додати матеріал


приховати рекламу

Юридична професія та види юридичної роботи

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації
Бєлгородський юридичний інститут

Кафедра організації розкриття та розслідування злочинів

Дисципліна: Вступ до спеціальності

Реферат

На Тему: «Юридична професія та види юридичної роботи»
Підготував:
Курсант 144 взводу
Рядовий міліції
Червоний О.М.
Перевірив: Преподаватеть кафедри
капітан міліції
Хабат В.А.
Білгород 2008

Приблизне розподілення часу:

План Реферати

Сторінки
Вступна частина
3
Навчальні питання:
1. Основні риси юридичної професії.
4
2. Види юридичної роботи та юридичні спеціальності.
10
3. Особистісні та кваліфікаційні вимоги до професії юриста (слідча спеціалізація).
20
Заключна частина (підбиття підсумків)
24

Введення
Важлива соціальна роль юриста у правовому цивілізованій державі пред'являє до нього високі професійні та морально-етичні вимоги. Для того, щоб відповідати цим високим вимогам, кожен, який обрав в якості професії юридичну діяльність, пов'язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ, повинен постійно підвищувати свій загальний культурний і професійний рівень, щоб повністю відповідати сучасним вимогам і високому призначенню юридичної професії в житті суспільства . Для того, щоб бути кваліфікованим юристом, треба багато знати, володіти великими знаннями і досвідом правової роботи. У силу характеру своєї професійної діяльності юрист повинен володіти не тільки глибокими юридичними знаннями, але й високою правовою культурою, професійною етикою і естетикою. Професії юриста притаманні загальні риси, які не залежать від виду виконуваної спеціалістом цього профілю роботи. До таких рис відносяться: гуманізм і справедливість, державний характер, психолого-педагогічна спрямованість, творчий дослідний характер, самостійність і незалежність у прийнятті рішень, організаторський характер і т.д.

1. Основні риси юридичної професії
Діяльність юриста характеризується множинністю соціальних зв'язків, повсякденним безпосереднім дозволом життєвих ситуацій, що виникають у всіх сферах життєдіяльності людей: у побуті, сім'ї, праці, економіці, сфері культури, соціального забезпечення і т.д. І немає нічого більш непрофесійного для юриста, ніж прояв байдужості, байдужості до долі людини. Юридична професія вимагає від особистості об'єктивності, володіння почуттям справедливості та співчуття, особистої бездоганності.
Робота юриста пов'язана з правовим дозволом виникають у житті ситуацій, із захистом прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави. Юристу за родом роботи доводиться підбивати конкретний життєвий випадок під конкретну норму, тобто під загальне правило, що пропонує вид і міру можливого або належного поводження. Для чого від юриста потрібно не тільки висока професійна компетентність, а й громадянська життєва позиція
Громадянська позиція юриста має велике значення при соціальної оцінці фактів, подій, що мають юридичне значення, при виборі виду і міри примусового впливу до правопорушника, при обранні та застосуванні до винного встановленого рамками закону покарання. Скажімо, надмірно строга установка юриста може привести до розширення їм сфери дії кримінального закону, до застосування більш суворих заходів покарання. Помірна установка може виразитися в обмеженні сфери дії кримінального закону і в пом'якшенні покарання. Ліберальна установка юриста може призвести до необгрунтованого прояву "гуманізму" стосовно злочину і несправедливим, нелюдським відношенню до потерпілого, до суспільства в цілому.

Державний характер юридичної професії.
Службова діяльність юриста носить державний характер. Вона пов'язана з питаннями дотримання державної дисципліни, забезпечення законності, зміцнення правопорядку та ін Багато юристів займають посади в державному апараті, перебувають на державній службі і наділені владними повноваженнями. Робота юриста характеризується високими вимогами до точного відповідності прийнятих ним рішень чинному законодавству Він зобов'язаний активно проводити в життя політику держави, відповідально ставиться до дорученої справи, бути готовим до захисту прав, свобод і законних інтересів особистості, інтересів суспільства і держави від протиправних посягання.
Психолого-педагогічна спрямованість професії юриста.
Робота юриста пов'язана з поведінкою людей у ​​сфері регульованих правом відносин. Йому доводиться стикатися з досить інтимними взаєминами людей, вникати в їхні складні душевні стани, вирішувати конфліктні ситуації, мати справу з людськими пристрастями, вторгатися в духовних світ людини, виступати в ролі арбітра, педагога-вихователя. У зв'язку з цим в правовій роботі багато чого залежить від особистісних якостей юриста, від педагогічних здібностей, від уміння встановлювати і підтримувати контакти з людьми, від знання основ загальної психології і однієї з її галузей - юридичної психології. Юридична робота не може успішно вестися без знання психології злочинної поведінки і особистості злочинця, судової психології, пов'язаної з судочинством, виправної психології та педагогіки, психології осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, тобто без професійної психологічної підготовки. Крім того, від юриста-керівника, а в цій ролі юристи виступають досить часто, потрібне знання основ управлінської психології та педагогіки.
Від юриста-співробітника органів внутрішніх справ потрібне вміння діяти в надзвичайних умовах і зберігати при цьому емоційну стійкість до сприйняття негативних явищ. Він повинен мати здатність протистояти негативному впливу середовища правопорушників, з якими у зв'язку з виконанням службових обов'язків стикається співробітник, переконаністю до необхідності вести боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, а також порушеннями загальнолюдських норм моралі.
Творчий, дослідницький характер професії юриста.
Він виражається у творчому застосуванні правових та інших знань, в умінні і здатності самостійно, з урахуванням всіх обставин розбиратися у складних життєвих ситуаціях, знаходити істину, об'єктивно оцінювати факти і явища, робити правильні висновки і приймати в межах закону найбільш оптимальні рішення. Для цього від юриста потрібно широта поглядів, допитливість розуму, мудрість і розсудливість. Розслідування і розкриття злочинів, дозвіл і розгляд справ про адміністративні правопорушення, аналіз інформації, виробництво висновків і висновків, відтворення подій, що мали місце в минулому, і т.п. носять характер дослідницької роботи. У зв'язку з цим, чим менше шаблонності в роботі юриста, тим більше ймовірне ухвалення об'єктивних рішень, успіх у правоохоронній та іншій юридичній роботі.
Зрозуміло, творчий підхід до вирішення життєвих ситуацій повинен здійснюватися в рамках права. Творче дію не повинно виходити за межі закону.
Разом з тим, закон не тільки представляє юристу право, а й зобов'язує його у встановлених законом межах приймати найбільш доцільні рішення на свій розсуд. Від практичної доцільності, від вибору оптимального варіанта рішення багато в чому залежить ефективність реалізації норм права, законність і справедливість застосовуваного рішення. Доцільність означає, що юрист зобов'язаний максимально враховувати конкретну обстановку, час, місце та умови своєрідності становища і т.п. Розсуд у роботі юриста може, зокрема, виражатися в наданні йому права приймати рішення на основі вільного вибору одного з декількох, рівнозначних з точки зору законності, варіантів вирішення справи, передбачених правовою нормою. Наприклад, однаково буде відповідати вимогу законності будь-яка із заходів впливу, застосована суддею до винної особи (за дрібне хуліганство) - штраф, адміністративний арешт. Це право надано судді, який вибирає з урахуванням обставин справи, особистості правопорушення один з декількох можливих варіантів. Тому творчий, дослідницький характер юридичної роботи, використання в ній досягнень науки і техніки при суворому дотриманні вимог закону складають одну з основних рис юридичної професії.
Самостійність і незалежність у прийнятті рішень.
Творчий характер професії юриста нерозривно пов'язаний з самостійністю і незалежністю в прийнятті рішень. У якій би посаді не працював юрист, він перш за все є правознавцем і повинен керуватися нормами права, вирішувати справи і питання самостійно, керуючись своєю совістю і правосвідомістю. На захисті незалежності юриста стоїть закон. Так, слідчий має процесуальної незалежністю, судді незалежні і підкоряються лише закону.
Зрозуміло, міра самостійності залежить від виду роботи і займаної юристом посади. Самостійність виражається насамперед в оцінці ситуації і в застосуванні права, підпорядкуванні юриста законом. Ця риса професії нерідко вимагає від юриста мужності і стійкості, щоб не піддатися тиску з боку. Юрист не може навіть при знаходженні в службовому підпорядкуванні діяти всупереч закону. Самостійність як риса професії юриста органічно пов'язана з його відповідальністю. Юрист цілком несе відповідальність перед законом за свої дії і прийняті ним рішення.
Організаторський характер роботи юриста.
Юрист за родом своєї діяльності виступає в тій чи іншій мірі в якості організатора, керівника з реалізації правових норм, особи, що впливає на поведінку людей з метою дотримання та виконання ними законів. Юридична робота - це робота, пов'язана з людьми. Вона вимагає встановлення контактів і взаємозв'язків між різними органами, установами, об'єднаннями громадян. Крім того, багато юридичних посади в силу свого правового статусу відносяться до числа керівних, наприклад, прокурор району, голова районного суду, завідувач юридичним відділом підприємства, інші юристи-керівники, які очолюють колективи.
До юриста-керівникові повною мірою відноситься вимоги, що висуваються до керівника - вміння розбиратися в людях, організаторські чуття, практичний досвід, розпорядливість, товариськість, здатність залучати до себе людей, сильна воля, професійний і моральний авторитет, умілий підхід до підлеглих, знання основ науки управління і наукової організації управлінської праці.
Юрист-працівник органів внутрішніх справ також повинен володіти організаторськими навичками, постійно прагнути до нового, володіти вмінням робити позитивний вплив на людей, високою працездатністю, вміти діяти чітко і рішуче в нетипових екстремальних ситуаціях, мати здатність перемикатися з одного виду роботи на інший.
Формализованность.
Роботі юриста властива риса формалізованності. Крім пізнавальної діяльності роботі юриста властива і посвідчувальний діяльність. Юрист має справу з достовірними фактами і нормами права, реалізує право в порядку, встановленому процесуальним законодавством. У цьому сенсі професії юриста, певною мірою притаманний формалізований характер. У своїй роботі він спирається на точні зафіксовані дані. Предметом його праці служить інформація, зібрана і закріплена в установленому порядку в документах. Точність, нерідко вимагає від юриста власноручного фіксації та посвідчення мали місце фактів, вчинених дій і прийнятих рішень. Цим пояснюється та обставина, що в професії юриста значно місце займає посвідчувальний (канцелярська) робота, яка не дуже приваблива, але абсолютно необхідна.
Розглянуті вище загальні риси відрізняють юридичну професію від інших професій інтелектуальної праці, вони пов'язані з кваліфікаційними вимогами до професії юриста.

2. Види юридичної роботи та юридичні спеціальності
Юридична робота - це дуже багатогранна діяльність. Вона здійснюється у всіх сферах соціального життя. Юристи працюють в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратурі та адвокатурі. Фахівці-правознавці працюють в юридичних відділах, бюро і т.п. підприємств і соціально-культурних установ, в кооперативних організаціях, громадських об'єднаннях, в органах, що здійснюють міжнародні зв'язки, в освітніх та науково-дослідних установах. Фахівці юридичного профілю використовуються в контрольних та інспекційних органах (торгівлі, фінансів тощо), в комісіях із захисту прав неповнолітніх та інших комісіях, які перебувають при органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, в апараті відділів та управлінь виконавчих органів. Юристи очолюють комітети з законодавства та інші комітети законодавчих органів. Намітилася тенденція залучення до роботи зазначених органів фахівців, що мають юридичну освіту, обумовлена ​​побудовою правової держави, підвищенням ролі права і юристів в житті суспільства.
Залежно від змісту юридичної роботи, сфери її застосування, форм і методів ведення вона ділиться на відповідні види. До основних видів відносяться: правосуддя, прокурорський нагляд, надання юридичної допомоги громадянам та організаціям (адвокатська діяльність), здійснення нотаріальних дій, правова робота в державних органах, на підприємствах в установах і організаціях. Існування різних видів юридичної роботи обумовлює спеціалізацію юристів, без якої кваліфіковане та успішне виконання того чи іншого виду роботи малоймовірно.
Відповідно перелічених видів юридичної роботи розглянемо юридичні спеціальності: прокурор, суддя, слідчий, адвокат, нотаріус, юрисконсульт.
Прокурор - це посадова особа органів прокуратури, наділена повноваженнями щодо здійснення нагляду за точним і неухильним виконанням законів федеральними та виконавчими органами суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, органами контролю, їх посадовими особами, а також органами управління та керівниками комерційних та некомерційних організацій, органами, які проводять оперативно-розшукову та слідчу діяльність, адміністраціями органів і установ, що виконують покарання і які використовують призначені судом міри примусового характеру, адміністраціями місць тримання затриманих і взятих під варту.
Прокурор здійснює кримінальне переслідування відповідно до кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації, координує діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, бере участь у розгляді справ судами, опротестовує суперечать закону рішення, вироки і постанови судів. На посади прокурорів району, міста, в установленому порядку призначаються громадяни не молодше 25 років, які мають стаж роботи прокурором або слідчим в органах прокуратури не менше трьох років. Прокурори повинні в установленому порядку розглядати пропозиції, заяви і скарги громадян, державних і громадських об'єднань та приймати заходи по своєчасному відновленню порушених прав і законних інтересів громадян і організацій, усунення будь-яких порушень законів, від кого б ці порушення не виходили.
Наглядайте за виконанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, прокурор у межах своєї компетенції вимагає для перевірки кримінальні справи, матеріали, документи та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини. Важливим інструментом контролю за дотриманням законності є перевірка прокурором всього доказового матеріалу у справі, що надійшов від органу дізнання або попереднього слідства з обвинувальним висновком. Прокурор має право скасувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які виробляють дізнання. Він має право відсторонити осіб, які виробляють дізнання або слідчого від подальшого ведення розслідування, якщо допущені порушення закону. Прокурор порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні, зупиняє провадження в кримінальних справах, стверджує обвинувальні висновки і направляє кримінальні справи до суду. Прокурор наділений правом брати участь при розгляді справ у судах. Він, зокрема, дає висновки з виниклими під час судового розгляду питань, висловлює суду свої міркування про застосування заходи кримінального покарання, пред'являє позови, підтримує перед судом державне обвинувачення у кримінальних справах, опротестовує незаконні рішення, вироки, ухвали і постанови суду, незаконні дії судового пристава-виконавця та ін
При здійсненні нагляду за дотриманням законів у місцях утримання затриманих - в ізоляторах тимчасового утримання, місцях утримання під вартою - слідчих ізоляторах, при виконанні покарань та інших заходів примусового характеру, призначуваних судом, прокурор з метою перевірки дотримання законів систематично відвідує ці місця, знайомиться з документами , на підставі яких особи піддані заходам примусу. Негайно звільняє осіб, які незаконно утримуються в місцях позбавлення волі або в порушенні закону піддані затриманню, арешту, примусового лікування чи вихованні. Прокурор перевіряє також відповідність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ законів, які регулюють порядок і умови утримання цих осіб у цих установах та місцях виконання покарань, зупиняє їх виконання і опротестовує.
До найбільш важливим професійним особливостям роботи прокурора відносяться:
- Універсальність (прокурор повинен бути фахівцем у попередньому слідстві, в діяльності установ та органів, виконуючих покарання і призначення судом заходів примусового характеру, адміністрації місць тримання затриманих і взятих під варту і, зрозуміло, фахівцем у загальнонаглядової справі),
- Організаторський характер прокурорської діяльності;
- Мистецтво мовлення (повинен надавати своїм виступам у суді, на зборах публіцистичну пристрасність, точно і аргументовано висловлювати свої думки);
- Принциповість і наполегливість, об'єктивність і непідкупність у справі забезпечення законності.
Вимоги, що пред'являються до прокурора, поширюються на всіх працівників прокуратури - заступників і помічників прокурорів, прокурорів відділів та управлінь.
Суддя - посадова особа, призначена Президентом Росії у встановленому законом порядку до складу судового органу для здійснення правосуддя на професійній основі, а також світовий суддя, призначений (обраний) на посаду законодавчим органом державної влади суб'єкта РФ, або обирається населенням відповідного судового ділянки. Згідно з чинним законодавством суддею може бути призначений громадянин, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи з юридичної професії не менше п'яти років при наявності позитивного висновку відповідної кваліфікаційної колегії суддів. Соціальна роль і правовий статус судді характеризується низкою особливостей.
Суддя судів загальної юрисдикції виконує важливі функції щодо здійснення правосуддя.
Правовий статус судді характеризується незалежністю, він підкоряється лише закону. Незалежність суддів забезпечується встановленим законом порядком їх призначення, несменяемостью, недоторканністю суддів, суворої юридичною процедурою здійснення правосуддя, таємницею наради суддів при винесенні судових рішень і забороною вимагати її розголошення, відповідальністю за неповагу до суду або втручання у вирішення конкретних справ, створенням необхідних організаційно-технічних умов для діяльності судів, а також матеріальним і соціальним забезпеченням суддів, відповідним їх високому статусу.
Судді мають владні повноваження, необхідні для здійснення правосуддя. Ці повноваження визначаються законодавством. Зокрема, суддя має право: вимагати від посадових осіб і громадян виконання своїх розпоряджень, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків, вносити подання до державних органів, громадські організації, посадовим особам про усунення порушень закону або причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запитувати інформацію від державних і громадських органів, наукових установ та інформаційних центрів. Зазначені органи і посадові особи зобов'язані виконувати вимоги і розпорядження суддів, пов'язані із здійсненням судовою діяльністю, своєчасно відповідати на їх подання і запити.
Робота судді характеризується застосуванням норм різних галузей права. З цього випливає, що суддя повинен володіти універсальними правовими знаннями, високим професіоналізмом, життєвим досвідом і досвідом юридичної роботи, мудрістю, бути незалежним, принциповим при розгляді та вирішенні справи, об'єктивним, володіти витримкою і незворушністю при виконанні покладених на нього завдань, здатністю вести, направляти судовий процес, рішучістю взяти на себе відповідальність за долю справи, умінням підтримувати високий суддівський авторитет, бути гідним свого звання судді.
Суддя арбітражного суду - посадова особа, що дозволяє в основному економічні суперечки. Він керує розглядом економічного чи іншого спору, пов'язаного з господарською діяльністю, приймає рішення у справі, забезпечує захист прав і законних інтересів сторін. Він зобов'язаний виявляти порушення законності, державної та договірної дисципліни, недоліки в економічній діяльності та вживати заходів до їх усунення та попередження. Розгляд спорів побудоване на принципі арбітрування, тобто на засадах узгодження, на врахуванні інтересів сторін. Втручання будь-яких органів, організацій і посадових осіб у діяльності арбітрів щодо вирішення спорів не допускається. Рішення судді обов'язкові для виконання.
Глибоке знання законодавства, що діє в сфері економіки, специфіки відповідної галузі господарства, соціально-культурного будівництва, вміння керувати арбітрування, вести засідання арбітражного суду, знаходити і приймати обгрунтовані і законні рішення - такі вимоги до судді арбітражного суду.
Слідчий - посадова особа органів внутрішніх справ, федеральної служби безпеки, прокуратури, органів з контролю за обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, призначена у встановленому порядку і наділена винятковою функцією провадження попереднього слідства, тобто правом здійснення дій, які перебувають у з'ясуванні сукупності обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення кримінальної справи, і вирішення питання про пред'явлення конкретній особі обвинувачення у вчиненні злочину. Попереднє слідство починається після порушення кримінальної справи і закінчується направленням справи прокурору з обвинувальним висновком або припиненням кримінальної справи.
Для виконання своїх функціональних обов'язків слідчий наділений відповідними правами, він має процесуальної незалежністю і самостійністю. Слідчий має повноваження за викликом і забезпечення явок обвинувачених, потерпілих, експертів, фахівців, законних представників. Він має право вимагати документи, призначати ревізії та експертизи. Слідчий правомочний проводити затримання і застосовувати міри запобіжного заходу, а також вживати заходів забезпечення цивільного позову і можливої ​​конфіскації майна, давати обов'язкові доручення і вказівки органам дізнання про провадження слідчих і розшукових дій, доручати відповідним слідчим виробництво слідчих дій поза територією своєї підслідності.
Постанови слідчого обов'язкові для всіх посадових осіб і громадян. Всі рішення слідчий приймає самостійно. Слідчий виконує вказівки начальника слідчого відділу і прокурора, пов'язані із забезпеченням законності, повноти, всебічності та об'єктивності попереднього слідства.
Адвокатом є особа, яка отримала в установленому цим Законом порядку статус адвоката і право здійснювати адвокатську діяльність. Адвокат є не залежним радником з правових питань. Надає юридичну допомогу, дає консультацій та роз'яснення з правових питань, усних і письмових довідок по законодавству, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в суді загальної юрисдикції, арбітражному суді та інших державних органах у цивільних, трудових справах, економічним суперечкам, у справах про адміністративні правопорушення. Важлива роль належить адвокату в діяльності органів попереднього розслідування і суду. Адвокат в досудовому та судовому виробництві виступає в якості захисника, представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача. Права і обов'язки адвоката при виконанні доручень регламентуються законодавством про адвокатуру, кримінально-процесуальним та іншим законодавством. Адвокатом може бути громадянин, який має юридичну освіту і стаж роботи в якості юриста не менше двох років. Закінчили вищі юридичні навчальні заклади і не мають стажу роботи за фахом або мають стаж менше двох років приймаються в члени колегії лише після проходження відповідної стажування.
До професійних обов'язків адвоката відносяться: довірчий характер відносин з клієнтом; суворе дотримання професійної таємниці, бо він не може розголошувати відомості, повідомлені йому клієнтом; адвокат не може бути допитаний як свідок про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника потерпілого , позивача, відповідача; праця адвоката оплачується з коштів, які надходять від громадян і організацій за надану їм юридичну допомогу. Ці особливості вимагають від адвоката універсальної правової підготовки, широкої загальної та правової ерудиції, майстерності усного мовлення, вміння аргументувати свої висновки, спростовувати докази з іншого боку, вміння встановлювати контакт з клієнтом, розташовувати його на довіру.
Нотаріус - особа, яка вчиняє нотаріальні дії, тобто дії, що надає юридичну силу договорами, документами, спрямовані на забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Нотаріальна діяльність здійснюється державними нотаріальними конторами і нотаріусами, що займаються приватною практикою, які можуть мати свою нотаріальну контору. У здійсненні своїх повноважень нотаріуси незалежні і керуються законами та іншими нормативними актами. Нотаріуси наділені правом здійснювати такі нотаріальні дії: посвідчувати угоди, факт знаходження громадянина в живих, у певному місці, тотожність громадянина з особою, зображеним на фотографії, під час пред'явлення документів, видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, накладати і знімати заборони відчуження майна, свідчити вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах, вірність перекладу документів з однієї мови на іншу, приймати депозити грошових сум і цінні папери, документи на зберігання і інші дії. Державні нотаріуси, крім того, мають право видавати свідоцтва про право на спадщину та вживати заходів до охорони спадкового майна.
Робота нотаріуса носить спеціалізований характер і вимагає від нього володіння глибокими знаннями цивільного, сімейного та інших галузей права, правил, методів і прийомів нотаріальної роботи, наукових досягнень криміналістики, що стосуються виявлення підробки документів і т.п. До якостей, властивим спеціальності нотаріуса, відносяться: скрупульозність, точність, строгість, акуратність.
Юрисконсульт - працівник правової служби органів державної влади, підприємств, установ, організацій, які перебувають на посаді начальника юридичного відділу, головного юрисконсульта, юрисконсульта.
Головним завданням юрисконсульта є використання правових засобів для забезпечення високої ефективності діяльності державних органів, підприємств, установ і організацій при дотриманні законності.
На юрисконсульта покладається контроль за законністю наказів та розпоряджень, що видаються керівництвом, дача висновків з правових питань, складання юридичних документів, участь у підготовці проектів договорів та угод, укладених з іншими органами та їх візування; ведення в судах загальної юрисдикції та арбітражних судах справ, по яким орган, підприємство, установа, організація виступають в якості позивача або відповідача; пред'явлення претензій при постачання недоброякісної продукції чи обладнання, заяву претензій транспортним організаціям з приводу нестачі, псування вантажів і т.д.
Вимоги, що пред'являються до юрисконсульта, працівникові юридичної служби, зводяться до наступного: знання цивільного, податкового та іншого законодавства, що діє в тій чи іншій соціальній сфері; основ підприємницької та комерційної діяльності, вміння правильно організувати претензійну роботу.
Діяльність юристів в органах внутрішніх справ, виходячи із завдань і функцій ОВС, носить правоохоронний характер. У зв'язку з цим їх успішне виконання залежить від участі в реалізації цих завдань і функцій юристів.
Згідно з чинним законодавством, слідчі органів внутрішніх справ, також як і слідчі інших органів, повинні мати вищу юридичну освіту. Більшість співробітників апаратів ОВС та служб також повинні мати професійну юридичну підготовку. До них відносяться співробітники оперативно-розшукових служб, співробітники адміністративних служб (ППС, профілактики, дільничних уповноважених міліції, охорони, державної інспекції з безпеки дорожнього руху та ін.)
Співробітники служб та підрозділів органів внутрішніх справ поряд з правоохоронної діяльністю виконують управлінські функції, функції з керівництва підрозділами, апаратами і службами, здійснюють правове виховання населення, що також вимагає від них юридичної підготовки.
Випускники вищих освітніх установ юридичного профілю призначаються, як правило, на первинні посади оперативного співробітника, слідчого, дільничного уповноваженого міліції та ін, що заміщаються особами начальницького складу відповідно до законодавства про проходження служби в органах внутрішніх справ.

3. Особистісні та кваліфікаційні вимоги до професії
юриста (слідча спеціалізація)
Юрист повинен володіти необхідним комплексом особистісних якостей і обсягом професійних знань, умінь і навичок. Юрист повинен мати особистісні якості, які відповідають тій важливої ​​соціальної ролі, для виконання якої він призначений. До таких особистісним якостям відносяться: висока громадянськість, інтелектуальність, моральність, розвинене почуття обов'язку і відповідальність за виконання своїх обов'язків, принциповість і незалежність в прийнятих рішеннях, відданість своїй справі, почуття непримиренності з правопорушеннями, справедливість, висока гуманістична моральність, професійна етика, особиста бездоганність , товариськість (комунікабельність).
До юристів, співробітникам органів внутрішніх справ, крім того, пред'являються підвищені вимоги за станом здоров'я, передбачені законодавством про проходження служби.
Недооцінка особистісних якостей при виборі юридичної професії веде до ускладнень і труднощів у правовій роботі, непридатність особи для роботи в правоохоронних органах.
До загальних професійним вимогам, що пред'являються до юриста, відносяться: володіння глибокими і міцними теоретичними знаннями, сучасним правовим і економічним мисленням, здатністю розбиратися в політичних течіях та державної політики, знаннями чинного законодавства, вміння застосовувати знання у своїй практичній професійної діяльності, володіння практичними навичками з спеціальності. Юрист також повинен володіти високою загальною та професійною культурою, знати і вміло застосовувати методи управління, впливу на людей, вміти вести правову пропаганду і виховну роботу серед населення, володіти методами наукової організації праці, постійно підвищувати свою кваліфікацію, вміти працювати в умовах розвитку ринкових відносин.
Юрист повинен знати основи філософії, економічних і політичних вчень, психології, наукової організації управління і праці в обсязі, необхідному для кваліфікаційного виконання юридичної роботи, застосування правових норм, зміцнення законності і правопорядку, реалізації правоохоронних функцій. Необхідною передумовою успішного вивчення конкретних галузевих наук є знання общеюрідіческіх наук: теорії держави і права, історії держави і права.
Професія юриста вимагає знання змісту галузевих юридичних наук, до яких відносяться: конституційне право, адміністративне право, цивільне право, сімейне право, міжнародне право та інші галузі права. Від юриста потрібно знання галузей права і законодавства, Конституції РФ, статутів суб'єктів Федерацій, директивних документів вищих органів державної представницької і виконавчої влади з питань зміцнення законності, правопорядку, вдосконалення управління чинного законодавства та практики його застосування.
Обов'язковою вимогою до професії юриста є знання політичної системи, що діє в нашому суспільстві, взаємних прав та обов'язків держави й особистості, правового статусу громадянина, національно-державного устрою Росії, виборчої системи, порядку формування державних органів, їх правового статусу та діяльності, а також знати правовий статус громадських об'єднань та інших формувань громадян. Спеціальність юриста вимагає знання способів з'ясування і тлумачення норм права, їх реалізації, процедури прийняття та виконання юридично рішень, актів вчинення дій, що мають правове значення.
Проте одних знань для професії юриста недостатньо. Окрім знань, юрист повинен володіти практичними вміннями та навичками.
Юрист повинен володіти навичками: публічних виступів, проведення зустрічей, бесід і інших форм спілкування з населенням.
До юриста - співробітнику органів внутрішніх справ, крім загальних вимог до знань, обумовлених особливостями роботи в різних апаратах і службах органів внутрішніх справ, пред'являються додаткові вимоги. Він зобов'язаний знати законодавство, відомчі нормативні акти, що регулюють суспільні відносини у сфері внутрішніх справ, систему і структуру ОВС, і види, правовий статус, форми і методи адміністративно-правової, оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності, посадові обов'язки і права, відповідальність , особливості служби в органах внутрішніх справ.
Від юриста - співробітника органів внутрішніх справ, потрібне вміння оперативно, чітко і рішуче діяти в нетипових, екстремальних умовах, швидко переключатися з одного виду роботи на іншу, користуватися спеціальними засобами та зброєю.
Залежно від спеціалізації юриста, він зобов'язаний досконало знати галузеве законодавство і практику його реалізації, зокрема хотілося б зупинитися на особливостях роботи в слідчих підрозділах. Юрист, який спеціалізується в слідчо-криміналістичної діяльності, зобов'язаний знати види, функції і структуру правоохоронних органів, органів дізнання та попереднього слідства та судово-експертних установ; кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство; методику і тактику дізнання та попереднього слідства; прийоми і способи застосування та використання криміналістичної та спеціальної техніки, способи виявлення причин і умов злочинності; методів ведення профілактики злочинів. Слідчому доводиться складати багато різних процесуальних документів, в яких він фіксує свої дії та рішення. Дуже важливо, щоб всі вони були оформлені у суворій відповідності до вимог кримінально-процесуальних норм. Як показує досвід, випускники вищих юридичних навчальних закладів не завжди володіють достатніми навичками щодо складання документів, необхідних у повсякденному слідчої діяльності. Тому курсантам та слухачам необхідно приділяти більше уваги отриманню практичних навичок зі складання найважливіших процесуальних документів попереднього розслідування на практичних заняттях, при проходженні навчальної практики та стажування.
Наділення слідчого широкими повноваженнями і подання йому процесуальної самостійності передбачає сувору його відповідальність. Слідчий, прямо або побічно зацікавлений у результаті справи, повинен усунутися від участі в ньому, в іншому випадку йому заявляється відвід. Відведення може бути заявлений і з мотивів допущених порушень закону. У разі завідомо незаконного арешту, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примусу до дачі показань слідчий несе кримінальну відповідальність, передбачену статтями 299-303 Кримінального кодексу Російської Федерації.
До професійних особливостям роботи слідчого належить: пошук, спрямований на швидке і повне розкриття злочинів, відтворення, відновлення подій минулого на основі знайдених фактів, юридичних доказів у справі. У зв'язку з цим від слідчого потрібні: спостережливість, вміння аналізувати факти, працювати з людьми, отримувати від них цікавлять достовірні відомості, проникливість і прозорливість, максимальне використання спеціальних знань, вивчення висновків експертів і фахівців.

Висновок
Професія юриста є однією з найдавніших в історії цивілізації. Вона з'явилася разом з правом. Її роль зростала в міру розвитку законодавства, підвищення регулюючого значення права в житті суспільства. Знання права і вміння його застосовувати стало важливою умовою для здійснення багатьох функцій держави. Професії юриста належить важлива соціальна роль. Юристи захищають інтереси особистості, її права, свободи, власність, інтереси суспільства, держави від злочинних та інших протиправних посягань. Вони покликані вести боротьбу за справедливість, гуманність, законність, правопорядок. Соціальна роль юриста особливо зростає в правовій державі, де дотримання й виконання юридичних норм надається найважливіше значення.

Список використовуваної літератури:
1. Конституція Російської Федерації.
2. Федеральний закон "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації" від 31 травня 2002
3. Федеральний закон "Про прокуратуру" в Російській Федерації 1993 р.
4. Матеріали виступу Міністра внутрішніх справ Російської Федерації на зустрічі з професорсько-викладацьким і командним складом освітніх установ МВС Росії 05.10.99г.
5. Упорів І.В. Професія-юрист .- Ростов н / Д: вид-во "Фенікс", 1999р.
6. Професія - юрист, довідник для абітурієнтів та студентів навчальних закладів юридичного профілю. Видавництво "Ось - 89 р.".
7. Введення в юридичну спеціальність: - Навчальний посібник під редакцією доктора юридичних наук А.П. Коренєва .- М. МЮИ МВС Росії, ізд.Щіт, 1999.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
83.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Види юридичної роботи та юридичні спеціальності
Юридична відповідальність 2 Сутність юридичної
Юридична особа як субєкт цивільного права Поняття створення та припинення юридичної особи
Організація роботи юридичної служби
Поняття та види юридичної відповідальності
Поняття та види юридичної техніки
Юридична відповідальність поняття ознаки види
Юридична особа його ознаки і види
Юридична відповідальність поняття види принципи
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru