додати матеріал

приховати рекламу

Характер

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Зміст
Глава 1. Поняття про характер
1.1. Риси характеру і відносини особистості
1.2. З історії вчень про характер
1.3. Риси характеру як спонукання
Глава 2. Структура характеру та симптомокомплекси його властивостей
2.1. Системи властивостей характеру
2.2. Структурні властивості характеру
Глава 3. Формування характеру
3.1. Спадковість і характер
3.2. Закономірності формування характеру
3.3. Характер і темперамент
3.4. Характер і діяльність
3.5. Роль наслідування у формуванні характеру
3.6. Характер і фіксована установка
3.7. Роль конфліктних ситуацій у формуванні характеру
Список використаної літератури

Глава 1. Поняття про характер
Кожна людина відрізняється від будь-якого іншого своїм індивідуальним психологічним своєрідністю. У цьому сенсі зазвичай говорять про риси, характерних для даної людини. Але в психології слово «характер» має більш вузький і певний сенс. Не всяку індивідуальну особливість людини називають рисою характеру. Наприклад, такі індивідуальні психічні особливості, як гострота зору і слуху, швидкість і тривалість запам'ятовування, глибина розуму, не є властивостями характеру.
1.1. Риси характеру і відносини особистості
Які ж індивідуально-своєрідні психічні властивості людини називаються властивостями або рисами характеру? Як приклад візьмемо деякі прояви характеру дванадцятирічної учениці Тосі М.
У школі дівчинка тримається завжди осторонь від інших учнів, неговірка, цурається, боїться, не піднімає руки на уроці, не висловлюється на класних зборах. Тим часом у дворі біля будинку у неї багато подруг, вона дуже жвава, весела. Таким чином, у Тосі проявляються два різні властивості характеру. У школі проявляється сором'язливість, дівчинка цурається і жахається. Удома ж проявляється товариськість. Про товариськості Тосі ми не в змозі дізнатися, спостерігаючи її в школі, а про сором'язливості - спостерігаючи її у дворі будинку.
Як видно з цього прикладу, кожна риса характеру виявляється лише у відповідних типових обставинах. Пояснюється це тим, що в кожній рисі характеру виражається ставлення людини до певних обставин і сторін дійсності. Тося М. тому так боязко, замкнута і соромлива в класі, що, будучи нещодавно переведена в міську школу з сільського, ще відчужена від дитячого колективу і боїться, що над нею будуть сміятися. У себе ж у дворі вона бойка, енергійна і товариська, тому що зблизилася з сусідами, вважає себе не гірше за дітей і рівноправно бере участь в їхніх іграх і витівках.
Під характером у психології розуміють сукупність індивідуально-своєрідних властивостей, які проявляються в типових для даної особистості способах діяльності, виявляються в типових обставинах і визначаються відносинами особистості до цих обставин.
Відносини особистості визначають індивідуальне своєрідність властивості характеру двояким чином. З одного боку, від відносин особистості залежить індивідуальне своєрідність емоційних переживань кожної типової ситуації, в якій проявляється ця властивість характеру. Так, у наведеному прикладі характер Тосі М. проявляється в тому, що в школі вона пригнічена, відчуває себе гірше за інших дітей, боїться вчительки і товаришів, а вдома серед подруг у неї підвищене, життєрадісний настрій, вона відчуває до них симпатію і близькість. Для визначення властивостей характеру учня важливо, тому не тільки описати його дії і вчинки, а й розкрити всю повноту його емоційних переживань у ряді типових ситуацій.
З іншого боку, від відносин залежить індивідуальне своєрідність способів і якостей дії в кожній типовій ситуації. Так, у наведеному прикладі характер Тосі М. проявляється в тому, як вона себе веде в школі і вдома. Точно так само працьовитість як риса характеру виявляється, по-перше, в тому, що праця приносить людині радість, що він обтяжується неробства, і, во0вторих, в тому, що він працює старанно, не відволікаючись нічим стороннім, не витрачаючи марно жодної хвилини .
Способи та якості дій людини залежать не тільки від відносин особистості, а й від особливостей волі, почуттів, уваги, розуму, тобто від індивідуальних особливостей психічних процесів. Наприклад, старанність і акуратність, притаманні в працю, залежать не тільки від позитивного ставлення до праці, але і від зосередженості уваги, від точності і спритності рухів, від зусиль волі. Тому залежно від переважаючого впливу різних психічних процесів на способи дії можуть бути виділені інтелектуальні, емоційні і вольові риси характеру.
1.2. З історії вчень про характер
Слово «характеристики» для опису індивідуальних особливостей людини вперше спожив грецький філософ Теофраст (IV - III ст. До н.е.). Його «характеристики», проте містять лише опис морального обличчя людини. У такому ж сенсі термін «характер» вживав Лабрюйер (XVII ст.). Таким чином, вже з самого початку слово «характер» означає щось відбиває соціально-моральне обличчя людини, і в цьому значенні набуло значення, прямо протилежний темпераменту, зумовленого властивостями організму. У XIX ст. починаючи з А. Бена, характер стали розуміти в чисто психологічному плані - як індивідуальні особливості або інтелекту, почуття і волі (А. Бен), або почуття і волі (Рібо), або тільки волі (П. Ф. Лесгафт). У XX ст. під характером стали розуміти не особливості окремих ділянок психіки, а властивості цілісної особистості. Ці властивості розуміли чи як основні спонукання (Л. Клагес), або як схильності і відносини (А. Ф. Лазурський). Найбільше значення в боротьбі матеріалізму та ідеалізму мав питання про спадкове або придбаному походження характеру. І. Кант (XVIII ст.) Вважав характер, на відміну від темпераменту, набутим. Однак при описі індивідуальних особливостей він не розрізняв вроджених і набутих властивостей. Рибо розумів характер як спадково обумовлений. Малапер, Фулье та інші розрізняли в характері і спадкові і набуті властивості. Пола стверджував, що характер цілком визначається умовами життя. Боротьба цих двох поглядів триває в плоть до нашого часу.

1.3. Риси характеру як спонукання
Багато рис характеру являють собою глибокі й активні спонукання, що визначають дії і вчинки людини. В однакових обставин, керовані подібними чи однаковими мотивами і відносинами, прагнучи до одних і тих же цілям, різні люди відчувають чітко виражену схильність до різних характерним для них способів дій для досягнення цілей. У цих схильностях і проявляється спонукає сила властивостей характеру. Завдяки такій спонукає силі властивостей характеру людина нерідко застосовує абсолютно недоцільні способи дії, що суперечать об'єктивним умовам. Він іноді і сам не радий своїм характером, але не в змозі чинити інакше. Так, в дослідженнях одного зарубіжного психолога встановлено, що деякі люди в роботі значно більше дорожать своїми досягненнями, ніж побоюються невдачі. Тому вони схильні вибирати більш важкі експериментальні завдання, навіть якщо терплять у них невдачу. Вони схильні до об'єктивно невиправданого ризику. Інші, навпаки, більше побоюються невдачі, ніж дорожать досягненнями. Тому вони зайве обачні і вибирають легкі завдання навіть тоді, коли переконані, що можуть виконати більш важкі.
Така схильність вибирати недоцільний, але характерний для людини спосіб дії особливо виразно проявляється в умовах великої напруги, в так званих стресових ситуаціях.
Разом з тим якщо характерний для людини спосіб дії доцільний у даній обстановці, то він виявляє набагато більше енергію, наполегливість і працездатність в порівнянні з тими випадками, коли він змушений користуватися не відповідними його характеру способами дії.
Таким чином, властивості характеру можуть заважати людині, якщо вони спонукають його діяти всупереч вимогам об'єктивних обставин. Якщо ж властивості характеру відповідають вимогам, що пред'являються до людини в даній обстановці, то вони виконують позитивну роль, тому що тільки за цієї умови людина в змозі працювати творчо і в повну міру сил.
Так як риси характеру спонукають людину діяти певним чином, інший раз всупереч обставинам, то вони найкраще виявляються у важкі хвилини життя. Правдивість, прямота, сміливість спонукають комсомольця розкривати існуючі недоліки, якими б неприємними наслідками це не загрожувало йому.
Характер випробовується в боротьбі з протидіючими обставинами. Активність характеру виявляється в тій спонукає силі, з якою долаються несприятливі обставини. Активність характеру як спонукання істотним чином впливає на силу волі. Чим активніше властивість характеру, тим більшу силу волі виявляє людина, спонукуваний цим властивістю. Сильна воля неможлива без активних рис характеру.
Виховання характеру - одна з центральних і найважливіших завдань виховання людини - борця за комуністичне суспільство.

Глава 2. Структура характеру та симптомокомплекси його властивостей
Характер людини не представляє собою чисто випадкової сукупності різних властивостей. Окремі властивості характеру залежать один від одного, пов'язані одне з одним, утворюють цілісну організацію. Така цілісна організація називається структурою характеру. Тому, знаючи одне або декілька властивостей характеру людини, ми можемо передбачити інші невідомі нам риси його характеру. Так, знаючи, що людина зарозумілий і пихатий, ми можемо припустити, що він недоброжелателен до людей; якщо він скромний, то він - поступливий.
Системи взаємно пов'язаних психічних властивостей називаються сімптомокоплексамі або факторами. Аналізуючи ці системи, ми можемо з'ясувати, чим визначається структура характеру. Наприклад, може бути виділена система полярно протилежних властивостей характеру, які проявляються в міжособистісних відносинах.
Якщо мати на увазі крайні полярно протилежні властивості, то в одних людей ця система виявляється в поєднанні самовпевненості, самовдоволення, самовпевненості, хвалькуватість, агресивності, мстивості, зазнайство, замкнутості, нечутливості до суспільного схвалення, у зневазі до загальноприйнятих правил поведінки. У інших людей ця система виявляється в поєднанні протилежних властивостей: невпевненість у собі, скромності, поступливості, послужливості, безмовно, схильності у всьому звинувачувати себе. Такі люди відрізняються м'якістю, боязкістю, товариськістю, відвертістю, охоче виконують загальноприйняті правила поведінки. Легко бачити, що такі властивості, як зазнайство, замкнутість, нечутливість до суспільного схвалення і загальноприйнятих правил поведінки, висловлюють зневажливе ставлення до людей. Точно так само протилежна ним група властивостей - товариськість, відвертість, підпорядкування загальноприйнятим правилам поведінки - висловлює протилежне ставлення до людей. Звідси ясно, що взаємно пов'язані один з одним такі властивості характеру, які обумовлені одним і тим же відношенням особистості до певної стороні дійсності.
2.1. Системи властивостей характеру
У радянській психології розрізняють чотири системи властивостей характеру, що визначаються різними відносинами особистості.
1. Властивості, що виражають відношення до колективу і окремим людям (доброта, чуйність, вимогливість, зарозумілість).
2. Властивості, що виражають ставлення до речей (акуратність або неохайність, дбайливе або недбале поводження з речами).
3. Властивості, що виражають ставлення до самого себе (самолюбство, честолюбство, марнославство, гордість, зарозумілість, скромність).
4. Властивості, що виражають ставлення до праці (працелюбність, лінь, сумлінність, відповідальне або безвідповідальне ставлення до праці).
Крім цих найважливіших властивостей характеру, які залежать не від одного, а від декількох різних відносин особистості. У систему властивостей «особистість - навколишні люди» входить цілий ряд таких, які виражають не стільки різне ставлення до самого себе, наприклад: у одних людей - самовпевненість, самовпевненість, самовдоволення, хвалькуватість, а в інших, навпаки, невпевненість у собі, схильність під усьому звинувачувати себе, боязкість.
Отже, в одну й ту ж систему властивостей, що позначається як «особистість - навколишні люди», входять властивості, що залежать і від ставлення до людей і колективу, і від відношення людини до різних сторін дійсності також не існують в особистості кожне само по собі і незалежно від іншого. Різні відносини також взаємно пов'язані між собою. Наприклад, ставлення до праці, речей і навіть до самого себе багато в чому залежить від ставлення до людей і колективу. Від близькості до трудового колективу залежить і свідомість свого трудового боргу перед колективом, наприклад сумлінність у праці, дбайливе поводження з речами громадського користування. Навіть відношення до самого себе у багато залежить і від ставлення до колективу. Так, людина, близька до свого трудового колективу, не схильний до зарозумілості.
У взаємозв'язку різних відносин особистості виявляються деякі загальні закономірності структури характеру особистості. По-перше, завдяки цій взаємозв'язку навряд чи є така властивість характеру, яке залежало б виключно від одного будь-якого відношення особистості. Швидше ми повинні говорити про деяких групах властивостей, що залежать лише переважно від певного ставлення особистості. По-друге, завдяки взаємному зв'язку відносин особистості пов'язані між собою не тільки властивості характеру, що залежать від одного і того ж відносини, наприклад ставлення до людей або до праці, але в більшій чи меншій мірі взаємно пов'язані всі властивості характеру, що залежать від різних відносин. Характер людини щодо цілісний. По-третє, у взаємному зв'язку відносин особистості є, стрижневі відносини і залежні від них похідні.
2.2. Структурні властивості характеру
Центральні, стрижневі відносини особистості, оскільки вони визначаються суспільними відносинами, завжди соціально-типові. Так, центральними, стрижневими відносинами особистості є ставлення до людей і колективу. Оскільки взаємний зв'язок властивості характеру визначається взаємним зв'язком відносин особистості, то, незважаючи на індивідуальне своєрідність і неповторність властивостей кожного окремого характеру, в основі структури характеру завжди лежать соціально-типові стрижневі відносини особистості.
З закономірностей структури характеру випливають важливі педагогічні слідства. Цілком нездійсненні такі плани і програми виховної роботи, які ставлять завдання подолання окремих недоліків характеру, наприклад грубості, брехню, і виховання окремих позитивних властивостей, наприклад ввічливості або правдивості. Не можна боротися з грубістю і виховувати ввічливість, якщо ми одночасно не виховуємо правильного ставлення до людей. Виховувати можна лише цілу систему взаємопов'язаних властивостей. При цьому одна з найважливіших умов виховання такої системи властивостей - формування центрального, стрижневого відносини особистості.
Цілісність характеру, однак, не абсолютна. Абсолютна цілісність характеру була б можлива тільки в тому випадку, якщо б одне центральне, стрижневе ставлення особистості повністю і без залишку визначало всі інші відносини. Це, однак, неможливо, тому що в самій об'єктивної дійсності існують протиріччя. Існують протиріччя між різними вимогами, які пред'являє до людини працю, виникають так звані рольові конфлікти. А так як відносини особистості - це відображення суспільних відносин, то існують суперечності і між відносинами особистості між зумовленими ними властивостями характеру.
Ступінь цілісності характеру індивідуально-своєрідна. Зустрічаються люди з більш цілісним і менш цілісним, суперечливим характером. Так як властивості характеру виявляються в індивідуально-своєрідних способи дії, то в результаті протиріч в характері неминуче виникають суперечності в діях і вчинках, збоченість поведінки, порушення соціально-моральних норм. Так, в одному дослідженні було показано, що джерелом нестриманості, неприборканість, антисоціальних дій часто виявляються протиріччя між прагненням до зближення з дитячим колективом, прагненням дитини до позитивної оцінки вчителів і товаришів і надмірно високим думкою про себе самого, підвищеною самооцінкою. Природно, що в таких випадках основний шлях боротьби з недоліками поведінки - подолання протиріч в характері учня.
Структура характеру визначається не тільки взаємозв'язком окремих властивостей, але і такими властивостями, які притаманні характеру як цілому. До числа структурних властивостей характеру, по-перше, належить ступінь їх глибини. Більш глибокими властивостями характеру ми називаємо ті, які визначаються центральними, стрижневими відносинами особистості і тому пов'язані з дуже широкою системою інших властивостей. Завдяки відмінностей в ступені глибини властивостей характеру характеристика людини не може бути зведена до переліку всіх симптомокомплексов, тобто систем взаємно пов'язаних властивостей характеру, як це спрощено представляють деякі зарубіжні психологи. Характеристика людини вимагає розташування цих симптомокомплексов в глибину, виділення більш поверхневих систем.
По-друге, до числа структурних властивостей характеру належить активність, або сила, характеру. Активність характеру визначається ступенем протидії зовнішнім обставинам. У цьому відношенні ми розрізняємо людей з сильним і зі слабким характером.
По-третє, в структурна властивість характеру входить ступінь його стійкості або мінливості. І стійкість і мінливість характеру - необхідні умови пристосувальної діяльності. Якщо б кожен раз при зміні зовнішньої обстановки іншим ставав і характер, тоді поведінка перетворилося б на чисто пасивний відгук, реакцію на зовнішню обстановку, поведінка була б цілком пасивно-пристосувальних. Поведінка тварин тому і є більш пасивним, ніж поведінка людини, що потреби тварин легко змінюються в залежності від стану організму і зовнішніх умов. Діяльність людини активна тому, що властивості характеру продовжують направляти поведінку в найрізноманітніших обставинах життя, всупереч протидіє умов. Тварина, наситившись, перестає шукати їжу, зустрівши небезпека, біжить від неї. Між тим працьовитість, якщо це стійке властивість характеру, проявляється навіть тоді, коли робота одноманітна, коли роботу не вміють оцінити. Саме тому людина не є рабом зовнішніх обставин. Він не тільки залежить від них, але і сам їх створює.
Разом з тим не менш необхідна умова існування особистості - певний ступінь пластичності характеру. Пластичність (мінливість) характеру має подвійне значення. По-перше, вона точно так само, як стійкість, умова активного впливу на середовище. Для того щоб дії і вчинки були доцільні, корисні, необхідно, щоб вони відповідали зовнішніх умов. Але це можливо тільки тоді, коли властивості характеру, що визначають індивідуально-своєрідні способи дії, самі в якійсь мірі будуть змінюватися під впливом зовнішніх умов. Якщо людина, що став вчителем, не в змозі був би позбутися від властивої йому поступливості, поступливості, боязкості, то, завдяки своєму характеру, він був би поганим учителем. Насправді ж такий приреченості характеру не існує. По-друге, пластичність характеру - необхідна умова його розвитку і виховання. Тільки тому, що він певною мірою пластичний. Ступінь стійкості і пластичності також індивідуально-своєрідна і являє собою властивість структури характеру в цілому.
Структурні властивості характеру взаємопов'язані. Більш глибокі властивості разом з тим і більш активні і більш стійкі. Навпаки, більш поверхневі властивості менш активні і більш пластичні.
Так як сила і стійкість властивостей характеру залежать від того, чи є вони стрижневими, центральними, то вони до певної міри визначаються змістом відносин особистості. Проте активність і стійкість властивостей характеру відносно незалежні від змісту відносин особистості і мають формальний характер. Стійкість характеру залежить від темпераменту і тому відносно незалежна від змісту життя особистості. Найбільшою стійкістю властивостей характеру відрізняється флегматичний темперамент. Тому сила і стійкість властивостей характеру, самі по собі узяті, ще не говорять про те, у погану або в хорошу сторону розвиток характеру.

Глава 3. Формування характеру
3.1. Спадковість і характер
Психологи, які стоять на позиціях ідеалізму і механіцизму, пояснюють різницю тим, що люди неоднакові від природи за своїми спадковим властивостями. Ці психологи вважають багато або всі властивості характеру спадковими і тому не відрізняють їх від властивостей темпераменту (Кречмер, Шелдон). У дійсності, однак, спадкові властивості організму тільки одна з умов походження властивості характеру. Визначаються ж властивості характеру не біологічними закономірностями спадковості, а суспільними закономірностями.
Спадкове походження властивостей характеру переконливо відкидається при вивченні однояйцевих близнят. Спадкові властивості гомозиготних близнюків абсолютно однакові. Вчені досліджували близнюків, які були взяті на виховання в різні сім'ї, що розрізняються за своїм соціальним становищем, матеріального і культурного рівня. За властивостями темпераменту такі близнюки дуже подібні. Тим часом за властивостями характеру вони відрізняються, і чим старше, тим більшою мірою. Отже, навіть при зовсім однакових спадкових властивості організму у людей, що розвиваються і виховувалися в різних соціальних умовах, утворюються різні властивості характеру. Люди не народжуються правдивими або брехливими, ледарями або старанними, добрими чи злими - люди стають такими. Залежність характеру від прижиттєвих умов підтверджується і його фізіологічної основою - умовнорефлекторних функціональними станами, що утворюються завдяки певній системі зовнішніх впливів.

3.2. Закономірності формування характеру
Кожна властивість характеру обумовлено відносинами особистості. Але відносини особистості самі, у свою чергу, визначаються суспільними відносинами. Саме з цієї основної причини навіть близнюки з абсолютно однаковими спадковими властивостями в сім'ях різного соціального положення набувають різні властивості характеру. Велике значення при цьому мають широкі суспільні відносини, що характеризують весь суспільний лад в цілому. Матеріальна потреба чи забезпеченість, безробіття чи впевненість у майбутньому, пригнічення або соціальну рівність - все це накладає глибокий відбиток не тільки на соціально-типові властивості особистості, але і на освіту індивідуальних властивостей характеру. В умовах досить складної опосередкованої залежності від суспільних відносин складаються міжособистісні відносини в сім'ї, дитячому та трудовому колективах - відносини симпатія, товариства, взаємодопомоги, солідарності чи, навпаки, деспотизму, суворості, недоброзичливості, суперництва, антагонізму. Вони роблять значний вплив на формування істотно важливих рис людини. Специфічні властивості характеру розвиваються в сім'ї, де всі турботи зосереджені на одному-єдиному дитину, і в багатодітній сім'ї, у дітей-погодків або у дітей з великою різницею років, у сім'ях з постійними конфліктами між батьками і в дружних сім'ях. Точно так само і міжособистісні відносини в дитячому саду і в школі формую цілий ряд специфічних властивостей характеру. Навіть у зрілому віці виявляються помітні зрушення у властивостях характеру, коли людина потрапляє з одного трудового колективу в інший, з різко відмінними міжособистісними відносинами.
Відомо, що нервові процеси в ранньому дитинстві відрізняються найбільшою інертністю. Тому властивості характеру, що склалися в ранньому віці, надзвичайно стійкі і набагато важче перевиховуються, ніж ті властивості, які склалися в більш пізньому віці. Грунтуючись на такому явищі, деякі американські психологи стверджують, що властивості особистості зумовлені на все життя відносинами, які склалися в ранньому дитинстві залежно від задоволення і незадоволення потягів дитини. У дійсності, однак, глибина, стійкість і сталість властивостей характеру у великій мірі залежать також від ступеня свідомості тих відносин особистості, якими ці властивості визначаються.
Якщо сумлінність і працьовитість склалися у людини не стихійно і відповідають його свідомим поглядів і переконань, тоді вони проявляються в будь-яких найбільш важких і критичних обставинах. Тому юнацький вік, коли становлення свідомих поглядів переконань протікає особливо виразно, є разом з тим період різких зрушень в характері, період другого народження характеру.
Суспільні та міжособистісні відносини в соціальній групі подібні для всіх членів даного суспільства або даної групи. Тому й обумовлені ними відносини особистості соціально-типові. Яким же чином у результаті однакових соціальних умов виникають неповторні індивідуально-своєрідні властивості характеру? Чому навіть в одній і тій же сім'ї діти відрізняються за характером? Пояснюється це тим, що одне і те ж відношення особистості може здійснюватися в абсолютно різних індивідуальних діях. Наприклад, сумлінне ставлення до праці в однієї людини виражається в тому, що він працює рвучко, пристрасно, інший - розмірено, спокійно.
У яких саме індивідуально-своєрідних засоби дії виразиться ставлення особистості, залежить від вроджених особливостей нервової системи і придбаних індивідуальних особливостей психіки. Тому одні й ті ж соціальні умови і зумовлені ними соціально-типові відносини особистості визначають зовсім різні індивідуально-своєрідні властивості характеру. Разом з тим одні й ті ж індивідуальні якісні особливості психіки можливі при різному, навіть протилежному відношенні особистості. Пристрасними або спокійними, терплячими або нетерплячими, рвучкими або плавними в рухах можуть бути люди і сумлінні та несумлінні. Тому індивідуальні якісні особливості психіки тільки тоді визначають властивості характеру, коли поєднуються з відповідним соціально-типовим ставленням особистості.
3.3. Характер і темперамент
Серед індивідуальних якісних особливостей психіки особливо важливе значення мають властивості темпераменту. Взаємозв'язок характеру визначається фізіологічною основою того й іншого. Тип нервової системи впливає на індивідуально-своєрідні способи дії, в яких виражаються властивості характеру. Цьому відповідає і вплив типу темпераменту. Від нього залежить перебіг зовнішніх проявів властивостей характеру в часі. Залежно від типу темпераменту певні характерні способи дії можуть виникати і припинятися швидко чи повільно, легко чи важко, при сильних або при слабких зовнішніх і внутрішніх спонукань. Так, що за наявності прагнення до спілкування сангвініки зазвичай перші починають розмову, тоді як флегматики пасивні в спілкуванні, хоча охоче відверто і щиро діляться з товаришами і подругами своїми переживаннями, але рідко роблять це з власної ініціативи. Сангвініки легко зав'язують нові знайомства, але разом з тим легко припиняють старі. Флегматики насилу вступають в знайомства і припиняють їх. Такого роду відмінності в протіканні зовнішніх проявів властивостей характеру можуть бути названі динамічними особливостями. Від властивостей темпераменту залежать динамічні особливості властивостей характеру.
Роль типу темпераменту позначається ще й інакше. Властивості типу нервової системи можуть сприяти або протидіяти утворенню певної системи умовних рефлексів, що лежать в основі властивостей характеру, наприклад пасивно-оборонних або агресивних. Відповідно до цього і властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку певної системи властивостей характеру. Так, за несприятливих об'єктивних умовах меланхолікові легше стати боягузом, ніж холерикові. Але при сприятливих умовах, навпаки, холерикові легше стати хоробрим, ніж меланхоліку. При цьому ні один тип темпераменту не може фатально визначити хоробрість чи боягузтво, як і інші риси характеру.
3.4. Характер і діяльність
Соціальні умови розвитку та виховання та його взаємини зі спадковими індивідуальними особливостями психіки визначають властивості характеру не прямо і безпосередньо, а через посередництво діяльності. У залежності від дій і вчинків людини при одних і тих же соціальних умовах та спадкових особливостях виникають різні властивості характеру. З найбільшою очевидністю це виявляється при вивченні розвитку і формування характеру у гомозиготних близнюків, які виховуються в рідній сім'ї.
У дослідженнях виявлено, що гомозиготні близнюки, що виховуються в рідній сім'ї, набагато більше відрізняються один від одного за характером, ніж у тому випадку, якщо вони були взяті на виховання в різні сім'ї. Пояснюється це тим, що коли близнята ростуть разом, то постійне спілкування часом з необхідністю вимагає від них різних вчинків. Якщо один з них проявляє ініціативу, то другий примушений слідувати за ним. Якщо один із товаришів допомагає іншому, то інший приймає цю допомогу. Саме ця різниця в діях і вчинках близнюків породжує у них різні властивості характеру. Між тим якщо близнюки виховуються в різних сім'ях, вони не залежать один від одного в своїх діях і вчинках. Завдяки однаковості спадкових задатків вони схильні в однакових обставин здійснювати однакові вчинки. Тому у них виявляється більша схожість у властивостях характеру. Отже, відмінності в характері гомозиготних близнюків формуються в залежності від відмінності в їх діях і вчинках.
У гомозиготних близнюків відмінність дій вчинків залежить від випадкових обставин. Тому і відмінності в характері гомозиготних близнюків, які виховувалися в рідній сім'ї, дуже незначні. Але якщо взяти дітей взагалі, то відмінності в умовах їх розвитку та виховання дуже різноманітні. Різні суспільні умови школи, класу, родини, друзі і товариші, історія життя. Тому так само нескінченно різноманітні дії і вчинки дітей і породжувані ними відмінності в характері.
Яким чином, розвиток характеру відбувається в процесі активної діяльності людини, в залежності від його дій і вчинків.
Своєрідність активної діяльності дитини визначається віковими особливостями. У дошкільному віці найбільше значення в розвитку характеру має ігрова діяльність - сюжети дитячих ігор, ігрові ролі, взаємини дітей у грі. Вже у старшому дошкільному віці виховне значення набувають трудові доручення та дидактичні заняття. У школі формування характеру відбувається спочатку переважно у навчальній діяльності, а потім - все в більшій мірі і в праці на пришкільній ділянці. Нарешті, у дорослої людини трудова діяльність виконує головну роль у формуванні характеру.
Роль активної діяльності у формуванні характеру полягає в тому, що саме в ній утворюються ті індивідуально-своєрідні способи дії, в яких виражається характер. Але для того щоб застосовані людиною дії в процесі діяльності стали стійкими і постійними, щоб вони завжди застосовувалися в типових обставинах, ці дії повинні придбати особливу якість. Вони повинні стати автоматизмами. Автоматизм способів дії - необхідний наслідок фізіологічної основи характеру - условнорефлекторного функціонального стану, пов'язаного з утворенням певного динамічного стереотипу. Завдяки цьому в критичних умовах, коли необхідно швидко зважитися на щось, дії і вчинки, в яких виражається характер, виникають без попереднього роздуми і без коливань. Людина впадає в воду, щоб врятувати потопаючого, піддає себе смертельному ризику, щоб запобігти аварії.
Як утворюються такі автоматизми способів дії? Можна спостерігати кілька різних психологічних механізмів таких автоматизмів. Одні з них - звички. Працьовитість як риса характеру неможливо без звички до праці. Охайність неможлива без відповідних навичок поведінки. Звички утворюються в результаті багаторазового повторення одних і тих же дій. Отже, одна з найважливіших умов формування властивості характеру - це повторне і наполегливе вправу у відповідних діях і вчинках.
Однак звички тільки тоді стають основою певних властивостей характеру, якщо вони утворюються і виявляються при відповідному свідомому відношенні особистості. Так, систематично примушуючи дитину працювати, караючи його кожного разу, коли він не виконає роботи, можна виховати в нього звичку до праці. Але якщо праця для дитини тягар, якщо праця не доставляє дитині радості, якщо він не бачить сенсу у праці, то, незважаючи на звичку у праці, м не зможемо виховати у дитини працьовитості як риси характеру.

3.5. Роль наслідування у формуванні характеру
Інше джерело автоматизмів способів дії - наслідування. Значення наслідування у формуванні характеру в більшій мірі пояснюється впливом виразних дій і рухів на емоційні переживання людини. Набагато важче відчувати озлобленість і недоброзичливість до людей, коли привітно їм посміхаєшся. І навпаки, набагато важче відчувати симпатію і доброзичливість, якщо грубо і непривітно розмовляєш з ними. Тому якщо дитина шляхом зовнішнього наслідування переймає жести, вираз обличчя, інтонації голосу доброго, чуйну людину, якщо завдяки наслідуванню такі виразні рухи і жести стають звичними, то тим самим змінюється внутрішній лад переживань, що визначають дії людини.
Але саме тому, що на основі чисто зовнішнього наслідування утворюються тільки автоматизми дії, наслідування не може грати головною і вирішальну роль у розвитку та вихованні характеру. Наслідування тільки тоді стає умовою розвитку властивостей характеру, коли воно мотивоване певним ставленням особистості до викликає наслідування зразком поведінки. Добре відомо, які значні зміни відбуваються у розвитку характеру завдяки наслідуванню улюбленого вчителя, або кому-небудь із старших, або літературному герою, або історичному діячеві.
3.6. Характер і фіксована установка
Суттєву роль у розвитку характеру відіграють автоматизми, що виникають на основі психологічного механізму установки, яка виступає в якості цілісного психічного стану, предрасполагающего до певного напряму діяльності. Це нахил проявляється автоматично, крім свідомості. Якщо установка виникає після декількох повторних ситуацій, вона називається фіксованою.
На відміну від звичок установка - це готовність не тільки до певних рухів і дій, але й до певних образів виховання, пам'яті та уяви, до певних понять і думок, до певних емоційним і вольовим реакцій.
Залежність походження властивостей характеру від освіти установки з'ясована в дослідженнях радянського психолога В. Г. Норакидзе. Він встановив, що певним властивостям характеру відповідають якісні особливості установки, що проявляються при лабораторному випробуванні зорового, дотикового і рухового сприйняття величини, форми, тяжкості. Так, люди з цілісним, гармонійним характером фіксування установка утворюється швидко. Навпаки, у людей з нестійким і суперечливим характером, дії і вчинки яких імпульсивні і залежать від випадкової обстановки, фіксована установка часто зовсім не утворюється або проявляється лише один - два рази і швидко зникає. Освіта установок, так само як і інших автоматизмів, тільки тоді призводить до виникнення властивостей характеру, коли воно пов'язане з певним свідомим ставленням особистості. Освіта установок відбувається інакше, ніж освіта звичок. Установки виникають не тільки після попередніх неодноразових повторень будь-якої діяльності, але і в результаті один раз пережитої ситуації, що супроводжувалася сильними і глибокими емоційними переживаннями. Тому зміни в характері нерідко викликаються різкими змінами життєвих умов і відбуваються відразу шляхом перелому.

3.7. Роль конфліктних ситуацій у формуванні характеру
Особливе значення в походженні властивостей характеру набувають конфліктні ситуації. У дослідженнях було встановлено, які глибокі, тривалі і стійкі зміни характеру відбуваються завдяки конфліктів, пережитим у дитинстві, наприклад коли при переході в іншу школу різко змінюється ставлення до дитини або коли він стикається з протилежними вимогами, що висуваються, з одного боку, сім'єю, а з іншого - школою. Характер не тільки ясніше за все виявляється у важких, критичних обставин, а й формується в них.
Властивості характеру розвиваються і виховуються не тільки в дитячому віці, але і протягом усього життя людини. Так, в одному з досліджень показано, що у віці від 25 до 55 років 73 відсотки опитаних людей помічали зміни у своєму характері. У юнацькому віці і у дорослих людей вирішальну роль при цьому відіграє вчинок, який чинять в критичних обставинах. Так, вивчалися зміни характеру, що відбувалися в результаті важкого потрясіння. При зовсім однакових зовнішніх обставин, наприклад настанні інвалідності, перенесеної важкої несправедливості, у різних людей спостерігалися зміни характеру в абсолютно протилежному напрямку. Одні в таких обставинах озлоблювалася, замикалися, опускалися на більш низький моральний рівень. Інші, навпаки, ставали м'якше, чуйними, підвищувався рівень їх активності і розширювалися інтереси.
Ці відмінності залежали від того, який вихід з конфліктної ситуації знаходив людей, на який вчинок він зважувався: на вчинок, відчужує його від людей і колективу, або, навпаки, службовець на користь людям і колективу, що зближає з ними.
Зрозуміло, вчинок людини в критичних обставинах перш за все залежить від усього попереднього розвитку і виховання. Однак, навіть при найбільш сприятливих умовах розвитку та виховання в залежності від нескінченного різноманіття поєднань зовнішніх і внутрішніх умов один і той самий людина може зважитися на істотно різні вчинки.
Формування характеру ефективно тільки в тій мірі, в який людина сама створює його своїми вчинками протягом всього свого життя. Виховання характеру неможливо без самовиховання.

Список використаної літератури
1. Ковальов А.Г. Психологія особистості, гл. XII. Вид. 3-є. М., «Просвещение», 1970.
2. Ковальов А.Г., Мясищев В.М. Психологічні особливості людини, т. I, гл. IV - VIII. Вид-во ЛДУ, 1975.
3. Левітів Н.Д. Психологія характеру. Вид. 3-є. М., «Просвещение», 1969.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Курсова | 76кб. | скачати

Схожі роботи:
Характер 2
Характер 4
Характер 3
Характер особистості
Римський характер
Характер і темперамент
Темперамент і характер
Характер як психологічний феномен
Характер фізичних законів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru