Фінансові результати діяльності підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Мордовський ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Н.П. Огарьова

Факультет економічний

Кафедра економіки і логістики

До У Р З Про У А Я Р А Б Про Т А

Фінансові результати діяльності підприємства
Автор курсової роботи Є.Ю. Звонова
Спеціальність 340100 «Управління якістю»
Позначення курсової работи__ КР-2069965-ЕУО-5-03
Керівник курсової роботи _ Є.А. Ляманова
                  

Оцінка ____________
                                              

Саранськ 2004


Мордовський ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Н.П. Огарьова

Факультет економічний

Кафедра економіки і логістики

Завдання на курсову роботу
Студентки Звоновой Є.Ю. група 216
1. Тема: «Фінансові результати діяльності підприємства»
2. Термін подання роботи до захисту ____________________
3. Вихідні дані для наукового дослідження: роботи вітчизняних зарубіжних вчених-економістів, первинні документи підприємства
4. Зміст курсової роботи
4.1. Фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкта.
4.2. Аналіз фінансових результатів ВАТ «Sun Interbrew»
4.3. Резерви підвищення фінансових результатів діяльності підприємства.
5. Перелік графічного матеріалу 1 таблиця 5 рисунків
Керівник роботи Є.А. Ляманова
Завдання до виконання прийняв ________ ____________
дата підпис
Реферат
Курсова робота містить 62 сторінки, 1 таблицю, 5 рисунків, 22 використаних джерел.
Рентабельність, прибуток, аналіз, дохід, збиток, ефективність, показник, формування.
Об'єкт дослідження: фінансові результати діяльності ВАТ «Sun Interbrew».
Мета роботи: вивчення сутності, структури та формування фінансових результатів підприємства.
Методи дослідження: економіко-статистичний аналіз, комплексний аналіз і синтез.
Ступінь впровадження: часткова.
Область застосування: у виробничій діяльності підприємства.
Зміст
Введення
1. Фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкта
1.1. Дохід підприємства, його сутність і значення
1.2. Порядок формування доходів господарюючого суб'єкта
1.3. Механізми утворення та використання прибутку підприємства
1.4. Рентабельність, порядок розрахунку
2. Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ «Sun Interbrew»
2.1. Формування і використання прибутку
2.2. Аналіз динаміки прибутку
2.3. Рентабельність - показник ефективності роботи ВАТ «Sun Interbrew»
3. Резерви підвищення фінансових результатів діяльності підприємства
3.1. Фактори, що впливають на формування фінансових результатів
3.2. Основні способи підвищення фінансових показників
Висновок
Додаток А
Введення
В умовах ринкової економіки ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності виражається у фінансових результатах.
В умовах ринку кожний господарюючий суб'єкт виступає як окремий товаровиробник, який економічно і юридично самостійний. Господарюючий суб'єкт самостійно вибирає сферу бізнесу, формує товарний асортимент, визначає витрати, формує ціни, враховує виручку від реалізації, а отже, виявляє прибуток або збиток за результатами діяльності. В умовах ринку отримання прибутку є безпосередньою метою виробництва суб'єкта господарювання. Реалізація даної мети можлива тільки в тому випадку, якщо суб'єкт господарювання виробляє продукцію (роботи, послуги), які за своїми споживчими властивостями відповідають потребам суспільства. Товариству потрібні не рублеві еквіваленти, а конкретні товарно-матеріальні цінності. Акт реалізації продукту (робіт, послуг) передбачає громадське визнання. Отримання виручки за вироблену і реалізовану продукцію ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію:
Суть діяльності кожного підприємства визначає особливості його функціонування, зміст і структуру активів, особливо основних засобів; формує істотну частину кінцевого фінансового результату.
Таким чином, розгляд питання про сутність і формування фінансових результатів господарюючого суб'єкта є важливим і актуальним в умовах ринкової економіки.
Актуальність даного питання визначає вибір теми і зміст даної роботи.
Метою роботи є вивчення сутності, структури та формування фінансових результатів підприємства.
У відповідності з поставленою метою необхідно вирішити такі завдання:
- Розглянути теоретичні аспекти економічного змісту фінансових результатів.
- Проаналізувати формування фінансових результатів на окремому підприємстві.
- Розробити пропозиції щодо підвищення фінансових результатів діяльності на підприємстві.
Об'єктом дослідження є фінансові результати діяльності ВАТ «Sun Interbrew».
Предметом дослідження є механізм формування та використання фінансових результатів підприємства.
У роботі використовувалися матеріали і дані річних звітів ВАТ «Sun Interbrew».
1. Фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкта
1.1. Дохід підприємства, його сутність і значення
Ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності виражається у фінансових результатах.
Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію: коли виручка перевищує витрати, тоді фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. При рівності виручки і витрат вдається лише відшкодовувати витрати - прибуток відсутній, а отже, відсутня і основа розвитку господарюючого суб'єкта. Коли витрати перевищують виручку, суб'єкт господарювання отримує збитки - це область критичного ризику, що ставить господарюючого суб'єкта в критичне фінансове становище, що не виключає банкрутство. Збитки висвічують помилки, прорахунки у напрямках використання фінансових засобів організації виробництва, управління та збуту продукції.
Прибуток відображає позитивний фінансовий результат. Прагнення до одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, зниження витрат. Це забезпечує реалізацію не тільки цілі суб'єкта господарювання, а й цілі суспільства - задоволення суспільних потреб. Прибуток сигналізує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери.
Прибуток являє собою вироблений і обов'язково реалізований додатковий продукт. Вона створюється на всіх стадіях відтворювального циклу, але свою специфічну форму отримує на стадії реалізації. Прибуток є основною формою чистого доходу (поряд з акцизами і ПДВ).
На величину прибутку, його динаміку впливають фактори як залежні, так і не залежать від зусиль господарюючого суб'єкта.
Фактори внутрішнього середовища вивчаються і враховуються в господарській практиці, на них можна впливати в плані збільшення прибутку. До внутрішніх факторів відносять: рівень господарювання, компетентність менеджера, конкурентоспроможність продукції, зарплату, рівень цін на реалізовану продукцію, організації виробництва і праці.
Практично поза сферою впливу перебувають фактори зовнішнього середовища: рівень цін на споживані ресурси, конкурентне середовище, бар'єри входу, податкова система, державні органи управління, політичні, соціальні, культурні, релігійні та інші.
Величина прибутку залежить від напрямків діяльності господарюючого суб'єкта: виробничого, комерційного, технічного, фінансового та соціального.
Прибуток як результат, фінансової діяльності виконує певні функції. Прибуток відображає економічний ефект, отриманий у результаті діяльності суб'єкта господарювання. Вона складає основу економічного розвитку суб'єкта господарювання. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціального та матеріального характеру трудового колективу. За рахунок прибутку виконуються зобов'язання підприємств (фірм) перед бюджетом, банками та іншими організаціями. Прибуток є не тільки фінансовим результатом, а й основним елементом фінансових ресурсів. Звідси випливає, що прибуток виконує відтворювальну, стимулюючу і розподільчу функції. Вона характеризує ступінь ділової активність і фінансового благополуччя підприємства. За прибутку визначають рівень віддачі авансованих коштів у прибутковість вкладень в активи. [7]
В умовах ринкових відносин суб'єкт господарювання повинен прагнути якщо не до одержання максимальної величини прибутку, то до тієї величиною прибутку, яка забезпечить динамічний розвиток виробництва в умовах конкуренції, дозволить йому утримати позиції на ринку даного товару, забезпечити його виживання. Рішення даних завдань передбачає не лише знання джерел формування прибутку, але й визначення методів оптимального їх використання. Управління прибутком виступає в якості одного з двох базових напрямів фінансової політики і ставить своїм завданням максимізацію доходів за наявними джерелами фінансових результатів з одночасним розширенням загальної номенклатури цих джерел.
Отримання прибутку можливе за рахунок монопольного становища або унікальності продукту на ринку того чи іншого товару. Реалізація даного джерела можлива за рахунок постійного оновлення продукту і утримання частки виробництва і збуту. Однак слід враховувати вплив таких факторів, як зростаюча конкуренція з боку інших суб'єктів господарювання та антимонопольна політика держави.
Отримання прибутку, що стосується практично всіх підприємств і фірм, пов'язане з виробничою і підприємницькою діяльністю. Реалізація даного джерела можлива при відповідних умовах сьогоднішнього дня маркетинговим дослідженням ринку. Величина прибутку в даному випадку залежить від правильності вибору бізнесу, від створення конкурентоспроможних умов продажу товарів, від обсягів виробництва, від величини і структури витрат виробництва.
У сучасних умовах найважливішим джерелом збільшення прибутку є інноваційна діяльність. Реалізація даного джерела передбачає постійну роботу щодо зміни споживчих властивостей продукції, робіт і послуг.
1.2. Порядок формування доходів господарюючого суб'єкта
Основним аспектом при формуванні та оподаткування прибутку підприємства слід вважати відповідь на наступне запитання: які кошти, отримані підприємством при його створенні і в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, як у грошовій, так і в матеріально-речовій формі, слід вважати доходами, що підлягають обкладенню податком на прибуток, і які витратами, що зменшують прибуток підприємства.
Склад доходів і витрат підприємства для цілей оподаткування в Росії визначається Податковим кодексом Російської Федерації (ч. II, глава 25), який передбачає детальну групування доходів і витрат, що розглядається нижче.
Доходи підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, іншого майна та майнових прав є джерелом покриття витрат по виробництву і реалізації продукції та позареалізаційних витрат і отримання прибутку підприємством.
До доходів підприємства належать визначаються на підставі первинних документів і документів податкового обліку доходи від реалізації та позареалізаційні доходи.
Рис 1.1 - Склад доходів підприємства
Доходи підприємства
Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг
Виручка від реалізації майна та майнових прав
Позареалізаційні доходи


Доходами від реалізації визнаються виручка від реалізації товарів, робіт, послуг, виручка від реалізації майна (включаючи цінні папери) і майнових прав, що визначається виходячи з усіх надходжень, пов'язаних з розрахунками за реалізовані товари та майно або майнові права і виражених у грошовій або натуральній формах .
Позареалізаційними доходами зізнаються доходи, не зазначені в доходах від реалізації, зокрема, доходи:
- Від пайової участі в інших організаціях;
- Від операцій купівлі-продажу інвалюти, які виникають, коли курс вище або нижче офіційного курсу інвалюти до рубля РФ, установленого ЦБ РФ на дату укладення угоди;
- У вигляді штрафів, пені, санкцій за порушення договірних зобов'язань та сум відшкодування збитків та шкоди;
- Від здачі майна в оренду або суборенду;
- Від надання в користування прав на результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації, патентів на винаходи, промислові зразки та інші види інтелектуальної власності;
- У вигляді відсотків, отриманих за договорами позики, кредиту, банківського рахунку, банківського вкладу, а також з цінних паперів та інших боргових зобов'язаннях;
- При одержанні безоплатно майна, робіт, послуг, причому оцінка доходів здійснюється виходячи з ринкових цін;
- У вигляді доходу, що розподіляється на користь підприємства за його участі в простому товаристві;
- У вигляді доходу минулих років, виявленого у звітному періоді;
- У вигляді позитивної курсової різниці, отриманої від переоцінки майна, вимог і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті, у тому числі по валютних рахунках в банках;
- У вигляді позитивної різниці, отриманої від переоцінки майна, виробленої з метою доведення вартості такого майна до поточної ринкової ціни;
- У вигляді сум кредиторської заборгованості та зобов'язань перед кредиторами, списаних у зв'язку із закінченням терміну позовної давності чи з інших підстав;
- У вигляді доходів, отриманих від операцій з фінансовими інструментами термінових угод;
- У вигляді вартості надлишків товарно-матеріальних цінностей, ви явлені в результаті інвентаризації.
Виручка від реалізації продукції є важливим чинником формування фінансових результатів діяльності підприємства, тому важливо грамотно її визначати. Існують два методи її визначення.
1.Кассовий метод полягає в тому, що виручка формується в міру її оплати: при безготівкових розрахунках - по мірі надходження коштів за товари на рахунки, а при розрахунках готівкою - по вступі грошових коштів у касу підприємства. Метод застосовується давно і зручний, підприємство може розпоряджатися грошовими коштами, фактично надійшли на рахунок в банку або в касу підприємства.
Метод нарахування, при якому виручка від реалізації продукції визначається в міру відвантаження товарів (виконання робіт, послуг) і пред'явлення покупцю (замовнику) розрахункових документів. Цей метод грунтується на тому, що в момент відвантаження продукції підприємство втрачає право власності на неї. Недоліком даного методу є те, що виручка від реалізації продукції в міру її відвантаження буде врахована в бухгалтерській звітності, підприємство зобов'язане заплатити податки, а реальні грошові кошти на рахунок можуть поступити по різних причинах з великим запізненням або не надійдуть зовсім, наприклад, у зв'язку з банкрутством покупця.
Підприємство самостійно вибирає метод визначення виручки, від реалізації виходячи з умов господарювання і укладених договорів. Однак обраний метод повинен встановлюватися на тривалий термін і відбиватися в обліковій політиці підприємства.
При використанні в системі бухгалтерського обліку та звітності методу нарахування обчислення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) проводиться, відповідно, з раніше настала дати:
- Отримання передоплати (авансу);
- Відвантаження продукції, виконання робіт або надання послуг. При цьому датою відвантаження продукції вважається день передачі відповідного товаророзпорядчого документа, датою виконання робіт або надання послуг вважається день, коли вони були фактично завершені.
Тому існує ряд особливостей при визначенні податкової бази при різних методах визначення виручки від реалізації і доходів підприємства.
Рис. 1.2 - Визначення моменту реалізації і виручки від реалізації продукції та формування фінансових результатів
Методи визначення доходів / витрат
Метод нарахування
Касовий метод
Датою отримання доходу визнається день надходження коштів на рахунки банку та (або) в касу, чи іншого майна
Витрати визнаються у тому звітному (податковому) періоді, в якому вони мали місце, незалежно від фактичної виплати ден. коштів або іншої форми оплати
Витратами визнаються витрати після їх фактичної оплати
Доходи визнаються в тому звітному періоді, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного надходження ден. коштів, іншого майна (робіт, послуг)


Порядок визнання доходів при методі нарахування:
1) доходи визнаються у тому звітному періоді, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного надходження грошових коштів, іншого майна, робіт, послуг та майнових прав (метод нарахування);
2) за доходами, які належать до кількох звітним податковим пери
одам, і у випадку, якщо зв'язок між доходами і витратами не може бути
визначена чітко чи визначається непрямим шляхом, доходи розподіляються підприємством самостійно з урахуванням принципу рівномірності визнання доходів і витрат;
3) для доходів від реалізації датою отримання доходу визнається день
відвантаження товарів, робіт, послуг, майнових прав. Днем відвантаження вважається день реалізації цих товарів, незалежно від фактичного надходження грошових коштів в їх оплату;
4) для позареалізаційних доходів датою отримання доходу визнається дата підписання сторонами акту прийому-передачі майна (приймання-здачі робіт, послуг);
5) при отриманні доходу від реалізації фінансовим агентом послуг
фінансування під відступлення грошової вимоги, а також доходу від
реалізації новим кредитором, який отримав зазначену вимогу, фінансових послуг, дата отримання доходу визначається, як день подальші
щей поступки даної вимоги або виконання боржником даного
вимоги. При поступку підприємством - продавцем права вимоги боргу третій особі дата отримання доходу від відступлення права вимоги визначається як день підписання сторонами акту відступлення права вимоги;
6) за кредитними та іншим аналогічним договорами, укладеними на строк більше одного звітного періоду, дохід визнається отриманим і включається до складу відповідних доходів щоквартально. При цьому дохід визначається підприємством самостійно як частка передбаченого умовами договору доходу, що припадає на відповідний квартал. [5]
Порядок визнання витрат при методі нарахування.
1. Витрати, які вживаються для цілей оподаткування, визнаються такими у тому звітному періоді, до якого вони належать, незалежно від часу фактичної виплати грошових коштів або іншої форми їх оплати. Витрати визнаються у тому звітному періоді, в якому ці витрати виникають виходячи з умов угод (по операціях з конкретними термінами виконання) і принципу рівномірного і пропорційного формування доходів і витрат. При отриманні доходів протягом кількох звітних періодів і коли зв'язок між доходами і витратами не може бути визначена чітко чи визначається непрямим шляхом, витрати розподіляються підприємством самостійно з урахуванням принципу рівномірності визнання доходів і витрат. Витрати підприємства, які не можуть бути безпосередньо віднесені на витрати за конкретним видом діяльності, розподіляються пропорційно частці відповідного доходу в сумарному обсязі всіх доходів підприємства.
2. Датою здійснення матеріальних витрат визнається дата передачі у виробництво сировини і матеріалів - у частині сировини і матеріалів, що припадають на вироблені товари (роботи, послуги), і дата підписання підприємством акту приймання-передачі послуг та робіт - для послуг і робіт виробничого характеру.
3. Амортизація визнається як витрати, щомісяця виходячи з суми нарахованої амортизації.
4. Витрати на оплату праці визнаються як витрати щомісячно.
5. Витрати на ремонт основних засобів визнаються як витрати в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, незалежно від їх оплати.
6. Витрати по обов'язковому і добровільному страхуванню та недержавного пенсійного забезпечення визнаються як витрати в тому звітному періоді, в якому відповідно до умов договору підприємством були перераховані (видані з каси) грошові кошти на оплату внесків.
7. За кредитними і іншим аналогічним договорами, укладеними на строк більше одного звітного (податкового) періоду та не передбачають рівномірний розподіл витрат, витрата визнається здійсненим і включається до складу відповідних витрат щомісяця. При цьому витрата визначається підприємством самостійно як частка передбаченого умовами договору витрати, що припадає на відповідний місяць. Витрата, вироблений у вигляді відсотків або частини накопиченого купонного (процентного) доходу, визнається на дату виплати відсоткового доходу або дату реалізації цінного паперу, в залежності від того що сталося раніше.
Порядок визначення доходів і витрат при касовому методі:
1) організації мають право на визначення дати отримання доходу та
здійснення витрат за касовим методом, якщо в середньому за попередні чотири квартали сума виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) цих організацій без урахування податку на додану вартість та податку з продажу не перевищила 1 млн. руб. за кожний квартал;
2) датою отримання доходу визнається день надходження коштів на
рахунки в банках або в касу, надходження іншого майна та майнових прав (касовий метод);
3) витратами підприємств визнаються витрати після їх фактичної
оплати. Оплатою товару визнається припинення зустрічного зобов'язання підприємством - набувачем зазначених товарів і майнових прав перед продавцем, яке безпосередньо пов'язане з постачанням цих товарів, виконанням робіт, наданням послуг, передачею майнових прав.
При цьому витрати враховуються з урахуванням таких особливостей:
- Матеріальні витрати, а також витрати на оплату праці враховуються у складі витрат у момент списання коштів з розрахункового рахунку підприємства, виплати з каси, а при іншому способі погашення заборгованості - у момент такого погашення;
- Амортизація враховується в складі видатків у сумах, нарахованих за звітний (податковий) період. При цьому допускається амортизація тільки оплаченого підприємством амортизується майна, використовуваного у виробництві;
- Витрати на сплату податків і зборів враховуються у складі витрат у розмірі їх фактичної сплати підприємством. При наявності заборгованості зі сплати податків і зборів витрати на її погашення враховуються у складі витрат у межах фактично погашеної заборгованості і в ті звітні періоди, коли підприємство погашає вказану заборгованість;
- Якщо підприємство, яке перейшло на визначення доходів і витрат за касовим методом, протягом податкового періоду перевищило граничний розмір суми виручки від реалізації, то воно зобов'язане перейти на визначення доходів і витрат за методом нарахування з початку податкового періоду, протягом якого було допущено таке перевищення .
1.3. Механізм формування та використання прибутку підприємства
Прибуток є першочерговим стимулом до створення нових або розвитку вже діючих підприємств. Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу.
Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її
пізнання і раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення та інших економічних важелів
господарювання. Будучи джерелом виробничого і соціального
розвитку, прибуток займає провідне місце у забезпеченні самофінансування підприємств і об'єднань, можливості яких багато в чому визначаються тим, наскільки доходи перевищують витрати.
Внаслідок вищепереліченого «аналіз» прибули на підприємстві сьогодні стає надзвичайно актуальним. Аналіз прибутку дозволяє виявити основні фактори її зростання, ефективне використання ресурсів, потенційні можливості підприємства, а також визначити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на розмір прибутку, порядок його розподілу.
Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності.
Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.
Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.
Прибуток являє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів, як з позитивним, так і негативним знаком.
Як найважливіша категорія ринкових відносин прибуток виконує певні функції.
По-перше, вона є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Показники прибутку є найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. За прибутком визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи підприємства. Прибуток надає також стимулюючий вплив на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва.
По-друге, прибуток має стимулюючою функцією. Її зміст полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні (підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності, створює фінансову базу для самофінансування, розширеного відтворення, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. Вона дозволяє здійснювати капітальні вкладення у виробництво (тим самим, розширюючи і оновлюючи його), впроваджувати нововведення, вирішувати соціальні проблеми на підприємстві, фінансувати заходи щодо його науково-технічного розвитку. Крім цього, прибуток є важливим чинником в оцінці потенційним інвестором можливостей компанії, є показником ефективного використання ресурсів, тобто необхідна для оцінки діяльності фірми та її можливостей у майбутньому.
По-третє, прибуток є одним із джерел формування
бюджетів різних рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і
поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування та задоволення спільних суспільних потреб,
забезпечення виконання державою своїх функцій, державних
інвестиційних, соціальних та інших програм, бере участь у
формуванні бюджетних і благодійних фондів. За рахунок прибутку виконується також частина зобов'язань підприємства перед бюджетом,
банками, іншими підприємствами та організаціями. [5]
Прибуток забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. Тому, перш за все, важливо визначити склад прибутку підприємства. Загальний обсяг прибутку підприємства являє собою валовий дохід. На величину валового доходу впливає сукупність багатьох факторів, що залежать і не залежать від підприємницької діяльності.
Для більш глибокого аналізу прибутку доцільно використовувати дані бухгалтерського обліку, інформацію, яка міститься в первинних документах про фінансові результати діяльності підприємства.
Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб організацій, так і формування доходів Російської держави. Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.
У залежності від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку російської економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів. З розвитком приватизації та акціонування організації мають право використовувати отриманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї її частини, яка підлягає обов'язковим відрахуванням, оподатковуванню й іншим напрямкам відповідно до законодавства.
Таким чином, виникає необхідність у чіткій системі розподілу прибутку перш за все на стадії, що передує утворенню чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств і організацій.
Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:
- Прибуток, одержуваний підприємством в результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як суб'єктом господарювання;
- Прибуток для держави надходить до відповідних бюджетів у
вигляді податків і зборів, розмір яких вони можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх обчислення і внесків до бюджету
встановлюються законодавчо;
- Величина прибутку підприємства, що залишився в його розпорядженні
після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;
- Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині на споживання.
Механізм розподілу прибутку може бути представлений в рис. 1.3.
Рис. 1.3 - Механізм розподілу прибутку
Балансова прибуток
Підприємство
Власники


Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств і організацій. Відзначимо, як коректується балансовий прибуток в процесі розподілу.
Балансова прибуток зменшується на суму прибутку, що обкладається за різними ставками податку на прибуток, виробляються відрахування в резервні або інші аналогічні фонди, виключаються суми прибутку, за якою встановлені податкові пільги.
Що залишилася після цих коригувань балансовий прибуток є об'єктом оподаткування і іменується оподатковуваним прибутком. Після сплати податку залишається так звана чиста прибуток. Цей прибуток знаходиться в повному розпорядженні організації і використовується нею, самостійно.
Сплативши до бюджету відповідний податок з прибутку (за винятком податкових пільг), організація отримує в своє розпорядження що залишилася так звану чисту прибуток. Цей прибуток використовується нею
самостійно і направляється на подальший розвиток підприємницької діяльності. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрями використання власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.
Відповідно до цього, у міру надходження, чистий прибуток організації спрямовується на фінансування НДДКР, а також робіт зі створення, освоєння і впровадження нової техніки, на вдосконалення технології та організації виробництва; на модернізацію обладнання, поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію діючого виробництва . Чистий прибуток є джерелом поповнення власних обігових коштів. Крім прямого спрямування на виробничі потреби, чистий прибуток є джерелом сплати відсотків за кредитами, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів, на придбання основних засобів, а також відсотків за простроченими і відстроченим кредитами. Поряд з фінансуванням виробничого розвитку, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, направляється па задоволення споживчих і соціальних потреб.
Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, організація повинна прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і споживання, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і, разом з тим, стимулювати і заохочувати результати праці своїх працівників.
Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи гроші безпосередньо на фінансування витрат.
Прибуток, що залишається в розпорядженні організації, служить джерелом фінансування не тільки виробничого і матеріального розвитку, а також матеріального заохочення, але і у випадках порушення чинного законодавства - сплати різних штрафів і санкцій. Так, з чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог щодо охорони навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил. При завищенні регульованих цін на продукцію (роботи, послуги) з чистого прибутку стягується незаконно отриманий прибуток.
В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти у зв'язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, - втратою доходів. Тому при використанні чистого прибутку організація вправі створювати фінансовий резерв, т, е. ризиковий (резервний) фонд.
Резервний фонд створюється господарюючими суб'єктами на випадок припинення їх діяльності, для покриття кредиторської заборгованості. Він є обов'язковим для акціонерних товариств, кооперативів, підприємств з іноземними інвестиціями. Акціонерні товариства зараховують до резервного фонду також емісійний дохід, тобто суму різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, виручену при їх реалізації по ціні, що перевищує їх номінальну вартість. Ця сума не підлягає будь-якому використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату відсотків по облігаціях і дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності чистого прибутку для цих цілей.
Розмір резерву повинен складати не менше 15% статутного капіталу. Щорічно резервний фонд поповнюється за рахунок відрахувань, що становлять практично не менше 5% прибутку, що залишається в розпорядженні організації. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків, фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати з розширення виробництва і соціального розвитку, на розробку і впровадження нової техніки і технології, приріст власних оборотних коштів і заповнення їх нестачі, на інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком колективу.
У таблиці 1.1 представлена ​​коротка характеристика розподілу балансового прибутку.
Таблиця 1.1 - Коротка характеристика
розподілу балансового прибутку
Балансова прибуток
Податок на прибуток
Витрати на інші платежі
Чистий прибуток
Дивіденди
Відрахування в резервні фонди
Капіталізована прибуток
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток, спрямований на формування основного і оборотного капіталу
Фонд накопичення та фонд споживання - це фонди спеціального призначення. Вони утворюються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд накопичення являє собою джерело коштів господарюючого суб'єкта, який акумулює прибуток та інші джерела для створення нового майна, придбання основних фондів, оборотних коштів і т.п. Фонд накопичення показує зростання майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення власних його коштів. Разом з тим операція з придбання та створення нового майна господарюючого суб'єкта не зачіпають фонд накопичення. Фонд нагромадження може зменшуватися у випадках:
- Списання витрат, пов'язаних зі створенням нового майна, але за встановленим порядком не включаються до первісної вартості цього майна (на підготовку кадрів);
- Розподілу його між юридичними особами - засновниками;
- Погашення збитку господарюючого суб'єкта, виявленого за результатами роботи за рік.
Фонд споживання представляє собою джерело коштів господарюючого суб'єкта, зарезервований для здійснення заходів щодо соціального розвитку і матеріального заохочення колективу. До фонду споживання перераховуються наступні виплати в грошових і натуральних формах:
- Суми, нараховані на оплату праці (ФОП);
- Доходи (дивіденди, відсотки) по акціях членів трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно господарюючого суб'єкта, нараховані до виплати працівникам;
- Суми наданих господарюючим суб'єктом трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну допомогу.
До трудових і соціальних пільг відносяться:
- Оплата додатково наданих за колективним договором (понад передбачених законодавством) відпусток працівникам, в тому числі жінкам, які виховують дітей;
- Надбавки до пенсій, одноразову допомогу йде на пенсію ветеранам праці;
- Оплата проїздів членам сім'ї працівника до місця використання відпустки і назад;
- Стипендії студентам та учням, направленим господарюючим суб'єктом на навчання у вищі і середні спеціальні навчальні заклади, виплачені за рахунок коштів господарюючого суб'єкта;
- Оплата путівок працівникам та їхнім дітям на лікування, відпочинок, екскурсії та подорожі за рахунок коштів господарюючого суб'єкта;
- Компенсації подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах,
профілакторіях;
- Витрати на погашення позик, виділених працівникам на поліпшення
житлових умов, придбання садових будиночків.
З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бути спрямована на благодійні потреби, надання допомоги театральним колективам, організацію художніх виставок та інші цілі.
Ефективне використання прибутку можливо лише при узгодженості дій системи економічних важелів. При цьому першорядне значення має реалізація продукції.
По-перше, тому що в процесі продажу товарів на ринку відбувається відшкодування витрачених засобів виробництва.
По-друге, реалізація продукції - це той момент, коли вироблений продукт отримує визнання на ринку. Будь-яка затримка в реалізації викликає порушення ритмічності виробництва, а значить веде до зниження ефективності діяльності підприємства.
Так як прибуток відображає результати всіх видів діяльності підприємства - виробничої, невиробничої і фінансової, це означає, що на розмірах прибутку відображаються всі сторони діяльності підприємства.
1.4. Рентабельність, її види і порядок розрахунку
Сенс будь-якої підприємницької діяльності складається в досягненні позитивного економічного ефекту у вигляді абсолютного показника - прибутку чи відносного - рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою фінансового менеджменту підприємств. Чим більше приділяється уваги рентабельності, тим успішніше функціонує підприємство.
Так чи інакше рентабельність являє собою співвідношення доходу і капіталу, вкладеного в створення цього доходу. Пов'язуючи прибуток з вкладеним капіталом, рентабельність дозволяє порівняти рівень прибутковості підприємства з альтернативним використанням капіталу або прибутковістю, отриманого підприємством при подібних умовах ризику. Більш ризиковані інвестиції потребують більш високого прибутку, щоб вони стали вигідними. Так як капітал завжди приносить прибуток, для вимірювання рівня прибутковості прибуток як винагороду за ризик зіставляється з розміром капіталу, який був необхідний для утворення цього прибутку. Рентабельність є показником, що комплексно характеризує ефективність діяльності підприємства.
При його допомозі можна оцінити ефективність управління підприємством, оскільки отримання високого прибутку і достатнього рівня прибутковості багато в чому залежить від правильності і раціональності прийнятих управлінських рішень. Тому рентабельність можна розглядати як один з критеріїв якості управління.
За значенням рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства отримувати достатній прибуток на інвестиції. Для довгострокових кредиторів, інвесторів, які вкладають гроші у власний капітал підприємства, даний показник є більш надійним індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, що визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.
Встановлюючи зв'язок між сумою прибутку і величиною вкладеного капіталу, показник рентабельності можна використовувати в процесі прогнозування прибутку. У процесі прогнозування з фактичними і очікуваними інвестиціями зіставляється прибуток, який передбачається отримати на ці інвестиції. Оцінка передбачуваного прибутку базується на рівні прибутковості за попередні періоди з урахуванням прогнозованих змін.
Крім того, велике значення рентабельність має для прийняття рішень у галузі інвестування, планування, при складанні кошторисів, координуванні, оцінці і контролі діяльності підприємства та її результатів.
Таким чином, можна зробити висновок, що показники рентабельності
характеризують фінансові результати та ефективність діяльності
підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і систематизуються у відповідності з інтересами учасників економічного процесу.
Джерелами для розрахунку коефіцієнтів рентабельності є дані бухгалтерської та фінансової звітності, внутрішніх регістрів бухгалтерського обліку на підприємстві. На жаль, яку публікує бухгалтерська і фінансова звітність не дозволяє точно оцінити рентабельність підприємства, тому що на її основі не можна визначити структуру випускається (реалізованої) продукції, її собівартість і ціну реалізації »структуру позикових коштів і витрати, пов'язані з поверненням позикових коштів з кожного кредиту та позикою, склад і структуру основних фондів, величину їх зносу. Джерелом для розрахунку коефіцієнтів рентабельності служить бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), додаток до балансу (форма № 5).
В економічній літературі різні автори по-різному класифікують показники рентабельності. Однією з таких класифікацій є підрозділ на:
- Показники рентабельності господарської діяльності;
- Показники фінансової рентабельності;
- Показники рентабельності продукції.
Аналіз рентабельності господарської діяльності.
Рентабельність господарської діяльності (R) характеризує норму відшкодування (винагороди) на всю сукупність джерел, викорис вуються підприємством, тобто є відношенням суми доходів вкладників і кредиторів до суми інвестованого ними капіталу:
(1)

де П - сума доходів вкладників і кредиторів;
ІК - сума інвестованого ними капіталу.
Як інвестованого капіталу при оцінці ефективності господарської діяльності необхідно використовувати суму всіх активів, так як їхня загальна величина враховує всі борги підприємства, у тому числі і по експлуатації.
Деякі економісти пропонують із загальної величини активів виключати бездіяльні і надлишкові основні виробничі засоби, обладнання до установки, грошові кошти, нематеріальні активи, тобто кошти, які не сприяють отриманню прибутку. Однак такий підхід є недостатньо виправданим, а показник не широко використовується на практиці. Це пов'язано з тим, що керівництво підприємства має не тільки ефективно використовувати активи у своїй діяльності, але і стежити за складом активів, не створюючи зайвих запасів устаткування, матеріалів і т. д.
При розрахунках рентабельності необхідно мати на увазі, що величина інвестованого в підприємство капіталу змінюється протягом періоду отримання доходу, тому вона повинна визначатися як його середнє значення. При цьому найбільш правильним є розрахунок середньої хронологічної величини інвестованого капіталу.
Необхідно відзначити, що при розрахунках коефіцієнтів рентабельності можуть використовуватися різні показники доходу підприємства: валовий прибуток, чистий прибуток, прибуток від реалізації. Найбільш виправданим підходом при оцінці ефективності господарської діяльності є використання суми чистого прибутку і відсотків, сплачених за користування кредитом. З урахуванням цього основний показник рентабельності господарської діяльності може бути визначений наступним чином:
(2)
,
де R A - рентабельність активів;
ЧП - чистий прибуток;
П р - відсотки, сплачені за користування кредитами;
С н - ставка податку на прибуток у коефіцієнті;
А - середньорічна вартість активів.
Однак визначення рівня рентабельності по даній формулі утруднене тим, що відсотки за користування кредитами включені в собівартість продукції, а не відшкодовуються з прибутку. При проведенні внутрішнього аналізу рентабельності такі розрахунки стають можливими. В умовах відсутності інформації зовнішні суб'єкти аналізу можуть використовувати тільки показник чистого прибутку. Але і чистий прибуток неможливо точно підрахувати за даними поточної звітності, тому що в ній не виділяються платежі в бюджет за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Чистий прибуток можна визначити приблизно, віднімаючи податок на прибуток із прибутку звітного періоду. Отриманий результат має завищене значення, яке може бути уточнено тільки в ході проведення внутрішнього аналізу.
Для характеристики норми відшкодування вартості робочого капіталу як інвестованого капіталу використовується оборотний капітал, тобто:
(3)
,
Крім того, для характеристики ефективності виробничої діяльності розраховується показник рентабельності виробництва. При його розрахунку як інвестованого капіталу використовується вартість виробничих фондів як сума основних виробничих фондів (ОФ) і матеріальних оборотних коштів (МС):
(4)

Якщо в розрахунку використовувати в якості додаткової величини обсяг реалізованої продукції, то формулу рентабельності виробничої діяльності можна представити в наступному вигляді:
(5)

де R ПД - рентабельність виробничої діяльності;
РП - обсяг реалізованої продукції;
ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів;
МС - середньорічна вартість матеріальних оборотних коштів;
П - валовий прибуток.
З наведеної формули випливає, що рентабельність виробничої діяльності залежить від зміни двох факторів:
- Реалізації на карбованець виробничих фондів;
- Прибутку на гривню реалізації.
Перший фактор характеризує ефективність використання виробничих фондів, тобто їх фондовіддачу, виражену через обсяг реалізованої продукції. Другий фактор характеризує рівень рентабельності реалізованої продукції. Визначити вплив перерахованих факторів можна методом ланцюгових підстановок.
Зміна рентабельності за рахунок впливу фондовіддачі з одного рубля виробничих фондів дорівнює:
(6)

Зміна рентабельності виробничої діяльності за рахунок впливу рівня рентабельності реалізованої продукції дорівнює:
(7)

Необхідно відзначити, що кожний з розглянутих факторів є складним, залежним у свою чергу від ряду інших чинників другого порядку. Так, наприклад, реалізація, що приходиться на один карбованець виробничих фондів, залежить від ефективності використання основних фондів і матеріальних оборотних коштів. Зміна рівня прибутку, що припадає на один рубль реалізації, залежить від рівня собівартості і структури асортименту реалізованої продукції, від зміни якості продукції і цін на неї, від результатів іншої операційної і позареалізаційної діяльності підприємства.
Щоб визначити роздільний вплив фондовіддачі основних виробничих фондів і оборотності матеріальних оборотних коштів на рентабельність виробництва, використовується спосіб дольової участі. Відповідно до цього способу відхилення рентабельності звітного періоду від базисного за рахунок зміни реалізації на один рубль фондів розподіляється між фондовіддачею основних виробничих фондів і оборотністю матеріальних оборотних коштів пропорційно зміні їхньої величини з урахуванням зміни обсягу реалізованої продукції.
Зміна друга укрупненого фактора (прибутку, що припадає на один рубль реалізації) також залежить від дії факторів другого порядку. До їх числа відносяться всі чинники, що впливають на зміну валового прибутку, крім зміни обсягу реалізованої продукції. Прибуток, отриманий за рахунок росту обсягу реалізації, не впливає на розмір прибутку, що припадає на один рубль реалізації, тому що зі збільшенням обсягу пропорційно змінюється і валовий прибуток (чисельник розрахункової формули), і реалізація продукції (знаменник формули).
Вплив факторів другого порядку на рентабельність виробництва також визначається способом пайової участі. Вплив на рентабельність розподіляється між факторами пропорційно їхньому впливу на валовий прибуток.
Аналіз фінансової рентабельності:
Фінансова рентабельність характеризує ефективність інвестицій власників підприємства, які представляють підприємству ресурси чи залишають у його розпорядженні всю чи частину належної їм прибутку. Система показників фінансової рентабельності формується як відношення прибутку до різних показників авансованих коштів, з яких найбільш важливими є: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал. Причому:
(8)

ЧП - чистий прибуток;
А - середньорічна вартість всіх активів;
ІК - середньорічна вартість інвестованого капіталу;
СК - середньорічна вартість власного капіталу.
Розбіжність рівнів рентабельності по цим показникам буде характеризувати ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів та інших позикових коштів.
В економічній літературі найбільш часто зустрічається така формула розрахунку фінансової рентабельності (R ф):
(9)

де ЧП - чистий прибуток;
СК - середньорічна вартість власного капіталу.
Необхідно відзначити, що при розрахунках рентабельності вартість власного капіталу повинна розраховуватися саме як середня за період величина, тому що протягом року власний капітал може бути збільшений за рахунок додаткових грошових внесків або за рахунок використання утворюється у звітному році прибутку.
Аналіз рентабельності продукції
Ефективність основної діяльності підприємства з виробництва та реалізації товарів, робіт і послуг характеризується показником рентабельності продукції. Він визначається відношенням прибутку до повної собівартості продукції. Цей показник може бути широко використаний в аналітичних цілях, тому що дозволяє проводити розрахунки, _ співвідносячи різні показники прибутку з різними показниками витрат на продукцію. Наприклад:
(10)

Крім того, на основі показників рентабельності продукції можна проводити внутрішньозаводські і міжзаводські порівняння як по загальному обсягу продукції, так і за окремими їх видами.
Для характеристики рентабельності реалізованої продукції (R РП) прибуток від реалізації (П РП) ділять на повну собівартість реалізованої продукції (С РП):
(11)

Даний показник характеризує реальний розмір прибутку, яку приносить підприємству кожен рубль зроблених витрат по її випуску і реалізації. Іноді при розрахунках даного показника в чисельнику використовують чистий прибуток підприємства. Але на показник рентабельності продукції, розрахований па основі чистого прибутку, впливають чинники, пов'язані з постачальницько-збутової та іншими видами діяльності підприємства. Крім цього, на показник впливає й оподатковування.
Для здійснення контролю не тільки за Собівартістю реалізованої продукції, але і за змінами в політиці ціноутворення розраховують показник рентабельності продажів (R РП) - Він визначається відношенням чистого прибутку (ПП) або прибутку від реалізації (П РП) до суми виручки від реалізації (В РП ):
(12)

За динамікою даного показника підприємство може приймати рішення щодо зміни цінової політики або посилення контролю за собівартістю продукції. Показник можна визначати в цілому по продукції або по окремих її видах.
Отже, головним завданням підприємства в умовах ринкової економіки є всемірне задоволення потреби народного господарства і громадян у його продукції, роботах і послугах з високим споживчим властивістю і якістю при мінімальних витратах. Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує збільшення фінансових результатів своєї діяльності. Аналіз фінансових результатів своєї діяльності має велике значення для оцінки ефективності виробництва підприємства.
2. Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ «Sun Interbrew »
2.1. Формування і використання прибутку
Саранський філія ВАТ «Сан Інтербрю» є одним з найбільш успішно розвиваються підприємств Республіки Мордовія. Продукція пивоварного заводу реалізується не тільки в Мордовії, а й за її межами.
Дане підприємство є рентабельним, і виробництво пивної продукції постійно вдосконалюється, розширюється асортимент, впроваджуються нові системи управління персоналом, виробництвом і якістю продукції. Завдяки постійному прогресу, ВАТ «Сан Інтербрю» є на даний момент одним із самих прибуткових у Поволжі. Його прибуток обчислюється в млн. крб. Саме тому необхідно розглянути механізм формування та використання прибутку даного підприємства.
Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.
Прибуток даного підприємства виконує певні функції:
1) характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства;
2) має стимулюючої функцією;
3) є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів.
За перше півріччя 2004 р. обсяг реалізованої продукції склав 9,7 млн. гектолітрів. Даний обсяг продажів пива компанії «Sun Interbrew» за перше півріччя 2004 року зріс на 37% в порівнянні з 4,98 млн. гектолітрів за перше півріччя 2003 року.
Завдяки збільшенню обсягу продажів виторг від продажів компанії за перше півріччя 2004 року склав 349,4 млн. руб.
Собівартість реалізованої продукції склало 250,24 млн. руб.: З них
- 153,8 млн. руб. витрати на сировину;
- 87,64 млн. руб. зарплата робітникам;
- 1,2 млн. руб. амортизація;
- 3,72 млн. руб. оплата електро - і теплової енергії;
- 0,48 млн. руб. витрати на відрядження;
- 2,8 млн. руб. оплата послуг зв'язку;
- 0,6 млн. руб. інформаційно-консультаційні послуги.
Валовий прибуток склав:
349,4 - 250,24 = 99,16 млн. руб.
Дана прибуток не є кінцевим результатом фінансової діяльності, тому що підприємство має комерційні та управлінські витрати, які за перше півріччя 2004 року склали 31,25 млн. руб.: з них
- 24,15 млн. руб. комерційні витрати;
- 7,1 млн. руб. управлінські витрати.
До комерційних витрат відносяться:
- Витрати на рекламу - 7,9 млн. руб.;
- Утримання приміщень для зберігання продукції - 10,91 млн. руб.;
- Інші витрати, пов'язані зі збутом продукції - 3 млн. руб.;
- Витрати по вантажним, розвантажувальним роботам - 2,34 млн. руб.
Управлінські витрати:
- Оплата аудиторських послуг - 0,9 млн. руб.;
- Зарплата управлінського персоналу - 6,2 млн. руб.
Зробивши дані розрахунки, ми отримаємо прибуток (збиток) від продажу, який складе 99,16 - 31,25 = 67,94 млн. руб.
Щоб визначити розмір податку з прибутку, необхідно обчислити і врахувати операційні та нереалізаціонние доходи (витрати).
У процесі функціонування у компанії виникає необхідність чи можливість проведення різних господарських операцій, не пов'язаних з основною діяльністю. Виникаючі при цьому доходи і витрати називають операційними.
До операційної діяльності відносять:
- Надання за плату в тимчасове користування активів підприємства та прав на інтелектуальну власність;
- Участь у статутних капіталів інших підприємств, у тому числі отримання і виплата відсотків чи інших доходів і витрат з цінних паперів;
- Продаж невикористовуваних в основній діяльності або застарілих і замінних основних засобів та інших активів;
- Виплата (або одержання) відсотків за надання підприємству (підприємством) грошових коштів.
За звітний період операційні витрати складають 2,83 млн. руб.; Витрати - 3,49 млн. руб.
Крім перерахованих операційних, виникають позареалізаційні та надзвичайні доходи і витрати.
Позареалізаційні доходи і витрати включають: штрафи, пені та неустойки за порушення договорів з численними контрагентами - постачальниками, з побутовими і торговими посередниками, споживачами і т.д.; вартість активів, отриманих або відданих безоплатно, у тому числі за договором дарування; курсові різниці ; суми уцінки активів, суми боргів, нереальних для стягнення тощо
Позареалізаційні доходи - 2 млн. руб., Витрати - 1,5 млн. руб.
Надзвичайними доходами і витратами вважаються наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності - стихійних лих, аварій, пожеж, націоналізації і т.п.; як доходи можна розглядати суми страхових відшкодувань, вартість матеріальних цінностей, що залишаються від списання непридатних до відновлення активів.
За звітний період жодних стихійних лих, аварій, пожеж не відбувалося, тому сума надзвичайних доходів і витрат дорівнює нулю.
Алгебраїчна сума прибутків і збитків, отриманих у процесі господарської діяльності, являє собою прибуток звітного періоду, яка служить базою нарахування податку на прибуток.
67,94 - 3,49 + 2,83 + 2 - 1,5 = 67,78
Прибуток звітного періоду склала 67,78 млн. руб.
Дана прибуток обкладається податком, який необхідно сплатити компанії.
Прибуток, що залишилася після сплати податку на прибуток, називається нерозподіленим прибутком. Після відповідних виплат засновникам у вигляді дивідендів або часток вона використовується підприємством на приріст власного капіталу і називається чистою (реінвестованого) прибутком.
Порядок використання цієї залишається в розпорядженні підприємства прибутку може бути визначений установчими або плановими документами. В установчих документах з метою проведення підприємством фінансової і соціальної політики, визначеної засновниками, можуть бути встановлені нормативи відрахувань від отриманого прибутку до фонду соціальної сфери і в резервний фонд, який дає змогу створити накопичення для оновлення основних засобів та інших інвестицій.
На ВАТ «Sun Interbrew» розглядаються наступні напрямки використання чистого прибутку:
¨ модернізація або реконструкція наявних у підприємства основних засобів і придбання нових;
¨ приріст власних оборотних коштів, який може бути обумовлений як інфляцією, так і розширенням або диверсифікацією виробництва;
¨ повернення кредитів і позик, а також сплата за ними відсотків, якщо процентні ставки перевищують нормативні;
¨ охорона навколишнього середовища;
¨ соціально-культурні потреби;
¨ матеріальне стимулювання персоналу і т.д.
Таким чином, одна частина прибутку бере участь в процесі накопичення та збільшує майно підприємства, друга частина - використовується на споживання. При цьому не весь прибуток, що спрямовується на накопичення, використовується в наступному звітному періоді повністю. Залишок має важливе значення як резерв і може бути в наступні періоди спрямований на покриття можливих збитків і фінансування витрат. Чистий прибуток, використовувана на нагромадження, і чистий прибуток минулих років свідчить про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерела для подальшого розвитку.
Чистий прибуток
44 млн. руб.
Фонд накопичення
32,48 млн. руб.
Фонд споживання
11,52 млн. руб.
Фонд власності трудового колективу
25 млн. крб.
Фонд матеріального заохочення
8,35 млн. руб.
Фонд виробничого розвитку
3,48 млн. руб.
Відвернута на благодійні та інші цілі
1,12 млн. руб.
Резервний фонд
1,23 млн. руб.
Фонд соціального розвитку
2,05 млн. руб.


Рис. 2.1. Використання чистого прибутку.
Розподіл прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, - один з напрямів внутрішньофірмового планування. Звіт по прибутку становить собою природну основу для формування бюджету з прибутку. Навіть якщо на майбутній період заплановані ті ж самі дії, що і в звітному періоді, прибуток може змінитися під впливом зовнішніх і внутрішніх умов. Інфляція, зміни в галузі валютних відносин, у сфері оподаткування або в галузі господарського законодавства, зміни в структурі споживання і зміни умов конкуренції - далеко не повний перелік зовнішніх причин для зміни прибутку. Усередині підприємства можуть бути прийняті рішення про нові інвестиції, про виробництво нового продукту, про зміну структури кадрів, маркетингової політики тощо
2.2. Аналіз динаміки прибутку
Для найбільш повної оцінки фінансових результатів діяльності ВАТ «Sun Interbrew» за звітний період використовують аналіз динаміки прибутку.
Прибуток від реалізації продукції займає найбільшу питому вагу в структурі прибутку звітного періоду, а величина її залежить в основному від трьох чинників - витрат, обсягу виробництва (продажів) і рівня діючих цін.
Розподіл витрат виробництва на змінні і умовно-постійні дозволяє проводити на ВАТ «Sun Interbrew» аналіз динаміки прибутку за зміни перерахованих факторів. Для найбільш точного аналізу на підприємстві використовується ряд припущень:
- Зміна змінних витрат пропорційно зміні обсягу виробництва;
- Обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації (обсягу продажів);
- Ціни продукції та ціни ресурсів у процесі аналізу незмінні, тому що надходить виручка пропорційна зростанню обсягу продажів;
- Асортимент продукції, що виготовляється постійний.
Виходячи з визначення змінних і постійних витрат і прирівнюючи обсяг сумарних витрат і виручки (шт. / період), отримаємо формулу для визначення критичного обсягу продажів.
(13)
,
де - Сумарні постійні витрати, ВО / період;
Ц - ціна одиниці продукції, ВО / шт.;
- Питомі змінні витрати, ВО / шт.
Використовуючи поняття маржинальної прибутку (маржинальний прибуток - різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами), визначимо коефіцієнт покриття:
(14)

де - Сумарна маржинальний прибуток, ВО / період;
- Планована виручка від реалізації, ВО / період.
Тоді критичний обсяг продажів у вартісному вимірі (поріг рентабельності) знаходиться через коефіцієнт покриття, множачи обидві частини рівняння 13 на ціну одиниці продукції
(15)

Запас фінансової міцності - Це сума (ВО / період), на яку ВАТ «Sun Interbrew» може собі дозволити знизити виручку, не виходячи із зони прибутків (перевищення планової виручки від реалізації над порогом рентабельності)
(16)
,
це означає, що падіння обсягу продажів на (По відношенню до ) Не призведе до збитків.
Різна ступінь впливу змінних і постійних витрат на величину прибутку при зміні обсягів виробництва зумовлює ефект операційного важеля. Він полягає в тому, що будь-яка зміна обсягу продажів викликає більш сильну зміну прибутку. Сила впливу операційного важеля визначається як
(17)

де - Значення маржинальної прибутку;
- Значення прибутку від реалізації при заданому значенні обсягу продажів .
Коефіцієнт операційного важеля показує, що при зміні обсягу продажів на 1% прибуток змінюється на %.
Чим ближче плановий обсяг продажів до критичного , Тим менше сума прибутку і, відповідно, більше сила операційного важеля, і навіть невелике падіння обсягу продажів може викликати дуже істотне падіння прибутку від реалізації.
Показник
Значення показника
Критичний обсяг продажів
л / півроку
254482000/21-14 = 2712008
Коефіцієнт покриття
21-14/21 = 0,33
Критичний обсяг продажів
, Грн. / півроку
254482000 / 0,33 = 77115757
Запас фінансової міцності
, Грн. / півроку,%
349400000-77115757 = 272284243
(272284243/349400000) * 100 72
Сила операційного важеля

(254482000 +4596003) / 4596003 = 43
Сумарні витрати
143637000 +254482000 = 305400000
Прибуток від реалізації, грн. / півроку
349400000-305400000 = 44000000
Аналізуючи показники даної таблиці, можна зробити такий висновок: За перше півріччя 2004 року ВАТ «Sun Interbrew» отримала прибуток у розмірі 44 млн. крб.; Сумарні витрати - 305400000. Компанія може знизити обсяг виручки на 72% при цьому, не виходячи із зони прибутковості. Сила впливу операційного важеля показує що ступінь підприємницького ризику велика.
2.3. Рентабельність - показник ефективності роботи ВАТ «Sun Interbrew »
Ринок висуває певні вимоги до суб'єктів господарювання у плані організації та реалізації того чи іншого виду бізнесу. Динамічність ринкових відносин обумовлює прийняття неординарних рішень, пов'язаних з фінансовими результатами діяльності.
ВАТ «Sun Interbrew» для оцінки рівня ефективності роботи одержуваний результат - прибуток зіставляє з витратами або використовуваними ресурсами. Рентабельність характеризує ступінь дохідності, вигідності і прибутковості. Тому для виявлення результатів діяльність ВАТ «Sun Interbrew» застосовують такий показник як рентабельність. Рентабельність є відносний показник, який має властивість порівнянності. Показник рентабельності дозволяє оцінити, який прибуток має ВАТ «Sun Interbrew» з кожного рубля коштів, вкладених в активи.
При оцінці фінансових результатів даного підприємства виділяють показники рентабельності, що використовуються для оцінки ефективності застосовуються у виробничій, комерційної та іншої діяльності авансованих ресурсів і витрат, і показники, на основі яких визначають прибутковість та ефективність використання майна підприємства.
(18)
Одним з основних оціночних показників виробничо-господарської діяльності ВАТ «Sun Interbrew» є показник рентабельності продажів. Вона відображає рівень попиту на продукцію, роботу і послуги, наскільки правильно дане підприємство визначає товарний асортимент та товарну стратегію. Рентабельність продаж характеризує відношення прибутку до величини виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), виражене у відсотках.

де - Чистий прибуток;
- Обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг.

Однією з умов процвітання ВАТ «Sun Interbrew» є розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни на товари. Проте даний процес не супроводжується зниженням цін на споживані ресурси, роль дефлятора ціни на формування прибутковості знижується. Це перемикає сферу зусиль керівництва ВАТ «Sun Interbrew» на контроль за внутрішніми факторами зростання прибутку, зниження матеріаломісткості, трудомісткості, підвищення фондовіддачі основних фондів та на об'єм, якості і структуру продукції, рівень організації та управління, структуру капіталу і його джерел, прибуток за видами діяльності та її використання.
ВАТ «Sun Interbrew» випускає декілька видів продукції, тому необхідно визначити вплив рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність продукції. Для проведення даної операції спочатку на ВАТ «Sun Interbrew» виконуються декілька пунктів:
1. Визначається питома вага кожного виду продукції в обсязі реалізації.
2. Розрахувати індивідуальні показники рентабельності.
3. Визначається величина впливу рентабельності окремих виробів її середню величину.
Для цього необхідно значення індивідуальної рентабельності помножити на частку виробів у загальному обсязі реалізованої продукції.
(19)

де - Рентабельність види продукції;
- Частка виду продукції в загальному обсязі реалізації;
- Кількість випущених виробів.
Розглянемо рентабельність продажів пива двох видів «гречане» марки «Товстун» і «Янтарне» марки «Сибірська корона».


Рентабельність капіталу характеризує величину прибутку з кожного вкладеного рубля в засоби підприємства.
Основними показниками рентабельності капіталу є:
· Рентабельність активів (майна);
· Рентабельність поточних активів;
· Рентабельність інвестицій;
· Рентабельність власного капіталу.


Даний показник відображає, скільки одиниць прибутку отримано з одиниці вартості активів незалежно від джерела залучення коштів.
Під прибутком у розпорядженні підприємства розуміють прибуток, що залишається після оплати податків та погашення податків, що відносяться на чистий прибуток.


Для ВАТ «Sun Interbrew» основним показником оцінки ступеня прибутковості вкладених капіталів є рентабельність власного капіталу


Даний показник характеризує величину прибутку на один карбованець власних коштів. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу має важливу роль при оцінці рівня котирування акцій на біржі.
Розрахувавши і проаналізувавши показники рентабельності ВАТ «Sun Interbrew», можна сміливо заявити, що дане підприємство є рентабельним.
Отже, аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ «Sun Interbrew» має важливе значення в умовах ринкової економіки. Проведений аналіз показує, що ВАТ «Sun Interbrew» є успішно розвиваються підприємством. У ході аналізу були отримані такі цифри:
- Виручка від реалізації продукції - 349,4 млн. євро;
- Собівартість реалізованої продукції - 250,24 млн. євро;
- Прибуток звітного періоду - 67,78 млн. євро.
3. Резерви підвищення фінансових результатів діяльності підприємства
3.1. Фактори, що впливають на формування фінансових результатів
Щоб управляти прибутком, необхідно розкрити механізм її формування, визначити вплив та частку кожного фактора її зростання чи приниження.
Важливими чинниками зростання прибутку, що залежать від діяльності організації (їх називають внутрішні), є зростання обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивності праці, компетентність керівництва.
Ці фактори можна умовно поділити на три групи: виробничі, комерційні, фінансові.
Виробничі фактори пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальною, науково-технічної та організаційно-технічною оснащеністю, відповідно-якісними параметрами продукції, її асортиментами й структурою і т. д.
Комерційні фактори як би підводять до фінансових факторів і охоплюють в широкому розумінні поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основу самого пильної вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його направлення та організаційно-економічне забезпечення.
Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному ризиків втрати майна, зриву поставок, віддалення або відмови від платежу), з іншого - на залучення солідних, платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що, у свою чергу , вимагає відомих позавиробничих витрат (представницьких, на рекламу та ін.)
Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції і послуг, і підприємницький дохід від усіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків (передбачені контрактом або визначені оперативно); цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації; залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів; застосування штрафних санкцій; вивчення та стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів; стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди й інших фінансових вкладень. Тут важливий принцип «час - гроші»: чим швидше і повніше надходження доходів, тим ефективніше вся діяльність. Тому не слід нехтувати диференційованою в залежності від термінів реалізації та прогнозу насичення ринку уцінкою, у тому числі сезонною, періодичної чи разової (тимчасове падіння доходів окупиться вивільненням коштів за рахунок прискорення їх обороту), кращою відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам та іншими заходами впливу. [5]
До факторів, які залежать від діяльності організацій (зовнішні),
відносяться зміни державних регульованих цін на реалізовану продукцію, рівень податків та тарифів, норми амортизаційних
відрахувань, вплив природних, географічних, транспортних, технічних умов на виробництво та реалізацію продукції, а також інші фактори (рис. 3.1).
Рис. 3.1 - Фактори, що впливають на величину прибутку
зовнішні
Позавиробничі
Фактори, що впливають на величину прибутку
інтенсивні
внутрішні
Виробничі
екстенсивні


Внутрішні фактори поділяються на виробничі і в невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть підрозділятися на екстенсивні і інтенсивні.
До екстенсивних відносяться чинники, які відображають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів), їх використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування та іншого), а також непродуктивне використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб, втрати через відходів),
До інтенсивним відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів, зниження матеріаломісткості та трудомісткості продукції).
До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту та ін
Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.
Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом низки чинників, найважливішими з яких є: собівартість, обсяг реалізації, рівень діючих цін.
Найважливішим із них є собівартість. Під собівартістю продукції розуміють всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, а саме: вартість природних ресурсів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, трудових ресурсів та інших витрат з експлуатації.
Кількісно в структурі ціни собівартість займає значну питому вагу, тому вона помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умовах.
До показників зниження собівартості відносяться наступні показники:
- Показники, пов'язані з підвищенням технічного рівня виробництва (впровадження нової прогресивної технології, модернізація обладнання, зміна конструкції і технічних характеристик виробів);
- Показники, пов'язані з поліпшенням організації праці та управління (вдосконалення організації, обслуговування та управління виробництвом, скорочення витрат на управління, скорочення втрат від браку, поліпшення організації праці).
Основними завданнями аналізу собівартості промислової продукції є:
-Встановлення динаміки найважливіших показників собівартості;
- Визначення витрат на карбованець товарної продукції;
- Виявлення резервів зниження собівартості.
Аналіз витрат на виробництво за елементами і статтями калькуляції проводиться з метою виявлення відхилень, визначення складу елементів і статей калькуляції, питома вага кожного елемента в загальній сумі витрат на виробництво, вивчення динаміки за ряд минулих років, виявлення чинників, які викликали зміни в елементах і статтях витрат і вплинули, на собівартість продукції.
Важливим фактором, що впливає на величину прибутку від реалізації продукції, є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Падіння обсягу виробництва за нинішніх економічних умовах, не рахуючи ряду протидіючих факторів, як, наприклад, зростання цін, неминуче спричиняє скорочення обсягу прибутку. Звідси випливає висновок про необхідність вжиття невідкладних заходів але забезпечення зростання обсягу виробництва продукції на основі технічного оновлення та підвищення ефективності виробництва.
Залежність величини прибутку їв обсягу реалізації за інших рівних умов прямо пропорційна. Внаслідок цього важливе значення в ринкових умовах набуває показник зміни залишків нереалізованої продукції, чим він вище, тим менше прибутку отримає підприємство. Величина нереалізованої продукції залежить від ряду причин, обумовлених поточною ринковою кон'юнктурою, виробничої і комерційної діяльністю підприємстві, умовами реалізації продукції. По-перше, об'єм даного ринку завжди має граничну величину, і, як наслідок, існує ризик товарного перенасичення, по-друге, підприємство може зробити, продукції більше, ніж реалізувати, через неефективну збутової політики. Крім цього, в нереалізованих залишках готової продукції може зрости питома вага більш рентабельних виробів, що спричинить сумарне зростання цих залишків у вартісному вираженні з розрахунку упущеної майбутнього прибутку. З метою збільшення прибутку підприємство має прийняти відповідні заходи для скорочення залишків нереалізованої продукції як в натуральному, так і в грошовому вираженні.
Розмір виручки від реалізації продукції і, відповідно, прибутку залежить не тільки від кількості та якості виробленої та реалізованої продукції, але і рівня застосовуваних цін.
Вільні ціни в умовах їх лібералізації встановлюються самими підприємствами в залежності від конкурентоспроможності даної продукції, попиту та пропозиції аналогічної продукції іншими виробниками (за винятком підприємств-монополістів, рівень цін на продукцію яких регулюється державою). Тому рівень вільних цін на продукцію до певної міри є чинником, що залежать від підприємства.
Протягом виробничого циклу на рівень рентабельності впливає ряд факторів (рис. 11), які можна розділити на зовнішні - пов'язані з впливом на діяльність підприємства ринку, держави, географічного положення, і внутрішні: виробничі і позавиробничі. Виявлення в процесі аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на рентабельність, дає можливість «очистити» показники ефективності від зовнішнього впливу.
Розглянемо спочатку фактори, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, які воно може змінювати і регулювати залежно від поставлених перед підприємством цілей і завдань, тобто внутрішні фактори, які можна розділити на виробничі, безпосередньо пов'язані з основною діяльністю підприємства, і поза виробничі фактори , які безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції і з основною діяльністю підприємства.
Позавиробничі чинники включають в себе постачальницько-збутову діяльність, тобто своєчасність і повноту виконання постачальниками і покупцями зобов'язань перед підприємством, їх віддаленість від підприємства, вартість транспортування до місця призначення і так далі; природоохоронні заходи, які необхідні для підприємств ряду галузей, наприклад хімічної, машинобудівної галузей, і тягнуть за собою значні витрати; штрафи і санкції за несвоєчасність або неточність виконання будь-яких зобов'язань фірми, наприклад штрафи до податкових органів за несвоєчасність розрахунків з бюджетом. На фінансові результати діяльності фірми, а отже, і на рентабельність опосередковано впливають і соціальні умови праці та побуту працівників; фінансова діяльність підприємства, тобто управління власним і позиковим капіталом на підприємство і діяльність на ринку цінних паперів, участь в інших підприємствах і т . д.
Виробничі фактори включають в себе наявність і використання засобів праці, предметів праці і трудових ресурсів. Названі фактори є основними чинниками зростання прибутку і рентабельності підприємства, саме з підвищенням ефективності їх використання зв'язуються процеси інтенсифікації виробництва.
Вплив виробничих факторів на результат діяльності можна оцінити з двох позицій: як екстенсивний і як інтенсивне. Екстенсивні фактори пов'язані зі зміною кількісних параметрів елементів процесу виробництва, до них відносяться:
- Зміна обсягу і часу роботи засобів праці, тобто, наприклад, покупка додаткових верстатів, машин, будівництво нових цехів і приміщень або збільшення часу роботи обладнання для збільшення обсягу виробленої продукції;
- Зміна кількості предметів праці, непродуктивне використання засобів праці, тобто збільшення запасів, велику питому вагу шлюбу і відходів у обсязі, що випускається;
- Зміна чисельності робітників, фонду робочого часу, непродуктивні витрати живої праці (простої).
Кількісне зміна виробничих факторів завжди має бути виправдане зміною обсягу продукції, що випускається, тобто підприємство повинне стежити за тим, щоб не знижувалися темпи приросту прибутку щодо темпів приросту витрат.
Інтенсивні виробничі фактори пов'язані з підвищенням якості використання виробничих факторів, до них відносяться:
- Підвищення якісних характеристик і продуктивності обладнання, тобто своєчасна заміна обладнання на більш сучасне з більшою продуктивністю;
- Використання прогресивних матеріалів, удосконалення технології обробки, прискорення оборотності матеріалів;
- Підвищення кваліфікації робітників, зниження трудомісткості продукції, вдосконалення організації праці.
Крім внутрішніх факторів, на рентабельність підприємства надають непрямий вплив і зовнішні чинники, які не залежать від діяльності підприємства, але найчастіше досить сильно впливають на результат його діяльності. До даної групи факторів відносяться: географічне положення підприємства, тобто регіон, в якому воно розташоване, віддаленість підприємства від сировинних джерел, від районних центрів, природні умови; конкуренція і попит на продукцію підприємства, тобто наявність на ринку платоспроможного попиту на продукцію фірми, присутність на ринку фірм-конкурентів, що виробляють аналогічний за споживчими властивостями товар, ситуація на суміжних ринках, наприклад на фінансовому, кредитному, ринку цінних паперів, сировинних ранках, так як зміна прибутковості на одному ринку тягне за собою зниження прибутковості на іншому , наприклад підвищення прибутковості державних цінних паперів веде до скорочення інвестицій у реальний сектор економіки; державне втручання в економіку, яке проявляється в зміні законодавчих основ діяльності ринку, зміну податкового тягаря на підприємства, зміну ставок рефінансування і т. д.
3.2. Основні способи підвищення фінансових результатів
Основні резерви збільшення балансового прибутку наступні:
- При стабільних економічних умовах господарювання основний шлях збільшення прибутку від реалізації продукції полягає в зниженні собівартості в частині матеріальних витрат.
У галузях, орієнтованих на кінцевого споживача, вирішальне значення мають обсяги виробництва та реалізації продукції, зумовлені попитом, рівень собівартості, але без шкоди для якості споживчих товарів;
- На величину прибутку від реалізації продукції впливає склад і розмір не реалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виручки і недоотримання очікуваного прибутку;
- Резервом збільшення балансового прибутку може бути прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства. Якщо раніше операції, пов'язані з вибуттям основних фондів, не робили помітного впливу на фінансові результати, то тепер, коли підприємства вправі розпоряджатися своїм майном, має сенс звільнитися від зайвого і не встановленого обладнання, попередньо зваживши, що вигідніше - продати його або здати в оренду . Інші операції, наприклад безоплатна передача основних засобів підприємству, не відносяться на балансовий прибуток, а відшкодовуються з чистого прибутку, призначеної на накопичення;
- Зниження матеріаломісткості і трудомісткості;
- Впровадження нових технологій та обладнання;
- Удосконалення організаційної структури підприємства, зниження трудових витрат;
- Підвищення якості продукції та оптимізація асортименту;
- Збільшення оборотності оборотних коштів.
Висновок
Головним завданням підприємства в умовах ринкової економіки є всемірне задоволення потреб народного господарства і громадян у його продукції, роботах і послугах з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску в прискорення соціально-економічного розвитку країни. Для здійснення свого головного завдання підприємство забезпечує збільшення фінансових результатів своєї діяльності.
Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ «Sun Interbrew» має важливе значення в умовах ринкової економіки.
Проведений аналіз в курсовій роботі показує, що ВАТ «Sun Interbrew» є успішно розвивається компанією на території Республіки Мордовії. Виробництво є прибутковим і рентабельним. керівництво компанії постійно проводить роботи, що стимулюють розвиток підприємства.
У ході аналізу були отримані такі фінансові результати за перше півріччя 2004 року:
Виручка від реалізації продукції склала 349,4 млн. євро.
Собівартість реалізованої продукції - 250,24 млн. євро.
Валовий прибуток - 99,16 млн. євро.
Прибуток звітного періоду - 67,78 млн. євро.
Прибуток, що залишилася у підприємства після сплати податку, була спрямована: 32,48 млн. євро - фонд накопичення; 11,52 млн. євро - фонд споживання.
На зміну фінансових результатів впливають такі фактори: обсяг реалізації, собівартість, асортимент.
Таким чином, з метою збільшення фінансових результатів пропонується розробити на підприємстві комплекс заходів:
- Основний шлях збільшення прибутку від реалізації продукції полягає в зниженні матеріальних витрат;
- Зниження матеріаломісткості і трудомісткості;
- Впровадження нових технологій та обладнання;
- Підвищення якості продукції;
- Оптимізація асортименту;
- Збільшення оборотності оборотних коштів.
Підвищити рентабельність і прибуток підприємство зможе, виконуючи дані рекомендації.
Список використаних джерел
1) Абрютина М.С., Грачов А.В. «Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства»
2) Ковальов А.І., Привалов В.П. «Аналіз фінансового стану підприємства» М.: Центр економіки і маркетингу, 2001 - 256 с.
3) Крилов Е.І. «Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства» М.: Фінанси і статистика, 2003 - 192 с.
4) Берзінь І.Е. «Економіка підприємства» М.: Дрофа, 2003 - 367 с.
5) А.А. Фірсова, Е.А. Татарський «Фінанси підприємства» М.: Альфа - Прес, 2004 - 384 с.
6) Семенов В.М. «Економіка підприємства» М.: Центр економіки і маркетингу, 2001 - 300 с.
7) Чуєв І.М., Чечевіцина О.М. «Економіка підприємства» М.: Дашкова і Ко, 2003 - 416 с.
8) Крутик А.Б., М.М. Хайкін «Основи фінансової діяльності підприємства». - СП.: Бізнес - преса, 1998 - 445 с.
9) Грачов А.В. «Аналіз і управління фінансовою стійкістю підприємства». - М.: Фін-прес, 2002 - 208 с.
10) Е.І. Крилов, В.М. Власова, М.Г. Єгорова «Аналіз фінансового стану підприємства». - М.: Фінанси і статистика, 2003 - 192 с.
11) К.А. Ранцкій «Економіка організацій» М.: Дашков і Ко, 2003 - 1012 с.
12) І.В. Сергєєв «Економіка підприємства», М.: Фінанси і статистика, 2001 -304 с.
13) А.С. Пелих «Економіка підприємства», Ростов на Дону: Фенікс, 2002 - 416 с.
Додаток А
Інтенсивні
- Підвищення кваліфікації робітників
- Зниження трудомісткості
- Вдосконалення організації праці
Екстенсивні
- Використання чисельності виробничого персоналу
- Зміну фонду робочого часу
- Непродуктивні витрати праці
Інтенсивні
- Використання прогресивних матеріалів
- Вдосконалення технології обробки
- Прискорення оборотності
Екстенсивні
- Зміна кількості предметів праці
- Непродуктивне використання предметів праці (шлюб, відходи)
Інтенсивні
- Поліпшення якісних характеристик
- Підвищення продуктивності обладнання
Екстенсивні
- Зміна обсягу засобів праці
- Зміна часу роботи обладнання
- Непродуктивне використання засобів праці
Наявність і використання трудових ресурсів
Наявність і використання предметів праці
Наявність і використання засобів праці
- Географічне положення
- Конкуренція і попит на продукцію фірми
- Ситуація на фінансовому, кредитному і ін ринках
- Державне регулювання цін, тарифів, податків, ставки рефінансування, санкцій і т.д.
- Постачальницько-побутова діяльність
- Природоохоронна діяльність
- Соціальні умови праці та побуту
- Фінансова діяльність
Виробничі
Позавиробничі
Зовнішні
Внутрішні
Фактори, що впливають на рівень рентабельності
Фактори, що впливають на рівень рентабельності
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Курсова
208.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансові результати діяльності підприємства і методи їх аналізу
Звіт про фінансові результати діяльності підприємства
Виробництво і реалізація продукції її вплив на фінансові результати діяльності підприємства
Аналіз виробничої програми і її впливу на фінансові результати діяльності підприємства на прикладі
Фінансові результати діяльності організації
Витрати підприємства та їх вплив на фінансові результати
Фінансові результати діяльності ТОВ Перекат
Фінансові результати діяльності Ощадного банку та напрями їх покращення
Вплив маркетингової стратегії на фінансові результати діяльності ТОВ Альпіндустрія
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru