Індекс групи ___________________
Орловський Олександр Володимирович
м. Бровари Київської області
вул. Київська 300в кв. 51
Приватний підприємець
Контрольна робота
з Основ екології «Біогеохімічні цикли: структура, загальна характеристика, цикли вуглецю, азоту, кисню, сірки».
Викладач: професор Падун Алла Олексіївна
Київ 2006р.
Зміст: Поняття біогеохімічного циклу. 3
Кругообіг речовин в біосфері 4
Кругообіг вуглецю.. 5
Кругообіг кисню.. 8
Кругообіг азоту. 9
Кругообіг сірки. 10
Перелік використаної літератури. 12
Поняття біогеохімічного циклу
На відміну від енергії, котра використовувалася організмом, перетворилась у тепло і втрачається для
екосистеми, речовини циркулюють у біосфері, що і називається біогеохімічними круговоротами або циклами. З 90 з зайвим елементів, що зустрічаються в природі, близько 40 потрібні живим організмам. Найбільш важливі для них і потрібні у великих кількостях:
вуглець, водень, кисень,
азот та
сірка. Кисень надходить у атмосферу в результаті
фотосинтезу та витрачується організмами при диханні.
Азот вилучається з атмосфери завдяки діяльності азотофіксуючих бактерій і повертається до неї іншими бактеріями.
Кругообіг елементів і речовин здійснюються за рахунок саморегулюючих
процесів, в яких беруть участь всі складові екосистем. Ці
процеси є безвідходними. В природі немає нічого даремного або шкідливого, навіть від вулканічних вивержень є користь, бо з вулканічними газами в повітря надходять потрібні елементи, наприклад, азот. Існує закон глобального замикання біогеохімічного
кругообігу в біосфері, діючий на всіх етапах її розвитку. В
процесі еволюції біосфери збільшується роль біологічного компоненту в замиканні біогеохімічного кругообігу. Ще більшу роль в біогеохімічному кругообігу відіграє
людина. Але її роль здійснюється в протилежному напрямку.
Людина порушує
кругообіг речовин, який вже склався, і в цьому виявляється її
геологічна сила, руйнівна по відношенню до біосфери на сьогоднішній день.
Кругообіг речовин в біосфері
Процеси фотосинтезу органічної речовини з неорганічних компонентів триває
мільйони років і за
такий час хімічні елементи повинні були перейти з однієї форми в іншу. Однак цього не відбувається завдяки їх кругообігу в біосфері. Щорічно
фотосинтезуючі організми засвоюють майже 350 млрд. т. вуглекислого газу, виділяють до атмосфери біля 250 млрд. т. кисню і розщеплюють 140 млрд. т води, утворюючи понад 230 млрд. т органічної речовини (в перерахунку на суху вагу).
Величезні кількості води проходять через рослини та
водорості в процесі забезпечення
транспортної функції та випаровування. Це призводить до
того, що
вода поверхневого шару океану фільтрується планктоном за 40 днів, а вся інша вода океану – приблизно за рік. Весь вуглекислий газ атмосфери поновлюється за декілька сотень років, а кисень за декілька тисяч років. Щорічно
фотосинтезом до кругообігу включається 6 млрд. т азоту, 210 млрд. т
фосфору та велика кількість інших елементів (
калій,
натрій,
кальцій,
магній, сірка,
залізо та ін.).
Існування цих
кругообігів придає екосистемі певну тривалість.
Розрізняють два основних кругообігу: великий (геологічний) і малий (біотичний).
Великій
кругообіг, триває мільйони років і полягає в тому, що
гірські породи підлягають руйнуванню, а продукти вивітрювання (в тому числі розчинні у воді поживні речовини) зносяться потоками води у
Світовий океан, де вони утворюють морські напластування і лише частково повертаються на сушу із опадами. Геотектонічні зміни,
процеси опускання материків і підняття морського дна, переміщення морів та океанів на протязі тривалого часу призводять до того, що ці напластування повертаються на сушу і
процес починається знов.
Малий кругообіг (частина великого) відбувається на рівні екосистеми і полягає в тому, що поживні речовини, вода і
вуглець акумулюються в речовині рослин, витрачаються на побудову тіла і на життєві
процеси як самих цих рослин, так і інших організмів (як правило тварин), що з’їдають ці рослини. Продукти розпаду органічної речовини під дією деструкторів та
мікроорганізмів (бактерії,
гриби, черві) знов розкладаються до мінеральних компонентів, доступних рослинам і що втягуються ними у потоки речовини. Кругообіг хімічних речовин з неорганічного середовища через рослинні та
тваринні організми назад у неорганічне середовище з використанням сонячної енергії та енергії хімічних реакцій називається біогеохімічним циклом. У такі цикли втягнуті практично всі хімічні елементи і насамперед ті, що беруть участь в побудові живої клітини. Так,
тіло людини складається з кисню (62.8%), вуглецю (19.37%), водню (9.31%), азоту (5.14%), кальцію (1.38%), фосфору (0.64%) та ще приблизно з 30 елементів.
Кругообіг вуглецю
Самий інтенсивний біогеохімічний цикл – кругообіг вуглецю. В природі вуглець існує в двох основних формах – в карбонатах (вапняках) та вуглекислому газі.
Вуглець бере участь в утворенні
вуглеводів, жирів, білків та нуклеїнових кислот. Основна
маса акумульована в карбонатах
на дні океану (10
16 т), в кристалічних породах (10
16 т), кам'яному вугіллі та нафті (10
16 т) що беруть участь в великому циклі. Основна ланка великого кругообігу вуглецю - взаємозв'язок процесів фотосинтезу і аеробного
дихання (мал. 1). Інша ланка великого циклу кругообігу вуглецю уявляє собою анаеробне дихання (без доступу кисню); різноманітні види анаеробних бактерій перетворюють
органічні сполуки в
метан та інші речовини (наприклад, в болотних
екосистемах, на смітниках відходів). В малому циклі кругообігу бере участь вуглець, що міститься в рослинних
тканинах та тканинах тваринних. Більш докладна схема
кругообігу представлена на мал.2.
СО2 в повітрі і в воді + Н2О в грунті |
Спалювання і Тепло Тепло
вивітрювання
Викопні палива; вапняк (припасена хімічна енергія) |
Глюкоза і інші органічні сполуки; кисень |
Мал. 1. Кругообіг вуглецю в процесах фотосинтезу і аеробного дихання. Опади (руйнують гірські породи) |
Розчинюється
в дощовій
воді
СО2 (при спалюванні викопного палива та лісу) |
Морські організми (вмирають і опускаються на дно) |
Розчинений вуглець (виноситься в океан) |
Утворення викопного палива (при розложенні рослин і тварин) |
Осадові карбонатні породи (переміщуються вглубь земної кори) |
Морські організми (утворюють карбонатнні осадові породи) |
Мал. 2. Кругообіг вуглецю. Кругообіг кисню
В кількісному відношенні головною складовою живої матерії є кисень, кругообіг якого ускладнений його здатністю вступати в різні
хімічні реакції, головним чином реакції окислення. В результаті виникає безліч локальних циклів, що відбуваються між
атмосферою,
гідросферою та
літосферою, які в свою чергу можуть бути порушені
антропогенним фактором. Кисень, що міститься в атмосфері і в поверхневих
мінералах (осадові кальцити, залізні руди), має біогенне походження і повинен розглядатися як продукт фотосинтезу. Цей процес протилежний
процесу споживання кисню при диханні, який супроводжується руйнуванням органічних молекул, взаємодією кисню із воднем та утворенням води. В деякому відношенні кругообіг кисню нагадує зворотний кругообіг вуглекислого газу. В основному він відбувається між атмосферою та живими організмами. Споживання
атмосферного кисню та його відновлення рослинами в процесі фотосинтезу здійснюється досить швидко.
Розрахунки показують, що для повного поновлення всього атмосферного кисню вимагається біля двох тисяч років. З іншого боку, для того, щоб всі молекули води гідросфери були підвержені фотолізу і знов синтезовані живими організмами, необхідно два мільйони років. Більша частина кисню, що виробляється на протязі геологічних епох, не залишалася в атмосфері, а фіксувалася літосферою у вигляді карбонатів, сульфатів, оксидів заліза, і її
маса складає 5,9*10
16 т. Маса кисню, що циркулює в біосфері у вигляді газу або сульфатів, розчинених в океанських та континентальних водах, в декілька разів менша (0,4*10
16 т).
Відзначимо, що, починаючи з певної концентрації, кисень дуже токсичний для клітин і тканин (навіть у аеробних організмів). А живий анаеробний організм не може витримати ( це було доведене ще в минулому сторіччі Л. Пастером) концентрацію кисню, що перевищує
атмосферну на 1%.
Кругообіг азоту
Газоподібний азот виникає в результаті реакції окислення аміаку, який утворюється при виверженні
вулканів та
розкладені біологічних відходів: 4 NH
3 + 3 O
2 ® 2 N
2 + 6 H
2O.
1.
Кругообіг азоту – один з самих складних, але водночас самих
ідеальних кругообігів. Незважаючи на те, що азот складає біля 80% атмосферного повітря, в більшості випадків він не може бути безпосередньо використаний рослинами, так як вони не засвоюють газоподібний азот. Втручання живих істот у
кругообіг азоту підпорядковане суворій ієрархії: лише певні категорії організмів можуть виявляти вплив на окремі фази цього циклу. Газоподібний азот беззупинно надходить до атмосфери в результаті
роботи деяких бактерій, тоді як інші бактерії – фіксатори (разом з синьо-зеленими
водоростями) постійно поглинають його, перетворюючи в нітрати. Неорганічним шляхом нітрати утворюються й в атмосфері в результаті електричних розрядів під час гроз. Найбільш активні споживачі азоту – бактерії на кореневій системі рослин сімейства бобових. Кожному виду цих рослин притаманні свої особливі бактерії, що перетворюють азот в нітрати. В процесі біологічного циклу нітрат – іони (NO
3-) та іони амонію (NH
4+), що поглинаються рослинами з ґрунтової вологи, перетворюються у
білки,
нуклеїнові кислоти і так далі. Потім утворяться відходи у вигляді загиблих організмів, що є об'єктами життєдіяльності інших бактерій та грибів, перетворюючих їх в
аміак. Так виникає новий цикл кругообігу. Існують організми, здатні перетворювати аміак у нітрити, нітрати і в газоподібний азот. Основні ланки кругообігу азоту в біосфері представлені схемою на мал.3.
Біологічна активність організмів доповнюється промисловими засобами отримання азотомістких органічних та неорганічних речовин, багато з яких застосовуються в якості добрив для підвищення продуктивності та росту рослин.
Блискавки
Денітрофікуючі
Азотофіксуючі бактерії
бактерії
Синьо – зелені
Бактерії Опади водорості
Аміак і іони аммонія (в грунті і воді) | |
Бактерії
Бактерії
Бактерії
Мал. 3. Кругообіг азоту Кругообіг сірки
З природних джерел сірка потрапляє до атмосфери у вигляді сірководню, двооксиду сірки і часток сульфатних солей (мал. 4). Біля однієї третини сполук сірки і 99% двооксиду сірки –
антропогенного походження. В атмосфері протікають реакції, що призводять до кислотних опадів:
2SO
2 + O
2 ® 2SO
3 , SO
3 + H
2O ® H
2SO
4 .
+ O
2 Атмосфера
+ Н
2О
+ NH
3
Туман и опади (дощ, сніг) | |
* *
Організми, що розлагаються |
**
**
Мал. 4. Кругообіг сірки Перелік використаної літератури:
1. Болин Б. Круговорот углерода. /Биосфера. – М.:Мир, 1972.-С. 91-104.
2. Бондарев Л.Г. Роль растительности в миграции минеральных веществ в атмосфере. // Природа.,1981, № 3, С.86-90.
3. Войткевич Г.В.
Бактерии и состав атмосферы. – М.: Издательство МГУ, 1984, 272с.
4. Гаррелс Р.М. Круговорот углерода, кислорода и серы в течении геологического времени. – М.:
Наука, 1975 - 48с.
5. Делвич К. Круговорот азота. /Биосфера. – М.:Мир, 1972.-С. 105-119.
6. Добровольский В.В. Основы биогеохимии. Учебн. пособие для геогр., биол., геолог., с-х спец. вузов. – М.: Высшая
школа, 1998. –413с.
7. Добродеев О.П., Суетова И.А. Живое вещество Земли. М.: Издательство МГУ, 1986.
8. Заварзин Г.А. Бактерии и состав атмосферы. - М.: Наука, 1984.- 199с.
9. Ковальский В.В. Геохимическая экология. – М.: Наука, 1974.- 289с.
10. Ковда В.А.
Биогеохимические циклы в природе и их нарушение человеком. /Биогеохимические циклы в биосфере. - М.: Наука, 1976. – С.19-35.
11. Лейн А.Ю., Иванов М.В. Глобальные
биогеохимические циклы элементов и влияние на них деятельности человека. //Геохимия. 1976, № 8, С.1252-1277.
12. Френд Дж.П. Циклы серы в природе. //Химия нижней атмосферы. //Под ред. С.Расула.- М.: Мир, 1976. –С. 223-251.