додати матеріал


Фінансовий стан організації

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІТЕЧІСКІЕ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Фінансовий стан організації, чинники його визначають

1.2 Мета, завдання та послідовність проведення аналізу фінансового стану організації

1.3 Методика аналізу фінансового стану організації

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ПОСЕВНІНСКІЙ МАШІНОСТОРОІТЕЛЬНИЙ ЗАВОД»

2.1 Характер діяльності підприємства

2.1.1 Організаційна структура

2.2 Аналіз структури активів і пасивів балансу

2.3 Розрахунок і оцінка основних коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ВАТ «ПОСЕВНІНСКІЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» на 2008р.

3.1 Стратегія розвитку ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод» на 2008р.

3.2 Рекомендація щодо збільшення частки прибутку рентабельною зони господарювання (оренда приміщень)

3.3. Заходи з управління капіталом підприємства як основи стабілізації фінансового стану ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод»

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи прагнуть оцінити фінансовий стан компанії. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкту: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.

Прагнучи вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники організацій все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу. При цьому вони, як правило, не задовольняються констатацією розміру показників відносності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношеннях власного і позикового капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах його зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

У цих умовах змінюється роль економічного відділу, у функції якого все частіше входять не тільки ведення поточного обліку і складання звітності, а й фінансовий аналіз виключно в цілях управління організацією. Задовольнити нові запити адміністрації може тільки економіст - аналітик, здатний розібратися в економіці організації, виявити її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити заходи упорядкованого втручання. Але для цього необхідно оволодіти методами і прийомами фінансового аналізу.

Актуальність проблеми засвідчує і той факт, що не знижується увага, що приділяється як економістами теоретиками, так і практиками цієї проблеми. Можна виділити роботи таких авторів як Ю.П. Аніскін, А.М. Павлова «Планування і контролінг», Ковальов В.В., Волкова О.М. «Аналіз господарської діяльності підприємства».

Мета випускної кваліфікаційної роботи полягає в оцінці ролі фінансового стану в організації сталого розвитку суб'єкта підприємницької діяльності зовнішнього середовища. Для досягнення поставленої мети нами вирішені наступні завдання:

  • розкрито сутність та значення оцінки фінансових результатів діяльності організації; джерела інформації, використовувані при проведенні фінансового аналізу;

  • вивчена методика проведення оцінки фінансових результатів діяльності організації;

  • проведено аналіз діяльності ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод» за 2006 - 2007рр.;

  • проаналізовано фінансові результати діяльності організації (оцінено майно організації та джерела його формування; проведено аналіз ділової активності і рентабельності);

  • запропонована стратегія розвитку на майбутній період.

Об'єкт дослідження - організаційно-економічні відносини господарюючого суб'єкта ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод».

Предмет дослідження - стан і закономірності зміни фінансового стану.

Інформаційною базою послужили дані офіційної бухгалтерської та статистичної звітності підприємства за 2006-2007 роки, а також публікації вчених з даної проблеми.

У ході виконання роботи були використані різні методи досліджень: діалектичний, економіко-статистичний, розрахунково-конструктивний.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ.

1.1 Фінансовий стан організації, чинники його визначають

Фінансовий стан організації - це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

У процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, фінансовий стан організації, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки ретроспективного (того, що було в минулому) і перспективного (того, що буде в майбутньому) фінансового стану господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації.

Будь-який вид господарсько діяльності починається з вкладення грошей, протікає через рух грошей і закінчується результатом, що має грошову оцінку. Тому тільки фінансовий аналіз здатний у комплексі дослідити й оцінити всі аспекти і результати руху грошових коштів, рівень відносин, пов'язаних з грошовими потоками, а також можливе фінансове становище цього об'єкта.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно брати до уваги вплив деяких спотворюють факторів, зокрема інфляції. Крім того, не варто забувати, що баланс, будучи основною звітною і аналітичною формою, не вільний від обмежень. Зазначимо деякі, найбільш суттєві з них:

  • баланс історич за природою, він фіксує сформовані до моменту його складання підсумки фінансово-господарських операцій.

  • баланс відображає статус - у засобах і зобов'язаннях організацій, тобто відповідає на питання, що являє собою організація на даний момент згідно використовуваної облікової політики, але не останнє питання, в результаті чого склалося таке положення. Відповідь на останнє питання не може бути дана тільки за даними балансу. Для цього потрібно набагато більш глибокий аналіз, заснований не тільки на залучення багатьох факторів, які не знаходять відображення у звітності (інфляції, науково - технічний прогрес, фінансові труднощі у змінників та ін.)

  • за даними звітності можна розрахувати ряд аналітичних показників, однак, всі вони будуть марні, якщо їх не з чим порівняти. Баланс, розглянутий ізольовано, не забезпечує просторової і тимчасової порівнянності. Тому його аналіз повинен проводитися в динаміці і по можливості доповнюватись оглядом аналогічних показників по спорідненим організаціям.

  • фінансовий стан організації і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але і багатьох факторів, взагалі не мають вартісної оцінки. У їх числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури управління галуззю або організацією, зміна форм власності, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу і т.д. Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним з розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, а й неформальні оцінки.

  • одне з істотних обмежень балансу - закладений у ньому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, зростання цін на використовувані ресурси, низькою обновляемости основних засобів, багато статей відображають сукупність однакових за функціональним призначенням, а й різних за вартістю облікових об'єктів. Природно спотворюються результати діяльності організації, реальна оцінка його господарських засобів, ринкова вартість організації в цілому.

  • одна з головних цілей функціонування будь-якої організації - одержання прибутку. Однак саме цей показник відображений в балансі недостатньо повно. Крім того, сутнісне наповнення цього показника постійно змінюється через безперервні коригувань нормативних документів.

Зростання ролі фінансового аналізу в умовах ринкової економіки пов'язане, насамперед, з головним принципом ринку: жорсткістю. Ринок живе за дуже жорсткого закону: виживає найсильніший. А найсильніший на ринку є такий господарюючий суб'єкт, у якого хороший фінансовий стан і конкурентоспроможність вимагає, серед інших факторів, систематичного проведення фінансового аналізу всієї господарської діяльності.

1.2 Мета, завдання та послідовність проведення аналізу фінансового стану організації

Аналіз фінансового стану являє собою глибоке, науково відособлене дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у єдиному виробничо - торговельному процесі.

Основна мета аналізу - виявлення найбільш складних проблем управління організацією в цілому і його фінансових ресурсах зокрема, оцінка фінансового стану організації на підставі виявлених результатів та складання рекомендації щодо його поліпшення.

Головними завданнями аналізу фінансового стану організації є:

  • виявлення рентабельності та фінансової стійкості;

  • вивчення ефективності використання фінансових ресурсів;

  • встановлення положення організації на фінансовому ринку і кількісний вимір його фінансової конкурентоспроможності;

  • оцінка ступеня виконання планових фінансових заходів, програм, плану фінансових показників;

  • визначення основних факторів, що викликали зміну фінансового становища.

Аналіз фінансово - економічного стану організації є істотним елементом фінансового аналізу, а також фінансового менеджменту і аудиту (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Сфера дії аналізу фінансового - економічного стану організації

В основі фінансового аналізу, одно, як і фінансового менеджменту, в цілому, лежить аналіз фінансової звітності. Суть фінансового менеджменту полягає в такій організації управління фінансами, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку. Вишукування фінансових джерел розвитку організації, а також визначення напрямків найбільш ефективного інвестування фінансових ресурсів та інші подібні питання фінансового менеджменту стають ключовими в умовах ринкової економіки. Успіх в області фінансового менеджменту багато в чому залежить від всебічності, регулярності, ретельності вивчення фінансової звітності. При цьому, провідне положення займає аналіз фінансового стану організації.

Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового стану організації служить бухгалтерська звітність. Звітність організації - це система показників, що характеризує результати й відбиває умови її роботи за минулий період.

У звітність включені всі види поточного обліку: бухгалтерський, статистичний і оперативно - технічний. Завдяки цьому забезпечується можливість відбиття у звітності всього різноманіття підприємницької діяльності організації.

За характером відомостей, що містяться у звітах, розрізняють управлінську та фінансову звітність (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Види звітності організації

До фінансової звітності висувається ряд вимог. Основні з них:

  • умілість і достовірність інформації;

  • значимість даної звітності.

Як вже зазначалося, аналіз фінансового стану організації в основному базується на фінансовій (зовнішньої) бухгалтерської звітності організації.

Фінансова бухгалтерія звітність складається з декількох утворюють єдине ціле звітних документів:

  • бухгалтерського балансу, форма № 1;

  • звіту про прибутки та збитки, форма № 2;

  • звіту про рух капіталу, форма № 3;

  • звіту про рух грошових коштів, форма № 4;

  • додаток до бухгалтерського балансу, форма № 5.

Організації за підсумками року крім вищеназваних документів зобов'язані надавати додаткову інформацію, що включає думку аудиторів, примітки до фінансових звітів та інші інформаційні джерела. Слід зазначити, що аудитори не підтверджують точність фінансових звітів, а являють професійний висновок про те, що звітність складена відповідно до встановлених правил.

Оскільки фінансова звітність - це документи, що показують результати діяльності організації за певний період у минулому, то часто в зовнішніх аналітиків немає іншого виходу, крім як оцінити нинішній стан, грунтуючись на застарілих даних. З огляду на те, що аналітики зацікавлені, перш за все в отриманні інформації про те, що відбувається зараз і найімовірніше відбудеться в майбутньому, а не в тому, що трапилося в минулому, то вони повинні екстраполювати історичну інформацію на нинішні умови і робити на її основі прогнози щодо майбутнього.

Структура аналізу фінансового стану організації складається з оцінки п'яти основних блок - параметрів.

  • Складу і структури балансу.

  • Фінансової стійкості організації.

  • Ліквідності та платоспроможності.

  • Рентабельності.

  • Ділової активності.

Ці блоки, будучи взаємозалежними, являють собою структуру, на підставі якої проводиться розрахунки й угруповання показників, що дають найбільш точну картину поточного економічного стану організації.

Аналіз фінансового стану організації починається з вивчення складу і структури майна організації (актив балансу).

Під активами розуміння будуються в порядку зростання ліквідності.

  1. Необоротні активи (іммобілізовані засоби):

    • нематеріальні активи (патенти, авторські права, ліцензії, торгові марки та інші цінні, але не упредметнені активи, контрольовані організацією);

    • основні засоби (майно, будівлі, обладнання, земля, тобто матеріальні активи з відносно довгим терміном корисної службою);

    • капіталовкладення (незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення та ін.)

  2. Оборотні активи (мобільні засоби):

    • запаси товарно-матеріальних цінностей;

    • дебіторська заборгованість;

    • короткострокові фінансові вкладення;

    • грошові кошти.

Оборотні активи більш ліквідні, ніж необоротні. Це обумовлено тим, що необоротні активи представляють ту частину майна організації, яка не призначена для продажу, а постійно використовується для виробництва, торгівлі, зберігання та транспортування товарів. Оборотні активи беруть участь у постійному циклі перетворення їх у грошові кошти. У свою чергу, їх також можна розділити по ступені ліквідності: найбільш ліквідні оборотні активи - грошові кошти, цінні папери, далі за ступенем спадної ліквідності слід дебіторська заборгованість, запаси й витрати.

Від складу і розміру активів організації залежить такий важливий показник фінансового стану, як ліквідність.

У процесі аналізу, необхідно встановити, яким майном володіє організація на кінець звітного періоду, і які зміни відбулися в його обсязі і складі. Для цього дані балансу на кінець звітного періоду зіставляються з даними балансу на початок періоду і визначаються чинники, що зумовили ці зміни. Виявляються також зміни в структурі активів шляхом порівняння питомої ваги кожного виду активів на кінець і початок періоду, що аналізується. При цьому використовують методику вертикального і горизонтального аналізу. Це дозволяє побачити питома вага кожного балансу в його загальному підсумку, оцінити по кожній статті абсолютне відхилення, темпи зростання чи зниження.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у якій абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Зазвичай беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції, але ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.

Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, дати оцінку цим змінам.

Вертикальний баланс дає уявлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння організацій, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємно доповнюють один одного. Якщо виконати такий аналіз за ряд років, то можна оцінити не тільки поточний фінансовий стан, але й спрогнозувати значення балансових статей на майбутнє.

Аналіз динаміки валюти балансу дозволяє зробити ряд важливих висновків про фінансовий стан організації. Зменшення розміру валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення господарського обороту, зниження майнового потенціалу під впливом різних факторів (неплатоспроможність організації, реалізація частини активів). У звичайних, стабільних умовах діяльності збільшення підсумку балансу оцінюють позитивно, а зменшення - негативно. В умовах інфляції потрібно ретельно проаналізувати вплив динаміки цін і переоцінки основних фондів на динаміку валюти балансу. Збільшення валюти балансу за звітний період може бути пов'язано не тільки з розширенням господарської діяльності, а й бути наслідком інфляції або переоцінки основних фондів. Тому доцільно встановити відповідність динаміки балансу з динамікою виручки від реалізації, а також прибутку за даними форми № 2. Більш швидке зростання обсягу реалізації і прибутку від реалізації в порівнянні зі зростанням валюти балансу вказує на поліпшення використання майна організації.

Більш докладно аналізують структуру і динаміку активів організації, визначають, за рахунок яких видів активів змінилася загальна вартість майна. Кращим є підвищення питомої ваги оборотних активів, як найбільш ліквідної частини майна і більш швидке їхнє зростання у порівнянні з необоротних активів.

Більш докладно необхідно оцінити склад, структуру і динаміку оборотних коштів, що дозволить зробити висновок про мобільність оборотних активів о, можливо, необгрунтованому відволікання коштів в дебіторську заборгованість і неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей.

Порівнюючи темпи зміни запасів по аналітичному балансу з обсягом реалізації можна зробити висновок про прискорення або уповільнення оборотності оборотних активів.

Щоб дати оцінку майну організації, необхідно також проаналізувати стан матеріально-технічної бази: наявність будівель, споруд, обладнання, їх структуру з точки зору участі в обороті, тобто виділити з основних засобів активну частину. Вона характеризує рівень науково-технічного процесу (НТП) галузі, тобто чим вище питома вага вартості машин, обладнання, тим за інших рівних умов, якісніше стан матеріально-технічної бази.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку нематеріальних активів, проводячи їх класифікацію. Дається характеристика виконання ними своїх функцій, виявляється моральний знос, принципи амортизації, плани щодо поновлення нематеріальних активів.

Вся матеріально - технічна база та нематеріальні активи оцінюються з точки зору їх здатності бути швидко реалізованими.

Тенденції зміни майна організації слід пов'язувати з основними джерелами утворення фінансових ресурсів.

Пасив бухгалтерського балансу відбиває джерела фінансування засобів організації, згруповані на певну дату по їхній приналежності й призначенню. Пасив, показує величину коштів (капіталу) вкладених у господарську діяльність організації і ступінь участі в створенні майна організації.

У зарубіжній практиці існує трохи інше тлумачення сутності пасиву балансу - це зобов'язання за отримання цінності або вимоги на отримання організацією ресурси (активу).

Дані визначення не суперечать один одному, але в сучасній концепції бухгалтерського обліку останнє більш переважно.

Для аналітичних досліджень і оцінки структури пасиву всі зобов'язання групуються за ознаками:

  1. Юридичної приналежності:

    • зобов'язання перед власниками організації (власний капітал);

    • перед третіми особами (позиковий капітал)

  2. Терміновості повернення зобов'язань:

  • кошти тривалого користування;

  • засіб короткострокового користування. При проведенні аналізу балансу необхідно враховувати наступні:

  1. фінансова інформація, закладена в бухгалтерський баланс, носить історичний характер, тобто показує положення організації на момент складання звітності;

  2. в умовах інфляції відбувається необ'єктивне відбиття в тимчасовому інтервалі результатів господарської діяльності;

  3. фінансова звітність несе інформацію лише на початок і кінець звітного періоду, і тому неможливо вірогідно оцінити зміни, що відбуваються протягом цього періоду.

Ще один важливий аспект аналізу структури балансу - це визначення взаємозв'язків між активом і пасивом балансу, так як в процесі господарської діяльності йде постійна трансформація окремих елементів активу й пасиву балансу (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Взаємозв'язок між активом і пасивом балансу

Кожна група пасиву функціонально пов'язана з певною частиною активу балансу. Наприклад, короткострокові кредити призначені для поповнення оборотних коштів.

Деяка частина довгострокових зобов'язань фінансує як оборотні, так і необоротні активи. Така взаємодія спостерігається і в разі погашення зовнішніх зобов'язань.

Співвідношення власних, позикових і залучених коштів організації залежить від різних факторів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності та обраної фінансової стратегії. До числа найважливіших факторів можуть бути віднесені:

  • процентні ставки за користування кредитами і позиками;

  • зміна обсягу діяльності організації, яке викликає необхідність скорочення або захоплення потреби в залученні позикових коштів;

  • накопичення зайвих або слабко використовуваних запасів товарно-матеріальних цінностей, застарілого обладнання, відволікання коштів в дебіторську заборгованість сумнівного характеру з високим фактором ризику та ін

Більш високі темпи зростання джерел власних коштів, як правило, з позитивного боку оцінюють формування капіталу організації. Збільшення частки власного капіталу (3 розділ балансу) за рахунок будь-якого з истом аналізу є визначення фактичної наявності власних оборотних коштів, як в абсолютному, так і у відносному вимірі. Існує два підходи до їх вимірювання:

  • на основі даних першого і третього розділів бухгалтерського балансу, як різниця між підсумком третього розділу (капітал і резерви) та підсумкам першого розділу (необоротні активи);

  • поточні активи (оборотні кошти) - поточні короткострокові зобов'язання.

Слід відзначити на увазі, що не у всіх ситуаціях виправдана висока частка власних коштів у фінансуванні оборотних коштів. При швидкої оборотності оборотних коштів і фіксованої процентної ставки за кредити доцільне залучення у значних розмірах позикових коштів, а власні кошти можуть бути спрямовані на розширення господарської діяльності або вкладення в цінні папери, статутний капітал. Частка позикових коштів у загальній сумі джерел коштів повинна становити в сфері послуг і торгівлі - 60-70%.

Слід детально оцінити динаміку і структуру позикових коштів, особливо короткострокових, залучаючи при необхідності дані про їх рух. При цьому звертають увагу на різке зростання найбільш небезпечних для фінансового стану видів заборгованості: перед бюджетом, по соціальному страхуванню і забезпеченню, та ін доцільно зіставити не тільки абсолютні суми, а й темпи зростання дебіторської і кредиторської заборгованості. Вони повинні врівноважувати один одного.

Для аналітичних досліджень і якісної оцінки динаміки фінансового стану організації рекомендується об'єднати статті балансу в окремі специфічні групи.

Мета - створення агрегованого балансу, який використовується для визначення важливих характеристик фінансового стану організації й розрахунку ряду основних фінансових коефіцієнтів. При цьому актив включає в себе іммобілізовані й мобільні засоби, а пасив - власні кошти, довгострокові і короткострокові зобов'язання.

1.3 Методика аналізу фінансового стану організації

В умовах масової неплатоспроможності та застосуванням до багатьох організаціям процедур банкрутства (визнання неплатоспроможності) об'єктивна і точна оцінка фінансового стану набуває першочергового значення. Головним критерієм такої оцінки є показники платоспроможності і ступінь ліквідності організації. Поняття платоспроможності та ліквідності близькі, але не урочисті [10. C .140].

Платоспроможність організації визначається його можливістю і здатністю своєчасно і повністю виконувати платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій грошового характеру. Платоспроможність впливає на форми та умови комерційних угод, у тому числі на можливість отримання кредиту.

Ліквідність організації визначається наявністю в неї ліквідних коштів, до яких належать готівкові гроші, грошові кошти на рахунках у банках та легко реалізовані елементи оборотних ресурсів. Ліквідність відображає здатність організації в будь-який момент здійснювати необхідні витрати. Для більш глибокого аналізу необхідна детальна класифікація категорій ліквідності за різними ознаками (рис.1.4).

Рис. 1.4. Класифікація категорій ліквідності

Деякі з категорій розглянемо більш докладно:

  • нормальна ліквідність. Організації повинні прагнути виконувати нормативи ліквідності на мінімально допустимому рівні, оскільки це дозволяє їм поєднувати необхідну ліквідність з високою прибутковістю організації. При цьому організації можуть скористатися як офіційними нормативами, так і оптимальними значеннями ліквідності, розрахованими експертним шляхом.

  • надлишкова ліквідність - знижує ефективність діяльності, перешкоджає раціонального використання природних ресурсів. Зазвичай вона виражена в зайвих запасах і резервах і говорить про невмілому управлінні активами.

За періодичністю виділяють наступні категорії ліквідності:

  • моментальна ліквідність - характеризує ліквідність організації на певний момент, її здатність відповідати за своїми поточними зобов'язаннями тільки на певну дату;

  • поточна ліквідність - оцінюється за певний період або на перспективу;

  • перспективна ліквідність. Порівняння повільно реалізованих активів з довгостроковими пасивами визначає перспективну ліквідність, що представляє собою прогноз платоспроможності на основі зіставлення майбутніх надходжень і платежів.

Поліпшення платоспроможності організації нерозривно пов'язане з політикою управління оборотних капіталів, яка націлена на мінімізацію фінансових зобов'язань.

Для оцінки платоспроможності та ліквідності можуть бути використані такі основні прийоми (рис.1.5).

Рис.1.5. Прийоми проведення оцінки платоспроможності та ліквідності організації.

При аналізі ліквідності балансу проводитися порівняння активів, згрупованих за ступенем їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення. Розрахунок і аналіз коефіцієнтів ліквідності дозволяє виявити ступінь забезпеченості поточних грошових потоків - оцінити здатність організації генерувати грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення планованих витрат і платежів.

Головна задача оцінки ліквідності балансу - визначити величину покриття зобов'язань організації її активами, термін погашення яких в грошову форму (ліквідність) відповідає строку погашення зобов'язань (терміновості повернення).

Для проведення аналізу актив і пасив балансу групуються за такими ознаками (рис.1.6):

  • за ступенем зменшення ліквідності - актив;

  • за ступенем терміновості оплати (погашення) - пасив.

Висока Висока

Низька Низька

Рис.1.6. Угруповання статей активу і пасиву для аналізу ліквідності балансу

До найбільш ліквідних активів відносяться грошові засоби організації і короткострокові фінансові вкладення.

Швидко реалізованих активи - це дебіторська заборгованість та інші активи.

До повільно реалізованим активів належать статті з розділу II балансу "Оборотні активи" і стаття «Довгострокові фінансові вкладення» з розділу I балансу. Необоротні активи.

Важкореалізовані активи - це статті розділу I балансу «Необоротні активи».

Угруповання пасивів відбувається за ступенем терміновості їх віку:

До найбільш короткострокових зобов'язаннях відносяться статті «Кредиторська заборгованість» та «Інші короткострокові пасиви».

Короткострокові пасиви включають статті «Позикові кошти» та інших статей розділу VI балансу "Короткострокові паси».

У довгострокові пасиви входять довгострокові кредити і позикові кошти.

Постійні пасиви містять статті розділу I балансу «Капітал і резерв».

При визначенні ліквідності балансу група активу і пасиву зіставляються між собою.

Умови абсолютної ліквідності балансу:

А 1 ≥ П 1 А 2 ≥ П 2

А 3 ≥ П 3 А 4 ≤ П 4 (1.1)

Необхідною умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей. Четверте нерівність носить так званий балансуючий характер: його виконання свідчить про наявність у організації власних оборотних коштів. Якщо будь-яке з нерівностей має знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, але на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення А1 - П1 і А2 - П2 дозволяє виявити поточну ліквідність організації, що свідчить про платоспроможність (неплатоспроможності) найближчим часом. Порівняння А 3 - П 3 відбиває перспективну ліквідність. На її основі прогнозується довгострокова орієнтовна платоспроможність.

При вивченні балансу слід звернути увагу на один дуже важливий показник - чистий оборотний капітал, або чисті оборотні кошти, за допомогою якого також можна оцінити ліквідність організації.

Чистий оборотний капітал - це різниця між підсумками розділу II балансу "Оборотні активи" і розділом VI балансу «короткострокові пасиви». Зміна рівня ліквідності визначається по зміні (динаміці) абсолютного показника чистого оборотного капіталу. Він становить величину, що залишилася після погашення всіх короткострокових зобов'язань. Зростання цього показника означає підвищення рівня ліквідності організації.

Для якісної оцінки платоспроможності й ліквідності організації окрім аналізу ліквідності балансу необхідний розрахунок коефіцієнтів ліквідності (табл.1.1).

Мета розрахунку - оцінити співвідношення наявних активів, як призначених для безпосередньої реалізації, так і задіяних у технологічному процесі, з метою їх подальшої реалізації та відшкодування вкладених коштів та існуючих зобов'язань, які повинні бути пога2. Коефіцієнт поточної ліквідності Достатність оборотних коштів організації, які можуть бути використані нею для погашення своїх короткострокових зобов'язань

Нижня межа вказує на те, що оборотних коштів повинне бути досить, щоб покрити свої короткострокові зобов'язання. Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж в 2 рази вважається небажаним, оскільки це свідчить про нераціональне вкладення своїх засобів і неефективному їхньому використанні

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності

Прогнозовані платіжні можливості організації за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами Кб.л> 0,5-1 Нижнє значення вказує на необхідність постійної роботи з дебіторами, щоб забезпечити можливість обігу найбільш ліквідної частини оборотних коштів у грошову форму для розрахунків

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Здатність організації розрахувати із заборгованістю негайно

Ка.л> 0,2-0,3 Низьке значення вказує на зниження платоспроможності організації

Коефіцієнт платоспроможності - розраховується як відношення оборотних активів організації до довгострокових зобов'язань і показує здатність організації покривати свої борги за рахунок поточних активів, не вдаючись до розпродажу майна.

Кпл = _______________оборотние. Актіви__________________ (1.2)

долгосрочные.обязательства + краткосрочные.обязательства

- Доходи будущіх.періодов - резервы.предстоящих.расходов

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує наявний запас міцності, що виникає внаслідок перевищення ліквідних активів над наявними зобов'язаннями. Визначається як відношення фактичної вартості оборотних активів до найбільш термінових зобов'язаннях.

Кпл = ______________оборотние. Актіви__________________ (1.3)

краткосрочные.обязательства - доходи.будущіх.періодов

- Резервы.предстоящих.расходов - прочіе.обязательства

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він визначається як відношення грошових коштів, високоліквідних цінних паперів і дебіторської заборгованості до поточних пасивів.

Кпл = ______________оборотние. Активи-запаси_________ (1.4)

долгосрочные.обязательства + краткосрочные.обязательства

- Доходи.будущіх.періодов - резервы.предстоящих.расходов

За допомогою цього коефіцієнта можна визначити два значення, що відносяться до найбільш ліквідної частини оборотного капіталу. Перше значення коефіцієнта показує, яку частку короткострокових зобов'язань здатна погасити найбільш ліквідна частина оборотного капіталу при її зверненні в грошову форму. Друге - шляхом відношення коефіцієнта ліквідності обчислити, яку частку складає найбільш ліквідні кошти у складі всього ліквідного (оборотного) капіталу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, в якій - то мірі усуває недоліки другого і третього коефіцієнтів, так як він враховує співвідношення активів, що володіють абсолютною ліквідністю, і розкриває ставлення абсолютно ліквідної частини оборотного капіталу - грошових коштів на рахунках організації до короткострокових зобов'язань.

Кпл = _краткосрочные.финансовые.вложения + денежние.средства (1.5)

долгосрочные.обязательства + краткосрочные.обязательства

- Доходи.будущіх.періодов - резервы.предстоящих.расходов

Для оцінки ліквідності використовують і додаткові показники (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Додаткові показники ліквідності

Найменування

показника

Методика розрахунку

Примітка

1. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

Ко.с.с = стр.490-стр.190

стр.290

Ко.с.с ≥ 00,1

Бажано щоб оборотні активи хоча б частково були сформовані із власних коштів.

2. Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості


Кк / д = ________ стор .620 ______

стр.230 + стр.240 + стр.215

Показує у скільки разів кредиторська заборгованість перевищує дебіторську. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більше залежність організації від кредиторів.

Кк / д <2

Однією з основних задач фінансового аналізу є розрахунок показників фінансового стійкості.

Фінансова стійкість - це характеристика стану організації, що визначає рівень залежності організації від зовнішніх джерел фінансування. Погіршення фінансового стану супроводжується «проїданням» власного капіталу і неминучим залізання в борги. Від цього падає фінансова стійкість, тобто фінансова незалежність організації, здатність маневрувати власними коштами.

Аналізуючи відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) засобів для формування запасів і витрат, визначають абсолютні показники фінансової стійкості (ріс.1.7).

Ріс.1.7. Визначення абсолютних показників фінансової стійкості

Для повного відображення різних видів джерел (власних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик) у формуванні запасів і витрат використовуються наступні показники:

Наявність власних оборотних коштів (Ес). Визначається як різниця між величиною джерел власних коштів і величиною основних засобів і вкладень (необоротних активів):

Ес = власні кошти - необоротні активи (1.6)

Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових для формування запасів і витрат (Ет). Визначається як сума власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик:

Ет = (власні засоби - необоротні активи) + довгострокові зобов'язання (1.7)

- Загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат (Е Σ). Розраховується як сума власних оборотних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик:

Е Σ = (власні засоби - необоротні активи) + довгострокові і короткострокові зобов'язання (1.8)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідає 3 показника забезпечення запасів і витрат джерел їх формування.

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

± Ес = Ес - Z, (1.9)

де, Z-запаси і витрати

2. Надлишки (+) або нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

± Ет = Ет - Z, (1.10)

3. Надлишки (+) або нестача загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

± Е Σ = Е Σ - Z, (1.11)

При визначенні типу фінансової стійкості слід використовувати тривимірний показник:

"S = {S 1 (X 1); S 2 (X 2); S 3 (X 3)} (1.12)

де, Х1 = ± Ес; Х2 = ± Ет; Х3 = ± Е Σ.

Функція S (х) визначається наступним чином:


S (х) = 1, якщо Х> 0

0, якщо Х <0 (1.13)

Виділяють чотири типи фінансової стійкості організації (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Типи фінансової стійкості організації

Типи фінансової стійкості

Тривимірний показник

Використані джерела покриття витрат

Коротка характеристика

1

2

3

4

1. Абсолютна фінансова стійкість

S = (1, 1, 1)

Власні оборотні кошти

Висока платоспроможність; організація не залежить від кредиторів

2. нормальна фінансова стійкість

S = (0, 1, 1)

Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити

Нормальна платоспроможність, ефективне використання позикових коштів; висока прибутковість господарської діяльності

3. Нестійке фінансове становище

S = (0, 0, 1)

Власні оборотні кошти плюс довгострокові і короткострокові кредити і позики

Порушення платоспроможності; необхідність залучення додаткових джерел; можливість поліпшення ситуації.

4. Кризовий фінансовий стан

S = (0,0,0)

-

Неплатоспроможність організації; грань банкрутства

- Абсолютна фінансова стійкість визначається умовами:

{± Ес> 0; ± Ет> 0; ± Е Σ> 0.} (1.14)

Тривимірний показник S = (1; 1; 1).

Показує, що запаси і витрати повністю покриваються власними оборотними засобами. Організація практично не залежить від кредиторів. Така ситуація відноситься до крайнього типу фінансової стійкості і на практиці зустрічається рідко. Однак її не можна розглядати як ідеальну, так як організація не використовує зовнішні джерела фінансування у своїй діяльності.

- Нормальна стійкість фінансового стану. Визначається умови:

{ ± Ес <0; ± Ет> 0; ± Е Σ> 0.} (1.15)

Тривимірний показник S = (0; 1; 1).

Організація оптимально використовує власні та кредитні ресурси. Поточні активи перевищують кредиторську заборгованість.

- Нестійкий фінансовий стан. Визначається умовами:

{ ± Ес <0; ± Ет <0; ± Е Σ> 0.} (1.16)

Тривимірний показник S = (0; 0; 1).

Характеризується порушенням платоспроможності: організація змушена залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості торгівлі. Проте ще є можливості для поліпшення ситуації.

- Кризовий (критичне) фінансовий стан.

Визначається умовами:

{ ± Ес <0; ± Ет <0; ± Е Σ <0.} (1.17)

Тривимірний показник S = (0; 0; 0).

Кризовий фінансовий стан - це грань банкрутства: наявність простроченої кредиторської та дебіторської заборгованостей і не здатність погасити їх в строк. У ринковій економіці при неодноразовому повторенні такого становища організацій загрожує оголошення банкрутства.

Аналіз фінансової стійкості за абсолютними показниками необхідно доповнити відносними показниками. Для цього можуть бути використані наступні коефіцієнти:

- Коефіцієнт автономії. Характеризує незалежність фінансового стану від позикових коштів. Визначається відношенням власного капіталу до загальної вартості майна. Показує частку власних коштів у вартості майна. По ньому судять, наскільки організація незалежна від позикового капіталу.

Ка = ________ власні средства_______

валюта балансу (1.18)

Мінімальне значення на рівень 0,5.

Його зростання свідчить про збільшення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових труднощів у майбутньому.

- Коефіцієнт фінансової залежності. Визначається відношенням величини позикових засобів організації до величини її власного капіталу. Показує, яких коштів у організації більше - позикових або власних.

Кфз = долгосрочные.обязательства + краткосрочные.обязательства (1.19)

собственние.средства

Рекомендується значення - менше 50%. Зі зменшенням коефіцієнта знижується залежність організації від позикових коштів.

- Коефіцієнт маневреності. Визначається відношенням власних оборотних коштів до всього власного капіталу. Показує, яка частина власних коштів організації задіяна у фінансуванні найбільш маневреної частини активів.

Км = собственние.средства + внеоборотние.актіви (1.20)

собственние.средства

Рекомендоване значення 0,5. Чим більше значення, тим більше маневренна, а отже і більш стійка організація з точки зору можливості її переорієнтації в разі зміни ринкової ситуації.

- Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів. Визначається відношення оборотних коштів до позаоборотних активів. Показує, скільки необоротних коштів припадає на 1 карбованець оборотних активів.

Кмі = ____ оборотние.актіви _____ (1.21)

внеоборотние.актіви

Чим вище значення показника, тим більше коштів організація вкладає в оборотні активи.

Показники платоспроможності та фінансової стійкості взаімодопоняют один одного і в сукупності дають уявлення про благополуччя фінансового становища. Якщо в організації виявляється погані показники ліквідності, але фінансова стійкість не втрачені, то в організації є плани вийти зі скрутного фінансового становища.

До числа показників оцінки фінансового стану організації відносять показники ділової активності.

Ділова активність у фінансовому аспекті проявляється, перш за все, у швидкості обороту її коштів.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки разів в періоді обертаються ті чи інші активні організації. Вони мають велике значення для оцінки фінансового стану, оскільки швидкість обороту коштів, тобто перетворення їх у грошову форму безпосередньо впливає на платоспроможність організації.

Ділову активність організації можна представити як систему якісних і кількісних критеріїв.

До кількісних критеріїв належать:

  • ступінь виконання плану за основними показниками поточної діяльності;

  • темпи зростання основних показників поточної діяльності;

  • рівень ефективності використання ресурсів організації;

  • стійкість економічного зростання.

До якісних критеріїв відносять:

  • широту ринків збуту;

  • імідж організації;

  • конкурентоспроможність;

  • наявність стабільних постачальників і споживачів.

Для оцінки ділової активності на якісному рівні необхідний порівняльний аналіз динаміки основних показників діяльності організації. Оптимальним є наступне їх співвідношення:

Тп> Тв> Так> 100% (1.22)

де, Тп, Тв, Так - відповідно темпи зміни балансового прибутку, виручки від реалізації, суми активів.

Наведене співвідношення одержало назву «золотого правила економіки організації». Воно означає, що:

  • прибуток зростає більш високими темпами, ніж обсяг реалізації продукції, що говорить про відносне зниження витрат;

  • обсяг реалізації збільшується більш високими темпами, ніж активи організації, тобто ресурси організації використовуються більш ефективно;

  • економічний потенціал організації зростає в порівнянні з попереднім періодом.

Однак на практиці навіть у стабільної прибуткової організації в деяких випадках можливе відхилення від цього співвідношення. Причини можуть бути різні: великі інвестиції, освоєння нових технологій, реорганізація структури управління. Ці заходи часто викликані впливом зовнішнього середовища і вимагають значних фінансових вкладень, які окупляться і принесуть вигоду у майбутньому.

Відносні показники ділової активності характеризують рівень ефективності використання ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових).

Таблиця 1.4

Методика розрахунку показників оборотності

Показники

Формули для розрахунку

Коефіцієнт оборотності активів (капіталовіддача) (К15)

К15 = ЧВ / СА ср

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (коефіцієнт віддачі власного капіталу) (К16)

К16 = ЧВ / СКср

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів за чистою виручу


Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (К20)

К20 = ​​ЧВ / ССРк

Використані скорочення: ЧВ - чиста виручка в звітний період; Саср - середня вартість активів за звітний період (середня вартість показників за звітний період розраховується як середнє арифметичне із значень показника на початок і кінець звітного періоду); СК ср-середня вартість власного капіталу за звітний період; ТМЗ ср-середня величина товарно-матеріальних запасів у звітному періоді; ЗП - витрати на виробництво реалізованої продукції у звітному періоді; ССРД-середнє за період сальдо за розрахунками з дебіторами; ССРк-середнє за період сальдо за розрахунками з кредиторами.

Розглянемо показники оборотності більш докладно. Коефіцієнт оборотності активів (К15) характеризує ефективність використання всіх ресурсів незалежно від джерел їх утворення, тобто показує скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (К16) відображає ефективність використання власних фінансових ресурсів підприємства. Високе значення показника свідчить про те, що рівень чистої виручки перевершує рівень власного капіталу підприємства. Низьке значення показника означає, що частина власних коштів підприємства фактично не використовується, тому доцільно зміна рівня диверсифікації діяльності підприємства.

Оборотність основних фондів, або фондовіддача, характеризує ступінь використання основних фондів підприємства.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів розраховується, як по чистому виторгу, так і за витратами на виробництво, однак розрахунок оборотності товарно-матеріальних запасів за витратами на виробництво (К18) більш кращий. Величина обігу товарно-матеріальних запасів за витратами на виробництво в днях характеризує тривалість виробничого циклу.

Чим вище коефіцієнт оборотності запасів, тим менше коштів знаходиться в найменш ліквідній формі, тим стійкіше фінансове становище підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К19) характеризує кредитну політику підприємства і рівень організації фінансових відносин зі споживачами продукції. Чим вище значення цього показника, тим краще. Це означає, що грошові кошти швидко повертаються від покупців і можуть бути реінвестовані в виробничу діяльність підприємства.

Таблиця 1.5

Розрахунок показників рентабельності організації

Показник

Формула для розрахунку

Коментар

Рентабельність продажів (Rn)

Rn = П p

V

Показує прибутковість реалізації, тобто, на скільки рублів потрібно реалізувати продукції, щоб отримати 1 рубль прибутку. Безпосередньо пов'язаний з динамікою ціни реалізації продукції.

Рентабельність всього капіталу організації (RK)

RK = Пч

До

Визначається ефективність всього майна організації.

Рентабельність необоротних активів (RA вн)

Rf = Пч

АВН

Вимірює величину чистого прибутку, що припадає на одиницю вартості необоротних активів.

Рентабельність власного капіталу (RCK)

RCK = Пч

Ск

Відображає ефективність використання коштів, що належать власникам організації. Основний критерій при оцінці рівня котирування акцій на біржі.

Рентабельність позикового капіталу (R зк)

R зз = Пч

ЗК

Характеризує вартість залучення позикових коштів

Умовні позначення:

П p - прибуток від реалізації продукції;

Пч - чистий прибуток;

К - вартість капіталу;

АВН - необоротні активи.

Використовуючи, запропоновану методику оцінки фінансового стану організації і систему показників, в наступному розділі зроблено оцінку фінансового стану ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод».

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ПОСЕВНІНСКІЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД».

2.1 Характеристика діяльності підприємства

Офіційним початком діяльності засновників підприємства ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод» вважається 1940году.

Основний вид діяльності підприємства - це збірка і виробництво окремих частин пожежних машин.

ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод» не єдиний у Росії по виробництву пожежних машин. Потреба в пожежних машинах в цілому по Росії задоволена.

Пожежні машини набувають: нафтовики, газовики, шахтарі, енергетики, металурги.

У невеликих кількостях набувають адміністрації країв та областей.

З 1993 року на заводі відбувається постійне удосконалення машини, створення більш сучасних модифікацій.

У 1995 році розроблена нова модель спеціалізованої машини для експлуатації в умовах крайньої півночі. У цій моделі машини розроблено прогресивний метод гасіння вогню у всьому світі - не водою і не піною: вогонь можна загасити паровим хмарою, що утворюється з води під тиском у 40 атмосфер. На жаль, з 1993 по 1996 роки існували умови, коли випустити машину ставало набагато легше, ніж її збути. Тому, перш за все необхідністю було вивчати ринок, а вже потім підлаштовувати під нього виробництво.

З 1996 року завод в нових розробках бере інший напрямок, виготовляють дослідний зразок аварійно-відновного путеремонтного комплексу (КАП). Це машина - електростанція, гідростанції. Незамінна вона і на ремонті залізничних шляхів. Розроблено також зразок міні - трактор потужністю 14 кінських сил з усіма навичками.

У 2000 році Уралмаш, від якого отримували базові автомобілі, збанкрутував, і довелося шукати нового партнера. Раніше великі кошти витрачалися на купівлю комплектуючих, зараз більшість комплектуючих виготовляє завод.

Є на заводі оборотні кошти, які дають можливість вирішувати непрості питання виробництва. Завод може займатися ремонтом окремих вузлів автомобілів, тракторів. Є фахівці і пристосування для розточки блоків і шліфування валів. Заводські умільці виготовляють деталі не гірше, ніж на автомобільних заводах.

Організаційна структура

Малюнок 2.8 - Організаційна структура ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод»

2.2 Аналіз структура активів і пасивів балансу

Аналіз динаміки складу і структури майна підприємства (актив балансу)

Аналіз фінансового стану починають з вивчення складу і структури майна підприємства за даними балансу. Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, виділити в його складі оборотні (мобільні) і позаоборотні (іммобілізовані) кошти, вивчити динаміку структури майна.

Таблиця 2.6

Аналіз складу і структури майна на період 2007р.

Розміщення майна

На початок року

На кінець року

Зміни за рік (+, -)

% До зміни


тис.руб.

% До підсумку

Тис.руб.

% До підсумку

Тис.руб.

% До початку року


Іммобілізовані засоби (необоротні активи)

Нематеріальні активи

179

1.4

-

-

-179

-100

-5.1

Основні засоби

7131

57.9

7743

49.3

612

8.5

17.9

Незавершене будівництво

104

0.8

-

-

-104

-100

-3.1

Довгострокові фінансові вкладення

-


-





Інші необоротні активи

-


-





Разом:

7414

60.1

7743

49.3

329

4.4

9.7

Мобільні засоби (оборотні активи)

Запаси і витрати

558

4.5

954

6.07

396

70.96

11.7

Податок на додану вартість

27

0.22

444

2.8

417

1554.4

12.2

розрахунки з дебіторами

770

6.3

3496

22.2

2726

354.03

80.1

Короткострокові фінансові вкладення

1443

11.7

1539

9.7

96

6.7

2.8

Грошові кошти

2103

17.2

1545

9.8

-558

-26.5

-16.5

Разом:

4901

39.9

7978

50.7

3077

62.78

90.3

Розміщення майна

На початок року

На кінець року

Зміни за рік (+, -)

% До зміни


тис.руб.

% До підсумку

Тис.руб.

% До підсумку

Тис.руб.

% До початку року


Непокриті збитки минулих років

-


-





Непокритий збиток звітного року

-


-





ВСЬОГО:

12315

100

15721

100

3406

27.65

100

За даними таблиці видно, що загальна вартість майна підприємства, включаючи гроші і кошти в розрахунках, збільшилися на 3406 тис.руб, або на 27,65%

До складу майна на початок року звітного періоду мобільні (оборотні) кошти становили 4901 тис.руб. За звітний період вони збільшилися на 3007 тис.руб., Або на 62,78%. Їх питома вага у вартості активів підприємства збільшився на 10,8 пункту і склав на кінець року 50,7%

Дебіторська заборгованість на кінець року збільшилася на 2726 тис.руб в порівнянні з початком року.

Грошові кошти зменшилися на 558 тис.руб. Короткострокові фінансові вкладення збільшилися на 96 тис. руб.

Іммобілізовані кошти на звітний період збільшилися на 329 тис.руб., Або на 9,7%. Сталося це за рахунок вартості основних засобів на 612 тис.руб.

Нематеріальні активи скоротилися на 179 тис.руб.

Аналіз показників структури динаміки виявив, що 90,3% всього приросту майна було забезпечено за рахунок приросту оборотних активів. Це збільшує фінансову стабільність підприємства.

Для наочного уявлення малюнок 2.9.

Малюнок 2.9 Структура майна а підприємств

встановлюються, вивчаючи зміни в складі джерел його утворення. Надходження, придбання, створення майна може здійснюватися за рахунок власних і позикових коштів (капіталу), характеристика співвідношення яких розкриває істота фінансового становища підприємства. Так, збільшення частки позикових коштів, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищення його фінансових ризиків, а з іншого - про активний перерозподіл (в умовах інфляції і невиконання в строк фінансових зобов'язань) доходів від кредиторів до підприємства боржника.

Оцінка динаміки складу і структури джерел власних і позикових коштів проводиться за даними форми № 1 «бухгалтерський баланс» у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз складу і структури джерел коштів підприємства на період 2007р.

Джерела коштів

На початок року

На кінець року

Зміни за рік (+,-)

% До зради-

нію


тис. руб.

% До підсумку

тис.

руб.

% До підсумку

тис. руб.

% До поч. року


Власні кошти (капітал і резерви)

Статутний капітал

226

1,8

226

1,4

0,00

0,00

0,00

Додатковий капітал

6729

54,6

6729

42,8

0,00

0,00

0,00

Резервний капітал

125

1

125

0,8

0.00

0,00

0,00

Фонди нагромадження

-


-





Фонди соціальної сфери

-


-





Цільові фінансування і надходження

-


-





Нерозподілений прибуток минулих років

245

1,9

1452

9,2

1207

492,7

35,4

Нерозподілений прибуток звітного року

175

1,4

-


-175

-100

-5,1

Разом:

7500

60,7

8532

54,2

1032

13,76

30,3

Позикові кошти

Довгострокові позики і кредити

-


-





Інші довгострокові пасиви

-


-





Короткострокові позики і кредити

-


1

0,01

1

100

0,03

Кредиторська заборгованість

4741

38,5

7114

45,3

2373

69,7

69,67

Розрахунки по дивідендах

74

0,7

74

0,5

0,00

0,00

0,00

Доходи майбутніх періодів


-


-





Фонди споживання

-


-





Резерви майбутніх витрат і платежів

-


-





Інші короткострокові пасиви

-


-





РАЗОМ:

4815

39,3

7189

45,8

2374

49,3

69,7

ВСЬОГО:

12315

100

15721

100

3406

27,65

100

Як видно з таблиці 2.7, зростання вартості майна за звітний період на 3406 тис.руб. або на 27,65% обумовлено головним чином за рахунок збільшення позикових засобів на 2374 тис.руб. або на 49,3% і зростанням власних коштів на 1032 тис.руб. або на 13,76%.

Зростання власних коштів відбулося в основному за рахунок збільшення частки накопиченого прибутку на 1207 тис.руб.

Позикові кошти збільшилися за рахунок зростання кредиторської заборгованості на 2373 тис.руб. Це обумовлено інтенсивної виробничою діяльністю.

Загальний стан власних і позикових коштів показано на малюнку 2.11.

Малюнок 2.11 - Динаміка власних і позикових коштів

2.3 Розрахунок і оцінка основних коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан підприємства

Аналіз фінансової стійкості характеризується системою абсолютних і відносних показників. Вона визначається співвідношенням вартості матеріальних обігових коштів (запасів і витрат) і величин власних і позикових джерел коштів для їх формування. Забезпечення запасів і витрат джерелом коштів для їх формування є сутністю фінансової стійкості підприємства. Найбільш узагальнюючим абсолютним показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниці між розміром джерел коштів і витрат.

Загальна величина запасів і витрат розраховується за формулою 2.23

ЗЗ = стр210 + стр220 (2.23)

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників які відображають різні види джерел.

1. Наявність власних оборотних коштів:

ВОК = стр490 - стр190 (стр390) (2.24)

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат чи функціонуючий капітал:

КФ = (стр490 + стр590) - стр190 (2.25)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат:

ВІ = (стр490 + стр590 + стр610) - стр190 (2.26)

При цьому мається на увазі забезпеченість джерелами власних і позикових коштів, за винятком кредиторської заборгованості й інших пасивів. Розглянемо таблицю 2.8.

Таблиця 2.8

Класифікація типу фінансового стану

1 Загальна величина запасів і витрат (ЗЗ)

585

1398

2 Наявність власних оборотних коштів (ВОК)

86

792

3 Функціонуючий капітал (КФ)

86

792

4 Загальна величина джерел (ВІ)

86

793

5 Фс = СОС-ЗЗ

-499

-606

6 Фт = КФ-ЗЗ

-499

-606

7 Фо = ВІ-ЗЗ

-499

-605

8 Трикомпонентний показник типу фінансової ситуації

0, 0, 0

0, 0, 0

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідає три показника забезпеченості запасів і витрат джерелами формування.

1. Надлишок або нестача власних оборотних коштів

Фс = СОС-ЗЗ, (2.27)

Фс = стр490-(стр210 + стр220);

2. Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат

Фт = КФ-ЗЗ, (2.28)

Фт = стр490 + стр590-стр190-(стр210 + стр220);

3. Надлишок або нестача загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат

Фо = ВІ-ЗЗ, (2.29)

Фо = стр490 + стр590 + стр610-стр190-(стр210 + стр220).

За допомогою цих показників ми можемо визначити трикомпонентний показників типу фінансової ситуації:

S (Ф) = 1, якщо Ф> 0

S (Ф) = 0, якщо Ф <0

Можливо виділення чотирьох типів фінансової ситуації:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану S = (1,1,1);

2. Нормальна стійкість фінансового стану S = (0,1,1);

3. Нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів S = (0,0,1);

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства S = (0,0,0).

Як показують дані таблиці ВАТ «Посевнінскій» знаходиться в кризовому фінансовому стані, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства S = (0, 0, 0), тобто: Фс <0, Фт <0, Фо <0

Крім абсолютних показників фінансову стійкість характеризують і відносні коефіцієнти, представлені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Відносні показники фінансової стійкості


Спосіб розрахунку

Нормальне обмеження

Пояснення

На початок року

На кінець року

Зміна за період (+,-)

1 Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів

Стр590 + стр690

_____________

стр490

<1

Вказує скільки позикових коштів, організація залучила на 1 рубль вкладень в активи власних коштів.

0,64

0,84

0,20

2 Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування

Стр490-стр190

_____________

стр290

> 0,6; 0,8

Показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних джерел

0,01

0,09

0,08

3 Коефіцієнт фінансової незалежності

Стр490

_______

стр700

> 0,5


Показує питому вагу власних коштів у загальній сумі джерел фінансування

0,6

0,5

-0,1

4 Коефіцієнт фінансування

Стр490

____________

стр590 + стр690

> 1

Показує, яка частина діяльності фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових

1,55

1,18

-0,37

5Коеффіціет фінансової стійкості

Стр490 + стр590

______________

стр300-стр465

Опт. 0,8-0,9

Тривожне нижче 0,75

Показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел

0,61

0,54

-0,07

Як показують дані таблиці 2.9, коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів збільшився на 0,20.

Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Цей показник варто розглядати в ув'язці з коефіцієнтом забезпеченості власними коштами. Він показує, якою мірою матеріальні запаси мають джерелом покриття власні оборотні кошти.

Малюнок 2.12 - Динаміка відносних показників фінансової стійкості. Внутрішній коло - дані на початок періоду 2007 року, зовнішній - на кінець 2007

У порівнянні з 2006 роком коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування зріс на 0,08 пункту. У ВАТ «Посевнінскій» більшість показників має негативне значення, що говорить про несприятливу фінансову ситуацію.

Важливим показником оцінки фінансової стійкості є темп приросту реальних активів.

Реальні активи - це реально існуюче власне майно і фінансові вкладення по їх дійсної вартості.

А = (2.30)

А - темп приросту реальних активів,%,

З - основні засоби і вкладення без обліку зносу,

З - запаси і витрати,

Д - грошові кошти, розрахунки та інші активи без урахування використовуваних позикових засобів,

0 - попередній рік,

1 - звітний рік.

Провівши розрахунки за формулою, отримали:

А = ( -1) * 100 = 15,1%

Інтенсивність приросту реальних активів за рік склала 15,1%, що свідчить про поліпшення фінансової стійкості.

Оцінка ліквідності та платоспроможності

Ринкові умови господарювання зобов'язують підприємства в будь-який період часу мати можливість терміново погасити зовнішні зобов'язання, (то їсть побут платоспроможним) або короткострокові зобов'язання (тобто бути ліквідним).

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більше, ніж короткострокові і довгострокові зобов'язання. Підприємство ліквідне, якщо його поточні активи більше, ніж короткострокові зобов'язання. При цьому важливо враховувати, що для успішного фінансового управління діяльністю підприємства готівкові (грошові) кошти більш важливі, ніж прибуток. Їх відсутність на рахунках в банку в силу об'єктивних особливостей кругообігу коштів (неспівпадання моменту потреби і вивільнення коштів в кожний даний момент) може призвести до кризового фінансового стану підприємства.

Для оцінки зміни ступеня платоспроможності та ліквідності підприємства потрібно порівняти показники балансового звіту за різними групами активів і зобов'язань. На основі цього порівняння визначаються аналітичні абсолютні та відносні показники.

У світовій практиці для визначення платоспроможності підприємства використовується такий абсолютний показник, як перевищення всіх активів над зовнішніми зобов'язаннями. Він являє собою різницю між всіма активами підприємства і довгостроковими і короткостроковими боргами. Якщо підприємство не в змозі виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок своїх активів, воно може бути визнане неплатоспроможним. Розглянемо таблицю 2.10.

Таблиця 2.10

Перевищення активів над зовнішніми зобов'язаннями на період 2007р.


На початок періоду, тис. грн.

На кінець періоду,

тис.руб.

Загальна сума активів

12315

15721

Мінус: зовнішні зобов'язання

4815

7189

Перевищення активів над зовнішніми зобов'язаннями

7500

8532

ВАТ «Посевнінскій» може виконати свої зобов'язання, як на початок, так і на кінець 2007 року, тобто є платоспроможним. Сума перевищення всіх активів над зовнішніми боргами на кінець звітного періоду збільшилася на 1032 тис. крб., Або всього лише в 1,13 рази, тоді як вона повинна перевищувати зовнішні зобов'язання не менш ніж у 2 рази.

Для більш точної оцінки платоспроможності підприємства у зарубіжній та вітчизняній практиці обчислюється величина чистих активів і аналізується їх динаміка. Чисті активи представляють собою перевищення активів підприємства над пасивами, прийнятими в розрахунок. До активів, що беруть участь у розрахунку, включаються грошове і не грошове майно підприємства за винятком заборгованості учасників (засновників) за їх внесками до статутного капіталу, податку на додану вартість по придбаних цінностей, збитків. Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають частину власних зобов'язань підприємства (Єлева фінансування і надходження, орендні зобов'язання), зовнішні зобов'язання перед банками та іншими юридичними і фізичними особами, кредиторська заборгованість, резерви майбутніх витрат і платежів та інші пасиви.

Підвищення або зниження рівня ліквідності підприємства встановлюється у світовій практиці по зміні абсолютного показника чистого оборотного капіталу.

Він визначається як різниця між поточними активами (оборотний капітал) і короткостроковими зобов'язаннями. Тому чистий оборотний капітал складає величину залишилася після погашення всіх короткострокових зобов'язань. Чим більше перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями, тим більше чистий оборотний капітал. Отже, якщо підприємство не має в своєму розпорядженні чистим оборотним капіталом, воно не ліквідне.

Сума чистого оборотного капіталу ВАТ «Посевнінскій» представлена ​​в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Чистий оборотний капітал на період 2007р.

Показники

На початок періоду, тис. грн.

На кінець періоду, тис. грн.

Поточні активи

4901

7978

Мінус: короткострокові зобов'язання (поточні пасиви)

4815

7189

Чистий оборотний капітал

86

789

Таким чином, на початок і кінець періоду, поточні пасиви були покриті поточними активами з перевищенням, тобто підприємство можна визнати ліквідним, треба визнати, що чистий оборотний капітал збільшився значно.

У вітчизняній практиці аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства здійснюється порівнянням засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів.

По суті ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу. Ліквідність активів і терміновість зобов'язань можуть лише наближено визначені з бухгалтерського балансу в ході зовнішнього аналізу. Підвищення точності оцінки ліквідності балансу відбувається в рамках внутрішнього аналізу на базі даних бухгалтерського обліку.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери) з 2 розділу активу балансу «Оборотні активи»:

А1 = стр250 + стр260

2. Швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші активи беруться з 2 розділу активу балансу. У разі виявлення в ході внутрішнього балансу іммобілізації за статтями дебіторів та інших активів на її розмір зменшується підсумок бистрореалізуемих активів:

А2 = стр240

3. Повільно реалізовані активи. До них відносяться статті, з 2 розділу балансу: "Запаси сировини, матеріалів, МШП, готової продукції, товарів і витрат у незавершеному виробництві», а також заборгованість учасників за внесками до статутного капіталу, і стаття «Довгострокові фінансові вкладення» з 1 розділу активу «Необоротні активи».

А3 = стр210 + стр220 + стр230 + стр270

4. Важкореалізовані активи - статті 1 розділу активу «Необоротні активи», за винятком статті цього розділу, включеного в попередню групу:

А4 = стр190

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

1. Найбільш термінові зобов'язання. До них відносяться кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах та інші короткострокові пасиви з 6 розділу пасиву балансу "Короткострокові пасиви»:

П1 = стр620

2. Короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти з 6 розділу пасиву балансу:

П2 = стр620 + стр660

3. Довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові кошти з 4 розділу "Довгострокові пасиви»

П3 = стр590 + стр630 + стр640 + стр650 + стр660

4. Постійні пасиви - статті 3 розділу пасиву балансу «Капітал і резерви».

П4 = стр490-збитки-витрати майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:

А1 П1, А2 П2, А3 П3, А4 П4

Виконання перших трьох нерівностей (рівностей) у цій системі неминуче тягне виконання і четвертого нерівності (рівності), тому практично істотним є зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверте нерівність (рівність) носить балансуючий характер і в той же час має глибокий економічний сенс: його виконання свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому нестачу коштів по одній групі активів компенсується з надлишків іншої групи, хоча компенсація при цьому має місце лише з вартісної величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.

Для аналізу ліквідності складемо таблицю 2.12.

Таблиця 2.12

Аналіз ліквідності балансу на період 2007р.

Актив

На початок періоду, тис. грн.

На кінець періоду, тис. грн.

пасив

На початок періоду, тис. грн.

На кінець періоду, тис. грн.

Платіжний надлишок або недолік, тис.руб.

У%% до величини підсумку групи балансу







На початок періоду

На кінець періоду

На початок періоду

На кінець періоду

1 найбільш ліквідні активи А1

3546

3084

1 найбільш термінові зобов'язання П1

4741

7114

1195

4030

25.2

56.6

2 швидко реалізовані активи А2

770

3496

2Краткосрочние зобов'язання П2

0

1

-770

-3495

-

-349500

3 Повільно реалізовані активи

585

1398

3Долгосрочние пасиви П3

74

74

-550

-1324

-690.5

-1798.2

4 Важко реалізовані активи А4

7414

7743

4 Постійні пасиви П4

7500

8532

86

789

1.1

9.2

5 Баланс

12315

15721

5 Баланс

12315

15721

0

0

0.00

0.00

Малюнок 2.13 - Характеристика ліквідності балансу. Внутрішній коло дані на початок періоду 2007 року, зовнішній - на кінець 2007

Характеризуючи ліквідність балансу за даними таблиці 2.12 та малюнка 2.13, слід зазначити, що на початок 2007 року спостерігався платіжний недолік швидко реалізованих активів для покриття короткострокових зобов'язань, він склав 770 тис.руб. Повільно реалізовані активи менше довгострокових пасивів на 1324 тис.руб. Таким чином, ВАТ «Посевнінскій» має низьку ліквідність балансу.

Аналізуючи поточний фінансовий стан, використовують і відносні показники платоспроможності та ліквідності.

Обчислюють три основні показники ліквідності. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Розрахунки в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Відносні показники ліквідності

коефіцієнти

На початок періоду

На кінець періоду

Нормальне обмеження

Коефіцієнт поточної ліквідності

(А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)



1,03



1,12

Необхідне значення 1, оптимальне не менше 2

Коефіцієнт абсолютної ліквідності А1 / (П1 + П2)



0,75



0,43



0,2-0,7

Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) (А1 + А2) / (П1 + П2)



0,91



0,92


0,7-0,8

Бажано

1,5-2


Коефіцієнт поточної ліквідності вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами.

Покупці і власники акцій оцінюють фінансову стійкість організації за коефіцієнтом поточної ліквідності.

Встановлено норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. У ВАТ «Посевнінскій» коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює 1,12. У порівнянні з початком періоду він збільшився на 0,09 пункту.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Цей коефіцієнт допомагає оцінити можливість підприємства погашення короткострокових зобов'язань у разі критичного стану, коли не буде можливості продати запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. У даному випадку він знизився на 0,32 пункту.

Коефіцієнт швидкої ліквідності практично не змінився.

Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю використання капіталу розуміється величина прибутку, що припадає на 1 карбованець вкладеного капіталу. Мова йде про комплексне поняття, що включає в себе рух оборотних коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Тому аналіз використання капіталу проводиться по окремим його частинам, потім робиться зведений аналіз.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується, перш за все, їх оборотністю. Під оборотністю коштів розуміється тривалість проходження засобами окремих стадій виробництва і обігу. Час, протягом якого оборотні кошти знаходяться в обороті, тобто послідовно переходять з однієї стадії в іншу, складає період обороту оборотних коштів.

Оборотність оборотних коштів обчислюється тривалістю одного обороту в днях або кількістю оборотів за звітний період (коефіцієнт оборотності).

Тривалість одного обороту в днях являє собою відношення суми середнього залишку оборотних коштів до суми одноденної виручки за аналізований період:

Z = , (2.31)

Де Z - оборотність оборотних коштів, дн.,

О - середня залишкова вартість коштів, грн.,

t - число днів періоду, що аналізується, дн.,

Т - виручка від реалізації послуг за аналізований період, рубль.

Коефіцієнт оборотності коштів характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на 1 карбованець оборотних коштів. Він визначається як відношення суми виручки від реалізації послуг до середнього залишку оборотних коштів.

, (2.32)

де Ко - коефіцієнт завантаження засобів в обороті,

t - число днів періоду, що аналізується, дн.,

Z - оборотність оборотних коштів, дн.

Важливим показником ефективності використання оборотних коштів є також коефіцієнт завантаження засобів в обороті. Коефіцієнт завантаження засобів в обороті характеризує суму оборотних коштів, авансованих на 1 карбованець виручки від реалізації послуг.

, (2.33)

де Кз - коефіцієнт завантаження засобів в обороті,

О - середній залишок оборотних коштів,

Т - виручка від реалізації послуг,

Коефіцієнт завантаження засобів в обороті (Кз) - величина зворотна коефіцієнту оборотності засобів (Ко). Чим менше коефіцієнт завантаження, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Таблиця 2.14

Аналіз оборотності оборотних коштів на період 2006 - 2007рр.

Показники

2006

2007

Зміна

Виручка, тис. руб.

15673

31894,7

16221,7

Кількість днів періоду, що аналізується, день

360

360

-

Одноденна виручка, тис. грн.

43,5

88,6

45,1

Середній залишок оборотних коштів, тис. грн

4551,5

6439,5

1888

Тривалість одного обороту, день

104,5

72,7

-31,8

Коефіцієнт оборотності коштів, оборот

3,44

4,95

1,51

Коефіцієнт завантаження засобів в обороті, руб.

0,3

0,2

-0,1

За даними таблиці 2.14, оборотність оборотних коштів ВАТ «Посевнінскій» за 2007 рік прискорилася на 31,8 день. Це призвело до збільшення коефіцієнта оборотності на 1,51 оборот і зниження коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,1 руб.

Зміна швидкості обігу оборотних коштів було досягнуто в результаті взаємодії факторів: збільшення обсягу виручки на 16221,7 тис.руб. і збільшення середнього залишку оборотних коштів на 1888 тис.руб. Вплив кожного з цих факторів на загальне прискорення оборотності оборотних коштів характеризується таким чином:

1. Зростання виручки прискорив оборотність оборотних коштів на 34 дні

(Дня)

2. Збільшення середнього залишку оборотних коштів на 1888тис.руб. уповільнило оборотність оборотних коштів на 29,3 дня

(Дня)

Разом: -33,8 + 29,3 = - 4,5 (дня)

Прискорення оборотності оборотних коштів вивільнило з обігу грошові кошти в сумі:

-4,5 * 64,39 =- 289,76 (тис.руб)

Якщо в минулому році для одержання 1 руб. виручки було витрачено 0,3 руб. оборотних коштів, то у звітному році тільки 0,2 руб., тобто менше на 0,1 руб. на кожен руб. виручки.

Ефективність використання основних фондів вимірюється показниками фондовіддачі і фондомісткості.

Фондовіддача основних фондів встановлюється відношенням обсягу виручки від реалізації послуг до середньої вартості основних фондів:

Ф , (2.34)

Де Ф - фондовіддача,

Т - обсяг виручки від реалізованих послуг,

С - середньорічна вартість основних фондів.

Зростання фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Фондомісткість послуг є величина зворотна фондовіддачі.

Фе = , (2.35)

Де Фе - фондомісткість послуг,

С - середньорічна вартість основних фондів,

Т - виручка,

Зниження фондомісткості послуг свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Аналіз ефективності представлений в таблиці 1.15.

Таблиця 2.15

Аналіз ефективності використання основних фондів на період 2006 - 2007рр.

Показники

2006

2007

Зміна

Виручка, тис. грн.

15673

31894,7

16221,7

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

6633

7437

804

Фондовіддача основних фондів, руб.

2,4

4,3

1,9

Фондомісткість основних фондів, руб.

0,4

0,2

-0,2

За даними таблиці 2.15, фондовіддача основних фондів за 2007 рік зросла на 1,9 тис. руб., Що викликало зниження фондомісткості послуг на 0,2 руб. Це позитивно характеризує стан підприємства і вказує на ефективність використання основних фондів. Підвищення ефективності використання основних фондів сприяло економії капітальних вкладень на суму:

(Тис. крб.)

Показник фондовіддачі тісно пов'язаний з продуктивністю праці і фондоозброєністю праці, яка характеризується вартістю основних фондів, що припадають на одного працівника.

Маємо:

Продуктивність праці розраховується за формулою 14:

, (2.36)

висловивши звідси Т, отримали:

T = B * R, (2.37)

Фондовіддача основних фондів:

(2.38)

, (2.39)

, (2.40)

де В - продуктивність праці,

К - кількість працівників,

Фв - фондоозброєність,

Ф - фондовіддача основних засобів.

Таким чином, основною умовою зростання фондовіддачі є перевищення зростання продуктивності праці над темпами росту фондоозброєності праці. У таблиці наведемо факторний аналіз фондовіддачі основних засобів.

Таблиця 2.16

Факторний аналіз фондовіддачі основних фондів за період 2006 - 2007рр.

Показники

2006

2007

Зміна




абсолютні

%

1

2

3

4

5

Виручка

15673

31894,7

16221,7

15673

Середньооблікова чисельність працівників, чол.

159

165

6

-

Продуктивність праці одного середньооблікового працівника, тис. грн.

98,6

193,3

94,7

196,04

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

6633

7437

804

6633

Фондоозброєність одного працівника, тис. грн.

41,7

45,1

3,4

108,2

Фондовіддача основних фондів, тис. грн.

2,4

4,3

1,8

179,2

За даними таблиці 2.16, зростання фондовіддачі основних фондів на 179,2% відбулося в результаті перевищення темпів зростання продуктивності праці (196,04%) над темпами зростання фондоозброєності праці (108,2%). Ступінь впливу кожного з цих факторів на зміну фондовіддачі основних фондів визначається за допомогою факторного аналізу. Факторний аналіз проводиться прийомом ланцюгової підстановки. Для цього зробимо послідовно наступні розрахунки:

Отже, на збільшення фондовіддачі основних фондів на 1,8 тис.руб. різні чинники мали вплив у наступних розмірах:

1. Зростання продуктивності праці працівників збільшив фондовіддачу основних фондів на 2,2 тис.руб.

Фо-Фо = 4,6 - 2,4 = 2,2 (тис.руб)

2. Зростання фондоозброєності праці працівників знизив фондовіддачу основних фондів на:

Ф1 - Фо = 4,3 - 4,6 = -0,3 (тис.руб)

Разом: 2,2 - 0,3 = 1,9 тис.руб

Ефективність використання нематеріальних активів змінюється, як і використання основних фондів, показниками фондовіддачі і фондомісткості.

Далі наведемо в таблиці 2.17 аналіз використання нематеріальних активів.

Таблиця 2.17

Аналіз ефективності використання нематеріальних активів за період 2006 - 2007рр.

Показники

2006

2007

Зміна

Виручка, тис. грн.

15673

31894,7

16221,7

Показники

2001

2002

Зміна

Середньорічна вартість нематеріальних активів, тис. грн.

184

89,5

-94,5

Фондовіддача нематеріальних активів, руб.

85,1

356,4

271,3

Фондомісткість, руб.

0,011

0,003

-0,008

За даними таблиці 2.17, фондовіддача нематеріальних активів за 2006 рік зросла на 271,3 руб., Що знизило фондомісткість послуг на 0,008 рублів. Це сприяло економії капітальних вкладень на суму:

Ефективність використання капіталу в цілому наступна: капітал в цілому представляє суму оборотних коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю.

Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим співвідношенням балансового прибутку до величини капіталу.

Аналіз рентабельності балансу

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками.

Відносними показниками є система показників рентабельності.

Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації послуг покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Таблиця 2.18

Основні показники рентабельності 2006 - 2007рр.

Показники

2006

2007

Зміна

Прибуток балансова, тис.руб.

1621

1942,6

321,6

Виручка, тис. грн.

15673

31894,7

16221,7

Балансова прибуток,% до виручки




Середня вартість оборотних коштів, тис. грн.

4551,5

6439,5

1888

Середня вартість основних фондів, тис. грн.

6633

7437

804

Середньорічна вартість нематеріальних активів, тис. грн.

184

89,5

-94,5

Загальна сума капіталу, тис. грн.

7500

8532

1032

Рівень рентабельності,%

14,4

13,9

-0,5

Фондовіддача основних виробничих фондів, руб.

2,4

4,3

1,8

Фондовіддача нематеріальних активів, руб.

85,1

356,4

271,3

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, оборот

3,44

4,95

1,51

За даними таблиці 2.18 рівень рентабельності капіталу за 2007 рік зменшився на 0,5%.

Таким чином, загальна вартість майна підприємства, включаючи гроші і кошти в розрахунках, збільшилися на 3406 тис.руб, або на 27,65% Зростання вартості майна за звітний період на 3406 тис.руб. або на 27,65% обумовлено головним чином за рахунок збільшення позикових засобів на 2374 тис.руб. або на 49,3% і зростанням власних коштів на 1032 тис.руб. або на 13,76%. Зростання власних коштів відбулося в основному за рахунок збільшення частки накопиченого прибутку на 1207 тис.руб.Заемние кошти збільшилися за рахунок зростання кредиторської заборгованості на 2373 тис.руб. Це обумовлено інтенсивної виробничою діяльністю.

Як показують проаналізовані дані ВАТ «Посевненскій» знаходиться в кризовому фінансовому стані, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства S = (0, 0, 0). З метою поліпшення фінансових показників і стабілізації фінансового положення підприємства, запропонуємо ряд заходів, які викладені в третьому розділі цієї дипломної роботи.

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ВАТ «ПОСЕВНІНСКІЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» НА 2008р.

3.1 Стратегія розвитку ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод на 2008р.

План стратегії розвитку ВАТ «Посевнінскій» можна представити у вигляді схеми (рис. 3.1.).

На першому етапі стратегії розвитку необхідно провести реструктуризацію майнового комплексу, так як ВАТ «Посевнінскій» знаходиться в зоні неплатоспроможності.

Першим етапом стратегії розвитку фірми є проведення маркетингових досліджень з метою виділення стратегічних зон господарювання.

Під стратегічної зоною господарювання розуміється вихід підприємства на певні галузеві ринки (певна галузева спрямованість).

Стратегічні зони господарювання слід описувати, користуючись наступними параметрами:

перспективи зростання, які повинні бути виражені не тільки темпами зростання, але й характеристикою життєвого циклу попиту;

перспективи рентабельності; очікуваний рівень нестабільності, при якому перспективи втрачають визначеність і можуть змінитися.

Дуже важливо оцінювати набір стратегічних зон господарювання за циклами попиту (рис. 3.14.).

Малюнок 3.14 - Схема стратегії розвитку ВАТ «Посевнінскій»

З точки зору життєвого циклу попиту, стадії уповільнення росту і зрілість не спотворення, а неминучі наслідки економічного розвитку товару.

Малюнок 3.15 - Життєвий цикл попиту стратегічної зони господарювання

стадія Е - "зародження" - бурхливе зростання, становлення цього виду діяльності;

стадія G 1 - "прискорення зростання" - період, коли попит зростає швидше за пропозицію;

стадія G 2 - "уповільнення зростання" - перші ознаки насичення попиту;

стадія М - "зрілість" - є значні надлишкові виробничі потужності;

стадія D - "згасання" - зниження обсягу попиту (іноді до нуля), зумовлює довготривалими демографічними та економічними умовами і темпом старіння або зменшення попиту.

Питання не в тому, чи досягне розвиток зони господарювання межі, коли відбудеться зниження попиту, а в тому, коли саме це має статися. Якщо фірма хоче підтримувати ефективність виробництва, її керівництво має постійно дбати про те, щоб додавати до набору видів діяльності нові, перспективні, і відсікати ті, які більше не узгоджуються з орієнтирами діяльності організації.

Дохід, отриманий від даного виду діяльності, є найголовнішим критерієм оцінки вибору набору зон господарювання підприємства.

Зміна рентабельності (прибутковості) підприємства залежить від динаміки зміни виручки від реалізації продукції по кожній зоні господарювання та рівня матеріальних витрат.

Таким чином, аналіз стратегічних зон господарювання ВАТ «Посевнінскій» можна представити у формі таблиці 3.19.

Таблиця 3.19

Аналіз стратегічних зон господарювання ВАТ «Посевнінскій» за 2007р.

Стратегічні зони господарювання організації (СЗГ), питома вага у валовій виручці.

Результати діяльності з СЗГ, тис. р..

Показники оцінки СЗГ


Виручка від реалізації, тис. крб.

Собівартість робіт, руб.

При

бувальщина / збиток, руб .(+,-)

(П.2п.3.)

Рентабельність витрат СЗГ,%

(П.4 / п. * 100)

Стадія життєвого циклу попиту СЗГ

Рентабельність, продажів СЗГ

(П.4/п.2) *

100

1

2

3

4

5

6

7

1 Отримання державних замовлень 24,5%

7824,0

6952,2

871,8

12,5

G 1 - "прискорення зростання"

11,1

2 Отримання комерційних пропозицій

5,1%

1635,9

1447,2

188,7

13,04

G 2 - "уповільнення зростання"

11,5

3 Ремонт автотранспортної техніки

12,8%

4075,5

3603,9

471,6

13,1

D - "загасання"

11,6

4 Випуск нових автомобільних деталей

20,9%

6657,5

5930,6

726,9

12,3

Е - зародження

10,9

5 Оренда машинобудівної техніки

8,6%

2757,1

2440,4

316,7

12,9

Е - зародження

11,5

6 Інші

0,4%

139,0

113,5

25,5

22,5

D - "загасання"

18,3

7 Оренда приміщень

27,6%

8805,7

7831,8

973,9

12,4

G 2 - "уповільнення зростання"

11,1

Разом

31894,7

28376,2

3518,5

12,4

-

11,03

У результаті проведеного аналізу перспектив зростання, рентабельності та рівня прибутковості всіх, наявних зон господарювання, ситуації на ринку проектно-вишукувальних робіт, ми прийшли до висновку, що доцільніше буде зберегти повний портфель наявних стратегічних зон господарювання, знизивши при цьому до мінімуму частку менш рентабельного виробництва , і виділити нові перспективні зони господарювання фірми.

Найбільш реальною у ситуації, що склалася і в найближчій перспективі є стратегія розвитку спрямована на:

-Розширення найбільш рентабельного виробництва підприємства;

-Збільшення обсягів робіт за державними замовленнями на 10%;

-Збільшення обсягів робіт з комерційних замовленнях на25%;

-Збільшення обсягів робіт з оренди приміщень на 10%;

-Скорочення до мінімуму таких видів діяльності.

Для наочного обгрунтування обраної стратегії розвитку складемо прогноз-аналіз стратегічних зон господарювання з урахуванням намічених заходів щодо реалізації стратегії на 2008 р. на основі базових показників в зіставлюваних цінах (без урахування інфляції) (табл. 3.20).

Таблиця 3.20

Прогноз-аналіз стратегічних зон господарювання ВАТ «Посевнінскій» на 2008р.

Стратегічні зони господарювання організації (СЗГ), питома вага у валовій виручці.

Результати діяльності з СЗГ, тис. р..

Показники оцінки СЗГ


Виручка від реалізації, тис. крб.

Собівартість робіт, руб.

При

бувальщина / збиток, руб .(+,-)

(П.2п.3.)

Рента

бельной

сть витрат СЗГ,%

(П.4 / п. *

100)

Стадія життєвого циклу попиту СЗГ

Рента

бельність, продажів СЗГ

(П.4/п.2) * 100

1 Отримання державних замовлень

86064

7647,4

958,9

12,5

G 1 - "прискорення зростання"

11,1

2 Отримання комерційних пропозицій

408,9

361,8

47,1

13,02

G 2 - "уповільнення зростання"

11,5

3 Ремонт автотранспортної техніки

4075,5

3603,9

471,6

13,1

D - "загасання"

11,6

4 Випуск нових автомобільних деталей

8321,9

7413

908,7

12,3

Е - «зароджений-

ня »

10,9

5 Оренда машинобудівної техніки

2757,1

2440,4

316,7

12,9

Е - «зароджений-

ня

11,5

6 Інші

34,8

28,4

6,4

22,4

D - "загасання"

18,4

7 Оренда приміщень

9686,3

8614,9

1071,3

12,4

G 2 - "прискорення зростання"

11,1

Разом

33890,9

30110,1

3780,8

12,6

-

11,2

За результатами таблиці 3.20. бачимо, що в результаті здійснення ряду намічених заходів очікуваний прибуток зросте на 262,3 тис. руб. (В 1,1 рази) і становитиме 3780,8 тис. руб. Зростання рентабельності виробництва в цілому по підприємству очікується на 1,02%, що складе 12,6%. При цьому рівень рентабельності продажів (прибутковості) за видами діяльності і в цілому по підприємству також підвищиться на 101,5%. Таким чином, реалізація обраної стратегії розвитку допоможе підприємству підвищити свою життєздатність і за цей час підготувати умови для реалізації довгострокових стратегій розвитку.

3.2 Рекомендація щодо збільшення частки прибутку рентабельною зони господарювання (оренда приміщень)

ВАТ «Посевнінскій» володіє загальною корисною площею 3000 м.кв., з них 1000м.кв. зайнято під основну діяльність, так як ця зона господарювання є однією з рентабельних, має сенс зайняти всю корисну площу будівлі під оренду. Саме підприємство переїде в будівлю старої будівлі заводу «N», орендуючи його площа в 1000 м.кв. за 70руб. \ м.кв. щомісяця.

Витрати на місяць становлять: 1000м.кв .* 70 руб. / м.кв .= 70 000 руб. (Щомісячна плата за орендовану площу).

Витрати на переїзд і соціальні узгодження склали: 15% від прибутку.

По таблиці 1.21 визначимо витрати на один квадратний метр:

Витрати на один квадратний метр = 116 370/2000 = 58,2 руб.

Прибуток на один квадратний метр = 190 руб.

Розрахуємо прибуток за місяць, без урахування додаткових витрат: 190 000 - 70 000 = 120 000 руб.

Витрати на переїзд і соціальні узгодження: 120 000 * 0,15 = 18 000 руб.

Прибуток за місяць: 120 000 - 18 000 = 102 000 руб.

Податок на прибуток: 306 000 * 0,24 = 73 440 руб.

За квартал дохід складе: 102 000 * 3 = 306 000руб.

Чистий прибуток: 306 000 - 73 770 = 232 560 руб.

Таким чином, ми бачимо, що існує пряма вигода від такої рекомендації і має сенс втілити її в життя.

Таблиця 3.21

Витрати на утримання корисної площі

Статті витрат з оренди

1міс

2міс

3міс

Зарплата

15200

15200

15201

Постійна частина зарплати

8700

8700

8701

Змінна частина заробітної плати

6500

6500

6500

Разові премії




Мат.помощь




Податки

48154

50055

52517

Податки на П

5472

5472

5472

ПДВ

42677

44578

47039

Податок на прибуток

5

5

5

Податок на майно




Інші податки




Комунальні

43936

32531

17765

Тепло

24497

13091

856

Електроенергія

16803

16803

12556

Ліфт

1087

1087

1087

Вивезення снігу \ сміття

567

567

236

Водопостачання

982

983

3030

Зв'язок

500

500

500

Міжмісто




АТС

500

500

500

Стільникові




Поштові




Інтернет




Комерційні

10384

10384

10957

Відрядження




Охорона

9164

9164

9164

Субпідряд




Оплата послуг банку

500

500

500

Інші комерційні




Реклама

720

720

1294

- З оренди

720

720

1294

-По ПИР




Господарські

500

500

1000

Розхідники 10отд і госпвитрати

500

500

500

Папір




Витрати інші



500

На поточний ремонт




Інші витрати

0

0

0

Організаційно-правові




Транспортні, гсм і т.д.




Навчання та літ-ра




Інші




Разом витрат

118674

109170

97939


3.3 Заходи з управління капіталом підприємства як основи стабілізації фінансового стану ВАТ «Посевнінскій машинобудівний завод»

Для того, що б колишня ситуація не повторювалася керівництву ВАТ «Посевнінскій» варто впровадити систему управління капіталом. Спробуємо розібратися в причинах зниження ліквідності підприємств.

Як ми знаємо, коефіцієнт поточної ліквідності формується зі співвідношення оборотних активів підприємства і короткострокових зобов'язань.

(3.41)

Значення дробів дозволяють сказати: причина зниження коефіцієнта - випереджаюче зростання знаменника в порівнянні із зростанням чисельника. Дуже часто цим математичним ключем намагаються відкрити економічний сенс, наприклад: "Зниження показника загальної ліквідності викликане занадто великою кредиторською заборгованістю. Для підвищення коефіцієнта загальної ліквідності необхідно скорочувати кредиторську заборгованість і нарощувати величину оборотних активів".

Виходить, що для поліпшення платоспроможності компанії рекомендується відмовитися від авансів покупців, платити кредиторам як можна швидше і навіть намагатися платити зарплату і податки частіше, ніж це потрібно, (все це відноситься до рекомендації скоротити зобов'язання). Рада нарощувати оборотні активи означає закуповувати запаси на багато років вперед, затоварюватися склад готової продукції, дозволяти покупцям взагалі не платити по рахунках, намагатися виплачувати як можна великі аванси постачальникам.

Насправді, причини зміни ліквідності лежать дещо глибше. Чому кредиторська заборгованість підприємства стала рости або чому ми були змушені залучити кредит? Можливо, головний бухгалтер підприємства неуважний і через забудькуватість не оплачує рахунки постачальників, тому кредиторська заборгованість безконтрольно зростає. Але в більшості випадків рішення потягнути з оплатою того чи іншого рахунку приймається усвідомлено з простої причини - власних коштів не вистачає на ведення поточної діяльності компанії.

Одна з причин скорочення коефіцієнта загальної ліквідності полягає в тому, що компанія може "перебрати" з капітальними вкладеннями - будівництвом цехів, придбанням обладнання, придбанням інших компаній. Капітальні витрати, що перевищують прибуток компанії, зажадають залучення додаткових позикових коштів. Випереджаюче зростання позикових коштів призведе до зниження показників ліквідності.

З фінансуванням витрат на придбання основних фондів пов'язана ще одна причина зниження коефіцієнтів ліквідності. Правила фінансового менеджменту прості і логічні: довгострокові кредити повинні залучатися на фінансування капітальних витрат, короткострокові - на фінансування оборотного капіталу. Можна сказати і по-іншому: для збереження прийнятної ліквідності величина капітальних витрат не повинна перевищувати суму заробленої за період прибутку і залученого за період довгострокового кредитування. Реалії життя такі, що будувати, переозброювати, модернізувати потрібно практично всім, а отримати довгострокове кредитування вдається далеко не кожному підприємству. Доводиться шукати вихід - залучати короткострокові кредити на фінансування капітальних витрат. У цьому випадку ви можете очікувати зниження показників ліквідності.

Таким чином, в більшості випадків причиною зниження коефіцієнта ліквідності є те, що підприємство отримало недостатньо прибутку.

У такому випадку варто звернути увагу на управління оборотними активами.

Для ВАТ «Посевнінскій» можна виділити ряд методів, реалізація яких на практиці забезпечує ефективне використання оборотних коштів і, як наслідок, - підтримка ліквідності та фінансової стійкості.

Відомо, що ефективне використання оборотних засобів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. До отримання виручки від реалізації продукції оборотні кошти є джерелом фінансування поточних виробничих витрат підприємства. Період часу від моменту споживання виробничих запасів, їх перетворення на готову продукцію до її реалізації може бути досить тривалим. Надходження виручки від реалізації продукції часто не збігається з часом споживання матеріальних ресурсів. Це зумовлює необхідність формування оборотних коштів у встановленому розмірі.

При плануванні оптимальної потреби в оборотних коштах до уваги приймаються грошові кошти, що авансуються для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва та накопичення готової продукції. Для цього можна використовувати три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Підприємство може застосувати будь-який з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і беручи до уваги розміри підприємства, обсяг виробничої програми, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.

Для управління дебіторською заборгованістю раціонально застосовувати метод визначення можливої ​​суми обігового капіталу, що направляється у дебіторську заборгованість за товарним (комерційним) і споживчим кредитом. При розрахунку цієї суми необхідно враховувати плановані обсяги реалізації продукції в кредит; середній період надання відстрочки платежу за окремими формами кредиту; середній період прострочення платежів виходячи з ситуації, господарської практики (він визначається за результатами аналізу дебіторської заборгованості в попередньому періоді), коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни реалізованої в кредит продукції.

Розрахунок необхідної суми обігового капіталу, що направляється у дебіторську заборгованість, здійснюється за наступною формулою:

(3.42)

де О б До дз - необхідна сума оборотного капіталу, що направляється у дебіторську заборгованість;

ОР К - планований обсяг реалізації продукції;

До с / ц - коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції, виражений десятковим дробом;

ППК - середній період надання кредиту покупцям, в днях;

ПР - середній період прострочення платежів за наданим кредитом, у днях.

Визначимо необхідну суму оборотного капіталу, використовуючи звіт про прибутки та збитки (додаток 2), яку повинна була направити в 2002р. у дебіторську заборгованість:

Обсяг реалізації робіт з наданням відстрочки платежу склав - 31894,7 тис. крб.;

Питома вага собівартості робіт в її ціною -

87,6% (28376,2 х 100) / 31894,7;

Середній період надання кредиту замовникам - 60 днів;

Середній період прострочення платежів за наданим кредитом за результатами аналізу - 30 днів.

Підставляючи ці дані в наведену вище формулу, отримаємо.

Необхідна сума оборотного капіталу, що направляється в майбутньому періоді у дебіторську заборгованість:

6219,4 тис. руб.

Якщо фінансові можливості підприємства не дозволяють направити розрахункову суму оборотного капіталу в повному обсязі, то при незмінності умов кредитування повинен бути відповідно скоригований планований обсяг реалізації продукції в кредит.

Висновок

Таким чином, можна зробити наступні висновки щодо виконаної роботи відповідно до від початку поставленими метою та завданнями.

Аналіз фінансового стану підприємства є важливою передумовою вільного виробництва та підприємництва, розподіл і споживання ресурсів і товарів. З переходом до нових умов господарювання підприємство знайшло можливість самостійно планувати свою діяльність, оцінювати її результати, розподіляти ресурси, передбачати несприятливі ситуації, аналізувати можливі ризики, передбачати заходи для їх зниження.

Процес фінансового аналізу включає кілька етапів. Спочатку аналізуються фінансові показники за попередній період. Західні компанії використовують для цього, як правило, внутрішній баланс, що включає найбільш достовірну інформацію (зовнішній баланс, зазвичай складається для публікації, містить занижені дані по прибутку). Потім складаються: прогнози балансу, звіту про прибутки та збитки, рух грошових коштів, здійснюється прогнозування наслідків поточних рішень. Далі уточнюються і конкретизуються прогнозні фінансові документи за допомогою складання поточних планів, тобто обгрунтовується обраний варіант з ряду можливих рішень. На останньому етапі здійснюється оперативне планування.

Головна мета фінансового аналізу-визначення можливих обсягів фінансових ресурсів, капіталу і резервів на основі планування фінансових показників, доцільних напрямів їх витрачання в плановому періоді.

Ефективність фінансового планування залежить від ряду умов. Перш за все, фінансові плани повинні бути складені на основі точних прогнозів динаміки визначальних чинників. При цьому прогнозування може грунтуватися на історичній інформації або отриманої на основі використання апарату математичної статистики, результатів моделювання, експертних оцінок і т.д. Важливі також вибір оптимального варіанта фінансового плану на основі отримання альтернатив і контроль за реалізацією фінансового плану на основі отримання альтернатив і контроль за реалізацією фінансового плану в життя, деталізація довгострокових планів у поточних.

Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є: забезпечення необхідними фінансовими ресурсами; визначення напрямів ефективних вкладень капіталу, оцінка його використання; виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку; раціоналізація відносин з бюджетами, банками, страховими компаніями та організаціями; дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів; контроль за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

В основі фінансового аналізу лежать такі технологічні принципи, як придбання поточних активів (оборотних коштів), що здійснюється за рахунок короткострокових джерел, а для проведення модернізації парку обладнання слід залучати довгострокові джерела фінансування; постійна потреба в робочому капіталі в прогнозованому балансі підприємства сума оборотних коштів, перевищує суму його короткострокових заборгованостей (певна частина оборотних коштів має фінансуватися з довгострокових джерел, що знижує ризик появи дефіциту оборотних коштів); надлишок грошових коштів. У разі коли він перевищує деяке порогове значення, можна вдатися до покупним високоліквідним цінних паперів.

Аналізоване нами підприємство ВАТ «Посевнінскій», діяльність підприємства пов'язана з отриманням прибутку і здійсненням своєї прямої діяльності. З даних представлених в таблицях глави 2 видно, що загальна вартість майна підприємства, включаючи гроші і кошти в розрахунках, збільшилися на 3406 тис.руб, або на 27,65% Зростання вартості майна за звітний період на 3406 тис.руб. або на 27,65% обумовлено головним чином за рахунок збільшення позикових засобів на 2374 тис.руб. або на 49,3% і зростанням власних коштів на 1032 тис.руб. або на 13,76%. Зростання власних коштів відбулося в основному за рахунок збільшення частки накопиченого прибутку на 1207 тис.руб.Заемние кошти збільшилися за рахунок зростання кредиторської заборгованості на 2373 тис.руб. Це обумовлено інтенсивної виробничою діяльністю.

Як показують проаналізовані дані ВАТ «Посевнінскій» знаходиться в кризовому фінансовому стані, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства S = (0, 0, 0).

З метою збільшення діяльності підприємства, запропоновані такі заходи з планування фінансової діяльності як планування прибутковості від здачі в оренду приміщень належать підприємству, і планування управлінням капіталу підприємства. Як показують розрахунки, дані заходи є ефективними і допоможуть вивести підприємство зі сформованого кризового стану.

Список використаних джерел

  1. Наказ Федеральної служби Росії з фінансового оздоровлення та банкрутства від 23.01.2001. № 16 «Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану організації».

  2. Розпорядження Федерального управлінні у справах про неспроможність (банкрутство) від 12 серпня 1994р. № 31-р «Методичні положення з оцінки фінансового стану підприємств і встановленню незадовільною структури балансу».

  3. Абрютина М.С. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Навчальний посібник / М. С. Абрютина, А.В. Грачов. - М.: Дело и Сервис, 2006. - 256 с.

  4. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства: Навчальний посібник / Е. І. Крилов, М. В. Власова М.: Фінанси і статистика 2005 - 231 с.

  5. Артеменко В.Г., Белендір М.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - М.: ДІС НГАЕіУ, 2004. - 128 с.

  6. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: Фінанси і статистика, 2007 - 415 с.

  7. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 384 с.

  8. Балашов В.Г. Технологія підвищення фінансового результату підприємств і корпорацій. - М.: «Видавництво ПРІОР» 2002. - 512 с.

  9. Бочаров В.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник / В. В. Бочаров СПб: Питер, 2006. - 348 с.

  10. Владика М.В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник / М. В. Владика, Т.В. Гончаренко. - М.: Кронуса, 2006. - 206 с.

  11. Грачов А.В. Фінансова стійкість підприємства: аналіз, оцінка та управління: навчально-практичний посібник / О.В. Грачов - М.: Справа та сервіс, 2004. 340 с.

  12. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2007 - 424 с.

  13. Ковальов А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2006. - 256 с.

  14. Крейнина М.М. Фінансовий менеджмент. - М.: Справа та сервіс, 2006 - 319 с.

  15. Крилов Е.І. Аналіз фінансових результатів, рентабельності та собівартості продукції: Навчальний посібник / Е. І. Крилов, М. В. Власова, І.В. Журавкова М.: Фінанси і статистика 2007 - 564 с.

  16. Кукукіна І.Г. Управління фінансами: Учеб. Посібник. - М.: МАУП, 2006 - 267 с.

  17. Лиханова З.К. Економічний аналіз: учеб.-метод. Комплекс. - К.: Вид-во НГТУ, 2006. - 324с.

  18. Незамайкін В.М. Фінанси організацій. Менеджмент і аналіз. Навчальний посібник / В. М. Незамайкін, І. Л. Юрзінова. М.: Ескмо, 2005. -456 С.

  19. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник / Г.В. Савицька. - Мн.: Нове знання, 2004. - 704 с.

  20. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз: Учеб. посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 479 с.

  21. Теплова Т.В. Фінансовий менеджмент: управління капіталом та інвестиціями: Підручник для вузів - М.: ГУ ВШЕ, 2003 - 504 С.

  22. Управління фінансами підприємства (фінансовий аналіз) М.: Логос-розвиток, 2004 - 331 с.

  23. Фінансово-кредитний енциклопедичний словник / за загальною редакцією проф. А.Г. Грязнова - М.: Фінанси і статистика 2005 с.131

  24. Фінансове управління фірмою / Под ред. В.І. Терьохіна. - М.: Економіка, 2006. - 98 с

  25. Шеремет А.Д. Фінанси підприємств: менеджмент і аналіз: навч. посібник для вузів - М.: ИНФРА-М, 2004. - 244 с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Диплом
373.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансовий стан організації та шляхи його зміцнення
Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками та аналіз їх впливу на фінансовий стан організації
Позареалізаційні доходи і витрати організації Фінансовий контроль в організації
Фінансовий стан підприємства 2
Фінансовий стан підприємства
Фінансовий стан АТ КазТрансГаз 2
Фінансовий стан АТ КазТрансГаз
Фінансовий стан підприємства
Фінансовий стан підприємства 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru