Реферати, курсові, дисертації, дипломи

[ Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності ]

<div style="font-size:16px;text-align:justify;">
	<DIV TYPE=HEADER> 	 	 </DIV> Реферат на тему «Нові <a href="Тенденції" title="Тенденції">тенденції</a> у культурному та духовному житті <a href="України" title="України">України</a> в роки незалежності» План <OL> 	<LI> 	Утвердження принципів 	плюралізму в ідеологічно-культурній 	сфері. <a href="Процес" title="Процес">Процес</a> національного <a href="Відродження" title="Відродження">відродження</a> 	та труднощі у розвитку культури 	<LI> 	Розвиток освіти в <a href="України" title="України">	Україні</a>. Закон України «Про освіту», 	програма «Освіта» («Україна XXI століття») 	<LI> 	Художня <a href="Творчість" title="Творчість">творчість</a>, 	утвердження багатоманітності в 	літературно-мистецькому <a href="Процес" title="Процес">процесі</a>. 	Повернені імена 	<LI> 	Релігійне <a href="Життя" title="Життя">життя</a> в 	Україні. Реалізація принципу свободи 	совісті </OL> 1. Утвердження принципів плюралізму в ідеологічно-культурній сфері. <a href="Процес" title="Процес">Процес</a> національного відродження та труднощі у розвитку культури Проголошення партійним керівництвом <a href="СРСР" title="СРСР">СРСР</a> перебудови і наростання національно-визвольного руху спричинили значний вплив на стан культури. На хвилі горбачовської «гласності» в <a href="Культура" title="Культура">культурній</a> сфері розгорнулися <a href="Процес" title="Процес">процеси</a> демократизації. Вони проявлялися перш за все у спробах відійти від єдиної компартійної ідеології, що передбачала однозначність оцінок суспільних явищ, у тому числі художньої спадщини, однаковість художньо-мистецького відтворення світу, єдиний підхід до організації народної освіти, культосвітньої <a href="Роботи" title="Роботи">роботи</a> серед населення тощо. З перших днів незалежності стало очевидно, що в новій державі з її багатонаціональним складом населення, широким спектром регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, релігійною неоднорідністю духовна сфера може функціонувати тільки як плюралістична. Такий підхід гарантував кожній особі або певним соціально-політичним групам <a href="Вибір" title="Вибір">вибір</a> ідеології, забезпечував гарантію прав людини, її свободу в духовному розвитку і задоволенні <a href="Культура" title="Культура">культурних</a> потреб. Плюралізм, як багатогранне художнє відтворення світу неможливе без визнання новаторських форм, зокрема тих, що одержали назву <a href="Авангард" title="Авангард">авангард</a>. <a href="Населення_України" title="Населення України">Населення України</a> починає сприймати те нетрадиційне, що запроваджувалося в художній творчості ще на початку XX ст. і від чого через догматичну ідеологію тоталітарної системи воно було відсторонено впродовж значного часу. Доробок художників-авангардистів широко представлений у наш час на численних вернісажах, що проходять у Києві, багатьох містах України. Разом з тим за умов економічної кризи і формування ринкової економіки зменшуються можливості державної підтримки розвитку культури. <a href="Держава" title="Держава">Держава</a> виявилась неспроможною виділяти навіть той мінімум коштів, на який вона була здатна раніше. Таким чином, звільнившись від ідеологічного контролю комуністичної партії, <a href="Культура" title="Культура">культура</a> потрапила в жорсткі лещата фінансової залежності. Частка україномовної <a href="Книги" title="Книги">книги</a> знизилася до 31,6% за назвами і до 35,6% - за тиражами. Відсутність необхідних державних коштів стає причиною закриття або перепрофілювання більшості культурно-освітніх установ. Значно зменшилася чисельність учасників художньої самодіяльності, а також різноманітних гуртків тощо. Закрилися сотні бібліотек, понад тисячу клубів. У масових бібліотечних установах значно скоротився книжковий фонд. Це стало наслідком недостатнього фінансування даної ланки культури. В умовах економічної кризи значно скоротилися можливості держави, підприємств та профспілок надавати <a href="Матеріали" title="Матеріали">матеріальну</a> підтримку культурно-освітнім установам. В результаті <a href="Культура" title="Культура">культурні</a> проблеми й запити широких верств населення і насамперед молоді задовольняються все гірше. <OL START=2> 	<LI> 	Розвиток освіти 	в Україні. Закон України «Про освіту», 	програма «Освіта» («Україна XXI століття») </OL> Одним із найважливіших завдань загальноосвітньої школи є забезпечення виконання «Закону про мови в Українській РСР», прийнятого 1989 р. Відтоді в республіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з українською мовою <a href="Навчання" title="Навчання">навчання</a>, організовано тисячі україномовних класів у школах з російською мовою навчання. З'явилася велика кількість ліцеїв, коледжів, гімназій. Ці заклади значно урізноманітнили <a href="Навчальний_процес" title="Навчальний процес">навчальний процес</a>, сприяли поглибленому розвитку <a href="Здібності" title="Здібності">здібностей</a> учнів і <a href="Студент" title="Студент">студентів</a>. Зроблені помітні кроки в справі гуманізації освіти. Значно більше уваги приділяється вивченню української історії, <a href="Релігії" title="Релігії">релігії</a>, народознавства. В останні роки зроблені такі важливі кроки у сфері освіти, як відновлення діяльності Києво-Могилянської Академії, відкриття в Києві Національної академії <a href="Управління" title="Управління">управління</a>, нових університетів в регіонах України. 1991 p. BP України прийняла Закон «Про освіту», що визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави і передбачив <a href="Кардинали" title="Кардинали">кардинальні</a> зміни в її роботі. Згідно з законом <a href="Освіта" title="Освіта">освіта</a> має бути доступна, гуманна, деполітизована, забезпечувати рівні можливості для людей, бути пов'язаною з національними і культурними традиціями. Реалізація закону тісно пов'язана із зміцненням матеріально-технічної бази освіти, урізноманітненням форм шкільної освіти, впровадженням у навчання новітніх досягнень науки. В умовах незалежності створено нову концепцію розвитку народної освіти - прийнято <a href="Держава" title="Держава">Державну</a> національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»), затверджену Кабінетом міністрів у листопаді 1993 року. Програма передбачає істотну реконструкцію всієї системи освіти, починаючи з дошкільного виховання дітей і завершуючи підвищенням кваліфікації дипломованих спеціалістів. Мова йде про формування високого інтелектуального і культурного потенціалу народу як найціннішого надбання держави. Принциповою позицією концепції є визнання необхідності демократизації всіх ланок середньої й вищої школи. Втілити цей принцип можливо лише на основі урізноманітнення форм шкільної освіти, відмови від пересічної одноманітності та за умов урахування інтересів, нахилів і здібностей дітей. З цією метою в Україні розширюється <a href="Мережа" title="Мережа">мережа</a> шкіл з поглибленим вивченням певних дисциплін, усе більше відкривається ліцеїв, гімназій, інших типів навчальних закладів. У першій половині 90-х років була запроваджена система державного <a href="Ліцензування" title="Ліцензування">ліцензування</a> (надання дозволу на освітню діяльність) та акредитації (визначення професійного рівня діяльності) вузів. Найвищі - III та IV - рівні акредитації одержав 161 вищий навчальний заклад України, включаючи 16 державних (класичних) університетів та ЗО академій. <OL START=2> 	<LI> 	Художня творчість, 	утвердження багатоманітності в 	літературно-мистецькому процесі. 	Повернені імена </OL> Активізувалося <a href="Культура" title="Культура">культурне</a> життя, утворилися культурно-національні товариства. У місцях компактного проживання національних меншин виникли театри-студії, аматорські <a href="Колектив" title="Колектив">колективи</a>. У 1989 р. в республіці працювали чотири єврейських, а також татарський, угорський і польський театри. У ряді областей місцеве <a href="Радіомовлення" title="Радіомовлення">радіомовлення</a>, <a href="Телебачення" title="Телебачення">телебачення</a> розпочали передачі національними мовами. В 1995 р. діяло близько 160 національних культурних товариств. Визнанням високого внеску в <a href="Розвиток" title="Розвиток">розвиток</a> мистецтва і культури України є <a href="Держава" title="Держава">Державна</a> премія ім. Т. Шевченка, що. присуджується Указом Президента <a href="Напередодні" title="Напередодні">напередодні</a> дня народження Кобзаря. Творчі зрушення відбулись у <a href="Література" title="Література">літературній</a> творчості: розширюється тематичний діапазон прозових, поетичних і драматичних творів, урізноманітнюються їхні стильові форми. В <a href="Література" title="Література">літературний</a> процес вступила значна група молодих майстрів. «Паростками нового» назвав Олесь Гончар появу на <a href="Література" title="Література">літературному</a> просторі України часопису «Тернопіль», журналів «Борисфен» на Дніпропетровщині, «Степ» на Кіровоградщині, «Холодний Яр» у <a href="Черкаси" title="Черкаси">Черкасах</a>, «Хортиця» у Запоріжжі. З 1990 р. в Україні став проводитися і набув надзвичайно великої популярності Всеукраїнський фестиваль сучасної <a href="Пісні" title="Пісні">пісні</a> та популярної музики «Червона рута». 1993 р. <a href="ЮНЕСКО" title="ЮНЕСКО">ЮНЕСКО</a> оголосила роком Трипільської культури. В українську літературу повернуті імена В. Стуса, В. Симоненка, Б. Антоненка-Давидовича, I. Багряного, у мистецтво - творчість М. Бойчука та інших. <OL START=2> 	<LI> 	Релігійне життя 	в Україні. Реалізація принципу свободи 	совісті </OL> На <a href="Межі" title="Межі">межі</a> 80-90-х років в умовах <a href="Лібералізм" title="Лібералізм">лібералізації</a> державно-церковних взаємин в Україні стрімко зросла релігійна активність населення. Віруючими визнали себе понад половина громадян нашої держави. Серед суспільних інституцій церква має найбільший авторитет і користується довірою наших співвітчизників. Впродовж 1988-1990 pp. число релігійних об'єднань щороку збільшувалося на третину і на початку 1991 р. становило 10,5 тис. На нові реалії духовного життя народу, державно-церковних і міжконфесійних взаємин Верховна Рада України відреагувала ухваленням 23 квітня 1991 р. Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Однак власну політику щодо релігії й церкви Україна змогла здійснювати лише після остаточного здобуття незалежності. Насамперед наша <a href="Держава" title="Держава">держава</a> відмовилася від тоталітарних методів впливу на віруючих і церковні організації, стала на шлях розбудови цивілізованих і <a href="Демократия_2" title="Демократия 2">демократичних</a> державно-церковних взаємин. Стаття 35 Конституції України, гарантує громадянам <a href="Право" title="Право">право</a> на свободу <a href="Світогляд" title="Світогляд">світогляду</a> і віросповідання. Церква і релігійні організації відокремлені від держави, а <a href="Школа" title="Школа">школа</a> - від церкви. Для громадян, чиї релігійні переконання <a href="Суперечка" title="Суперечка">суперечать</a> службі у Збройних силах, передбачена альтернативна трудова служба. Законодавчо врегульовано питання власності, землекористування, <a href="Підприємництво" title="Підприємництво">підприємницької</a> і благодійницької діяльності релігійних об'єднань. Скасовано положення кримінального і цивільного кодексів радянських часів, що раніше застосовувалися для обмеження прав і навіть з метою переслідування віруючих і релігійних організацій. Дістали можливість легалізувати свою діяльність раніше заборонені владою Українська греко-католицька (інша <a href="Назва" title="Назва">назва</a> - Українська католицька) і Українська автокефальна православна церкви, громади свідків Єгови, численні <a href="Протестантизм" title="Протестантизм">протестантські</a> течії. За роки незалежності віруючим повернуто 3400 храмів, відібраних у них свого часу радянською адміністрацією, збудовано 2 600 нових церков, костьолів, молитовних будинків. Церковну діяльність здійснюють нині 21,3 тис. священнослужителів, значна частина яких підготовлена у духовних навчальних закладах, відкритих в Україні за останнє десятиріччя. Україна - багатоконфесійна держава. Згідно із чинним законодавством, усі конфесії та віруючі рівні перед законом. Станом на 1 січня 2000 р. у нашій державі діяло понад 23,5 тис. релігійних організацій 90 конфесій, течій та напрямків. Половина усіх вітчизняних релігійних громад належить до православ'я (<a href="Українська_Православна_Церква" title="Українська Православна Церква">Українська православна церква</a>, що перебуває в юрисдикції Московського патріархату (діяльність підпорядкованої йому УПЦ далеко не завжди <a href="Відповідь" title="Відповідь">відповідає</a> державним інтересам незалежної України), Українська <a href="Православна_церква" title="Православна церква">православна церква</a> Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква). За чисельністю громад і <a href="Монастирі" title="Монастирі">монастирів</a> друге місце посідає Українська греко-католицька церква, яка назагал домінує у західному регіоні України. Найбільше послідовників католицької церкви традиційно мешкає на Поділлі, Волині, у Галичині та Закарпатті. Національні православні конфесії, а також Українська греко-католицька церква проводять Службу Божу державною мовою України. Відправи Римо-католицької церкви в Україні відбуваються переважно українською, почасти польською і в меншій мірі - російською мовами. Мовою богослужіння в УПЦ Московського патріархату є російська. Протестантизм в Україні представлений 33 напрямками. Питома вага протестантських громад останніми роками динамічно зростає й становить вже понад чверть релігійної <a href="Мережі" title="Мережі">мережі</a> країни. Водночас збільшується число громад мусульман, іудеїв, а також новітніх, нетрадиційних релігійних течій (на Жаль, досить часто згубних для душевного та фізичного здоров'я людини). Релігійне життя України зазнає впливу політичних та економічних <a href="Процес" title="Процес">процесів</a>, що відбуваються у нашій державі. Потребує вирішення низка проблем, що дісталися у спадок від тоталітарних радянських часів та виникли нещодавно, вже після здобуття незалежності. І Дестабілізуючу роль у сучасному українському суспільстві відіграє відсутність єдності у православ'ї. Не сприяють утвердженню громадянської злагоди численні майнові <a href="Конфлікт" title="Конфлікт">конфлікти</a> між віруючими та духовенством різних конфесій, особливо суперництво за право на володіння <a href="Храмовий" title="Храмовий">храмовими</a> приміщеннями. Участь релігійних організацій у політичному житті, масове обдаровування церковними відзнаками (орденами) світських осіб (переважно можновладців), як і спроби політичних партій і рухів використовувати церковні структури у власних інтересах є порушенням чинного українського законодавства, що часом створює додаткову напруженість у нашому суспільстві і підриває авторитет церкви. Подальший позитивний розвиток державно-церковних і міжконфесійних взаємин можливий лише за умови дотримання усіма сторонами вимог чинного законодавства України, а також удосконалення правових <a href="Механізмі" title="Механізмі">механізмів</a> розв'язання проблем, що виникають у сфері релігійного життя. Література <OL> 	<LI> 	Баран Володимир 	Кіндратович.<a href="України" title="України"> Україна</a>: новітня <a href="Історія" title="Історія">історія</a> 	(1945-1991 рр.) / НАН України; Інститут 	українознавства ім. І. Крип'якевича. — 	Л., 2003. — 669с. — Тит. арк. парал. укр. та 	англ. мовами. — Бібліогр.: с. 446-479. — ISBN 	966-02-2917-8. 	<LI> 	Бойко Олександр 	Дмитрович. <a href="Історія_України" title="Історія України">Історія України</a>: Навч. посіб.. 	— 3.вид., випр., доп. — К. : Академвидав, 	2005. — 688с. 	<LI> 	Гісем О.В., Даниленко 	В.М., Левітас Ф.Л., Ольбішевський А.Л., 	Панченко П.П. <a href="Історія" title="Історія">Історія</a> України ХХ ст. Для 	тих, хто готується до іспитів: <a href="Довідник" title="Довідник">Довідник</a> 	/ Інститут історії України НАН України; 	Київський міжрегіональний ін-т 	вдосконалення вчителів ім. Бориса 	Грінченка / П.П. Панченко (ред.). — К. : 	Ніка - Центр, 1999. — 157с. 	<LI> 	Дещинський Л.Є., 	Зінкевич Р.Д., Терський С.В., Батенко 	Т.І., Гаврилів І.О. Історія України та 	її державності. — Вид. 4-те, переробл. і 	доп. — Л. : Бескид Біт, 2008. — 444с. 	<LI> 	Історія України. 	Документи. <a href="Матеріали" title="Матеріали">Матеріали</a>: Посібник / Віктор 	Юхимович Король (уклад.,комент.). — К. : 	Видавничий центр "Академія", 2002. 	— 448с. </OL> <DIV TYPE=FOOTER> 	 	 </DIV> </LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI></LI>
	</div>

Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 3.145.60.149 буде збережений.

категорії
за типом
за алфавітом
завантажені