Характеристика галузі машинобудування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Контрольна робота з економіки машинобудування
Тема: «Визначення галузі»

Введення
Машинобудування як галузь існує більше двохсот років. За кількістю зайнятих і за вартістю продукції, що випускається воно посідає перше місце серед усіх галузей світової промисловості. Рівень розвитку машинобудування є одним з важливих показників рівня розвитку країни. Машинобудування визначає галузеву і територіальну структуру промисловості світу, забезпечує машинами та обладнанням всі галузі економіки, робить різноманітні предмети споживання.
Машинотехнічної продукції є третьою статті російського експорту (після паливно-енергетичних товарів і металів).
В умовах ринкової економіки головним фактором підвищення ефективності національної економіки стають вже не окремі досягнення науки і техніки, а високий науковий і технологічний рівень всього виробництва. Це рівень визначається в першу чергу станом машинобудування як галузі, що забезпечує потреби в технологічному обладнанні, яке має оновлюватися безперервно.
Машинобудування - це базова галузь економіки, яка визначає розвиток таких комплексів, як паливно-енергетичний, транспортний, будівельний, хімічний та нафтохімічний і ряд інших. Від рівня розвитку машинобудування залежать найважливіші питомі показники валового внутрішнього продукту країни (матеріаломісткість, енергоємність) і, як наслідок, конкурентоспроможність продукції, що випускається. Сучасний рівень машинобудування в Росії, його науково-технічна та виробнича бази не відповідають на сьогоднішній день зростаючим вимогам економічного і соціального розвитку країни.
Розвиток машинобудування безпосередньо залежить від якості економічної освіти менеджерів та інженерно-технічних працівників підприємств галузі.

1. Поняття галузі. Галузь машинобудування
Народне господарство країни включає в себе різні сфери, кожна з яких вносить свій внесок у розвиток країни. Основною ознакою поділу народного господарства на різні сфери є участь у створенні сукупного суспільного продукту. На основі цього критерію сфери народного господарства можна об'єднати у дві групи: матеріальне виробництво й невиробнича сфера. У свою чергу ці сфери діляться на галузі.
Галузева диференціація промисловості - виникнення все нових і нових її галузей - це постійний процес, обумовлений розвитком суспільного поділу праці.
Розрізняють три форми суспільного поділу праці:
1. Загальне поділ праці виражається в поділі суспільного виробництва на великі сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт і ін);
2. Приватне поділ праці проявляється в утворенні різних самостійних галузей всередині промисловості, сільського господарства та інших галузей матеріального виробництва;
3. Одиничний поділ праці знаходить своє вираження у поділі праці безпосередньо на підприємстві.
Всі форми суспільного поділу праці взаємопов'язані.
Промисловість складається з безлічі галузей і виробництв, взаємопов'язаних між собою. Основними ознаками, що відрізняють одну галузь промисловості від іншої, є: економічне призначення вироблюваної продукції, характер споживаних матеріалів, технічна база виробництва і технологічний процес, професійний склад кадрів. За цим же ознаками розрізняються й окремі виробництва.
Галузь - це група якісно однорідних господарських одиниць (підприємств, організацій, установ), що характеризуються особливими умовами виробництва в системі суспільного розподілу праці, однорідною продукцією і виконують загальну (специфічну) функцію у національному господарстві.
Матеріальне виробництво включає:
· Промисловість;
· Сільське і лісове господарство;
· Вантажний транспорт;
· Зв'язок (обслуговує матеріальне виробництво);
· Будівництво;
· Торгівля;
· Громадське харчування;
· Інформаційно-обчислювальне обслуговування та ін
У невиробничу сферу входять:
· Житлово-комунальне господарство;
· Пасажирський транспорт;
· Зв'язок (обслуговуюча організації невиробничої сфери та населення);
· Охорона здоров'я;
· Фізична культура і соціальне забезпечення;
· Народна освіта;
· Культура і мистецтво;
· Наука і наукове обслуговування;
· Кредитування та страхування;
· Діяльність апарату органів управління.
Галузь машинобудування є частиною машинобудівного комплексу. Машинобудівний комплекс включає в себе 12 великих галузей і приблизно сто спеціалізованих галузей, підгалузей і виробництв. Машинобудівний комплекс пов'язаний з усіма галузями, так як продукція даного комплексу використовується в них як засіб виробництва.
2. Класифікація галузей машинобудування, поділ їх на групи
До складу комплексних галузей входять:
· Важке, енергетичне і транспортне машинобудування;
· Хімічне і нафтове машинобудування;
· Верстатобудівна та інструментальна промисловість;
· Приладобудування;
· Автомобільна промисловість;
· Транспортне і сільськогосподарське машинобудування;
· Будівельно-шляхове і комунальне машинобудування;
· Машинобудування для легкої і харчової промисловості і побутових приладів;
· Авіаційна промисловість;
· Суднобудівна промисловість;
· Промисловість засобів зв'язку.
У залежності від того, на який ринок орієнтована продукція, що випускається підприємствами машинобудівного комплексу, їх можна об'єднати в такі групи:
1. Група галузей інвестиційного машинобудування (важке, енергетичне, транспортне, хімічна, нафтова, будівельно-дорожнє машинобудування), розвиток яких визначається інвестиційною активністю паливно-енергетичного комплексу, будівельного і транспортного комплексів;
2. Група підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудування для переробних галузей АПК і підприємств легкої промисловості, що залежать від платоспроможності сільгоспвиробників і переробників сільськогосподарської продукції, а також частково від попиту населення;
3. Електротехніка, приладобудування. Верстатобудування - група наукоємних галузей, так званих комплектуючих, що розвиваються слідом за потребами всіх інших галузей промисловості;
4. Автомобільна промисловість, випуск продукції якої орієнтований на попит кінцевих споживачів (виробництво легкових автомобілів), а також на потребу підприємств, фірм та виконавчих органів влади (виробництво вантажівок і автобусів).
Галузі машинобудування можуть групуватися також за ознакою територіальної приналежності ринків збуту:
1. Галузі імпортозаміщення. До цієї групи включаються такі групи, як автомобільна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, транспортне машинобудування, будівельно-дорожнє машинобудування. Розвиток галузей даної групи визначається інфраструктурним чинником економіки і попитом на їхню продукцію на внутрішньому ринку;
2. Галузі експортної орієнтації. До цієї групи включаються енергетичне машинобудування, електротехнічна промисловість, приладобудування з виробництва різних елементів автоматизованих систем управління (включаючи багатофункціональні виробничі комплекси на базі мікропроцесорного управління), верстатоінструментальної промисловість з виробництва важких металорізальних верстатів і пресів, а також авіа-і суднобудування. Вони володіють науково-технічним потенціалом, що дозволяє їм або випускати конкурентоспроможні вироби, або створювати їх у відносно короткі терміни.
Умовні угруповання галузей машинобудування за різними ознаками використовуються для вироблення напрямків вдосконалення галузевої структури машинобудування відповідно до поставлених цілей і на основі аналізу за заздалегідь згрупованим галузям.
3. Фактори, що визначають зміна галузевої структури галузі
Можна виділити наступні групи факторів, що визначають зміну галузевої структури галузі:
1. Науково-технічний прогрес - розвиток науки і техніки сприяє розвитку нових галузей, виділенню з вже існуючих галузей нових підгалузей, або ліквідації підприємств чи галузей, які не відповідають вимогам часу;
2. Темпи розвитку галузей народного господарства, що споживають продукцію машинобудування - вплив даного чинника можна порівняти з ефектом мультиплікатора, прискорення чи уповільнення розвитку галузей, що споживають продукцію підприємств машинобудування, визначає розвиток відповідних галузей машинобудування;
3. Зростання матеріального добробуту і культурного рівня населення - зміни у складі потреб населення безпосередньо визначають розвиток галузей, які виробляють продукцію, здатну задовольнити дані потреби.
Постійна зміна галузевої структури машинобудування робить необхідним її систематичний контроль з метою виявлення відповідності сформованої структури галузей потребам народного господарства.
4. Показники для аналізу галузевої структури промисловості
Для аналізу галузевої структури промисловості звичайно використовують такі показники:
1. Частка окремої галузі в загальному обсязі промислового виробництва і її зміна в динаміці;
2. Частка прогресивних галузей у загальному обсязі промислового виробництва і її зміна в динаміці;
3. Коефіцієнт випередження - виражає ставлення темпу зростання галузі або окремого комплексу до темпу зростання всієї промисловості:
До оп = Т отр / Т пром,
де, К оп - коефіцієнт випередження,
Т отр - темп розвитку галузі або комплексу,
Т пром - темп розвитку промисловості.
4. Співвідношення між видобувними та переробними галузями. Випереджальний розвиток переробних галузей промисловості в порівнянні з видобувними зазвичай характеризує позитивні тенденції в розвитку економіки країни;
5. Частка військово-промислового комплексу в загальному обсязі промислового виробництва;
6. Співвідношення між групами А (виробництво засобів виробництва) і Б (виробництво предметів споживання).
У загальному плані галузева структура промисловості характеризує:
1. Рівень технічного розвитку країни;
2. Ступінь економічної самостійності країни;
3. Рівень продуктивності суспільної праці.
У промислово розвинених країнах, де кризи і спади виробництва періодичні повторюються, зміна поточної кон'юнктури найменше зачіпають випуск новітньої високотехнологічної продукції, що створює певні імпульси для виходу з кризових ситуацій. Для нашої країни характерно випереджувальний зниження виробництва найбільш прогресивної техніки. У результаті можна повністю втратити накопичений за попередні роки технологічний потенціал, хоча і недостатньо якісний, але все-таки, що має принципове значення для подальшого функціонування економіки.
Структура кінцевої продукції вітчизняного машинобудування відрізнялася «утяжеленностью» і високим рівнем мілітаризації. Частка військову техніку залишалася досить високою при різкому відставанні випуску споживчих товарів і особливо обладнання для невиробничої сфери. У першій половині 1980-х рр.. зростання виробництва продукції інвестиційного машинобудування повністю припинився, а в другій половині почався спад, який перейшов 1990-х рр.. в обвальне падіння.
Сучасний стан машинобудування показує необхідність продуманої політики держави щодо оптимізації галузевої структури. Удосконалення галузевої структури галузі повинно грунтуватися на аналізі макроекономічних пропорцій економіки. Встановлення науково обгрунтованих пропорцій у розвитку галузей машинобудування дозволяє підвищити темпи розвитку народного господарства на базі науково-технічного прогресу і досягти максимально можливої ​​економії суспільної праці.
5. Фактори, що сприяють удосконаленню галузевої структури машинобудування
Ефект від вдосконалення галузевої структури машинобудування може проявлятися в наступному:
1. Зростання взаємопроникнення і перерозподілу ресурсів освоюваних виробництв, з підвищенням рівня якості продукції від застосування наукоємних технологій;
2. Поступове зниження собівартості виробництва за рахунок ефективного використання ресурсів;
3. Поступове заміщення імпортного виробництва продукцією вітчизняного машинобудування;
4. Розвиток інфраструктури галузей машинобудування.
У результаті вдосконалення галузевої структури машинобудування має сформуватися ядро ​​- сукупність господарюючих суб'єктів, ефективно реагують на зміни кон'юнктури ринку і випускають конкурентоспроможну продукцію.
6. Сировинні та паливно-енергетичні матеріальні ресурси, їх раціональне використання
Всі матеріальні ресурси, що використовуються в промисловості в якості предметів праці, умовно поділяються на сировинні та паливно-енергетичні.
Сировинні ресурси є сукупність наявних у країні предметів праці, які використовуються безпосередньо для виробництва різної промислової продукції.
Під сировиною (сирим матеріалом) розуміють будь-який предмет праці, на здобич або переробку якого затрачено працю і який під його впливом зазнав певних змін. До сировини зазвичай відносять продукцію добувної промисловості (руда, нафта, вугілля, пісок, щебінь) та сільськогосподарську (зерно, картопля, буряк), а до матеріалів - продукцію обробної промисловості (чорні і кольорові метали, цемент, борошно, пряжа).
Розрізняють:
1. Основні матеріали - це матеріали, які в натуральній формі входять до складу готового продукту, складаючи його матеріальну основу;
2. Допоміжні матеріали - це матеріали, що не входять до складу готової продукції, а тільки сприяють її формуванню.
Паливо і енергія за своєю економічною природою належать до допоміжних матеріалів, але в силу особливої ​​значимості вони виділяються в самостійну групу ресурсів. Розрізняють потенційні і реальні паливно-енергетичні ресурси:
1. Потенційні паливно-енергетичні ресурси - це обсяг запасів усіх видів палива та енергії, яким володіє той чи інший економічний район, країна в цілому;
2. Реальні паливно-енергетичні ресурси в широкому сенсі слова - це сукупність всіх видів енергії, що використовуються в економіці країни.
До основних напрямів раціонального використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів можна віднести:
1. Поліпшення структури паливного і паливно-енергетичного балансу;
2. Більш ретельну і якісну підготовку сировини до його безпосереднього використання на промислових підприємствах;
3. Правильну організацію транспортування і зберігання сировини і палива - недопущення втрат т зниження якості;
4. Комплексне використання сировини;
5. Хімізацію виробництва;
6. Використання відходів виробництва;
7. Вторинне використання сировини та ін

7. Короткий аналіз галузей машинобудування. Галузеві тенденції

 

У машинобудівному комплексі в листопаді 2009 року відмічено істотне поліпшення динаміки виробництва. Порівняно з листопадом 2008 року спад виробництва в цілому по трьом машинобудівним галузях склав - 17.2% - це кращий показник за всі попередні місяці 2009 року. Однак найбільшою мірою таке поліпшення обумовлено фактором низької бази.

Машинобудування стало однією з небагатьох галузей обробного сектора промисловості, в якій обсяг виробництва в листопаді 2009 року був нижчий, ніж у листопаді 2008 року. Якщо ж порівнювати результат з листопадом 2007 року, то спад виробництва за цей період склало більше 25%.
Найкраща динаміка в листопаді 2009 року спостерігалася у виробництві великого енергетичного устаткування, а також у виробництві побутової техніки та електроніки.
Випуск гідравлічних турбін збільшився в порівнянні з листопадом 2008 року в 2 рази, виробництво пральних машин і телевізорів - майже на 20%. Причому обсяг виробництва телевізорів у листопаді 2009 року був одним найбільших за останні два роки. Він був усього на 0.7% нижче, ніж у вересні 2008 року, коли обсяг виробництва телевізорів у Росії досяг трирічного максимуму. Зростання виробництва побутової техніки та електроніки відбувається не стільки за рахунок збільшення попиту на цю продукцію, скільки за рахунок оптимістичних очікувань виробників і торговельних організацій, які взялися заповнювати склади в надії на швидке збільшення споживчого попиту.
Фінансове становище в транспортному машинобудуванні залишається найважчим серед всіх галузей промисловості.
Сальдований фінансовий збиток на початок листопада 2009 року перевищує 60 млрд. руб. Це пов'язано з низьким внутрішнім попитом на продукцію російського автомобілебудування, відсутністю доступу до позикового капіталу, великий простроченою заборгованістю.
За обсягом простроченої кредиторської заборгованості, як і за обсягом простроченої дебіторської заборгованості, транспортне машинобудування є лідером серед всіх галузей обробного комплексу російської промисловості. При цьому істотна частка простроченої заборгованості припадає на заборгованість за банківськими кредитами, яка за рік виросла майже в 10 разів.

Список літератури
1. Грибов В.Д., Грузинів В.П. Економіка підприємства: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2006. - 336 с.: Іл.
2. Миронов М.Г., Загородников С.В. Економіка галузі (машинобудування): Підручник. - М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2005. - 320 с.
3. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Учеб. посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 304 с.: Іл.
4. Економіка підприємства: Підручник для вузів / В.Я. Горфинкель, Є.М. Купряков, В.П. Прасолова и др. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1996. - 576 с. мул.
5. Куликов Л.М. Основи економічних знань: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 272 с.: Іл.
6. http://www.akm.ru/rus/analyt/analyt/mashin.htm,
ЗАТ «Аналіз, Консультації і Маркетинг", аналітичний бюлетень «Галузі російської економіки: виробництво фінанси, цінні папери», 18 січня 2010
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
38.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Світовий ринок продукції енергетичного машинобудування та особливості розміщення галузі
Профіль галузі та її загальна характеристика
Основні галузі психології та їх характеристика
Поняття і загальна характеристика державного управління в галузі використання та охорони земель
Визначення галузі спеціалізації регіону галузі ринкової специал
Машинобудування 2
Машинобудування 5
Визначення галузі спеціалізації регіону галузі ринкової спеціалізації Центрального Федерального
Машинобудування України
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru