Хроніка підготовки війни в Іраку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Комсомольськ-на-Амурі


KOST

&

AKRED


COST@AMURNET.RU

Хроніка підготовки до війни в Іраку.


Відправною точкою нової хвилі політичної ескалації конфлікту, що призвела, як тепер стає очевидно, до неминучої і давно задуманої агресії, ми взяли 11 вересня 2001 року. Практично відразу після терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні керівництво США заявило про наявність «переконливих доказів» того, що Ірак підтримує активні зв'язки з терористами.


Незабаром після теракту міністр оборони США Доналд Рамсфелд стверджує, що в Іраку, «у тому числі в Багдаді», перебувають члени «Аль-Каїди» і що він має достовірними розвідданими про контакти на високому рівні між Іраком і міжнародною терористичною мережею. Керівництво США виступає з регулярними заявами про те, що є переконливі докази того, що лідери «Аль-Каїди» шукали контакти з іракськими представниками, «які могли б допомогти їм придбати зброю масового ураження» і, можливо, підготувати фахівців з хімічної і біологічної зброї.


У цей же час мусуються чутки про те, що за розсилками по офісах США конвертів з речовиною, що містить бацили сибірської виразки, варто Багдад. Офіційний представник американської адміністрації заявляє, що ЦРУ вивчає інформацію про зв'язки одного з учасників теракту у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку Мохаммеда Атти зі спецслужбами Іраку.


19 вересня 2001 Міністр закордонних справ Іраку Наджі Сабрі заявляє про непричетність своєї країни до терористичних актів, скоєних 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні: «Сполучені Штати, Великобританія, західні держави й увесь інший світ чудово знають, що Ірак навіть опосередковано не пов'язаний з нападом на Америку ».


26 вересня 2002


Виступаючи перед журналістами в Пентагоні, міністр оборони США Доналд Рамсфелд заявляє, що повідомлення про присутність «Аль-Каїди» в Іраку надходили протягом всіх останніх десяти років.


11 жовтня 2001


Міністр закордонних справ Великобританії Джек Строу заявляє в інтерв'ю телерадіокомпанії «Бі-Бі-Сі», що в Лондоні не мають інформації про причетність Іраку до терористичних актів 11 вересня в США. Міністр повідомляє, що Лондон не займається плануванням будь-яких військових операцій, крім тієї, що вже здійснюється в Афганістані, однак, «якщо обставини зміняться», може змінитися і позиція британського керівництва.


28 жовтня 2001


Віце-прем'єр іракського уряду Тарік Азіз в інтерв'ю британському тижневику «Санді Телеграф» стверджує, що збройні сили США і Великобританії готуються використати близько 1 000 ракет для ураження 300 цілей на території Іраку для повалення президента Саддама Хусейна під приводом боротьби з тероризмом. Якщо США і Великобританія вирішать напасти на Ірак, то це буде зроблено «заради їхніх власних інтересів» та з метою замінити незалежне від них уряд цієї країни, а «не з-за того, що відбувається в Сполучених Штатах», підкреслює Тарік Азіз. За його словами, подібної агресії арабський світ не потерпить.


29 листопада 2001


Віце-президент Іраку Таха Ясін Рамадан заявляє, що керівництво країни готується до нападу з боку США.


21 грудня 2001


За словами міністра закордонних справ Великобританії Джека Стро, рішення, прийняті американською адміністрацією в рамках контртерористичної операції, до цих пір були обережними і обдуманими, і немає причин припускати, що в майбутньому ситуація зміниться. У зв'язку з цим єдиним театром військових дій, проведених антитерористичної коаліцією, поки залишається Афганістан.


24 грудня 2001


Американський журнал «Ньюсвік» повідомляє, що Об'єднаний комітет начальників штабів збройних сил США розробляє план по вторгненню в Ірак з метою повалення режиму президента Саддама Хусейна. Згідно з цим планом, угруповання у складі 50 000 американських військовослужбовців повинна перетнути іракський кордон на півночі, і ще стільки ж військових увійдуть на територію країни з півдня. Передбачається, що обидві армії рушать на Багдад, однак фахівці сумніваються, що загальної кількості солдатів вистачить для того, щоб оволодіти іракською столицею. За деякими даними, для того, щоб взяти Багдад і повалити Хусейна, американської армії буде потрібно не менше 169 000 чоловік.


30 січня 2002


Президент США Джордж Буш у своїй промові перед членами Конгресу заявляє, що режими Північної Кореї, Ірану та Іраку, які намагаються обзавестися зброєю масового ураження, представляють все більшу і більшу небезпеку. Зокрема, за його словами, Ірак, також надає підтримку терористам, вже більше десяти років намагається проводити хімічну, біологічну та ядерну зброю. Це твердження отримує величезний резонанс. У той же день лідер демократичної більшості в Сенаті Томас Дешл заявив, що Конгрес США може схвалити ідею військових операцій проти Північної Кореї, Ірану або Іраку. 2 лютого колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт вказує на явну необачність заяви Буша, пояснивши, що прирівнювати один до одного названі ним країни було «великою помилкою» з боку американського президента. При цьому вона зазначила, що натяк Буша на те, що зазначені держави можуть стати наступними об'єктами контртерористичної операції, не принесе американської адміністрації ніякої користі, а навпаки, може варто їй втрати ряду союзників. Реакція Білого дому не сповільнила себе чекати. Вже 3 лютого після зустрічі в Мюнхені з главою російського оборонного відомства Сергієм Івановим заступник міністра оборони США Пол Вулфовіц намагається внести ясність у ситуацію: американська адміністрація поки «далека від вирішення» іракської проблеми, - заявляє він. За його словами, заявивши, що Ірак, Іран і Північна Корея утворили «вісь зла», Джордж Буш лише «позначив проблему».


7 лютого 2002


Міністр оборони Німеччини Рудольф Шарпінг спростовує повідомлення про те, що адміністрація США розробила план військової операції проти Іраку. В інтерв'ю одній з приватних німецьких телекомпаній Шарпінг заявляє, що подібний план вимагає багатьох місяців підготовки, і «його практично неможливо зберегти у таємниці. Глава німецького оборонного відомства також упевнений, що Вашингтон навряд чи піде на односторонньо вторгнення в Ірак.


10 лютого 2002


Міністр закордонних справ Іраку Наджі Сабрі направляє Генеральному секретареві ООН Кофі Аннану послання, в якому повідомляє, що після встановлення більш десяти років тому так званих північній і південній безпілотних зон над територією Іраку, в результаті авіаударів ВПС США і Великобританії по іракським об'єктам 1476 людей загинули і 1 330 отримали поранення. Глава іракського зовнішньополітичного відомства закликає ООН і особисто Кофі Аннана вимагати від влади США і Великобританії, а також від сприяють їм Кувейту, Саудівської Аравії і Туреччині негайного припинення агресії проти Багдада і втручання в його внутрішні справи. Ірак вважає незаконним створення безпілотних зон, розташованих на північ від 36-й і на південь від 33-ї паралелі, оскільки вони були встановлені без відповідних санкцій з боку ООН.


23 лютого 2002


У ході зустрічі в Багдаді з високопоставленими іракськими воєначальниками, коментуючи інформацію про можливий початок адміністрацією США військової операції проти Багдада, президент Іраку Саддам Хусейн заявляє, що вважатиме за краще повалення правлячого режиму країни «руйнівній війні», в яку може бути втягнута його країна.


4 березня 2002


Прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер заявляє в ефірі австралійського телеканалу «Найн Нетуорк», що світова спільнота повинна вжити заходів, щоб перешкодити Іраку накопичити арсенал зброї масового ураження. У той же час глава британського уряду відмовляється уточнити, чи стане Ірак наступним етапом контртерористичної операції, що проводиться міжнародною коаліцією на чолі з США.


11 березня 2002


Радник президента США з питань оборони Річард Перл закликає європейські країни підтримати Вашингтон у його боротьбі проти режиму іракського президента Саддама Хусейна. В інтерв'ю британській радіокомпанії «Бі-Бі-Сі» Перл заявив, що в період, коли загроза для європейських держав виходила з території Радянського Союзу, США в рамках НАТО робили все для того, щоб убезпечити Європу. Сьогодні, за його словами, коли загроза нависла над США, Вашингтон «оцінив би взаємність» з боку європейських партнерів.


15 березня 2002


Міністр закордонних справ РФ Ігор Іванов в інтерв'ю британській газеті «Таймс» заявляє, що Росія не має наміру виходити з міжнародної антитерористичної коаліції, якщо США в односторонньому порядку почне військову операцію проти Іраку. У той же час глава російської дипломатії відзначає, що подібна операція завдасть серйозного удару по коаліції і що Москва буде проти неї заперечувати. За його словами, лише ООН може санкціонувати військову акцію такого роду. Ігор Іванов також висловлюється за повернення на іракську територію інспекторів ООН з питань роззброєння.


15 березня 2002


Посилаючись на президента США Джорджа Буша, прем'єр-міністр Канади Жан Кретьєн заявляє, що найближчим часом США не планують робити проти Іраку будь-яких акцій військового характеру.


19 березня 2002


За результатами соціологічного опитування, проведеного для телемережі «Сі-Ен-Ен» і журналу «Тайм», 70% громадян США підтримують ідею проведення Вашингтоном військової операції з повалення президента Іраку Саддама Хусейна, проти виступають лише 23%. Аналогічне опитування, проведене у Великобританії газетою «Гардіан» та інститутом соціології ICM, показав, що 51% громадян цієї країни виступають проти надання Лондоном сприяння американської адміністрації у здійсненні такої операції.


8 квітня 2002


Британська газета «Таймс» повідомляє, що прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер і президент США Джордж Буш розраховують провести військову операцію проти Іраку не раніше ніж через рік. За інформацією видання, в ході переговорів у Кроуфорді (штат Техас), Буш і Блер затвердили план з повалення режиму іракського президента Саддама Хусейна. Операція складається з трьох етапів: на першій формується коаліція за участю сусідніх з Іраком держав, на другому проводиться військова операція проти Хусейна, а на третьому в Іраку формується новий державний режим, здатний управляти країною. «Таймс» повідомляє, що Джордж Буш має намір здійснити свої плани щодо Іраку до президентських виборів 2004 року.


21 червня 2002


Черговий опитування громадської думки показує, що прихильників військової операції проти Іраку в США стало набагато менше - 59% громадян, а противників - більше (34%). При цьому 83% опитаних вважають, що повалення режиму Саддама Хусейна має бути пріоритетом зовнішньої політики Вашингтона.


1 жовтня 2002


Джордж Буш наполягає на ухваленні Конгресом США резолюції, не «зв'язує йому руки» щодо дій проти Іраку. «Мені не потрібна резолюція, що зв'язує мені руки», - заявив Буш, коментуючи запропонований двома сенаторами - республіканцем Ричардом Лугаром і демократом Джозефом Байденом - текст альтернативної резолюції конгресу щодо Іраку. Згідно з пропозицією сенаторів, з переліку «гріхів» Багдада можна виключити звинувачення Саддама Хусейна в пригніченні іракського народу, підтримку ним тероризму і загрози на адресу держав - сусідів. З ініціативи президентської адміністрації в американському конгресі і серед членів РБ ООН активно «проштовхують» дві резолюції щодо Іраку. Перша, у разі прийняття законодавцями, повністю розв'яже руки президентові США щодо Іраку. Друга вносить жорсткі, і, на думку багатьох експертів, нереальні тимчасові рамки для проведення міжнародних інспекцій в Іраку і санкціонує застосування міжнародною спільнотою «всіх необхідних засобів» для примусу Іраку до виконання рішень Радбезу.


1 жовтня 2002


За даними опитування громадської думки, проведеного телекомпанією Ей-Бі-Сі та газетою "Вашингтон пост», популярність президента США Джорджа Буша впала до найнижчої, з 11 вересня 2001 року, позначки. Однак у питаннях боротьби з тероризмом населення США довіряє Бушу на 70%. Тим часом вже 52% висловлюють побоювання, що президент «занадто поспішає з силовим рішенням іракського питання».


Посол Іраку в РФ Аббас Халаф заявляє, що Багдад готовий відкрити для інспекцій будь-які об'єкти на території Іраку. «Ірак налаштований співпрацювати з Комісією ООН зі спостереження, контролю та інспекцій», - повідомляє посол. До цього часу іракська делегація у Відні вже має передати представникам комісії передану Іраком інформацію по так званим об'єктах подвійного призначення.


2 жовтня 2002


США офіційно представляють трьом іншим постійним членам Ради Безпеки - Росії, КНР і Франції - проект «жорсткою» резолюції Ради Безпеки ООН по Іраку, підготовлений США і Великобританією. Проект передбачає розширення числа підлягають перевіркам міжнародних інспекторів об'єктів на території Іраку і включення в цей список восьми президентських палаців, загальна площа території яких досягає 30 кв. км. Іраку відводиться сім днів з моменту прийняття резолюції РБ ООН та оповіщення про це Генсека ООН на те, щоб погодитися з її вимогами і 30 днів - на передачу ООН списку всіх об'єктів, що мають відношення до військових програм по створенню або складування зброї масового ураження. У разі невиконання хоча б однієї з вимог резолюції будь-яка держава-член ООН має право застосувати всі необхідні засоби для її реалізації, що на ділі може означати одностороннє силове рішення щодо Іраку, чий статус «порушника попередніх резолюцій РБ ООН» також зафіксовано в американо- британському документі. Основним каменем спотикання на шляху прийняття резолюції залишається позиція РФ, Франції і КНР відносно «карт-бланшу» на одностороннє застосування сили проти Іраку, який надає резолюція. Для прийняття резолюції необхідні 9 з 15 голосів поданих "за" при відсутності вето з боку однієї з країн-постійних членів РБ ООН.


Бюджетне управління Конгресу США складає кошторис військової операції проти Іраку, яка може обійтися американським платникам податків в суму від 9 до 13 млрд. доларів. Розглядалося два варіанти військової акції. Відповідно до першого, - оціненого в 13 млрд. доларів, - розглядалася можливість відправлення Сполученими Штатами в район Перської затоки 370 тисяч військовослужбовців. Передбачається, що на озброєнні даного угрупування повинно бути 1500 літаків, 800 бойових і транспортних вертольотів, 800 танків і 60 кораблів. Другий варіант, що передбачає масоване використання бомбардувальної авіації, оцінюється в 9 млрд. дол Згідно з цим планом, передбачається відправка в регіон 250 тисяч військовослужбовців. Для проведення бойової операції угруповання повинна мати у своєму розпорядженні 2500 бойовими літаками, 500 бойовими і транспортними вертольотами, 300 танками і 60 кораблями. У доповіді також вказується, що вартість ведення бойових дій протягом одного місяця буде становити від 6 до 9 млрд. доларів. Що стосується післявоєнної окупації Іраку, то витрати на ці цілі можуть досягати 4 млрд. доларів на місяць, в тому числі на утримання 75-тисячного миротворчого корпусу.


Спікер палати представників конгресу США Денніс Хастерт заявляє, що Конгрес США не буде вимагати від президента Буша отримання згоди ООН на застосування сили проти Іраку: «Якщо президент вирішить, що він повинен зробити односторонні кроки для захисту американського народу, він може зробити це».


10 жовтня 2002


Переважною більшістю голосів палата представників конгресу США голосує за спеціальну резолюцію, що дозволяє президенту США Джорджу Бушу використовувати американські збройні сили проти Іраку. Відповідно до «Спільної резолюцією, роздільною використання збройних сил США проти Іраку» «президентові США дозволено використовувати збройні сили Сполучених Штатів як він вирішить необхідним і належним для захисту національної безпеки США від триваючої загрози з боку Іраку і здійснення всіх відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН з Іраку ».


Президенту США наказано не пізніше 48 годин після прийняття ним рішення про використання сили проти Іраку повідомити про своє рішення конгрес і підтвердити його керівництву, що «подальші дипломатичні або інші мирні засоби не можуть адекватно захистити національну безпеку США від триваючої загрози з боку Іраку і, найімовірніше за все, не призведуть до реалізації всіх відповідних резолюцій РБ ООН по Іраку ». У документі також зазначено, що глава Білого дому зобов'язаний не менш ніж через 60 днів після прийняття резолюції повідомити конгрес США про заходи, що нею дії в рамках міститься в ній дозволу на використання збройних сил проти Іраку.


11 жовтня 2002


Слідом за палатою представників Сенат Конгресу США переважною кількістю голосів голосує за резолюцію # 114, що дозволяє президенту США Джорджу Бушу використовувати збройні сили проти Іраку. За даними газети «Вашингтон пост», настільки потужну підтримку законодавців і настільки широкі повноваження для ведення бойових дій президент США отримував останній раз в 1964 році, коли конгрес США прийняв резолюцію про ситуацію в Тонкійском затоці, що поклала початок розширенню війни США у В'єтнамі.


8 листопада 2002


Рада Безпеки ООН одноголосно приймає резолюцію щодо Іраку. Резолюція відкриває дорогу до відновлення міжнародних інспекцій і подальшого зняття санкцій міжнародної спільноти проти Багдада. Резолюція пропонує «останній шанс» уряду Іраку з відновлення беззастережного співробітництва з Комісією ООН зі спостереження, контролю та інспекцій (ЮНМОВІК) і МАГАТЕ, які повинні приступити до роботи в Іраку до 23 грудня. Підтверджується повагу суверенітету Іраку і підкреслюється можливість зняття режиму санкцій міжнародного співтовариства у випадку повної співпраці Багдада з міжнародними інспекторами в області його роззброєння. Згідно з прийнятим документом, через 60 днів своєї роботи в Іраку міжнародні інспектори повинні доповісти РБ ООН про результати. Фінальний варіант резолюції, що висувалася США і Великобританією, зазнав радикальні зміни. Головну принципову роль у виробленні компромісного варіанту резолюції зіграли РФ і Франція.


9 листопада 2002


Міністр закордонних справ РФ Ігор Іванов заявляє, що нова резолюція Ради Безпеки ООН по Іраку «відводить реальну загрозу війни» і «відкриває шлях до політичного врегулювання ситуації» навколо цієї країни.


12 листопада 2002


Іракський парламент відхиляє резолюцію Ради Безпеки ООН, назвавши її «агресивною, найжорстокішої і порушує суверенітет і національну гідність Іраку».


Заступник прес-секретаря Білого дому Скотт Макклеллан підтверджує, що в разі, якщо Ірак відмовиться виконувати вимоги резолюції РБ ООН або допустить будь-які порушення у виконанні її умов, адміністрація Джорджа Буша знову звернеться до Ради Безпеки. При цьому Макклеллан зазначив, що будь-яке спотворення Іраком інформації про свої озброєння або недостатність поданих ним відомостей буде вважатися «порушенням» умов резолюції.


13 листопада 2002


Іракське керівництво повністю і без всяких умов приймає резолюцію РБ ООН # 1441, що зобов'язує його повністю ліквідувати зброю масового знищення. Незважаючи на те, - йдеться у листі міністра закордонних справ Іраку Наджі Сабрі Генсеку ООН, - що автори резолюції переслідували інші цілі, а не ліквідацію зброї масового знищення, якого немає в Іраку, Багдад «згоден прийняти цю резолюцію і співпрацювати з міжнародними інспекторами».


27 листопада 2002


Інспектори ООН приступають до інспекцій об'єктів в Іраку.


8 грудня 2002


На день раніше встановленого резолюцією 1441 РБ ООН терміну влада Іраку передають міжнародним інспекторам Декларацію про військових програмах Іраку.


19 грудня 2002


Постійний представник США в ООН Джон Негропонте заявляє після закінчення закритих консультацій у Раді Безпеки ООН, що США «глибоко розчаровані» поданої Іраком декларацією військових програм, але готові надати Багдаду можливість довести міжнародній спільноті ненавмисним характер «прогалин і пропусків» в документах.


20 грудня 2002


Джордж Буш «розчарований» представленим напередодні Іраком звітом у галузі озброєнь, однак заявляє про прихильність США світу.


22 грудня 2003


Багдад запрошує представників ЦРУ США брати участь в інспектуванні об'єктів, які нібито пов'язані з виробництвом зброї масового знищення. «Ми не проти того, заявив науковий радник адміністрації президента Іраку генерал Амер Сааді, щоб представники ЦРУ разом з інспекторами ЮНМОВІК і МАГАТЕ обстежили ті об'єкти, які згадуються в доповіді управління» як підозрілі.


28 грудня 2002


Ірак передає ООН список з 500 своїх вчених, пов'язаних з розробкою хімічної, біологічної, ядерної та ракетної програм.


9 січня 2003


Глава ЮНМОВІК Ханс Блікс інформує членів Ради Безпеки ООН, що міжнародним інспекторам не вдалося знайти в Іраку доказів виробництва або наявності зброї масового знищення. Ханс Блікс заявляє, що в результаті перевірки більше 120 об'єктів на території Іраку слідів виробництва або зберігання хімічної чи бактеріологічної зброї знайдено не було.


17 січня 2003


Президент Франції Жак Ширак закликає США не робити ніяких односторонніх військових дій проти Іраку, підкреслюючи, що Франція «не підтримає військову операцію, якщо вона буде суперечити міжнародним правилам».


18 січня 2003


Тисячі французів беруть участь у загальнонаціональних маршах протесту проти війни в Іраку, організованими 40 лівими політичними партіями, профспілками та правозахисними громадськими організаціями. Хода проходить під гаслами: «Ні війні проти Іраку! Мир і справедливість на Близькому Сході! »,« Геть превентивну війну США в Іраку! ». Маніфестації проти війни в Іраку проходять в Марселі, Ліоні, Тулузі, Страсбурзі та в інших великих міст країни. За даними опитувань громадської думки, 82% французів виступають проти військової операції в Іраку.


23 січня 2003


Лідери Німеччини і Франції підтвердили в Берліні свою впевненість у необхідності мирного вирішення конфлікту навколо Іраку;


Глава МЗС РФ заявляє, що у випадку, якщо відбудеться військова операція проти Іраку, Росія буде активно домагатися, щоб вона була зупинена.


27 січня 2003


Рада Безпеки ООН починає заслуховувати доповіді голів ЮНМОВІК і МАГАТЕ за підсумками 2 місяців інспекцій в Іраку. Голова Комісії ООН зі спостереження контролю та інспекцій Ханс Блікс стверджує, що Ірак «щиро не прийняв призову роззброїтися». Держсекретар США Колін Пауелл заявляє, що, на думку керівників інспекторів ООН, «Ірак не забезпечив активного, негайного і беззастережного співробітництва, якого зажадав РБ ООН у резолюції 1441». Постійний представник США при ООН Джон Негропонте заявляє, що час дипломатії щодо Іраку добігає кінця, «вікно дипломатичних можливостей закривається».


1 лютого 2003


Президент США Джордж Буш і прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер зустрічаються в Білому домі, після чого, виступаючи перед журналістами, звинувачують Ірак у відмові роззброїтися і виконати вимоги відповідних резолюцій РБ ООН.


5 лютого 2003


У Нью-Йорку відкривається засідання Ради Безпеки ООН по Іраку на рівні міністрів закордонних справ. Держсекретар США Колін Пауелл представляє перехоплення телефонних розмов іракських представників, стверджуючи, що ці матеріали підтверджують «спроби Іраку приховати наявне у нього заборонену зброю». На плівці записана розмова між неназваними генералом і полковником елітних військ Іраку. У бесіді, датованій кінцем листопада 2002 року, мова йде про якийсь «модифікованому транспортному засобі», яке, за словами співрозмовників, необхідно приховати від міжнародних інспекторів. Пауелл стверджує, що цей транспортний засіб було отримано від якоїсь компанії «Аль-Кінді», яка, за словами держсекретаря США, залучена в незаконний імпорт озброєнь до Іраку. Колін Пауелл стверджує, що Ірак володіє вже двома з трьох необхідних компонентів для виробництва ядерної зброї, а також від 100 до 500 тонн хімічних реагентів. За твердженням Пауелла, з 1998 року Ірак проводить експерименти на ув'язнених для вивчення ефективності запропонованого їм хімічної зброї. Ірак називає цю інформацію сфабрикованою.


7 лютого 2003


Президент США Джордж Буш заявляє, що «порушення резолюцій Ради Безпеки ООН з боку іракського режиму є очевидними і тривають до цього часу». У своєму виступі по Іраку Буш сказав також, що Ірак «ретельно приховує свої збройові матеріали, а також приховує і залякує своїх ключових експертів та науковців». «Все це є прямим порушенням резолюції РБ ООН 1441», - заявляє Джордж Буш.


8 лютого 2003


Міністр оборони США Доналд Рамсфелд піддає різкій критиці позицію ООН щодо Іраку. Виступаючи на 39-й Міжнародній конференції з питань безпеки і співробітництва в Мюнхені, Рамсфельд заявляє, що зараз ООН не бере рішучих заходів для припинення терористичної діяльності Багдада. «17 разів ООН проводила межу, і кожен раз Хусейн її переступав», - говорить Рамсфельд, маючи на увазі, що резолюції з роззброєння Іраку приймалися вже 17 разів.


Американська адміністрація виступає проти пропозиції Німеччини і Франції розширити інспекцію ООН в Іраку.


10 лютого 2003


Росія, Франція і Німеччина беруть спільну заяву щодо Іраку. У заяві підкреслюється, що резолюція РБ ООН 1441 являє собою основу для досягнення якнайшвидшого завершення процесу роззброєння Іраку, «і використані ще не всі можливості, які відкриває ця резолюція». «Альтернатива війні все ще є. Застосування сили могло б бути самим крайнім засобом. Росія, Франція і ФРН сповнені рішучості забезпечити всі необхідні умови для завершення процесу роззброєння Іраку мирним шляхом », - підкреслюється в тристоронньому російсько-франко-німецькому заяві щодо Іраку.


12 лютого 2003


Президент Росії Володимир Путін на зустрічі в Бордо з представниками французьких регіональних ЗМІ заявляє, що Росія використовує право вето в Раді Безпеки ООН, якщо там буде поставлено питання про початок війни проти Іраку.


14 лютого 2003


У штаб-квартирі міжнародного співтовариства в Нью-Йорку проходить відкрите засідання Ради Безопаснсоті ООН, на якому заслуховуються проміжні доповіді голів ЮНМОВІК і МАГАТЕ про хід інспекцій в Іраку. У засіданні беруть участь глави дипломатичних відомств п'ятірки постійних членів РБ ООН - Росії, США, Великобританії, Франції і КНР. Глава ЮНМОВІК Ханс Блікс заявляє, що результати хімічного та бактеріологічного аналізу взятих проб інспекторами підтверджують дані декларації Іраку про відсутність у Багдада запасів зброї масового знищення. За його словами, за 11 тижнів інспекцій в Іраку ситуація в галузі технічного сприяння Багдада інспекціям істотно покращилася, а інфраструктура і масштаби операцій ЮНМОВІК істотно виросли. Усього, за словами Блікса, було проведено понад 400 перевірок, а число інспектованих об'єктів перевищило 300. Інспектори взяли 200 зразків для хімічного аналізу і 100 - для досліджень на наявність бактеріологічних отруйних речовин. Ханс Блікс заявляє про можливість роззброєння Іраку за допомогою інспекцій. Глава МАГАТЕ Мохаммед ель-Барадеї вітає прийняття Іраком декрету, що забороняє виробництво зброї масового знищення. Реакцією на виступи доповідачів стало падіння цін на нафту на міжнародній нафтовій біржі в Лондоні.


18 лютого 2003


Президент США Джордж Буш підтверджує, що Сполучені Штати готують проект другої резолюції РБ ООН по Іраку: «Ми працюємо з нашими друзями і союзниками, намагаючись визначити, чи можемо отримати другу резолюцію».


19 лютого 2003


Переважна більшість - 90% членів ООН - підтримують продовження зусиль щодо мирного врегулювання іракської кризи.


21 лютого 2003


Британські ЗМІ повідомляють, що прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер і президент США Джордж Буш домовилися розпочати війну проти Іраку не пізніше 14 березня.


22 лютого 2003


У Катарі готується до відкриття прес-центр Центрального командування збройних сил США.


26 лютого 2003


Саддам Хусейн заявляє, що Ірак не буде знищувати ракети «Ас-Самуд-2». Це єдине вислів з тригодинного інтерв'ю лідера Іраку призводить іракська газета «Бабіль», яка видається старшим сином Саддама Хусейна Удеем. Само інтерв'ю іракського лідера в Іраку не передавалося ні по телебаченню, ні по радіо.


27 лютого 2003 Генеральний секретар Ліги арабських держав Амр Муса заявляє, що арабський світ буде протидіяти усім спробам застосувати силу проти Іраку. Після консультацій з міністрами закордонних справ Йорданії, Бахрейну і Лівії він підтверджує прихильність ЛАГ резолюції 1441 Ради Безпеки ООН.


28 лютого 2003


Американська газета "Ю.Ес.Ей. тудей" публікує інтерв'ю з президентом США Джорджем Бушем. Глава Білого Дому висловив думку, що американці «повністю розуміють», що війна з Іраком скоро може початися. В інтерв'ю Буш дав зрозуміти, що його мало турбують дебати в ООН, перспективи вето щодо резолюції, яка відкриває дорогу війні, або опозиція з боку ряду союзників.


1 березня 2003


У єгипетському місті-курорті Шарм еш-Шейху на 15-му саміті Ліги арабських держав арабські лідери висловлюють «повне неприйняття будь-яких військових дій проти Іраку», охарактеризувавши їх як «акцію, спрямовану на підрив національної безпеки всіх арабських країн в цілому». На саміті приймається рішення про створення комітету з нормалізації відносин між Іраком з одного боку і США та Кувейтом - з іншого. Тема Іраку стає причиною конфлікту між учатснікамі саміту. Більшість арабських лідерів негативно реагують на план мирного врегулювання іракської проблеми, який у посланні ЛАГ запропонував президент ОАЕ шейх Заїд бен Султан Аль Нахайян: багдадський керівництво має добровільно відмовитися від влади, покинути Ірак в обмін на збереження привілеїв і міжнародні гарантії, загальну амністію і встановлення контролю ЛАГ спільно з ООН над Іраком на перехідний період. Проте генеральний секретар ЛАД відмовляється винести ініціативу на обговорення учасників, що, як заявляє міністр інформації ОАЕ, є порушенням статуту Ліги і безпрецедентним кроком в історії цієї організації. Пропозиція ОАЕ підтримали лише Кувейт, Бахрейн і Саудівська Аравія.


4 березня 2003


Глава російського МЗС Ігор Іванов заявляє в ході інтернет-конференції на Бі-Бі-Сі, що Росія не підтримає жодного рішення в РБ ООН, яке прямо або побічно відкривало б шлях до військового вирішення іракської проблеми. Міністр підкреслив, що Росія не збирається займати пасивну позицію при обговоренні в РБ ООН іракської теми і якщо виникне така необхідність, може скористатися правом вето.


5 березня 2003


Посол США в Москві Олександр Вершбоу заявляє, що «вікно для досягнення мирного врегулювання (в Іраку - ред.) Закривається»;


Глава МЗС РФ Ігор Іванов заявляє, що Росія застосує право вето при голосуванні в РБ ООН за представленою США, Великобританією та Іспанією резолюції щодо Іраку. За словами Іванова, це обумовлено і в тристоронньому Заяві Франції, Німеччини та Росії. Франція готова взяти всю відповідальність за застосування права вето, відзначає глава МЗС Росії;


У столиці Катару починає роботу позачергова сесія Організації Ісламська Конференція за участю 56 ісламських держав. На порядку денному - Ірак. Організатори та учасники екстреного форуму підкреслюють, що необхідно відстояти склалася в більшості арабських і ісламських держав, позицію, яка виключає військове рішення іракської кризи. Зокрема, представники ісламських держав розглядають іранську ініціативу мирного врегулювання кризи в Перській затоці. Тегеран пропонує проведення під егідою ООН всенародного референдуму в Іраку і примирення властей з опозицією.


6 березня 2003


Лідер правлячої в Туреччині Партії справедливості і розвитку Реджеп Ердоган заявляє, що турецькі парламентарії не стануть повторно обговорювати питання про дислокацію на турецькій території американських військ до тих пір, поки Радою Безпеки ООН не буде прийнята нова резолюція щодо Іраку.


7 березня 2003


Туреччина починає масовану перекидання військової техніки в райони, що межують з Іраком. З південно-східної турецької провінції Шанлиурфа в бік кордону рушили близько 500 тягачів з танками, джипами і машинами швидкої допомоги.


10 березня 2003


Міністр закордонних справ Іспанії Ана Паласіо в інтерв'ю телеканалу «Антена 3» заявляє, що іспанський уряд не давав ніяких зобов'язань про застосування своїх військ в можливій війні проти Іраку;


Генеральний секретар ООН Кофі Аннан заявляє на прес-конференції в Гаазі, що війна «є останньою можливістю вирішення проблеми», і тому більш переважно роззброїти Ірак іншими засобами. За його словами, якщо якась з країн-членів ООН вдасться до сили без санкції РБ, то цей крок не буде відповідати уствах ООН.


11 березня 2003


Президент Франції Жак Ширак у телезверненні до нації заявляє, що «Франція голосуватиме проти нової американсько-британсько-іспанської ультимативній резолюції в Раді Безпеки ООН по Іраку»;


Глава іспанського уряду Хосе Маріа Аснар заявляє, що якщо США атакують Ірак без згоди ООН, то Іспанія збереже свою підтримку цій превентивної війни. На його думку, схвалена РБ ООН 8 листопада 2002 резолюція 1441 дає законні підстави для таких дій. Тому прихильники військового втручання в Іраку будуть діяти на "законній підставі», заявив Аснар;


Прем'єр-міністр Пакистану Світ Зафарулла Хан Джамалі заявляє, що його країна «не має наміру брати участь у планованій агресії США проти Іраку»;


офіційний представник Білого Дому Арі Флейшер характеризує пропозицію про встановлення «дед-лайну» для знищення Іраком своїх запасів заборонених ООН озброєнь 17 квітня як неприйнятне для Вашингтона.


12 березня 2003


Шеф Пентагону Доналд Рамсфелд заявляє, що очолювана США коаліція буде готова до застосування сили проти Іраку і без санкції Ради Безпеки ООН. Він зазначив, що має дані про те, що Хусейн «продовжує приховувати біологічна і хімічна зброя, переміщаючи його в різні місця кожні 12 або 24 години, і розміщуючи його в житлових кварталах». Британський міністр оборони Джеффрі Хун також допускає можливість участі Великобританії у війні проти Іраку і без прийняття Радою Безпеки ООН другої резолюції;


Великобританія офіційно поширює в РБ ООН документ з шістьма вимогами до Саддама Хусейна, з виконання яких буде робитися висновок про його підпорядкуванні вимогам світового співтовариства. Як заявив міністр закордонних справ Великобританії Джек Стро, Хусейну слід зробити заяву на арабською мовою, в якому він повинен визнати, що ховав ЗМЗ і не збирається більше проводити його або зберігати. Крім того, Хусейн повинен забезпечити виїзд за кордон принаймні 30 іракських вчених з сім'ями, для інтерв'ю з міжнародними інспекторами. Він повинен, за словами Стро, заявити також і про те, що віддає всі наявні в нього запаси збудників сибірської виразки або надає надійні докази того, що вони знищені. Хусейн повинен повністю знищити всі ракети «Ас-Самуд». Він повинен пред'явити всі наявні у нього безпілотні літальні апарати, а також повідомити про всі деталі проведених ним випробувань спеціальних пристроїв для цих апаратів, які можуть розпорошувати хімічну та бактеріологічну зброю.


Хусейн також повинен пред'явити і віддати інспекторам всі мобільні потужності з виробництва біологічної і хімічної зброї.


Як сказав Стро, «ми розуміємо, що якщо він виконає всі ці вимоги, це не буде повним роззброєнням, але хочемо, щоб він виконав їхні, і тоді можна буде судити про те, підпорядковується Чи Саддам Хусейн вимогам РБ ООН в частині ліквідації зброї масового знищення» .


13 березня 2003


Буквально на наступний день після заяви Стро заступник голови МЗС Росії Юрій Федотов називає нові британські пропозиції щодо Іраку неприйнятними. "Нові пропозиції, так звані« тести », покликані влаштувати Іраку


перевірку в щирості його співпраці з ООН, є неприйнятними і основою для досягнення консенсусу бути не можуть, - зазначає дипломат. - Вони лише підсилюють ультимативний характер проекту англо-американо-іспанської резолюції, який офіційно внесений до РБ ООН і відкриває шлях до початку бойових дій проти Іраку ».


13 березня 2003 Посол США в Туреччині Роберт Пірсон заявляє, що присутність США в Іраку розтягнеться на 25 років. За словами посла, «США мають намір встановити в цьому регіоні демократичний режим, а це - процес, який вимагає не одного року»;


Держсекретар США Колін Пауелл заявляє, що голосування по другій резолюції РБ ООН щодо Іраку може і не бути.


14 березня 2003


Літак антиіракської коаліції під час патрулювання в «безпольотною зоні» на півдні Іраку обстріляв радарну систему іракської ППО, приблизно в 500 км на південний-захід від Багдада;


Прес-секретар Білого дому Арі Флейшер заявляє, що майбутня екстрена зустріч президента США Джорджа Буша на Азорах буде «останньою важливою порцією дипломатії» в рамках «пошуку шляхів для просування вперед в РБ ООН» за нової іракської резолюції.


15 березня 2003


МЗС Франції пропонує провести 18 березня засідання Ради Безпеки ООН на рівні міністрів закордонних справ для обговорення ситуації навколо Іраку.


16 березня 2003


Американський журнал «Ньюсвік» публікує результати соціологічного опитування, згідно з яким у зв'язку з ситуацією навколо Іраку і станом американської економіки, рейтинг президента США Джорджа Буша за останні кілька тижнів впав на 8%. Якщо на початку лютого Буша підтримували 61% американців, то тепер ця цифра впала до 53%. Тенденція зниження рейтингу глави Білого дому проявляється вже протягом останніх декількох місяців, і зараз Буш користується підтримкою помітно меншого числа американців, ніж відразу після терактів 11 вересня 2001 року.


Опитування показало також, що в тому, як він справляється з ситуацією навколо Іраку, Буша зараз підтримують 56% американців, тоді як шість тижнів тому ця підтримка становила 60%. При цьому дослідження фіксує збереження настроїв американців у тому, що стосується самого Іраку. 70% опитаних підтримують використання військової сили проти Багдада, проте 85% населення країни вважають за краще, щоб така сила була використана за підтримки РБ ООН;


Голова іспанського уряду Хосе Маріа Аснар знову заявляє, що наявність нової резолюції було б "краще з політичної точки зору", проте з "точки зору законності вона не є необхідною";


Після закінчення саміту, состояшегося на Азорських островах 16 березня, президент США Джордж Буш заявляє, що «завтра для всього світу наступить момент істини». «Ми сподіваємося, що ООН завтра зробить те, що від неї вимагається. Якщо ж ні, нам потрібно буде подумати над тим, як зробити організацію більш ефективною », - сказав президент США.


17 березня 2003


У Раді Безпеки ООН розпочинаються закриті консультації щодо Іраку. Спочатку засідання було скликано для обговорення російсько-французько-німецького меморандуму щодо Іраку. Поширений в суботу документ закликає докласти всіх зусиль для пошуку мирного виходу з кризи, а використання військової сили характеризує як крайній засіб, час для застосування якого ще не настав.


Представник Великобританії в ООН Джеремі Грінсток заявляє, що проект американо-британо-іспанської резолюції ставитися на голосування не буде. За його словами, в результаті консультацій, які проходили в Раді Безпеки в останні години, автори проекту резолюції «прийшли до висновку про неможливість консенсусу» через те, що «одна країна» заявила про те, що накладе вето на представлений проект резолюції. Представник США в ООН Джон Негропонте підтверджує цю позицію трьох країн;


Глава російського МЗС Ігор Іванов заявляє, що резолюція РБ ООН 1441 не дає права автоматично використовувати силу відносно Іраку.


Генеральний секретар ООН Кофі Аннан заявляє, що ООН виводить весь персонал з Іраку.


18 березня 2003


Міністр закордонних справ Великобританії Джек Стро заявляє, що


Лондон має намір внести до Ради Безпеки ООН нову резолюцію щодо Іраку, в якій будуть підтверджені «принцип територіальної цілісності Іраку, якнайшвидша скасування санкцій проти Іраку, використання іракської нафти на благо всього іракського народу, і позначені принципи якнайшвидшого створення адміністрації країни і участі ООН» в її відновлення;


Екс-держсекретар США Мадлен Олбрайт заявляє в ефірі телекомпанії Пі-бі-ес, що удар по Іраку буде «першою в історії США війною, на яку вони йдуть за відсутності прямої загрози». За її словами, цей факт «піднімає питання про легітимність» такої військової акції. Колишній держсекретар обмовилася при цьому, що з її особистої точки зору у США «достатньо юридичних підстав», щоб йти на таку акцію, але «питання полягає в тому, що про це думає інше світове співтовариство»;


Канцлер ФРН Герхард Шредер з різкою заявою, яка засуджує


наміри США розпочати війну проти Іраку. «Масштаб загрози, яка походить від диктатора Саддама Хусейна, ні в якій мірі не виправдовує застосування військових дій, що можуть призвести загибеллю тисяч дітей, жінок і чоловіків», - підкреслив він.


Прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер покладає


відповідальність за відсутність згоди в РБ ООН щодо іракської проблеми на Францію;


Глава МЗС Росії Ігор Іванов вилітає до Нью-Йорка для участі 19 березня в засіданні РБ ООН щодо Іраку. За його словами, на засіданні «повинна бути прийнята конкретна програма роботи Комісії ООН зі спостереження, інспекціям і контролю з роззброєння Іраку в реалістичні терміни». На засіданні СБ ООН буде проведено аналіз підсумків роботи інспекторів ЮНМОВІК і МАГАТЕ та визначено залишаються невирішені роззброєну завдання. Ігор Іванов знову відзначив, що можливості для політичного врегулювання ситуації навколо Іраку «не тільки не вичерпані, а навпаки, цілком реальні». Саме виходячи з цього Росія, Франція і Німеччина, підтримані Китаєм, запропонували негайно провести засідання РБ ООН на рівні міністрів і прийняти конкретну програму роботи з роззброєння Іраку в реалістичні терміни;


Джордж Буш виступає зі зверненням до нації, в якому заявляє, що «Рада Безпеки ООН не виконав свої обов'язки», але США «виконають свої» і роззброяться режим Саддама Хусейна. «Дані розвідки, зібрані нашим та іншими урядами, не залишають сумнівів у тому, що іракський режим продовжує зберігати одні з найбільш смертоносних озброєнь, які коли-небудь були створені», - підкреслив президент США. Пославшись на діючі резолюції ООН 678 і 687, він повідомив, що вони «дозволяють США і нашим союзникам використовувати силу для позбавлення Іраку зброї масового знищення». «Це не питання повноважень, це питання волі», - сказав він. У своєму зверненні Президент США пред'явив ультиматум Саддаму Хусейну і запропонував іракському лідеру добровільно відмовитися від влади і покинути країну протягом 48 годин. В іншому випадку, за словами американського президента, розпочнеться військова операція.


Саддам Хусейн відмовився прийняти ультиматум президента США Джорджа Буша і залишити країну. Державне телебачення Іраку показує сюжет про те, що Хусейн і його сини повні рішучості відбити атаку США на Ірак. «Ірак не вибирає свій шлях за наказами іноземців і не змінює свого лідера за вказівкою з Вашингтона, Лондона чи Тель-Авіва, але тільки під волі і бажанням великого іракського народу», - йдеться в закадровому тексті.


Відразу після звернення Джорджа Буша в США оголошено про підвищення ступеня терористичної загрози на всій території країни до «помаранчевого» рівня (наступній і останнім ступенем вважається «червоний» рівень). Міністр внутрішньої безпеки США Том Річ заявляє, що ці заходи прийняті на підставі даних ФБР про те, що на території США або за її межами щодо громадян країни можуть бути вчинені терористичні акти.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Реферат
88.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз війни в Іраку
Хроніка основних подій Громадянської війни
Хроніка основних подій другої світової війни
Війна в Іраку та ЗМІ
Війна в Іраку та ЗМІ 2
Вона в США та Іраку Буря в пустелі
Збройні конфлікти в Югославії та Іраку їх деякі наслідки
Приватні військові компанії їх створення розвиток і досвід роботи в Іраку та інших регіонах світу
Англосаксонська хроніка
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru