додати матеріал


Цукрові буряки

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Сьогодні буряківнича галузь Україні, та й весь бурякоцукровий комплекс переживають не найкращі часи. Тривала криза, що має загальновідомі причини, загрожує самому їхньому існуванню, може призвести до найтяжчих наслідків не тільки для підприємств аграрного сектора, харчової промисловості, але і для економіки країни в цілому, особливо після вступу до СОТ. Рішення проблеми значного збільшення обсягів виробництва свеклосирья, поліпшення його якості сьогодні є актуальним, як ніколи. Тому дуже актуальною сьогодні є монографія "буряківництво. Проблеми інтенсифікації та ресурсозбереження", що представляє собою фундаментальний всеохоплюючий працю відомих вчених з проблем галузі. Автори переконані, що вихід із кризи можливий тільки на шляху всілякої інтенсифікації виробництва цукрових буряків в більшості бурякосійних господарств, тобто на масовому рівні. Підвищення загальної культури землеробства в зонах бурякосіяння дозволить досягати високих результатів з мінімально можливими для цього витратами ресурсів і мінімальним негативним впливом на екологію. З урахуванням наявного в Україні досвіду, науково-технічного і промислового потенціалу це завдання є цілком здійсненною. Тут, враховуючи величезну важливість вирішення проблеми для економіки країни, своє вагоме слово має сказати держава, створивши для цього всі необхідні передумови. Подальше зволікання з цим неприпустимо. Буряківництво і цукробурякове виробництво в цілому ставляться до тих найважливішим галузям агропромислового комплексу, інтенсифікація яких надасть пряме й істотний вплив на відродження економічного потенціалу країни. І неважливо, определялется чи, як раніше, тобто при соціалізмі, потреба в цукрі на основі відповідних розрахунків і директивних завдань, або ж вона визначається платоспроможним попитом споживачів в умовах ринкової економіки, вирішення проблеми істотного збільшення виробництва цього важливого продукту харчування продовжує залишатися актуальним. Отже, залишається також незмінною, як і нагальною потреба у збільшенні виробництва цукрових буряків, підвищення її технологічних якостей з тією лише різницею, що тут мають владно працювати ринкові механізми стимулювання, виконуватися більш жорсткі вимоги до всіх сторін і показниками інтенсифікації буряківництва.

Цукрові буряки
Цукровий буряк - другий за масштабами з всього лише двох головних світових продуцентів харчового цукру. У нашій країні, як і в багатьох інших країнах світу з помірним кліматом, де обробіток тропічної культури цукрового очерету неможливо, цукровий буряк залишається єдиним джерелом сировини для великотоннажного виробництва цукру. Тому і у світових масштабах в цілому, і, особливо, у масштабах нашої країни буряковий цукор залишається перманентної і значною складовою харчового балансу. Висока енергетична ємність і лабільність як безпосереднього поживної речовини (харчового продукту), простота використання в поєднанні з традиційно стійкими смаковими звичками людини до солодощів гарантують цукру невизначено тривалу перспективу навіть і в тому випадку, якщо в достатній кількості з'являться не тільки необхідні в принципі, але й високотехнологічні та ефективні (у поєднанні з нешкідливістю) харчосмакові продукти, що доповнюють чи замінюють його у відповідних сферах споживання. Велике значення тут, крім самоцінності цукру і смакових традицій, має відносно висока (потенційно) економічна ефективність буряківництва, технологічна налаштованість цукрової та в цілому харчової промисловості на виробництво і використання цукру та інших продуктів переробки цукрових буряків. Виявлені в останні роки певні медикобіологічні обмеження та протипоказання цукру як харчового продукту не мають істотного впливу на ринок збуту як в силу його величезної ємності, так і принциповою нешкідливості помірного споживання цукру здоровими людьми. За енергетичним еквівалентом цукор у харчовому раціоні європейця становить 12%, а цукрові буряки у світовій табелі рангів харчових ресурсів рослинництва займає 14-е місце. І альтернатив особливих немає. Буряківництво як велика рослинницька галузь робить винятково великий вплив на структуру, напрямок розвитку та стан систем землеробства в зонах бурякосіяння, на їх ефективність, на збереження і підвищення грунтової родючості. Історично буряківництво завжди було пов'язане з підвищенням культури та рівня технізації сільського господарства, з самим поняттям науково-технічного прогресу в землеробстві.
Важко переоцінити роль буряківництва і в зміцненні кормової бази тваринництва. Залишаючись в головному спеціалізованої галуззю виробництва сировини для цукрової промисловості, буряківництво з повним правом належить одночасно і до великої по суті підгалузі кормовиробництва. У всякому разі - в нашій країні, в низці східноєвропейських країн і країн СНД. Кожен гектар посівів фабричного цукрового буряка навіть при помірній врожайності коренеплодів (300 - 350 ц / га) дає від 70 - 80 до 100 ц кормових одиниць, що містяться в побічної продукції (гичка, жом, меляса).
Економічна складова буряківництва така, що при питомій вазі 10 - 15% цукрових буряків у сівозміні дохід від її виробництва може становити до 40 - 50% і більше від всього отримуваного тут доходу навіть при тих абсолютно нееквівалентний закупівельних цінах на свеклосирье, які найчастіше встановлюються.
Вважаємо, сказаного досить для висновку: буряківництво в силу свого місця і значення в структурі агропромислового комплексу належить до гідних і пріоритетним об'єктах інтенсифікації. Тим більше, що фактичний його рівень ще далекий від відповідності сучасним критеріям інтенсивної галузі, хоча тут і є всі передумови для активного розвитку процесів інтенсифікації, накопичений значний науковий потенціал і практичний досвід. Однак чимало невирішених проблем. Все це не могло не позначитися на характері й змісті цієї книги.
Відомо, що українські вчені-аграрії проводили раніше і продовжують проводити зараз величезну та різноманітну роботу зі створення наукових основ для здійснення інтенсифікації процесів виробництва цукрових буряків, що дозволяє підняти культуру і практичні результати цього виробництва до рівня таких у розвинених європейських країнах. Однак, якщо не вважати монографії М. В. Ройко "Буряки" (К., "XXI вш", 2001), практично єдиний дійсно фундаментальна праця в галузі буряківництва - "Цукровий буряк. Основи агротехніки", який є результатом роботи великого колективу вчених колишнього ВНІС (Всесоюзного НДІ цукрових буряків, м. Київ), був опублікований в далекому 1972 р ., Хоч пізніше і перевидавався. Вважаємо, що цього вкрай недостатньо. Тому заповнення цієї прогалини, бажання запропонувати (в першу чергу буряківникам-практикам, керівникам господарств, студентам сільськогосподарських навчальних закладів) нове видання такого роду з докладним викладом сучасних досягнень в області розробки інтенсивних технологій виробництва цукрових буряків та відповідних практичних рекомендацій щодо їх застосування та стало для нас однією із спонукальних причин, які змусили взятися за перо. Ми хотіли не тільки представити у вигляді монографії результати власних багаторічних досліджень, зробити їх доступними для практикуючих буряківників. Хотілося також описати і в якійсь мірі узагальнити результати досліджень провідних наукових і конструкторських колективів колишнього СРСР, Україна, а також зарубіжних в області розробки як окремих елементів інтенсивних технологій і застосовуваних у них сільськогосподарських машин, так і цих технологій в цілому (див. список основної використаної літератури). Вважаємо, що багато результати, отримані за часів СРСР завдяки проведенню фундаментальних і багаторічних досліджень, ще довго будуть представляти науковий і практичний інтерес, залишаючись актуальними. Крім того ми щиро сподіваємося, що публікація монографії послужить поштовхом для початку широкої дискусії в колі наукової громадськості та керівників аграрного сектора економіки, сприятиме прискоренню вироблення та реалізації необхідних стратегічних рішень, подальшому створення і фінансування Державної цільової комплексної програми розвитку галузі буряківництва й цукробурякового виробництва. Хоча цілком допускаємо при цьому (ні в якій мірі не претендуючи на істину в останній інстанції), що деякі наші матеріали і висновки самі по собі можуть носити дискусійний характер, так як відображають авторські погляди на істоту розглянутих проблем.
При реалізації поставлених цілей нам належало розглянути і в якійсь мірі оцінити більш ніж сторічний шлях становлення та розвитку вітчизняної бурякоцукрової галузі на тлі світової, більш ніж тридцятирічний шлях вже явно (хоча і зі скромними ще результатами в масовому виробництві) прослеживаемого науково- технічного прогресу галузі, нарощуваних і певною мірою реалізованих процесів її індустріалізації та інтенсифікації, зростання рівня наукового і технічного забезпечення. І хоча в книзі немає спеціальних історичних екскурсів та оглядів, сучасні уявлення про інтенсифікацію як про головну проблему і основному шляху розвитку буряківництва розглядалися з урахуванням історичної наступності як мають цілком імперативний характер.
Інтенсифікація
Шляхи інтенсифікації галузі відкриті і в значній мірі, особливо на рівні передумов, забезпечені. Є з цього приводу і світові аналоги. Тому книга відкривається аналізом тих об'єктивних аргументів, які не залишають сумнівів у безальтернативне інтенсифікації вітчизняного буряківництва як головного засобу збільшення виробництва цукрових буряків, підвищення її цукристості, поліпшення технологічних якостей, зниження енерговитрат, особливо витраченої праці. Тут же зроблена спроба аналізу тактики і стратегії здійснення інтенсивністю-ційних процесів на основі максимізації витрат інтелектуальних людських і поновлюваних космічних ресурсів, оптимізації або мінімізації всіх інших природних і антропогенних ресурсів. Сформульовано основні вимоги до інтенсивних природоохоронним технологіям виробництва цукрових буряків як головного засобу реалізації інтенсіфі-ційний процесів.
У зв'язку з тим, що в основі рішень усіх проблем на шляху інтенсифікації буряківництва має бути поєднання максимально повного використання вже наявного тут потенціалу з його подальшим паралельним розвитком і виробничим освоєнням, в книзі зроблена спроба послідовно розкрити складові і резерви цього потенціалу, починаючи від біокліматичного і закінчуючи економічним і агроенергетіческім. При цьому на основі аналізу, узагальнення та авторської інтерпретації власних багаторічних досліджень і досліджень колективу вчених ВНІС і в цілому НВО "цукрового буряку" (до якого крім інституту входили Північно-Кавказький філія ВНІС, дослідно-селекційні станції), а також інших науково-дослідних установ колишнього СРСР, Україна і світового досвіду здійснена прив'язка досягнень вітчизняної та світової науки і практики в галузі інтенсифікації землеробства до тактики і стратегії виведення вітчизняного буряківництва на рівень відповідності синтетичним критеріям інтенсивної галузі. Особливе значення при підготовці книги прідавалосьобобщенію даних комплексних багатофакторних стаціонарних дослідів і досліджень, виконаних за останні десятиліття XX ст. в рамках цільової науково-технічної програми з інтенсифікації буряківництва в колишньому СРСР і в основних бурякосійних регіонах. Пріоритет віддавали висвітлення нових підходів до створення (у тому числі за рахунок біотехнології та генної інженерії) та експлуатації (технології вирощування) дійсно нового інтенсивного бурякового рослини з його принципово іншим рівнем продуціонного процесу, по суті, нової біологією харчування, адаптації, самозахисних реакцій і властивостей .
Інтенсифікація буряківництва розглянута в рамках загальної стратегії створення ефективних агроекосистем і агроландшафтів.
Не менш важливим при написанні книги було прагнення до поєднання загальних теоретичних концепцій інтенсифікації буряківництва з безумовною їх актуалізацією, з можливістю показати шляхи отримання корисних для науки і виробництва орієнтирів і результатів інтенсифікації на основі використання наявної у більшості бурякосійних господарств техніки, практичних рекомендацій, аж до конкретних технологічних прописів і розрахунків. Весь аналітико-синтетичний апарат, рекомендації в книзі грунтуються на коректній базі представлених результатів досліджень та даних передового виробничого досвіду, якими визначаються перспективи інтенсивного землеробства, інтенсивного буряківництва.
Багато матеріалів монографії були написані вже до 1995 р . Тому в деяких прикладах, що ілюструють певні елементи інтенсивних технологій, сортові властивості, тенденції та важливі рубежі у розвитку бурякоцукрової науки і практики, наводяться назви сортів і гібридів, зареєстрованих на той час, а також описується землеобрабатива-ющая та інша техніка, найбільш масово присутня в складі машинно-тракторного парку більшості сільгосппідприємств і в даний час і цілком дозволяє, на нашу думку (будучи добре відремонтованої і відрегульованої), використовувати інтенсивні технології виробництва цукрових буряків.
Керівникам і фахівцям господарств, іншим буряківникам-практикам рекомендуємо обов'язково ознайомитися з рекламною інформацією на початку і в кінці книги (де вони також знайдуть багато для себе корисного), проте, як годиться в таких випадках, нагадуємо, що відповідальність за достовірність такої інформації несе рекламодавець .
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Сільське, лісове господарство та землекористування | Реферат
28кб. | скачати


Схожі роботи:
Цукрові буряки 2
Цукрові буряки головне джерело цукру в Росії
Цукрові кондитерські вироби
Спирти вищої атомної поліоли або цукрові спирти
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru