Цілі завдання джерела аналізу витрат на виробництво Класифікація витрат

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
1. Цілі, завдання, джерела аналізу витрат на виробництво. Класифікація витрат.
1.1. Цілі і завдання аналізу витрат на виробництво ... ... ... ... ... ... ... ...
1.2. Інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво 1.3. Класифікація витрат на виробництво ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2. Аналіз резервів поліпшення фінансових показників.
2.1. Поняття та види фінансових показників ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2.2. Основні проблеми і причини фінансових утруднень в діяльності підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
2.3. Визначення резервів поліпшення фінансових показників ...
3. Аналіз структурних зрушень у випуску продукції ТОВ «Сахаліндорстрой».
3.1. Загальна характеристика підприємства ТОВ «Сахаліндорстрой» ...
3.2. Структурні зрушення у випуску продукції ТОВ «Сахаліндорстрой» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....
4. Аналітичний розрахунок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..
Додаток
3
4
5
6
9
10
11
16
18
20
22
23

Введення
Підприємства отримали самостійність в управлінні та веденні господарства, право розпоряджатися ресурсами і результатами праці та несуть всю повноту економічної відповідальності за свої рішення і дії. У таких умовах благополуччя і комерційний успіх підприємства цілком залежать від того, наскільки ефективна його діяльність.
Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.
Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється комплексному економічному аналізу діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.
Кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, аудитор повинен добре знати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки в умовах переходу до ринкових відносин, але і тонко розуміти прояви загальних, специфічних і приватних економічних законів у практиці свого підприємства, своєчасно помічати тенденції і можливості підвищення ефективності виробництва. Він повинен володіти сучасними методами економічних досліджень, методикою системного, комплексного економічного аналізу, майстерністю точного, своєчасного, всебічного аналізу результатів господарської діяльності. Тому дослідження основних пунктів курсової роботи є актуальним.
1. Цілі, завдання, джерела аналізу витрат на виробництво. Класифікація витрат
Цілі і завдання аналізу витрат на виробництво
Завданнями дослідження аналізу витрат на виробництво є:
оцінка динаміки найважливіших показників собівартості і виконання плану за ними,
оцінка обгрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції,
• визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причин відхилень фактичних витрат від планових,
• оцінка динаміки і виконання плану по собівартості в розрізі елементів і за статтями витрат окремих видів виробів,
• виявлення втрачених можливостей зниження собівартості продукції.
Мета аналізу витрат полягає у виявленні можливостей підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів в процесі виробництва і збуту продукції.
В умовах ринкової системи витрати на виробництво є одним з основних якісних показників діяльності господарюючих суб'єктів та їх структурних підрозділів. Від рівня витрат залежать фінансові результати (прибуток або збиток), темпи розширення виробництва, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.
Показник витрат на виробництво продукції, що випускається дозволяє оцінювати роботу підприємства не тільки з якісної сторони, але одночасно відображає і кількісні результати його роботи, оскільки відчутне зниження витрат на виробництво, в першу чергу, досягається шляхом збільшення випуску продукції, що безпосередньо пов'язано з правильним управлінням виробничим колективом і технологічними процесами підприємства.
При реальному функціонуванні ринкових механізмів неминуче виникає необхідність створення і вдосконалення чіткої системи обліку та контролю витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції в рамках управлінського обліку. Крім того, визначення резервів зниження витрат на виробництво є найважливішим фактором розвитку економіки господарюючого суб'єкта, основою порівняння доходів і витрат.
Таким чином виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що управління витратами грає важливу роль в системі управління підприємством. Практика роботи підприємств показує, що без правильної оцінки реальної собівартості не можна правильно управляти діяльністю підприємства, а правильна оцінка собівартості можлива лише при ефективному управлінні витратами.
1.2. Інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво
Для узагальнення інформації про витрати виробництва, продукція (роботи, послуги) призначений Рахунок 20 "Основне виробництво". За дебетом цього рахунка відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також витрати допоміжних виробництв, непрямі витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням основного виробництва, і втрати від браку. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок 20 "Основне виробництво" з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з працівниками з оплати праці та ін Витрати допоміжних виробництв списуються на рахунок 20 "Основне виробництво" з кредиту рахунку 23 "Допоміжні виробництва". Непрямі витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, списуються на рахунок 20 "Основне виробництво" з рахунків 25 "Загальновиробничі витрати" і 26 "Загальногосподарські витрати". Втрати від браку списуються на рахунок 20 "Основне виробництво" з кредиту рахунку 28 "Брак у виробництві". За кредитом рахунка 20 "Основне виробництво" відображаються суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і послуг. Ці суми можуть списуватися з рахунку 20 "Основне виробництво" у дебет рахунків 43 "Готова продукція", 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)", 90 "Продажі" та ін
Залишок по рахунку 20 "Основне виробництво" на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва.
Аналітичний облік по рахунку 20 "Основне виробництво" ведеться за видами витрат і видами продукції, що випускається (робіт, послуг). Якщо формування інформації про витрати по звичайних видах діяльності не ведеться на рахунках 20 - 39, то аналітичний облік за рахунком 20 "Основне виробництво" здійснюється також за підрозділами організації.
Основними джерелами інформації для проведення аналізу витрат на виробництво і вартості реалізованої продукції є статистична звітність - форма № 5-з «Відомості про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), форма № 2Т« Відомості про рух працюючих і витрат на оплату праці »; відомість № 12, 15; журнали-ордери № 10, 10 / 1; звіт про собівартість товарної продукції; дані планової та звітної калькуляції по найважливіших виробів; звіти про виконання кошторису витрат з обслуговування і управління виробництвом; дані про відходи виробництва і втрати від шлюбу; звіти про витрату матеріалів у зіставленні з нормами витрати.

Класифікація витрат на виробництво
Одним з основних умов одержання достовірної інформації про собівартість продукції є чітке визначення складу виробничих витрат.
Реальний склад витрат виробництва регламентується в цілях бухгалтерського обліку становищем з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99, затверджене наказом Мінфіну РФ від 6 травня 1999р. № 33н; з метою податкового обліку - Податковим Кодексом РФ, Головою 25 «Податок на прибуток організацій».
У цих документів є одна загальна класифікація за економічними елементами, представлена ​​рис. 1.
Склад матеріальних витрат неоднорідний і включає витрати на сировину і матеріали (за вирахуванням вартості зворотних відходів за ціною їх можливого використання або реалізації, враховуючи, що відходи одного виробництва можуть отримати повноцінною сировиною для іншого).


Рис. 1. Класифікація витрат виробництва за економічними елементами

Матеріальні витрати. Вартість спожитого в процесі виробництва сировини і матеріалів включається в собівартість продукції без податку на додану вартість (ПДВ). Але існує й виключення з цього правила. Так, якщо продукція підприємства звільнено від ПДВ, то вона не має можливості відняти суму сплаченого ПДВ із суми податку, одержаного при реалізації своєї продукції. У подібних випадках підприємству дозволяється віднести сплачений ПДВ на собівартість продукції. Платники єдиного податку на поставлений дохід і єдиного податку, що сплачується у зв'язку із застосуванням спрощеної системи оподаткування також приймають суму ПДВ до витрат.
Витрати на оплату праці. Це витрати на оплату праці основного персоналу підприємства, включаючи премії за фінансові результати, що стимулюють і компенсують виплати, передбачені законодавством, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства працівників, зайнятих в основній діяльності.
Відрахування на соціальні потреби. Це відрахування на соціальне страхування і забезпечення у вигляді єдиного соціального податку (ЄСП)
До складу "Амортизації основних фондів" входить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислена виходячи з їх балансової вартості і норм амортизації. До амортизується майна відносяться основні засоби з терміном корисного користування більше 12 місяців і вартістю більше 10 000 рублів.
Всі інші витрати, що не входять в раніше перераховані елементи витрат, знаходять відбиток у елементі "Інші витрати". Це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди, платежі по кредитах, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та інше.
При класифікації витрат враховуються різні категорії витрат. У калькуляційної розрізі виділяються витрати основні і накладні. Основні витрати пов'язані з процесом виробництва безпосередньо (сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, енергія, заробітна плата виробничих робітників і ін.) Накладні - цехові, загальнозаводські, позавиробничі та інші витрати, які беруть участь у загальних витратах з управління та обслуговування виробництва.
Підрозділ витрат на основні і накладні при калькулюванні собівартості певного виду продукції передбачає виділення витрат прямих і непрямих. Прямі витрати мають безпосереднє відношення до виробництва конкретних видів продукції. Це сировина, основні і допоміжні матеріали, енергія, основна заробітна плата виробничих робітників, тобто ті витрати, які є основними. Непрямі витрати (див. накладні) пов'язані з виробництвом не одного, а декількох видів виробів і можуть бути розподілені між ними опосередковано, пропорційно встановленому базового показника. Так, цехові, загальнозаводські та позавиробничі витрати включаються до собівартості конкретних видів продукції пропорційно, наприклад, основної заробітної плати виробничих робітників або якого-небудь іншому показнику.
У залежності від взаємодії зі зміною обсягу виробництва витрати поділяються на постійні та змінні (їх називають також умовно-постійні та умовно-змінні). Постійні - витрати, що не залежать від зміни обсягу виробництва, а змінні - це витрати, які перебувають у пропорційній залежності від зміни обсягу виробництва.
Розподіл витрат на постійні та змінні взаємодіє з розподілом витрат на прямі і непрямі. Так, прямі матеріальні витрати, а також заробітна плата основного виробничого персоналу, паливо, енергія відносяться до змінних витрат і залежать від зміни обсягів виробництва. До постійних витрат, які не залежать від зміни обсягів виробництва, відносяться такі непрямі витрати, як амортизаційні відрахування, орендна плата, податок на майно, адміністративні та управлінські витрати. Ця взаємодія враховується при розрахунку собівартості реалізованої товарної продукції та наявності залишків готової продукції на складі на початок і кінець відповідного періоду.
Класифікація витрат на постійні та змінні має важливе значення при аналізі беззбитковості фірми.
Таким чином, класифікація витрат, що формують собівартість продукції, є найважливішим багатофакторним компонентом, що визначає величину прибутку фірми.

2. Аналіз резервів поліпшення фінансових показників
2.1. Поняття та види фінансових показників
Фінансові показники - це показники фінансової діяльності фірми: дані, що характеризують різні сторони господарської діяльності, пов'язаної з утворенням і використанням грошових фондів і нагромаджень.
Основним джерелом аналізу фінансових показників є бухгалтерська (фінансова) звітність.
Набір фінансових показників, залежить від глибини дослідження, а проте більшість методик аналізу передбачає розрахунок наступних груп індикаторів (рис. 3).

Показники платоспроможності
Показники рентабельності
Загальний коефіцієнт оборотності
Оборотність запасів
Оборотність власних коштів
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Проміжний коефіцієнт покриття
Загальний коефіцієнт покриття
Коефіцієнт покриття товар-но-матеріальних цінностей
Структура активів за їх ліквідності
Рентабельність всього капіталу
Ефективність використання власних коштів
Рентабельність виробничих фондів
Рентабельність фінансових вкладень
Рентабельність продажів
Коефіцієнти продуктивності
Коефіцієнт незалежності
Питома вага позикових коштів
Співвідношення позикових і власних коштів
Питома вага дебіторської заборгованості
Питома вага власних і довгострокових позикових коштів
ІНДИКАТОРИ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ
Показники ділової активності
Показники фінансової стійкості


Рис. 3. Фінансові показники

2.2. Основні проблеми і причини фінансових утруднень в діяльності підприємства
Проблеми і труднощі, що виникають у фінансовому стані організації, в кінцевому підсумку мають три основних прояви. Їх можна сформулювати як
1. Дефіцит коштів, низька платоспроможність.
Економічна суть проблеми полягає в тому, що у компанії найближчим часом може не вистачити або вже не вистачає коштів для своєчасного погашення зобов'язань. Індикаторами низької платоспроможності є незадовільні показники ліквідності, прострочена кредиторська заборгованість, наднормативні заборгованості перед бюджетом, персоналом і кредитними організаціями.
2. Недостатня віддача на вкладений в підприємство капітал (недостатнє задоволення інтересів власника; низька рентабельність).
На практиці це означає, що власник отримує доходи, неадекватно малі своїм вкладенням. Можливі наслідки такої ситуації - негативна оцінка роботи менеджменту організації, вихід власника з компанії.
Про недостатню віддачу на вкладений в підприємство капітал свідчать низькі показники рентабельності. При цьому найбільший інтерес проявляється до рентабельності власного капіталу як індикатору задоволення інтересів власників організації.
3. Низька фінансова стійкість.
На практиці низька фінансова стійкість означає можливі проблеми в погашенні зобов'язань у майбутньому, іншими словами - залежністю компанії від кредиторів, втратою самостійності. Про недостатню фінансової стійкості, тобто ризик зривів платежів в майбутньому і залежності фінансового положення компанії від зовнішніх джерел фінансування, свідчать зниження показника автономії нижче оптимального, негативна величина власного капіталу компанії. Також індикатором недостатнього рівня фінансування поточної діяльності компанії за рахунок власних коштів є зниження чистого оборотного капіталу нижче оптимальної його величини і, тим більше, негативна величина чистого оборотного капіталу.
Можна виділити дві глобальні причини проблем і труднощів, які виникають у фінансовому стані підприємства. Ці причини можна сформулювати як:
1. Відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі обсяги одержуваного прибутку).
2. Нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).
Проблеми з платоспроможністю, фінансовою незалежністю, рентабельністю мають єдине коріння: або компанія має недостатні результати діяльності для збереження прийнятного фінансового положення або компанія не раціонально розпоряджається результатами діяльності.
З'ясування того, яка з зазначених вище причин призвела до погіршення фінансового стану підприємства, має принципове значення. Залежно від цього здійснюється вибір управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію фінансового стану організації.

2.3. Визначення резервів поліпшення фінансових показників.
Ознаками хорошого фінансового стану з точки зору підвищення (зростання) ефективності можна назвати наступні показники:
- Коефіцієнт поточної ліквідності Ê 2,0
- Забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом Ê 0,1;
- Зростання власного капіталу;
- Відсутність різких змін в окремих статтях балансу;
- Дебіторська заборгованість знаходиться у відповідності (рівновазі) з розмірами кредиторської заборгованості;
- У балансі відсутні «хворі» статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);
- У підприємства запаси не перевищують мінімальну величину джерел їх формування (власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик).
Для прискорення оборотності можна практикувати спосіб збуту:
а) приймати заявки з боку покупця на великі обсяги поставок продукції;
б) замовляти сировину та матеріали у постачальників без посередників (оптові склади).
У практиці управління можна запропонувати кілька методів збільшення надходжень грошових коштів, які також дозволяти налагодити платіжну дисципліну і поліпшити фінансовий стан комерційного підприємства.

МЕТОД 1 Рекомендації щодо вишукування додаткових грошових надходжень від реалізації непотрібних основних засобів:

a)
Аналіз ступеня використання обладнання / майна підприємства з тим, щоб визначити перелік майна, що не використовується в поточній господарській діяльності; обговорення з інженерним персоналом яке обладнання є необхідним для підтримки поточного та очікуваного рівня надаваних послуг, можливості оптимізації використання приміщень або можливості знаходження підрядника для виконання деяких виробничих процесів на стороні;
b)
Визначення кола потенційних покупців / користувачів зайвого устаткування / майна за допомогою вивчення конкурентів або можливостей альтернативного використання розглянутого майна;
c)
Вибір найбільш підходящих каналів комунікації для ефективного доведення до учасників ринку пропозиції про продаж / здачі в оренду майна;
d)
Здача в оренду / продаж мало використовуваного обладнання / майна;
e)
Виконання процедури консервації майна та підписання акта консервації, який необхідно представити в свою місцеву податкову інспекцію. Це дозволить виключити це майно з розрахунку оподатковуваної бази при розрахунку платежів з податку на майно;
f)
вивчення можливості переукласти орендний договір з нинішнім орендодавцем;
g)
вивчення можливості переведення діяльності в менш дороге місце. При цьому враховуються всі витрати, які можуть виникнути у зв'язку з переїздом;
h)
Розгляд варіантів централізації діяльності за рахунок переведення підрозділів в одне або меншу кількість місця розташування з метою уникнення дублювання господарських функцій у різних підрозділах і, таким чином, вивільнення додаткового майна для можливого продажу / здачі в оренду.
МЕТОД 2 Поради щодо стягнення заборгованості з метою прискорення
оборотності грошових коштів
a)
створити стимули своїм клієнтам швидше платити за рахунками шляхом надання спеціальних знижок;
b)
Створити систему оцінки клієнтів, яка б підсумувала всі ризики, пов'язані з таким діловим партнером. Загальна залежність підприємства від такого партнера буде включати його дебіторську заборгованість, товари на складі, підготовлені до відвантаження, продукцію у виробництві, призначених цьому клієнтові. Встановити формальні ліміти кредиту кожного клієнта, які будуть визначатися загальними відносинами з цим клієнтом, потребами в грошах, і оцінкою фінансового становища конкретного клієнта;
c)
Зробити менеджерів по реалізації послуг відповідальними за спостереженням і оновленням статусу клієнта. Прив'язати оплату їх праці їх праці до реального збору грошових коштів з клієнтів, з якими вони працюють;
d)
Розглянути можливість продажу дебіторської заборгованості банку, в якому обслуговується підприємство.
МЕТОД 3. Рекомендації щодо розмежування виплат кредиторам за ступенем пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів:
a)
Розділити постачальників на категорії за ступенем їх важливості для діяльності і прибутковості підприємства. Інтенсифікувати контакти з критично важливими постачальниками з тим, щоб зміцнити взаєморозуміння і прагнення до співробітництва;
b)
Запропонувати різні схеми платежів: переконати кредиторів, що новий підхід був би найкращим способом для обох сторін зберегти взаємовигідні відносини, і постаратися досягти відповідної угоди про це;
c)
Відкласти здійснення платежів менш важливим постачальникам;
d)
Знайти альтернативних постачальників, які пропонують більш вигідні умови, і використовувати цю інформацію для подальших переговорів з нинішніми постачальниками.
МЕТОД 4. Поради щодо реорганізації інвентарних запасів:
a)
Рознести по категоріях запаси підприємства за ступенем їх важливості для стабільності діяльності. Проаналізувати оборот запасів по видах: зменшити обсяги тих видів запасів, які не є критичними для функціонування підприємства;
b)
Зменшити розміри непорушних запасів (або запасів, що зберігаються як буфер) за рахунок досягнення домовленості про більш короткому терміні виконання замовлення на поставку такого товару, якщо можливо;
c)
Поліпшити діяльність в області замовлень на постачання шляхом запровадження більш ефективних контрольних процедур, таких як централізація зберігання та відпуску матеріалів, перерозподіл площ зберігання або поліпшення / мінімізація документообігу. Працювати більш щільно з постачальниками над питаннями прискореної постачання і надавати їм стимули у вигляді більш привабливих для них умов оплати;
d)
Розглянути можливість розпродажу залежалих запасів зі знижками з тим, щоб отримати додаткові грошові кошти, проте уникати перенасичення ринку виконуваних робіт за викидними цінами, так як це негативним чином позначиться на подальшій реалізації, а також зробить неможливим реалізацію стратегії підвищення цін.
МЕТОД 5 Рекомендації щодо збільшення припливу грошових коштів за рахунок перегляду планів капітальних вкладень:
a)
Оцінити, які термінові потреби в капітальних інвестиціях підприємство не може відкласти на більш пізній термін;
b)
Зупинити інвестиційні проекти, які стали менш ефективними в результаті зміни фінансової ситуації в Росії. Вивчити можливості повернення повністю або частково вкладених коштів;
c)
Змінити графік інвестицій так, щоб зменшити пікове навантаження на грошові потоки підприємства, шляхом перегляду етапів вкладень так, щоб супутній відтік грошових коштів не погіршував б здатність підприємства здійснювати інші термінові платежі;
d)
Відмова від тих капітальних витрат, які не можуть дати негайну віддачу для підприємства;
e)
Підрахувати очікувані витрати на закриття певних напрямків діяльності / виробничих ліній, такі як витрати на демонтаж обладнання, його транспортування, прибирання та очищення, звільнення персоналу, і т.д., і порівняти їх з передбачуваними збитками протягом періоду зниження ділової активності.
МЕТОД 6. Рекомендації щодо збільшення надходження грошових коштів з зацікавлених фінансових джерел
a)
Дослідити фінансові умови короткострокового фінансування, пропонованого банками, та варіанти їх поліпшення;
b)
Перегляд умови боргу підприємства (відстрочка виплати основної суми, зниження процентної ставки), і вивчення можливості рефінансування кредитів підприємства в інших банках;
c)
Якщо немає інших можливостей чи джерел для фінансування ваших операцій, провести переговори з власниками підприємства про вишукуванні додаткових фінансових ресурсів;
d)
Зменшити або відкласти всякі намічені виплати доходів власникам підприємства.
МЕТОД 7. Поради щодо оптимізації або зменшення витрат:
a)
Оптимізувати або зменшити витрати на оплату праці: впровадження бонусних схем оплати; розділити тягар скорочення зарплат, якщо таке буде здійснюватися;
b)
Спростити організаційну структуру з метою усунення зайвих рівнів управління та скорочення витрат на оплату праці;
c)
Загальногосподарські витрати мають бути суттєво зменшені (витрати на утримання автотранспорту, представницькі витрати і т.д.);
d)
Переукласти договори, що визначають заборгованість у твердій валюті, до рублевої заборгованість, наприклад, пояснити кредитору що, якщо тільки заборгованість не буде переведена в нову форму, її подальший повернення може залежати від формальної процедури банкрутства, що може означати для них повернення боргу в скороченому обсязі або не повернення взагалі. Переконати кредиторів працювати з тим, щоб створити більш стабільний базис для поступової виплати боргу відповідно до погодженого твердим графіком його виплати.

МЕТОД 8. Методи збільшення реалізації робіт. послуг:
a)
Провести обмежені маркетингові дослідження на щоденній / щотижневій основі. Наприклад, провести спостереження за цінами в сусідніх регіонах, провести пробні обмежені роботи зі знижками, провести аналіз офіційної / галузевої статистичної інформації, і т.д.;
Ретельно оцінити прогнозовані націнки за групами реалізованих послуг для того, щоб визначити групи послуг, що приносять найбільший прибуток.
c)
Переоцінити фактори споживчого попиту, такі як споживчі властивості / пріоритет при придбанні, ціна, якість, сезонні фактори і т.д.
d)
Визначити роботи і послуги, які найкращим чином підходять до зміни ринкових умов, і сконцентруватися на них;
e)
Визначити області професійного знання, проаналізувати конкурентні переваги і розробити шляхи одержання вигоди з них.
f)
Проаналізувати ціни і обсяги реалізованих послуг, виконаних робіт, знайти найбільш розумний компроміс, який допоможе збільшити надходження додаткових грошових коштів, незважаючи на зниження обсягів продажів (шляхом збільшення ціни).

3. Аналіз структурних зрушень у випуску продукції ТОВ «Сахаліндорстрой»
3.1. Загальна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сахаліндорстрой» (далі підприємство) засновано відповідно до Цивільного Кодексу РФ, Федеральним Законом РФ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», іншими правовими актами РФ, а також Статутом підприємства.

Місцезнаходження та юридична адреса підприємства: 693000, РФ, м. Южно-Сахалінськ, вул. Леніна, 384-а.

Оскільки метою створення і діяльності підприємства є отримання прибутку, ТОВ «Сахаліндорстрой» визнається комерційним підприємством.
Підприємство створено в 2002 році й основним видом діяльності є виробництво окремих видів будівельних матеріалів, конструкцій і виробів.
Для забезпечення діяльності підприємства сформований статутний капітал у розмірі 10 тис.руб., Який визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів.
Засновниками підприємства є фізичні особи (85%) і юридична особа ЗАТ «Зональна» (15%).
Найбільшу частку в капіталі підприємства займають власні кошти - 57%, які статутним капіталом і нерозподіленим прибутком.
Таким чином, підприємство незалежно від зовнішніх джерел фінансування, що говорить про його фінансової стійкості.
Показники ліквідності та платоспроможності відображають фінансову стійкість підприємства ТОВ «Сахаліндорстрой» (таблиця 1).
Таблиця 1
Коефіцієнти ліквідності ТОВ «Сахаліндорстрой» за 2004 р .
Показники
Методика розрахунку
01.01.
2004 р .
01.01.
2005 р .
Рекомендовані показники
1.Коеффіціент абсолютної ліквідності
Грошові кошти / Короткострокові зобов'язання
0,01
0,04
> 0,2-0,7
2.Коеффіціент швидкої ліквідності
Грошові кошти + Короткострокова дебіторська заборгованість / Короткострокові зобов'язання
0,92
1,51
> 0,8-1,0
3.Коеффіціент покриття
Оборотні активи / Короткострокові зобов'язання
1,18
1,82
> 2
Так, на початок 2004 року при необхідності термінового погашення за рахунок оборотних активів підприємство могло погасити всю короткострокову заборгованість, але при цьому у нього залишилося б оборотних активів для подальшої діяльності лише 640 рублів (18%). Дане явище визнається нормальним на початковому етапі розвитку підприємства.
На кінець 2004 року ситуація поліпшується: при терміновому погашенні короткострокових зобов'язань оборотними активами, у підприємства ще залишиться сума активів майже така ж як сума реалізована при необхідності для погашення (2115 тис. руб.).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що підприємство на початок і кінець 2004 року не може погасити встановлену норму короткострокових зобов'язань грошовими коштами. Вважаємо, що наявність грошових коштів у недостатньому обсязі (менше 20% - 70%) не дає підстави критикувати стійкість підприємства як незадовільну. Так, дані бухгалтерської звітності показують наявність залишків за рахунками на певну дату, у досліджуваному випадку, за станом на 01 січня 2004 і 2005 рр.., Тоді як оборотність грошових коштів може бути стрімкою, гроші вкладені в матеріальні цінності і т.п.
Коефіцієнт швидкої ліквідності доводить, що деяка частина коштів підприємства вкладена в матеріальні цінності: на кінець року 10%, які необхідні для здійснення основних видів діяльності підприємства (рис. 5).

Рис.5. Структура оборотних активів підприємства на кінець 2004 року,%

За рахунок грошових коштів та очікуваних надходжень від дебіторів, які займають в оборотних активах на кінець 2004 року більше 83%, покриють всю заборгованість і при цьому у нього ще залишиться достатня сума активів для продовження своєї комерційної діяльності - 1313 тис.руб.
Таким чином, діяльність підприємства ТОВ «Сахаліндорстрой» визнається цілком перспективною для успішного розвитку, а рентабельність його виробничої діяльності становить більше 37% (таблиця 2).

Таблиця 2
Рентабельність виробничої діяльності підприємства ТОВ «Сахаліндорстрой» тис.руб.
Показник
2004
1. Прибуток
6179
2. Собівартість
16791
3. Рентабельність (стор. 1: стор 2)
0,37
Таким чином, з одного рубля вкладених витрат в діяльність підприємство має у 2004 році 36 копійок прибутку.
2.2. Структурні зрушення у випуску продукції ТОВ «Сахаліндорстрой»
Структура продукції - це співвідношення окремих видів виробів у загальному обсязі її випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів. Нерівномірний виконання плану по окремих виробів призводить до відхилень від планової структури продукції, порушуючи тим самим умови порівнянності всіх економічних показників.
Для розрахунку впливу структурних зрушень з метою усунення їх впливу на економічні показники використовують метод прямого рахунку по всіх виробах, метод середніх цін і пр.
Прямий рахунок за всіма видами виробів здійснюється за формулою
(3.1)
,
де - Зміни обсягу випуску продукції за рахунок структури;
ВП 1 - фактичний випуск продукції при фактичній структурі;
ВП 1, 0 - фактичний випуск продукції при плановій структурі.
Фактичний випуск продукції при плановій структурі розраховується шляхом множення планового випуску кожного виробу на середній відсоток виконання плану по випуску продукції або шляхом множення загальної суми фактичного випуску продукції на плановий питома вага кожного виробу.
Наведемо аналіз структурних зрушень на підприємстві ТОВ «Сахаліндорстрой» (таблиця 3).
Таблиця 3
Аналіз структури продукції
Виріб
Оптова ціна за одиницю продукції, грн.
Обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі
Товарна продукція в цінах плану, ти.руб.
Зміна ТП за рахунок структури, тис. руб.
План
Факт
План
Факт пересч. на план. структуру
Факт
А
500
57600
50400
28800
28900
25200
-3700
Б
600
56000
55470
33600
33717
33282
-435
У
700
27430
35650
19201
19267
24955
5688
Разом
141030
141520
81601
81884
83437
1553
Якщо коефіцієнт перевиконання плану дорівнює 1,003474 (141 520: 141 030), то фактичний випуск по виробу А, перерахований на планову структуру, складе 28900 тис. руб. (28800: 1, 003474).
Як показують дані таблиці 3, відхилення за рахунок зміни структури склало 1553 руб. Якщо б план виробництва був рівномірно перевиконаний на 100,3474% по всім видам продукції і не порушувалася запланована структура, то загальний обсяг виробництва в цінах плану склав би 81884 тис. руб., При фактичній структурі він вище на 1553 тис. руб.

4. Аналітичний розрахунок
Завдання:
Дайте оцінку фінансової стійкості організації за допомогою групи фінансових коефіцієнтів:
1) власності (автономії);
2) співвідношення позикового і загального капіталу;
3) співвідношення позикового і власного капіталу;
4) маневреності власного оборотного капіталу;
5) забезпеченості матеріальних запасів власним оборотним капіталом;
6) співвідношення необоротних активів і власного капіталу.
Рішення:
Дані для аналізу взято з бухгалтерської звітності аналізованого підприємства ТОВ «Сахаліндорстрой».
Здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в змінюється внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах допустимого ризику називають фінансовою стійкістю підприємства.
Показниками фінансової стійкості є наступні показники.
1) Коефіцієнт автономії (Ка) (коефіцієнт фінансової незалежності) є однією з важливих характеристик стійкості фінансового стану, його незалежності від позикових джерел коштів. Показник дорівнює частці джерел власних засобів у загальному підсумку балансу.
К1 = с.490 / с.700 = 3460 / 6034 = 0,57
Нормативне мінімальне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,5. Підприємство за розрахованим показником характеризується стійким: більше 50% джерел утворення майна підприємства складає власний капітал, представлений статутним капіталом і нерозподіленим прибутком.
2) Коефіцієнт співвідношення позикового і загального капіталу показує частку позикового капіталу в загальній величині коштів підприємства.
К2 = с.690 / с.700 = 2574 / 6034 = 0,43
У структурі джерел фінансування підприємства немає позикових коштів, 43% майна підприємства сформовано за рахунок залучених коштів, зокрема, кредиторської заборгованості.
3) Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу.
К3 = позиковий капітал / власний капітал = (4 розділ + 5 розділ) / 3 розділ
К3 = (0 +2574) / 3460 = 0,74
Цей коефіцієнт показує, яких коштів у підприємства більше. У нашому випадку власних коштів більше ніж позикових майже на 26%.
4) Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається як відношення величини чистих власних оборотних активів (визначається як різниця між розділами III «Капітал і резерви» і I «Необоротні активи») до величини власного капіталу (розділ III «Капітал і резерви»):
До 4 = (3460 - 1345): 3460 = 0,61
Цей коефіцієнт показує, яка частина власних коштів телерадіокомпанії знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Оптимальне значення коефіцієнта дорівнює 0,5.
5) Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами.
Ступінь забезпеченості матеріальних запасів і витрат власними оборотними засобами визначається відношенням власних оборотних коштів до величини запасів і витрат (стор. 210 разд.II активу балансу). Власний оборотний капітал визначається як різниця між розділами III «Капітал і резерви» і I «Необоротні активи».
До 5 = (3460 - 1345): 457 = 4,63
Нормативне значення К травня одно +0,6 - 0,8, тобто нормальним можна вважати положення, при якому 60 - 80% виробничих запасів і витрат формується за рахунок власного оборотного капіталу. На підприємстві всі запаси сформовані за рахунок власного оборотного капіталу.
6) Коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного оборотного капіталу.
Даний коефіцієнт визначається як відношення необоротних активів до власного оборотного капіталу і показує, якою мірою необоротні активи підприємства фінансуються власним капіталом.
До 6 = 1345: 3460 = 0,39
Таким чином, 39% необоротних активів підприємства фінансіроуются за рахунок власного капіталу.

Висновок
Розвиток ринкових відносин поставило господарюючі суб'єкти різних організаційно-правових форм у такі жорсткі економічні умови, які об'єктивно зумовлюють проведення ними збалансованої зацікавленої політики по підтримці і зміцненню фінансового стану, його платоспроможності та фінансової стійкості.
Знання методики комплексного економічного аналізу за даними звітної інформації необхідно для того, щоб передбачати подальший розвиток підприємства, перспективи його зростання і благополуччя.
На основі вивчення звітності прогнозуються можливі фінансові результати, економічна рентабельність виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
Враховуючи вищесказане, доцільно було провести аналіз деяких показників фінансової діяльності комерційного підприємства ТОВ «Сахаліндорстрой».

Список літератури
1.Бикадоров В.Л., Алексєєв П.Д. Фінансово-економічний стан підприємства. Практичний посібник. - М.: Видавництво "ПРИОР", 2003.
2.Графов А.В. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства / / Фінанси, № 7, 2001.
5. Львівський С.М. Лекції з комплексного економічного аналізу. М. МЦНМО, 2004.
6. Макарьева В.І. Аналіз фінансово-господарської діяльності організації для бухгалтера і керівника. - М.: Податковий вісник, 2003.
7. Осипова Л.В., Синяева І.М. Основи комерційної діяльності: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
8. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Мінськ, 2003.
9. Ільясов Г.Г. Як покращити фінансовий стан підприємства / / Фінанси, № 10, 2004.
10. Кіперман Г. Оцінка фінансової стійкості комерційної організації / / Фінансова газета. Регіональний випуск, № 7, 2005.
11. Пястолов С. М. Економічний аналіз діяльності підприємств [Текст]: навч. посібник для вузів / С. М. Пястолов. М.: Академічний Проект, 2002.
12. Райзберг Б.А., Лозівський Л.Ш., Стародубцева Є.Б. Сучасний економічний словарь.-М., 2003.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
124.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Класифікація витрат на виробництво
Облік витрат на виробництво Завдання обліку
Аналіз витрат на виробництво 3
Аналіз витрат на виробництво 2
Аналіз витрат на виробництво
Методи уч та витрат на виробництво
Облік витрат на виробництво
Аудит витрат на виробництво 2
Кошторис витрат на виробництво
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru