[ Біологічне забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини ] | - | < 0,01 | <0,5 | |||
Концентрати сироваткових білків, казеїн, казеїнати, гідролізати молочних білків | < 0,01 | <0,5 | - | - | < 0,01 | <0,5 |
Таблиця 2. Гранично допустимий вміст антибіотиків у продуктах тваринного походження, од./г
Назва засобів | Вид тварин | Назва продукту | Максимальний рівень залишків, мг/кг (л) |
Бензилпеніцилін | Усі види | М'ясо, печінка, нирки | 0,05 |
|
| Молоко | 0,004 |
Спектиноміцин | ВРХ, свині, кури | М'ясо | 0,3 |
|
| Печінка | 2,0 |
|
| Нирки | 5,0 |
|
| Жир | 0,5 |
| ВРХ | Молоко | 0,2 |
Дигідрострепто міцин і стрето міцин | ВРХ, свині, вівці, кури | М'ясо, печінка і жир | 0,5 |
|
| Нирки | 1,0 |
| ВРХ | Молоко | 0,2 |
Неоміцин | ВРХ, свині, вівці, кози, | М'ясо, печінка і жир | 0,5 |
| кури, качки, індики | Нирки | 5 |
| Кури | Яйця | 0,5 |
| ВРХ | Молоко | 0,5 |
Гентаміцин | ВРХ, свині | М'ясо, жир | 0,1 |
|
| Печінка | 0,2 |
|
| Нирки | 1,0 |
| ВРХ | Молоко | 0,1 |
Хлортетрациклін | ВРХ, свині, птиця | М'ясо | 0,1 |
| ВРХ, свині, вівці і птиця | Нирки | 0,6 |
Таблиця 5.3 Максимальні рівні залишків ветеринарних препаратів
Назва засобів | Вид тварин | Назва продукту | Максимальний рівень залишків, мг/кг (л) |
Елбендазол | ВРХ | М'ясо, жир, молоко | 0,1 |
|
| Печінка, нирки | 5,0 |
Клозантел | Вівці | М'ясо, печінка | 1,5 |
|
| Нирки | 5,0 |
|
| Жир | 2,0 |
| ВРХ | М'ясо, печінка | 1,0 |
|
| Нирки, жир | 3,0 |
Івермектин | ВРХ | Печінка | 0,1 |
|
| Жир | 0,04 |
Флубендазол | Свині | М'ясо, печінка | 0,01 |
| Птиця | М'ясо | 0,2 |
|
| Печінка | 0,5 |
|
| Яйця | 0,4 |
Тіабендазол | ВРХ, вівці, кози і свині | М'ясо, печінка, | 0,1 |
|
| нирки і жир |
|
| ВРХ, кози | Молоко | 0,1 |
Триклобендазол | ВРХ | М'ясо | 0,2 |
|
| Печінка, нирки | 0,3 |
|
| Жир | 0,1 |
| Вівці | М'ясо, печінка, | 0,1 |
|
| нирки, жир |
|
Левамізол | ВРХ, вівці, свині і птиця | М'ясо, нирки і жир | 0,01 |
|
| Печінка | 0,1 |
Фебантел, фенбендазол і оксфендазол | ВРХ, вівці і свині | М'ясо, нирки і жир | 0,1 |
|
| Печінка | 0,5 |
| ВРХ, вівці | Молоко | 0,1 |
Моксидектин | ВРХ, вівці й олені | М'ясо | 0,02 |
|
| Печінка | 0,1 |
|
| Нирки | 0,05 |
|
| Жир | 0,5 |
Доремектин | ВРХ | М'ясо | 0,01 |
|
| Печінка | 0,1 |
|
| Нирки | 0,03 |
|
| Жир | 0,15 |
2.2 Гормональні препарати
Для стимулювання м'ясної і молочної продуктивності худоби, несучості птиці використовують гормональні препарати та їхні аналоги. Найчастіше застосовують статеві гормони, їхні синтетичні аналоги й анаболічні стероїди: естрадіол, тестостерон, прогестерон, треноболонацетат, ацетат мегестролу, ралгро (зеранол), антитеріоїдні. До препаратів, які гальмують функцію щитоподібної залози, належать бетазин, АХК (амоній хлорно-кислий), МХК (магній хлорно-кислий), білкові гормони та їхні індуктори: гормони росту, інсулін, пролактин, анаболін, субстрактні індикатори (біогенні аміни, амінокислоти). До фітогормонів належать фітоестрогени, гіберелін, а також комплекси гормональних препаратів. Препарати тваринам, яких відгодовують на м'ясо, дають з кормом, ін'єктують або імплантують. За рахунок пролонгованої форми або імплантації препарати тривалий час містяться в організмі тварин. У разі порушення термінів застосування препаратів, а також витримки тварин для виділення з організму стимулятора препарати залишаються в м'ясних продуктах. Крім того, солі хлорної кислоти (АХК, МХК) після виділення з організму тварин з калом мігрують із ґрунту в рослини, довго зберігаються в них і знову потрапляють в організм тварини чи людини з рослинними продуктами або м'ясом.
Залишкові кількості гормональних препаратів у м'ясі можуть істотно порушувати гормональні процеси, спричиняти тяжкі хвороби. Встановлено, що серед стероїдів найнебезпечніші для здоров'я людини залишкові кількості синтетичних естрогенів.
Використання гормональних препаратів та інших біокаталізаторів потребує додаткових гігієнічних досліджень щодо їхньої токсикології, накопичення у клітинах і тканинах організму.
Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВООЗ із харчових добавок і кон-тамінантів не встановлено максимально допустимих рівнів залишків трьох стимуляторів росту: естрадіолу-178, прогестерону і тестостерону. Вважають, що використання цих препаратів як стимуляторів росту не є небезпечним для здоров'я людини за дотримання встановленої практики тваринництва. Для інших видів встановлено граничні рівні залишків (табл. 4).
2.3 Мікотоксини
Серед так званих пріоритетних забруднювачів провідне місце належить токсичним метаболітам пліснявих грибів - мікотоксинам (від грецького mykos гриб і toxicon - отрута). Розвиток науки з усією очевидністю довів, що інтоксикація мікотоксинами є не лише реальною, а й загрозливою для здоров'я населення планети. За масштабами небезпеки хронічні токсикози перевершують усі відомі спалахи гострих форм таких отруєнь у Японії, Росії, Індії, Китаї та США, які забрали життя багатьох тисяч людей.
Плісняві токсинотвірні гриби, які характеризуються величезною видовою різноманітністю, уражують сільськогосподарські рослини під час вегетації і можуть розвиватися на агропродукції під час зберігання. Потрапляючи в організм тварин з кормами, мікотоксини накопичуються у м'язовій тканині і тим самим забруднюють продукцію тваринництва. Вони зазвичай зберігаються в продуктах після технологічного оброблення і консервування.
Таблиця 4. Максимальні рівні залишків стимуляторів росту
Назва засобів | Вид тварин | Назва продукту | Максимальний рівень залишків, мг/кг (л) | |||||||||||||
Зеранол | ВРХ | М'ясо | 0,002 | |||||||||||||
|
| Печінка | 0,01 | |||||||||||||
Тренболон ацетат | ВРХ | М'ясо | 0,002 | |||||||||||||
Карбадокс | Свині | М'ясо | 0,005 | |||||||||||||
|
| Печінка | 0,03
Розмножуючись на харчових продуктах, багато пліснявих грибів не тільки забруднюють їх токсинами, а й погіршують органолептичні властивості цих продуктів, знижують харчову цінність, спричиняють псування, роблять їх непридатними для технологічного перероблення. Використання в тваринництві кормів, уражених грибами, призводить до загибелі чи захворювань худоби і птиці. Щорічні збитки у світі від розвитку пліснявих грибів на сільськогосподарських продуктах і промисловій сировині перевищують ЗО млрд доларів. Нині відомо понад 250 видів різних мікроскопічних грибів, що продукують близько 500 токсичних метаболітів, які вирізняються не лише високою токсичністю, а й мутагенними, тератогенними та канцерогенними властивостями. Серед мікотоксинів своїми токсичними властивостями і загальним поширенням виділяються афлатоксини, охратоксини, трихотеценові ікотоксини, зеараленон і патулін, хоча потенційно небезпечними для людини є й багато інших мікотоксинів. Афлатоксини є метаболітами пліснявих грибів: Aspergillus flavus, Aspergillus parasiticus, Penicillium puberulum. Вони накопичуються в кормах із видимим і навіть невидимим ураженням їх пліснявими грибами. Багато (до 200-700 мг/кг) афлатоксинів виявляють в ураженому арахісі, кукурудзі, пшениці, соняшнику, комбікормах. За використання таких кормів афлатоксини можуть накопичуватися у м'ясі худоби і птиці (до 20-30 мг/кг у м'язах, 80-130 мг/кг в печінці), молоці (до 20 мг/кг), а також у яйцях. Потрапляючи в організм лактуючих тварин, афлатоксин В1 трансформується в афлатоксин М1 і виділяється з молоком. Це найнебез-печніші серед відомих нині 13 афлатоксинів. Афлатоксини мають високу канцерогенність, антивітамінні властивості (К, Е, Д). Інтоксикація навіть невеликими дозами афлатоксину спричиняє у людей цироз і карциному печінки, а також тератогенні та генетичні ушкодження, знижує загальну і специфічну резистентність. Афлатоксини - стійкі сполуки. Вони не втрачають своїх властивостей під час варіння і сушіння м'яса, пастеризації молока. Щоб запобігти забрудненню продуктів афлатоксинами, потрібно використовувати лише якісні корми, дотримуватися термінів витримки тварин після перенесених афлатоксикозів і своєчасно досліджувати продукти на наявність у них афлатоксинів. Забій тварин на м'ясо, а також використання лактуючих тварин для отримання молока дозволяється не раніше, ніж через три доби після одужування від мікотоксикозів. Максимально допустима концентрація афлатоксинів у харчових продуктах - 5 мг/кг. Використана література
|