Фінансування бюджетного дефіциту в країнах, що розвиваються

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Федеральне агентство з освіти
Томський політехнічний університет
Кафедра Економіки
Курсова робота з макроекономіки
на тему:
«Фінансування бюджетного дефіциту в країнах, що розвиваються».
Виконав:
студент групи
.
Перевірив:
викладач

ЗМІСТ
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ............................ .. 3
1. СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, ЙОГО ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ
1.1. Сутність бюджетного дефіциту і причини його виникнення .... ... 5
1.2. Види бюджетного дефіциту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .9
1.3. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту ... ... .. 10
1.4. Сутність поняття управління бюджетним дефіцитом ... ... ... ... ... ... 12
2. ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В РОЗВИВАЮТЬСЯ КРАЇНАХ
2.1. Способи фінансування бюджетного дефіциту ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 15
2.1.1. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок монетизації дефіциту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... 15
2.1.2. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішньої позики ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 16
2.1.3. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок зовнішньої позики ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .18
2.2. Фінансування бюджетного дефіциту в країнах, що розвиваються ... ... 19
2.3. Здійснення фінансування бюджетного дефіциту в Росії ... ... .. 21
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....................... 23
Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 25
Додаток 1 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
Додаток 2 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 26
Додаток 3 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27
Додаток 4 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 27
Додаток 5 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 28
Додаток 6 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 29
Додаток 7 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30
Введення
Провідну, визначальну роль у формуванні та розвитку економічної структури будь-якого сучасного суспільства грає державне регулювання, здійснюване в рамках обраною владою економічної політики. Одним з найбільш важливих механізмів, що дозволяють державі здійснювати економічне і соціальне регулювання, є фінансовий механізм - фінансова система суспільства, головним ланкою якої є державний бюджет. Саме за допомогою фінансової системи держава утворює централізовані і впливає на формування децентралізованих фондів грошових коштів, забезпечуючи можливість виконання покладених на державні органи функцій.
Практично неможливо уявити собі державу, в якій бездоганно працюють всі фінансово - економічні важелі, стимулюючі притоку коштів до бюджету, а державні витрати не перевищують прибутків. Як свідчить світовий досвід, прикладів країн, в яких оптимально вирішені проблеми бюджетного дефіциту, небагато. Більшість же країн є дефіцитними і стоять перед проблемою вибору оптимального шляху фінансування та усунення бюджетного дефіциту.
Природно вирішувати проблему, знаючи про неї все, або майже все, набагато легше. Для цього потрібен більш детальний підхід до вивчення проблеми бюджетного дефіциту. Виявлення дефіциту, аналіз причин його виникнення, а також розгляд залежностей, пов'язаних з проявами дефіциту бюджету по структурі (структурний дефіцит) і в циклічності (циклічний дефіцит), дозволяє виявити першопричини і деталізувати дефіцит бюджету як явище, визначити способи його регулювання
Як не сумно, ідеального рішення проблеми «доходи - витрати - дефіцит» не існує ніде в світі, навіть у найбільш розвинених країнах. Все це робить проблему бюджетного дефіциту однією з найактуальніших проблем економіки.
Метою роботи є оцінка методів фінансування дефіциту бюджету в країнах, що розвиваються. Поставлені такі завдання дослідження: сформувати поняття бюджетного дефіциту в сучасній економіці; визначити види дефіциту бюджету, причини і наслідки його існування; проаналізувати способи фінансування бюджетного дефіциту і дослідити джерела його покриття в країнах, що розвиваються.

СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, ЙОГО ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ
1.1. Сутність бюджетного дефіциту і причини його виникнення.
Стан загальнодержавних фінансів є одним з найважливіших економічних показників будь-якої країни. В управлінні фінансовою системою важливу роль відіграє проблема бюджетного дефіциту. Держбюджет побудований на співвідношення доходів і витрат. Теоретично найбільш оптимальним буде такий бюджет, який передбачає рівність доходів і витрат. Сальдо такого бюджету дорівнює нулю. На практиці добитися такого положення дуже складно. У макроекономічному сенсі прагнення до бюджету сальдо, якого дорівнює нулю, є малоперспективним справою. Так як такий бюджет - це відображення функціонування самообмежуюча економіки: витрати визначаються виключно отриманими доходами. Проте, якщо економіка розвивається, то вона повинна вирішувати всі великі за обсягом завдання і коштів на їх реалізацію вистачати не буде. [1]
Тут ми стикаємося з бюджетним дефіцитом - перевищенням витрат над доходами державного бюджетного фонду, характереним сьогодні для більшості країн. Країни розвиненого ринку визнали об'єктивність бюджетного дефіциту і прийняли принципово нову політику - політику бюджетного дефіциту.
Визнання об'єктивності бюджетного дефіциту в умовах ринкової економіки вимагає розгляду його як об'єктивної економічної категорії та вивчення законів його розвитку.
Будучи фінансової категорією, бюджетний дефіцит виступає похідним від державного бюджету і виражає його стан, при якому доходи не покривають всіх витрат з огляду на зростання граничних суспільних витрат виробництва, що призводить до негативного сальдо бюджету. З цих позицій дамо його визначення. Бюджетний дефіцит являє собою систему економічних відносин, пов'язаних із залученням додаткових доходів, понад наявні в держави, та їх використанням на фінансування витрат, не забезпечених власними доходами. [2]
Такі додаткові доходи утворюються головним чином у результаті емісії грошей, випуску державних цінних паперів, здійснення внутрішніх і зовнішніх позик. Це вимагає від уряду розроблення заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту, пошуку ефективних джерел покриття.
Відсутність позитивного бюджетного сальдо не слід пов'язувати виключно з надзвичайними обставинами. Дефіцит може бути обумовлений державним регулюванням економіки, і відображати наміри уряду здійснювати великі державні вкладення у розвиток галузей господарства з метою досягнення прогресивних зрушень у структурі суспільного виробництва.
Однак найчастіше дефіцит відображає кризові явища в економіці, погіршення показників фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, порушення економічних зв'язків, неефективність податкової системи і т.д. У цьому випадку потрібно прийняття термінових заходів з боку уряду щодо стабілізації економіки, реформування кредитно-фінансової системи, коригуванні бюджетної політики.
У виняткових випадках перевищення витрат над доходами ставати результатом надзвичайних обставин (війн, стихійних лих та інше), коли коштів і резервів бюджетного фонду недостатньо й доводитися вишукувати додаткові джерела фінансування надзвичайних витрат.
Навряд чи можна однозначно назвати основну причину бюджетного дефіциту. Для різних країн і в різні періоди розвитку кожна з них могла бути основною, але найчастіше вони впливали одночасно. Але всякий ріст державних витрат, не підкріплений збільшенням доходів, порушує бюджетне рівновагу, створює негативне бюджетне сальдо, з одного боку, але з іншого - причиною бюджетного дефіциту можуть з'явитися недостатні доходи держави. Беручи до уваги, що основним джерелом доходу бюджету є податки, слід визнати той факт, що стан дохідної бази бюджету визначається станом суб'єктів господарювання зокрема і економіки в цілому.
У ситуації спаду виробництва, інших негативних явищ бюджетні надходження зменшуються. Якщо при цьому не забезпечено адекватне скорочення витрат, виникає від'ємне бюджетне сальдо.
Звичайно, до найважливіших факторів, що впливає на бюджетний дефіцит і визначає його розмір, відноситься коливання обсягу ВВП протягом бюджетного періоду. Практика показала, що в періоди депресії, коли ВВП низький, бюджет, як правило, зводиться з дефіцитом, у той час як в періоди підйому спостерігається позитивне бюджетне сальдо. Причиною таких змін є метаморфози, що відбуваються як у дохідній, так і у видатковій частинах бюджету. Тут мається на увазі, що під час спадів різко скорочуються надходження прямих податків (прибуткового податку, податку на прибуток тощо) у зв'язку із зменшенням бази оподаткування. У той же час зростають окремі види державних витрат, що змушує їх знаходитися в протифазі з циклом. Як правило, в періоди спаду уряду вживають заходів щодо збільшення видатків по соціальному захисту населення, що викликає зростання виплат трансфертів галузям, що виробляють товари і надають послуги населенню, але також допомоги по безробіттю та інших соціальних видатків. Прийнято вважати, що в умовах динамічно розвивається економіки бюджетний дефіцит у кількісно допустимих розмірах не страшний. Нормальним вважається дефіцит бюджету, приблизно відповідає рівню інфляції в країні. Такий дефіцит бюджету звичайно покривається низькопроцентні або безпроцентними кредитами Центробанку. Міжнародні стандарти припускають можливий дефіцит бюджету на рівні 2 - 3% ВНП (зараз 3%). У борг жили і живуть багато економічно розвинені держави. Однак сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна обтяжувати економіку країни, платників податків, супроводжуватись значним збільшенням витрат з обслуговування боргу, скороченням соціальних програм. [3]
З початку XX ст. загальні державні витрати по відношенню до ВВП в усьому світі значно збільшилися. Уряди держав у цих умов можуть приймати різні бюджетні рішення, спрямовані на скорочення негативного сальдо бюджету. Це може виразитися в жорсткості податкових режимів, заморожування фінансування, скорочення трансфертних платежів і т.д.
Ставлення економістів до питання бюджетного дефіциту неоднозначно. Існує стільки позицій, скільки варіантів складання бюджету: з негативним сальдо (дефіцитом), позитивним сальдо (профіцитом) або збалансованим. Вже давно виникла думка, нове життя якому дав Д. Кейнс, забезпечивши його науковою базою, що бюджетний дефіцит - це абсолютно нормальне і навіть бажане для зростаючої економіки явище, яке сприяє її зростанню, зниженню безробіття.
Часто дефіцит виправдовується тим, що запозичені для його фінансування кошти вкладаються у виробництво, доходи від якого дозволять через деякий проміжок часу розплатитися за боргами. Теоретично це навіть дуже логічно, однак практика не підтверджує правильність такої концепції.
Існує багато чинників, які в різній мірі впливають на стан дохідної та видаткової частин бюджетного фонду:
· Збільшення державних витрат на соціальне забезпечення та охорону здоров'я (наприклад, в країнах, де зростає частка населення похилого віку, або у зв'язку з несприятливою екологічною обстановкою);
· Збільшення державних витрат на освіту і створення нових робочих місць (у країнах, де зростає частка молодого населення, або у зв'язку з проведенням заходів зі скорочення безробіття);
· Збільшення державних витрат у військовий час або у зв'язку з соціальними конфліктами;
· Збільшення видатків, пов'язаних з розвитком ринкової інфраструктури в умовах трансформаційної економіки;
· Збільшення видатків на пріоритетний розвиток галузей господарства, реструктуризацію економіки;
· Скорочення податків з метою стимулювання економічного розвитку;
· Зменшення доходів у зв'язку з погіршенням показників фінансово-господарської діяльності економічних агентів;
· Скорочення доходів через низьку збирання та ін [2]
Зауважимо, що більшість із перерахованих чинників, що викликають збільшення державних витрат, навіть у перспективі не дадуть віддачі у вигляді можливих джерел погашення заборгованості, що виникла у зв'язку із залученням позикових коштів для фінансування бюджетного дефіциту. Тільки окремі з них дозволяють сподіватися на підвищення ефективності в галузях економіки і отримання джерел для погашення державного боргу. З цього приводу слід зауважити, що в практиці бюджетного планування бюджетний дефіцит визначається як знеособлена величина, що характеризує загальний розмір перевищення витрат над доходами, тобто не закріплена за будь-якими витратами. Однозначно визначити, куди саме будуть спрямовані фінансові ресурси, отримані в якості джерел фінансування бюджетного дефіциту, і чи будуть вони взагалі спрямовані у сферу матеріального виробництва не представляється можливим. Як правило, вони, в першу чергу, забезпечують фінансування захищених статей витрат.
Тому неможливо з упевненістю сказати, що витрати, що викликали бюджетний дефіцит, принесуть віддачу у вигляді додаткових доходів хоча б у найближчій перспективі. Якщо припустити, що такі витрати будуть щорічно мати місце (без відповідного корегування доходів), доведеться визнати і наслідки викликаного ними бюджетного дефіциту - нарощування державного боргу та інфляція.
Отже, якщо бюджетні ресурси, що складають перевищення доходів над витратами, спрямовуються на розвиток економіки, використовуються для фінансування пріоритетних галузей і передбачають віддачу, тобто використовуються ефективно, то в майбутньому зростання виробництва і прибутку в них відшкодують виробничі витрати. Якщо ж перевищення витрат над доходами допускається з метою фінансування поточних витрат, субсидування нерентабельного виробництва, то бюджетний дефіцит неминуче призведе до зростання негативних тенденцій у розвитку економіки, головним з яких є посилення інфляційних процесів.

1.2. Види бюджетного дефіциту.
У світовій практиці розрізняють такі види бюджетного дефіциту:
· Циклічний дефіцит держбюджету;
· Структурний дефіцит держбюджету;
· Операційний дефіцит держбюджету;
· Первинний дефіцит держбюджету;
· Квазіфіскальний дефіцит держбюджету. [4]
Циклічний дефіцит держбюджету
Циклічний дефіцит (надлишок) державного бюджету є результатом дії вбудованих стабілізаторів економіки. "Вбудований" (автоматичний) стабілізатор - економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не вдаючись до частих змін економічної політики. В якості таких стабілізаторів в індустріальних країнах зазвичай виступають прогресивна система оподаткування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі у прибутках. Створення ефективних систем прогресивного оподатковування і страхування зайнятості є першочерговим завданням для перехідних економік, де об'єктивні складності стабілізаційної політики поєднуються з відсутністю адекватних податкових, кредитно-грошових та інших механізмів макроекономічного управління.
Структурний дефіцит держбюджету
Структурний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця між витратами і доходами бюджету в умовах повної зайнятості. Циклічний дефіцит нерідко оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту і структурним дефіцитом. Оцінки структурного дефіциту використовуються, в основному, в індустріальних країнах, де розміри бюджетних дефіцитів визначаються більшою мірою циклічними коливаннями, а не дискреційними заходами уряду.
Операційний дефіцит держбюджету
Операційний дефіцит - загальний дефіцит державного бюджету за вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу.
Обслуговування заборгованості (тобто виплата відсотків по ній і поступове погашення основної суми боргу - його амортизація) є важливою статтею державних витрат.
Первинний дефіцит держбюджету
Первинний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця між величиною загального дефіциту і всією сумою виплат по боргу. Наявність первинного дефіциту є чинником збільшення боргового тягаря.
Квазіфіскальний дефіцит держбюджету.
Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит - існує поряд з вимірюваним (офіційним) прихований дефіцит державного бюджету, обумовлений квазіфіскальній (квазібюджетной) діяльністю держави.
Квазіфіскальних операцій включають, наприклад, такі:
· Фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості в державному секторі та виплата ними заробітної плати за ставками вище ринкових за рахунок банківських позичок або шляхом накопичення взаємної заборгованості;
· Накопичення в комерційних банках, що відокремилися на початкових стадіях економічних реформ від Центрального Банку, великого портфеля недіючих позичок - т.зв. "Поганих боргів" (прострочених боргових зобов'язань держпідприємств, пільгових кредитів домашнім господарствам, фірмам і т.д.). Ці кредити, в кінці кінців, виплачуються, в основному, за рахунок пільгових кредитів Центрального Банку;
· Окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Центральним Банком збитків від заходів по стабілізації обмінного курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів урядові (наприклад, на закупівлю пшениці, рису, кави і т.д.); кредити рефінансування комерційним банкам на обслуговування "поганих боргів", а також рефінансування Центральним Банком сільськогосподарських, промислових і житлових програм уряду за пільговими ставками і т.д.). [4]

1.3. Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту.
Як вже говорилося, сучасна фіскальна політика визнає використання незбалансованих бюджетів для цілей стабілізації економіки. А це, цілком ймовірно, може призвести до зростання державного боргу. Державний борг - це загальна накопичена сума всіх позитивних сальдо бюджетів за вирахуванням усіх дефіцитів, які мали місце в країні. Збільшення державний борг є основним наслідком дефіцитів федерального бюджету.
Як державний борг і його зростання впливають на функціонування економіки? Чи може наростаючий державний борг в якийсь момент призвести до банкрутства нації? Чи накладає борг тягар на майбутні покоління? Щоб відповісти на ці питання, необхідно розглянути дві складові загального державного боргу - внутрішній і зовнішній.
Внутрішній борг - борг держави населенню країни. Тобто, в даному випадку основним власником державного боргу (урядових облігацій) є саме населення - державний борг є одночасно і громадським активом. Погашення державних облігацій, що перебувають у резидентів даної країни, не викликає ніякого витоку купівельної спроможності для країни в цілому. Таким чином, внутрішній борг не є засобом переміщення економічного тягаря з одного покоління на інше. Єдиний негативний ефект - збільшення нерівності в доходах за рахунок перерозподілу доходу на користь власників державних облігацій.
Чи може внутрішній борг якимось чином привести до банкрутства уряду, позбавивши його можливості виконувати фінансові зобов'язання? Відповідь - "також немає». По-перше, потрібно зазначити, немає ніяких причин, які змушували б скорочувати внутрішній борг, не кажучи вже про необхідність його повної ліквідації. На практиці, як тільки підходить щомісячний термін платежу з якихось частин боргу, уряд не знаходить кошти для погашення облігацій, термін виплат за якими настав, - уряд лише рефінансує свій борг, тобто продає нові облігації і використовує виручку для виплати власником погашаються облігацій. Крім цього, уряд може використати такі важелі, як оподаткування і емісія грошей. Збільшення податків є тим способом, який є у держави для отримання достатніх доходів для виплат відсотків по боргу. Банкрутство уряду також складно собі уявити хоча б тому, що воно має право друкувати гроші, якими можна оплатити не тільки відсотки по боргу, а й погасити всю суму боргу. Звичайно, це матиме інфляційний ефект, але зате банкрутства уряду точно не буде.
Зовнішній борг - Заборгованість держави громадянам або організаціям інших країн. Такий борг вже є тягарем. Цю частину державного боргу економіка країни не повинна «сама собі» - виплата відсотків та суми основного боргу вимагає в даному випадку передачі частини реального випуску продукції в розпорядження інших країн. У даному випадку держава може перенести реальне економічний тягар на плечі майбутніх поколінь, а саме - залишить майбутнім поколінням менші за розмірами основні виробничі фонди.
Це пов'язано з так званим «ефектом витіснення» приватних інвестицій. "Ефект витіснення" пов'язаний з методами покриття бюджетного дефіциту. Основними методами є емісія кредитних грошей і випуск державних позик. Що стосується емісії кредитних грошей, то вона ще більше підсилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, викликає важкі наслідки у сфері економіки і соціальних відносин. Випуск же державних позик, за певних умов, витісняє частина інвестицій з виробничого процесу. Яким чином? Випуск державних цінних паперів зв'яже частину грошових коштів населення, грошовий ринок відреагує на підвищення попиту на гроші зростанням процентної ставки. Але їх зростання скоротить інвестиційні можливості приватних осіб, витісняючи частина потенційних інвестицій. А скорочення інвестицій може призвести до того, що наступні покоління успадкують економіку зі зменшеним виробничим потенціалом. [3]
Однак треба зазначити, що «ефект витіснення» стає значним і руйнівним тільки при високому рівні зайнятості та обмеженості ресурсів. А ось в економіці з недовикористані ресурсами подібна політика в поєднанні з відповідною грошовою політикою скоріше буде стимулювати, а не витісняти приватні інвестиції.
Зростання процентних ставок має, в свою чергу, такі наслідки. Так, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х років, викликав значний відтік капіталів із Західної Європи. За оцінками західних економістів, в даний час США поглинає до 15% усіх накопичень капіталістичного світу. Таким чином, зростає зовнішній борг США. Плюс до цього зростання попиту на високодоходні американські цінні папери викликав зростання загальносвітового попиту на долари. Подібне зростання міжнародної цінності долара робить значне депресивний вплив на експорт США: американські товари стають занадто дорогими для іноземних покупців. Скорочення ж чистого експорту робить стримуючий вплив на економіку, збільшує рівень безробіття. [5]
1.4. Сутність поняття управління бюджетним дефіцитом.
Негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту настійно вимагають здійснення системи заходів з її подолання, проведення активної фінансової політики, використання загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. При цьому слід враховувати, що способи вирішення даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і яким темпами потрібно прагнути до збалансованого бюджету витрат і доходів. [6]
При виробленні стратегії боротьби з дефіцитом необхідно керуватися наступним:
· Для подолання бюджетного дефіциту необхідно''лікування''самої економіки, бо без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому.
· Невиправданими є заходи, в основі яких лежить ідея в короткий термін у що б то не стало добитися рівноваги між доходами і витратами бюджету, ліквідувати бюджетний дефіцит. Таке прагнення, не підкріплене реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки, лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.
У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту слід включати і послідовно проводити в життя такі заходи, які, з одного боку, стимулювали б притоки грошових коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого сприяли б скороченню витрат. Сюди відносяться:
1. Зміна напрямів інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного збільшення фінансової віддачі від кожного бюджетного рубля.
2. Прагнення до зменшення деяких статей витрат на утримання адміністративно-управлінського апарату (міністерств, відомств, Адміністрації Президента Російської Федерації).
3. Упорядкування податкової системи, зменшення кількості податків і збільшення збирання податків, зборів, мита і т. п. Все це, а також зменшення ставки податків, створить сприятливі умови для забезпечення капіталовкладень і, отже, пожвавлення виробництва.
4. Необхідно вести рішучу боротьбу з інфляцією, домогтися стабілізації грошового обігу в країні. Необхідний контроль за цінами і заробітною платою шляхом встановлення меж їх росту.
5. Зміцнення фінансової дисципліни, впорядкування розрахунків між підприємствами, збільшення рентабельності роботи підприємств промисловості та сільського господарства.
6. Усунення кризових явищ також буде сприяти виплата зовнішніх боргів. Одна з найважливіших завдань - домогтися припинення осідання в зарубіжних банках частини виручки від експорту.
7. Потрібно домогтися зменшення спаду промислового та сільськогосподарського виробництва, його стабілізації. Необхідна розробка плану відбудови народного господарства.
8. Необхідно збільшити частку бюджетних запозичень у небанківському секторі за рахунок залучення коштів населення, підприємств, організацій та інших інвесторів; розширити коло державних цінних паперів для населення. Для підтримки збалансованості внутрішнього фінансування ринку повинна бути забезпечена необхідна координація випуску федеральних, регіональних, муніципальних позик.
9. З метою стимулювання іноземних інвесторів, продовжувати вдосконалення системи фінансових, валютних та митних пільг. Це створить більш сприятливий режим для залучення іноземного капіталу в нашу економіку. [7]
Підводячи короткий підсумок по даному розділі можна зробити висновок, що бюджетний дефіцит - це перевищення видатків бюджету над його доходами. Існує цілий ряд причин виникнення бюджетного дефіциту, основними з яких є: необхідність здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки; надзвичайні обставин, коли звичайних резервів стає недостатньо; кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. Основним наслідком дефіциту бюджету є збільшення державного боргу. Існування проблеми дефіциту бюджету веде до необхідності пошуку шляхів вирішення даної проблеми.

ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В РОЗВИВАЮТЬСЯ КРАЇНАХ
2.1. Способи фінансування бюджетного дефіциту.
Існує три основних способи фінансування дефіциту держбюджету:
· Монетизація бюджетного дефіциту;
· Зовнішнє боргове фінансування;
· Внутрішнє боргове фінансування.
Розглянемо переваги і недоліки кожного із способів.
2.1.1. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок монетизації дефіциту.
Цей спосіб фінансування полягає в тому, що необхідні для покриття дефіциту бюджету суми уряду надає центральний банк. Таким чином, цей спосіб є позику в центрального банку, оскільки, як правило, уряд продає центральному банку державні цінні папери, за які центральний банк йому платить, забезпечуючи можливість оплатити перевищення витрат уряду над доходами бюджету. Оскільки центральний банк є державною установою і не має власних доходів, то для того, щоб заплатити за куплені у уряду державні цінні папери, центральний банк має «надрукувати», емітувати гроші. У результаті в обіг потрапляють додаткові гроші, і відбувається збільшення грошової маси (кількості грошей в обігу). Тому такий спосіб фінансування називається монетизацією бюджетного дефіциту.
Переваги такого способу фінансування:
· Зростання грошової маси є чинником збільшення сукупного попиту і, отже, обсягу виробництва. Збільшення пропозиції грошей обумовлює зниження ставки відсотка (здешевлення ціни кредиту) на грошовому ринку, що стимулює інвестиції і забезпечує зростання сукупних витрат і сукупного випуску;
· Цей захід можна здійснити швидко. Зростання грошової маси відбувається, коли центральний банк купує державні цінні папери і, оплачуючи продавцям (домогосподарствам і фірмам) вартість цих цінних паперів, випускає в обіг додаткові гроші. Таку покупку він може зробити в будь-який момент і в будь-якому необхідному обсязі.
Головний недолік емісійного способу фінансування дефіциту державного бюджету полягає в тому, що збільшення грошової маси веде до інфляції, тобто це інфляційний спосіб фінансування.
В умовах підвищення рівня інфляції виникає так званий "ефект Танзі" - свідоме затягування платниками податків строків внесення податкових відрахувань до державного бюджету, що характерно для багатьох перехідних економік. Наростання інфляційного напруги створює економічні стимули для "відкладання" сплати податків, так як за час "затягування" відбувається знецінення грошей, в результаті якого виграє платник податків. У результаті дефіцит державного бюджету і загальна нестійкість фінансової системи можуть зрости.
Монетизація дефіциту державного бюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією готівки, а здійснюється в інших формах - наприклад, у вигляді розширення кредитів Центрального Банку державним підприємствам за пільговими ставками або у формі відстрочених платежів.
Відстрочені платежі - спосіб фінансування бюджетного дефіциту, при якому уряд купує товари і послуги, не оплачуючи їх в строк. Якщо закупівлі здійснюються в приватному секторі, то виробники заздалегідь збільшують ціни, щоб застрахуватися від можливих неплатежів. Це дає поштовх до підвищення загального рівня цін та рівня інфляції.
Якщо відстрочені платежі накопичуються щодо підприємств державного сектора, то ці дефіцити нерідко безпосередньо фінансуються Центральним Банком або ж накопичуються, на відміну від монетизації, офіційно вважаються неінфляційним способом фінансування бюджетного дефіциту, на практиці цей поділ виявляється досить умовним. [5]
2.1.2. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішньої позики.
Цей спосіб полягає в тому, що держава випускає цінні папери (державні облігації та казначейські векселі) і продає їх населенню (домогосподарствам і фірмам), використовуючи отримані кошти для фінансування перевищення державних витрат над доходами.
Облігація - найбільш поширений вид цінних паперів. Вона символізується державним борговим зобов'язанням і дає право її власнику після закінчення терміну одержати певну суму боргу і відсотки.
Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну) облігацій. Вона позначається на облігації і виражається грошовою сумою, наданої власником облігації державі в тимчасове користування. Ця сума виплачується власнику облігації в момент погашення і на неї нараховується відсоток. Проте реальна прибутковість облігації для їхніх власників може бути більше або менше встановленого номінального відсотка. Це обумовлено тим, що облігації продаються за курсовою ціною, відхиленою від номінальної вартості.
Казначейські зобов'язання. Основна їх відмінність від облігацій полягає в цілях випуску, формою виплати доходу і свободі звернення. Кошти, що надходять від продажу облігацій, спрямовуються на поповнення бюджетного фонду, позабюджетних фондів або спеціально обумовлені мети. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань держава спрямовує тільки на поповнення бюджету. За облігаціями державних позик дохід може бути виплачений у вигляді відсотків, виграшів чи не виплачується зовсім (за цільовими позиками). Умовами виконання казначейських зобов'язань передбачена оплата доходів тільки у відсотках.
Облігації можуть бути вільно обертаються і з обмеженим колом обігу, казначейські зобов'язання підлягають реалізації лише серед населення.
Переваги цього способу:
· Він не веде до інфляції, оскільки грошова маса не змінюється (частина заощаджень домогосподарств у вигляді плати за куплені державні облігації переміщається до уряду, тобто гроші лише переходять від одного економічного агента до іншого), тому в короткостроковому періоді це не інфляційний спосіб фінансування;
· Це досить оперативний спосіб, оскільки випуск і розміщення (продаж) державних цінних паперів можна забезпечити швидко. Населення в розвинених країнах із задоволенням купує державні цінні папери, оскільки вони високоліквідні (їх легко і швидко можна продати - це "майже гроші"), високо надійні (гарантовані державою, яка користується довірою), практично неріскованние і досить прибуткові (по них сплачується відсоток) .
Недоліки цього способу:
· По боргах треба платити. Очевидно, що населення не буде купувати державні облігації, якщо вони не будуть приносити доходу, тобто якщо за ним не буде виплачуватися відсоток. Виплата відсотків по державних облігаціях називається обслуговуванням державного боргу. Чим більше державний борг (чим більше випущено державних облігацій), тим більші суми повинні йти на обслуговування боргу. А виплата відсотків по державних облігаціях є частиною витрат державного бюджету, і чим вони більші, тим більше дефіцит бюджету. Виходить порочне коло: держава випускає облігації для фінансування дефіциту свого бюджету, виплата відсотків по яких провокує ще більший дефіцит. Більш того, два американських економістів, лауреат Нобелівської премії Томас Сарджент і Нейл Уоллес довели, що боргове фінансування дефіциту державного бюджету може призвести до ще більш високої інфляції, ніж емісійне. Ця ідея отримала в економічній літературі назву теореми Сарджента - Уоллеса. Справа в тому, що держава, фінансуючи дефіцит бюджету за рахунок внутрішньої позики (випуску державних облігацій), як правило, будує фінансову піраміду, розплачуючись з минулими боргами позикою в сьогоденні, який потрібно буде повертати в майбутньому, причому повернення боргу включає як саму суму боргу , так і відсотки по боргу. Держава таким чином рефінансує борг. Якщо держава буде використовувати тільки цей метод фінансування дефіциту державного бюджету, то може наступити момент, коли дефіцит виявиться настільки великий (тобто буде випущено таку кількість державних облігацій, і витрати з обслуговування державного боргу будуть настільки значні), що його фінансування боргових способом стане неможливим, і доведеться використовувати емісійне фінансування. Але при цьому величина емісії буде набагато більше, ніж якщо проводити її в розумних розмірах (невеликими порціями) кожен рік. Це може привести до сплеску інфляції в майбутньому. З цим пов'язаний другий недолік фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішньої позики:
· Даний спосіб є неінфляційним тільки в короткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді він може обумовити досить високу інфляцію. Парадоксально, але щоб уникнути високої інфляції, розумніше не відмовлятися від емісійного способу фінансування, а використовувати його в поєднанні з борговими;
· Істотним недоліком боргового способу фінансування є ефект витіснення приватних інвестицій. Економічний сенс ефекту витіснення полягає в наступному: збільшення кількості державних облігацій на ринку цінних паперів призводить до того, що частина заощаджень домогосподарств витрачається на купівлю державних цінних паперів, а не на покупку цінних паперів приватних фірм, що могло б забезпечити розширення виробництва і сприяти економічному зростанню . Це скорочує інвестиційні ресурси і тому інвестиційні витрати приватних фірм. Крім того, боротьба за кредитні кошти веде до зростання їх ціни - ставки відсотка, тобто до подорожчання кредитів, в результаті інвестиційні витрати фірм зменшуються. [8]
2.1.3. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень.
Специфічним методом фінансування є зовнішній займ, який заснований на отриманні необхідних засобів в урядів розвинених країн або міжнародних фінансових організацій (Міжнародного валютного фонду - МВФ, Світового банку, Лондонського клубу, Паризького клубу та ін.) Як правило, позику відбувається шляхом продажу приватних і державних цінних паперів, тобто фінансових активів, хоча деякі країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою іноді використовують прямі позики.
Перевага цього методу полягає в можливості отримання великих сум в умовах, якщо внутрішній позику з якихось причин неможливий або недоцільний, а фінансування дефіциту державного бюджету емісійним способом створює загрозу високої інфляції.
Недоліки цього способу:
· Необхідність повернення боргу та обслуговування боргу (виплати як самої суми боргу, так і відсотків по боргу);
· Неможливість побудови фінансової піраміди для виплати зовнішнього боргу;
· Необхідність відволікання коштів з економіки країни для виплати зовнішнього боргу та його обслуговування, що веде до скорочення внутрішнього обсягу виробництва і спаду в економіці;
· При дефіциті платіжного балансу можливість виснаження золотовалютних резервів країни.
Отже, всі три способи фінансування дефіциту державного бюджету мають свої переваги і недоліки. А в результаті використання другого і третього способів фінансування дефіциту державного бюджету утворюється державний борг.
Крім того, світова практика регулювання бюджетного дефіциту в якості одного з методів вирішення даної проблеми пропонує збільшення доходної чи зниження видаткової частин бюджету. [5] [8]

2.2. Фінансування бюджетного дефіциту в країнах, що розвиваються.
У більшості країн, що розвиваються держбюджети є дефіцитними [Таблиця № 4]. Основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в країнах, що розвиваються служать державні позики. Однак деякі країни з економікою, що розвивається використовують кошти центральних емісійних банків, що кредитують державу за рахунок додаткової емісії грошей. Фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок монетизації (емісії) дефіциту не є найкращим виходом з положення , оскільки призводить до суттєвого розвитку інфляційних процесів, з якими розвиваються, можуть не впорається .. Наростання інфляційних процесів може виразитися в зростанні цін на товари і послуги і різкому підвищенні рівня незадоволеного платоспроможного попиту, що призводить до істотного зниження життєвого рівня населення і може загострити соціальну напруженість.
З цієї причини держави з економікою, що розвивається для вирішення проблеми фінансового дефіциту вдаються до внутрішніх та зовнішніх запозичень.
Виграшним способом для країн, що розвиваються є внутрішнє довгострокове фінансування бюджетного дефіциту. Уряд випускає з метою фінансування облігації внутрішніх державних позик, при цьому погашення раніше випущених позик може здійснюватися за рахунок випуску нових позик, тобто за рахунок рефінансування. Відбувається рефінансування державного боргу.
Для найбідніших країн внутрішнє фінансування не представляється можливим, тому до них застосовується тільки зовнішнє боргове фінансування. Серед зовнішніх джерел головними виступають кредити і позики, надані на базі двосторонніх міжурядових угод або міжнародними фінансовими організаціями (Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією і Міжнародною асоціацією розвитку), а також кошти приватних комерційних банків розвинених країн. Для більшості країн, що розвиваються характерна тенденція до збільшення зовнішньої заборгованості, хоча в ряді країн переважає внутрішній борг. Провідні методи погашення зовнішнього боргу, застосовувані міжнародними кредиторами, - списання частини боргу з найбідніших країн; реструктуризація зовнішньої заборгованості (продовження термінів її погашення та виплати відсотків); обмін боргів на акції приватизованих підприємств.
В даний час зовнішнє боргове фінансування використовується не тільки найбіднішими країнами, інші країни, що розвиваються, а також і розвинені вдаються до цього методу. Країни, що розвиваються залучають гроші у міжнародних фінансових організацій, таких як МВФ чи Світовий банк, або безпосередньо у розвинених країн. [Таблиця № 1] Також країни, що розвиваються розміщують на міжнародних ринках капіталу боргові зобов'язання. Обсяг випущених єврооблігацій (боргових зобов'язання, що випускаються позичальником при отриманні довгострокової позики на євроринку; різновид цінних паперів) наведено в Таблиці № 2.
Слід зазначити, що на скорочення дефіциту бюджету певний непрямий вплив надає залучення інвестицій, і в першу чергу іноземних. Іноземні інвестиції охоче використовуються усіма державами, в тому числі і країнами з розвиненою ринковою економікою. [9]
Наприклад, фінансування китайської економіки, значно відрізняється від інших країн, що розвиваються. Основним джерелом зовнішнього фінансування китайської економіки, в даний час, є ПІІ, на частку яких припадає близько 69% всіх іноземних інвестицій, що надійшли до КНР. При цьому на дві інші форми зовнішнього фінансування - кредити і портфельні інвестиції припадає лише 26 і 5% накопичених іноземних капіталовкладень. У порівнянні з країнами, що розвиваються Латинської Америки та Азії в Китаї частка ПІІ в структурі зовнішнього фінансування істотно вище, відповідно роль портфельних інвестицій значно менше [Таблиця № 3]. [10] Як видно, основою фінансової політики Китаю є зовнішнє фінансування.
2.3. Здійснення фінансування бюджетного дефіциту в Росії.
Розглянемо фінансування бюджетного дефіциту в країнах, що розвиваються на прикладі Росії. У РФ «джерела фінансування дефіциту бюджету затверджуються органами законодавчої (представницької) влади в законі (рішенні) про бюджет на черговий фінансовий рік за основними видами залучених коштів». [11]
З 1990 - 1994 рр.. для покриття бюджетного дефіциту в Росії в основному використовувалася емісія грошей, що послужили потужним інфляційним чинником. Наприклад, тільки за три кварталу 1991 р. рублева маса зросла з 989млрд. руб. до 1700 млрд. руб.
Наростання інфляційних процесів призвело до зростання цін на товари і послуги і різкому підвищенні рівня незадоволеного платоспроможного попиту, що призвело до істотного зниження життєвого рівня населення, загострило соціальну напруженість. [12]
З 1995 р. емісія грошей для фінансування дефіциту бюджету не застосовується. Згідно з чинним нині Бюджетному кодексу РФ «кредити Банку Росії, а також придбання Банком Росії боргових зобов'язань Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень при їх первинному розміщенні не можуть бути джерелами фінансування дефіциту бюджету». [11]
Згідно з Бюджетним кодексом РФ «джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету є:
1. внутрішні джерела в наступних формах:
· Кредити, отримані Російською Федерацією від кредитних організацій у валюті Російської Федерації;
· Державні позики, здійснювані шляхом випуску цінних паперів від імені Російської Федерації;
· Бюджетні кредити, отримані від бюджетів інших рівнів бюджетної системи Російської Федерації;
· Надходження від продажу майна, що перебуває у державній власності;
· Сума перевищення доходів над витратами за державними запасами і резервів;
· Зміна залишків коштів на рахунках з обліку коштів федерального бюджету;
2. зовнішні джерела наступних видів:
· Державні позики, здійснювані в іноземній валюті шляхом випуску цінних паперів від імені Російської Федерації;
· Кредити урядів іноземних держав, банків і фірм, міжнародних фінансових організацій, надані в іноземній валюті, залучені Російською Федерацією ». [11]
У 1995-1996 рр.. головними джерелами покриття бюджетного дефіциту стали внутрішні запозичення, частка яких були приблизно однаковою в загальній величині бюджетного дефіциту на протяг всього періоду (65,2 в 1995 р. і 63,3% в 1996 р.).
Потім внутрішні джерела фінансування дефіциту федерального бюджету стали заміщатися зовнішніми. Так, вже в 1998 р. зовнішніх позик було залучено на суму, що перевищує суму внутрішніх позик на 6,3 млрд. руб. (91,4 млрд. руб. І 85,1 млрд. руб. Відповідно). Причиною цього стала відсутність бюджетної ефективності ринку державних боргових зобов'язань, наслідком - збільшення зовнішньої залежності Росії.
Зараз велика частка фінансування дефіциту бюджету РФ відбувається за рахунок джерел внутрішнього фінансування. Що можна простежити по Таблиці № 6. Більш докладно всі джерела фінансування дефіциту бюджету за 2005 - 2006 рр.. розглянуті в Таблиці № 7.
На даний момент основні завдання у сфері політики фінансування дефіциту федерального бюджету РФ складаються:
1. в продовженні курсу на його неінфляційне покриття при послідовному скороченні обсягу зовнішніх запозичень;
2. збільшення частки бюджетних запозичень у небанківському секторі за рахунок залучення коштів населення, підприємств, організацій, інших інвесторів. Слід розширити коло державних цінних паперів для населення;
3. координації випуску федеральних, регіональних і муніципальних позик з метою підтримки збалансованості внутрішнього фінансового ринку. [12]
Підводячи короткий підсумок по даному розділі можна зробити висновок, що вирішення проблеми дефіциту бюджету полягає у виборі відповідного методу його фінансування. Процесом фінансування дефіциту бюджету можна керувати за допомогою вибору тих чи інших джерел фінансування, маневруючи умовами випуску державних цінних паперів, співвідношенням внутрішніх і зовнішніх позик, створюючи сприятливі умови для збереження внутрішніх заощаджень населення, індексуючи цінні папери та вклади, обмежуючи витрати з обслуговування державного боргу та т.д. Найкращим способом фінансування країн, що розвиваються є внутрішнє боргове фінансування, але зовнішнє боргове фінансування також охоче використовується багатьма країнами.

Висновок
Після щодо детального аналізу обраної теми необхідно підвести короткий підсумок, що завершує дану роботу. У процесі роботи були виконані всі поставлені цілі і завдання, сформульовані в частині введення. Виявлено роль дефіциту бюджету в сучасній економіці, проаналізовано способи фінансування бюджетного дефіциту і джерела фінансування в країнах, що розвиваються на прикладі РФ.
На закінчення хочеться сказати, що не можна однозначно визначити добре це чи погано - дефіцит бюджету, хоча б тому, що різна природа дефіцитів. Дефіцит може виникнути в результаті серйозного спаду виробництва і економічної кризи. Тут дефіцит являє собою нездатність уряду профінансувати власні витрати. Але дефіцит може з'явитися і результатом економічної політики держави: зниження податків з метою стимулювання виробництва. Як показує історія, в цьому випадку держава може дозволити собі достатньо великий і навіть збільшується дефіцит бюджету протягом тривалого періоду часу за умови, що економіка країни розвивається ще більш бурхливими темпами.
Багато що залежить і від того, з яких джерел фінансується дефіцит. Наприклад, дефіцити 80-х рр.. в США були величезні, але на 80% відсотків фінансувалися шляхом продажу державних зобов'язань населенню країни, причому зобов'язань в основному довгострокового характеру. Це дозволило уряду США зробити свій величезний трехтрілліонний борг безпечним для національної економіки і для добробуту громадян. У Росії довгий час була інша крайність. В умовах тотальної недовіри внутрішніх і зовнішніх кредиторів до держави упор робився на випуск короткострокових зобов'язань, що, звичайно, збільшувало навантаження на і без того нереальний бюджет. У результаті, такий спосіб покриття дефіциту призвів до фінансової кризи та різкого падіння доходів населення. У той же час, балансування бюджету шляхом залучення валютних кредитів урядів іноземних держав і різних міжнародних фондів призвело до того, що перспективи розвитку економіки країни сьогодні багато в чому знаходяться не в руках російського уряду, а в руках їх кредиторів.
Іншими словами, природа та наслідки бюджетного дефіциту повністю залежать від дій уряду. Якщо фінансові кошти, які складають перевищення витрат над доходами, спрямовуються на розвиток економіки, використовуються для розвитку пріоритетних галузей, тобто використовуються ефективно, то в майбутньому зростання виробництва і прибутку в них з лишком відшкодують зроблені витрати і суспільство в цілому від такого дефіциту тільки виграє. Якщо ж уряд не має чіткої програми економічного розвитку, а перевищення витрат над доходами допускає з метою латання "фінансових дір», субсидування нерентабельного виробництва, то бюджетний дефіцит неминуче призведе до зростання негативних моментів у розвитку економіки. У цьому суть бюджетного дефіциту.

Список літератури
1. Економічна теорія: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів / За ред. В.Д. Камаєва. - 10-е изд., Перераб. і доп. - М.: гуманітарії. вид. центр ВЛАДОС, 2004. - 592стр.
2. Сорокіна Т. В. Державний бюджет: Учеб. посібник для установ, обеспеч. отримання вищ. освіти за спец. "Фінанси і кредит" .- Мн.: БГЕУ, 2003. - 289с.
3. Макконел Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Економікс. У 2 т. Т.1 - М.: Республіка, 1995. - 400 с.
4. Заєць Н.Є., Ханкевіч Л.А. Державний бюджет: Учеб. посібник. / За заг. ред. М.І. Ткачук. Мн. Обчислюємо. шк., 1995. - 240с.
5. Шиллер М., Бредлі С. Макроекономіка сьогодні. - М.: Дело ЛТД, 1998 - 702 с.
6. Фінанси: підручник / за ред. проф. Романовського М.В., проф. Врублевської О.В., проф. Сабантуй Б.М. - М.: Юрайт-М, 2001.
7. Вахрін П.І., Нешітой А.С. Фінанси .- М.: Москва, 2000.
8. Дробозіна Л.А. Фінанси: підручник. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2000.
9. Фінанси: підручник / за ред. В.П. Литовченко .- М.: 2004. - 724с.
10. Журнал "Ринок Цінних Паперів" Видавничий Дім "РЦБ"
11. Бюджетний кодекс РФ (із змінами від 2 лютого 2006 року). Прийнятий Державною Думою і схвалений Радою Федерації 17.07.98. (Частина 2, Розділ IV, Глава 13, Статті 93, 94)
12. Дробозіна Л.А. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2000. - 253с.
13. Аналітична доповідь лабораторії "веди" - «Ринок єврооблігацій РФ в 2004 р. і перспективи його розвитку в 2005 р.», 2005.
14. Офіційний сайт Федеральної служби державної статистики: www.gmcgks.ru
15. Офіційний сайт Федерального казначейства (Казначейства Росії): www.roskazna.ru

Додаток 1.

Таблиця № 1. Міждержавний борг, млрд. дол (на 1 січня 2004 р.)

Країна
Значення
Індонезія
51
Росія
45
Китай
45
Індія
37
Нігерія
25
Єгипет
20
Таїланд
17
Польща
16
Алжир
13
Філіппіни
14
Джерело: МВФ, Світовий банк. [13]

Додаток 2.

Таблиця № 2. Обсяг емісії єврооблігацій

Країна
Обсяг емісії млрд. дол
2000
2001
2002
2003
2004
Південна Корея
7.65
7.76
6.71
11.53
8.94
Мексика
7.08
9.23
4.91
9.08
7.28
Тайвань
1.70
2.15
5.48
9.13
4.92
Бразилія
11.38
12.24
6.38
10.71
4.17
Росія
0.08
1.25
3.45
9.00
3.57
Туреччина
8.49
2.16
3.26
5.25
3.52
Польща
1.55
2.77
2.68
4.30
3.43
Філіппіни
2.47
1.84
4.77
3.80
2.80
ПАР
1.49
1.65
1.51
4.69
1.74
Сінгапур
2.33
8.66
0.56
4.34
0.80
Всього ринки, що розвиваються
80.48
89.04
61.65
102.39
65.23
Джерело: МВФ, "Трійка-Діалог". [13]

Додаток 3.
Таблиця № 3. Порівняння структур зовнішнього фінансування в країнах, що розвиваються, у млрд. дол [10]
Кредити
Облігації
Акції
ПІІ
Китай
23
4
7
65
Бразилія
20
49
9
22
Мексика
19
28
18
35
Індія
24
2
51
24
Індонезія
30
8
17
45
Південна Корея
68
28
10
-6
Таїланд
84
4

Додаток 4.
Таблиця № 4. Дефіцит / профіцит національного бюджету,% ВВП.
Країна
2003
2004 р. (оцінка)
2005 р. (прогноз)
Німеччина
-4.0
-3.5
-3.1
Франція
-4.1
-3.9
-3.2
Італія
-2.4
-2.9
-2.8
Іспанія
0.3
0.4
0.5
Нідерланди
-3.2
-3.0
-2.7
Бельгія
0.2
-0.1
-0.1
Австрія
-1.2
-0.9
-1.7
Фінляндія
2.1
2.0
2.1
Греція
-2.7
-2.7
-2.5
Португалія
-2.8
-4.2
-4.0
Ірландія
-0.3
-0.9
-1.0
Люксембург
-1.0
-2.6
-3.1
Росія
1,7
4,4
7,5
Китай
-
-
- 2
Індія
-
- 4.4
- 4,7
     
    
Примітка: "-" - дефіцит, "+" - профіцит.
Джерело: МВФ. [13]

Додаток 5
Таблиця № 5. Профіцит / дефіцит федерального бюджету РФ, у% до ВВП.
Роки
Профіцит (+) / дефіцит
1992
-3,2
1993
-5,8
1994
-19,0
1995
-2,8
1996
-3,7
1997
-3,8
1998
-5,4
1999
-1,1
2000
2,3
2001
3,0
2002
1,4
2003
1,7
2004
4,4
2005
7,5
2006
(Прогноз)
5,5
2007
(Прогноз)
2,0
Примітка: "-" - дефіцит, "+" - профіцит
Джерело: Росстат, Центральний банк Російської Федерації, оцінки Райффайзенбанку. [14]

Додаток 6.
Таблиця № 6. Джерела внутрішнього і зовнішнього фінансування дефіциту бюджету РФ, у млрд. руб.
Роки
1997
1998
...
2003
2004
2005
2006
Внутрішнє
фінансування
35,56
-4,60
59,85
-298,17
-410,29
78,75
Зовнішнє
фінансування
39,46
72,91
-210,33
-186,00
-762,68
-733,26
Джерело: Звіти Федерального казначейства про виконання федерального бюджету. [15]

Додаток 7
Таблиця № 7 Джерела фінансування дефіциту федерального бюджету РФ, у млрд. руб.
2006
2005
Найменування показника
план *
виконано
% Ісп.
план *
виконано
% Ісп.
Джерела фінансування дефіциту бюджетів - всього
-720,61
-1 489,41
206,69
-278,11
-1172,94
421,75
Джерела внутрішнього фінансування бюджету
171,79
78,75
45,84
32,50
-410,27
-1262,29
Залучення боргових зобов'язань: державні цінні папери Російської Федерації, зазначені у валюті Російської Федерації
238,20
148,14
62,19
210,86
122,66
58,17
Погашення боргових зобов'язань: державні цінні папери Російської Федерації, зазначені у валюті Російської Федерації
-68,44
-47,62
69,58
-85,79
-43,77
51,02
Компенсаційні виплати по заощадженнях громадян
-40,00
-33,57
83,92
-30
-14,92
49,7
Інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету, крім компенсаційних виплат по заощадженнях громадян
-0,65
-0,04
5,89
-4,42
-0,72
16,24
Державні гарантії Російської Федерації у валюті Російської Федерації
-1,32
0,00
0,00
-1,8
0
0
Продаж акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у федеральній власності
31,00
9,14
29,49
0
0
0
Продаж земельних ділянок до розмежування державної власності на землю, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебували до відчуження у федеральній власності
4,30
3,59
83,40
3,3
2,33
70,82
Надходження від продажу земельних ділянок після розмежування власності на землю, що зараховуються у федеральний бюджет
3,50
0,33
9,42
2,5
0,38
15,31
Надходження від продажу інших земельних ділянок, що перебувають у державній власності до розмежування державної власності на землю
0,20
0,23
112,99
0,2
0,10
49,75
Витрати на придбання державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
-10,68
-3,22
30,14
-11,03
-2,47
22,39
Надходження від реалізації державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на внутрішньому ринку
3,57
0,01
4,131
2,34
56,57
Надходження від реалізації державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на зовнішньому ринку
12,11
6,05
49,92
11,919
5,64
47,36
Курсова різниця по іншим засобам федерального бюджету
0,00
-4,27
0
-10,60
Джерела зовнішнього фінансування бюджету
-829,41
-722,26
87,08
-310,61
-762,68
245,54
Державні цінні папери Російської Федерації, номіновані в іноземній валюті
-81,41
-47,38
58,19
0
0
0
Кредити міжнародних фінансових організацій, отримані федеральним бюджетом
27,45
6,02
21,93
28,57
5,28
18,46
Кредити міжнародних фінансових організацій, отримані федеральним бюджетом
-21,79
-12,70
58,31
-65,289
-112,062
171,64
Кредити урядів іноземних держав, отримані федеральним бюджетом
4,37
2,45
55,92
5,247
2,81
53,59
Кредити урядів іноземних держав, отримані федеральним бюджетом
-686,25
-642,74
93,66
-129,77
-516,39
397,94
Кредити іноземних комерційних банків і фірм, отримані федеральним бюджетом
-3,39
0,00
0,00
0
0
0
Погашення зобов'язань за рахунок інших джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету
-54,13
-27,91
51,56
-36,48
-34,36
94,19
Державні гарантії Російської Федерації в іноземній валюті
-14,26
0,00
0,00
-1,5
0
0
Зміна залишків коштів
-62,99
-845,90
1 342,88
-110,12
-500,61
0
Збільшення залишків коштів
-8 976,41
0
-3525,98
0
Збільшення залишків грошових коштів Стабілізаційного фонду Російської Федерації
-1 108,96
0
-834,70
0
Збільшення інших залишків грошових коштів федерального бюджету
-7 867,45
0
-2691,28
0
Зменшення залишків коштів
8 130,51
-110,12
3025,37
0
Зменшення залишків коштів Стабілізаційного фонду Російської Федерації
616,81
0
524,83
0
Зменшення інших залишків грошових коштів федерального бюджету
7 513,70
0
2500,54
0
* - Затверджені зведеної бюджетним розписом
Джерело: Звіти Федерального Казначейства про виконання федерального бюджету. [15]
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
251.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз регулювання і фінансування бюджетного дефіциту з 1985 і по наші дні
Бюджетний дефіцит і державний борг Проблеми фінансування бюджетного дефіциту 3
Бюджетний дефіцит і державний борг проблеми фінансування бюджетного дефіциту
Бюджетний дефіцит і державний борг Проблеми фінансування бюджетного дефіциту 2
Регулювання бюджетного дефіциту
Шляхи подолання бюджетного дефіциту
Держбюджет та проблема бюджетного дефіциту в Україні
Причини виникнення бюджетного дефіциту в Україні
Державний бюджет і проблема бюджетного дефіциту
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru