додати матеріал


Фінансові ресурси

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
  ВСТУП. 3
1Фінансовие ресурси комерційних
підприємств і принципи їх організації
1.1Фінансовие ресурси і фонди як об'єкт фінансових. 5
відносин. 5
1.2.Формірованіе і використання фінансових ресурсів. 8
корпорації. 8
2 АНАЛІЗ фінансово-господарської діяльності
НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БОГАТИР Аксесс Комір»
2 1.Краткая характеристика підприємства. 14
2.2 Експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВАК». 16
2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ «ВАК». 18
ВИСНОВОК. 22
список використаних джерел .. 24

ВСТУП
Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їх специфіка проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери. Фінанси підприємств, будучи частиною загальної, системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.
Фінансове планування тісно пов'язане з плануванням виробничо-господарської діяльності. При адміністративно-командній економіці складання фінансового плану полягала у механічному перерахунку показників виробничого плану у фінансові показники. Ніякої самостійності у підприємств не було: всі норми спускалися "згори".
Але зараз, з розвитком ринкових відносин фінанси стають основним видом ресурсів, саме їх обмеженість починає лімітувати виробництво.
У цих умовах однією з найбільш значущих функцій управління підприємством виступає завдання фінансового планування, тому що фінансове планування поєднує в єдину систему функціонування - виробництво, реалізацію товарів і розвиток бізнесу; заповнює відсутність досвіду у бізнесі та оберігає від грубих помилок.
Метою курсової роботи є розкрити сутність та основні принципи управління фінансовими ресурсами, визначити значимість регулювання фінансами в управлінні держави Республіки Казахстан.
Поняття «фінанси» охоплює велику область економічних відносин, пов'язаних з розподілом суспільного продукту в грошовій формі.
Зовнішній прояв фінансів в економічному житті відбувається у вигляді руху коштів у різних учасників суспільного виробництва. На поверхні явищ це рух представляє передачу грошових сум від одного власника до іншого у вигляді безготівкових або готівкових розрахунків. Ця особливість проявилася в походженні терміна «фінанси», від латинського «finis» - кінець, фініш, закінчення платежу, розрахунок між суб'єктами економічних відносин (спочатку у Давньому Римі - між населенням і державою). Пізніше термін трансформувався в «financia», що застосовувався в широкому сенсі як грошовий платіж, а потім - як сукупність доходів і витрат держави і будь-яких господарських одиниць, їх комплексів.
Ступінь участі окремих економічних категорій на різних стадіях відтворювального процесу неоднакова. Для фінансів вважається загальновизнаним, що їхня дія в найбільшою мірою проявляється на стадії розподілу сукупного суспільного продукту.
Простежити виникнення фінансових відносин можна залежно від сфери їх функціонування - у первинних ланках економіки, тобто у сфері матеріального виробництва - реальному секторі або в діяльності держави як організації, яка регулює суспільну, в тому числі й економічне життя, або в сфері державних фінансів.
Для розуміння сутності фінансів у першому випадку можна взяти за точку відліку у відтворювальному процесі (у цілому або в індивідуальному кругообігу виробничих фондів окремого господарюючого суб'єкта - виробника) момент поділу вартості і почала щодо самостійного руху грошової її форми при реалізації виготовленої продукції. При заздалегідь обумовленому характері виробництва формуються пропорції розподілу реалізованого продукту на елементи, відповідні «с», «v», «m» і утворюються відповідні їм фонди грошових коштів або накопичень цих коштів.
При цьому виділяються фонди оборотних коштів, амортизаційні та інші відрахування (наприклад, на соціальні потреби), фонд оплати праці, прибуток. Надалі відбувається процес перерозподілу згаданих елементів вартості відповідно до встановлених пропорціями, обумовленими нормативами розподілу. Частина отриманого доходу або прибутку відраховується в розпорядження держави для формування його централізованих фондів, інша частина залишається у виробника і використовується на його розсуд.
Якщо частину вартості, відповідна елементу «с» після реалізації продукту, авансується на придбання предметів праці - оборотних фондів (оборотного капіталу), для забезпечення безперервності виробничого процесу, то з елемента «т», крім того, може виділятися частина, що спрямовується на накопичення, тобто на придбання засобів праці - основних фондів (основного капіталу) - найважливішого чинника виробництва, також забезпечує цю безперервність.

1 Фінансові ресурси комерційних підприємств і принципи їх організації
1.1 Фінансові ресурси і фонди як об'єкт фінансових відносин
Фінансова наука розглядає фінанси не тільки як економічну категорію, тобто сукупність специфічних виробничих відносин, але і підкреслює їх матеріальне втілення у вигляді цільових фондів грошових коштів. Ці фонди виступають як речові носії фінансових відносин. Джерела їх формування і самі фонди (інтегруючі ці джерела) представляють собою фінансові ресурси відповідних ланок національного господарства. Таким чином, фінансовими ресурсами є утворені державою, іншими економічними агентами грошові накопичення і грошові фонди при розподілі і перерозподілі валового суспільного продукту і національного доходу.
Основне місце у фінансових ресурсах займають чистий дохід (у формі прибутку, податку на додану вартість, акцизів, митних платежів, відрахувань на соціальні потреби) і амортизаційні відрахування.
Фінансові ресурси відрізняються від фінансових фондів. Фінансовий фонд (накопичення, запас) - цільові грошові кошти, сформовані фінансовими методами, які використовуються на задоволення певних потреб. По-перше, фінансові ресурси мають на увазі джерела грошових коштів, можливості хозоргана або суб'єкта господарювання в освіті таких коштів, тобто «потужність» в цьому відношенні (потенціал). По-друге, фінансові ресурси - це кошти, які «пов'язані» у фондах, тобто цільових «запасах» грошових коштів, а також ті, які ще не мають цільової, спрямованої позначення, не сформовані по фондах. Наприклад, частина грошових коштів не має спочатку фондового характеру - це штрафи, пені, неустойки, одержувані госпорганами за порушення з боку їх господарських партнерів договорів, контрактів та інших умов господарювання. Отримання таких коштів не може бути враховано заздалегідь.
Фінансові ресурси є важливим показником фінансової могутності держави, складаючи близько 56% від валового суспільного продукту. Формуючись у процесі виробництва, розподілу та перерозподілу суспільного продукту і національного доходу, вони представляють собою грошове вираження тієї частини матеріальних ресурсів, яку суспільство спрямовує на кінцеве використання, тобто на відшкодування вибуття основних фондів, забезпечення розширеного відтворення і задоволення загальнодержавних потреб. Чим більше фінансових ресурсів створюється в процесі суспільного виробництва, тим воно ефективніше. Разом з тим від ефективного використання фінансових ресурсів у національному господарстві залежить вирішення проблеми підвищення ефективності всього відтворення і прискорення темпів економічного зростання.
Слід розрізняти в понятті «фінансові ресурси» дві його сторони:
1. У практиці господарювання під поняттям «фінансові ресурси» виступає сукупність доходів і накопичень всіх грошових коштів, наявних у розпорядженні держави, підприємств і так далі в певному періоді, тобто грошові фонди, кредитні ресурси, резерви грошових коштів. Це практичний підхід виходячи з госпрозрахункової практики господарювання. Дійсно, грошові кошти, наявні на певну дату у підприємства на його рахунку в банку, незалежно від того, чи є вони на власні або позикові, становлять усі його реальні фінансові ресурси. Також доходи, накопичення, зосереджені в державному бюджеті, чи є вони результатом первинного або наступного розподілу створеної вартості виступають на кожну конкретну дату як фінансові ресурси держави.
2. Якщо виходити з матеріально-речової і вартісної структури сукупного суспільного продукту (с + v + m), його розподілу і місця в цьому процесі, то поняття фінансові ресурси виглядає по-іншому. Якщо виключити елемент повторного рахунку, то поняття «фінансові ресурси» буде висловлювати частина валового суспільного продукту і національного доходу у вартісній (грошової) формі, яка концентрується безпосередньо у держави та підприємств для виконання покладених на них функцій.
Рух фінансових ресурсів відображається у зведеному фінансовому балансі (балансі фінансових ресурсів та витрат держави). Проте в балансі відбивається і частину кредитних ресурсів.
Джерелами фінансових ресурсів є всі три елементи валового суспільного продукту: «с», «v», «m» (див. схему 1.4). Наприклад, від елемента «с» утворюються: амортизаційні відрахування, відрахування на відтворення природного середовища і мінерально-сировинної бази, платежі, що входять до складу матеріальних витрат у собівартості продукції підприємства. Елемент «v» є джерелом таких фінансових ресурсів, як державні податки з населення, відрахування (податки), на соціальні потреби, надходження за позиками та лотереях. Елемент «т» включає чистий дохід (прибуток), непрямі податки, доходи та надходження від зовнішньоекономічної діяльності (митні збори, плата за митні процедури).
Частина фінансових ресурсів формується комплексно в складі кількох елементів суспільного продукту. Так, з елементів «с» і «v», що на рівні госпорганів відповідає витратам на виробництво і реалізацію продукції, робіт чи послуг, формуються ресурси у вигляді податків, зборів і відрахувань у спеціальні фонди, платежі надрокористувачів - роялті, бонуси, податок на транспортні засоби, державне мито, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів та ін А такий вид, як надходження від приватизації, має джерелом національне багатство, тобто накопичений національний дохід (v + m).
Джерелом фінансових ресурсів держави є також кошти, залучені шляхом державного кредиту.
Важливим фактором зростання фінансових ресурсів є підвищення продуктивності суспільної праці, що виражає відносне збільшення національного доходу в процесі відтворення, а також веде до росту фінансового результату економічної діяльності. З продуктивністю праці тісно пов'язаний інший показник ефективності суспільного виробництва - фондовіддача (капіталовіддача). Підвищення фондовіддачі неминуче відбивається на формуванні фінансових ресурсів, а саме на прирості їх основного джерела - чистого доходу, який збільшується як у результаті приросту обсягу виробництва продукції, так і внаслідок економії поточних витрат (передусім заробітної плати та амортизаційних відрахувань). І навпаки, зниження фондовіддачі зменшує фінансові ресурси.
Другий фактор - це пропорції розподілу валового суспільного продукту на фонд відшкодування матеріальних витрат і вироблений національний дохід. Зниження частки матеріальних витрат у сукупному суспільному продукті-матеріаломісткості - є чинником, що сприяє збільшенню виробленого національного доходу - основного джерела фінансових ресурсів.
На зростання фінансових ресурсів впливає також матеріально-речова структура суспільного виробництва в цілому і промислового виробництва зокрема. Як відомо, норма додаткового продукту по товарах виробничого призначення (перший підрозділ суспільного виробництва) нижче, ніж по товарах і продуктах споживчого призначення, - другого підрозділу (які включають акцизи і володіють більш високою рентабельністю). Крім того, оборот споживчих товарів у відтворювальному циклі відбувається швидше, що за певний проміжок часу, наприклад, звітний рік, дозволить підсумувати одержувані ресурси від декількох обертів. Тому чим вище питома вага і темп розвитку другого підрозділу в суспільному виробництві, тим більше може бути можливий обсяг фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси формуються в централізованому і децентралізованому порядку. У централізованому порядку утворюються ресурси державного бюджету, пенсійних фондів, позабюджетних фондів. Децентралізованими методами формуються фонди споживання господарюючих суб'єктів сфери матеріального виробництва, фонди амортизаційних відрахувань, фінансові резерви і валютні фонди, інші грошові фонди госпорганів.
Основними джерелами фінансових ресурсів у перспективі залишаться грошові накопичення (прибуток, податок на додану вартість, акцизи), доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
Фінансові ресурси, що мають тимчасові джерела, такі, як надходження від приватизації, реалізації державної власності, в міру їх вичерпання будуть зменшуватися. Будуть збільшуватися фінансові ресурси, що мають джерелом спеціальні платежі та податки надрокористувачів: роялті, бонуси.
Подальше збільшення оплати праці, фондів споживання призведе до зростання величини коштів населення, залучених до складу фінансових ресурсів.
Тенденції динаміки обсягу та структури фінансових ресурсів держави свідчать про те, що істотне підвищення ефективності суспільного виробництва в результаті здійснення програми переходу до ринкових відносин призведе до прискорення темпів формування фінансових ресурсів та поліпшення їх структури в напрямку збільшення питомої ваги тих джерел, зростання яких обумовлений інтенсивними факторами .
1.2 Формування та використання фінансових ресурсів корпорації
Фінансові ресурси комерційної організації - це частина грошових коштів у формі доходів і зовнішніх надходжень, призначених для виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворення.
Фінансові ресурси і капітал являють собою головні об'єкти дослідження фінансів підприємства. В умовах регульованого ринку частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно з метою отримання нових доходів підприємства. У цій якості капітал для фінансиста-практика - об'єктивний фактор виробництва. Таким чином, капітал - це частина фінансових ресурсів, задіяних комерційним підприємством в обіг і приносять прибутки від цього обороту. У такому сенсі капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів.
У такому трактуванні принципову відмінність між фінансовими ресурсами і капіталом полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або дорівнювати капіталу малого підприємства. При цьому рівність означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов'язань і всі наявні фінансові ресурси пущені в оборот. Однак це не означає, що чим більше розмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективніше працює комерційна організація.
У реальному житті рівності фінансових ресурсів і капіталу в працюючого підприємства не буває. Фінансова звітність будується так, що різницю між фінансовими ресурсами і капіталом не можна виявити. Справа в тому, що в стандартній звітності представлені не фінансові ресурси як такі, а їх перетворені форми - зобов'язання і капітал. [1]
З визначення фінансових ресурсів випливає, що за походженням вони поділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореної формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства.
Чистий прибуток являє собою частину доходів комерційного підприємства, яка утворюється після вирахування із загальної суми доходів обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків та інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток залишається в розпорядженні організації і розподіляється за рішеннями її керівних органів.
Зовнішні або залучені фінансові ресурси поділяються також на дві групи: власні і позикові. Такий поділ обумовлено формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками у розвиток даної підприємства: як підприємницький або як позичковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позичкового капіталу - позикові кошти.
Підприємницький капітал являє собою капітал, вкладений (інвестований) у різні підприємства з метою отримання прибутку і прав на управління фірмою.
Позичковий капітал - це грошовий капітал, наданий у борг на умовах повернення і платності. На відміну від підприємницького капіталу позичковий не вкладається в підприємство, а передається йому в тимчасове користування з метою одержання відсотка.
Всі фінансові ресурси підприємства як внутрішні, так і зовнішні в залежності від часу, протягом якого вони знаходяться в розпорядженні підприємства, діляться на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік). Цей поділ є досить умовним, а масштаб тимчасових інтервалів залежить від фінансового законодавства країни, правил ведення фінансової звітності.
У грошовій формі капітал комерційного підприємства тривалий час залишатися не може, оскільки він повинен заробляти нові доходи. Перебуваючи у грошовій формі у вигляді залишків грошових коштів у касі організації, або на її розрахунковому рахунку, у банку вони не приносять доходів або майже не приносять. Перетворення капіталу з грошової форми в продуктивну називається фінансуванням.
Розрізняють дві форми фінансування: зовнішнє і внутрішнє. Такий поділ обумовлено жорстким зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу підприємства з процесом фінансування. Характеристика видів фінансування підприємства представлена ​​в таблиці 1.
Таблиця 1
Структура джерел фінансування комерційної організації
Види фінансування
Зовнішнє фінансування
Внутрішнє фінансування
Фінансування на основі власного капіталу
1. Фінансування на основі вкладів та дольової участі (наприклад, випуск акцій, залучення нових пайовиків)
2. Фінансування за рахунок прибутку після оподаткування (самофінансування у вузькому сенсі)
Фінансування на основі позикового капіталу
3. Кредитне фінансування (наприклад, на основі позик, позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)
4. Позиковий капітал, що формується на основі доходів від продажів - відрахування в резервні фонди (на пенсії, на відшкодування шкоди природі веденням гірських розробок, на сплату податків)
Змішане фінансування на основі власного і позикового капіталу
5. Випуск облігацій, які можна обміняти на акції, опціонні позики, позики на основі надання права участі у прибутку, випуск привілейованих акцій
6. Особливі позиції, що містять частину резервів (тобто не обкладаються податком поки відрахування)
Власні залучені фінансові ресурси - це базова частина всіх фінансових ресурсів комерційного підприємства, яка базується на момент створення підприємства і знаходиться в її розпорядженні на всьому протязі її життя. Ця частина фінансових ресурсів - статутний фонд або статутний капітал підприємства. Статутний капітал формується за рахунок випуску й наступного продажу акцій, (звичайних, привілейованих) якщо мова йде про акціонерне товариство. За час життя комерційного підприємства його статутний капітал може дробитися, зменшуватися і збільшуватися, у тому числі за рахунок частини внутрішніх фінансових ресурсів підприємства.
Джерелами власних фінансових ресурсів є:
- Статутний капітал (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників);
- Резерви, накопичені комерційним підприємством;
- Інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, пожертвування, благодійні внески та ін.)
При створенні комерційних організації джерелом придбання основних засобів, нематеріальних активів, оборотних коштів був статутний капітал. За рахунок нього створювалися необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Статутний капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.
Статутний капітал комерційної організації формується при первісному інвестуванні коштів. Його величина оголошувалася при реєстрації підприємства, а будь-які коригування розміру статутного капіталу (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових вкладів, прийом нового учасника, приєднання частини прибутку та ін) допускаються лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством та установчими документами.
Фінансування комерційних підприємств у країнах з розвиненою ринковою економікою здійснюється за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Згідно з російським законодавством, в якості зовнішніх джерел фінансування можуть використовуватися цільові банківські вклади, паї, акції, технології, машини, кредити, товарні знаки, інтелектуальні цінності. Основними внутрішніми джерелами залучення коштів є фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви підприємця-інвестора, тобто прибуток, а також амортизаційні відрахування, грошові нагромадження і заощадження підприємців, кошти від страхування діяльності, грошові суми, що одержуються як неустойок, штрафів і т.п. До неформального ринку позичкових капіталів (внутрішнє джерело фінансування) відноситься позика грошей у рідних і знайомих. Цим джерелом користуються понад 70% підприємців у нашій країні.
Коротко опишемо механізм кредитування малих підприємств. Спочатку проводиться відбір представлених у Фонд проектів і програм. На цьому етапі
Функціонування комерційних підприємств і кредитних установ у ринковій економіці, з одного боку, вимагає рішення проблеми вироблення критеріїв платоспроможності позичальника, а з іншого проведення аналізу умов надання кредитів і принципів їхнього використання. Кредитна установа повинна бути впевнена в наявності в кредитованого підприємства коштів для розрахунків, у його здатності до своєчасного погашення кредиту. На підставі даних бухгалтерського балансу можна оцінити, наскільки прибуткова діяльність підприємства і який розмір ризику, прийнятого на себе банком.
При розрахунку кредитоспроможності підприємства використовуються наступні показники його фінансово-господарської діяльності: коефіцієнт фінансового покриття - він характеризує загальну кредитоспроможність підприємства - відношення поточних активів до поточних зобов'язань, коефіцієнт поточної ліквідності - відношення грошових коштів, коштів у розрахунках і оборотних активів підприємства до поточних зобов'язань, коефіцієнт абсолютної ліквідності - відношення коштів підприємства до поточних зобов'язань, коефіцієнт співвідношення власних коштів і залученого капіталу - він характеризує фінансову стійкість підприємства; коефіцієнт оборотних коштів - відношення власних коштів до підсумку балансу.
Клас кредитоспроможності клієнтів визначається шляхом зіставлення значень фінансових коефіцієнтів, отриманих на основі показників балансу, з критеріальним рівнем, характерним для даного класу їхнього рейтингу. Як показники таких рівнів повинні використовуватися середньогалузеві значення фінансових коефіцієнтів.
На підставі представлених досьє клієнтів і їх гарантій комерційним банкам останнім необхідно розробляти власні плани фінансування дрібних і середніх підприємств, встановлюючи обсяг і терміни їхнього кредитування. Можливий наступний порядок надання їм кредитів:
- Складання досьє клієнта;
- Розробка плану фінансування;
- Зіставлення кредиту з результатами діяльності підприємства, якщо позичкою покривається 50-80% його витрат;
- Визначення класу кредитоспроможності підприємства;
- Вибір ставки відсотка за кредит (вона може бути постійною або змінною);
- Розрахунок терміну окупності кредиту;
- Прийняття рішення про термін кредитування;
- Визначення регулярності відшкодування кредиту;
- У разі затримки виконання або невиконання умов контракту - спільні дії по виправленню ситуації.
Стимулювати комерційні банки до посередництва і надання кредитів приватному бізнесу буде поява організації по переобліку позик. [2] Програми такого переобліку привабливі тим, що вони призводять до зростання портфеля позик без зайвого навантаження на власні ресурси банків.
Зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування приватного бізнесу, крім комерційних банків, є приватне або спонсорське фінансування. На Заході нерідко за будь-якої приватної фірмою стоїть велика корпорація, зацікавлена ​​в результатах роботи тих чи інших підприємств, наприклад, венчурних компаній, які беруть на себе ризик конструкторської, технологічної та проектної розробки принципово нових технологій, досвідченого і промислового їх освоєння.
Головний стимул венчурного інвестування - прибуток від приросту вартості акцій компанії. Кредитор розраховує на те, що остання, швидко досягши стадії серійного виробництва нової оригінальної продукції, стане приносити підвищений прибуток. У цьому випадку фінансист, що надав кредит в обмін на акції нової фірми, зможе з великою вигодою реалізувати свою частку її цінних паперів. Незважаючи на те що багато венчурні фірми зазнають невдачі (і відповідно кошту, надані їм, приходиться списувати в збитки), прибуток, отриманий від успішних проектів, з лишком виправдує ризик. Використання венчурного капіталу поки не одержало широкого поширення в російській підприємницькій практиці, хоча вітчизняне законодавство передбачає можливість участі в інвестиційній діяльності як приватних осіб, так і підприємств різних організаційно-правових форм.
Ще одним зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малих підприємств може служити спільне інвестування. Наприклад, у ФРН банками і страховими компаніями створюються спеціальні фірми, що беруть участь у капіталі дрібних і середніх підприємств. Спільне інвестування в нашій країні можливо через договори-підряди по фінансуванню якої-небудь розробки. У залежності від характеру виконуваних робіт і досягнутих між сторонами домовленостей фінансування провадиться шляхом часткової попередньої оплати (авансування) чи передоплати.
Особливий інтерес представляє таке зовнішнє джерело фінансування, як залучення капіталів за допомогою випуску і розміщення акцій та інших цінних паперів за посередництвом інвестиційних інститутів.
Істотним недоліком акціонування як спосіб залучення додаткових коштів є можливість часткової або повної втрати фінансованим підприємством-емітентом самостійності.
Комерційні банки могли б організовувати співробітництво між вітчизняними фінансово-промисловими групами і малим і середнім бізнесом за допомогою контрактних, субпідрядних, орендних відносин. Це дозволило б з'єднати мобільність, гнучкість, ініціативу малого виробництва і міць і вплив великих підприємств. У результаті зросте конкуренція в сфері малого та середнього бізнесу за контракти з корпораціями.
Фінансуванню приватного бізнесу можуть сприяти кредитні програми і численні регіональні, міські, цільові фонди. Оскільки діяльність самих комерційних організацій орієнтована головним чином на місцевий ринок, багато фінансових питань необхідно вирішувати за участю місцевих органів влади. Останні повинні визначити основні напрямки підтримки підприємництва, розробити комплекс необхідних заходів, вишукати матеріально-технічні та фінансові ресурси для їх реалізації за рахунок регіональних джерел. Велику роль в організації фінансування комерційних організацій в регіонах могли б зіграти суспільства взаємного кредиту і торгово-промислові палати, що виступають як гарантів кредиту. Товариство взаємного кредиту - об'єднання страхової організації і банка для фінансування підприємств. Йому надається право робити всі короткострокові банківські операції, крім видачі цільових кредитів, перш за все товарно-комісійні, облік і забезпечення векселів. Названі суспільні структури повинні також давати комерційним банкам міським фондам свої рекомендації з кредитування окремих підприємств після відповідної перевірки їхнього фінансового стану. У цих випадках кредит може видаватися без застави.

2 АНАЛІЗ фінансово-господарської діяльності  
НА ПРИКЛАДІ ТОВ «БОГАТИР Аксесс Комір»  
1 лютому Коротка характеристика підприємства
Згідно з чинним законодавством Республіки Казахстан, а саме Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 30 квітня 1998 року, товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів; учасники товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів. Учасники ТОО є його засновниками.
Компанія «Access Industries Eurasia» LLC виступає в якості одного єдиного засновника ТОВ «ВАК». Таким чином, всі рішення, які стосуються компетенції загальних зборів учасників ТОВ, дана компанія приймає одноосібно. Отже, і заклад. ТОО «Богатир Аксес Комір» відбулося на основі одноосібно прийнятого єдиним засновником рішення, без складання установчого договору, необхідного для створення товариства з кількома учасниками. Державна реєстрація ТОВ «ВАК», здійснювали в загальному порядку в міністерстві юстиції Республіки Казахстан з видачею свідоцтва від 28 січня 1997 року № 2151-1900-ТОО. При цьому в якості установчого документа товариства був представлений статут, також одноосібно затверджений єдиним засновником товариства.
Основні види діяльності ТОВ «ВАК», зумовлені статутом наступні:
- Видобуток вугілля відкритим способом;
- Підготовка розкритих запасів;
- Видобуток і переробка каменю;
- Ремонт і налагодження гірничого та допоміжного обладнання; природоохоронні роботи.
Слід зазначити, що майновий комплекс передано в ТОВ «ВАК» на умовах лізингу, тобто компанія «Access Industries», INC після закінчення терміну дії договору про оренду, може або повернути майно, орендоване нею, або продовжити термін дії договору, або викупити майно за залишковою вартістю.
Аналіз стану ТОО «Богатир Аксес Комір», як і будь-якого іншого підприємства, виконується за допомогою ряду основних показників. Щоб забезпечити достовірність та об'єктивність результатів аналізу, що використовуються дані відображаються у динаміці за кілька років. У нашому випадку, будуть порівнюватися і аналізуватися показники за 2003 і 2004 року.
Таблиця 2 -
Основні показники роботи ТОВ «ВАК»
Найменування показника
од. ізм.
2003 факт тис.тг
2004 факт тис.тг
Відхилення
% 2004р.
до 2003 р.
+, -
%
Видобуток вугілля, всього
тис. тн
33 798,0
28 639,0
-5 159,0
15.3
84.7
Повна собівартість видобутку вугілля
тис. тг
16 055 383,0
13 751 363,0
-2 304 020,0
14.4
85.6
На 1 тонну вугілля, тенге

475
480.2
5.1
1.1
101.1
Обсяг реалізації
тис. тн
33 750.2
28 699,5
-5 080,7
15.1
84.9
Дохід від реалізації
тис. тг
14 478 835,8
14 306 080,5
-172755,3
1.2
98.8
Ціна 1 тонни вугілля, тенге

429
499
70
16.3
116.3
Чисельність за все,
чол.
9115
9042
-73
0.8
99.2
Продуктивність
т / міс
345.3
295.1
-50.2
14.5
85.5
Дані таблиці показують, що обсяги виробництва компанії, тобто обсяг видобутку вугілля в 2004 році скоротився на 15.3% у порівнянні з 2003 роком, що в натуральних виразах становить 5 159,0 тис. тонн, тобто зниження обсягу з 33 798,0 до 28 639,0 тис тонн. Причини невиконання обсягів, встановлених програмою гірських робіт, мають невиробничий характер і пов'язані з проблемами збуту вугілля.
У слідстві зниження обсягу реалізації вугілля на 5 080,7 тис. тонн у 2003 році зменшився дохід від реалізації на 172 755,3 тис. тенге.
Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і як результат обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників. Чисельність персоналу за 2004 році склала 9042 чол, що нижче рівня 2003 року на 73 чол. У 2004 році, внаслідок спаду видобутку вугілля, щоб уникнути зайвих витрат, компанія змушена була скоротити загальну чисельність персоналу на 73 людини в порівнянні з 2003 роком.
Для визначення ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві розраховується показник продуктивності праці. Збільшення продуктивності праці свідчить про раціональне використання наявних трудових ресурсів.
Дані таблиці 3 показують, що продуктивність праці на 1 працівника склала 295.1 тн, що менше в порівнянні з 2003 роком на 50.2 тн або 14.5%.

Таблиця 3 -
Продуктивність праці з урахуванням вивільнених працівників
Показники
од. ізм.
2003р. факт
2004р. факт
Відхилення
+ / -
%
Чисельність
чол
9115
9042
-73
0.8
Продуктивність праці
т / міс.
345.3
295.1
-50.2
14.5
Умовне вивільнення
чол.
292
850
558
191.1
Продуктивність праці, з урахуванням вивільнених
т / міс
357
326.6
-30.4
8.5
Продуктивність праці на 1 працівника з урахуванням вивільнених працівників становила 326.6 тн., Що менше факту минулого року на 30.4 тн. Зниження продуктивності відбулося на 8.5%.
2.2 Експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ
«ВАК»
Сутність експрес-аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства полягає у відборі невеликої кількості найбільш істотних показників. Метою експрес-аналізу є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників.

Таблиця 4
Експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВАК»
Найменування показника
Норма льное ограни чення
Значення показника
Зміна Абсолютна
Базисний період 2003
Звітний період 20О3
1 ОЦІНКА МАЙНОВОГО ПОЛОЖЕННЯ
1. 1 Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства

25 979 937
25 798 584
-181 353
1 .2 Коефіцієнт зносу основних засобів

1.76
1.88
0.12
2 ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ
2. 1 Величина власного оборотного капіталу

-10352587
-10778057

2.2 Коефіцієнт абсолютної ліквідності
> = 0.2 ~ 0.5
0.04
0.02
-0.02
2.3 Коефіцієнт критичної ліквідності

0.20
0.20
0.00
2.4 Коефіцієнт поточної ліквідності
> = 2
0.32
0.31
-0.01
2.5 Частка власного оборотного капіталу в покритті запасів

-5.9
-6
-0.1
3 ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
3. 1 Коефіцієнт незалежності (власності)

0.38
0.37
-0.004
3.2 Коефіцієнт маневреності власного капіталу
> = 0.5
-1.06
-1.13
-0.07
3.3 Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу

1.7
1.7
0
3.4 Коефіцієнт фінансової стійкості
0.9-0.75
0.4
0.4
0
На аналізованому підприємстві сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства склала у 2003 році-25979937 тис. тенге і в 2004 році-25798584 тис. тенге. Зменшення господарських коштів у 2003 році в порівнянні з 2003 роком відбулося на 181 353 тис. тенге.
Важливо встановити не тільки фактичний розмір власного капіталу, а й визначити питома вага його в загальній сумі капіталу. Цей показник в спеціальній літературі носить різні назви (коефіцієнт власності, коефіцієнт незалежності, коефіцієнт автономії), але суть його одна: по ньому судять, наскільки підприємство незалежно від позикових коштів і здатне маневрувати власними коштами.
Коефіцієнт незалежності визначається відношенням власного капіталу до всього авансованого капіталу.
Зростання його свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах.
Західні економісти вважають, що коефіцієнт незалежності бажано підтримувати на досить високому рівні. Це дає можливість підтримувати стабільну структуру джерел коштів. Саме такій структурі віддають перевагу інвестори і кредитори. Чим більше у підприємства власних коштів, тим легше йому забезпечити безперебійну роботу і впоратися з умовами ринку. Тому найбільш далекоглядні підприємці прагнуть нарощувати суму власного капіталу шляхом створення різного роду резервних фондів і прямого зарахування до статутного капіталу нерозподіленого доходу. На аналізованому підприємстві коефіцієнт незалежності дорівнює: у 2003 році-0, 38 (9 748 582 / 25 979 937) і в 2004 році-0, 36 (9 567 166/25 798 584). Зниження коефіцієнта за аналізований період свідчить про збільшення залежності від зовнішніх джерел фінансування.
2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ «ВАК»
Після того як провели аналіз активів і пасивів підприємства можна провести аналіз фінансової стійкості підприємства. Це здійснюється за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Але спочатку необхідно визначити тип поточної фінансової стійкості підприємства. Розрахувавши за формулами величини джерел покриття запасів і порівнявши їх між собою, складемо наступну таблицю. Тип фінансової стійкості, зазначений у таблиці 5, характеризується як нормальна фінансова стійкість.
Таблиця 5
Визначення типу фінансової стійкості підприємства
Показники
Значення
2003
2004
зміна
Величина покриття запасів і витрат (ПЗ)
5521,095
9539,91
+ 4018,815
Власні оборотні кошти (ВОК)
4126,41
4598,1
+ 471,69
Нормальний джерело формування запасів (ИФЗ)
8387,55
11505,24
+ 3117,69
Тип фінансової стійкості
СОС <ПЗ <ИФЗ
СОС <ПЗ <ИФЗ
Тобто, це відповідає тому положенню, коли підприємство успішно функціонує і для покриття запасів використовує "нормальні" джерела коштів, тобто власні та залучені, а їх співвідношення далі визначається за допомогою коефіцієнтів розрахунковим шляхом. Коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість підприємства розраховуються за формулами, потім результати оформляються в таблицю.
Таблиця 6 -
Коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість підприємства
Показники
2003
2004
Зміна
1
2
3
4
Коефіцієнт співвідношення власних, залучених коштів (U1)
0,94
1,30
+ 0,36
Коефіцієнт концентрації власного капіталу (U2)
0,51
0,43
- 0,08
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (U3)
0,49
0,57
+ 0,08
Коефіцієнт фінансової незалежності (U4)
0,51
0,43
- 0,08
Коефіцієнт фінансової залежності (U5)
1,94
2,30
+ 0,36
Коефіцієнт маневреності власного капіталу (U6)
0,74
0,64
- 0,1
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень (U7)
0,09
0,08
- 0,01
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (U8)
0,02
0,03
+ 0,01
Коефіцієнт фінансової стійкості (U9)
0,53
0,45
- 0,08
Коефіцієнт фінансової незалежності в частині формування запасів (U10)
0,72
0,46
- 0,26
По таблиці 6 можна зробити наступні висновки: по-перше, показник співвідношення власних і залучених коштів показує, що в 2003 р. на кожен тенге власних коштів, вкладених в активи підприємства припадає 94 тіина позикових коштів, а в 2004 р. відповідно - 1, 3 тенге., що перевищує нормативний рівень на 30 тіин. Таке зростання показника (на 38,3%) свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів і зовнішніх інвесторів. Але, як було сказано вище, це пов'язано з незавершеним будівництвом, тобто не можна конкретно стверджувати про зниження фінансової стійкості підприємства. Підтвердженням даної ситуації є значення показника концентрації власного капіталу, його значення зменшилося за два роки на 15,69% - це показує посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів, причому значення показника у 2003-2004 рр.. менше норми. Логічно, що значення показника концентрації залученого капіталу збільшилося на 16,33%, оскільки сума двох останніх показників повинна бути дорівнює 1.
По-друге, розрахунок показника фінансової незалежності показує, що питома вага власних коштів у загальній сумі джерел фінансування в 2003-2004 рр.. знизився на 15,69%, що нижче нормативного значення, - це вказує на посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. З даним показником пов'язаний показник фінансової залежності, динаміка якого означає збільшення частки позикових коштів. Хотілося б відзначити, що за рахунок власних коштів підприємство формує відповідно 72% і 46% запасів у 2003-2004 рр.. Це видно з розрахунку показника фінансової незалежності в частині формування запасів. Ще раз підтверджує таку ситуацію розрахунок показника довгострокового залучення позикових коштів, тобто його зростання в динаміці.
По-третє, розрахунок показника маневреності власного капіталу, його зниження в динаміці за 2003-2004 рр.. на 13,51% показує зменшення тієї частки активів, яка капіталізована. Також відзначимо, що за допомогою показника структури довгострокових вкладень визначили, що 8% і 2% власного капіталу профінансована зовнішніми інвесторами, а зменшення показника в динаміці - позитивна тенденція.
По-четверте, з розрахунку показника фінансової стійкості видно, що 53% і 45% активів підприємства фінансується за рахунок стійких джерел. Але ці значення все ж таки менше норми. Все це говорить про недостатню стійкості підприємства в період 2003-2004 рр..
Одним з напрямком аналізу ділової активності є забезпечення темпів його зростання і рівень ефективності використання ресурсів підприємства. По таблиці 7 можна зробити висновки. По-перше, по групі загальних показників оборотності активів можна сказати наступне: розрахунок коефіцієнта трансформації показує, що кожна одиниця активів у 2003-2004 рр.. принесла 1,13 і 1,78 тенге реалізованої продукції, з іншого боку він показує, що за рік повний цикл виробництва та обігу, що приносить прибуток, відбувається 1,13 і 1,76 разів. Крім цього ріст показника в динаміці свідчить про велику зношеність основних засобів.
Зростання швидкості обороту всіх оборотних коштів (з розрахунку показника оборотності мобільних засобів) склав 58,21% в 2004 р. в порівнянні з 2003 р.

Таблиця 7 -
Коефіцієнти, що характеризують ділову активність підприємства
Показники
2003
2004
зміна
Коефіцієнт загальної оборотності авансованого капіталу (ресурсоотдачи) або коефіцієнт трансформації (D1)
1,13
1,78
+ 0,65
Коефіцієнт оборотності мобільних засобів (D2)
1,34
2,12
+ 0,78
Коефіцієнт віддачі нематеріальних активів (D3)
197,47
316,06
+ 118,59
Коефіцієнт фондовіддачі (D4)
7,42
11,61
+ 4,19
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (D5)
2,55
3,82
+ 1,27
Коефіцієнт оборотності матеріальних засобів (D6) те саме в днях (D7)
2,06
175
3,23
111
+ 1,17
- 64
Коефіцієнт оборотності грошових коштів (D8)
5,53
8,94
+ 3,41
Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках (D9)
Термін оборотності коштів у розрахунках (D10)
13,77
26
21,61
17
+ 7,84
- 9
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (D11)
Термін оборотності кредиторської заборгованості (D12)
2,66
135
4,18
86
+ 1,52
- 49
Показник тривалості операційного циклу (D13)
201
128
- 73
Показник тривалості фінансового циклу (D14)
66
42
- 24
Ефективність використання нематеріальних активів за два роки покращилася, тому що збільшилося число оборотів на 118,5 обертів, про що говорить зростання в динаміці показника віддачі нематеріальних активів. А ефективність використання основних засобів підприємства відображає показник фондовіддачі, причому відбулося зростання показника з на 4,19 оборотів. Це може бути досягнуто або через підвищення обсягу реалізації продукції або за рахунок більш високого технічного рівня основних засобів; це говорить про зменшення витрат звітного періоду.
По-друге, за групою показників управління активами: розрахунок показника оборотності власного капіталу показує, з фінансової точки зору, що швидкість обороту вкладеного капіталу склала 2,55 і 3,82 обороту в період. Таке значення показника і його зростання в динаміці (на 49,8%) означає перевищення рівня реалізації над вкладеним капіталом, а це тягне за собою зростання кредитних ресурсів і можливість досягнення рівня, де кредитори починають брати участь у справі більше, ніж власники. Розрахунок показника оборотності матеріальних засобів показує, що число оборотів запасів і витрат склало в 2003 р. - 13, 77, а в 2004 р. - 21,61, що забезпечило скорочення терміну оборотності матеріальних коштів на 9 днів. А при розрахунку показника оборотності грошових коштів встановили, що швидкість обороту грошових коштів за два роки виросла на 61,66%. Зростання показника оборотності коштів в розрахунках в 2003 р. на 56,94% показує розширення комерційного кредиту, що надається підприємством, а значення цього ж показника в днях каже, що в середньому дебіторська заборгованість перетворювалася на грошові кошти протягом періоду відповідно в 2003-2004 рр. . повних 13 і 21 разів. У свою чергу, розрахунок показника оборотності кредиторської заборгованості показує розширення комерційного кредиту, наданого підприємству в 2003 р. на 57,14%, а значення його в днях показує, що в середньому для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства буде потрібно на 49 днів менше в 2004 р., ніж у 2003р.
По-третє, динаміка показника тривалості операційного циклу говорить про скорочення тривалості операційного циклу на 73 дні, а динаміка показника тривалості фінансового циклу - про скорочення тривалості фінансового циклу на 24 дні. Це, загалом характеризується як позитивна тенденція, тому що відбувається збільшення термінів оборотності активів підприємства.

ВИСНОВОК
Важливим фактором зростання фінансових ресурсів є підвищення продуктивності суспільної праці, що виражає відносне збільшення національного доходу в процесі відтворення, а також веде до росту фінансового результату економічної діяльності. З продуктивністю праці тісно пов'язаний інший показник ефективності суспільного виробництва - фондовіддача (капіталовіддача). Підвищення фондовіддачі неминуче відбивається на формуванні фінансових ресурсів, а саме на прирості їх основного джерела - чистого доходу, який збільшується як у результаті приросту обсягу виробництва продукції, так і внаслідок економії поточних витрат (передусім заробітної плати та амортизаційних відрахувань). І навпаки, зниження фондовіддачі зменшує фінансові ресурси.
Другий фактор - це пропорції розподілу валового суспільного продукту на фонд відшкодування матеріальних витрат і вироблений національний дохід. Зниження частки матеріальних витрат у сукупному суспільному продукті-матеріаломісткості - є чинником, що сприяє збільшенню виробленого національного доходу - основного джерела фінансових ресурсів.
На зростання фінансових ресурсів впливає також матеріально-речова структура суспільного виробництва в цілому і промислового виробництва зокрема. Як відомо, норма додаткового продукту по товарах виробничого призначення (перший підрозділ суспільного виробництва) нижче, ніж по товарах і продуктах споживчого призначення, - другого підрозділу (які включають акцизи і володіють більш високою рентабельністю). Крім того, оборот споживчих товарів у відтворювальному циклі відбувається швидше, що за певний проміжок часу, наприклад, звітний рік, дозволить підсумувати одержувані ресурси від декількох обертів. Тому чим вище питома вага і темп розвитку другого підрозділу в суспільному виробництві, тим більше може бути можливий обсяг фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси формуються в централізованому і децентралізованому порядку. У централізованому порядку утворюються ресурси державного бюджету, пенсійних фондів, позабюджетних фондів. Децентралізованими методами формуються фонди споживання господарюючих суб'єктів сфери матеріального виробництва, фонди амортизаційних відрахувань, фінансові резерви і валютні фонди, інші грошові фонди госпорганів.
Основними джерелами фінансових ресурсів у перспективі залишаться грошові накопичення (прибуток, податок на додану вартість, акцизи), доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
У цілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать про проблеми, пов'язаних, перш за все, з поточним оперативним керуванням фінансами на ТОВ «ВАК». Управлінню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль. Це пов'язано з тим, що підприємство існує, порівняно недавно, форми внутріфірмових звітів ще не відпрацьовані. По суті, керування фінансами відбувається на рівні бухгалтерської служби і керівника підприємства. Тому необхідно організувати службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшення фінансового стану відповідно до даних рекомендацій.
Пропозиціями по роботі підприємства є:
- Пошук дешевих кредитних ресурсів;
- Грамотний розподіл прибутку;
- Збільшення дохідної частини активів, комп'ютеризація.
Необхідно дотримуватися "золоте правило підприємства", принцип "фінансового стану термінів": отримання і використання коштів має відбуватися в точно встановлені терміни, капітальні вкладення з тривалим строком окупності повинні фінансуватися за рахунок довгострокових коштів. Поки такий аналіз не став звичайним, дуже важливим і необхідним доповненням до проведених аудиторським перевіркам. Причина тут полягає у відсутності соціального замовлення, нагальної потреби керівництва в точному знанні фінансового стану підприємства та перспектив його розвитку. Ось чому і «іржавіють» в арсеналах економічної науки ефективні аналітичні методи, розроблені вітчизняними та зарубіжними фахівцями.
Залишається сподіватися, що такий стан довго не збережеться і саме життя змусить керівників стати по-справжньому дбайливими і заповзятливими, проявляти винахідливість і життєстійкість, а тому ними з вдячністю буде зустрінута будь-яка розумна рекомендація, використання якої дозволить поліпшити роботу підприємства.
Методичною основою написання даної роботи послужили навчальні посібники з економіки, фінансів, фінансового аналізу, фінансового менеджменту, а також періодична преса Республіки Казахстан.

список використаних джерел
1. Баканов М. І., Шермет А. Д. Теорія аналізу господарської діяльності: Підручник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 1997.
2. Єфімова О. В. Аналіз показників ліквідності. / / Бухгалтерський облік. - 1997 - № 11, с. 27 - 28.
3. Дюсембаев К.Ш Аналіз фінансового стану підприємства. А., 1999
4.Ігнатущенко М., Бєляєв А., Ізотова Є. Оцінка фінансового стану клієнта при підготовці аудиторського висновку. / / Аудит. - 1998 - № 10.
5. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз: управління капіталом, вибір інвестицій, аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1994, с. 86 - 196.
6. Крейнина М. Н. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. - М.: АТ "ДІС", МВ - Центр, 1994.
7. Петров В. В., Ковальов та ін Як читати баланс - 2-е вид. - М.: Фінанси і статистика, 1994.
8. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мн.: ІП "Екоперспектіва", 1998, с. 409 - 485.
9. Теорія економічного аналізу. / Под ред. Шермета А. Д. - М.: Прогрес, 1982.
10. Учалова О. Аналіз підприємства \ \ Фінанси Казахстану 2001р № 5
11. Форкуддінов Р.Ж. Управління фірмою \ \ Фінанси Казахстану 2000 р № 2
12. Фащевський В. М. Про аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства. / / Бухгалтерський облік. - 1997 - № 11, с. 27 - 28.
13. Шермет А. Д., Сайфулін Р. С. Методика фінансового аналізу підприємства. - М.: ИНФРА-М, 1996, с. 72 - 75.


[1] Литвин М.І. Управління фінансами підприємства. Фінансовий менеджмент.2002 № 6.
[2] Фінанси підприємств: Підручник для вузів / Н.В. Колчина, Г.Б. Поляк, Л.П. Павлова та ін; Під ред. проф Н.В. Колчин. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 447с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
203.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансові ресурси підприємства
Фінансові ресурси країни
Фінансові ресурси підприємства
Фінансові ресурси суспільства
Фінансові ресурси підприємства 2
Фінансові ресурси держави 2
Фінансові ресурси підприємства 2
Фінансові ресурси держави
Фінансові ресурси та чинники їх росту
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru