Цивільно-правовий договір Договір угоду

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Тема. Цивільно-правовий договір

1.Поняття і види договорів

2.Содержание і форми договорів.

3.Порядок укладання договорів. Принцип свободи договору.

4.Висновок договору в обов'язковому порядку.

5. Публічний договір. Договір приєднання. Договір на користь третьої особи.

6. Зміна і розірвання договору. Переддоговірні спори.

  1. Поняття і види договорів

Договір - це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - найпоширеніший різновид угод. До договорів застосовуються правила про двосторонніх і багатосторонніх угодах.

Сфера застосування договорів охоплює майнові відносини, учасниками яких є громадяни, юридичні особи, Республіка Білорусь та її адміністративно-територіальні одиниці.

Класифікація цивільно-правових договорів здійснюється за різними ознаками.

1. У залежності від того, з якого моменту договір вважається укладеним (з моменту досягнення угоди або з моменту передачі речі), договори, як і угоди, поділяються на консенсуальні і реальні.

2. Розрізняють односторонні і двосторонні договори. Односторонні - це договори, в яких одна сторона має тільки права, а друга несе тільки обов'язки (договір позики). У двосторонньому договорі права і обов'язки належать кожній стороні, тобто кожна сторона є і боржником і кредитором (купівля-продаж, підряд, оренда тощо).

3. У відповідності з характером переміщення благ договори поділяються на оплатне і безоплатні. Договір є оплатним, якщо за виконання своїх обов'язків сторона повинна одержати плату чи інше зустрічну надання. У безоплатному договорі виконання його однією стороною не тягне зустрічного надання від іншої сторони (дарування). Договір передбачається оплатним, якщо інше не випливає із законодавства, змісту або суті договору.

4.Обичний права та обов'язки за договором набувають самі сторони. Однак закон передбачає договори на користь третьої особи. За договором на користь третьої особи боржник зобов'язаний зробити виконання не кредитору, а третій особі, яка має право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь (договір страхування життя, за яким після смерті застрахованої право вимагати страхове відшкодування купує вказане в договорі особу; внесення вкладу в банк на ім'я іншої особи).

5. Залежно від характеру юридичних наслідків виділяють остаточні (Основні) і попередні договори. Остаточні (основні) договори - це договори, безпосередньо породжують права та обов'язки сторін по переміщенню тих чи інших благ. Попередні договори створюють лише обов'язок укласти в майбутньому договір про передачу майна, виконання робіт або надання послуг, на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють встановити предмет і інші істотні умови основного договору.

6. За своєю юридичною значимістю договори бувають головні і додаткові. Головні договори мають самостійне значення і можуть існувати незалежно від придаткових. Придаткові договори доповнюють головні і слідують їх долю.

7. За підставами укладення розрізняють вільні і обов'язкові договори. Вільні договори укладаються на розсуд сторін. Висновок обов'язкових договорів є обов'язком однієї або обох сторін.

8. За способами визначення умов договору виділяються договори з взаємоузгодженими умов і і договори приєднання. На відміну від перших, де умови погоджуються усіма сторонами, в договорах приєднання умови визначаються однією із сторін у формулярах та інших стандартах формах і приймаються іншою стороною тільки шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

  1. Договори поділяються на мінові і ризикові. Мінової договір - це такий договір, коли розмір взаємного надання визначається сторонами безпосередньо при укладенні договору і не залежить від якої-небудь події або обставини (наприклад, купівля-продаж житлового будинку за певну суму). Договір є ризиковим, якщо розмір зустрічного задоволення або можливість взагалі або можливість взагалі отримати його обумовлюються яким-небудь подією (обставиною). Прикладом ризикових договорів є проведення ігор і парі, заснованих на ризику, при яких в залежності від настання або ненастання встановленого обставини одна сторона виграє, а інша програє.

10.В залежно від характеру опосредуемих економічних відносин та правового результату, на який спрямовані договори, вони поділяються на такі групи:

а) договори, спрямовані на передачу майна у власність (господарське відання, оперативне управління або користування);

б) договори на виконання робіт;

в) договори на надання послуг;

г) договори про спільну діяльність;

д) договори на передачу виняткових прав на об'єкти інтелектуальної власності.

2. Зміст і форми договорів

Зміст договору - це сукупність умов договору. Розрізняють істотні, звичайні та випадкові умови договору. Договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних його умов.

Істотними визнаються умови про предмет договору, умови, названі такими у законодавстві, а також умови, щодо яких має бути досягнуто згоди за заявою однієї із сторін. У законодавстві не міститься перелік істотних умов. Юридичне значення істотних умов полягає в тому, що з їх наявністю закон пов'язує саме укладення договору. При відсутності хоча б однієї з істотних умов договір вважається неукладеним.

Звичайними іменуються умови, що встановлюються в нормативному порядку і застосовувані сторонами без спеціальної домовленості. Укладаючи певний договір, сторони тим самим погоджуються і з умовами, передбаченими в законодавстві про цей договір.

До числа звичайних слід відносити умови про ціну і термін виконання договору, якщо вони у законодавстві не названі істотними стосовно певних договорами і жодна сторона не заявила про необхідність досягнення угоди з цих умов.

Умови, які не передбачені законодавством, вважаються випадковими. Однак випадкові умови стають обов'язковими, якщо з приводу їх надійшла пропозиція однієї із сторін про включення їх в договір.

За загальним правилом, умови договору визначаються на розсуд сторін. Проте договір повинен відповідати обов'язковим для сторін правилам, встановленим законодавством, які у час його ув'язнення. У разі невідповідності умов договору нормам законодавства договір може бути визнаний недійсним. У випадку, коли умова договору передбачено диспозитивної нормою, сторони можуть своєю угодою встановити умову, що відрізняється від передбаченого в ній і не суперечить законодавству. За відсутності угоди умову договору визначається диспозитивної нормою.

Сторони вправі передбачити в договорі, що його окремі умови визначаються зразковими умовами, розробленими для договорів цього виду та опублікованими у пресі.

Форма договору підпорядковується загальним правилам про форму угод, різновидом яких є договір і спеціальними правилами про форму договору.

Договір може бути укладений в будь-якій формі, передбаченої для здійснення угод, якщо законодавством для договорів даного виду не встановлена ​​певна форма. Для багатьох договорів закон визначає обов'язкову форму їх скоєння - просту письмову або нотаріальну.

При письмовій формі договір може бути укладений одним з таких способів:

шляхом складання одного документа, підписаного сторонами;

шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, чи іншого зв'язку.

До письмової форми договору прирівнюється вчинення у відповідь на письмову пропозицію укласти договір дії іншої сторони щодо виконання запропонованих їй умов договору.

Спосіб укладання договору обирають сторони. Однак для укладення певних договорів потрібне складання одного документа, підписаного сторонами.

3. Порядок укладення договорів. Принцип свободи договорів

Процес укладання договору складається з дій сторін, спрямованих на досягнення угоди між ними. Він складається з двох обов'язкових стадій: пропозиція укласти договір (оферта) і прийняття пропозиції (акцепт) Відповідно перша сторона називається оферентом, друга - акцептантом. Оферта повинна володіти такими ознаками:

- Бути досить визначеною і виражати намір оферента укласти договір;

- Містити істотні умови договору;

- Бути адресована одній чи кільком конкретним особам.

Не є офертою реклама, оголошення в газеті та інші пропозиції, звернені до невизначеного кола осіб. Це запрошення зробити оферту або виклик на оферту. Від запрошення робити оферту необхідно відрізняти публічну оферту - то є пропозиція, в якому містяться всі істотні умови договору, з якого вбачається воля особи, що робить пропозицію, укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться (виставлення товарів за місцем продажу на вітринах , на прилавках і т. д.)

Після отримання оферти адресатом вона не може бути відкликана протягом строку, встановленого для її акцепту. До закінчення строку для акцепту оферент не має права укласти договір з іншою особою. Однак оференту не заборонено зробити пропозицію іншій особі про укладення договору за умови відмови першої особи.

Акцептом є згода особи прийняти адресований йому пропозицію. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Форма акцепту вказується в оферті або встановлюється законом. Вчинення особою, яка одержала оферту в строк, встановлений для її акцепту, дій, по виконанню зазначених у ній умов договору (відвантаження товару, надання послуг, виконання робіт і т.д.) вважається акцептом.

Договір вважається укладеним з моменту отримання акцепту особою, яка направила оферту.

Час прийняття оферти залежить від того, зроблена вона із зазначенням або без зазначення строку для відповіді, усно або у письмовій формі. При вказівці в оферті строку для відповіді відправлення відповіді і його отримання повинні повністю укладатися в зазначений оферентом термін. Якщо строк для відповіді не призначений, то при усному реченні (безпосередньо особі, по телефону і т.д.) відповідь повинна бути дана негайно. При письмовій оферти без зазначення строку для дачі відповіді відповідь має бути отримано протягом терміну, встановленого законодавством (наприклад, стосовно до укладення договору в обов'язковому порядку) або протягом терміну, нормально необхідного для цього часу. Після закінчення встановленого оферентом строку для дачі відповіді оферент вважається не пов'язаним своєю пропозицією.

Переговори з приводу укладання договору припиняються при відмові акцептанта від акцепту. Якщо акцептант згоден укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, то в цьому випадку сторони міняються місцями: колишній акцептант стає оферентом, а оферент-акцептантом.

У статті 391 ЦК закріплено принцип свободи договору. Громадяни та юридичні особи вільні в укладенні договору і спонукання до укладення договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір передбачена законодавством або добровільно прийнятим зобов'язанням (наприклад, якщо укладено попередній договір, то укладання остаточного договору є обов'язковим. Якщо сторона, яка уклала попередній договір, ухиляється від укладення основного договору, то інша сторона може звернутися до суду для спонукання до укладення договору).

4. Укладення договору в обов'язковому порядку

Одним з найважливіших принципів цивільного права є принцип свободи договору. Це означає, що громадяни та юридичні особи вільні в самому укладанні договору, у виборі своїх контрагентів, визначенні предмета та інших умов договору, прав та обов'язків за договором. Примушування до укладення договору допускається лише у випадках, коли обов'язок укласти договір встановлено законодавством або добровільно прийнятим зобов'язанням. Так, обов'язкове укладення договору передбачається при укладанні публічного договору, укладання договору з особою, що виграв торги, укладення договору для поставки для державних потреб і в деяких інших випадках.

При укладанні договору в обов'язковому порядку є особливості порядку укладання договору. У випадках, коли для сторони, якої спрямована оферта (проект договору), укладення договору обов'язково, ця сторона протягом тридцяти днів з дня отримання оферти повинна направити іншій стороні повідомлення про акцепт, або про відмову від акцепту, або про акцепт оферти на інших умовах (протокол розбіжностей до проекту договору). Якщо договір є обов'язковим для сторони, яка направила оферту, то в разі отримання від акцептанта протоколу розбіжностей, ця сторона повинна повідомити іншу сторону про прийняття договору в її редакції, або відхиленні протоколу розбіжностей. Якщо договір є обов'язковим для акцептанта, але він пропонує укладення договору на інших умовах, то оферент вправі передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду. Якщо договір є обов'язковим для оферента, але акцептант протягом 30 днів направив їй протокол розбіжностей, то оферент протягом 30 днів має повідомити другу сторону про прийняття договору в її редакції або відхилення протоколу розбіжностей. У цьому випадку, сторона, що подає протокол розбіжностей, вправі передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду.

Якщо сторона, для якої відповідно до законодавства укладення договору обов'язково, ухиляється від укладення договору, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про спонукання укласти договір. При цьому сторона, ухиляється від укладення договору, повинна відшкодувати другій стороні завдані цим збитки.

Передача розбіжностей, що виникли при укладенні договору, на вирішення суду називається переддоговірних суперечкою. Ці суперечки поділяються на спори про спонукання укласти договір і суперечки за умовами договору.

Окремі правила регламентують укладення договору на торгах. У цьому випадку договір укладається з особою, що виграв торги. Торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. Виграв торги визнається особа, що запропонувала найвищу ціну, а за конкурсом - особа, яка за висновком конкурсної комісії запропонувало кращі умови.

Сторони самі визначають місце укладення договору, що має значення для визначення що підлягає застосуванню законодавства. Якщо ж воно не зазначено в договорі, то їм визнається місце проживання громадянина або місцезнаходження юридичної особи, який направив оферту.

5. Публічний договір. Договір приєднання. Договір на користь третьої особи

Публічним визнається договір, укладений комерційної організацією і встановлює її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, що така організація за характером своєї діяльності повинна здійснювати стосовно кожного, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, прокат, побутовий підряд, перевезення транспортом загального користування, зберігання речей у камерах схову транспортних організацій, послуги зв'язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування тощо). Для публічного договору характерні наступні умови:

-Публічний договір укладається з кожним, хто звернеться до цієї комерційної організації і нікому не віддається перевага в укладенні договору;

-Ціна товарів і послуг, а також інші умови договору встановлюються однаковими для всіх;

-Комерційна організація не праві відмовити в укладенні договору будь-якій звернувся;

-В разі ухилення від укладення договору інша організація має право звернутися до суду з вимогою про спонукання укласти договір.

У передбачених законодавством випадках Уряд може видавати правила, обов'язкові для сторін при укладенні та виконанні публічних договорів (типові договори, положення тощо) Умови публічного договору, які не відповідають цим правилам, а також вимогам про однакові для всіх споживачів ціною та інших умовах договору є нікчемними.

Договір приєднання. Ці договори використовуються комерційними організаціями у відносинах зі своїми споживачами (наприклад, при перевезенні, побутового обслуговування). У договорах приєднання умови договору визначаються однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і приймаються іншою стороною у цілому шляхом приєднання до запропонованого договору.

Якщо договір приєднання укладений на невигідних-менш вигідних умовах порівняно із звичайно укладаються договорами, приєдналася сторона вправі вимагати розірвання або зміни договору. Це правило не поширюється на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, яка повинна бути більш обачним і припускати ризик від своєї діяльності.

Договір на користь третьої особи. За договором на користь третьої особи боржник зобов'язаний зробити виконання не кредитору, а третій особі, яка має право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь (договір страхування життя, за яким після смерті застрахованої право вимагати страхове відшкодування купує вказане в договорі особу; внесення вкладу в банк на ім'я іншої особи). Не обов'язково, щоб третя особа було прямо зазначено в договорі. Спрямованість договору може випливати з вказівки про укладення договору на користь третьої особи. Або із суті зобов'язання.

За договором на користь третьої особи право третьої особи виникає незалежно від його згоди, і воно може відмовитися від свого права. У разі відмови третьої особи від наданого договором права даними правом може скористатися особа, що уклала договір, якщо це не суперечить законодавству і договору. Наприклад, при відмові особи від внесеного не його ім'я вкладу право вимагати видачі вкладу має внесла внесок особа.

6. Зміна і розірвання договору. Переддоговірні спори

Договір виконує свої функції найкращим чином, якщо він стабільний. Однак принцип стабільності договірних відносин не виключає можливості зміни або розірвання договору. Під зміною або розірванням договору розуміється акт, спрямований у першому випадку на зміну умов, а в другому випадку на дострокове припинення його дії.

За загальним правилом, договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою сторін. У випадках, передбачених законодавством або угодою сторін, можливо одностороння зміна умов договору або його розірвання. Договір вважається відповідно розірваним або зміненим також при односторонню відмову від виконання договору повністю або частково, коли така відмова допускається в силу законодавства або угоди сторін. Наприклад, наймач житлового приміщення має право розірвати договір у будь-який час. Право відмовитися від договору мають за певних умов покупець і постачальник в договорі поставки, замовник у договорі підряду.

Угода про зміну або розірвання договору вчиняється в тій же формі, що і його висновок. Письмове оформлення може здійснюватися шляхом складання додаткової угоди або протоколу, що підписується сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, повідомленнями по факсимільному зв'язку і т.п.

При відмову іншої сторони змінити або розірвати договір вимога про це може бути пред'явлено зацікавленою стороною до суду. Підставами для зміни або розірвання договору є суттєві порушення договору другою стороною, а також інші випадки, передбачені законом або договором.

Підставою зміни або розірвання договору є також істотна зміна обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору. До істотного віднесено така зміна обставин, при яких у разі їх можливого розумного передбачення боку взагалі б не укладали договір або укладали б його на значно інших умовах.

Істотна зміна обставин є підставою для зміни або розірвання договору за угодою сторін, їли інше не передбачено договором або не випливає із її суті. У разі недосягнення угоди про приведення договору у відповідність з істотно змінилися обставинами або про його розірвання договір може бути розірваний або змінений судом на вимогу заінтересованої сторони.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду лише у виняткових випадках, коли розірвання договору буде суперечити суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, що значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на змінених судом умовах.

При розірванні договору внаслідок істотно змінилися обставин суд на вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними за цим договором.

При зміні або розірванні договору зобов'язання по ньому вважаються зміненими або припиненими з моменту укладення сторонами угоди про зміну або розірвання договору, а якщо це виробляється у судовому порядку, - то з моменту вступу в силу рішення суду про зміну або розірвання договору.

За загальним правилом, сторони не вправі вимагати відшкодування виконаного ними до моменту зміни або розірвання договору. Але сторона може вимагати відшкодування збитків від зміни або розірвання договору, якщо підставою для цього послужило істотне порушення договору другою стороною.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Лекція
50.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Цивільно правовий договір 2
Цивільно правовий договір
Цивільно-правовий договір 11
Цивільно-правовий договір
Цивільно правовий договір 2
Цивільно правовий договір 3
Цивільно правовий договір
Цивільно-правовий договір
Цивільно-правовий договір Поняття та
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru