Фінансові ризики та методи їх зниження

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

РЕФЕРАТ
Фінансові ризики та методи їх зниження

Сутність ризику в найбільш типовому вигляді проявляється у комерційних, а з них - фінансові ризики. Фінансові ризики - це, з одного боку, небезпека потенційно можливої ​​втрати ресурсів або недоотримання доходів у порівнянні з розрахованим варіантом. З іншого боку - це ймовірність отримання додаткового обсягу прибутку, пов'язаного з ризиком. Фінансові ризики виникають у зв'язку з рухом фінансових потоків і характеризуються великим різноманіттям. З метою ефективного управління ними слід ці ризики класифікувати (рис.1).
За можливостями страхування, як видно з рис. 1, фінансові ризики діляться на дві групи: страхують і нестрахуемая.
Ризики, що страхуються - це ті, які (на випадок їх настання) можна застрахувати за договором, який передбачає обов'язки страховика за повної або часткової компенсації втрат доходів (додаткових витрат), викликаних наступними подіями:
- Зупинка виробництва або скорочення обсягу виробництва в результаті обумовлених подій;
- Банкрутство;
- Непередбачені витрати;
-Невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань контрагентом застрахованої особи за угодою;
-Понесені застрахованою особою судові витрати; - інші події.
Нестрахуемая ризики - ті, які не беруться страхувати страхові компанії. Але саме нестрахуемая ризики є потенційним джерелом додаткового прибутку. Правда, якщо втрати, які може понести фірма по страховому ризику, покриваються за рахунок виплат страхових компаній, то втрати в результаті настання нестрахуемая ризику відшкодовуються з власних коштів підприємств.


Основні ознаки класифікації фінансових ризиків
Рис.1 Класифікація фінансових ризиків
Наступний ознака класифікації - за рівнем фінансових втрат:
• допустимі ризики;
• критичні ризики;
• катастрофічні ризики.
Допустимий ризик - загроза повної або часткової втрати прибутку від реалізації того або іншого фінансового проекту або від фінансової діяльності фірми в цілому. У даному випадку втрати можливі, але їх розмір менший очікуваного прибутку. Таким чином, даний вид фінансової діяльності (або конкретна фінансова угода), незважаючи на ймовірність ризику, зберігають свою економічну доцільність.
Критичний ризик пов'язаний з небезпекою втрат у розмірі зроблених витрат на здійснення конкретної фінансової операції або види фінансової діяльності. При цьому критичний ризик першого ступеня пов'язаний із загрозою отримання нульового доходу, але при відшкодуванні вироблених підприємницької фірмою матеріальних витрат. Критичний ризик другого ступеня пов'язаний з можливістю втрат в розмірі повних витрат, тобто ймовірні втрати наміченої виручки та підприємницької фірмі доводиться відшкодовувати витрати за рахунок інших джерел.
Катастрофічний ризик. Фінансові втрати по ньому обчислюються часткової або повної втратою майнового стану підприємницької фірми. Як правило, настає банкрутство фірми, так як в даному випадку можлива втрата не тільки всіх вкладених в певний вид фінансової діяльності (або конкретну фінансову операцію) коштів, а й майна фірми. Більшою мірою це характерно для ситуації, коли підприємницька фірма отримує зовнішні позики під очікуваний прибуток. При виникненні катастрофічного фінансового ризику фірмі доводиться повертати кредити з власних коштів.
За сферою виникнення фінансові ризики можна підрозділити на внутрішні і зовнішні.
Джерело виникнення зовнішніх ризиків - зовнішнє середовище по відношенню до підприємницької фірми, тобто це ризик, незалежний від її діяльності. Фірма не може впливати на зовнішні фінансові ризики, вона може тільки передбачати і враховувати їх. Даний вид ризику характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Зовнішні фінансові ризики виникають при змінений окремих стадій економічного циклу, зміні кон'юнктури фінансового ринку, в результаті непередбаченої зміни законодавства у сфері фінансової діяльності фірми, в результаті нестійкості політичного режиму в країні діяльності і в ряді інших аналогічних випадків, на які фірма вплинути не може. До цієї групи фінансових ризиків можна віднести інфляційний, валютний процентний й інші ризики.
Внутрішні фінансові ризики залежать від діяльності конкретної підприємницької фірми, тобто їх джерелом є сама фірма. Вони можуть бути обумовлені: некваліфікованим фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів, надмірної прихильністю керівництва до ризикових фінансових операцій, неправильною оцінкою господарських партнерів, нестабільним фінансовим становищем фірми та іншими аналогічними факторами.
По можливості прогнозування ризики діляться на прогнозовані і непрогнозовані. Прогнозовані - це ризики, настання яких є наслідком циклічного розвитку економіки, зміни стадій кон'юнктури фінансового ринку, передбачуваного поведінки конкуренції і т. д. Проте слід зазначити, що передбачуваність фінансових рискою носить відносний характер. Якщо настання тієї чи іншої події можна спрогнозувати з 100% вірогідністю, то це виключає розглядається подія з категорії ризику.
Наступний ознака класифікації фінансових ризиків-за діяльності впливу. Тут виділяють дві групи ризику: постійний і змінний ризик.
Постійний ризик характерний для всього періоду здійснення фінансової операції або фінансової діяльності і пов'язаний з дією постійних факторів. Сюди відносяться ті ризики, які безперервно загрожують діяльності фірми в даному географічному районі або в певній галузі економіки. До цієї групи фінансових ризиків відносяться валютний та процентний ризик.
Тимчасовий ризик. З даним видом ризику фірма стикається тільки на окремих етапах здійснення фінансової операції або фінансової діяльності. Тимчасові фінансові ризики у свою чергу можна розбити на дві групи: короткострокові та довгострокові. До першої групи належать ризики, які можуть виникнути протягом кінцевого відомого відрізка часу (наприклад, кредитний і інвестиційний ризик). А термін можливого дії довготривалих ризиків оцінити достовірно досить складно (наприклад, інфляційний ризик).
За можливими наслідками фінансові ризики діляться на 3 групи:
1.Ріск, в результаті якого підприємницька фірма несе економічні втрати, тобто фінансові наслідки тут можуть бути тільки негативними (втрата доходу чи капіталу фірми).
2. Ризик, в результаті настання якого фірма недоотримує певний обсяг доходу, на який розраховувала, тобто мова йде про недоотримання прибутку або упущеної вигоди. Даний ризик характеризує ситуацію, коли фірма в силу сформованих об'єктивних і суб'єктивних обставин не може здійснити заплановану фінансову операцію.
3. Ризик, в результаті настання якого фірма може розраховувати як на отримання додаткового доходу, так і на виникнення економічних втрат. Даний вид ризику найчастіше характерний для спекулятивних операцій, але може виникати і в інших ситуаціях. Наприклад, при реалізації інвестиційного проекту, прибутковість якого на стадії експлуатації може бути як нижче, так і вище розрахункового рівня прибутковості.
По об'єкту виникнення виділимо три групи фінансових ризиків:
• ризики окремих фінансових операцій, здійснюваних підприємницької фірмою;
• ризики різних видів фінансової діяльності фірми;
• ризики фінансової діяльності фірми в цілому.
Особливо виділимо третю групу, що включає в себе весь комплекс ризиків, які можуть виникнути при здійсненні фірмою фінансової діяльності. Дані ризики залежать від організаційно-правової форми підприємства, від структури його капіталу та активів, інших факторів. Наприклад, однією з причин виникнення ризику зниження фінансової стійкості фірми, може стати недосконалість структури капіталу, що веде до незбалансованості вхідного і вихідного грошових потоків.
По можливості наступної класифікації виділяють прості і складні ризики. Складний фінансовий ризик - той, який включає в себе комплекс різних підвидів. До даної групи ризиків відносяться, наприклад, інвестиційний ризик, надалі класифікується на безліч підвидів.
Простий ризик - той, який неможливо розділити на окремі підвиди. Наприклад, подальшої класифікації не піддається інфляційний ризик.
Крім класифікації фінансових ризиків за ознаками існує класифікація ризиків за видами. Основні види фінансових ризиків:
- Інфляційний ризик;
- Податковий ризик;
- Кредитний ризик;
- Депозитний ризик;
- Валютний ризик;
- Інвестиційний ризик;
- Процентний ризик;
- Бізнес-ризик.
Інфляційний ризик - це вид фінансових ризиків, що полягає в можливості знецінення реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів і прибутку фірми від здійснення фінансових операцій чи операцій у зв'язку із зростанням інфляції. Даний вид ризику носить постійний характер і супроводжує всі фінансові операції підприємства в умовах інфляційної економіки.
Одним з методів мінімізації інфляційного ризику є включення до складу майбутнього номінального доходу за фінансовими операціями розміру інфляційної премії. У тих випадках, коли прогнозування темпів зростання інфляції утруднено, розмір реального доходу за фінансової операції може бути заздалегідь перерахований в одну зі стабільних конвертованих валют з зворотним перерахунком у національну валюту за діючим валютним курсом на момент проведення розрахунків з фінансової операції.
Податковий ризик. Під ним слід розуміти ймовірність втрат, які може понести підприємницька фірма в результаті несприятливої ​​зміни податкового законодавства в процесі діяльності або в результаті податкових помилок, допущених при обчисленні податкових платежів. Таким чином, податковий ризик відноситься, з одного боку, до групи зовнішніх фінансових ризиків, але з іншого - може бути і внутрішнім ризиком. Податковий ризик включає в себе:
* Імовірність додаткових виплат до бюджету в результаті незапланованого підвищення податкових ставок;
* Імовірність втрат внаслідок прийняття податковою службою рішень, що знижують податкові переваги організації, тобто дострокова відміна наданих податкових пільг;
* Значне зростання заборгованості перед бюджетом, який тягне за собою не тільки штрафні санкції, а й можливість зупинки всієї діяльності фірми, арешту її рахунків, вилучення документації, пов'язаної з господарською діяльністю і т.д. Все, в кінцевому рахунку, може призвести до закриття фірми;
* Імовірність виникнення втрат у результаті допущених податкових помилок з вини працівників бухгалтерії фірми. Помилки в податкових розрахунках караються великими фінансовими санкціями. При цьому досить часто з точки зору законодавства, не має значення-навмисні це спотворення або випадкові.
Кредитний ризик - імовірність того, що партнери-учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання як у цілому, так і по окремих позиціях. Розрізняють два види кредитного ризику: торговельний та банківський. Торговий кредитний ризик виникає у фінансовій діяльності фірми у разі надання нею товарного або споживчого кредиту покупцям.
Рівень кредитного ризику зростає із збільшенням суми кредиту і терміну на який він береться. Схильність кредитному ризику зберігається весь період кредитування і вимірюється його протяжністю. Потенційні збитки при будь-якому кредитному ризику - вся сума боргу, а фактичні збитки можуть виявитися менше цієї суми.
Кредитний ризик може бути викликаний:
• спадом галузі, спадом попиту на продукцію фірми;
• невиконанням договірних відносин партнерами фірми;
• трансформацією активів фірми;
• форс-мажорними обставинами.
Депозитний ризик - можливість втрат в результаті неповернення депозитних вкладів фірми в комерційних банках. Даний ризик виникає відносно рідко і пов'язаний зазвичай з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій. Слід зазначити, що випадки виникнення депозитного ризику зустрічаються не тільки в Росії, але і в країнах з розвиненою ринковою економікою.
Валютний ризик - ризик отримання збитків через несприятливі короткострокових або довгострокових коливань курсів валют на міжнародних фінансових ринках. Валютний ризик включає в себе декілька основних підвидів:
• Трансляційний ризик
• Операційний ризик
Економічний ризик, який у свою чергу, підрозділяється на прямий і непрямий ризики.
Трансляційний валютний ризик виникає при консолідації рахунків іноземних дочірніх компаній з фінансовими звітами головних компаній багатонаціональних корпорацій. Має бухгалтерську природу і пов'язаний з відмінностями в обліку активів і пасивів фірми в іноземній валюті. Наприклад, компанія з Великобританії має дочірню фірму в США, вартість чистих активів якої склала на 1 січня $ 400 тис. Для складання консолідованого звіту потрібно долари США перевести в фунти стерлінгів. Курси валют становили: на 1 січня 1 фунт стерлінгів = = $ 1,75; на 1 грудня - 1 фунт стерлінгів = $ 1,80. Вартість активів дочірньої компанії на 1 січня склала - 229 тис. фунтів стерлінгів, а на 1 грудня - 222 тис. фунтів стерлінгів. Таким чином, бухгалтерський збиток склав 7 тис. фунтів стерлінгів в результаті несприятливої ​​зміни валютного курсу.
Слід мати на увазі, що трансляційний ризик являє собою бухгалтерський ефект, але мало або зовсім не відображає валютний ризик угоди. Тому більш важливим з економічної точки зору є операційний валютний ризик, який розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, отже, на майбутню прибутковість діяльності фірми.
Операційний ризик виникає, коли специфіка ділової операції фірми вимагає проведення платежу або отримання коштів в іноземній валюті в будь-який строк часу в майбутньому. Даний ризик може призвести до скорочення реальної суми виручки або збільшення реальної суми платежу в іноземній валюті в порівнянні з початковими розрахунками.
Економічний ризик - це ризик скорочення виручки або зростання доходу, пов'язаних з несприятливою зміною валютного курсу. Даний вид ризику для фірми складаємося в тому, що вартість її активів і пасивів може мінятися як у велику, так і в меншу сторону, через майбутні змін валютного ризику. Економічний валютний ризик носить довгостроковий характер і пов'язаний з тим, що компанія виробляє витрати в одній валюті, а отримує доходи в іншій. У результаті будь-які зміни валютних курсів можуть відбитися на фінансовому стані компанії. Існує два підвиди економічного валютного ризику: зменшення прибутку по майбутніх операціях (прямий економічний ризик); втрата певної частини цінової конкуренції у порівнянні з іноземними виробниками (непрямий економічний ризик). Цей підвид ризику особливо небезпечний для компаній, що представляють країни зі слабкою національною валютою.
Інвестиційний ризик - ймовірність фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Відповідно до можливих видами цієї діяльності виділяють два основних види інвестиційного ризику: ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних паперів), і ризик реального інвестування (проектні ризики).
Крім того, інвестиційні ризики можна класифікувати за рівнем оцінки, причин виникнення і виду втрат.
Ризик по рівню оцінки підрозділяється на: загальнодержавний, галузевої, фірмовий, пов'язаний з положенням окремого інвестора. Загальнодержавний або загальноекономічний ризик пов'язаний з політичним та економічним становищем у країні, де здійснює свою діяльність компанія-емітент. Цей вид ризику визначається підприємницьким кліматом, створеним у країні, регіоні. Галузевий ризик оцінюється в ході індустріального аналізу, що складається з трьох частин: визначення стадії життєвого циклу галузі; встановлення позиції галузі відносно ділового циклу і макроекономічних умов; якісного аналізу та прогнозування перспектив розвитку галузі . Для інвестора найбільш сприятливо вкладення в цінні папери корпорацій тих галузей, які знаходяться в стадії розширення, коли спостерігається найбільший приріст курсової вартості акцій, що пов'язано зі зростаючими перспективами бізнесу. Ризики на рівні окремо взятої фірми оцінюються при експертному аналізі фінансового стану компанії-емітента цінних паперів . Оцінюється масштаб і характер діяльності фірми. Визначаються основні напрямки діяльності, напрями диверсифікації, обсяги виробництва, продажу, витрат і прибутку, тенденції змін показників у часі. Розраховуються основні фінансові коефіцієнти і робиться висновок про стан фірми. Ризик, пов'язаний з індивідуальним становищем інвестора в компанії, аналізується в основному по двох позиціях: 1) права, що надаються інвестору (рівень дивідендів, скільки разів виплачуються, чи має інвестор право голосу при вирішенні найважливіших питань, пріоритетність його вимог по відношенню до власників інших цінних паперів даної компанії); 2) ринкова позиція даної акції (її популярність, обсяг випуску, додаткові і наступні випуски, історія обігу на ринку).
Ризик з причин виникнення поділяється на:
* Соціально-правовий, що означає нестабільність «правил гри», які діють на фондовому ринку - оподаткування, політичної ситуації, законодавчих гарантій і т.д.;
* Інфляційний, ризик того, що інфляція своїми темпами випередить зростання доходів від інвестицій;
* Ринковий ризик, що виникає в результаті можливого падіння попиту на даний вид цінних паперів, який є об'єктом інвестування;
* Операційний - ризик втрат в результаті збою в роботі інформаційних систем або комп'ютерної техніки;
* Функціональний ризик пов'язаний з помилками, допущеними при формуванні та управлінні портфелем цінних паперів;
* Селективний - ризик неправильності вибору видів вкладення капіталу;
* Кредитний інвестиційний ризик існує там, де інвестиції виробляються з позикових коштів.
По виду втрат інвестиційні ризики можна розділити на: ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості, ризик прямих фінансових втрат.
Процентний ризик. Цей вид ризику виникає через непередбачені змін процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Процентний ризик призводить до зміни витрат на виплату відсотків або доходів на інвестиції і, отже, до зміни ставки прибутковості на власний капітал і на капітал, що в порівнянні з очікуваними ставками прибутковості.
Причинами виникнення процентних ризиків є: зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом зовнішньої підприємницького середовища, зростання або зниження пропозиції вільних грошових ресурсів, державне регулювання економіки та інші чинники.
З процентними ризиками в першу чергу стикаються банки та інвестиційні компанії. Проте з ними мають справу і промислові фірми, які використовують для фінансування своєї діяльності банківські кредити, а також вкладають тимчасово вільні грошові кошти в активи, що приносять доходи у вигляді відсотків (державні цінні папери, облігації підприємств, депозитні сертифікати).
Бізнес-ризик - це один з видів фінансових ризиків, характерний, перш за все, для акціонерних товариств. Він полягає в неможливості акціонерного товариства підтримати рівень доходу на акцію на не зменшуваному рівні. Бізнес-ризик виникає, як правило, в тих випадках, коли виробничо-господарська діяльність фірми виявляється під впливом певних причин, які роблять цю діяльність менш успішною.
По можливості управління ризики бувають відкриті (не підлягають регулюванню) і закриті (регульовані) ризики.
До засобів управління ризиками відносяться:
- Використання принципу зважування ризиків;
- Врахування зовнішніх ризиків;
- Здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнта;
- Проведення політики диверсифікації.
Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні методи:
- Диверсифікація;
- Придбання додаткової інформації про вибір і результати;
- Лімітування;
- Страхування та ін
Диверсифікація - це процес розподілу коштів, що інвестуються між різними, не пов'язаними між собою, об'єктами. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що приносять стійкий дохід.
Інвесторові необхідна досить повна і достовірна інформація, щоб знизити ризик і прорахувати кращий прогноз. Тому інформація стає цінним товаром і за неї необхідно заплатити. Вартість повної інформації розраховується як різниця між очікуваною вартістю якого-небудь придбання, за наявності повної інформації та очікуваною вартістю при неповній інформації.
Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, застосовується банками при видачі позик, при укладенні договору на овердрафт тощо; господарюючими суб'єктами - при продажу товарів у кредит, надання позик; інвесторами - при визначенні сум вкладення капіталу і т . п.
Страхування полягає в тому, що інвестор відмовляється від частини доходів, аби частково або повністю уникнути ризику. Страхування ризику є одним з найбільш поширених і застосовуваних способів зниження його ступеня.
До методів зниження фінансових ризиків відносяться різні види кредитно-комісійних і біржових операцій. Це такі операції, як кліринг, факторинг (форфейтинг), лізинг.
У класифікаційній системі ризиків останнім часом особлива увага приділяється хеджування. Термін «хеджування» використовується в банківській, біржовий та комерційній практиці для аналізу різних методів страхування валютних ризиків.
Хедж (англ. hedge - огорожа, огорожа) - контракт, який служить для страховки від ризиків зміни валютних курсів. Господарюючий суб'єкт, який здійснює хеджування, називається «хеджер». Існує дві операції хеджування: хеджування на підвищення, хеджування на пониження.
Хеджування на підвищення, або хеджування купівлею, - це біржова операція з купівлі термінових контрактів або опціонів, застосовується при очікуванні підвищення цін (курсів).
Хеджування на зниження, або хеджування продажем, - це біржова операція з продажем термінового контракту, застосовується при припущенні зробити в майбутньому продаж товару, і хеджер страхує себе від можливого зниження цін.
Хеджер прагне знизити ризик, пов'язаний з невизначеністю цін на ринку, але сам ризик не зникає, він перекладається на спекулянта, що йде на заздалегідь розрахований ризик. Спекулянти на ринку термінових контрактів відіграють велику, в значній мірі, позитивну роль.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Реферат
48.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Майнові ризики і методи їх зниження
Майнові ризики і методи їх зниження
Майнові ризики методи уникнення або зниження
Ризики в інвестиційному процесі і шляхи їх зниження
Підприємницькі ризики управління та шляхи їх зниження
Ризики підприємницької діяльності Шляхи та проблеми їх зниження
Фінансові ризики 3
Фінансові ризики 2
Фінансові ризики
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru