ЦІННІ ПАПЕРИ 23

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЦІННІ ПАПЕРИ

Цінні папери представляють собою не що інше, як юридичні документи, що свідчать про право їх власника на дохід або частину майна акціонерного товариства. Купуючи цінний папір, інвестор може розраховувати, як мінімум, на два види доходу: інвестиційний і курсової. Курсовий дохід - це дохід, отриманий в результаті покупки папери по одній ціні (наприклад, за номінальною, тобто зазначеної на її бланку) з подальшим перепродажем по іншій, за вищою ціною. Інвестиційний дохід - це дохід від володіння цінними паперами, званий також дивідендом.

Вкладаючи свої заощадження в цінні папери, можна збільшити свої доходи і при цьому зменшити свій ризик. З цією метою слід вкладати гроші в цінні папери емітентів, що представляють різні галузі виробництва. Такий підхід до формування інвестиційного портфеля називається диверсифікацією вкладень.

Формування фондового ринку в Криму тісно пов'язане з переходом від державної до акціонерної форми власності і випуском акцій утворилися акціонерних товариств для їх подальшого вільного обігу. Цей процес отримає свій подальший розвиток тільки за тієї умови, що в країні буде створено достатню кількість акціонерних товариств (переважно відкритого типу), що дозволить здійснювати грошові вкладення в їх цінні папери.

Оскільки права власників при здійсненні операцій з цінними паперами та порядок підтвердження цих прав різні, то самі цінні папери розрізняються по своєму характеру і видам. Найбільш поширений тип цінних паперів - на пред'явника. Вони називаються так тому, що для підтвердження права володіння ними достатньо їх просто пред'явити. На кримському позабіржовому ринку до даного типу цінних паперів можна віднести акції АТ "СІМ'Я", "Разноекспорт-інвест", "OLBI-Україна", "Cлiд" та інші. Існують також іменні цінні папери, права власників яких підтверджуються ім'ям власника, зафіксованим на бланку акції або облігації і в книзі реєстрації цінних паперів випустив їх емітента.

Цінні папери підрозділяються також на пайові (акції) і боргові (облігації, казначейські зобов'язання та ощадні сертифікати).

Акція представляє собою часткову ц. б., що свідчить про внесення частини у капітал акціонерного товариства і дає право її власнику на отримання прибутку у вигляді дивіденду. Ціна, за якою акція реалізується на ринку, називається курсом акції, який, як правило, знаходиться в прямій залежності від величини одержуваного дивіденду.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування ц. б. "Акція", її номінальну вартість, розмір статутного фонду АТ на момент випуску акцій, а також термін виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства.

Слід згадати про те, що акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом відкритої підписки на них, тоді як акції закритого акціонерного товариства розподіляються між його засновниками.

Акціонерне товариство може випускати прості й привілейовані акції. Власник привілейованих акцій має право на першочергове в порівнянні з іншими акціонерами отримання дивідендів і привілей першочергового отримання майна акціонерного товариства у разі його банкрутства. Але при цьому привілейовані акції не дають їх власникові права участі в управлінні акціонерним товариством.

Прості акції не мають фіксованої норми прибутку: сума виплачуваних дивідендів по них залежить від обсягу доходів і від рішення зборів акціонерів про те, яку частину чистих доходів направити на виплату дивідендів акціонерам. У той же час для інвестора прості акції мають деякі переваги: ​​вони швидше обертаються на ринку, а також дають можливість участі в управлінні акціонерним товариством і отримання більш високих дивідендів.

До боргових ц. б. відносяться, перш за все, облігації. Ці ц. б. засвідчують внесення її власником грошових коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цієї ц. б. в передбачений термін, зі сплатою фіксованого, або наростаючого відсотка.

Емітент - це той хто випускає ц. б. (Здійснює емісію). Інвестор - це покупець ц. б., який таким чином вкладає свої гроші (здійснює інвестиції) в емітента. І в тому, і в іншій якості можуть виступати держава, приватизовані підприємства, інші юридичні особи. Інвестором також є кожна людина країни, що вклав свій приватизаційний сертифікат в ц. б. будь-якого акціонерного товариства або придбав їх за грошові кошти. Третій суб'єкт фондового ринку - інвестиційний (фінансовий) посередник служить як би сполучною ланкою між емітентом і інвестором.

Для того, щоб допомогти інвестору прийняти правильне інвестиційне рішення, з метою економії його грошей, часу і сил створюються спеціалізовані організації, які беруть на себе відповідальність за надійність і вигідність вкладень в ц. б. До числа таких професійних організацій відносяться інвестиційні фонди.

Інвестиційний фонд - це посередник, який шляхом випуску ц. б.

привертає приватизаційні сертифікати та грошові кошти громадян для їх подальшого інвестування в об'єкти приватизації, нерухомість і ц. б. інших акціонерних товариств. Існують інвестиційні фонди відкритого та закритого типів. Інвестиційні фонди відкритого типу продають свої ц. б. із зобов'язанням викупити їх на першу вимогу інвесторів. Інвестиційні фонди закритого типу здійснюють випуск своїх ц. б. із зобов'язанням викупити їх після закінчення строку, на який створювався фонд.

Відповідальне управління активами інвестиційного фонду здійснює інвестиційний керуючий - фірма, співробітники якої (економісти, брокери, аналітики, маркетологи) безпосередньо здійснюють процес інвестування зібраних коштів і, зокрема, займаються придбанням ц. б. найбільш перспективних підприємств з числа тих, які підлягають приватизації. Наприклад, інвестиційним керуючим фонду "Кримська приватизація" є закрите акціонерне товариство "Крим-фінанс-сервіс", що має державну ліцензію на здійснення операцій з ц. б. Причому крім забезпечення безпосередніх інтересів учасників фонду "Крим-фінанс-сервіс" здійснює операції з купівлі-продажу ц. б. для всіх інших, без винятку, громадян. Дивіденд, виплачується за придбаними через інвестиційного керуючого акціях, щорічно розподіляється між усіма учасниками фонду, пропорційно кількості ц. б., якими вони володіють.

Ключовою фігурою, з якою доводиться мати справу особі, побажав придбати або продати ц. б., є брокер. Брокер - це фахівець, який діє на організованому фондовому ринку, в чиї обов'язки входить надання професійних послуг з розміщення коштів громадян і юридичних осіб в ц. б. По суті його робота передбачає знаходження і підключення продавця і покупця ц. б.

Ц. б., Що пройшли випробування первинним ринком і які довели свою життєздатність, як правило, потрапляють у вторинну звернення. Тобто їх подальша доля складається як би без безпосередньої участі того акціонерного товариства, яка їх випустила і справило початкове розміщення. Вони постійно купуються і продаються, переходять від одного власника до іншого, набувають у своїй ціні або втрачають. Навіть дивіденди по них нерідко виплачує генеральний торговець за спеціальною угодою з емітентом.

Проте недоліки, властиві позабіржовому ринку (відносно невисока ліквідність, слабка інформованість рядових інвесторів про інвестиційні якостях тієї чи іншої ц. Б., Помножена на їх правову незахищеність, низька швидкість торгових оборотів і пр.), визначили у світовій практиці поява унікального інституту, який отримав назва - фондова біржа.

Фондова біржа являє собою спеціалізовану організацію, що об'єднує професійних учасників ринку ц. б., що створює умови для концентрації попиту та пропозиції, а також для підвищення ліквідності ринку в цілому. Біржа це також певна організація торгівлі, яка підпорядковується спеціальним правилам і процедурам. У процесі біржових торгових зборів особливими методами встановлюється ринкова ціна (курс) ц. б., інформація про який поряд з відомостями про обсяги укладених угод стає надбанням широких верств інвесторів. У цьому відношенні біржу можна уподібнити чуйному прилади, які сигналізують про стан фондового ринку, а через нього - про стан справ в економіці в цілому.

Засновується біржа, як правило, у формі закритого акціонерного товариства, діяльність якого не має комерційного характеру. Тобто доходи цієї організації (що має, до речі, загальнодержавну значущість), що складається з податків з угоди та плати за брокерські місця, не підлягають розподілу між засновниками, а спрямовуються на модернізацію біржової інфраструктури. Так що зацікавленість засновників біржі зовсім не пов'язана з отриманням прибутку від розміщеного в ній капіталу. Їх інтерес, перш за все, породжений потребою в організації, яка могла б концентрувати у своїх стінах надходять від торговців численні заявки на купівлю та продаж високоліквідних ц. б. і забезпечувала б завдяки цьому можливість швидко укладати угоди за цінами, що відображає реальну кон'єктури досить представницького ринку. Тому в число засновників біржі зазвичай входять суб'єкти, що професійно займаються діяльністю з ц. б.

Незважаючи на те, що це коштує грошей, емітенти повинні бути зацікавлені, щоб їхні папери котирувалися на біржі. По-перше, включення до котирувального бюлетень (а відбувається це тільки після проходження емітентом спеціальної експеріментной процедури на спроможність лістингу) робить акції якої-небудь компанії більш відомими для широких верств громадськості та більш доступними для покупки, що підвищує їх привабливість, сприяє збільшенню числа угод і підвищенню курсу. По-друге, допуск до біржового котирування сприяє формуванню реальних цін на акції компанії і дозволяє точніше визначити її потенціал і вартість активів, що для солідного емітента аж ніяк немаловажно.

Ну а що стосується інвесторів, чи існує в них будь-якої інтерес до біржових котирувань? Безсумнівно, бо розміщення ц. б. на біржі підвищує їх ліквідність, а значить, дозволяє їх легше реалізовувати. Крім цього, компанія, чиї акції котируються на біржі, змушені надавати громадськості більше інформації про свою діяльність, що дозволяє інвесторам приймати обгрунтовані інвестиційні рішення, тобто більш ефективно реагувати на зміни в кон'юнктурі фондового ринку.

КРОК ЗА КРОКОМ У РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Банк "Україна" почав працювати з цінними паперами з моменту першої емісії своїх акцій в 1991 р., пройшов шлях удосконалення цієї діяльності і досяг рівня банківської установи, яка здійснює найзначніші та різноманітні обсяги операцій. Банк має ліцензію Міністерства фінансів України на проведення всіх видів операцій з ц. б. та ліцензію Міністерства фінансів України на здійснення діяльності як депозитарію інвестиційного фонду або інвестиційної компанії.

Банк активно проводить операції з ц. б. на Українській фондовій біржі і в системі Центрального депозитарію, веде рахунки "ДЕПО" в системі електронного банку даних і є Кліринговим банком Української фондової біржі. Крім того, банк є співзасновник Української фондової біржі, ряду інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, довірчих товариств, вносить істотний вклад у розвиток інфраструктури ринку ц. б. на Україну.

Не менш явно свідчить про скоєння діяльності банку на ринку ц. б. те, що акції банку є єдиними банківськими акціями, що пройшли лістинг на Українській фондовій біржі, і відносяться до першої групи офіційного котирування. Банк одним з перших на Україні приступив до використання у своїй діяльності електронного обліку обігу акцій в депозитарії, що дало можливість здійснювати емісію акцій в безготівковій формі.

Банк "України" провів чотири емісії акцій на суму 624,79 млрд. крб. На вторинному ринку за 1994 рік продано акцій на суму 1,5 млрд. крб. За масштабами роботи з ц. б. банк "Україна" займає сьогодні провідні позиції і постійно їх укріплює.

- 6 Ринок ц. б. в Криму на сьогоднішній день менш розвинений, ніж у Києві, Харкові, Дніпропетровську чи Донецьку, насамперед тому, що скрізь, за винятком Севастополя, призупинено процес приватизації.

З трьох складових ринку ц. б., а до них належать емітенти, інвестори та фінансові посередники, в Криму найбільших успіхів досягли фінансові посередники. Це 5 кримських банків, 10 управлінь і філій українських банків, більше 2-х десятків торговців ц. б., довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній, що мають ліцензію Міністерства фінансів України на роботу з ц. б. на професійній основі.

Більшою мірою представлені емітенти, які зареєстрували емісію своїх ц. б. в Мінфіні Україні і Криму, що є основою для якісного і кількісного розширення ринку ц. б .. Основна частина акціонерних товариств на півострові - це АТ закритого типу, акції яких не надходять у відкритий продаж і розподіляються між засновниками, працівниками і пр.

Серед відкритих АТ найбільшу популярність отримали акції банків "України", "Відродження", Укросоцбанка, "Інтерконтбанк", "Градобанку", "Аксі-банку", фінансових і торгових структур, таких як ТІНФО, "Південне співдружність", "ВІНКО", "Корона", "Гелена", "РОДИНА". Зовсім незначне, на жаль, місце займають АТ виробничої спрямованості: "Корпорація 'ОЛЕНА'", "Кримські вина", "Бара".

Таким чином, вибір для інвестування невеликий, і навіть при сьогоднішньому фінансовому становищі попит набагато перевищує пропозицію, від чого фінансові посередники мають можливості пропонувати все що завгодно, починаючи з ц. б. українських емітентів і кінчаючи російськими ц. б.: ДОКА-хліб, ОЛБІ-Дипломат, хопер-Інвест та інші, за наслідки від розміщення яких вони не несуть відповідальності.

Мотиви і характер їхньої діяльності зрозуміти не складно, але чому професійні торговці не пропонують своїх послуг у здійсненні акціонування і корпорації кримських підприємств і не піклуються про завтрашній день?

У цій ситуації Дирекція банку "Україна", що володіє необхідними ліцензіями, технічним оснащенням, кадрами, мережею відділень і агенств, стоїть дещо осібно, оскільки проблеми первинного розміщення вона вже подолано, пропозицій щодо розміщення акцій приватизованих підприємств, по суті, ще немає, а проведення комісійної діяльності в умовах нерозвиненого ринку ц. б. - Для банку малорентабельне.

Тому, крім організації вторинного обігу власних акцій. Дирекція банку освоює нові види операцій з ц. б.: до вірчі управління ц. б. своїх акціонерів, інших емітентів в інтересах їхніх власників, формування і управління "портфелем ц. б." за дорученням юридичних осіб, облік векселів, підготовка вексельних аукціонів, розміщення державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів та векселів банку "України".

При благополучно існуючої економіці ці операції приносили б банку прибуток. Для ситуації, в якій зараз перебуває економіка України, - це шлях підвищення ліквідності активів і мінімізації ризиків за ц. б., що знаходяться в руках у клієнтів банку, розширення можливостей для отримання ними доп. доходів і виконання зобов'язань банку перед своїми акціонерами. Дирекція банку буде активно працювати в цьому напрямку, розширювати коло операцій, залучати до нього все нові й нові верстви населення Криму.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
31.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Цінні папери кредитних організацій державні та муніципальні цінні папери
Цінні папери 2
Цінні папери 2 Цінні папери:
Цінні папери
Інвестиції і цінні папери
Державні цінні папери 3
Емісійні цінні папери
Корпоративні цінні папери
Похідні цінні папери 3
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru