приховати рекламу

Цивільне право України

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
РЕФЕРАТ
Дисципліна: Правознавство
Тема:
Цивільне право України
Здала:
студентка 2-го курсу
Шурлачакова С.В.
Сімферополь, 2009

Зміст
Введення
1. Загальна характеристика цивільного права України
2. Цивільно-правові відносини
3. Фізична особа як суб'єкт цивільного права
4. Юридична особа як суб'єкт цивільного права. Види юридичних осіб
5. Об'єкти цивільних прав
6. Поняття, види і форми угод
7. Умови дійсності угод. Недійсність угод
8. Поняття та види цивільно-правових договорів
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.
Цивільне право України, як і будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.
Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це майнові відносини і особисті немайнові відносини.
Майновими називаються правові відносини, пов'язані з приналежністю, придбанням, володінням, користуванням та розпорядженням майном. Вони обумовлені використанням товарно-грошової форми.
Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню ним його особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство), які діляться на дві підгрупи:
а) особисті права, пов'язані з майновими (скажімо, права авторів на результати інтелектуальної праці в галузі літератури, мистецтва і т. п.);
б) особисті права, не пов'язані з майновими (приміром, права особи на честь, гідність, ім'я, листування і т. п.).
Сторони цих відносин виступають як юридично рівні між собою, автономні та незалежні одна від одної, що є однією з характерних особливостей цивільно-правового методу.
Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства) та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права, які вступають у цивільно-правові відносини ( тобто є суб'єктами даних відносин).
Цивільно-правові відносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Об'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

1. Загальна характеристика цивільного права України
Цивільне право - Галузь системи права України, що регулює майнові та особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб.
З нормами цивільного права ми стикаємося щодня. Поїздка в громадському транспорті, купівля газети, відвідання театру і безліч інших різноманітних відносин регулюються цивільним правом. Цивільне право грає настільки важливу роль в житті суспільства, в економіці країни, що цивільний кодекс інший раз називають (неофіційно) другий, або економічною конституцією країни.
Засади цивільно-правового регулювання в нашій країні закріплює Конституція України. Такі, зокрема: непорушність права приватної власності, різноманіття форм права власності, свобода підприємницької діяльності, право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Цивільно-правові норми містяться у різних нормативно-правових актах, найважливішим з яких є Цивільний кодекс України. Цивільний кодекс України був прийнятий 16 липня 2003 р . і введений в дію з 1 січня 2004 р .
Цивільний кодекс складається з 6 книг, 90 глав, 1308 статей. Внутрішня будова Цивільного кодексу України відповідає структурі галузі цивільного права, тобто кодекс має Загальну і Особливу частини.
Загальна частина відображена в книзі 1, яка називається «Загальні положення». Вона містить норми, що визначають статус учасників цивільно-правових відносин, об'єкти цивільних прав, поняття цивільно-правової угоди, представництва, строків та позовної давності у цивільному праві.
Особлива частина Цивільного кодексу встановлює особисті немайнові права фізичної особи, право власності та інші речові права, право інтелектуальної власності, регулює зобов'язальні відносини, спадкування.
Загальні засади цивільного законодавства:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законами;
3) свобода договору;
4) свобода підприємницької діяльності, не забороненої законом;
5) судовий захист цивільних прав та інтересів;
6) справедливість, добросовісність та розумність.
2. Цивільно-правові відносини
Цивільно-правове відношення - Це суспільне відношення, врегульоване нормою цивільного права, учасники якого є носіями цивільних прав і обов'язків.
Як і всі правові відносини, громадянське правовідношення має свій склад (структуру):
1) суб'єкти цивільних правовідносин. До них належать: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни або піддані, особи без громадянства), юридичні особи (організації, підприємства, установи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави;
2) об'єкт цивільних правовідносин. Це - матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникло правовідносини. До матеріальних об'єктів відносять речі, в тому числі гроші та цінні папери, майнові права, результати робіт, послуги. До числа нематеріальних об'єктів відносять результати інтелектуальної, творчої діяльності (твори науки, літератури, мистецтва), інформацію та деякі інші матеріальні і нематеріальні блага;
3) зміст цивільних правовідносин. Воно включає суб'єктивні права і відповідні їм юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин.
Проаналізуємо, наприклад, цивільно-правове відношення, що виникло в результаті укладення договору оренди житлового приміщення. Суб'єктами правовідносини є орендодавець і орендар, об'єктом - приміщення. Зміст даного правового відносини включає: право орендодавця вимагати від орендаря обумовленої орендної плати і обов'язок - надати жиле приміщення в придатному для користування стані; право орендаря користуватися даним приміщенням і обов'язок - вчасно вносити орендну плату.
3. Фізична особа як суб'єкт цивільного права
Людина як учасник цивільних правовідносин вважається фізичною особою. Усі фізичні особи мають цивільну правоздатність. Цивільна правоздатність - можливість особи мати суб'єктивними цивільними правами і громадянськими обов'язками. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент його народження і припиняється у момент смерті.
Однак для того, щоб самому придбати цивільні права та обов'язки, потрібно володіти не тільки правоздатністю, але і дієздатністю.
Цивільна дієздатність - здатність особи своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Цивільна дієздатність залежить від віку і психічного стану фізичної особи. Вікові градації обсягу дієздатності:
1) особи, які досягли 14 років (малолітні), є частково дієздатними. Вони мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Всі інші цивільно-правові угоди від їх імені та в їх користь здійснюють батьки (усиновителі) або опікуни;
2) особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні) мають неповну цивільну дієздатність. Ряд дій вони можуть здійснювати самостійно: розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, іншими доходами; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності; бути засновниками юридичної особи; укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися внеском. Всі інші угоди вони роблять з дозволу батьків (усиновлювачів) або піклувальників;
3) з досягненням повноліття (18 років) або вступом особи в шлюб до повноліття наступає повна цивільна дієздатність. Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років, яка працює за трудовим договором або зареєстрованому як підприємця, а також неповнолітній особі, записаному матір'ю або батьком дитини.
Залежність обсягу дієздатності особи від його психічного стану проявляється в наступному:
1) рішенням суду особа може бути визнана обмежено дієздатним у двох випадках: зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або токсичними речовинами; психічного розладу, що суттєво впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій. Такій особі призначається піклувальник, який дає згоду на вчинення ним цивільно-правових дій. Обмежено дієздатна особа може самостійно здійснювати тільки дрібні побутові угоди (купити продукти, квиток у кінотеатр і т.д.);
2) особа, яка страждає на хронічний, стійким психічним розладом і не розуміє внаслідок цього значення своїх дій, рішенням суду може бути визнана недієздатною. Такій особі призначається опікун, який здійснює цивільно-правові дії від імені свого підопічного.
Таким чином, обмеження цивільної правосуб'єктності можливо виключно за рішенням суду. Судом ж ці обмеження знімаються в разі зміни психічного стану в кращу сторону (припинення вживання спиртних напоїв або наркотиків, одужання).
4. Юридична особа як суб'єкт цивільного права. Види юридичних осіб
Юридична особа - Це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання кількох осіб та (або) майна.
Ознаками юридичної особи є:
1) організаційна єдність. Юридична особа має певну структуру (відділи, управління, цехи, інші підрозділи), керівництво, певну мету і завдання (закріплені статутом або іншим установчим документом);
2) наявність відокремленого майна. Організація повинна мати своє майно, відокремлене від майна засновників чи інших юридичних осіб. Юридична особа володіє ним на праві власності, повного господарського відання (це стосується державних підприємств) або оперативного управління (це стосується казенних підприємств - таких, які не можуть бути приватизовані). Крім того, юридична особа повинна мати самостійні фінансові документи (баланс або кошторис, рахунок в банку);
3) самостійна майнова відповідальність. Юридична особа само відповідає за укладеними ним договорами, за боргами та інших зобов'язаннях. Наприклад, держава не відповідає за борги державних підприємств;
4) участь у цивільному обороті від свого імені. Юридична особа має власне найменування, закріплене державною реєстрацією. Воно має право набувати цивільних прав та обов'язки, визначені його статутом або іншим установчим документом. Наприклад, юридична особа має право придбавати майно, особисті немайнові права, укладати різні договори;
5) здатність бути позивачем і відповідачем у суді.
Від свого імені юридична особа має право бути учасником судового або господарського процесу.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту його державної реєстрації і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення. Юридична особа набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через свої органи (збори учасників, виконавчий орган).
Види юридичних осіб:
1) в залежності від порядку створення розрізняють юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права. Юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статутів, договорів). Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування;
2) залежно від форм власності розрізняють приватні, комунальні та державні юридичні особи;
3) залежно від організаційно-правової форми розрізняють товариства і установи. Товариство створюється шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право брати участь в цьому суспільстві. Суспільство може бути підприємницьким і непідприємницьким. Підприємницьким є суспільство, мета якого - прибуток та її подальший розподіл між учасниками. Такими юридичними особами є господарські товариства та виробничі кооперативи. Непідприємницьким є суспільство, яке не має на меті отримання прибутку.
5. Об'єкти цивільних прав
Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Види об'єктів цивільного права, перш за все, поділяють на матеріальні і нематеріальні об'єкти. До матеріальних об'єктів цивільного права відносять:
1. речі. Річ - це предмет матеріального блага, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Види речей:
- Рухомі (Можуть бути переміщені в просторі без шкоди для речі) і нерухомі (Земля і з'єднані з нею об'єкти, річкові та морські судна, космічні об'єкти а також інші об'єкти, права на які підлягають державній реєстрації);
- Подільні і неподільні речі. Подільною визнається річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ділянка землі, хліб, тканина). Неподільну річ не можна поділити без втрати її цільового призначення (телевізор, плаття, письмовий стіл);
- Речі, що визначаються родовими або індивідуально-визначеними ознаками. Головна характеристика родової речі - вага, обсяг, кількість. Індивідуально-визначена річ має неповторні ознаки і не підлягає заміні. Наприклад, гроші - родова річ, а картина - індивідуально-визначена;
- Речі споживані (знищуються при першому використанні) і неспоживна (не втрачають своєї сутності при багаторазовому використанні). Наприклад, продукти, гроші, технічна сировина - споживані речі, а порцеляновий сервіз, меблі, автомобіль - неспоживна;
- Головна річ і приналежність. Належність - це річ, призначена для обслуговування головній речі і пов'язана з нею спільним призначенням (наприклад, скрипка і футляр для неї);
- Прості і складні речі. Складна річ - це річ, що складається з кількох речей, що становлять єдине ціле (наприклад, столовий сервіз);
- Продукція, плоди та доходи - це все, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю (наприклад, приплід домашніх тварин, гроші, отримані від здачі в оренду земельної ділянки);
2) майно - Це окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки;
3) підприємство - Це єдиний нерухомий майновий комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності. До його складу входять земельні ділянки, будівлі та споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, право на торговельну марку та ін;
4) гроші та валютні цінності. Гроші (грошові кошти) - це законний платіжний засіб, обов'язковий до прийому за номінальною вартістю на всій території Україні. Грошова одиниця України - гривня. У деяких випадках, встановлених законом, в Україні може використовуватися іноземна валюта. До числа валютних цінностей відносяться дорогоцінні метали та дорогоцінні камені;
5) цінні папери - це документи встановленої форми, які засвідчують грошове або інше майнове право власника. Групи і види цінних паперів:
- Пайові цінні папери, що засвідчують участь у статутному капіталі (наприклад, акції);
- Боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики (наприклад, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств);
- Похідні цінні папери, що дають право на придбання або продаж у певні терміни цінних паперів, фінансових та (або) товарних ресурсів;
- Товаророзпорядчі цінні папери, що дають право їх власникові розпорядитися майном, зазначеним у документі.
До числа нематеріальних об'єктів цивільного права (нематеріальних благ) відносяться:
1) результати інтелектуальної, творчої діяльності: літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослини, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці;
2) інформація - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що

мали або мають місце у суспільстві, державі або навколишньому середовищу;
3) особисті немайнові блага - здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
6. Поняття, види і форми угод
Цивільно-правові угоди - це правомірні дії, спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Розрізняють односторонні і двосторонні (багатосторонні) угоди.
Односторонні угоди виражають волю одного суб'єкта правових відносин. Прикладами таких угод є: заповіт, прийняття спадщини, обіцянка винагороди (за повернення загублених документів, загубленого тварини).
Двосторонні (багатосторонні) угоди висловлюють узгоджену волю декількох суб'єктів права, тому їх називають договорами.
Форми угод:
1) усна форма. Як правило, в усній формі укладаються угоди, що виконуються при самому їх скоєнні. Наприклад, в більшості випадків усно укладається договір купівлі-продажу рухомої речі;
2) проста письмова форма. Закон вимагає, щоб у такій формі укладалися угоди юридичних осіб між собою та з фізичними особами, за винятком операцій, виконуваних при самому їх вчиненні та угод, для яких потрібне нотаріальне посвідчення. Наприклад, договір підряду на виконання ремонтних робіт між підприємством і фізичною особою повинен мати просту письмову форму. Письмово повинні укладатися угоди між фізичними особами на суму, яка в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів, за винятком операцій, виконуваних при самому їх вчиненні та угод, для яких потрібне нотаріальне посвідчення;
3) нотаріально засвідчена письмова форма. Цивільне законодавство містить перелік угод, які повинні відбуватися тільки в такій формі: договори про відчуження та заставу нерухомого майна, шлюбні контракти, заповіти та ін Крім того, за бажанням учасників угоди вони мають право нотаріально засвідчити будь-яку угоду;
4) конклюдентних (Мовчазна) форма. Угода, для якої законом не встановлена ​​певна форма, може укладатись шляхом вчинення мовчазних дій (наприклад, посадка в тролейбус і оплата проїзду).
7. Умови дійсності угод. Недійсність угод
Не всяке дію суб'єктів права є цивільно-правовою угодою. Для визнання таким воно повинно відповідати ряду нормативних вимог, які називаються умовами дійсності угод:
1) законність. Угода не повинна суперечити законодавству та моральним засадам суспільства;
2) дієздатність учасників. Здійснення угоди вимагає свідомого вираження волі. Тому не визнаються дійсними угоди, укладені недієздатними;
3) вільне волевиявлення сторін. Воля учасників угоди виражається в їх згоду прийняти на себе певні обов'язки та придбати певні права. Воля сторін повинна бути вільною від помилок, викликаних обманом чи хитрістю. Волевиявлення, скоєне внаслідок насильства або під загрозою його застосування, недійсне, а значить, недійсна і угода;
4) дотримання необхідної законом форми угоди. Цивільне право диспозитивно за своєю суттю, тобто надає суб'єктам можливість вибору декількох варіантів дій. Тому форми угод вельми різноманітні: можливі усні, письмові і навіть мовчазні договори. Однак якщо закон містить вказівку на форму договору, укладати його потрібно тільки в такій формі. Наприклад, договір купівлі-продажу житлового будинку здійснюється тільки в письмовій, нотаріально засвідченої формі;
5) реальність угоди. Угода є дійсною, якщо вона спрямована на реальне настання передбачених нею правових наслідків. Наприклад, фізично неможливо здійснити купівлю-продаж неіснуючої в природі речі, неможливо побудувати хмарочос за одну добу. Юридично неможливо виконати те, що суперечить закону: наприклад, не можна розглядати як договір угода про скоєння розбійного нападу на банк;
6) захист прав дитини. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не повинна суперечити правам та інтересам їхніх дітей.
Невиконання цих умов тягне недійсність угоди.
Розрізняють нікчемні (Абсолютно недійсні) угоди і оспорімие (Відносно недійсні) угоди.
Нікчемна угода недійсна з моменту її вчинення, тому судового рішення про визнання її недійсною не потрібно. До нікчемним операцій відносять: протиправні та аморальні угоди; внеустав-ні угоди юридичних осіб; угоди, не засвідчені нотаріально, якщо закон вимагає тільки такої форми угоди; угоди з особами у віці до 14 років, які не отримали подальшого схвалення батьків (усиновлювачів), опікунів ; угоди з недієздатними; фіктивні й удавані угоди. Фіктивна угода - це дія, яка здійснюється для вигляду, без наміру створити, змінити або припинити цивільні права або обов'язки. Удавана угода прикриває угоду, яку насправді боку вчинили. Наприклад, видана довіреність на керування автотранспортним засобом, хоча в реальності воно було продано власникові довіреності.
Оспоримая угода може бути визнана недійсною у судовому порядку за умови доведеності фактів, що свідчать про пороки угоди. До оспорімих операцій відносяться: угоди з особами у віці від 14 до 18 років; з обмежено дієздатними; з особами, які перебували в момент укладання угоди в стані тимчасового розладу психіки; угоди, зроблені внаслідок обману, омани, насильства, збігу тяжких обставин, погрози.
Юридичним наслідком недійсності правочину є реституція - Тобто відновлення в початкове положення. Вона може бути двосторонньою, коли обидві сторони повертають один одному все отримане за недійсною угоди. При односторонній реституції в початкове положення повертається тільки невинна сторона, а з винної сторони отримане за угодою стягується в доход держави. Якщо ж винні обидві сторони, реституція не допускається і все отримане за угодою стягується в доход держави.
8. Поняття та види цивільно-правових договорів
Договір - це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приклади договорів: купівля-продаж, дарування, найм роботи.
Розгалужена система договорів є надійною основою ділових відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють наступні види договорів:
1) за моментом початку дії розрізняють консенсуальні і реальні договори. Дія консенсуального договору починається з моменту укладення угоди учасниками договору. Наприклад, права та обов'язки продавця і покупця виникають у момент укладення договору купівлі-продажу. Дія реального договору починається з моменту передачі речі, яка служить предметом договору. Наприклад, права позикодавця і обов'язки позичальника виникають не в момент угоди, а лише тоді, коли позикодавець передасть позичальникові гроші;
2) за наявності вигоди у контрагентів розрізняють оплатне і безоплатні договори. Якщо виконання договору приносить майнову вигоду обом контрагентам, договір є оплатним. Такі, наприклад, договори купівлі-продажу, оренди, підряду. Якщо договір приносить майнову вигоду тільки одному з контрагентів, він є безоплатним: наприклад, договір дарування. Ряд договорів на розсуд сторін може бути як оплатним, так і безоплатним: наприклад, договір зберігання;
3) залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами розрізняють одностороннеобязующіе і двустороннеобязующіе договори. У першому з них один контрагент має тільки права, а інший - тільки обов'язки. Такий, наприклад, договір позики: позикодавець має право вимагати повернення наданої у позику суми, а позичальник зобов'язаний її повернути. У двустороннеобязующем договорі права та обов'язки мають обидва контрагента. Характерним прикладом такого договору є договір купівлі-продажу;
4) за змістом регульованої діяльності розрізняють майнові та організаційні договори. Майновий договір спрямований на безпосереднє отримання майна або блага. Таке більшість цивільно-правових договорів. Організаційний договір призначений для створення передумов отримання майнової вигоди, наприклад, договір про спільну діяльність (будівництво та експлуатація якоїсь споруди);
5) головні і додаткові договори. Додатковий договір не може існувати без головного договору. З виконанням головного договору припиняється дія додаткового договору. Наприклад, договір позики є головним, а договір застави в забезпечення виконання договору позики - додатковим;
6) попередній і основний договір. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються у певний строк укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.
Особливо слід відзначити публічний договір. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Висновок
Отже, цивільне право являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.
Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України. Кодифікованим джерелом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
На регулювання і розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: закони України "Про власність" від 7 лютого 1991 р ., "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р ., "Про підприємництво: від 7 лютого 1991 р ., "Про цінні папери і фондову біржу" від
18 червня 1991 р . та ін
Серед інших нормативних актів, що містять цивільно-правові норми, - укази Президента України, постанови і розпорядження Уряду України, а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, що стосуються майнових та особистих немайнових відносин, які видаються міністерствами і відомствами України.

Список використаної літератури
1. Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. «Основи правознавства Україна» / Харків, 2005р.;
2. Петергова І.А. «Правознавство» / Сімферополь, 2004р.;
3. www. wekipediya. ru;
4. Марченко М. Н., Дерябіна Є. М. «Правознавство», 2009р.;
5. Шкатулла В. І., Надвікова В. В., ситинські М. В. «Основи правових знань», 2008р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
63.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Цивільне право України Т.1, Шишка
Цивільне право як галузь права 2 Цивільне право
Цивільне право як приватне право
Цивільне право 2
Цивільне право 10
Цивільне право 4
Цивільне право
Цивільне право 12
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru