додати матеріал


Фінансові плани підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
ГОУ ВПО «Магнітогорський державний університет»
Контрольна робота
Варіант 1
Фінансові плани підприємства
Виконав: студент 2 курсу МО 07-2
факультету економіки та управління
Ахметова Г.М.
Перевірив: Васильєва О.Г.
Магнітогорськ
2009

1. Місце фінансів підприємств у фінансовій системі Російської Федерації
Фінанси підприємств і галузей економіки є вихідною основою фінансової системи країни, оскільки охоплюють найважливішу частину всіх грошових відносин у сфері суспільного відтворення, де створюється суспільний продукт країни.
Від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб суспільства, поліпшення фінансового стану країни. Фінанси підприємств здійснюють процес розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту на трьох основних рівнях:
- На загальнодержавному (національному);
- На рівні підприємства;
- На рівні виробничих колективів.
Розподіляючи і перерозподіляючи вартість на загальнодержавному рівні, фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни, використовуваних для утворення бюджету і позабюджетних фондів.
На рівні підприємств вони забезпечують сферу матеріального виробництва необхідними фінансовими ресурсами і грошовими коштами для безперервного процесу розширеного відтворення.
На рівні виробничих колективів з допомогою фінансів формуються грошові фонди оплати праці, матеріального стимулювання, здійснюються програми соціального розвитку колективів підприємств.
Важливу роль відіграють фінанси в забезпеченні збалансованості в народному господарстві між матеріальними та грошовими фондами, призначеними для цілей споживання і накопичення. Від ступеня забезпеченості такої збалансованості великою мірою залежить стабільність рубля, грошовий обіг, стан платежнорасчетной дисципліни в народному господарстві.
Безпосередній зв'язок фінансів підприємств з усіма фазами відтворювального процесу обумовлює їх високу потенційну активність і широку можливість впливу на всі сторони господарювання. Вони служать важливим інструментом економічного стимулювання та контролю за економікою країни та управління нею.
2. Система фінансових планів підприємства та методи їх розробки
Фінансове планування - це управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізуються в деталізованих фінансових планах. Фінансове планування дозволяє звести до мінімуму невизначеність ринкового середовища та її негативні наслідки для підприємства.
Головною метою фінансового планування є обгрунтування можливостей фінансування передбачуваних економічних, технічних і соціальних проектів та оцінка їх ефективності з урахуванням кінцевих фінансових результатів.
Основні завдання фінансового планування:
визначення обсягу, структури капіталу, використовуваного при створенні підприємства і його функціонування в плановий період;
обгрунтування оптимальної величини і структури витрат виробництва та обігу;
прогнозування джерел і розмірів грошових надходжень і виплат;
обгрунтування раціонального руху грошових коштів, синхронізації їх надходжень з платежами в певні періоди часу;
визначення ефективності різних сфер, видів господарської і фінансової діяльності, шляхів максимізації прибутку;
здійснення постійного контролю над виконанням фінансових завдань і коригування поточних планів при зміні умов господарювання.
Широкі можливості, які надає фінансове планування, дає підставу вважати його відправною точкою для прийняття ефективних господарських і фінансових рішень. Однак для цього необхідна відповідна організація цього процесу, тобто упорядкування всіх управлінських дій, пов'язаних з формуванням та виконанням фінансових завдань.
Фінансове планування тісно пов'язане і спирається на маркетинговий, виробничий і інші плани підприємства, підпорядковується місії та загальної стратегії підприємства. Загальні правила організації припускають перш за все визначення мети намічуваних дій, відповідної місії підприємства, потім встановлення послідовності цих дій, використовуваних методів, інструментів, намічуваних способів аналізу та оцінки досягнутих результатів і коригуючих заходів.
Фінансове планування грунтується на наступних принципах:
Принцип відповідності полягає в тому, що фінансування поточних активів слід планувати переважно за рахунок короткострокових джерел. Так, якщо підприємство планує закупівлю сировини та матеріалів, не слід вдаватися для фінансування цієї угоди до емісії облігацій. Необхідно скористатися короткостроковій банківської позичкою або комерційним кредитом постачальника. У той же час для проведення модернізації основних засобів слід залучати довгострокові джерела фінансування.
Принцип постійної потреби у власних оборотних коштах зводиться до того, що в планованому балансі підприємства сума оборотних коштів повинна перевищувати суму короткострокових заборгованостей, тобто не можна планувати «слабко ліквідний» баланс. Певна частина оборотних коштів підприємства повинна фінансуватися з довгострокових джерел (довгострокових кредитів і власного капіталу). У цьому випадку підприємство має менший ризик відчути дефіцит оборотних коштів.
Принцип надлишку грошових коштів передбачає в процесі планування мати певний запас коштів для забезпечення надійної платіжної дисципліни у разі, коли який-небудь з платників прострочить в порівнянні з планом свій платіж. Коли сума грошових коштів підприємства стає надмірно великий (вище деякого порогового значення), підприємство може вдатися до купівлі високоліквідних цінних паперів.
Принцип рентабельності капіталовкладень - для капіталовкладень необхідно вибрати недорогі способи фінансування (фінансовий лізинг, інвестиційний кредит). Позиковий капітал вигідно залучати лише в тому випадку, якщо він підвищує рентабельність власного капіталу. У даному випадку забезпечується позитивна дія ефекту фінансового важеля.
Принцип збалансованості ризиків - особливо ризикові довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.
Принцип пристосування до потреб ринку - для підприємства важливо враховувати кон'юнктуру ринку і свою залежність від надання кредитів.
Принцип граничної рентабельності - доцільно вибирати ті капіталовкладення, які забезпечують максимальну (граничну) рентабельність.
Забезпечення принципів фінансового планування, які взаємопов'язані між собою, вже на стадії організації фінансового планування передбачає:
безперервність планових дій, спадкоємність поточних і довгострокових завдань і планів, їх координацію в часі і в просторі (планування окремих сфер діяльності, об'єднаних в єдиний фінансовий план - розділ бізнес-плану підприємства);
пристосування фінансових планів до конкретної економічної ситуації на підставі діючих умов і намічені в даний період завдань, встановлених пріоритетів.
Це знаходить відображення у потребі уточнення планових показників, найважливіших параметрів окремих планів у випадках істотної зміни фінансового законодавства, загальної економічної ситуації в країні, регіоні. Коригування планів також може бути викликана доцільністю обліку фактичних досягнень за минулий період на підприємстві або зміни внутрішніх умов господарювання.
На етапі організації фінансового планування встановлюються послідовність управлінських дій для розробки реальних, планів, методи обгрунтування відповідних показників, альтернативних завдань, вибір оптимального в даних умовах. Одночасно конкретизуються функції кожного учасника процесу планування, визначаються до початку поточного планового періоду сфера їх дій, конкретні строки надання відповідних матеріалів та необхідних розробок.
В основі фінансового планування лежать стратегічний і виробничий плани. Стратегічний план передбачає формулювання мети, завдань, масштабів та сфери діяльності компанії. Нерідко ці цілі формулюються на якісному рівні або у вигляді загальних кількісних орієнтирів. Виробничі плани складаються на основі стратегічного плану і передбачають визначення виробничої, маркетингової та інвестиційної політики. Термін «стратегічний» не рівнозначний терміну «довгостроковий» - перший набагато об'ємніше другого в концептуальному та змістовному сенсах, хоча, безумовно, стратегічне планування здійснюється з позиції довгострокової перспективи.
У рамках стратегічного планування виділяються чотири типи цілей:
ринкові (який сегмент ринку товарів і послуг планується охопити, які пріоритети у виробничій і комерційній діяльності підприємства);
виробничі (які структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості);
фінансово-економічні (які основні джерела фінансування та прогнозовані фінансові результати обраній стратегії);
соціальні (якою мірою діяльність компанії забезпечить задоволення певних соціальних потреб суспільства в цілому або певних його верств).
У будь-якому випадку серед основних цілей стратегічного плану завжди присутній орієнтація на споживача, оскільки основне призначення подібного плану - обгрунтування виробничої програми та ринків збуту. План не обмежується лише констатацією цілей, він також включає їх обгрунтування, у тому числі і ресурсне. Саме тому складовою частиною будь-якого стратегічного плану є фінансовий розділ.
Стратегічний план може мати таку структуру:
Розділ 1. Зміст і цільові установки діяльності підприємства. Викладаються призначення і стратегічна мета діяльності підприємства, масштаби і розмах, тактичні цілі і завдання.
Розділ 2. Прогнози та орієнтири. Наводяться прогноз економічної ситуації на ринках капіталів, продукції та праці, намічені перспективні орієнтири за основними показниками.
Розділ 3. Спеціалізовані плани і прогнози. Виробництво. Маркетинг. Фінанси (фінансовий план). Кадрова політика. Інноваційна політика (науково-дослідні та конструкторські розробки). Нова продукція і ринки збуту.
Фінансовий план - узагальнений плановий документ, що відображає надходження і витрачання грошових коштів підприємства на поточний (до одного року) та довгостроковий (понад один рік) період. Фінансовий план складається у формі балансу доходів і витрат та включає в себе складання операційних і капітальних бюджетів, а також прогнози фінансових ресурсів. Фінансовий план є досить складний як за структурою, так і за змістом, для його розробки потрібні зусилля різних підрозділів підприємства. Комплексний фінансовий план є документом, який включає ряд самостійних, але взаємопов'язаних між собою планів, кожен з яких обгрунтовує майбутні господарські рішення е точки зору фінансових можливостей і кінцевих результатів. Кількість і форми цих планів залежить від специфіки підприємства, його величини, обсягу грошових надходжень і витрат, наявності та кваліфікації фінансових працівників.
Цільове призначення поточного фінансового плану - забезпечення постійної платоспроможності підприємства. Поточні плани складаються на рік з поквартальною розбивкою на основі детальних розрахунків. Метою довгострокового фінансового плану є визначення допустимих з позиції фінансової стійкості темпів розширення підприємства. У більшості випадків вони містять тільки вирішальні завдання по доходах, витратах і фінансовими результатами на окремі періоди.
У найбільш загальному вигляді фінансовий план містить такі розділи:
Розділ 1. Інвестиційна політика. Політика фінансування основних засобів. Політика фінансування нематеріальних активів. Політика щодо довгострокових фінансових вкладень.
Розділ 2. Управління оборотним капіталом. Управління грошовими коштами та їх еквівалентами. Фінансування виробничих запасів. Політика у відносинах з контрагентами та управління дебіторською заборгованістю.
Розділ 3. Дивідендна політика і структура джерел фінансування.
Розділ 4. Фінансові прогнози. Характеристика фінансових умов. Доходи підприємства. Витрати підприємства. Прогнозна фінансова звітність. Бюджет грошових коштів. Загальна потреба в капіталі. Потреба у зовнішньому фінансуванні.
Розділ 5. Облікова політика.
Розділ 6. Система управлінського контролю.
Основою для розробки фінансових планів служать виробничі показники (перш за все завдання з випуску та реалізації продукції, використання основних фондів, сировинних і трудових ресурсів). Крім того, використовуються встановлені норми, фінансові нормативи, враховуються сформовані тенденції руху ресурсів, виявлені закономірності розвитку показників та ін
Обгрунтування статей фінансового плану має відбуватися за допомогою спеціальних методів.
Прогнозування і планування економіки являє собою складний багатоступінчастий і ітеративний процес, в ході якого має вирішуватися велике коло різних соціально-економічних і науково-технічних проблем, для чого необхідно використовувати в поєднанні найрізноманітніші методи. У теорії та практиці планової діяльності за минулі роки накопичений значний набір різних методів розробки прогнозів і планів. За оцінками вчених, нараховується понад 150 різних методів прогнозування; на практиці ж у якості основних використовується лише 15-20. Розвиток інформатики і засобів обчислювальної техніки створює можливість розширення кола використовуваних методів прогнозування і планування та їх вдосконалення.
За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна підрозділити на інтуїтивні та формалізовані.
Інтуїтивні методи базуються на інтуїтивно-логічному мисленні. Вони використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування чи об'єкт занадто простий і не вимагає проведення трудомістких розрахунків. Такі методи доцільно використовувати і в інших випадках у поєднанні з формалізованими методами для підвищення точності прогнозів.
Серед інтуїтивних методів широкого поширення набули методи експертних оцінок. Вони використовуються як у нашій країні, так і за кордоном для отримання прогнозних оцінок розвитку виробництва, науково-технічного прогресу, ефективності використання ресурсів і т.п.
Застосовуються також методи історичних аналогій і прогнозування за зразком. Тут має місце своєрідна екстраполяція. Техніка прогнозування полягає в аналізі високорозвиненою системи (країни, регіону, галузі) одного і того ж наближеного рівня, який тепер є в менш розвиненою аналогічної системі, і на підставі історії розвитку досліджуваного процесу у високорозвиненій системі будується прогноз для менш розвиненої системи. Практика свідчить, що такі аналогії можна використовувати при визначенні шляхів розвитку нових галузей і видів техніки (виробництво ЕОМ, телевізорів і т.п.), структури виробництва, споживання і т.д. Природно, що отриманий таким чином "зразок" - лише початковий пункт прогнозування. До остаточного висновку можна прийти, лише досліджуючи внутрішні умови і закономірності розвитку.
До формалізованим методів належать методи екстраполяції і методи моделювання. Вони базуються на математичній теорії.
Серед методів екстраполяції широке поширення отримав метод підбору функцій, заснований на методі найменших квадратів (МНК). У сучасних умовах все більшого значення стали надавати модифікаціям МНК: методу експоненціального згладжування з регульованим трендом і методом адаптивного згладжування.
Методи моделювання припускають використання в процесі прогнозування та планування різного роду економіко-математичних моделей, що представляють собою формалізований опис досліджуваного економічного процесу (об'єкта) у вигляді математичних залежностей і відносин. Розрізняють такі моделі: матричні, оптимального планування, економіко-статистичні (трендові, факторні, економетричні), імітаційні, прийняття рішень. Для реалізації економіко-математичних моделей застосовуються економіко-математичні методи.
У практиці прогнозування і планування широко використовуються-також метод економічного (системного) аналізу, нормативний і балансовий методи. Для розробки цільових комплексних програм використовується програмно-цільовий метод (ПЦМ) у поєднанні з іншими методами. Слід зазначити, що представлений перелік методів та їх груп не є вичерпним. Розглянемо методи, що одержали широке поширення у світовій практиці.
Методи планування - це конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою декількох методів:
розрахунково-аналітичного;
нормативного;
балансового;
оптимізації планових рішень;
економіко-математичного моделювання.
Суть розрахунково-аналітичного методу полягає у коригуванні базових показників (досягнутих результатів) на передбачувані зміни в наступаючому плановому періоді з урахуванням тенденцій зростання (зниження) взаємозв'язаних даних, намічуваних заходів щодо вдосконалення їх структури, прискорення зростання та інших кількісних і якісних показників. Метод застосовується в тих випадках, коли відсутні фінансово-економічні нормативи, а взаємозв'язок між показниками може бути встановлена ​​не прямим способом, а опосередковано, на основі вивчення їх динаміки за ряд періодів. Шляхом використання цього методу може бути встановлена ​​планова потреба в оборотних активах, величина амортизаційних відрахувань і інші показники.
Нормативний метод планування фінансових показників полягає в тому, що на основі заздалегідь встановлених норм і нормативів визначається потреба підприємства у фінансових ресурсах і джерелах їх утворення. Такими нормативами є ставки податків і зборів, норми амортизаційних відрахувань, облікова ставка банківського відсотка і ін Нормативний метод планування є найпростішим і доступним. Тому актуальною проблемою є розробка економічно обгрунтованих норм і нормативів з метою формування і використання грошових ресурсів та організації контролю за їх дотриманням кожним структурним підрозділом підприємства.
Зміст балансового методу планування фінансових показників полягає в досягненні ув'язки наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби в них. Метод застосовується при прогнозуванні надходжень і виплат з грошових фондів на потреби споживання і накопичення, квартального плану доходів і витрат, платіжного календаря.
Метод оптимізації планових рішень зводиться до складання декількох варіантів планових розрахунків, тобто складається декілька бюджетів різної тривалості з різною деталізацією, паралельно опрацьовується декілька варіантів плану. Наприклад, складається оптимістичний і песимістичний сценарії розвитку подій.
Економіко-математичний метод моделювання у фінансовому плануванні дозволяє визначити кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, що впливають на їх величину. Взаємозв'язок виражається через економіко-математичну модель, яка являє собою математичний опис економічних процесів за допомогою математичних методів і прийомів. У модель включаються тільки основні визначальні чинники, при цьому вона може базуватися як на функціональній, так і на кореляційного зв'язку - ймовірнісної залежності, яка виявляється лише в загальному вигляді при великій кількості спостережень і виражається рівняннями регресії різного виду.

Список літератури
1. www.elaterium.ru Андрій Андрійович Попов
2. www.loan.com
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
41.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансові ресурси підприємства
Фінансові показники підприємства
Фінансові ризики підприємства
Фінансові ресурси підприємства
Фінансові резерви підприємства
Фінансові ресурси підприємства 2
Фінансові ресурси підприємства 2
Фінансові ризики в діяльності підприємства
Фінансові результати діяльності підприємства
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru