Реферати, курсові, дисертації, дипломи

[ Концепція ідеальної держави Платона за і проти ]

<div style="font-size:16px;text-align:justify;">
	 Львівський національний університет імені Івана Франка Реферат з філософії на тему: Концепція <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальної</a> держави <a href="Платон" title="Платон">Платона</a>: «за» і «проти» Виконав студент Факультету електроніки Групи ФЕІ-21 Романчук Петро Викладач: Боднар Володимир Михайлович Львів 2010 План <OL> 	<LI> 	Модель <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">	ідеальної</a> держави Платона та її 	компоненти 	<LI> 	Аргументи 	«проти» 	<LI>Справедливість 	на прикладі держави 	<LI> 	Навчання 	<LI>Верстви 	населення 	<LI>Етика 	<LI>Критика </OL> Використана література <OL> 	<LI> 	Модель 	ідеальної держави Платона та її 	компоненти </OL> Головною причиною занепаду держави <a href="Платон" title="Платон">Платон</a> вважав «корозію» людської моралі. Тиранічний лад, заявляв філософ, з'являється у тих полісах, де вона вкрай зіпсована. Ці та інші платонівські ідеї займають провідне місце в античній ідейно–політичній спадщині. І все ж таки загальна концепція політичного вчення Платона принесла йому вельми сумну славу. З певних позицій можна говорити навіть про велику інтелектуальну трагедію Платона як політичного мислителя. Недарма з перших десятиліть XX віку політична концепція Платона стала розглядатись рядом видатних спеціалістів–державознавців, мислителів – П. Новгородцевим, К. Поппером та ін. – як ідейна попередниця казармено–тоталітарного режиму. Справа у тому, що в цій концепції провідне місце належить проекту (утопії) ідеальної держави, який був сконструйований самим <a href="Платон" title="Платон">Платоном</a>. Створивши нормативну ідеальну модель «абсолютно досконалої держави» (у книзі «Держава» це був аристократичний устрій, а в «Законах» – з'єднано воєдино два начала: монархію і демократію), він прагнув перетворити цю теоретичну конструкцію в основу для <a href="Здійснення" title="Здійснення">здійснення</a> «єдино правильної» політики. Якими ж були компоненти цієї моделі? 1. В <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальній</a> державі Платона <a href="Політична_влада" title="Політична влада">ПОЛІТИЧНА ВЛАДА</a> Є ПЕРВИННОЮ ЩОДО ІСНУЮЧИХ У СУСПІЛЬСТВІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. Влада держави має, по суті, божественний, а тому всеохоплюючий <a href="Характер" title="Характер">характер</a>. У ній закони, норми, правила <a href="Життя" title="Життя">життя</a> людей надаються згори, осягаються – як божественний дар – винятково мудрими <a href="Філософі" title="Філософі">філософами</a> («з тонкою душею»), котрі, згідно з Платоном, повинні бути одночасно і державними правителями. Найвищим органом влади у платонівському проекті є НАДЗВИЧАЙНИЙ <a href="Орган" title="Орган">ОРГАН</a> – так звані «Нічні Збори» із 10–ти найбільш мудрих і поважних віком стражів. Вони причетні до космічних і політичних знань. 2. Платон прискіпливо вибудовує у своїй утопії розгалужену систему підпорядкування всіх членів суспільства заданим законом державного правління. ВІН НЕСТРИМНИЙ РЕГЛАМЕНТАТОР: у своїх творах Платон до такої міри впорядковує людське <a href="Життя" title="Життя">життя</a>, що зобов'язує «служителів закону» <a href="Брати" title="Брати">брати</a> під свій <a href="Контроль" title="Контроль">контроль</a> навіть побутові дрібниці, такі, наприклад, як розпорядок дня і ночі (скажімо, домогосподарок, на його переконання, слід піднімати серед ночі і зобов'язувати їх виконувати різні кухонні справи тощо). <a href="Державна_влада" title="Державна влада">Державна влада</a> має поділяти все населення на групи та різні (привілейовані і безправні) верстви, вона тримається на збройній силі. 3. Платон <a href="Встанови" title="Встанови">встановлює</a> в ідеальній державі СУВОРУ ЦЕНЗУРУ НАД ДУМКАМИ ЛЮДЕЙ. Свою <a href="Філософі" title="Філософі">філософію</a> він проголошує єдино істинною, єдино рятівною. їй, а не будь–якій іншій <a href="Філософі" title="Філософі">філософії</a>, повинні навчатися майбутні громадяни, вона повинна лежати в основі державного ладу, як одкровення з неба, як абсолютна і повна <a href="Істина" title="Істина">істина</a>. Отже, всі інші системи приречені на заборони і кари: незалежний пошук істини, таким чином, припиняється. 4. НЕТЕРПИМІСТЬ ЗВОДИТЬСЯ У ПРИНЦИП. <a href="Платонов" title="Платонов">Платонова</a> <a href="Держава" title="Держава">держава</a> слугує повсюдному запровадженню цього принципу у життя, спираючись на силу закону і примус. За різнодумство та інші непослухи передбачаються жорстокі <a href="Покарання" title="Покарання">покарання</a>: <a href="Смертна_кара" title="Смертна кара">смертна кара</a>, побиття, різного роду обезчещення і приниження, таврування і т. д. Чи не правда, моторошним холодом віє від усієї цієї ідейної споруди давньогрецького архітектора людського <a href="Щастя" title="Щастя">щастя</a>? 5. Це <a href="Відчуття" title="Відчуття">відчуття</a> тільки посилюється, коли, читаючи платонівські праці, з'ясовуємо, що у цьому <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальному</a> суспільному устрої ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН – і в ранньому дитинстві, і в юності, і в зрілому та похилому віці – перебуває ПІД НЕОСЛАБНИМ НАГЛЯДОМ ДЕРЖАВИ. Остання <a href="Контроль" title="Контроль">контролює</a> і спрямовує їхні помисли і дії, лінію поведінки індивіда, одне <a href="Слово" title="Слово">слово</a>, перетворює його на службове обличчя цілого, він, по суті, повністю втрачає <a href="Світогляд" title="Світогляд">світоглядну</a> і всяку іншу автономію. 6. Увесь спосіб життя людей визначається державними законами – таким уявляє собі автор «Держави» і «Законів» <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальне</a> людське співжиття. Але як цього досягти? Філософ пропонує ось який захід: щоб зробити громадян відданими державі, необхідно відняти у них все своє, все, що знаходиться у приватному обігу, і зробити його спільним. У цьому – кульмінація комунізму Платона. Інакше кажучи, Платон вважає за необхідне ЗНИЩИТИ ПРИВАТНУ <a href="Власність" title="Власність">ВЛАСНІСТЬ</a> з тим, щоб задля досягнення <a href="Блаженный" title="Блаженный">блаженного</a> <a href="Стану" title="Стану">стану</a> людського співжиття, УСУСПІЛЬНИТИ ЇЇ, передати у повну і безстрокову <a href="Держава" title="Держава">державну</a> <a href="Власність" title="Власність">власність</a>. Як бачимо, навіть великий <a href="Розум" title="Розум">розум</a> не застрахований від трагічних (особливо, якщо вони вперто переносяться в політичну сферу суспільного життя!) інтелектуальних помилок. Хто сьогодні стане заперечувати, що сама <a href="Історія" title="Історія">історія</a>, увесь багатовіковий досвід людства винесли справедливий і, здається, остаточний присуд цій давній політичній ідеї? Хто не знає тепер, до чого веде на практиці суцільне знищення приватної власності? <a href="Характер" title="Характер">Характерно</a>, що Платон був настільки одержимим ідеєю усуспільнення людського життя і професій, що своїми <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальними</a> законами забороняв мешканцям поліса займатися кількома ремеслами: за порушення і тут передбачалося жорстоке покарання. Усі компоненти платонівської моделі ідеальної держави, насамперед названі вище, дали поштовх розвитку ідей, котрі в різні історичні періоди і в різних <a href="Країна" title="Країна">країнах</a> <a href="Тисячоліття" title="Тисячоліття">тисячоліттями</a> отруювали людську <a href="Свідомість" title="Свідомість">свідомість</a>, <a href="Логіка" title="Логіка">логіка</a> комуністичного світобачення нівечила політичний кругозір державних діячів. Філософські засади авторитетного античного автора, з віками набравши «багатокольорового» концептуального забарвлення, розбурхували ниці людські поривання. І зливались воєдино небезпечні політичні устремління благородних простаків і політичних фанатиків, <a href="Революція" title="Революція">революційних</a> авантюристів і <a href="Кримінал" title="Кримінал">кримінальних</a> <a href="Злочинці" title="Злочинці">злочинців</a>! Аж доки не виник злочинно–терористичний <a href="Державний_устрій" title="Державний устрій">державний устрій</a>, який у XX столітті назвали тоталітарним режимом («закритим суспільством»). У чому ж полягає <a href="Принципат" title="Принципат">принципова</a> спорідненість платонізму з тоталітаризмом? Оскільки кінцевий стан історичного розвитку людського суспільства видається відомим, <a href="Суспільство" title="Суспільство">суспільство</a> має бути <a href="Економіка" title="Економіка">економічно</a>, політично та <a href="Ідеологія" title="Ідеологія">ідеологічно</a> організоване таким чином, щоб максимально полегшити досягнення цього стану. При цьому все (<a href="Свобода" title="Свобода">свобода</a>, гідність особи) приноситься в жертву утопічному майбутньому. Створюється <a href="Такий" title="Такий">такий</a> тип суспільного устрою, коли <a href="Держава" title="Держава">держава</a> привласнює собі <a href="Функції_Управління" title="Функції Управління">функції управління</a> не тільки у політичній, але й в економічній і духовній сферах, насильницьки регулює їх у дусі пануючої, орієнтованої на ідеальне майбутнє, ідеології. Спільність (усуспільненість), рівність і <a href="Колектив" title="Колектив">колективізм</a> – основні принципи людського співжиття у платонівській утопії. За такою ж, чи майже за такою, схемою утверджувались усі тоталітарні режими XX століття. Ясна річ, <a href="Стародавня_Греція" title="Стародавня Греція">Стародавня Греція</a> не знала таких сучасних понять, як «відкрите суспільство», «закрите суспільство», «тоталітарний режим». Але глянути в далеку минувшину крізь призму самих цих категорій дуже слушно. По–перше, тому, що йдеться про одне й те ж <a href="Саме" title="Саме">саме</a> суспільне явище, яке було і є в центрі політики, суспільно–політичного життя як античності, так і сучасності,– про людську свободу. Зауважимо, що сам Платон, вихований на грецькій свободі, владно накладає на неї руку, запропонувавши грекам суворо–деспотичний ідеал державного устрою. В цій парадоксальній обставині віддзеркалюється одна із духовних суперечностей сильних натур – вимагаючи свободи для себе, вони не визнають свободи для інших. Такі натури дуже небезпечні тим, що їх найчастіше приваблює саме сфера політики. Так було в усі часи, так і сьогодні. 	Отже, форма правління – тоталітарна аристократія. Засади: суспільний комунізм та казарменний соціалізм. <OL START=2> 	<LI> 	Аргументи 	«проти» </OL> <UL> 	<LI> 	Не 	дозволяється будь-яке <a href="Мистецтво" title="Мистецтво">мистецтво</a>, що не 	є корисним. <a href="Гомер" title="Гомер">Гомер</a> та інші заборонені, 	оскільки вони показують погану поведінку 	богів, викликають у читача <a href="Страх" title="Страх">страх</a> перед 	смертю та з інших причин. Окрім цього, 	не може бути оповідань, в яких погане 	є <a href="Щаслива" title="Щаслива">щасливим</a>, а добре – ні. Також під 	заборону підпадають драми, оскільки 	добра <a href="Людина" title="Людина">людина</a> не повинна бути готовою 	зображати погану. Платон вважає за 	потрібне об’явити всіх поетів в своїй <a href="Держава" title="Держава">	державі</a> "персонами нон ґрата". Під 	цензуру підпадає також <a href="Музика" title="Музика">музика</a>. 	Допускаються прості ритми, які висловлюють 	хоробре та героїчне життя, радість. 	<LI> 	2 	вищі суспільні класи складають 	комуністичну спільноту. Це негативна 	риса моделі, бо воїни і філософи-правителі, 	тобто велика частина населення не 	можуть <a href="Мати" title="Мати">мати</a> приватної власності; через 	це багато з них не можуть осягнути 	потрібних їм <a href="Матеріали" title="Матеріали">матеріальних</a> благ і щастя, 	що для багатьох полягає в сім’ї.</LI></LI></UL></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI><UL> 	<LI> 	Не 	може існувати індивідуальних, приватних 	інтересів, бо вони, на думку філософа, 	«роз’єднують державу». Отже, <a href="Воля" title="Воля">воля</a> і <a href="Свобода" title="Свобода">	свободи</a> громадян обмежуються. </UL> Це, по-суті тоталітарний режим, а ми знаємо з історії, що це дуже негативне явище. Нівелюється прагнення людини бути <a href="Щаслива" title="Щаслива">щасливою</a>, її права і свободи. Згідно моделі, особа поглинається <a href="Держава" title="Держава">державою</a>, в її житті не знаходиться місця для особистого щастя. <UL> 	<LI> 	Вікові 	обмеження на <a href="Право" title="Право">право</a> народжувати дітей 	(<a href="Жінки" title="Жінки">жінки</a> – 20-40 років, чоловіки – 25-55 років). 	Якщо батьки не дотримувалися, дітей 	знищували – несправедливість. Слабких 	дітей також знищували. 	<LI> 	Допускає 	жорстоку політику – правителі мали <a href="Право" title="Право">	право</a> здійснювати <a href="Обман" title="Обман">обман</a>, шантаж, підкуп, <a href="Політика" title="Політика">	політичні</a> вбивства, хабарництво; тобто 	мета завжди виправдовує будь-які засоби. </UL> Держава має існувати насамперед для забезпечення щастя громадянам, а не для <a href="Того" title="Того">того</a>, щоб існувати. А в моделі Платона все навпаки. Після поїздки до тирана Діонісія Платон зрозумів, що подібної держави не може існувати і в своїй праці «Закони» описав новішу, реалістичнішу модель держави – законодавчу, особливості якої: <UL> 	<LI> 	Мудрих 	правителів заміняють закони, які 	виконуються добровільно на основі 	власних переконань. 	<LI> 	Форма 	правління – щось середнє між монархією 	і демократією 	<LI> 	Наявність 	37 «стражів закону» - <a href="Виконавча_влада" title="Виконавча влада">виконавча влада</a>. 	<LI> 	Поділ <a href="Соціум" title="Соціум">	соціуму</a> на 3 групи: </UL> А) власне громадяни Б) чужинці, в яких обмежений строк перебування в полісі(20 років) В) раби-невільники - Допускає приватну власність, контрольовану державою. Така модель також негативна. <OL START=3> 	<LI> 	Справедливість 	на прикладі держави </OL> В першій із 10 книг (частин) він уточнює, чим <a href="Справедливість" title="Справедливість">справедливість</a> не є. В її кінці панує апорія. Висловлюються, зокрема, думки, що <a href="Справедливість" title="Справедливість">справедливість</a> є перевагою сильнішого, несправедливі мають краще життя тощо. Із аргументацією, що речі можна краще побачити в більших масштабах розглядається питання справедливості на прикладі держави. Держава Платона виникає з огляду на <a href="Поділ_праці" title="Поділ праці">поділ праці</a>, оскільки ніхто не може себе сам забезпечити, й існує із вищих цілей. Він розпізнає три верстви населення: масу, солдатів та <a href="Контролери" title="Контролери">контролерів</a>. Кожен із представників цих верств має свої чесноти. Мета держави полягає в забезпеченні перемоги над іншими народами та функціонування економіки для малої кількості людей. <a href="Атлантида" title="Атлантида">Атлантида</a> є ідеалом держави. А найкращою політичною формою держави вважається аристократія, інші форми (тимократія, <a href="Олігархія" title="Олігархія">олігархія</a>, <a href="Демократія" title="Демократія">демократія</a> та тиранія) є такими, що виродилися. Необхідно додати, що <a href="Поняття" title="Поняття">поняття</a> демократії не використовується в нинішньому сенсі слова. <OL START=4> 	<LI> 	Навчання </OL> В своїй утопічній праці він вважає, що <a href="Навчання" title="Навчання">навчання</a> повинно здійснюватися за допомогою строгої цензури. Гомер та інші заборонені, оскільки вони показують погану поведінку богів, викликають у читача страх перед смертю та з інших причин. Окрім цього, не може бути оповідань, в яких погане є щасливим, а добре – ні. Також під заборону підпадають драми, оскільки добра людина не повинна бути готовою зображати погану. Платон вважає за потрібне об’явити всіх поетів в своїй державі "персонами нон ґрата". Під цензуру підпадає також музика. Допускаються прості ритми, які висловлюють хоробре та героїчне життя, радість. Для учнів встановлюється строгий режим тренування без <a href="Риби" title="Риби">риби</a>, спецій та солодощів. В результаті цього людям не буде потрібний лікар. До певного віку підліткам забороняється бачити щось негарне. Але в правильний час вони повинні отримати певні поштовхи, для того, щоб без виникнення страху тощо пізнати інсування таких речей. Якщо вони в стані подолати ці проблеми, тоді підходять для посади <a href="Контроль" title="Контроль">контролера</a> (див. нище). Отже, початок навчання у людей спільний, чим вища верства, тим довше продовжується навчання. <OL START=5> 	<LI> 	Верстви 	населення </OL> Контроль населення здійснюється наступним чином: найкращі батьки повинні народжувати найбільше дітей. Перших зводять на великих святах за допомогою підтасованої лотереї. При цьому, <a href="Брехня" title="Брехня">брехня</a> є прерогативою держави. Слабих дітей знищують після народження (див. <a href="Спарта" title="Спарта">Спарта</a>!). Тільки у віці 20-40 (жінки) та 30-50 (чоловіки) дозволяється мати дітей. Все інше дозволено, але повинно бути абортовано. Діти забираються у батьків після народження, без реєстрації. Молоді називають всіх старших громадян тато або мати, або різновікових – брат та сестра. Контролери повинні бути наділені від природи <a href="Інтелект" title="Інтелект">інтелектом</a>. Їхньою позитивною якістю є мудрість, тобто раціональна частина душі.<a href="Контролінг" title="Контролінг"> Контролери</a> повинні бути потрібні <a href="Знання" title="Знання">знання</a>, для того, щоб носити ідею блага/добра (або брати участь в ній). <a href="Контролери" title="Контролери">Контролери</a> повинні мати маленькі будинки та харчуватися просто й разом із іншими <a href="Контролери" title="Контролери">контролерами</a>. Ця верства ототожнюється із раціональною частиною душі – розумом. З економічної точки зору така держава є комуністичною. Володіння додатковою приватною власністю не передбачається. <a href="Торгівля" title="Торгівля">Торгівля</a> та <a href="Ринок" title="Ринок">ринок</a> жорстко регулюється.<a href="Держава" title="Держава"> Держава</a> націлена на забезпечення усіх членів суспільства, не тільки окремих класів. Комунізм розуміється не тільки в економічному ракурсі, але й в родинному. Друзі-контролери (можливо й члени інших верств населення) повинні володіти спільним майном, а також спільними <a href="Дружина" title="Дружина">дружинами</a> та дітьми. Повна рівноправність та рівність статей вимагається також, отже контролерами повинні бути також жінки, оскільки єдиним важливим є рівень <a href="Пізнання" title="Пізнання">пізнання</a> ідеї добра. Королі повинні бути філософами. Проте, як? Або король повинен стати <a href="Філософі" title="Філософі">філософом</a>, або філософ – королем. Другий метод поки що не можливий, оскільки <a href="Філософі" title="Філософі">філософів</a> в нефілософській державі не люблять. Перший, можливо. На практиці із молодим Діонісом ІІ. не вийшло. Солдати мають сильний емоційний компонент (певний природній гнів) у своєму <a href="Характер" title="Характер">характері</a>. За допомогою навчання та обмеження вони повинні стати хоробрими, для того, що забезпечувати зовнішні інтереси держави. Ця верства населення прирівнюється до емоційної частини духу. Якщо солдат продовжує навчання та пізнає ідею добра, тоді він може стати <a href="Контролери" title="Контролери">контролером</a>. Селяни та робочі = <a href="Маса" title="Маса">маса</a> мають певні страсні / інстинктивні <a href="Бажання" title="Бажання">бажання</a>. Їх чеснотами є обмеження, розсудливість, благо розумність. <OL START=6> 	<LI> 	Етика </OL> Справедливість, коли всі три верстви суспільства – солдати, маса та <a href="Контролери" title="Контролери">контролери</a> - можуть займатися власними справами без того, щоб втручатися в справи інших верств, іншими словами, коли забезпечена спеціалізація. Всі виконують дані їм завдання, дотримуються своїх чеснот. Із цього виводиться <a href="Етика" title="Етика">етика</a> Платона з основними чеснотами – мудрість, хоробрість, розважливість та справедливість. Проте, більшість прав отримують контролери, оскільки є наймудрішими із усіх. Отже, розум (контролери) повинен керувати, воля (солдати) виконувати, а інстинкт / почуття (маса) – дотримуватися наказів інших двох сил. <OL START=7> 	<LI> 	Критика </OL> Платонська держава критикується <a href="Аристотель" title="Аристотель">Аристотелем</a>, а особливо Карлом Поппером. Останній вважає цей <a href="Ідеальне" title="Ідеальне">ідеальний</a> тип держави тоталітарним режимом та ворогом свого "відкритого суспільства". Він зауважує, що в такій державі вчитель Платона <a href="Сократ" title="Сократ">Сократ</a> був би страчений за те, що він був "главарем". Платонова держава була переглянута в іронічній формі в романі "Дивний новий світ" Олдоса Хакслі. Відсутність глибоких почуттів, обмеження <a href="Релігії" title="Релігії">релігії</a> та культури є <a href="Характер" title="Характер">характерними</a> рисами людей, що живуть в змальованому в книзі дистопічному суспільстві. <a href="Суспільство" title="Суспільство">Суспільство</a> поділено на 5 каст плюс 5 контролерів. А за допомогою винаходу <a href="Процес" title="Процес">процесу</a> індустріалізації та автоматизації (Форд вважається божеством цієї утопії) <a href="Люди" title="Люди">люди</a> від народження створюються для певної <a href="Касти" title="Касти">касти</a>. Їх поведінка виховується за допомогою сугестивної <a href="Психолог" title="Психолог">психології</a> та шокової терапії в стилі собаки Павлова. Отже, потреби встановлюються на такому низькому рівні, що їх можна і треба (суспільне правило) задовольняти відразу, для того, щоб не виникало болю, який виховує волю зруйнувати існуючий порядок. Існує також суспільний наркотик – "сома", який діє без негативних наслідків, тримає людей юними аж до 60 років (опісля вони раптово вмирають). Отже, <a href="Біль" title="Біль">біль</a> та <a href="Страждання" title="Страждання">страждання</a> забираються у людей, проте, головний герой приходить до висновку, що без цих почуттів не може існувати саме щастя. Паралелі до <a href="Платонов" title="Платонов">Платоновою</a> утопії: <a href="Контроль" title="Контроль">Контролер</a> = філософ, кастове суспільство, діти ростуть без батьків, фільми 3-д без жодного внутрішнього сенсу, книжок та мистецтва не існує, страх перед смертю забирається за допомогою сугестивною психології. Твором, який також почерпнув із Платонівської держави вважається <a href="Роман" title="Роман">роман</a> "Утопія" (місце, яке не існує або щасливе місце) Томаса Мора. Вважається, що тут він <a href="Критики" title="Критики">критикує</a> поняття справедливості та системи економічного комунізму Платона, хоча й його позиція є трохи невизначеною, оскільки автор зазначеного твору викладає свої думки нейтрально, навіть трохи дистанціюється від своєї праці. Використана література 1.Вебер М. Избранные произведения. –М., 2000 2.История политических и правовых учений. <a href="Древний_мир" title="Древний мир">Древний мир</a>. –М.,1988 3.Мала енциклопедія етнодержавства. –К., 1996 4.Політологічний енциклопедичний <a href="Словник" title="Словник">словник</a>. –К..1997 5.Вікіпедія 6.Історія філософії </LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI>
	</div>

Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 52.14.253.170 буде збережений.

категорії
за типом
за алфавітом
завантажені