0,01; ***- Р < 0,001 в порівнянні з контрольними величинами. В кардіоміоцитах правого передсердя відносні об‘єми мітохондрій і міофібрил зростали не істотно, що підтверджувалося підвищенням мітохондріально-міофібрилярного індекса лише на 1,5 %. У серцевих м‘язових клітинах передсердь спостерігалося збільшення кількості секреторних гранул: у лівому передсерді – на 13,7 %, у правому – на 7,5 % в порівнянні з аналогічними параметрами тварин контрольної групи. При цьому відносний об‘єм секреторних гранул лівого передсердя зростав з (2,74 ± 0,03) до (3,98 ± 0,05) % (дані параметри між собою статистично достовірно відрізнялися - Р<0,01), тобто майже на 45,2 %. У правому передсерді аналогічний показник секреторних гранул збільшувався з (6,02 ± 0,12) до (7,10 ± 0,15) %, тобто на 17,9 %. З наведених даних видно, що в кардіоміоцитах передсердь гіперфункціонуючого міокарда відзначена тенденція до зростання відносного об‘єму мітохондрій та кількості і відносного об‘єму секреторних гранул. Найбільше вказані величини були змінені в лівому передсерді, що свідчило про те, що гіперфункція цього відділу при фізичних навантаженнях переважала в порівнянні з правим. Виявлена перебудова морфометричних та ультраструктурних показників передсердь білих щурів показала, що при фізичних напруженнях виникає гіперфункція цих відділів серця, яка супроводжується гіпертрофією м‘язових клітин з переважанням даного процесу в лівому передсерді. При цьому активізуються синтетична та секреторна функції кардіоміоцитів. Особливо проявляється остання, що підтверджується достовірним підвищенням відносного об‘єму секреторних гранул, які беруть участь у синтезі натрійуретичного гормону [14]. Дія останнього на організм проявляється в зменшенні артеріального тиску, що часто спостерігається у тренованих людей. Висновки 1. Фізичні навантаження динамічного характеру викликають гіпертрофію кардіоміоцитів обох передсердь з переважанням даного процесу у лівому відділі. 2. Систематичні фізичні напруження супроводжуються активацією синтетичної та секреторної функцій серцевих м‘язових клітин передсердь. Література
Schaible T., Scheuer J. Cardiac adaptations to chronic exercise // Proc. cardiovasc.- 1995.- V.27, N 5.- P.297-324. © Бєлікова Н., 2000 |