[ Формування розподіл і використання прибутку ] | Зміна структури в пунктах гр.3 - гр.4 | |||
2002 | 2001 | |||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
1 | Виручка від продажів | 100,0 | 100,0 | - |
2 | Собівартість проданої продукції | 95,1 | 95,3 | -0,2 |
3 | Валовий прибуток | 4,9 | 4,7 | 0,2 |
4 | комерційні витрати | 1,1 | 0,0 | 1,1 |
5 | Прибуток від продажів | 3,8 | 4,7 | -0,9 |
6 | Операційні витрати | 0,6 | 0,4 | 0,2 |
7 | Прибуток до оподаткування | 3,2 | 4,3 | -1,1 |
8 | Податок на прибуток та інші аналогічні зобов'язання | 0,8 | 1,5 | -0,7 |
9 | Прибуток від звичайної діяльності | 2,41 | 2,8 | -0,39 |
10 | Чистий прибуток | 2,41 | 2,8 | -0,39 |
Для заповнення таблиці 6 необхідно, числові дані, зазначені в графі 3 таблиці 5 розділити на виручку від реалізації продукції.
У цілому структурно-динамічний аналіз показав, що в ТОВ "Європейські вікна" у 2002 році в порівнянні з 2001 роком поліпшилися фінансові результати практично за всіма показниками. Слід звернути увагу на той факт, що згідно з даними таблиці 5 чистий прибуток у звітному році в порівнянні з попереднім збільшилася в 3,41 рази (519:152), в основному за рахунок збільшення виторгу від продажів у 3,98 рази (21572:5422 ).
2.3 Факторний аналіз прибутку
Особливу увагу в процесі аналізу і оцінки динаміки фінансових результатів слід звернути на найбільш значиму і суттєву статтю їх формування - прибуток від продажів товарів, продукції, виконаних робіт і наданих послуг, як найважливішу складову економічної і балансового прибутку і часто за своїм обсягом перевищує її (таблиця 5). Дані таблиці показують, що якщо в попередньому 2001 прибуток від продажів становила 108% (253/234 * 100) від прибутку до оподаткування, а в порівнянні з чистим прибутком - 166% (253/152 * 100), то в звітному 2002 - відповідно - 118,4% (809/683 * 100) та 156% (809/519 * 100).
Прибуток до оподаткування та чистий прибуток формуються переважно з прибутку від продажів.
Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від наступних факторів:
обсягу виручки від реалізації продукції;
структури реалізації;
собівартості проданих товарів, продукції;
комерційних витрат;
управлінських витрат;
цін на реалізацію товарів, продукції.
Для проведення факторного аналізу використовуємо необхідну інформацію таблиці 7, вихідні дані яких дозволяють розрахувати вплив вищезгаданих чинників на зміну прибутку від продажів продукції.
Таблиця 7
Вихідна інформація для розрахунку впливу факторів на зміну прибутку від продажів ТОВ "Європейські вікна"
№ п / п | Показник і його умовне позначення | 2001 рік, тис.руб. | Реалізація звітного 2002 року за цінами і витратам попереднього 2001року (спеціальний розрахунок) | 2002 рік, тис.руб. |
А | Б | 1 | 2 | 3 |
1 | Виручка від продажів продукції, тис.руб | 5422 | 19826 | 21572 |
2 | Собівартість проданої продукції, тис.руб | 5169 | 16343 | 20519 |
3 | Комерційні витрати, тис.руб | - | 153 | 244 |
4 | Управлінські витрати, тис. грн. | - | - | - |
5 | Прибуток (збиток) від продажу тис.руб | 253 | 3330 | 809 |
6 | Темп зростання виручки від продажів, розрахований у цінах попереднього року,% | 5422 | 19826 | 367 |
Методика розрахунку впливу чинників на приріст прибутку від продажів.
Перший крок. Розрахунок приросту прибутку від продажів (D Р):.
D P = P 1 - P 0 (8)
D P = 809-253 = +556 тис.руб
де P 1 - прибуток від продажів в 2002 році
P 0 - прибуток від продажів в 2001 році
Другий крок. Розрахунок темпу зростання обсягу продажів у порівнянних цінах:
N (P) = S P 0 xg 1, (9)
де N (P) - виручка від продажів звітного 2002 року за цінами 2001 року;
P 0 - ціна одиниці продукції в 2001 році;
g 1 - кількість одиниць продукції реалізованих в 2002 році.
T р = N (P): N 0 x 100%, де N 0 - виручка від продажів 2001 року (10)
T р = 19826/5422 * 100 = 367%; тоді темп приросту обсягу продажів склав 267% (367% -100%).
Третій крок. Розрахунок приросту прибутку у зв'язку зі збільшенням обсягу продажів на 267% (367% -100%).
D P (N) = +267 * 253/100 = +675,5 тис.руб.
Отже, вплив першого фактора - зміни обсягу продажів на приріст прибутку від продажів склав 675,5 тис.руб.
Четвертий крок. Розрахунок зміни собівартості проданої продукції.
D S = S 1 - S пл, (11)
де, S 1 - собівартість проданої продукції 2002
S пл - собівартість розрахункова
D S = 20519-16343 = +4176 тис.руб.
Це означає, що прибуток D P (s) від продажу зменшиться на цю суму у зв'язку зі збільшенням собівартості продукції.
П'ятий крок. Розрахунок зміни комерційних витрат при незмінному обсязі продажів:
K р = Кр1-Кпл (12)
де, Кр1 - комерційні витрати 2002
Кпл - комерційні витрати розрахункові
K р = 244-153 = +91 тис.руб.
Цей фактор (третій) також зменшила прибуток від продажів на 91 тис.руб
Шостий крок. Розрахунок впливу на зміну прибутку від продажів збільшення цін на продукцію (п'ятий фактор). Порівняємо два об'єми продажів звітного періоду, розрахованих за цінами попереднього і звітного років:
D N = N 1 - N (P) (13)
де, N 1 - обсяг продажів 2002
D N = 21572-19826 = +1746 тис.руб.
Це свідчить про те, що продавали продукцію за вищими цінами і отримали у зв'язку з цим додатково прибуток у сумі 1746 тис.руб.
Сьомий крок. Розрахунок впливу зміни структурних зрушень у реалізації продукції на зміну прибутку від продажів (шостий фактор) Для цього виконаємо наступний розрахунок:
R стр = ППЛ-(Ппр0 x T р1) (14)
де, R стр - зміни структурних зрушень у реалізації продукції
ППЛ - прибуток від продажів розрахункова
Ппр0 - прибуток від продажів 2001
T р1 - темп зростання виручки від продажів розрахований у цінах 2001 року.
R стр = 3330 - (253 * 3,67) = 3330-928,5 = +2401,5 тис.руб. розрахунок показує, що в організації збільшився прибуток від продажів на 2401,5 тис.руб. у зв'язку зі зміною структури продажів.
Для перевірки правильності виконаних розрахунків складемо баланс відхилень за загальним обсягом прибутку від продажів і чинників, які вплинули на її зміну у звітному періоді в порівнянні з попереднім роком:
+556 Тис.руб .= +675,5 + (-4176) + (-91) +1746 +2401,5 = +556 тис.руб.
Факторний аналіз зміни прибутку від продажів показав, що прибуток від продажів збільшився за рахунок трьох факторів: зміни обсягу продажів
(+675,5 Тис.руб), зростання цін на продукцію (+1746 тис. грн.) Та за рахунок зміни структури продажів (+2401,5 тис.руб). Інші фактори - збільшення собівартості продажів, комерційних витрат - призвели до зниження прибутку від продажів в загальній сумі 4267 тис.руб. (-4176 + (-91)).
Узагальнимо результати факторного аналізу прибутку від продажів в табличній формі таблиця 8
Таблиця 8
Розрахунок впливу факторів на зміну прибутку від продажів продукції
Фактори зміни прибутку від продажів | Порядок розрахунку за даними таблиці 7 | Результати розрахунку, тис.руб | Оцінка впливу фактора на зміну прибутку від продажів, тис.руб .(+,-) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
A | 1 | 2 | 3 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
У тому числі за рахунок факторів: | п.5, гр.3-п.5, гр.1 | 809 - 253 = +556 | - | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1.Зміна обсягу продажів | п.5, гр.1 x приріст продажів,%: 100 | 253 * (367-100) / 100 = +675,5 | +675,5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2. зміна собівартості продукції | п.2, гр.3-п.2, гр.2 | 20519-16343 = +4176 | -4176 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3. Зміна комерційних витрат | п.3, гр.3-п.3, гр.2 | 244-153 = +91 | -91 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
4. Зміна цін на продану продукцію | п.1, гр.3-п.1, гр.2 | 21572-19826 = +1746 | +1746 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
5. Зміна структурних зрушень в обсязі продажів | п.5, гр.2-п.1, гр.1 x 367: 100 | 3330 - (253 * 367) / 100 = +2401,5 | +2401,5 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Б. Сукупний вплив чинників на зміну прибутку від продажів | У гр.3, табл.8 скласти розраховані результати впливу факторів | -
Наведені розрахунки показують, що ТОВ "Європейські вікна" може збільшити прибутки від реалізації продукції, насамперед за рахунок зниження виробничої собівартості продукції, а так само за рахунок зниження комерційних витрат. Використовуючи дані Форми № 2 "Звіт про прибутки та збитки" (Додаток 2) можна розрахувати ряд показників. Зокрема таких, як:
Порядок обчислення даних показників представлений в таблиці 9. Таблиця 9 Вихідні дані для розрахунку показників оцінки якісного рівня досягнення фінансових результатів
Дані таблиці свідчать, що валовий прибуток (маржинальний дохід) у звітному році в порівнянні з попереднім роком зросла на 800 тис.руб, а виручка від продажів - на 16150 тис.руб. Критична "точка беззбитковості" (поріг рентабельності), в звітному році складає 4980 тис.руб. Значить, обсяг продажів, що перевищує цей поріг, безубиточен і є рентабельним. Запас фінансової міцності у відсотках до обсягу продажів відповідно склав 76,9%. Досягнутий у звітному році відсоток запас фінансової міцності достатньо високий. Це свідчить про те, що організація може зменшити його величину до 50% не заподіявши при цьому істотної шкоди своєму фінансовому становищу. Результати факторного аналізу показують, що керівництво підприємства приділяє велику вплив структурі продукції, що випускається, а саме, прагне збільшити питому вагу більше доходної продукції. Тут також варто відзначити, що позитивний вплив зростання цін реалізації продукції і збільшення обсягу випущеної продукції значно перекриває негативний вплив збільшення собівартості продукції. Це також позитивно характеризує діяльність підприємства. 2.4 Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства Прибуток є джерелом фінансування різних за економічним змістом потреб. Об'єктом розподілу є валовий прибуток. Законодавчо розподіл прибутку реалізується в частині, що надходить у Федеральний бюджет і бюджети суб'єктів Російської Федерації у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. При розподілі прибутку виходять з наступних принципів: - Першочергове виконання зобов'язань перед бюджетом; - Прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства, розподіляється на накопичення і споживання. Чистий прибуток розподіляється згідно зі Статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди, створюються фонди накопичення, споживання, частина прибутку спрямовується на поповнення власного оборотного капіталу. (Схема 1.) У процесі формування та використання фондів спеціального призначення за рахунок прибутку реалізується її стимулююча роль.
Рис.1 Схема розподілу чистого прибутку Основне завдання аналізу розподілу і використання прибутку полягає у виявленні тенденцій і пропорцій, що склалися, в розподілі прибутку за звітний рік у порівнянні з минулим роком. За результатами аналізу розробляються рекомендації щодо зміни пропорцій у розподілі прибутку та найбільш раціональному її використанню. Аналіз розподілу та використання прибутку проводиться в наступному порядку:
3. дається оцінка ефективності використання фондів накопичення і споживання у відповідності з показниками ефективності економічного потенціалу. Так, на ТОВ "Европейскме вікна" з чистого прибутку утворюються фонди: накопичення, споживання, соціальної сфери. Розглянемо аналіз розподілу і використання прибутку. Резервний фонд на даному підприємстві не сформовано, тому кошти на поповнення резервного фонду не направлялися. Прийняти дані коефіцієнти відрахувань до фондів було вирішено на зборах засновників. Аналізуючи розподілу чистого прибутку у фонди спеціального призначення, необхідно знати чинники формування цих фондів. Основним фактором є: чистий прибуток; коефіцієнт відрахувань прибутку. Таблиця 10 Дані про використання чистого прибутку
Дані таблиці 10 показують, що в 2002 році збільшилися відрахування до фонду споживання на 10%., У фонди накопичення і соціальної сфери зменшилися на 5%. Проте, в грошовому вираженні сума коштів розподілених по фондах в порівнянні з 2001 роком збільшилася. Розглянемо вплив чинників - суми чистого прибутку і коефіцієнта відрахувань прибутку на відрахування у фонди. Зміна відрахувань у фонди спеціального призначення за рахунок зміни чистого прибутку можна розрахувати за формулою: Δ Ф н (П) = Δ П ч ∙ К 0, (15) де, Δ Ф н (П) - приріст фонду накопичення (споживання) за рахунок зміни чистого прибутку; Δ П ч - приріст суми чистого прибутку; К 0 - коефіцієнт відрахувань від чистого прибутку до відповідного фонду. Для цього приріст чистого прибутку на базисний (2001 р.) коефіцієнт відрахувань до відповідного фонду. Δ Ф н (П) = +367 ∙ 30 = 11 010 тис.руб. -Фонд накопичення Δ Ф н (П) = +367 ∙ 50 = 18 350 тис.руб. -Фонд споживання Δ Ф н (П) = +367 15 = 5505 тис.руб. - Фонд соціальної сфери На розмір відрахувань до фондів впливають зміни коефіцієнта відрахувань від чистого прибутку. Рівень його впливу розраховується за формулою: Δ Ф н (К) = (К 1 - К 0) · П ч 1, де (16) Δ Ф н (К) - приріст фонду споживання (накопичення) від зміни коефіцієнта відрахувань; До 1, К 0 - фактичний і базисний коефіцієнти відрахувань у фонди споживання (накопичення); П ч 1 - чистий прибуток за звітний період. Δ Ф н (К) = (0.25-0.30) · 519 = -25,95 - фонд накопичення Δ Ф н (К) = (0.6-0.5) · 519 = +51,9 - фонд споживання Δ Ф н (К) = (0.1-0.15) · 519 = -25,95 - фонд соціальної сфери Таблиця 11 Розрахунок впливу факторів (суми чистого прибутку і коефіцієнта відрахування) на розмір відрахувань у фонди підприємства.
Висновок, з наведених розрахунків випливає, що на збільшення суми відрахувань у фонд накопичення, споживання, соціальної сфери вплинуло збільшення чистого прибутку підприємства за 2002 рік у сумі 367 тис.руб. Зменшення коефіцієнтів відрахувань у фонди накопичення і соціальної сфери на 0,05, не призвело до їх зменшення в грошовому вираженні. Співвідношення використання прибутку на накопичення, і споживання впливає на фінансове становище підприємства. Збільшення коштів, що спрямовуються на нагромадження, призводить до зростання обороту, а значить, виключає потреби в позикових коштах. Фонд накопичення ТОВ "Європейські вікна" використовується на конструкторські та технологічні роботи, розробку та освоєння нових видів продукції, технологічних процесів, на фінансування витрат, пов'язаних з технічним переозброєнням і реконструкцією виробництва, проведенням природоохоронних заходів. Сюди ж відносяться витрати з погашення довгострокових позик і сплату відсотків по них, сплаті відсотків по короткострокових позиках понад суми, що відносяться на собівартість продукції, фінансування приросту оборотних коштів. Фонд споживання аналізованого підприємства використовується на фінансування (будівництво) об'єктів невиробничого призначення, здійснюється виплата премій за виконання особливо важливих виробничих завдань, надання матеріальної допомоги. [10, c. 186] Невелика частка, 29,1 тис.руб., Відрахувань до фонду соціальної сфери показує, що в плани керівництва даного підприємства в короткостроковому періоді значний розвиток соціальної сфери не передбачається. Глава 3 ШЛЯХИ І МЕТОДИ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКУ 3.1 Резерви збільшення прибутку ТОВ "Європейські вікна" Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості її збільшення за рахунок зростання обсягу реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення поза реалізаційних збитків, вдосконалення структури виробленої продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обгрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний. На першому етапі виділяють і кількісно оцінюють резерви; на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів; на третьому етапі практично реалізують заходи і ведуть контроль за їх виконанням. При підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок можливого зростання обсягу реалізації використовуються результати аналізу випуску і реалізації продукції. Сума резерву зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою: , (17) де: - Резерв зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу продукції; П i - планова сума прибутку на одиницю i-й продукції; РП ki - кількість додатково реалізованої продукції в натуральних одиницях виміру. Якщо прибуток розрахована на карбованець товарної продукції, сума резерву її зростання за рахунок збільшення обсягу реалізації визначається за формулою: , (18) де: PV - можливе збільшення обсягу реалізованої продукції, грн.; П - фактичний прибуток від реалізації продукції, грн.; V - фактичний обсяг реалізованої продукції, грн. Зіставлення можливого об'єму продажів, встановленого за результатами маркетингових досліджень, з виробничими можливостями підприємства дозволяє спрогнозувати збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції ТОВ "Європейські вікна" на 5% наступного року. Розрахуємо резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу випуску і реалізації продукції ТОВ за формулою (18). Маємо: PV = 21572 тис. руб. X 5% = 1078,6 тис.руб. П = 1053 тис.руб. V = 21572 тис.руб. тис.руб. Таким чином, збільшивши обсяг випуску продукції на 5% розглянуте нами підприємство збільшить свій прибуток на 19,633 тис. руб. Важливий напрямок пошуку резервів зростання прибутку - зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, наприклад, сировини, матеріалів, палива, енергії, амортизації основних фондів та інших витрат. Для виявлення і підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості може бути використаний метод порівняння. У цьому випадку для кількісної оцінки резервів дуже важливо правильно вибрати базу порівняння. В якості такої бази можуть виступати рівні використання окремих видів виробничих ресурсів: плановий і нормативний: досягнутий на передових підприємствах: базовий фактично досягнутий середній рівень в цілому по галузі: фактично досягнутий на передових підприємствах зарубіжних країн. [3, с. 215] Методичною базою економічної оцінки резервів зниження витрат упредметненої праці є система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів за видами витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, нормативів використання виробничих потужностей, питомих капітальних вкладень, норм і нормативів в устаткуванні та інші. При порівняльному методі кількісного вимірювання резервів їх величина визначається шляхом порівняння досягнутого рівня витрат з їх потенційної величиною: , (19) де: - Резерв зниження собівартості продукції за рахунок i-го виду ресурсів; - Фактичний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів; - Потенційний рівень використання i-го виду виробничих ресурсів. Узагальнююча кількісна оцінка загальної суми резерву зниження собівартості продукції проводиться шляхом підсумовування їх величини по окремих видах ресурсів: де: - Загальна величина резерву зниження собівартості продукції; - Резерв зниження собівартості по i-му виду виробничих ресурсів. Якщо аналізу прибутку передує аналіз собівартості продукції та визначена загальна сума резерву її зниження, то розрахунок резерву зростання прибутку здійснюється за формулою: , (20) де: - Резерв збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції; - Можливе зниження витрат на карбованець продукції; V - фактичний обсяг реалізованої продукції за досліджуваний період; PV - можливе збільшення обсягу реалізації продукції. Витрати на виробництво та реалізацію виробленої продукції в цілому і по статтях за звітний рік (фактично і за планом), а також за попередній рік представлено в таблиці 12. Таблиця 12 Витрати на виробництво та реалізацію продукції
Для того, щоб витрати на виробництво і реалізацію продукції за статтями привести у порівняні значення, перерахуємо їх на 1 карбованець виробленої та реалізованої продукції, використовуючи формулу: (21) Таблиця 13 Витрати на 1 карбованець товарної продукції
Як показують дані таблиці 13, існують резерви зниження собівартості продукції за рахунок зменшення управлінських і комерційних витрат. Можливе зниження витрат на карбованець товарної продукції дорівнює: руб. Витрати на рубль товарної продукції в 2002 році склали 0,95 руб. зниження цієї суми на 0,02 грн. дозволить збільшити суму прибутку. Розрахуємо резерв збільшення суми прибутку за рахунок зниження собівартості: тис. руб. А це в свою чергу підвищить рентабельність продажів. Фактична рентабельність продажів в 2002 р. склала: Можлива рентабельність продажів при зниженні на 0,02 грн. витрат на карбованець реалізованої продукції складе: % Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якості товарної продукції. Розглянуте підприємство ТОВ "Європейські вікна" випускає продукцію I-го і II-го сорту. Специфіка випускається продукції така, що не завжди якість повністю залежить від виробника. Проте дотримання технологічної дисципліни контроль за роботою обладнання і своєчасна його налагодження, умови зберігання і транспортування сировини та готової продукції є найважливішими чинниками підвищення якості товарної продукції. Резерв збільшення прибутку за рахунок підвищення якості звичайно визначається наступним чином: зміна питомої ваги кожного сорту множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумовуються, і отримана зміна середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції: (22) де: - Резерв збільшення прибутку за рахунок повішення якості продукції; УД i - питома вага i-го виду продукції в загальному обсязі реалізації; Ц i - відпускна ціна i-го виду продукції; V - Фактичний обсяг реалізації продукції в аналізованому періоді; PV - можливе збільшення обсягу реалізації продукції. У 2002 році продукція I-го сорту в загальному обсязі реалізації продукції ТОВ "Європейські вікна" становила 65%, II-го сорту - 35%. Відпускна ціна продукції II-сорти на 20% нижче ціни продукції I-сорти (тобто = 100%; = 80%). Підприємство має можливість змінити структуру продукції таким чином: на 5% збільшити питому вагу продукції I-го сорту і на стільки ж знизити питома вага продукції II-го сорту. Таблиця 14 Розрахунок резерву зростання прибутку за рахунок поліпшення якості продукції
Середня ціна реалізації умовної одиниці зросла на 1 умовну грошову одиницю. Розрахуємо, чому ж дорівнює 1 умовна грошова одиниця. Весь обсяг продукції приймемо за 100 умовних одиниць кількості, тоді фактичний обсяг продукції I-го сорту буде дорівнює 65 умовних одиниць кількості, - II-го сорту - 35 умовних одиниць кількості. Суму виручки від реалізації можна виразити в умовних одиницях і представити у вигляді суми: ум. ден. од. У той же час виручка від реалізації продукції з урахуванням можливого збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції становить 22650,6 тис. руб. Тоді 9300 ум. ден од. = 22650,6 тис. руб. Звідси 1 ум. ден од. = 2,44 тис. руб. Отже, у зв'язку зі збільшенням питомої ваги продукції I-го сорту на 5% і скороченням питомої ваги II-го сорту середня ціна зростає на 2,44 тис. руб. за умовну одиницю кількості, а сума прибутку за можливий обсяг реалізації збільшується на 244 тис. руб. тис. руб. Таблиця 15 Узагальнені резерви збільшення суми прибутку
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції, зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів збільшення рентабельності продажів може бути використана наступна формула: (23) де: - Резерв зростання рентабельності; R в - рентабельність можлива; - Рентабельність фактична; - Фактична сума прибутку; - Резерв зростання прибутку від реалізації продукції; - Можлива собівартість продукції з урахуванням виявлених резервів; - Фактична сума витрат з реалізованої продукції. Можлива сума витрат на карбованець товарної продукції: 0,95 - 0,02 = 0,93 руб. Помножимо цю суму витрат на можливий обсяг товарної продукції виражений в цінах реалізації (22650,6 тис. крб.), Отримаємо значення суми можливої собівартості: тис. руб. Підрахувавши всі відомі дані, за формулою (3.8) обчислимо резерв збільшення рентабельності виробничої діяльності фірми ТОВ "Європейські вікна" за рахунок названих вище чинників: 8,56% -5,13% = 3,4% Таким чином, при збільшенні обсягу виробництва і реалізації продукції на 5%, і зниження на 0,02 грн. витрат на карбованець товарної продукції, збільшення на 5% питомої ваги продукції I-го сорту в загальному обсязі реалізованої продукції фірма ТОВ "Європейські вікна" отримає додатковий прибуток у сумі 749,64 тис. руб. і збільшить рентабельність виробництва (окупність витрат) на 3,4%. На основі аналізу резерву збільшення прибутку і рентабельності підприємства, можемо зробити висновки про те, що на даному підприємстві існують наступні резерви збільшення прибутку: - Збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, що випускається; - Зниження собівартості продукції, що випускається; - Підвищення якості продукції, що випускається. Також нам представляється необхідним зробити ряд пропозицій щодо поліпшення фінансових результатів ТОВ "Європейські вікна", що можливо застосувати як в короткостроковому і середньостроковому, так і в довгостроковому періоді: - Розглянути і усунути причини виникнення перевитрати фінансових ресурсів на управлінські і комерційні витрати; - Удосконалити управління підприємством, а саме: - Виділити в складі структурних підрозділів та структурних одиниць підприємства центри витрат і центри відповідальності; - Впровадження на підприємстві системи управлінського обліку витрат у розрізі центрів відповідальності, центрів витрат і окремих груп товарної продукції; - Підвищити у складі реалізації питомої ваги дрібнооптової продукції; здійснювати своєчасну уцінку виробів, які втратили первинну якість; - Здійснювати ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців; - Удосконалювати рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів; - Здійснювати систематичний контроль за роботою обладнання і виробляти своєчасну його наладку з метою недопущення зниження якості і випуску бракованої продукції; - При введенні в експлуатацію нового обладнання приділяти достатньо уваги навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їхньої кваліфікації, для ефективного використання обладнання та недопущення його поломки із-за низької кваліфікації; - Підвищення кваліфікації працівників, що супроводжується зростанням продуктивності праці; - Розробити та запровадити ефективну систему матеріального стимулювання персоналу, тісно пов'язану з основними результатами господарської діяльності підприємства і економією ресурсів; - Використовувати системи де преміювання працівників при порушенні або трудової чи технологічної дисципліни; - Розробити та здійснити заходи, спрямовані на поліпшення матеріального клімату в колективі, що в кінцевому підсумку відбитися на підвищенні продуктивності праці; - Здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування сировини та готової продукції. 3.2 Вдосконалення управління прибутком в умовах ринкової економіки Якщо раніше нарощування прибутку досягалося в основному за рахунок зростання доходів або скорочення витрат, то в даний час перед підприємствами всіх форм власності з'явилася ще одна можливість регулювання прибутку - за рахунок вибору таких прийомів обліку, які дозволяють найбільш доцільно обчислити прибуток та на законних підставах знизити податки до бюджету. Досягається це, зокрема, шляхом регулювання показників прибутку в межах, дозволених Урядом Російської Федерації. Наприклад, витрати з добровільного страхування тепер включаються до складу витрат для цілей оподаткування у розмірі фактичних витрат (граничні норми не передбачені статтею 263 НК РФ). Глава 25 Податкового кодексу про податок на прибуток може дати серйозний поштовх розвитку страхового ринку починаючи з 2002 р. У відповідності до цього розділу НК підприємства зможуть повністю виводити з-під оподаткування платежі з майнових видів страхування. Страховики вже переконалися: віднесення страхових платежів на собівартість стимулює розвиток ринку. В даний час основне зростання страхових надходжень припадає на страхування життя. Частка цього виду на страховому ринку, оціненого в 171 млрд руб. (За підсумками 2000 р.), перевищує, за даними Мінфіну, 60%. З 2002 р. картина може серйозно змінитися: витрати з добровільних видів страхування відтепер повністю включаються до складу "інших витрат". До 2002 року діяв старий порядок - на собівартість продукції підприємство відносило страхові платежі в розмірі 3% від обсягу виробництва. Нововведення торкнеться практично всіх видів страхування, якими може скористатися підприємство. Як сказано в статті 263 глави 25 НК РФ, звільнятися від оподаткування будуть операції зі страхування основних засобів, різного транспорту, вантажів, будівельно-монтажних робіт, товарно-матеріальних запасів, відповідальності підприємств за заподіяння шкоди, а також будь-якого майна, "використовуваного платником податку при здійсненні діяльності, спрямованої на отримання доходу ". Таким чином, крім збільшення квоти список видів страхування, які можна відносити на собівартість, серйозно розширюється - наприклад, за рахунок вантажів і строймонтажних ризиків. Належали раніше на собівартість платежі підприємств за своїх працівників тепер включаються до складу витрат на оплату праці. До обчислюватись приймаються платежі за довгостроковими видами страхування життя та пенсійного страхування у розмірі, що не перевищує 12% від фонду оплати праці, з добровільного медичного страхування в розмірі, що не перевищує 3% від фонду оплати праці. Якщо ж підприємство страхує своїх співробітників від нещасного випадку, то з-під оподаткування можна вивести 10000 руб. на рік на одного працівника. За підсумками 2002 р. частка страхування життя в загальному обсязі надходжень перевищила 50%. За цим видом страхування компанії збирають майже 140 млрд руб., А виплачують близько 100 млрд. Як кажуть самі страховики, цей бізнес, хоч і легальний, є формою виплати заробітної плати. Використовувати схеми набагато вигідніше, ніж платити податки офіційно: за оцінками співробітника компанії "Ингосстрах-Росія", схема коштує в середньому 8 - 12% від обсягу закачаних у неї засобів проти 35,6% ЕСН і 13% прибуткового податку. Далі в якості прикладу ми покажемо, яким чином можна використовувати в цілях мінімізації податку на прибуток трудові та колективні договори з працівниками. У чому значимість витрат для платника податків? Звичайно, перш за все в тому, що на їх суму можна зменшити отримані доходи, а значить, і податок на прибуток. До 1 січня 2002 року прибуток можна було зменшувати тільки на ті витрати, які були передбачені "Положенням про склад витрат". Повною мірою це стосується і до витрат на оплату праці, до складу яких включалися тільки витрати, спеціально зазначені у "Положенні про склад витрат". Решта витрат, навіть будучи пов'язані з оплатою праці, не могли зменшувати прибуток платника податків. Саме тому раніше було так важливо правильно класифікувати витрати з оплати праці з метою їх віднесення на собівартість. Нині відповідні правила встановлені виключно главою 25 НК РФ, яка дозволяє відносити до витрат на оплату праці найрізноманітніші (хоча і не всі) виплати працівникам у грошовій і натуральній формі, але за однієї умови: відповідні витрати повинні бути передбачені трудовими договорами (контрактами) і (або) колективними договорами. Щоб уникнути ускладнень з податковими органами, необхідно проаналізувати всі здійснювані в організації виплати працівникам і передбачити ті з них, які необхідно, в трудових договорах або колективному договорі (тим більше що переробкою трудових договорів з працівниками платник податків досягне ще однієї мети, привівши їх у відповідність з прийнятим нещодавно Трудовим кодексом). Оскільки законодавець не міг врахувати в переліку витрат на оплату праці всі можливі компенсації, передбачені трудовим законодавством, але залишив таке право за платниками податків, цим можна скористатися. Трудовий договір від цього стане більш об'ємною, зате в організації-роботодавця з'явиться можливість зменшувати оподатковуваний прибуток. Наприклад, на суми виплачених працівникові компенсацій за використання особистого майна (стаття 188 Трудового кодексу РФ) або відшкодування працівнику в повному обсязі видатків, пов'язаних зі службовим відрядженням (стаття 168 Трудового кодексу РФ) і т. п. Тобто тепер організації не складе ніяких проблем зменшувати податок на прибуток, оплачуючи проживання свого співробітника в дорогих готелях під час службового відрядження. Слід, щоправда, пам'ятати і про те, що Податковий кодекс встановив ряд обмежень, коли витрати не враховуються для цілей оподаткування, навіть у тому випадку, якщо вони передбачені трудовим (колективним) договором: наприклад, ні за якої умови не можна зменшити прибуток на суми виплаченої працівникам матеріальної допомоги. Також не вдасться врахувати з метою оподаткування оплату додатково наданих за колективним договором (понад передбачених чинним законодавством) відпусток. Хоча, як неважко здогадатися, обійти такого роду обмеження досить просто: нехай колективним договором передбачається обов'язок роботодавця надавати всім працівникам за їх заявою відпустки без збереження заробітної плати, а трудовим договором - обов'язок роботодавця щорічно крім заробітної плати виплачувати працівникові премію чи винагороду. Наприклад, "за сумлінне виконання службових обов'язків". Такий "маневр" дозволить у максимальному ступені дотримати інтереси роботодавця, який заплатить менше податку на прибуток, і працівника, якому фактично оплатять додаткову відпустку. При цьому бухгалтер повинен уважно поставитися до того, за рахунок яких коштів виплачується працівнику премія, бо якщо джерелом є кошти спеціального призначення або цільові надходження, то ніякого позитивного ефекту це не дасть. Закон не забороняє платнику податку зменшувати податок на прибуток за рахунок оплати проїзду своїх працівників до місця роботи і назад на таксі і іншим видом транспорту. Головне - не забути встановити відповідний обов'язок роботодавця в трудовому договорі з працівником і пам'ятати про те, що відповідно до статті 252 Податкового кодексу витрати, для того щоб вони могли враховуватися при визначенні податкової бази, повинні бути економічно виправдані, виражені в грошовій формі, зроблені для здійснення спрямованої на отримання доходу діяльності і, нарешті, документально підтверджені. В іншому випадку витрати організації не зменшують оподатковуваний прибуток. Далі, що стосується єдиного соціального податку. Ставка податку на прибуток - 24%, а єдиного соціального податку - 35,6%. Деякі з перерахованих витрат на користь працівників, згідно з п. 3. ст. 236 НК не обкладаються єдиним соціальним податком., У силу п. 2 ст. 10 Федерального закону від 15 грудня 2001 р. № 167-ФЗ "Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації", вони не обкладаються і внесками з обов'язкового пенсійного страхування. Тобто, якщо платиш податок на прибуток, звільняєшся від єдиного соціального податку і навпаки. У результаті платник податків не зможе зменшити податкову базу з податку на прибуток на суму зазначених витрат на користь працівників і заплатить податок на прибуток (24%), при цьому збереже суму єдиного соціального податку (ЄСП 35.6%). Перерахуємо деякі виплати, які не обкладаються ЕСН: витрати на будь-які винагороди, що надаються керівництву або працівникам крім винагород, що виплачуються на підставі трудових договорів (п. 21 ст. 270); премії, що виплачуються працівникам за рахунок коштів спеціального призначення або цільових надходжень (п. 22 ст. 270); у вигляді сум матеріальної допомоги працівникам (п. 23 ст. 270); оплата додатково наданих за колективним договором відпусток працівникам (п. 24 ст. 270); витрати на безкоштовне або пільгове харчування (п. 25 ст. 270 ); витрати на оплату проїзду до місця роботи і назад (п. 26 ст. 270); витрати у вигляді цінових різниць при реалізації працівникам товарів (робіт, послуг) за пільговими цінами (п. 27 ст. 270); витрати на оплату путівок на лікування або відпочинок, занять у спортивних секціях, на оплату товарів для особистого споживання і т.д. (П. 29 ст. 270); інші виплати на користь працівників, не зазначені у статті 255 Кодексу і не передбачені трудовими договорами (контрактами) (п. 24 ст. 255) або не відповідають критеріям, зазначеним у пункті 1 статті 252 Кодексу: обгрунтованість (тобто економічна доцільність) та документальне підтвердження. Слід звернути увагу, що частина з вказаних не оподатковуваних ЕСН витрат на користь працівників також не обкладається і податком на доходи фізичних осіб, що робить такі виплати особливо бажаними. Далі, що стосується амортизації. Вибрати нелінійний спосіб нарахування амортизації по амортизується майну (для майна, за яким термін корисного використання складає до 20 років включно). Купувати амортизується майно за договорами лізингу завжди, де це можливо і використовувати спеціальний коефіцієнт для амортизаційних відрахувань, рівний 3. Підприємства мають право застосовувати прискорену амортизацію. При введенні прискореної амортизації застосовується рівномірний (лінійний) метод її обчислення, при якому затверджена в установленому порядку норма річних амортизаційних відрахувань збільшується на коефіцієнт прискорення в розмірі не більше двох. З метою стимулювання оновлення машин та устаткування малим підприємствам в перший рік їх функціонування надано право поряд із застосуванням механізму прискореної амортизації списувати додатково як амортизаційні відрахування до 50% початкової вартості основних засобів з терміном служби понад трьох років. Рішення про використання такого права може істотно вплинути на прибуток підприємства. Не існує формалізованих критеріїв оцінки нематеріальних активів, а так само методів їх амортизації. Варіюючи цими оцінками, можна впливати на розмір прибутку; Перелік нематеріальних активів міститься у статті 257 Кодексу, яка до них також відносить "ноу-хау", секретні формули і процеси, інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду. Таким чином, Податковий кодекс дозволяє зменшувати податкову базу по податку на прибуток на суму амортизації "ноу-хау". В умовах же повної відсутності визначення "секретної формули або процесу" як у податковому, так і в інших галузях права платнику податків дана можливість широко застосовувати свою фантазію. Облік раніше не враховуються або недооцінених нематеріальних активів з одночасним скороченням строку їх корисного використання дозволяє збільшувати амортизаційні відрахування. Можна використовувати можливості пільгового оподаткування індивідуальних підприємців. Податковий Кодекс дозволяє визнавати витратами для цілей податку на прибуток витрати на оплату підприємцям послуг з управління організацією або окремими її підрозділами. Також, послуг з надання в оренду (лізинг) майна (п. 10 ст. 264); юридичних та інформаційних послуг (п. 14 ст. 264); консультаційних та інших аналогічних послуг (п. 15 ст. 264); послуг з набору працівників (п. 8 ст. 264); послуги з ведення бухгалтерського обліку та ін При цьому треба зауважити, що даний список не є вичерпним, тому що п. 41 ст. 264 Кодексу дозволяє визнавати для цілей оподаткування будь-які витрати за договорами цивільно-правового характеру (включаючи договори підряду), укладеним з індивідуальними підприємцями. Сплачуючи численні послуги підприємців, організація переносить більш тяжке податковий тягар (24%) з себе на підприємця, який навіть у разі готівкової оплати послуг буде платити податок на доходи фізичних осіб за меншою ставкою - 13%. Втім, сплату податку на доходи фізичних осіб можна замінити сплатою патенту на право застосування спрощеної системи оподаткування, сума якого часто набагато менше зазначеного податку При цьому, сплата ПДВ підприємцю не створює додаткового податкового навантаження організації, тому що ПДВ їй довелося б заплатити у будь-якому випадку. Надаючи деякі види послуг (консультаційні, аудиторські, бухгалтерські), підприємці можуть бути платниками податку на поставлений дохід (ЕНВД), сплата якого замінює сплату ПДВ, податку з продажів, податку на доходи фізичних осіб та ін При цьому в деяких суб'єктах Російської Федерації сплата ЕНВД підприємцем може бути набагато вигідніше сплати податку на прибуток організацією. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємств у рахунок вкладів до статутного капіталу, враховується в оцінці, визначеною за домовленістю учасників. Цей фактор також впливає на фінансові результати. Висновок Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання є розмір поточного і відкладеного їхнього доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток. Якщо для власників підприємства отримання високого рівня прибутку є цілком очевидним мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання - чи є отримання високого прибутку настільки ж спонукальним мотивом діяльності найманих менеджерів підприємства та решти його персоналу Для менеджерів, які не є власниками підприємства, керованого ними, прибуток є основним мірилом успіху їх діяльності. Зростання рівня прибутку підприємства підвищує "ринкову ціну" цих менеджерів, що позначається на рівні їх особистої заробітної плати. І навпаки - систематичне зниження рівня прибутку керованого ними підприємства призводить до зворотних результатів в їх особистій кар'єрі, рівні одержуваних доходів, можливості подальшого працевлаштування. Для іншого персоналу рівень прибутку підприємства також є досить високим спонукальним мотивом їхньої діяльності, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих працівників у прибутку. Прибутковість підприємства є не тільки гарантом їх зайнятості (за інших рівних умов), але певною мірою забезпечує додаткову матеріальну винагороду їхньої праці і задоволення ряду їх соціальних потреб. Прибуток підприємства створить базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє "наповнювати" прибуткову частину державних бюджету всіх рівнів (загальнодержавного та місцевих). Це дає державі можливість успішно виконувати покладені на нього функції і здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу - "багатство держави характеризується рівнем багатства його громадян" - також пов'язана із зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує зростання доходів його власників, менеджерів і персоналу. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств характеризує ринкові та інші зовнішні чинники, що визначають ефективність виробничої діяльності і є основним регулятором "переливу капіталу" в галузі з більш ефективним його використанням. При цьому капітал переміщається, як правило, в ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних і особистих потреб. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. У системі внутрішніх джерел формування ресурсів чільна роль належить прибутку. Чим вище рівень генерування прибутку в процесі господарської діяльності, тим менше потреба підприємства в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел. За інших рівних умов-тим вище рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому, на відміну від деяких інших внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, прибуток є постійно відтворюваним джерелом і її відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини отриманого підприємством прибутку, тобто її спрямування на приріст його активів. Чим вище сума та рівень капіталізації отриманого підприємством прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів (активів, сформованих за рахунок власного капіталу), а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, обумовлена при його продажу, злиття, поглинання та в інших випадках . Прибуток підприємства є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється, перш за все в тому, що кошти, що перераховуються до бюджетів різних рівнів у процесі її оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують "виживання" окремих соціально не захищених (або недостатньо захищених) членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку частині соціальних потреб персоналу: соціальні програми є невід'ємною складовою частиною колективних чи індивідуальних трудових угод. Нарешті, певна соціальна роль прибутку проявляється в тому, що вона служить джерелом зовнішньої благодійної діяльності підприємства, спрямованої на фінансування окремих неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян. Прибуток є основним захисним механізмом, що охороняє підприємство від загрози банкрутства. Хоча така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства (при використанні невиправдано високої частки позикового капіталу, особливо короткострокового; при недостатньо ефективному управлінні ліквідністю активів.), Але за інших рівних умовах, підприємство набагато успішніше виходить з кризового стану при високому потенціалі генерування прибутку. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів (відновлена платоспроможність), підвищена частка власного капіталу при відповідному зниженні обсягу використовуваних позикових коштів (підвищена фінансова стійкість), сформовані відповідні резервні фінансові фонди. Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слід зазначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, оскільки окремі види прибутку служать джерелом лише особистого збагачення окремих категорій громадян, не приносячи користь суспільству в цілому. Це відноситься до таких її видів, як прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін у зв'язку з монопольним становищем на ринку, від "тіньової" діяльності підприємств і тому подібному. Прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій (так званих "арбітражних угод", заснованих на різниці в цінах купівлі і продажу), є результатом кращої інформованості підприємців про ціни на різних регіональних ринках, швидкості реакції на вигідні комерційні умови, більш високого рівня підприємницького ризику. У кінцевому рахунку, спекулятивна прибуток є формою відшкодування підвищеного підприємницького ризику і служить дієвим механізмом вирівнювання рівня цін на окремих регіональних ринках. У рамках організованого біржового ринку - товарного, фондового, валютного - спекулятивні угоди служать основним механізмом страхування цінового ризику для підприємців, які уникають цього ризику. Прибуток, отриманий підприємством у зв'язку з його монопольним становищем на ринку, створює активні стимули для переливу капіталу на такі ринки і зростання обсягу пропозиції, що в кінцевому підсумку призводить до природного формування конкурентного середовища на таких ринках і зниження рівня цін на них. Прибуток, отриманий підприємством від "тіньової" діяльності (випуску і реалізації частини неврахованої продукції), певною мірою є захисною реакцією підприємців на встановлені державою жорсткі "правила гри" в економіці, в першу чергу, на невиправдано високий рівень оподаткування окремих видів підприємницької діяльності. У цих умовах підприємства не можуть не тільки забезпечити умови самофінансування свого розвитку, але в окремих випадках і простого виживання в перехідній економіці. Зростання обсягу такої діяльності (а відповідно і обсягу "тіньової" прибуток) є для держави своєрідним індикатором ефективності прийнятих рішень у сфері податкового регулювання комерційної діяльності з позицій дотримання паритету інтересів як держави, так і підприємців. Крім того, і цей прибуток, залишаючись неврахованої, є, тим не менш, джерелом реального приросту чистого національного доходу. У 2002 році вступила в дію стаття 25 Податкового кодексу Російської Федерації "Податок на прибуток організацій". Аналіз показує її неоднозначне вплив на розвиток економіки і в тому числі малого підприємництва. Даний податок істотно відрізняється від того податку на прибуток підприємств і організацій, який вносився платниками податків до бюджету в попередні десять років. Встановлено інший об'єкт оподаткування, інший механізм обчислення прибутку, знижені податкові ставки, змінені податкові пільги, визначено інший облік для цілей оподаткування. Безперечно, в главі 25 Податкового кодексу міститься багато позитивного, відповідального реальностей сучасного етапу ринкової економіки. Замість розрахункової дещо штучною економічної категорії "валовий прибуток" для цілей оподаткування стала застосовуватися реальний прибуток організації, що визначається як різниця між отриманими доходами і фактичними економічно обгрунтованими витратами. Склад витрат визначено законодавчо. До їх переліку включені витрати, неминучі в умовах розвинутого виробництва. Так, серед витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією, важливе місце зайняли витрати на освоєння природних ресурсів. До них відносяться витрати на геологічне вивчення надр, розвідку корисних копалин, гідрогеологічні вишукування, підготовку територій до ведення гірських і будівельних робіт. Не менш важлива інша група витрат на наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки. Для цілей оподаткування ці витрати визнаються після закінчення досліджень або розробок чи завершення окремих етапів даних робіт. Вони рівномірно включаються платником податку до складу витрат протягом трьох років за умови використання досліджень і розробок у виробництві. Зрозуміло, що наукові дослідження можуть закінчитися і безрезультатно. Тим не менше витрати на них підлягають включенню до складу витрат, але не повністю, як вдалі, а в розмірі 70% фактично зроблених витрат. Це відноситься до платників податків, які виконують наукові дослідження і розробки самостійно або виступають в якості їх замовника. Що стосується організацій - виконавців наукових робіт, то їх витрати відносяться до витрат на здійснення діяльності, спрямованої на отримання доходів. Варто відзначити, що вартість товарно-матеріальних цінностей, що включаються до матеріальних затрат, визначається виходячи з фактичних цін їх придбання, включаючи митні збори, комісійні винагороди посередників, витрати на транспортування і зберігання. У видатках на оплату праці враховуються будь-які нарахування працівникам у грошовій і натуральній формах, включаючи стимулюють нарахування і надбавки, премії, комісійні виплати, одноразові заохочувальні нарахування і пр. Глава 25 Податкового кодексу Російської Федерації внесла давно очікувалися зміни в підхід до обчислення амортизації майна. Тепер нарахування амортизації може вироблятися як лінійним, так і нелінійним методом. В обов'язковому порядку лінійний метод застосовується тільки до будівель, споруд, передавальним пристроям, тобто до об'єктів з терміном корисної дії понад 20 років. До решти основних засобів лінійна або нелінійна амортизація застосовується за рішенням платників податків. Застосування нелінійного методу нарахування амортизації буде сприяти прискоренню науково-технічного прогресу в країні. Цей метод давно визнаний основним у більшості розвинених держав, де прискорена амортизація основних засобів дає поштовх розвитку виробництва, і в першу чергу інформаційних технологій, заснованих на комп'ютеризації. Передбачається широкий перелік інших витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг). До таких витрат, наприклад, відносяться: витрати на сертифікацію продукції; комісійні збори; портові та аеродромні збори; витрати на охорону майна; витрати по забезпеченню нормальних умов праці та техніки безпеки; орендні платежі, витрати на оплату юридичних, аудиторських та консультаційних послуг; відрядження витрати, витрати на підбір, підготовку і перепідготовку кадрів; представницькі витрати, витрати на дослідження кон'юнктури ринку; витрати обслуговуючих виробництв і господарств, включаючи об'єкти житлово-комунальної та соціально-культурної сфери; витрати сільськогосподарських організацій на харчування працівників, зайнятих на сільськогосподарських роботах; втрати у вигляді вартості бракованої, що втратила товарний вигляд або морально застарілої продукції та ряд інших видів витрат. Деякі з них, як на відрядження, представницькі витрати, мають обмеження. Так, представницькі витрати не можуть перевищувати 4% від витрат на оплату праці за податковий період. Норми витрат на відрядження затверджуються Урядом Російської Федерації. Витрати на утримання житлово-комунального господарства та об'єктів соціальної сфери визнаються в межах нормативів органів місцевого самоврядування. Окрім витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією, враховуються і позареалізаційні витрати. До них відносяться обгрунтовані витрати, безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг. Це можуть бути витрати на організацію випуску цінних паперів; витрати у вигляді відсотків за борговими зобов'язаннями; витрати на формування резервів по сумнівних боргах; арбітражні збори і судові витрати; оплата послуг банків і т.д. По суті справи встановлено відкритий перелік витрат і знято багато раніше діючі обмеження, такі, наприклад, як лімітування витрат на рекламу, на добровільне страхування майна, на сплату кредитів та відсотків по них і т. д. Позитивні зміни відбулися по відношенню до організацій, потерпілим збитки. У цьому випадку в даному податковому періоді податкова база визнається рівною нулю. Платники податків, які зазнали збиток, вправі зменшити податкову базу поточного періоду на всю суму збитку або на частину суми (перенести збиток на майбутнє). Перенесення можливий на термін до 10 років. Як бачимо, це великий крок вперед в порівнянні з колишнім законом про податок на прибуток підприємств і організацій. Впорядковано сплата податку на прибуток відокремленими підрозділами, що не мають господарської самостійності. Знижено сумарна ставка податку на прибуток, що складається з фіксованої частини, що спрямовується до федерального бюджету, та податкових надходжень в регіональні та місцеві бюджети. Тепер вона не може перевищувати 24%. Повторимо ще раз, що в главі 25 Податкового кодексу Російської Федерації міститься багато позитивних положень, що відповідають стану нашої економіки. Але в той же час введення в дію цієї глави породило і чимало проблем. Серед них слід назвати і таку, як погіршення в певній мірі положення підприємств, що відносяться до малого бізнесу. Перш за все важко погодитися з концепцією тотального скасування податкових пільг. Схоже, що законодавці абсолютно не беруть до уваги, що, крім фіскальної функції наповнення доходної частини бюджету, податок на прибуток організацій має регулюючу функцію. З його допомогою держава може активно впливати на розвиток економіки, надаючи йому бажане напрям, визначаючи пріоритети, одним з яких є розширення малого бізнесу. Саме по собі зниження податкової ставки не виступає чинником, що стимулює зростання виробництва. У той же час зникла головна стимулююча складова податку на прибуток, а саме інвестиційна пільга. До негативних соціальних наслідків може призвести скасування податкової пільги підприємствам, що застосовують працю інвалідів та пенсіонерів. Серед них також чималу кількість малих підприємств. Податкові пільги служать потужним знаряддям у руках держави для регулювання економічних процесів, а в певній мірі і соціальних процесів. Малі підприємства, які застосовують загальновстановленому систему оподаткування, мали значні пільги з податку на прибуток. В даний час вони продовжують застосовувати встановлені ним пільги до терміну їх закінчення. Це означає, що через рік-два всі пільги зникнуть. З фіскальної точки зору навряд чи виправдає себе скасування підвищених ставок податку на певні види високорентабельної підприємницької діяльності. Тепер комерційні банки, товарні біржі, брокерські контори, страхові компанії, посередницькі організації, тобто ті, хто перерозподіляє національний дохід, вносять податок за єдиною ставкою з тими, хто національний дохід створює, зокрема й підприємства малого бізнесу. Для високорентабельних організацій податок знижений більшою мірою, ніж для решти. Необачно втрачено доходи бюджету без видимого досягнення будь-якої великої економічної чи соціальної мети. Але ж можна було з тим же балансом бюджету дати певні податкові пільги малим підприємствам та індивідуальним підприємцям. Особливого розгляду заслуговує проблема податкового обліку. У всіх країнах бізнес будується на основі даних бухгалтерського обліку. Не викликає сумніву, що російські методи бухгалтерського обліку давно пора модернізувати і наблизити до загальноприйнятих методів в розвинутих зарубіжних країнах. Бухгалтерський облік повинен більшою мірою, ніж у нас, відповідати потребам і реальностей ринкової економіки. Але ведення одночасно бухгалтерського та податкового обліку окремо і самостійно один від одного може додатково ускладнити податкову систему, в той час як її необхідно спрощувати. Крім того, потрібно мати на увазі, що податковий облік в нашій країні абсолютно не розроблений. Глава 25 Податкового кодексу Російської Федерації покладає вирішення цієї проблеми на підприємства при визначенні їх облікової політики для цілей оподаткування. Природно, що для багатьох малих підприємств це майже непосильне завдання. Таким чином, недоліки глави 25 Податкового кодексу Російської Федерації, які позначаться на всіх платників податків, особливо гостро торкнуться організацій малого підприємництва. Не випадково через кілька місяців після введення в дію податку на прибуток організацій постало питання про серйозне реформування оподаткування малого бізнесу. Це особливо важливо для подальшого успішного проведення економічної реформи, завершення перехідного періоду до ринкової економіки. Основа ринкової економіки - її конкурентна природа. Але отримана у спадок від минулого економіка нашої країни довгий час залишалася гранично монополізованою. Характер монополії носила не тільки велика промисловість, але й мале виробництво, капітальне будівництво, роздрібна торгівля, вся сфера обслуговування, виробнича і соціальна інфраструктура. Засилля монополій призвело до ряду серйозних невдач на перших етапах економічної реформи. Саме монополії, а зовсім не конкурентна боротьба, визначили рівень цін після лібералізації та введення вільних цін. Противага монополіям у Росії, як і в будь-якій іншій країні, створюють тільки підприємства та організації малого бізнесу. В даний час в Україні діє більше 900 тисяч таких підприємств. Там працює приблизно 6 млн. чоловік. Малий бізнес забезпечує 10 - 12% ВВП. Але в порівнянні з іншими країнами малий бізнес у нас розвинений ще слабо як в кількісному, так і в якісному відношенні. Слабо використовуються позитивні можливості малого підприємництва для забезпечення структурних зрушень у виробництві та становленні ринкової рівноваги. Для того щоб повною мірою стати на ноги і зміцніти, малий бізнес потребує державної підтримки. Ця істина загальновідома. Але питання в тому, якою повинна бути ця підтримка. Можливості у вигляді прямого інвестування вкрай обмежені, та, мабуть, і недоцільні, оскільки можуть породжувати утриманські настрої. Отже, найбільш реальний і ефективний шлях підтримки малого бізнесу через податкову систему. І після скасування податкових пільг потрібно шукати нові напрямки реформування податків для вирішення даної задачі. Головний сенс реформування оподаткування малого бізнесу висловив Президент Росії В.В. Путін: передбачається, що податки стануть меншими, а платити їх буде простіше. Пільговим податковим режимом зможуть користуватися підприємства та організації з чисельністю працюючих до 20 осіб та річним доходом до 15 млн. рублів. Практично це означає активізацію спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для малого бізнесу. У силу серйозних недоліків вона використовувалася підприємцями вельми неохоче. Але тепер вона повинна прийняти принципово інший вигляд. Планується, що підприємства та організації, що перейшли на спрощену систему оподаткування, будуть вносити до бюджету єдиний податок, який замінить собою податок на прибуток, податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб, податок з продажу і податок на майно. Звичайно, мається на увазі майно, яке використовується для ведення даного виду підприємницької діяльності, і доходи фізичних осіб від цієї діяльності. По суті справи малий бізнес передбачається звільнити і від соціального податку. Сплачуватися будуть лише обов'язкові страхові пенсійні внески у розмірі 14%. Але ці суми будуть враховуватися при сплаті єдиного податку, зменшуючи або податкову базу, або сам податок. Ставка єдиного податку буде встановлюватися в залежності від варіанту, обраного підприємцем, - або 8% від виручки, або 20% з чистого прибутку. Дуже важливим для малого бізнесу з'явиться обставина, що відразу, а не через амортизацію, будуть враховуватися всі витрати капітального характеру. Іншими словами, малі підприємства знов отримують інвестиційну податкову пільгу, причому в розмірі 100%. Малий бізнес буде широко користуватися також єдиним податком на поставлений дохід. Але при цьому потрібно буде регулювати федеральний податкове законодавство в частині обмеження прав регіонів щодо збільшення податку. Зараз також можливості у них є через розрахункову базу поставлений дохід. І тим не менш ще потрібно буде повернутися до глави 25 Податкового кодексу Російської Федерації. Адже поняття малого бізнесу аж ніяк не вичерпується тими організаціями, які за умовами підпадають під спрощену систему оподаткування. Не для всіх видів діяльності може бути застосований і податок на поставлений дохід. Багато хто буде продовжувати застосовувати загальновстановленому систему податків і зборів. Природно, що общеустановленная система зберігається і для середнього бізнесу. У зв'язку з цим у ході подальшого проведення податкової реформи слід займатися, як показує практика, вдосконаленням податку на прибуток організацій, а також і соціального податку, надзвичайно ускладненого законодавцями Список використаної літератури
Урезов В.А., Александрова В.Ф., Звєрєв С.М. Довідник керівника (менеджера) підприємств. - М.: Ленпромбитіздат, 2002.-583с Висновок Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства - показник неоднозначний. Діюча система обліку і звітності відображає кілька видів прибутку, функціонально взаємопов'язаних між собою. Але разом з тим кожен з видів за своїм змістом має самостійне значення і повинен використовуватися в управлінні фінансами підприємства для вирішення певного кола питань, так як на величину кожного виду прибутку впливають власні фактори, специфічні для даного виду. У відповідно до форми № 2 "Звіт про прибутки та збитки" перший вид прибутку - Як показав аналіз фінансових результатів виробничого підприємства ТОВ "Європейські вікна" дане підприємство успішно працює на ринку міста Волгограда та Волгоградської області, воно є конкурентним, а також у розглянутому періоді воно поліпшило свої фінансові результати. Балансова прибуток у звітному році збільшилася на 39155% в порівнянні з попереднім роком, у порівнянних цінах цей приріст склав 173,09%. План з балансового прибутку перевиконаний на 10,21%. Основний дохід підприємство отримує від виробництва і реалізації продукції. Частка прибутку від реалізації у складі балансового прибутку - 96,29% План прибутку від основної діяльності перевиконано на 22,66 тис. руб. або на 6,12%. Сума прибутку від реалізації продукції в 2002 році майже в 5 разів (на 399,5%) більше, ніж у 2001 році. Чистий прибуток підприємства збільшився на 221,26 тис. руб. або 395%. Значну роль у такому швидкому прирості суми прибутку зіграли інфляційні процеси. Однак і поліпшення діяльності самого підприємства також зіграло чималу роль. Це показав факторний аналіз прибутку та рентабельності. Найбільше зміна прибутку від реалізації продукції відбулося за рахунок зміни структури реалізованої продукції. У структурі продукції, що випускається питома вага більш доходної продукції зростає. Так, підприємство більш швидкими темпами нарощує виробництво готових виробів з деревини, таких як двері. Рами, дверні та віконні блоки, ніж необроблених пиломатеріалів. Збільшення прибутку від реалізації продукції за рахунок обсягу виробництва продукції зріс на 2,36%. Найбільш повно, ніж прибуток, остаточні результати господарювання характеризують показники рентабельності. Рентабельність продажів, що показує частку прибутку в сумі виручки від реалізації, у звітному році склала 10,9%, що в 2,67 рази більше цього показника за попередній рік і на 0,4% більше планового. Рентабельність витрат на виробництво і реалізацію продукції в звітному році склала 12,23, це на 0,46% більше, ніж за планом і у 2,87 рази перевищує результат минулого року. Рентабельність всього капіталу зросла майже в 4 рази і склала 13,7%. Рентабельність необоротних активах склала 8519%, що в 3,62 рази перевищує показник попереднього року. Аналіз також показав, що на розглянутому нами підприємстві існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться: збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, зниження питомої собівартості продукції і підвищення якості продукції. Використовуючи виявлені резерви, ТОВ "Європейські вікна" може отримати додатковий прибуток у сумі 173,813 тисяч рублів і збільшити рентабельність виробництва з 12,23% до 17,39%, тобто в 1,42 рази У даній роботі нами був проведений аналіз прибутку виробничого підприємства ТОВ "Європейські вікна". Даний аналіз є ретроспективним, тому що використано інформація вже доконаних фактів господарської діяльності; внутрішнім, тобто вивчалася діяльність тільки одного підприємства; підсумковим (за один рік); фінансово-економічним, тобто його змістом є вивчення взаємодії економічних процесів і фінансових результатів. За використаної методикою проведений нами аналіз є порівняльним і факторним. За охопленням досліджуваних об'єктів - вибірковий і тематичний, тобто розглядалися не всі сторони господарської діяльності ТОВ "Європейські вікна", а лише фінансові результати. Даний аналіз не носить вичерпного характеру, це продиктовано обмеженістю наданої підприємством інформації та, а деякою мірою, обмеженістю обсягу даної дипломної роботи. одне із завдань виконання даної роботи - показати володіння різними методами і способами аналізу. Список використаної літератури
|