Фінансові правопорушення фінансова безпека держави

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
1. Фінансові правопорушення…………………………………………………... 3
2. Фінансова безпека держави…………………………………………………... 5
3. Практичне завдання………………………………………………………….... 9
Перелік використаної літератури……………………………………………… 10

1. Фінансові правопорушення
Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність.
До видів фінансових правопорушень належать такі, як:
- бюджетні правопорушення;
- правопорушення у сфері банківської діяльності;
- правопорушення у сфері валютного регулювання;
- податкові правопорушення;
- правопорушення у сфері грошового обігу, розрахунків.
Податкове правопорушення – це протиправне, винне діяння, яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні податкових зобов’язань, і за яке законодавством передбачено застосування фінансово-правової відповідальності.
Податкові правопорушення поділяються на такі види:
1) приховування (заниження) об’єкта:
- приховування доходу (прибутку);
- заниження доходу (прибутку);
- приховування (заниження) іншого об’єкта оподаткування;
2) порушення встановленого порядку обліку об’єктів оподаткування:
- відсутність обліку об’єктів оподаткування, що спричинило приховування або заниження об’єкта оподаткування за період, що перевіряється;
- ведення обліку об’єктів оподаткування з порушенням встановленого порядку, що спричинило приховування або заниження об’єкта оподаткування за період, що перевіряється;
3) порушення порядку подання документів до податкової служби:
- неподання до податкового органу документів, необхідних для вирахування та сплати податків;
- несвоєчасне подання до податкового органу документів, необхідних для вирахування та сплати податків;
4) порушення порядку сплати податку:
- затримка сплати податку;
- несвоєчасне утримання, утримання не повністю або неперерахування в бюджет суми податків зобов’язаною особою;
5) інші види правопорушень:
- невиконання банком рішення органу державної податкової служби про призупинення операцій платника податків та безспірне стягнення сум податків, недоїмок, фінансових санкцій та інших платежів;
- ненадання або порушення порядку надання Національним банком України, комерційними банками та їх установами інформації органу державної податкової служби;
- порушення установами банків та іншими кредитно-фінансовими установами встановленого порядку відкриття рахунків та порядку подання інформації про відкриті рахунки в банках.
Склад фінансового правопорушення – це сукупність певних ознак, при наявності яких діяння є фінансовим правопорушенням.
Склад фінансового правопорушення зображено на схемі (рис. 1)

Рис. 1. Схема: склад фінансового правопорушення
2. Фінансова безпека держави
Фінансова безпека держави – багатопланове в економічному контексті поняття та надзвичайно актуальне в політичному, оскільки є результатом заходів з боку законодавчої та виконавчої влад держави в сфері фінансів. Вона визначається конкретними показниками функціонування економічної системи держави за певний проміжок часу. До числа цих показників належать: величина внутрішнього та зовнішнього боргів; рівень інфляції; стійкість національної валюти; сальдо платіжного балансу.
Внутрішні і зовнішні борги давно вже є невід’ємною складовою фінансової системи більшості країн світу. Вони зумовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завжди має змогу провести скорочення витрати відповідно до наявних доходів. Тоді виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, які можна одержати або завдяки емісії грошей, або запозиченням як всередині держави, так і ззовні. Покриття дефіциту бюджету через запозичення має низку переваг, до яких належать: керованість інфляційними процесами в державі, підвищення касового виконання бюджету, зміцнення фінансового становища в державі тощо.
Але непродумане і надмірне використання запозичень для покриття витрат бюджету має низку негативних ознак. Так, використання запозичень на покриття поточних витрат призводить у подальшому до зростання дефіциту бюджету. Значне використання запозичень протягом двох-трьох років створює фінансову піраміду, яка зумовлює фінансовий крах системи в цілому, оскільки повернення боргів і виплата відсотків за ними призводить до постійного зростання боргів, а це скорочує витрати бюджету за іншими статтями. Як правило, при надмірному зростанні боргів держава вдається до їх реструктуризації, що в свою чергу викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних інститутів.
Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйнятих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 70 відсотків від річного обсягу валового внутрішнього продукту. При перевищенні цього рівня держава може втратити фінансову незалежність і стати державою-банкрутом.
Використання запозичень має низку принципів, порушення яких може суттєво впливати на фінансову безпеку держави. Розміщення короткотермінових боргових зобов’язань створює нестабільність і постійне напруження у фінансуванні витрат бюджету, тому перевага повинна надаватися довгостроковим запозиченням. У свою чергу довгострокові запозичення можливі при наявності довіри до уряду і держави в цілому. Важливе значення має також наявність системи страхування ризиків.
При здійсненні запозичень повинна провадитися політика обмеження допуску нерезидентів на ринок державних цінних паперів, оскільки нерезиденти можуть суттєво вплинути на фінансову стабільність у державі шляхом спекулятивних дій як на первинному, так і на вторинному фондовому ринках. Крім того, нерезиденти здійснюють вивіз із держави капіталу, одержаного у формі відсотків.
Розміщення державних запозичень всередині держави повинно бути зорієнтовано також на участь населення, тобто фізичних осіб. Це, крім усього, сприятиме зростанню добробуту населення за рахунок одержаних відсотків на вкладені кошти.
Борги держави економічно виправдані лише у тому випадку, якщо здійснювані за їх рахунок видатки сприяють збільшенню майбутніх доходів або приводять до скорочення майбутніх бюджетних видатків, тобто мають позитивний рівень прибутковості, що дає змогу державі в подальшому погасити основну суму боргу й сплатити відсотки за ним. До таких видатків належать інвестиції, і тому приріст державної заборгованості згідно з економічною теорією не повинен перевищувати суми державних інвестицій. У багатьох країнах таке обмеження закріплене у конституціях. Останніми роками щорічний приріст державних боргів в Україні на порядок перевищував обсяги бюджетних інвестицій.
Високі темпи зростання боргових зобов’язань, як наслідок збереження високого рівня бюджетного дефіциту, неминуче зменшують довіру до уряду з боку вітчизняних та іноземних інвесторів, а отже, призводять до зростання процентних ставок (як плати за ризик) і подальшого загострення бюджетних проблем – зростання видатків держави на обслуговування своїх зобов’язань, до необхідності скорочення видатків, не пов’язаних із виплатою відсотків, або ж необхідності нових запозичень.
Не менш важливим показником фінансової безпеки держави є рівень інфляції. Загалом інфляція – це системне явище, яке пов’язане не лише з грошовим обігом, а з усією економічною системою, із загальним становищем в економіці, її місцем у світовому розподілі праці. Важливо наголосити, що інфляція не завжди проявляє себе у зростанні цін. Ціни можуть бути досить стабільними, а інфляція може бути прихованою, бути насамперед у формі бюджетної заборгованості громадянам із заробітної плати й інших соціальних виплат, неплатежів тощо.
Інфляція – це завжди сигнал про фінансову небезпеку, яка потребує певних заходів із боку владних структур держави. Вона є проявом порушення рівноваги всієї економічної системи і насамперед у сфері грошового обігу. Основною причиною інфляції є спад виробництва, коли товарне забезпечення грошей зменшується, що призводить до зростання цін. Обмеження грошової маси в обігу гальмує зростання цін, але негативно впливає на виробництво, породжує систему неплатежів і зростання боргових зобов’язань.
Спад виробництва може бути зумовлений, з одного боку, зменшенням споживчого попиту, а з другого – технологічною відсталістю виробництва, зростанням його матеріало- та енергомісткості, низьким рівнем використання виробничих потужностей тощо. Відповідно до цього й антиінфляційні заходи повинні бути різними.
При зменшенні споживчого попиту на товари інфляція в розмірі до 4 відсотків може сприяти зростанню виробництва і стати стимулом до економічного зростання. Коли темпи інфляції переходять межу 4-5 відсотків, темпи економічного зростання починають зменшуватися, а коли інфляція сягає 24-25 відсотків, економічне зростання припиняється, на зміну йому приходить стагнація і спад виробництва, який поступово поглиблюється. При стагнації понад 5 років фінансову незалежність держава втрачає.
Інфляція, зумовлена технологічними і технічними причинами, не може бути усунена лише монетарними заходами. Для цього потрібні інвестиції в економіку з метою її технічного переоснащення, вирівнювання умов господарювання для всіх виробників, підвищення конкурентоспроможності продукції, стимулювання щодо збільшення населенням заощаджень у фінансових активах, які повинні згодом стати інвестиціями, спроможними пожвавити виробництво. Антиінфляційна політика в умовах перехідної економіки має вжити низку заходів у сферах зовнішньоекономічної, виробничої, інституційної, фінансової, кредитної, соціальної діяльностей. Заходи у всіх цих напрямках повинні проводитися паралельно, оскільки затримки з їх запровадженням в якій-небудь із них може зумовити зростання інфляції й поглиблення фінансової кризи.
У сфері зовнішньоекономічної діяльності замість надмірної лібералізації доцільно було б використовувати гнучку систему митних тарифів, диференційованих за різними видами товарів. Це дасть змогу вирівняти умови діяльності на національному ринку як вітчизняних, так і іноземних виробників.
У перехідній економічній системі як антиінфляційні мають бути використані заходи в сфері антимонопольної політики, спрямовані на стримування підвищення цін виробників-монополістів. Це підвищить ступінь конкурентності ринку і знизить ціни. Додатковими заходами антиінфляційної політики є, зокрема, процес розвитку ринку цінних паперів і завдяки цьому мобілізація вільних коштів юридичних і фізичних осіб.
Ринок цінних паперів є також необхідним елементом у перетворенні наявних, але не працюючих нині заощаджень, в інвестиції, що дасть змогу пожвавити інвестиційну сферу та ліквідувати накопичені у виробництві диспропорції.
Важливим елементом антиінфляційної політики може стати відома на заході теорія “бюджетного мультиплікатора”. Суть її у тому, що за рахунок бюджетних витрат створюється нові підприємства і робочі місця. Це дає можливість отримати додаткові реальні доходи, які можуть знов спрямовуватися на нові інвестиції. Усе це безпосередньо сприяє розширенню попиту, який стимулює подальше виробництво.
Особливої уваги потребують бюджетні кошти та їх роль у сьогоднішніх умовах. Справа в тому, що всі інші джерела інвестиційних ресурсів, необхідних для поновлення економічного зростання, сьогодні дуже обмежені. Власні кошти підприємств поки що надто незначні, їх не вистачає не лише на інвестиції, а й на поточні витрати. Підприємства не можуть ні оплатити сировини, ні виплатити заробітної плати, ні розрахуватися з бюджетом. Про інвестиції, навіть за сприятливого податкового режиму, ніхто не дбає.
Слід враховувати й те, що в наявних умовах бюджетні ресурси обмежені, тому є зміст виділити державні інвестиції в окремий бюджет – бюджет розвитку. Джерелами формування його доходів можуть бути запозичення як на міжнародних фінансових ринках, так і на внутрішньому, у тому числі цільові запозичення під конкретні проекти. Ними можуть бути доходи від приватизації та грошова емісія. Використання бюджетних коштів на інвестиційні цілі створює кращі умови для економічного зростання в порівнянні з витратами на соціальні цілі.
Створення бюджету розвитку є лише початком, наступним кроком має стати створення загального інвестиційного клімату для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, у тому числі й за рахунок широкого застосування практики прискореної амортизації та пільгового режиму оподаткування тих підприємств, які активно проводять інвестування у сферу розширення виробництва на території України за пріоритетними напрямками.
До найзручніших заходів держави, що спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату, належать також заходи щодо стимулювання платоспроможного попиту кредитними інструментами: кредитна експансія (збільшення пропозиції позиченого капіталу шляхом зниження обов’язкових резервів та облікової ставки); кредитування за рахунок бюджетних ресурсів тих сфер економіки, у розвитку яких зацікавлена держава; гарантування платоспроможності позичальників, у діяльності яких зацікавлена держава.
Для активізації у державі економічного життя і задоволення потреб у фінансових ресурсах при здійснення структурної перебудови економіки може бути також використана кредитна емісія. Вона допомагає розв’язати проблему нестачі грошей в економіці та звузити сферу взаємозаліків, інших грошових сурогатів.
Важливим показником фінансової безпеки держави є стабільність і конвертованість національної валюти. Цього можна досягти за наявності досконалого валютного законодавства, достатніх резервів національного банку, ефективної валютної політики в державі. Звичайно, основу стабільності національної валюти насамперед забезпечує стабільний розвиток економіки і відповідно рівень дефіциту бюджету, про що мовилося вище.
Одночасно стабільність національної валюти, її забезпечення мають свої особливі форми і методи виявлення та функціонування. Так, важливого значення набувають джерела надходження іноземної валюти в державу і напрямки її використання, можливість вільного доступу до купівлі валюти на ринку, проведення політики курсоутворення шляхом встановленого режиму “плаваючого” курсу тощо.
3. Практичне завдання
За результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявилося, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, затвердженого законом про Державний бюджет України.
У цій ситуації Уряд України вжив таких заходів:
- випустив короткострокову позику у вигляді цінних паперів;
- тимчасово обмежив асигнування загального фонду Державного бюджету України;
- використав кошти резервного фонду для фінансування пріоритетних напрямків.
Оцініть правомірність ситуації. Відповідь мотивуйте, посилаючись на чинне законодавство.

ВІДПОВІДЬ
Згідно Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» № 3480-IV від 23.02.2006 року, Міністерство Фінансів України, за дорученням Кабінету Міністрів України, може прийняти рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань або облігацій (строком до одного року) для покриття видатків бюджету, якщо це не суперечить граничним розмірам внутрішнього і зовнішнього боргу, встановленим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 року № 514-V із змінами, внесеними згідно із законом № 107-VI від 28.12.2007 року, Кабінет Міністрів України приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; приймає рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик.
Згідно Бюджетного Кодексу України, держава, в особі Міністра фінансів України, за дорученням Кабінету Міністрів України, має право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України
Згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 року № 514-V із змінами, внесеними згідно із законом № 107-VI від 28.12.2007 року та Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України та розробляє проекти законів про внесення змін до Державного бюджету України (в разі необхідності) і подає їх на розгляд Верховної Ради України. Таким чином, обмежити асигнування загального фонду Державного бюджету України можливо, пройшовши відповідні процедури.

Перелік використаної літератури
Підручники
1. О.Д.Василик. Теорія фінансів. Навчальний посібник. К.: Вища школа, 2000.;
2. Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Шкарупа В.К, Глух М.В. Фінансове право: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001.;
Нормативно-правові акти
1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» № 3480-IV від 23.02.2006 року;
2. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 року № 514-V із змінами, внесеними згідно із законом № 107-VI від 28.12.2007 року;
3. Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001;
4. Конституція України.
Додаткові джерела
1. Інтернет портал Верховної Ради України (http://zakon.rada.gov.ua).
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
38кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансові санкції за вчинення податкового правопорушення
Фінансова система і фінансова політика держави
Фінансові інструменти Фінансова система та інститути
Фінансова поведінка населення і фінансові піраміди
Вольфсбергської принципи та фінансова безпека Росії
Ознаки держави Правопорушення
Фінансові ресурси держави
Фінансові ресурси держави 2
Фінансові баланси в системі держави
© Усі права захищені
написати до нас