МІНІЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Державна освітня установа вищої професійної освіти
«Тюменський Державний Нафтогазовий Університет»
Гуманітарний інститут
Кафедра соціальної роботи
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Історія соціальної роботи»
на тему «Система соціального забезпечення
в США »
Виконала: студентка C Рб-08 Алексєєва
Тетяна Іванівна
Перевірила: викладач Галкіна
Галина Анатоліївна
Тюмень 2010
1. Історія Соціального забезпечення у США
Система соціального забезпечення США виникла у результаті масштабних реформ, проведених у середині тридцятих років. Безпрецедентна економічна криза ("Велика Депресія") тридцятих років, стала причиною неймовірно високого безробіття, показав, що уряду штатів, ні місцевих органів влади, ні приватні компанії виявилися можуть подбати про нужденних громадян США. Ситуація вимагала кардинального розв'язання проблеми соціального забезпечення лише на рівні федерального уряду. Тому, починаючи з 1932 року, федеральний уряд почав надавати спочатку кредити, і потім і гранти урядам штатів для надання прямих і трудових посібників громадянам.
Пізніше, в 1935 року, президент США Франклін Рузвельт запропонував в руки Конгресу США проект законодавства про систему соціального забезпечення. Цей законодавчий проект ґрунтувався на рекомендаціях, зроблених членами спеціально створеного Ради з Економічною Безпеки. Невдовзі було прийнято закон «Про Соціальне Забезпечення», який набрав чинності у серпні 1935 року.
Закон передбачає створення двох програм загальнонаціонального масштабу із соціального забезпечення літніх і безробітних. Перша програма заклала підвалини федеральної системи у надання пільг старим і пенсіонерам, яка пропрацювала у промисловому і торговому секторах. Друга програма передбачала створення соціального страхування для безробітних. Законом також передбачалося надання федеральних грантів штатам задля забезпечення реалізації програм щодо підтримки престарілих і інвалідів (переважно сліпих). Закон передбачав також виділення федеральних грантів задля забезпечення дітей медичними послугами (система проіснувала до 1996 року).
Програму з соціального страхування престарілих, тим щонайменше, не одержала цілковитого розвитку, поки їх прийнято певні зміни законі. Прийняті Конгресом в 1939 року поправки до закону «Про Соціальне Забезпечення», які створили пільги особам, що є утримує пенсіонерів та хворих робочих, перетворили систему страхування престарілих в сімейну програму. У 1950-ті роки програма розширили і було поширена багатьох інших професії, які спочатку було вилучено через труднощі, пов'язаних із збиранням інформації про розмірах заробітної плати у деяких галузях.
У 1956 року національну систему соціального страхування було також значно розширено з допомогою створення страхування у разі недієздатності, існували запроваджені пільги для інвалідів праці віці 50 і більше й у дітей-інвалідів. У 1958 року було прийнято нові поправки до закону, внаслідок чого дітям недієздатних робочих також почали надавати пільги. У 1960 року зняли віковий ценз, який встановлює, що пільги, призначені недієздатною робочим, можуть одержати лише особи, досягли 50-річного віку. Поправки 1972 року пов'язали термін “Вартість життя”, з урахуванням якого розраховуються розміри допомоги і пенсій, з Індексом Споживчих Цін (ІСЦ) – постійно розраховуючи економістами коефіцієнтом. Через війну будь-які зміни у показнику ІСЦ вабили зміни і в “вартість життя” - тобто, якщо основні товари зростають, то зростає й пенсія. Цими поправками було також створено систему Пізнього Пенсійного Кредиту, що передбачав збільшення пенсійних виплат особам, які вийшли за рахунок пенсій пізніше призначений термін в 65 років.
Поправки 1983 року зробили обов'язковим надання пільг цивільним федеральним службовцям і службовцям некомерційних організацій. Поправки проте збільшили вік, досягнення давало службовцям право виходити повну пенсію з 65 до 67 років. З іншого боку, пільги стали оподатковуваними декому категорію одержувачів пільг з відносно високим достатком. Поправки 1994 року збільшили планку для страхування заробітків працівників з за квартал до тис. на рік.
Одну з важливих частин соціального законодавства було запроваджено поправками 1965 року до закону «Про Соціальне Забезпечення», , у яких було створено систему страхування здоров'я престарілих. Програма забезпечує медичні потреби осіб, досягли 65 років і більше, незалежно від рівня половини їхньої доходу. Дія програмних засобів останніми роками стикалося з із боку пенсіонерів: через постійне зростання цін на ліки їм ставало дедалі важче набувати їх. У результаті 2003 року було внесено доповнення у цю програму і частину коштів, необхідні купівлі медикаментів, пенсіонерам почав федеральний уряд.
Інші програми сприяння містять у собі Програму з надання продовольчих талонів. Ця програма була створена 1964 року підвищення харчування у сім'ях з низьким достатком. Інший програмою продовольчої підтримки є Спеціальна Програма Додаткового Харчування для жінок, малюків і дітей. Хоча у США немає системи надання сімейних субсидій, але сім'ям з дітьми надаються спеціальні податкові пільги.
Сьогодні існують три типу організацій, які проводять соціальні послуги населенню;
· Державні – фінансуються через бюджет, сформований штатом.
· Приватні неприбуткові – фінансуються з допомогою федеральних грантів, грантів штату і місцевих грантів, і навіть отримують дотації, призначені для державних програм.
· Приватні прибуткові – фінансуються грошима, які клієнти виплачують, щоб отримати послуги, дані організації засновані спеціально щоб одержати прибутку.
Типи послуг, що ці три типу організацій надають до таких тих категорій населення: діти, молодь, сім'ї, діти-інваліди, літні і старі.
2. Система соціальної допомоги у США
Більшість американців — близько 85 відсотків — не багаті й не бідні. Вони становлять широку економічну категорію, іменовану «середній клас». Належність середнього класу означає, що людина або працює на фабриці, або управляє магазином, або є кваліфікованим професіоналом — вчителем або медичним працівником. Належать до цієї категорії і фермери, i поліційні, і комівояжери. Зазвичай це люди добре живуть, мають машини, щорічно користуються відпусткою і здатні оплатити, хоча б частково, навчання своїх дітей в університеті. Вищого середнього класу на економічної драбині коштують дуже багаті люди. Нижче — бідні. Бідність Сполучених Штатів визначити важко. Зазвичай бідної вважається сім'я із трьох чоловік, річний дохід якої 8000 доларів, або менше. Багато бідних мають дохід значно менший, чим зумовлена ця «мінімальна» сума. Жити бідним важко. Не заробляють нічого, або не заробляють досить, щоб вистачало їжу й інші потреби. Багато живуть у старих чи напіврозвалених будинках, а є в державі й взагалі бездомні, котрі живуть в нічліжках. Їм не по кишені ні медичну допомогу, ні вищу освіту для дітей.
Більшість американців стурбовані існуванням у країні бідності. Зрештою, Сполучені Штати відомі саме своїм багатством, достатком продовольства та можливостями кожному створити собі хороше життя. Метою є підтримання економічної системи вільного підприємництва, у якій кожен, бажаючий трудитися, може знайти собі роботу, здатну принести достатній дохід для життя. Проте завжди існує певну кількість людей, прагнуть, але не зуміли знайти собі заняття за здібностями. Кількість безробітних країни коливається залежно від економічної кон'юнктури. По офіційними даними останніми роками безробіття становить від семи до максимально восьми відсотків.
Бідним і безробітним було б набагато важче, коли вони не отримували допомогу федерального уряду та урядів штатів. Система соціального забезпечення у США настільки широка, що спочатку і середині 60-х років майже половину усіх витрат федеральної скарбниці становили виплати на «соціальні потреби», цебто в допомогу людям. Це майже удвічі більше, ніж у 60-ті роки, коли забезпечення соціальних програм витрачалося лише близько 25 відсотків федерального бюджету. Крім федеральних програм уряду всіх п'ятдесяти штатів проводять свої власні програми допомоги нужденним. Програми допомоги бідним включають:
- Допомога із соціального забезпечення — щомісячні суми, сплачувані державою тим, чий дохід не забезпечує таких основних потреб, як їжа, притулок і одяг.
- Медикаменти — надання безплатної медичної допомогу й госпіталізації.
- Продовольчі купони — книжечки спеціальних талонів, дійсних на придбання продуктів у кожному магазині.
- Шкільне харчування — безкоштовні сніданки і обіди що для школярів.
- Розподіл збитків продовольства — у межах програми уряд скуповує дуже багато продовольчих продуктів і безплатно розподіляє їх серед бідних сімей.
На додачу до цього існує програма надання муніципального житла бідним — та й лише бідним — сім'ям вдома, побудованих з допомогою бюджетних коштів. Федеральні, штатні міська влада стежать, щоб квартири цих будинках діставалися сім'ям з низькому рівні доходів. Державні організації забезпечують зміст будинків, оплачуючи персонал, помешкання і опалення.
За відсутності муніципальних будинків бідних, які мають притулку, іноді розселяють на приватних квартирах чи готелях з допомогою держави.
3. Соціальне страхування
Є й багатьох інших програми державну соціальну допомогу нужденним. Самій великої продовжує залишатися програма соціального забезпечення Соціального Страхування. Фінансується за рахунок оподаткування всіх працюючих американців. Практично в кожного трудящого американця віднімається сім відсотків заробітку (за даними на 1985 рік) забезпечення програми соціального страхування. Розходжуються ці гроші різними шляхами:
Після досягнення віку — не раніше 62 років — то вона може кинути роботу й одержати щомісячну пенсію за соціального страхування. (Однак у вона найчастіше американці не можуть виходять пенсію раніше 65 років.)
Якщо робочий чи працівниця втрачають працездатність внаслідок каліцтва, звичайно отримують декларація про посібник із соціального страхуванню. Також виплачуються посібники з соціального страхування вдовам і їхнім дітям робочих,скончавшихся до віку.
Похилим американцям (старших 65-літнього віку років) надається сприяння медичному обслуговуванні і госпіталізацію у рамках федеральної програми Медикамент. Хоча повністю Витрати лікування цю програму не покриває, допомогу вона, тим щонайменше, надає значну. У середньому, вона оплачує близько 74 витрат на госпіталізацію і майже 55 відсотків лікарських гонорарів.
4. Пільгові програми
Є й інші способи надання людям допомоги з боку федерального уряду та урядів штатів:
Страхування безробітним: уряд кожного штату виділяє для виплат трудящим, які роботу за свою провину. Безробітні отримують щотижневі виплати за протягом шість місяців, доки не знайдуть місце. У періоди економічних спадів, коли роботу надзвичайно складно, терміни виплат подовжуються, іноді до року. Суми виплат змінюються у різних штатах, залучаються їхнього забезпечення і кошти з федеральної скарбниці. У штатах існують також відомства, займаються професійної переорієнтуванням робітників і які надають їм сприяти у пошуках нових робочих місць з урахуванням інформації, наданої приватними компаніями.
Пільги ветеранам: колишнім військовослужбовцям надається дешеве чи цілком оплачений обслуговування спеціальних госпіталях для ветеранів. Ветерани, отримали поранення і каліцтва на службі країні Збройні сили, забезпечуються також пенсією безплатної медичної допомогою.
Освіта: В усіх життєвих штатах існує мережу державні школи. У кожному міському мікрорайоні їх менш, ніж у однієї. Школу має кожен населений пункт, незалежно від розміру, окремий сільський район. Всі діти — навіть у сімей, які мають американського громадянства — користуються правом отримання у тих школах повністю безкоштовної освіти. Термін навчання у школах —12 років до віку 17-18 років. Вища ж освіта в коледжах і університетах по більшу частину платне, але кожен штат багато міст мають власні університети, надають освіту за цінами значно більше доступним, ніж приватні.
Молодих людей із родин із низькому рівні доходу можуть одержати субсидії у межах державних програм. Отримані субсидії мають повернути, коли студент завершує навчання й починає працювати.
В усіх життєвих у містах і штатах є безкоштовні публічні бібліотеки, де кожний може читати чи брати додому книжки, журнали та звукозапису.
Ділова життя: Спеціальні державні відомства сприяють підприємцям, або людям, бажаючим зайнятися підприємництвом, до надання кредитів на обзаведення справою. Вважається, що, допомагаючи бізнесменові стати на ноги, держава допомагає людям, котрим будуть в такий спосіб створюватися нові робочі місця поруч із виробництвом корисних товарів та послуг.
Професійне навчання: Урядові програми надають молоді та дорослим із бідних сімей і національних меншин можливості навчання спеціальностями, із якими легше здобути добру роботу. Ці програми, розраховані посприяти молоді, яка проявляє здатність до техніці, мистецтву та деяких інших сферам діяльності, доповнюють систему безплатного середньої освіти.
5. Добровільна допомогу дітям і благодійність
Крім допомоги, наданої у межах державної фінансової системи соціального забезпечення, фінансованої з допомогою податкових засобів і керованої федеральними та місцевими органами влади, американець у скрутну хвилину може розраховувати сприяння кола приватних філантропів і добровільних благодійних організацій. Ряд організацій такого роду має підтримки підприємців та промисловців. Три із багатьох великих благодійних організацій, фінансованих великим бізнесом — фонд Карнегі, фонд Форда та Фонд Рокфеллера, — вклали мільйони доларів на програми підготовки педагогів, зміцнення бази бібліотек, розвитку біомедичних досліджень, громадських наук і поліпшення адміністративних служб. Останні 25 років американські компанії у розвиток громадського добробуту 50 мільярдами доларів.
У скромних масштабах 55 відсотків усіх дорослих американців беруть участь у тих чи інших формах добровільної добродійності, щорічно віддаючи громадським справам 84 мільярда годин. Також кожен американець загалом жертвує на благодійні потреби 1,8 відсотка свого бюджету. Ці цифри допомагають утримувати приватними коледжами, університети, лікарні, дитячих притулків, вдома для сліпих і підстаркуватих, і навіть допомагають фінансувати діяльність таких активних відділу міжнародних організацій, як Червоний Хрест. І організації, й окремі особи можуть реєструвати суми видатків на доброчинність і компенсувати певні проценти їх рахунок федерального уряду.
Потребуючі сім'ї з дітьми, і сім'ї з однією працюючим батьком, є головними одержувачами соціальної допомоги поруч із пенсіонерами й інвалідами. Чимало їх ми включені одночасно у кілька соціальних програм, що, проте, який завжди дозволяє йому вирватися з бідності.
З іншого боку, ще значної частини малозабезпечених сімей, не які підпадають під цих програм, — це повні сім'ї з дітьми, у яких батьки мають низькі доходи. Отже, попри дуже багато програм, різними видами соціальної підтримки охоплена лише деякі з американських сімей.