додати матеріал


Фінансово-господарська діяльність

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Костанайської державний педагогічний інститут

Факультет фізичної культури, спорту і туризму

Контрольна робота

з дисципліни «Фінансово-господарська діяльність»

Виконала: Кінжігужіна Н.В.,

студентка II курсу заочного відділення

(Прискорена форма навчання)

спеціальність «Туризм»

Перевірив: Смородін В.В.

Костанай, 2010

ЗМІСТ

  1. Сутність, функції і роль фінансів у виробництві послуг

  2. Фінансові інвестиції. Види цінних паперів. Особливості обліку цінних паперів

  3. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Висновок

Список використаних джерел

1. Сутність, функції і роль фінансів у виробництві послуг

Фінанси - економічні відносини, пов'язані з процесом формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів (держави, підприємств, організацій та інших господарюючих суб'єктів) з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення [1].

Фінанси підприємств - найважливіша складова частина єдиної системи фінансів держави. Це зумовлюється, перш за все, тим, що вони обслуговують сферу матеріального виробництва, в якому створюються валовий внутрішній продукт, національний дохід і національне багатство. За своєю сутністю фінанси підприємств є специфічною частиною фінансової системи. Їх відмінність від державних фінансів зумовлено функціонуванням у різних сферах суспільного виробництва.

До фінансових відносин прийнято відносити грошові відносини, що виникають у процесі розширеного відтворення, а саме:

1. Між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання.

2. Між підприємствами і бюджетною системою.

3. Між підприємствами та фінансово-кредитною системою.

4. Усередині різних об'єднань підприємств.

5. Усередині підприємства.

Фінанси підприємств виконують свої функції за допомогою ряду фінансових категорій, всебічно характеризують господарську та комерційну діяльність підприємств. До них належать: собівартість, ціна, валовий дохід, чистий дохід, прибуток, оборотні кошти, амортизація та ін

Охоплюючи всі сторони господарської діяльності підприємств і характеризуючи їх за допомогою фінансових категорій, можна отримувати повне уявлення про господарсько-фінансової діяльності підприємств, ступеня виконання ними кількісних і якісних показників і нормативів [2].

Основними ознаками фінансів є:

Грошові відносини, тобто гроші виступають матеріальною основою існування і функціонування фінансів (де немає грошей, не може бути фінансів).

Наявність двох суб'єктів, один з яких наділений особливими повноваженнями. Таким суб'єктом виступає держава.

У процесі грошових відносин здійснюється формування або використання загальнодержавних фондів грошових коштів. Можна сказати, що відмінною ознакою фінансів є їх фондовий характер.

Регулярне надходження коштів у бюджет не може бути забезпечено без додання податкам, зборам і іншим платежам державно-примусового характеру, що досягається за допомогою правової нормотворчої діяльності держави, створення відповідного фіскального апарату [3].

Сутність фінансів проявляється в їх функціях. Під функціями розуміється та "робота", яку виконують фінанси.

Питання про кількість і зміст функцій спірне. Деякі вітчизняні фінансисти, як, наприклад, А. М. Бірман, виділяли три основні функції фінансів: забезпечення процесу господарювання грошовими коштами, контроль рублем і розподільчу функцію. І. Т. Балабанов вважає, що з переходом до ринкових відносин фінанси втратили свою розподільну функцію.

Але ніхто з авторів не заперечує два наступні положення:

1. Функція економічної категорії - це форма прояву її суспільного призначення.

2. Специфічне суспільне призначення фінансів формування і використання грошових фондів за допомогою особливих форм руху вартості [3].

Узагальнено можна виділити кілька основних функцій фінансів: розподільчу, контрольну і регулюючу, стимулюючу і відтворювальну [4].

Розподільна функція фінансів полягає:

1) у створенні так званих основних чи первинних доходів шляхом розподілу національного доходу серед учасників матеріального виробництва;

2) у створенні вторинних або похідних доходів шляхом перерозподілу національного доходу між виробничою і невиробничою сферами, галузями матеріального виробництва, регіонами країни, формами власності і соціальними групами населення.

Контрольна функція полягає в контролі за розподілом ВВП по відповідним фондам і їх витрачанням за цільовим призначенням допомогою регламентації фінансової інформації і стимулювання процесу розширеного відтворення.

Одним із завдань фінансового контролю є перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій по розрахунках і платежах [4].

Крім розподільної та контрольної функцій фінанси виконують регулюючу функцію. Ця функція пов'язана з втручанням держави через державні витрати, податки, державний кредит у процес відтворення. З метою регулювання економіки використовуються також фінансове та бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів [5].

Стимулююча функція полягає у використанні розподіленого доходу або для розширення виробництва, або для накопичень і соціальних потреб. Держава за допомогою системи фінансових важелів впливає на розвиток галузей, підприємств у ту чи іншу сторону.

Важелі стимулювання: бюджет, ціни і тарифи, податки, експортні та імпортні мита і тарифи [1].

Відтворювальна функція забезпечує збалансованість трудових, матеріальних і грошових коштів на всіх стадіях простого і розширеного виробництва. Сприяє розвитку виробництва через зростання інвестицій [4].

Функції фінансів здійснюються:

на всіх рівнях управління економічною системою (Федеральному, територіальному, місцевому);

у всіх сферах суспільного життя (матеріальне виробництво, сфера обігу, сфера споживання);

на всіх рівнях економічної системи (внутрішньогосподарському - фінанси підприємств, внутрігалузевому - фінанси комплексів, міжгалузевому і міжтериторіальне - держбюджет і позабюджетні фонди) [1].

Роль фінансів в економіці різноманітна, але, тим не менше, її можна звести до трьох основних напрямках:

Фінансове забезпечення потреб розширеного виробництва: означає покриття витрат за рахунок фінансових ресурсів (власних, позикових, залучених).

Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів. Здійснюється через перерозподіл фінансових ресурсів: досить виділити фінансові ресурси та темпи розвитку галузі або регіону прискорюються або навпаки, припинення фінансування може задушити будь-яке виробництво.

Фінансове стимулювання ефективного використання всіх видів економічних ресурсів: здійснюється різними методами:

через ефективне вкладення фінансових ресурсів; створення заохочувальних фондів (фонди споживання, фонди соціальної сфери та ін);

використання бюджетних стимулів (подання пільг при сплаті податків завжди носить стимулюючий характер, прикладом може служити звільнення від сплати багатьох видів податків сільських і фермерських господарств з метою забезпечення їх росту та розвитку);

використання фінансових санкцій (штрафи, пені за несвоєчасну сплату податків, приховування доходів та майна від оподаткування, неподання податкових декларацій тощо) [5].

2. Фінансові інвестиції. Види цінних паперів. Особливості обліку цінних паперів

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, з метою отримання доходу (прибутку) в майбутньому [6].

Цінний папір являє собою документ, який виражає пов'язані з ним майнові і немайнові права, може самостійно звертатися на ринку і бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, служить джерелом отримання регулярного або разового доходу. Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого опосредует наступний розподіл матеріальних цінностей [3].

Цінні папери можуть бути:

іменними;

на пред'явника;

документарної форми;

бездокументарної форми.

Іменні цінні папери не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Бездокументарна форма цінних паперів - це обліковий запис, який підтверджує право власності на цінний папір. Документарна форма цінних паперів - паперова форма цінного паперу, яка містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами [6].

Економічні характеристики цінних паперів:

Ліквідність - здатність цінного паперу до реалізації.

Прибутковість - показник доходу, отриманого від цінного паперу (дивіденду, відсотка, премії), до інвестицій у неї.

Надійність - здатність виконувати покладені на неї функції протягом певного проміжку часу в умовах рівноважного ринку.

Наявність самостійного обороту - існування специфічних стадій у процесі обігу цінних паперів [7].

Можливо, перш за все, розділити всі цінні папери на дві великі групи: грошові і капітальні.

Грошові папери - це комерційні та фінансові векселі строком до 1 року, банківські акцепти, комерційні папери, що емітуються приватними підприємствами і корпораціями на термін від 10 до 180 днів, короткострокові ощадні бони ​​та депозитні сертифікати, емітовані банками, казначейські векселі, облігації, емітовані урядом всіх рівнів терміном на 3, 6, 9 і 12 місяців. Спільною рисою всіх цих юридичних елементів є їх призначення оформляти незабезпечене запозичення грошей на порівняно короткі терміни, у зв'язку з чим їх називають борговими цінними паперами.

У групу капітальних цінних паперів включають акції, облігації, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, заставні листи і їхні різновиди. Кошти, отримані шляхом емісії і продажу цих цінних паперів, призначені для чи утворення збільшення капіталу продуктивних підприємств, націлених на отримання прибутку, що вони потім поділяться з покупцями (власниками) [3].

Серед капітальних цінних паперів також розрізняються часткові папери та боргові. Найважливішою різновидом капітальних цінних паперів виступають часткові цінні папери (акції).

Акція - це цінний папір, що свідчить про внесення певної частки в капітал акціонерного товариства і дає право на отримання частини прибутку - дивіденду і управління акціонерним товариством. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Розмір паю визначається кількістю належать його власникові акцій [8].

Акція є неподільною. Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства. Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства.

Найбільш поширеною формою боргових зобов'язань є облігації, що випускаються головним чином приватними компаніями, акціонерними товариствами та іншими комерційними структурами. Ці облігації називаються корпоративними.

Облігації - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ній термін, з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

б) облігації підприємств [8].

Облігації мають властивість оборотності, тобто з ними можуть здійснюватися операції з купівлі-продажу. Деякі облігації можуть звертатися на біржі, проте більшість угод здійснюється на позабіржовому ринку. Торгівля з облігаціями, як правило, менш інтенсивна, ніж торгівля з акціями. Як і акції, облігації мають номінальну вартість, яка є фіксованою, і ринкову ціну [3].

До випуску облігацій вдаються тоді, коли акціонерного капіталу вже недостатньо для обслуговування процесу розширеного відтворення основних фондів.

Широке поширення одержали так звані товарні облігації, тобто погашення облігацій здійснюється не в грошовій формі, а в товарній (квартирами, нафтою, автомобілями) [9].

Як боргового та платіжного засобу виступає вексель.

Вексель - це письмове боргове зобов'язання, оформлене за нормами особливого законодавства, що видається позичальником-векселедавцем кредитору-векселедержателю, надає останньому безперечне право вимагати від позичальника сплати до певного терміну суми грошей, яка вказана у векселі.

Розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель (соло-вексель) - це безумовне зобов'язання векселедавця сплатити певну суму пред'явнику векселя або особі, зазначеної у векселі, або тому, кого вона зазначить, а також законному пред'явнику через встановлений термін або на вимогу.

Перекладний вексель (тратта) відрізняється від простого тим, що платником за тратте є не векселедавець, а інша особа, яка за допомогою акцепту приймає на себе зобов'язання сплатити переказний вексель у строк.

До цінних паперів відносяться також чеки та коносаменти.

Чек - це цінний папір, що є платіжно-розрахунковий документ. За своєю економічною суттю чек є переказним векселем, платником за яким завжди є банк, який видав цей чек.

Чек має такі основні види:

іменний чек виписується на конкретну особу із застереженням "не наказу", що означає неможливість подальшої передачі чека іншій особі;

ордерний чек виписується на конкретну особу із застереженням "наказу", що означає, що можлива подальша передача чека шляхом виконання передавального напису - індосаменту;

розрахунковий чек - по ньому не дозволена оплата готівкою;

грошовий чек призначений для отримання готівкових грошей в банку.

Коносамент - це документ стандартної форми, прийнятої в міжнародній практиці на перевезення вантажу, який засвідчує його завантаження, перевезення та право на отримання.

Коносамент використовується під час перевезення вантажів у міжнародному сполученні та представляє собою цінний папір, який засвідчує право володіння вантажем, товаром.

Казначейські зобов'язання - це цінні папери на пред'явника, які розповсюджуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про прийняття на депозит грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифікати бувають термінові або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним [6].

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією, яка дає право на отримання доходу по ній у вигляді дивіденду.

Інвестиційні сертифікати надають будь-якому їх власнику однакові права і можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення [10].

Класифікація фінансових вкладень на довгострокові і короткострокові проводиться не з метою поточного обліку, а лише для бухгалтерської звітності. При її складанні організація повинна проаналізувати всі ці активи і визначити за станом на звітну дату, які з них відносяться до довгострокових, а які до короткострокових фінансових вкладень. При класифікації під терміновістю доцільно розуміти не період обігу цінних паперів (час з моменту емісії до моменту погашення), а ступінь їх ліквідності, тобто можливість у разі необхідності легко в найкоротший термін перетворити їх в готівку грошові кошти.

При такому підході до короткострокових інвестицій повинні ставитися вкладення в легко реалізовані цінні папери, купівля яких здійснюється в інтересах вигідного приміщення тимчасово вільних грошових коштів до виникнення потреби в готівці, а так само з метою отримання додаткового доходу.

Довгострокові фінансові вкладення являють собою приміщення капіталу в юридично самостійні організації на тривалий термін (мінімально більше року) і здійснюються з метою підтримки певної підприємницької діяльності або комерційних зв'язків.

Всі цінні папери розділені на дві категорії - звертаються і не обертаються на організованому ринку цінних паперів (далі ОРЦБ). При цьому організація для цілей бухгалтерського обліку та податкового обліку веде окремий облік доходів та витрат за операціями з цінними паперами, що звертаються і не звертаються на ОРЦБ.

Емісійні цінні папери повинні враховуватися в розрізі окремих випусків, кожен з яких має свій реєстраційний номер, що вказується у виписках з реєстру акціонерів та інших документах.

Разом з тим не всі інвестиції у фінансові активи повинні прийматися до обліку як фінансові вкладення.

У біржовій практиці бувають ситуації, коли угоди з купівлі та одночасний продаж виконуються заліком (неттінг). Таке може статися, наприклад, коли всі куплені в один день папери були тут же продані і буде здійснено взаємозалік зустрічних боргів, переходу права власності на цінні папери в юридичному сенсі не буде. Однак у бухгалтерському обліку необхідно все-таки відобразити спочатку покупку, а потім продаж цінних паперів [11].

Аналітичний облік цінних паперів ведеться за видами вкладень (акції, облігації та ін) та об'єктів, в які здійснені ці вкладення (організації - продавці цінних паперів) з обов'язковим отриманням даних про фінансові вкладення на території країни і за кордоном.

При зверненні на вторинному ринку покупцеві і продавцеві необхідно окремо враховувати купонний дохід, тому що він не обкладається податком на прибуток. Вторинний ринок - це операції з достроковий продаж, безоплатної передачі цінних паперів, а також передачу їх до статутних фондів інших організацій [12].

Закон Республіки Казахстан від 02.07.2003 N 461-2 "Про ринок цінних паперів" регулює суспільні відносини, що виникають у процесі випуску, розміщення, обігу та погашення емісійних цінних паперів і інших фінансових інструментів, особливості створення та діяльності суб'єктів ринку цінних паперів, визначає порядок регулювання та нагляду за ринком цінних паперів з метою забезпечення безпечного, відкритого та ефективного функціонування ринку цінних паперів, захисту прав інвесторів і власників цінних паперів, добросовісної конкуренції учасників ринку цінних паперів [13].

3. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Основний принцип діяльності підприємства полягає в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

З економічної точки зору прибуток - це різниця між грошовими надходженнями і виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Прибутком вважається перевищення доходів над витратами. Зворотне положення називається збитком. Сучасна економічна думка розглядає прибуток як доход від використання факторів виробництва, тобто праці, землі і капіталу.

Прибуток - джерело оновлення виробничих фондів і продукції, що випускається. Також прибуток є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. Її зміст полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.

Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розділяється на прибуток, що збільшує вартість майна, тобто бере участь у процесі накопичення, і прибуток, який спрямовується на споживання, не збільшує вартості майна. Якщо прибуток не витрачається на споживання, то вона залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стійкість підприємства, свідчить про наявність джерела для подальшого розвитку.

Різниця між сукупною величини прибутку за всіма видами діяльності підприємства та її використаної частиною за звітний період (квартал) представляє собою нерозподілений прибуток [14].

Автори робіт з фінансово-економічної діяльності підприємства дають різні визначення поняттю «нерозподілений дохід (прибуток)».

Банківський словник: «Нерозподілений прибуток - прибутки, отримані компанією на даний момент, але ще не розподілені між акціонерами у вигляді дивідендів. Подібні прибутку часто називаються резервами, створеними з прибутку і являють собою істотну частину капіталу більшості компаній [15].

Економічний словник: «Нерозподілений Прибуток - кінцевий фінансовий результат, отриманий за підсумками діяльності організації за звітний рік; характеризує збільшення капіталу за звітний рік і за весь період діяльності організації (накопичення капіталу за цей період).

Розрізняють нерозподілений прибуток без урахування рішення про виплату дивідендів (розподіл прибутку між учасниками) та нерозподілений прибуток з урахуванням рішення про виплату дивідендів (розподіл прибутку між учасниками). Перша показується в звіті про прибутки та збитки як чиста, друга - у бухгалтерському балансі »[16].

Борисов А.Б. Великий економічний словник: «Нерозподілений прибуток» - прибуток компанії, фірми, акціонерного товариства, що залишається після сплати податків та виплати дивідендів, яка використовується для реінвестування, на потреби розвитку. Нерозподілений прибуток відноситься до пасивних рахунках. Пасивні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, на яких обліковуються джерела власних і позикових коштів »[17].

Таким чином, нерозподілений прибуток - це чистий прибуток за мінусом її використаної суми на накопичення і споживання.

Висновок

Фінанси - це сукупність економічних відносин, що відображають формування і використання фондів грошових коштів в процесі їх кругообігу.

Роль фінансів можна звести до трьох основних напрямках:

1. Фінансове забезпечення потреб розширеного виробництва.

2. Фінансове регулювання економічних і соціальних процесів.

3. Фінансове стимулювання ефективного використання всіх видів економічних ресурсів.

Сутність фінансів проявляється в їх функціях. Виділяють п'ять основних функцій фінансів: розподільчу, контрольну і регулюючу, стимулюючу і відтворювальну.

Цінні папери є одним з джерел необхідного капіталу для найважливіших галузей промисловості. При вкладанні коштів у цінні папери кожен інвестор прагне до максимальної прибутковості портфеля, проте дохід завжди прямо пропорційний ризику, на який готовий йти інвестор. Тому мета будь-якого інвестора - знайти найбільш прийнятне поєднання цих двох чинників.

Види цінних паперів:

1. Основні (боргові і права власності):

- Акції;

- Облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

- Облігації місцевих позик;

- Облігації підприємств;

- Казначейські зобов'язання республіки;

- Ощадні сертифікати;

- Інвестиційні сертифікати;

- Векселі.

2. Похідні цінні папери:

- Форвардні (ф'ючерсні) контракти;

-Опціони (варанти);

- Депозитарні розписки (свідоцтва) [6].

За останнє десятиліття ринок цінних паперів країн з розвиненою ринковою економікою значно змінився. Сьогодні він оперує не тільки капіталами корпорацій і монополій, але і заощадженнями громадян.

У Казахстані суспільні відносини, що виникають у процесі випуску, розміщення, обігу та погашення емісійних цінних паперів і інших фінансових інструментів, особливості створення та діяльності суб'єктів ринку цінних паперів регулює Закон Республіки Казахстан від 02.07.2003 N 461-2 "Про ринок цінних паперів".

Основний принцип діяльності підприємства полягає в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва. З економічної точки зору прибуток - це різниця між грошовими надходженнями і виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Нерозподілений прибуток - принципово новий показник, що характеризує економічне зростання підприємства на основі власних коштів. У складі нерозподіленого прибутку одна частина характеризує величину накопиченого прибутку, друга частина являє собою вільну прибуток, тобто прибуток, яка не отримала по суті ніякого напряму [14].

Список використаних джерел

  1. Смородина М.І. Фінанси і кредит: Курс лекцій. - М.: МГТУ, 2006.

  2. http://books.efaculty.kiev.ua/finpd/1/r1/ # 2

  3. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів / Н.Ф. Самсонов, Н.П. Баранникова, А.А. Володін та ін; Під ред. проф. Н.Ф. Самсонова. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2001.

  4. Левін У.П. Фінанси і кредит. - М.: Инфра-М, 2005.

  5. Литовських А.М. Шевченка І.К. Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Таганрог: ФЕМП, 2003.

  6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. - К.; ЦУЛ, 2003.

  7. http://www.erudition.ru/referat/ref/id.18576_1.html

  8. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1999.

  9. Баришніков Н. Податки і внески з фонду оплати праці. - 2-е вид. - М.: Філін, 1998.

  10. http: / / www .5 ballov. ru / referats / preview / 79336

  11. http://www.audit-it.ru/articles/account/assets/a20/40602.html

  12. http://revolution.allbest.ru/audit/00001940_0.html

  13. Закон Республіки Казахстан від 02.07.2003 N 461-2 "Про ринок цінних паперів".

  14. http://revolution.allbest.ru/finance/00032467_0.html

  15. Банківський словник. - М., 2004 р.

  16. http://mirslovarei.c om

  17. Борисов А.Б. Великий економічний словник. - М.: Книжковий світ, 2003.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
70.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансово-господарська діяльність ЗАТ Лісовий
Фінансово-господарська діяльність ТОВ Схід
Фінансово-господарська діяльність ТОВ Схід
Фінансово-господарська діяльність МУП Електромережа
Фінансово-господарська діяльність МУП Кіровський
Фінансово-господарська діяльність ТОВ Агат
Фінансово-господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю
Фінансово-господарська діяльність ВАТ Липецький холодокомбінат
Фінансово господарська діяльність товариства з обмеженою відповіда
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru