додати матеріал


Фінансові ресурси підприємства 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

міністерство освіти і науки Україні
харківський державний економічний університет
 
 
 
Кафедра Регіональної економіки
 
 
 
 
 
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
По курсу Економіка підприємства на тему:
«ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА»
 
 
 
 
Виконав:
студент 3 курсу 6 групи
фінансового факультету
спеціальності 7.050105 Олійник О.В.
Перевірив:
к.е.н., викладач Олійник А.Д.
Харків, ХГЕУ, 2003 р.
ЗМІСТ

Введення
3
1
Теоретичні питання з фінансових ресурсів підприємства
4
1.1
Формування, склад та характеристика фінансових ресурсів підприємства
4
1.2
Мобілізація фінансових ресурсів та їх використання
8
1.3
Оборотні активи підприємства
12
1.4
Фінансування відтворення основних фондів
18
1.5
Роль та економічний зміст прибутку
23

висновки
26
2
практична частина

2.1
Розрахунок собівартості виготовлення лікарського препарату
29
2.2
Рекомендації
34

список літератури
35

ВСТУП
Основною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають в ролі господарюючих суб'єктів. Вони для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень використовують певні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти.
Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У зв'язку з цим найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому. Тому я бачу тему свого курсового проекту дуже актуальною в умовах розвитку підприємництва на Україну.
У першому розділі курсового проекту висвітлені теоретичні питання з фінансових ресурсів підприємства, щодо їх ефективного використання та управління в умовах ринкових відносин.
Основною складовою частиною прибутку підприємства є прибуток від продажу товарної продукції. Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Всупереч прямо пропорційної зв'язку впливу обсягу реалізації товарної продукції на рівень прибутку, зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості зворотний. Чим нижча собівартість продукції, що продається, визначається рівнем витрат на її виробництво і продаж, тим вищий прибуток, і навпаки. У другому розділі наведено приклад розрахунку собівартості виробленої продукції, а також запропоновано проект, спрямований на поліпшення товарного виду продукції та зниження її собівартості. Тобто запропонований шлях підвищення рентабельності та прибутковості виробництва на підприємстві.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних питань щодо фінансових ресурсів, а саме формування, склад і характеристика фінансових ресурсів, їх мобілізацію і використання, вивчити, що з себе являють оборотні активи підприємства і фінансування відтворення основних фондів, з'ясувати роль і економічний зміст прибутку. Також однією з цілей курсового проекту є набуття навичок у розрахунку собівартості продукції, рентабельності виробництва.

1.1 формування, склад і характеристика фінансоввих ресурсів підприємства
Основною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають в ролі господарюючих суб'єктів. Вони для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень використовують певні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти.
Серед названих вище економічних категорій найбільш складною є категорія «Фінансові ресурси». Про сутність цієї категорії загальноприйнятої точки зору серед вчених-економістів до теперішнього часу немає. Однак багато хто з економістів вважають, що «фінансові ресурси» - це грошові кошти, наявні у розпорядженні підприємств. [25, 26]
Однак грошові кошти - це самостійна економічна категорія. У їх поняття вкладаються кошти підприємств, що знаходяться на рахунках в установах банків, у касах і т.д. Враховуються вони на активних рахунках бухобліку підприємств та відображаються в активі їхнього балансу.
Фінансові ж ресурси - це джерела коштів підприємств, що направляються на формування їх активів. Ці джерела бувають власні, позикові та залучені. Відображаються вони у відповідних розділах пасиву балансу.
Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідних доходів і прибутку.
Формування фінансових ресурсів здійснюється в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. [23]
При створенні підприємств джерела формування фінансових ресурсів залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджету, коштів вищих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації та ін При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (дольових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб та т.д. Всі ці внески (кошти) є статутний (початковий) капітал і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.
Отже, статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внесками власників у капітал підприємства. Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємств.
У процесі подальшої роботи фінансові ресурси підприємств можуть поповнюватися за рахунок додатково створюваних власних джерел, залучених та запозичених коштів. При цьому до складу додатково формованих власних фінансових ресурсів (власного капіталу) включають: резервний капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін
Резервний капітал - це сума резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів.
Додатковий вкладений капітал - сума перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.
Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів; вартість активів, отриманих безкоштовно підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
Нерозподілений прибуток - сума прибутку, що залишилася на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність.
Цільове фінансування - сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.
Таким чином, статутний капітал і додатково формуються в процесі роботи підприємства власні джерела фінансування (фінансових ресурсів) утворюють його власний капітал.
Крім власного капіталу, фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок залучених і позикових джерел.
До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:
• сума авансів, одержаних від юридичних і фізичних осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;
• сума заборгованості підприємства по всіх видах платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;
• заборгованість за внесками до позабюджетних фондів (у фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, Фонду зі страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників);
• заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;
• сума векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг і т.д.
До складу позикових фінансових ресурсів входять довгострокові і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін
Власний, позиковий і залучений капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні їх активів, з іншого боку, він являє собою зобов'язання (довгострокові і короткострокові) перед конкретними власниками - державою, юридичними і фізичними особами. [ 18]
Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягу виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше величина власних фінансових ресурсів, і навпаки.
Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У зв'язку з цим найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.

1.2 мобілізація фінансових ресурсів та їх використання
Ефективність роботи кожного підприємства багато в чому залежить від повної та своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв'язку для кожного підприємства важливе значення має правильна організація фінансової роботи
Фінансова робота являє собою систему економічних заходів щодо визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.
Основними завданнями фінансової роботи є:
• мобілізація фінансових ресурсів в розмірі, необхідному для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами,
• пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва,
• своєчасне виконання зобов'язань перед різними ланками фінансово кредитної системи перед бюджетом по внесенню встановлених податків і платежів, перед централізованими позабюджетними фондами - з оплати встановлених платежів, перед банками - з повернення кредитів та сплати відсотків за них,
• своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками - з оплати їх праці,
контроль за збереженням, використанням оборотних активів і прискоренням їх оборотності,
• контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів
Фінансова робота складається з:
• фінансового планування і прогнозування,
• оперативної фінансової роботи,
• аналізу і контролю за фінансовою діяльністю підприємств Фінансове планування, будучи однією з найважливіших функцій управління підприємством, передбачає складання фінансових планів (включаючи кредитні і касові) та інших фінансово-економічних розрахунків по визначенню витрат і джерел покриття по різним сферам діяльності підприємства. [27]
Призначення фінансового планування і прогнозування полягає у визначенні потреб підприємств у фінансових ресурсах у розмірах, необхідних для виконання плану економічного і соціального розвитку, а також вишукуванні резервів збільшення прибутковості та підвищення рентабельності підприємства.
Фінансове планування (робота) у підприємствах, практично, виражається у визначенні розміру виручки від реалізації продукції, від надання послуг на сторону і кінцевих результатів діяльності підприємства, у розподілі отриманих доходів за відповідними каналами, у встановленні потреби в оборотних активах, капітальних вкладеннях, капітальному ремонті і джерелах їх покриття, у складанні фінансового плану (балансу доходів і витрат). Крім того, до фінансової роботи відносяться: складання кошторисів з утримання дитячих дошкільних установ, об'єктів житлово-комунального господарства, розробка і доведення до виробничих підрозділів і різних служб підприємства лімітів витрат, норм витрати матеріалів і цінностей, розробка і здійснення різних заходів, спрямованих на збільшення грошових доходів і накопичень, а також на підвищення ефективності виробництва. [31]
Оперативна фінансова робота складається з комплексу заходів щодо мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для здійснення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції, розрахунків та своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, працівниками підприємства і т.д. Конкретно поточна фінансова робота виражається у своєчасності оформлення продукції, що продається і стягування плати за неї з покупців, стягненні простроченої дебіторської заборгованості, отриманні коштів у порядку відшкодування за загибле майно, кредитів банку, а також у перерахуванні платежів до бюджету, органам страхування, в погашенні позик банку і відсотків по них, в здійсненні розрахунків з постачальниками, в отриманні коштів на оплату праці та інші господарські витрати і т.д.
Фінансовий контроль за діяльністю підприємств виражається в перевірці виконання фінансових, кредитних і касових планів, цільового використання коштів, платоспроможності підприємства і т.д. Здійснюється він шляхом перевірки своєчасності та правильності проведення фінансово-кредитних операцій, аналізу місячних, квартальних, річних балансів і звітів.
Фінансовий контроль за діяльністю підприємств протягом року має на меті перевірку своєчасності та повноти надходження коштів, правильності їх витрачання у відповідності з планом і фінансовими зобов'язаннями, розкрити порушення, виявити резерви збільшення фінансових ресурсів.
Здійснюючи контроль і аналіз фінансової діяльності підприємств за рік, встановлюють ступінь виконання фінансового плану щодо прибутку, з окремих видів доходів і витрат грошових коштів, ефективність використання оборотних активів, платоспроможність підприємства, ліквідність його балансу, а також фінансову стійкість роботи
Результати контролю та аналізу, як правило, використовуються керівниками підприємств для вживання заходів щодо поліпшення фінансової роботи в наступному періоді.
Фінансова робота на підприємствах здійснюється на підставі законів України «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», статутів підприємств, на основі спеціальних інструкцій і вказівок фінансових та банківських органів з різних фінансово-кредитних питань.
Виконується фінансова робота на підприємствах працівниками фінансового відділу, а де його немає - працівниками бухгалтерії.
Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби) або головний бухгалтер (де немає фінансових відділів). [1, 3]
Розпорядником фінансових ресурсів, грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, що має право першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.

1.3 оборотні активи підприємства
Оборотні активи - це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та обігу.
Оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.
Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей).
Структура ж оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі.
У різних галузях народного господарства склад і структура оборотних активів різняться залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання і т.д. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах займають запаси.
Запаси - це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою отримання продукту і подальшого його продажу.
У середньому ж структура оборотних активів у народному господарстві і в промисловості Україні така (див. табл. 1.3.1).
Склад і структура оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною. Вони змінюються як по роках, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат. [23]

Структура оборотних активів,%
Таблиця 1.3.1
№ п / п



Елементи (склад) оборотних активів

1993р.

1997р.

Народне господарство
Промисловість
Народне господарство
Промисловість
1

Виробничі запаси

48,5

52,8

36,4

43,9

2

Готова продукція

26,9

25,0

11,5

10,9

3

Грошові кошти

7,0

5,7

1,8

1,5

4

Дебіторська заборгованість

14,1

12,5

47,5

41,4

5

Інші активи

3,5

4,0

2,8

2,3


Дані табл.1.3.1 свідчить про те, що як у народному господарстві в цілому, так і у промисловості спостерігається тенденція до значного скорочення виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, а з іншого боку, до зростання дебіторської заборгованості. На такі зміни в структурі оборотних активів вплинуло, перш за все, зміна в управлінні економікою, перехід на ринкові умови господарювання. Основною причиною зниження виробничих запасів стало скорочення виробництва. Зростання ж дебіторської заборгованості можна пояснити кризою неплатежів у народному господарстві.
Оборотні активи, будучи основним елементом матеріальної основи процесу виробництва, роблять визначальний вплив на його перебіг. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів - воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в даному випадку використовуються і самі оборотні активи.
Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а також контроль за збереженням і ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.
Організація оборотних активів повинна грунтуватися на наступних принципах:
• створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва і обігу, а також ефективне їх використання;
• раціональне розміщення наявних оборотних активів за сферами виробничого процесу всередині підприємства;
• формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних і позикових джерел залежно від обсягів виробництва;
освіта фінансових резервів;
• контроль за збереженням і ефективним використанням оборотних активів.
Оборотні активи можна класифікувати за такими ознаками:
• залежно від їх участі в кругообігу активів;
• залежно від методів планування та регулювання;
• залежно від джерел формування.
Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на активи у сфері виробництва і в сфері обігу. Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, які перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх використанню. У той же час, чим більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва і менше в сфері обігу, тим ефективніше вони використовуються. Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення розподілу їх за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обігу. [17]
Залежно від методів планування та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані і ненормовані.
Нормовані оборотні активи - це ті, за якими обчислюється норматив До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити нормальний процес виробництва та їх ефективне використання (див. схему 1.3.1). [25]
Ненормовані оборотні активи - це такі, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на рахунках у банках, кредиторська заборгованість та ін

Схема 1.3.1

Склад оборотних коштів підприємства

У залежності від джерел формування оборотні активи поділяються на власні, позикові та залучені
Власні кошти - це кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), потрібних для забезпечення нормального, безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюється
Позикові кошти - це кошти, одержувані підприємствами у вигляді банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва Вони видаються підприємствам на певний строк, після закінчення якого повинні бути повернуті банку.
Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємству, проте в силу діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обороті.
Порядок формування джерел утворення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, яка лежить в основі функціонування підприємства, специфіки в організаційній побудові підприємства та інших чинників. [32]
Джерела формування власних оборотних активів на державних підприємствах при їх організації визначаються вищою організацією. Ними є, як правило, кошти бюджету, кошти інших однотипних підприємств централізовані кошти вищестоящих органів правління.
На підприємствах заснованих на колективній формі власності на момент їх організації оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників безоплатних внесків інших підприємств і громадян
У ході подальшої роботи підприємств поповнення їх оборотних активів може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків засновників, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних і фізичних осіб та ін)
Власні джерела, спрямовані на освіту оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду (статутного капіталу)
Фактична наявність власних і залучених до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумком першого розділу пасиву балансу і підсумком першого розділу активу балансу. [12]
Склад і структура джерел формування оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і витрат і можуть змінюватися в часі Однак збільшення частки власних джерел і зниження частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання і рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно обгрунтованого співвідношення між власними і позиковими джерелами формування оборотних активів є одним з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

1.4 Фінансування відтворення основних фондів
Процес виробництва на підприємствах усіх форм власності передбачає наявність такого фактора виробництва, як основні фонди.
Основні фонди являють собою вартість матеріально-речових цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад 1 рік).
Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від їх функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу та ін
У залежності від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі. [23]
Виробничі основні фонди - це фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них відносяться будівлі, споруди, силові машини і устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні фонди, що діють у сфері матеріального виробництва.
Невиробничі основні фонди - це фонди, які не беруть безпосередньої або опосередкованої участі в процесі виробництва і призначені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них відносяться будівлі, будівлі, машини, устаткування, апарати та інші фонди, які використовуються у невиробничій сфері.
За галузевою належністю основні фонди поділяються на фонди промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку і т.д.
За натурально-речовинним складом основні виробничі фонди поділяються на: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини й устаткування, транспортні засоби; інструменти та приладдя; виробничий і господарський інвентар; робочий і продуктивна худоба; багаторічні насадження; капітальні витрати по поліпшенню земель; інші основні фонди.
Будівлі - це архітектурно-будівельні об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці. До цієї групи відносяться 'житлові будівлі; виробничі корпуси цехів; депо; гаражі; складські приміщення; виробничі лабораторії і т.д. з системами опалення, каналізації, водопостачання, освітлення і т.д.
Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, призначені для здійснення процесу виробництва і не пов'язані зі зміною предметів праці. До них відносяться: греблі; естакади; водопідіймальні станції і колодязі; мости; автомобільні дороги; залізничні колії внутрішньозаводського, внутрішньогосподарського транспорту та ін [30]
Передавальні пристрої - пристрої, за допомогою яких проводиться передача електричної, теплової або механічної енергії, а також передача рідких і газоподібних речовин від одного об'єкта до іншого. До цих пристроїв відносяться: нафтопроводи і газопроводи; водорозподільні мережі; електромережі; тепломережі; газові мережі; лінії зв'язку та ін
Машини та обладнання - це те, що використовується для безпосереднього впливу на предмет праці або його переміщення в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру, для вироблення і перетворення енергії. До них відносяться: силові машини і обладнання; турбінне обладнання; трактори; металорізальне, ковальсько-пресове, компресорне обладнання; насоси; підйомно-транспортне, вантажно-розвантажувальне обладнання та ін
Транспортні засоби - це кошти, призначені для переміщення людей і вантажів в межах підприємства та поза ним. У цю групу входять: рухомий склад залізничного транспорту (заводські локомотиви, вагони, цистерни, дрезини); заводські баржі; катери; пороми, автомобілі; трактори; тягачі; мотоцикли і т. д.
Інструменти всіх видів - це механізовані і немеханізовані ріжучі, що давлять, ущільнюючі, ударні й інші знаряддя ручної праці та ін
Виробничий інвентар та приладдя - це те, що служить для полегшення виробничих операцій (робочі столи, верстаки, а також шафи торговельні, стелажі та ін.)
До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського обзаведення: конторська обстановка; вішалки; гардероби, столи, шафи вогнетривкі; друкарські машинки; розмножувальні апарати тощо, а також предмети протипожежного призначення (гідропульти, стендери і т.п.).
До інших основних фондів відносяться, наприклад, бібліотечні фонди.
Відтворення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень
Капітальні вкладення - це витрати на створення нових, розширення, реконструкцію і модернізацію діючих фондів. [1]
До капітальних вкладеннях в підприємствах відносяться витрати на будівництво будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, що входять у кошториси будівництв, витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки і т д, витрати на будівництво та обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін
Обсяги капітальних вкладень (інвестицій) в Україну взагалі, в тому числі в залежності від їх призначення та джерел фінансування за останні роки, представлені в табл. 1.4.1
Аналіз даних табл.1.4.1 свідчить, що з 1990р. по 1998р. загальний обсяг капітальних вкладень (інвестицій) в Україну знизився в 4,6 рази, в тому числі вкладених в об'єкти виробничого призначення - в 5,0 разів. Обсяг же капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок державних централізованих джерел фінансування, за вказаний період скоротився в 7,7 рази.

Таблиця 1.4.1
Обсяги капітальних вкладень (інвестицій) в Україну
Роки

Обсяг капіталовкладень (інвестицій) - всього, млн. грн.

У тому числі

в об'єкти
виробничого
призначення

в об'єкти не-
виробничих
ного призначення

за рахунок дер
дарчих
централізованих дже-
ників фінан-
нансування


1990

55368,0

39826,0

15542,0

43077,0

1995

16097,0

9733,0

6364,0

10185,0

1996

12557,0

8098,0

4459,0

6684,0

1997

11483,0

7442,0

4041,0

5266,0

1998

12034,0

7903,0

4131,0

5580,0


У той же час, виступаючи однією з форм інвестицій в економіку як окремих підприємств, так і країни в цілому, капітальні вкладення повинні бути безперервними і достатніми для забезпечення нормального функціонування економіки кожного господарюючого суб'єкта і суспільства в цілому. Проте в даний час інвестиційна діяльність в Україні здійснюється в умовах загальної кризи її економіки, нестабільності соціально-економічного становища і спаду виробництва в країні. Зростання цін на матеріали, устаткування, енергоресурси, інфляція, скорочення обсягів виробництва та прибутку, важке фінансове становище підприємств і організацій, платіжна криза, постійне зростання вартості будівництва, дорожнеча банківського кредиту, а також інші кризові явища в економіці з'явилися основними причинами значного скорочення обсягів капітальних вкладень і введення виробничих потужностей в експлуатацію, що і зумовило спад виробництва відповідних видів продукції.
В умовах, що в економіці одним із заходів виведення її з кризи повинна бути активізація інвестиційної діяльності в країні за рахунок вишукування додаткових фінансових ресурсів і спрямування їх на фінансування виконання пріоритетних державних програм. [20,22]
Розширення основних фондів виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, розширення, реконструкції і переозброєння діючих підприємств.
Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел. Можливі фінансові ресурси, які спрямовуються на фінансування капітальних вкладень підприємств інвесторів, можуть бути сформовані за рахунок наступних джерел:
• власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів,
• залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• бюджетних інвестиційних асигнувань;
• коштів позабюджетних фондів;
• інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;
• коштів іноземних інвесторів.
Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних вкладень, а також від того, хто є інвестором і яку форму власності він представляє. [27]

1.5 роль і Економічний зміст прибутку
Прибуток - економічна категорія. Визначення її сутності в багатьох літературних джерелах зводиться до того, що прибуток - це частина вартості додаткового продукту, додатковий продукт, виражені в грошах, частина чистого доходу, одна з його форм і т.д.
Прибуток як економічна категорія являє собою грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових накопичень господарюючих суб'єктів. Вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість проданої продукції, рівень її собівартості, стан продуктивності праці.
У Законі України «Про підприємства в України» говориться, що прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання прибутку (доходу). [23]
Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання працівників, вирішення соціально-культурних заходів і т.д. У цьому зв'язку в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але і державу в цілому.
Багатоканальне використання прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. У цих умовах господарюючі суб'єкти, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, що залишився після сплати до бюджету встановлених податків і платежів.
Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і негативним значенням. У її складі враховується прибуток від усіх видів діяльності підприємства:
• прибуток від продажу продукції, товарів, робіт і послуг нетоварного характеру;
• прибуток від продажу іншої продукції, основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів;
• прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями;
• прибуток від фінансових операцій;
• прибуток (збитки) від позареалізаційних операцій.
Основною складовою частиною прибутку підприємства є прибуток від продажу товарної продукції. Вона визначається у вигляді різниці між виручкою (без акцизів, податку на додану вартість та експертних тарифів) і собівартістю проданої продукції і послуг.
На підприємствах планування й одержання прибутку від продажу продукції слід приділяти особливу увагу. При цьому треба пам'ятати, що на величину прибутку від продажу товарної продукції впливають як чинники, які залежать від діяльності підприємства (зміна державних регульованих цін, природні і транспортні умови і т.д.), так і чинники, які перебувають у компетенції підприємств. [13 ]
У складі факторів, що впливають на величину прибутку від продажу товарної продукції і знаходяться в компетенції підприємства, найважливішим є зміна обсягу виробництва і продажу продукції. Чим більше обсяг продажу продукції, тим, в кінцевому рахунку, більше прибутку отримає підприємство, і навпаки. Звідси висновок про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення зростання обсягу виробництва продукції на основі відновлення роботи зупинених підприємств, технічного переозброєння та підвищення ефективності виробництва.
Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Всупереч прямо пропорційної зв'язку впливу обсягу реалізації товарної продукції на рівень прибутку, зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості зворотний. Чим нижча собівартість продукції, що продається, визначається рівнем витрат на її виробництво і продаж, тим вищий прибуток, і навпаки. Дуже вагомим чинником, яке безпосередньо впливає на величину прибутку господарюючого суб'єкта від продажу продукції, є рівень застосовуваних цін. Рівень вільних цін в умовах їх лібералізації встановлюється самими підприємствами в залежності від конкурентоспроможності продукції, що продається, попиту та пропозиції на неї. Тому підприємство саме, в даному випадку через встановлену ним ціну, може впливати на прибуток, одержуваний від продажу продукції. З іншого боку, не залежних від підприємства чинником, що впливає на прибуток господарюючих суб'єктів, виступають державні регульовані ціни, що встановлюються на продукцію підприємств-монополістів. Однак цей фактор необхідно враховувати при визначенні результатів підприємницької діяльності господарюючих суб'єктів. [15]
У складі прибутку підприємства, крім прибутку від товарної продукції, враховується прибуток від продажу іншої продукції, товарів і послуг нетоварного характеру, а також доходи і витрати від позареалізаційних операцій.

висновки
Фінансові ресурси підприємств - це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідних доходів і прибутку.
Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягу виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше величина власних фінансових ресурсів, і навпаки.
Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У зв'язку з цим найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.
Ефективність роботи кожного підприємства багато в чому залежить від повної та своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів.
Оборотні активи - це вартість, авансована у кругообіг виробничих оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та обігу.
Склад і структура джерел формування оборотних активів не є раз і назавжди постійною величиною Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і витрат і можуть змінюватися в часі Однак збільшення частки власних джерел і зниження частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання і рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно обгрунтованого співвідношення між власними і позиковими джерелами формування оборотних активів є одним з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.
Проте в даний час інвестиційна діяльність в Україні здійснюється в умовах загальної кризи її економіки, нестабільності соціально-економічного становища і спаду виробництва в країні. Зростання цін на матеріали, устаткування, енергоресурси, інфляція, скорочення обсягів виробництва та прибутку, важке фінансове становище підприємств і організацій, платіжна криза, постійне зростання вартості будівництва, дорожнеча банківського кредиту, а також інші кризові явища в економіці з'явилися основними причинами значного скорочення обсягів капітальних вкладень і введення виробничих потужностей в експлуатацію, що і зумовило спад виробництва відповідних видів продукції.
В умовах, що в економіці одним із заходів виведення її з кризи повинна бути активізація інвестиційної діяльності в країні за рахунок вишукування додаткових фінансових ресурсів і спрямування їх на фінансування виконання пріоритетних державних програм.
Розширення основних фондів виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, розширення, реконструкції і переозброєння діючих підприємств.
Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.
Основною складовою частиною прибутку підприємства є прибуток від продажу товарної продукції. Вона визначається у вигляді різниці між виручкою (без акцизів, податку на додану вартість та експертних тарифів) і собівартістю проданої продукції і послуг.
На підприємствах планування й одержання прибутку від продажу продукції слід приділяти особливу увагу. На величину прибутку від продажу товарної продукції впливають як чинники, які залежать від діяльності підприємства (зміна державних регульованих цін, природні і транспортні умови і т.д.), так і чинники, які перебувають у компетенції підприємств.
У складі факторів, що впливають на величину прибутку від продажу товарної продукції і знаходяться в компетенції підприємства, найважливішим є зміна обсягу виробництва і продажу продукції. Чим більше обсяг продажу продукції, тим, в кінцевому рахунку, більше прибутку отримає підприємство, і навпаки. Звідси висновок про необхідність прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення зростання обсягу виробництва продукції на основі відновлення роботи зупинених підприємств, технічного переозброєння та підвищення ефективності виробництва.
Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Всупереч прямо пропорційної зв'язку впливу обсягу реалізації товарної продукції на рівень прибутку, зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості зворотний. Чим нижча собівартість продукції, що продається, визначається рівнем витрат на її виробництво і продаж, тим вищий прибуток, і навпаки.

2 практична частина
2.1 розрахунок собівартості виготовлення лікарського препарату
Якість лікарських засобів вітчизняного виробництва досить висока. Проте всі вони не відповідають потребам споживачам через незручну, неякісної упаковки. Це відноситься до багатьох лікарських препаратів і засобів, які найчастіше використовуються населенням України. У рівній мірі це відноситься і до лікарського препарату «Сонорін».
Упаковка, яка використовується вітчизняним підприємством - це скляна баночка на 50 таблеток. Саме ця упаковка дуже впливає на рішення покупця - придбати ліки або відмовитися.
Підприємство з виготовлення лікарських засобів придбало автомат для виготовлення упаковки РК-557, але не використовувало його на повну потужність. Це було пов'язано з відсутністю необхідного пакувального матеріалу.
Враховуючи потреби споживачів лікарських засобів, конкуренцію і витрати на упакування підприємством була знайдена можливість для закупівлі пакувальних матеріалів. Було укладено договір на поставку полівініл-хлоридної плівки за ціною 7,0 грн. за 1 кг. Норма витрати плівки на 50,0 тис. таблеток складає 1.34 кг. Фольга алюмінієва надрукована лакована буде поставлятися з Росії (м. Санкт-Петербург) за ціною 18,0 грн. / кг. Норма витрати на 50,0 тис. таблеток складе 0,29 кг. Необхідно визначити повну собівартість виготовлення 50,0 тис. таблеток «Сонорін» (калькуляційна одиниця) до і після заміни старої упаковки на нову, більш зручну.
Дані за витратами на стару і запропоновану упаковку і витрати на виготовлення препарату наводяться в таблицях 1-3.

Таблиця 1
Вихідні дані по старій упаковці на 50 тис. таблеток
№ п / п

Найменування

Одиниця виміру

Норма витрат

Ціна, грн. / од.

Загальна сума
1.

Скляна банка
штук
1010
0,07
70,7
2.

Сода кальцій-ваних

кг.
0,40
1,43
0,57
3.

Пластмасові кришки

штук
1010
0,02
20,2
4.

Прокладки

штук
1010
0,02
20,2
5.

Вата

кг.
0,03
9,80
0,29
6.

Етикетки

штук
1010
0,02
20,2
7.

Коробка для баночки

штук
1010
0,13
131,3
8.

Клей

кг.
0,05
3,00
0,15
9.

Коробка

штук
12
0,13
1,56
10.

Стрічка клейова
кг.
0,50
6,50
3,25

РАЗОМ


21,12
268,42


Т Абліцов 2

Дані по новій упаковці на 50 тис. таблеток

№ п / п

Найменування
Одиниця виміру
Норма витрат
Ціна, грн. / од.
Загальна сума
1.

Клей

кг

0,05

3,00

0,15
2.

Коробка

штук

12,00

0,13

1,56
3.

Поліетиленова стрічка

кг

1,34

7,00

9,38
4.

Алюмінієва фольга

кг

0,29

18,00

5,22
5.

Стрічка клейова

кг

0,50 *

6,50

3,25

РАЗОМ


34,63
19,56

Т Абліцов 3

Витрати на виготовлення препарату «Сонорін» на 50 тис. таблеток


п / п
Найменування
Одиниця вімірювання
Норма витрати
Ціна, грн. / од. (Базовий вариант)
Загальна сума, грн.
1.
Таблетмасса "Сонорін"
кг
24,15
113,00
2728,93
2.
Кальцій стеарат
кг
0,85
3,50
2,97
3.
Миючі засоби
кг
0,50
2,50
1,25
4.

Енерговитрати






125,00
5.
Транспортно-заготівельні витрати



52,25
6.
Заробітна плата



23,43
7.
Відрахування



11,94
8.

Витрати на утримання устаткування



12,57

9.

Общепроізводстввенние витрати






73,70

10.

Адміністративні витрати






150,00

11.
Витрати на збут



60,00

РАЗОМ



3242,065
 


Розрахунок потрібно провести в такій послідовності:
- Визначення повної собівартості виготовлення 50 тис. таблеток «Сонорін» зі старою і новою упаковкою;
- Порівняти витрати на виготовлення 50 тис. таблеток препарату за цим упаковок (старої і запропонованої);
- Розрахувати розмір прибутку, яка буде отримана по кожній калькуляційної одиниці (50 тис. таблеток) з умовою, що ціни продажів - 80 коп. за 10 штук таблеток;
- Визначити рівень рентабельності препарату «Сонорін», порівняти і зробити відповідні висновки.
Розраховуємо повну собівартість "Соноріна" зі старою упаковкою, шляхом складання сумарних витрат на виробництво самого препарату і витрат на стару упаковку:
3242,065 + 268,48 = 3510,491 грн.
Аналогічно розраховуємо собівартість із використанням нової упаковки:
3242,065 + 19,56 = 3261,625 грн.
Твір ціни ліків та обсягу продажів дозволяє дізнатися виручку від подаж:
0,8 * 5000 = 4000 грн.
Прибуток становить різницю між виручкою і повною собівартістю лікарського засобу, відповідно:
використовуючи стару упаковку:
4000 - 3510,491 = 489,509 грн.
- Використовуючи нову упаковку:
4000 - 3261,625 = 738,375 грн.
Рентабельність "Соноріна" - це відношення прибутку отриманого від реалізації 50 тис. таблеток до їх собівартості:
- В старій упаковці:
489,509 / 3510,491 = 0,139
- В новій упаковці:
738,375 / 3261,625 = 0,226
Таким чином, рентабельність склала 13 коп. і 22 коп. на 1 грн. препарату з використанням старої інів упаковок відповідно.

2.2 рекомендації
На основі розрахованих показників можна зробити висновок, що виробникові лікарського засобу «Сонорін» доцільно і вигідно впровадити у виробництво препарату нову упаковку. Оскільки собівартість лікарського препарату з використанням старої упаковки состовляет 3510,49 грн., Але після впровадження нової упаковки собівартість знизилася до 3261,63, а отже зросла прибуток, і від реалізації 50 тис. таблеток склала 738,38 грн., Що на 248 , 87 грн. більше отриманого прибутку від реалізації такої ж партії ліки, але в старій упаковці. Що є основною складовою частиною прибутку підприємства. Прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючого суб'єкта. Вона синтезує в собі фінансові результати роботи підприємства від різних сфер діяльності (операційної, іншої операційної, фінансової та інвестиційної, позареалізаційних операцій).
Такий висновок можна зробити проаналізувавши значення рентабельності виробництва лікарського засобу «Сонорін» зі старою і новою упаковками. У результаті впровадження запропонованої упаковки рентабельність зросла з 13 до 22 копійок на одну гривню товарної продукції, що також явно говорить про вигідність проведення удосконалення упаковки лікарського препарату «Сонорін».
Аналізуючи ситуацію на ринку, а точніше потреби споживачів, які на даний момент часу не задоволені якістю і зручністю упаковки багатьох лікарських препаратів вітчизняного виробництва, в тому числі існуючої упаковкою «Соноріна». Можна зробити поргноз на те, що збільшиться попит на лікарський засіб «Сонорін» у новій модернізованій упаковці. Отже можна припустити можливість розширення основного виробництва, а отже можливість отримання більшого прибутку для підприємства.

список літератури


1. Закон України "Про підприємства в Україні" До України, 1991. -32с
2. Закон України "Про власність" До України, 1991-16с
3. Закон України "Про підприємництво" До України, 1991-30с
4. Закон України "Про Інвестіційну Діяльність" / / Відомості Верховної Ради України -1991 - № 47-З 1351-1359
5. Закон України "Про господарські товариства" від 19.03.91г № 1576-XII / / Відомості Верховної Ради -1991 - № 49 - З 682
6. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 281294г № 334/94-ВР / / Відомості Верховної Ради -1995 № 4-З 28
7. Закон України "Про податок на додану вартість" від 030497г № 168/97-ВР / / Відомості Верховної Заради -1997 - № 21-З 156
8. Закон України "Про внесення змін до Закону України" Про оподаткування прибутку підприємства "/ / Урядовий кур'єр, 1997 - № 105 - 106
9. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового соціального страхування" / / Урядовий кур'єр, 2001 - № 34
10. Наказ Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 № 87 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" / / Податки та бухгалтерський облік -1999 - № 20 - квітень - З 9-12
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Харків Інформаційно-виробнича фірма Епсилон, 1999 - № 11 - З 22-28
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" Харків Інформаційно-виробнича фірма Епсилон, 2000 - З 6 -12
13. Типове положення від 26 квітня 1996 № 473 "Про планування, облік І калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промісловості" / / Відомості Верховної Ради України -1996 - № 50-З 819-830
14. Порядок складання декларації про прибуток підприємства Наказ державної податкової адміністрації України від 8 Липень 1997 № 214 / / Податки та бухгалтерський облік - 1997 - № 35 - вересень - З 13-26
15. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: Підручник 3-тє вид. -М.: Гардарнікі, 2001. - 528 с.
16. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми. - М.: Вища школа, 1994.-280с.
17. Горфинкель В.Я., Купрікова Є.М. Економіка підприємства. - М.: Юніті, 1996. -368 С.
18. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КДЕУ, 2000. - 528 с., Іл.
19. Задковскій І.В. Фінанси підприємств: навч. посібник - 2-е вид., перераб і доп. - К.: Кондор - 2003 - 364 с.
20. Лепейко Т.І. Методологія управління інвестиційними ресурсами фінансового ринку: Монографія. - Харків, 2001. - 304 с.
21. Підприємництво: уч. для вузів / під ред. проф. В.Я. Горфінкеля, проф. Г.Б. Поляка - М: Юніті - Дана, 2001 .- 581 с.
22. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний менеджмент. Підручник, 2-е вид., - М.: ЗАТ "Бізнес-школа" Інтел-Синтез & q
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова | 193.9кб. | скачати

Схожі роботи:
Фінансові ресурси підприємства
Фінансові ресурси підприємства
Фінансові ресурси підприємства 2 Принципи фінансового
Фінансові ресурси підприємства 2 Поняття джерела
Фінансові ресурси підприємства їх формування та ефективне використання
Фінансові ресурси
Фінансові ресурси держави
Фінансові ресурси держави 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru