додати матеріал

приховати рекламу

Фінансовий аналіз на підприємствах малого бізнесу як основа підвищений

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Кафедра «Бухгалтерський облік,
аналіз і аудит »_
Затверджую:
Зав. кафедрой__________
______________________
«____»___________ 200__р.
ЗАВДАННЯ
На виконання випускної кваліфікаційної роботи
Спеціальність _ «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит» _____________
На тему_ «Фінансовий аналіз на підприємствах малого бізнесу як основа підвищення ефективності діяльності на прикладі ВАТ« Електромашина ».
Студенту групи _ гр. БЗС-602 ____________________________________
Прізвище, ім'я, по батькові _Флах Тетяна Александровна__________________
Керівник ____Брагіна Галина Ніколаевна__________________________
Тема затверджена наказом ректора Ю-УрІУіЕ __от______________200__г.
Термін виконання роботи з ____________________ по ____________________
Зміст випускної кваліфікаційної работи______________________
Глава 1 Теоретичні та методологічні основи фінансового аналізу підприємств малого бізнесу в сучасних умовах
Глава 2 Фінансовий аналіз як фактор росту ефективності діяльності ВАТ «Електромашина»
Висновок
Список літератури
Графічна частина Таблиці, схеми, комп'ютерна презентація диплома

План-графік виконання випускної кваліфікаційної роботи
Найменування етапів роботи
Виконавці, терміни
Відмітка виконанні, підпис керівника
Вибір і уточнення теми випускної кваліфікаційної роботи
04.09.2007г.
Отримання завдання, постановка мети і завдань
11.09.2007г.
Остаточний вибір об'єкта дослідження
20.09.2007г.
Підбір, вивчення та аналіз літератури
10.10.2007г.
Збір інформації та вихідних даних до роботи
10.10.2007г.
Виконання та написання теоретичної частини
08.11.2007г.
Виконання та написання аналітичної частини
15.12.2007г.
Виконання прикладної частини, опис та аналіз отриманих результатів, розробка і відповідне оформлення рекомендацій
05.01.2008р.
Написання «Введення» і «Висновки»
18.01.2008.
Оформлення додатків
01.02.2008г.
Представлення першого варіанту роботи
16.02.2008г.
Надання остаточного варіанту роботи
16.03.2008р.
Представлення до захисту
31.03.2008р.
Керівник роботи ______________________ _____________________200__г.
Завдання отримав __________________________ _____________________200__г.

АНОТАЦІЯ
Флаха Тетяна Олександрівна, БЗС-602,
Фінансовий аналіз на підприємствах малого бізнесу як основа ефективності діяльності (на прикладі ВАТ «Електромашина»).
Челябінськ; НОУ Ю - УрІУіЕ, 2008,
104 с, 21 таблиць,
2 рис.,
4 додатків.
Література - 43 найменувань.
Короткий зміст роботи.
У даній роботі викладені теоретичні та методологічні основи
фінансового аналізу підприємств малого бізнесу в сучасних умовах.
Визначено поняття малого бізнесу, його значення та інформаційна база
фінансового аналізу. Розглянуто основні аспекти та методика
фінансового аналізу: аналіз фінансового аналізу, аналіз фінансових
результатів. Розглянуто вплив фінансового аналізу на ефективність
діяльності.
Практична частина носить конкретний характер, детально розкриває
суть проблеми, містить цифрові приклади, розрахунки, обробку даних і
рекомендації щодо підвищення ефективності фінансової діяльності ВАТ
«Електромашина».

ЗМІСТ
Введення. 6
Глава 1 Теоретичні та методологічні основи фінансового аналізу підприємств малого бізнесу в сучасних умовах. 15
1.1 Поняття та значення малого бізнесу. 15
1.2 Інформаційна база фінансового аналізу. 23
1.3 Основні аспекти та методика фінансового аналізу. 26
1.3.1 Аналіз фінансового стану. 26
1.3.2 Аналіз фінансових результатів. 43
1.3.3 Вплив фінансового аналізу на ефективність діяльності. 53
Глава 2 Фінансовий аналіз як фактор росту ефективності діяльності. 58
2.1 Характеристика ВАТ «Електромашина». 58
2.2 Фінансовий аналіз ВАТ «Електромашина». 62
2.2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ «Електромашина». 62
2.2.2 Аналіз фінансових результатів. 86
2.3 Рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності. 95
ВАТ «Електромашина». 95
Висновок. 98
Список літератури .. 101
Програми. 105

ВСТУП
У цьому випускний кваліфікаційної роботі розглядається тема «Фінансовий аналіз на підприємствах малого бізнесу як основа підвищення ефективності діяльності на прикладі ВАТ« Електромашина ».
Актуальність обраної теми обумовлена ​​тим, що в цей час значення малого бізнесу дуже велике. Без малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі. Підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу фінансового стану.
На даний момент підприємства змушені приділяти більше увагу проблемам, пов'язаним з формуванням і підвищенням ефективності використання своїх фінансових ресурсів та активізувати пошук шляхів поліпшення свого фінансового стану.
Основною метою роботи є дослідження фінансового стану підприємства малого бізнесу ВАТ «Електромашина».
Для здійснення даної мети необхідно вирішити такі завдання:
- Вивчити теоретичні та методологічні основи фінансового аналізу;
- Визначити значення фінансового аналізу підприємств малого бізнесу;
- Розглянути основні аспекти та методику аналізу фінансових результатів та фінансового стану;
- Розглянути вплив фінансового аналізу на ефективність діяльності;
- Оцінити фінансовий стан та фінансові результати
діяльності ВАТ «Електромашина»;
- Виявити резерви поліпшення фінансового стану ВАТ «Електромашина»;
- Розробити заходи щодо зміцнення фінансової діяльності.
Для вирішення перерахованих вище завдань була використана річна
бухгалтерська звітність ВАТ «Електромашина» за 2006 рік, а саме:
- Бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД);
- Звіт про прибутки та збитки (форма № 2 по ОКУД).
- Додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5 по ОКУД).
Об'єктом дослідження є фінансові процеси підприємств
малого бізнесу.
Предметом аналізу є фінансовий аналіз підприємств малого
бізнесу як основа підвищення ефективності діяльності.
При проведенні даного аналізу були використані наступні
прийоми і методи:
а) Горизонтальний і вертикальний аналіз;
б) Аналіз відносних показників;
в) Факторний аналіз;
г) Трендовий аналіз.
Інформаційну базу дипломної роботи склали законодавчі
акти, нормативні документи, що висвітлюють дану тематику; матеріали
інформаційно-правових програм "Гарант", "Консультант-ПЛЮС",
«Скайнет»; матеріали періодичних видань, таких як «Економічний
аналіз »,« Питання економіки »,« Бухгалтерський облік »,« Економіст »,
спеціальна література, в тому числі навчальні посібники.
Випускна кваліфікаційна робота складається з вступу, двох розділів,
укладення та бібліографічного списку.
У першому розділі, що складається з трьох параграфів, розглядаються
теоретичні та методологічні теми дослідження, які висвітлюють
сутність та значення малого бізнесу в сучасних умовах, основні
аспекти та методи фінансового аналізу.
У другому розділі цієї роботи подано коротку характеристику ВАТ
«Електромашина» як об'єкта дослідження, проаналізовано його
фінансова діяльність, і на підставі отриманих результатів
представлені основні рекомендації щодо підвищення ефективності
діяльності ВАТ «Електромашина».

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО БІЗНЕСУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
1.1 Поняття та значення малого бізнесу
Мале підприємництво - це сукупність незалежних дрібних і середніх підприємств, які виступають як економічні суб'єкти ринку. Ці підприємства не входять до складу монополістичних об'єднань і займають по відношенню до них у господарському відношенні підпорядковане або залежне становище.
Для малого та середнього бізнесу характерно:
- Юридична незалежність;
- Управління підприємством власником капіталу або партнерами-власниками з метою отримання підприємницького доходу;
- Невеликі розміри за основними показниками діяльності суб'єкта господарювання: статутний капітал, величина активів, об'єм обороту (прибутку, доходу);
- Чисельність персоналу.
Дрібні і середні підприємства не є зменшеною моделлю
або проміжним етапом у розвитку великої фірми, а являють
собою особливу модель, зі специфічними рисами і законами розвитку. Для
них характерні особливості в управлінні і використовуваних економічних
методах. Їх можна звести до наступних:
- Високий ступінь централізації та персоналізації управління.
Керівник-власник зосереджує у своїх руках
фінансові, економічні, соціальні функції і повноваження,
що ставить підприємство в залежність від його ділових та особистих
якостей;
- Висока залежність від зовнішнього середовища: банків, великих
підприємств, державної адміністрації, наукових
лабораторій, консультаційних фірм;
- Дефіцит фінансових ресурсів - як власних, так і позикових.
Разом з тим малому бізнесу властиво: швидка реакція на вимоги
ринку, високий рівень спеціалізації, можливість мобілізації ресурсів
на перспективних напрямках.
Особливістю малого підприємництва, малого бізнесу є
обов'язкова наявність інноваційного моменту - будь то виробництво
нового товару, зміна профілю діяльності або заснування нового
підприємства. Нова система управління виробництвом, якістю,
впровадженням нових методів організації виробництва або нових технологій
- Це теж інноваційні моменти.
Розвиток малого бізнесу створює передумови для прискореного
економічного зростання, сприяє диверсифікації та насиченню місцевих
ринків, дозволяючи разом з тим компенсувати витрати ринкової
економіки (безробіття, кон'юнктурні коливання, кризові явища).
Малий бізнес має великий потенціал для оптимізації шляхів
розвитку економіки і суспільства в цілому. Характерною особливістю малого
підприємства є висока інтенсивність використання всіх видів
ресурсів і постійне прагнення до оптимізації їх кількості,
забезпечення їх найбільш раціональних для даних умов пропорцій.
Практично, це означає, що на малому підприємстві не може бути
зайвого обладнання, надлишкових запасів сировини і матеріалів, зайвих
працівників. Дана обставина є одним з найважливіших чинників
досягнення раціональних показників економіки в цілому.
Аналізуючи зарубіжний та вітчизняний досвід розвитку малого
підприємництва можна вказати наступні переваги малого
підприємництва:
- Збільшення кількості власників, а значить формування середнього
класу - головного гаранта політичної стабільності в
демократичному суспільстві;
- Зростання частки економічно активного населення, що збільшує
доходи громадян і згладжує диспропорції у добробуті
різних груп;
- Створення нових робочих місць з відносно низькими
капітальними витратами, особливо в сфері обслуговування;
- Працевлаштування працівників, які вивільняються в держсекторі, а
також представників соціально вразливих груп населення
(Біженців з «гарячих точок», інвалідів, молоді, жінок);
- Підготовка кадрів за рахунок використання працівників з
обмеженою формальним освіту, які набувають
свою кваліфікацію на місці роботи;
- Розробка та впровадження технологічних, технічних і
організаційних нововведень (прагнучи вижити в конкурентній
боротьби, малі форми частіше схильні йти на ризик і здійснювати
нові проекти);
- Непряма стимуляція ефективності виробництва великих
компаній шляхом освоєння нових ринків, які солідні фірми
вважають недостатньо ємними (у надрах бізнесу виростають
не тільки великі компанії, але і найбільш сучасні
наукомісткі галузі і виробництва);
- Ліквідація монополії виробників, створення конкурентного
середовища;
- Мобілізація матеріальних, фінансових і природних ресурсів,
які інакше залишилися б незатребуваними, а також більш
ефективне їх використання;
- Поліпшення взаємозв'язку між різними секторами економіки.
- Крім того, власники малих підприємств більш схильні до
заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень особистої
мотивації в досягненні успіху, що позитивно позначається в цілому па
діяльності підприємства.
Однак малому підприємництву притаманні і певні
недоліки:
- Більш високий рівень ризику, тому високий ступінь нестійкості положення на ринку;
- Залежність від великих компаній;
- Недоліки в управлінні власною справою;
- Слабка компетентність керівників;
- Підвищена чутливість до змін умов господарювання;
- Труднощі у запозиченні фінансових коштів і отримання кредитів;
- Невпевненість і необережність господарюючих партнерів при
укладання договорів (контрактів).
Як показує світова і вітчизняна практика, основним
критеріальним показником, на основі якого підприємства (організації)
різних організаційно-правових форм відносяться до суб'єктів малого
підприємництва, є насамперед середня чисельність
працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві (організації). У
ряді наукових робіт під малим підприємництвом розуміється
діяльність, здійснювана щодо невеликою групою осіб, або
підприємство, кероване одним власником.
Як правило, найбільш загальними критеріальними показниками, на
основі яких суб'єкти господарської діяльності відносяться до суб'єктів
малого підприємництва, є чисельність персоналу (зайнятих
працівників), розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм обороту
(Прибутку, доходу). За даними Світового банку, загальне число показників, по яких підприємства відносяться до суб'єктів малого підприємництва
(Бізнесу), перевищує 50. Однак що найчастіше застосовуються критеріями
є наступні: середня чисельність зайнятих на підприємстві
працівників, щорічний оборот, одержаний підприємством, як правило, за
рік, і величина активів. Але у всіх розвинених країнах першим критерієм
віднесення підприємств до суб'єктів малого підприємництва є
чисельність працюючих.
У нашій країні статус малого підприємства можуть отримати ті
організації, діяльність яких відповідає таким критеріям:
- Комерційні організації, у статутному капіталі яких частка
участі Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, громадських і релігійних організацій (об'єднань), благодійних та інших фондів не перевищує 25 відсотків;
- Частка, що належить одному або декільком юридичним особам,
не є суб'єктами малого підприємництва, не перевищує
25 відсотків;
- Середня чисельність працівників за звітний період не перевищує
таких граничних рівнів (малі підприємства):
а) у промисловості - 100 осіб;
б) у будівництві - 100 осіб;
в) на транспорті - 100 осіб;
г) у сільському господарстві - 60 осіб;
д) у науково-технічній сфері - 60 осіб;
е) в оптовій торгівлі - 50 осіб;
ж) в роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення - 30 осіб;
з) в інших галузях і при здійсненні інших видів
діяльності - 50 осіб.
Під суб'єктами малого підприємництва розуміються також
фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без
утворення юридичної особи.
Малі підприємства, що здійснюють кілька видів діяльності
(Багатопрофільні), ставляться до таких за критеріями того виду
діяльності, частка якого є найбільшої у річному обсязі обороту
чи річному обсязі прибутку.
Залежно від змісту і спрямованості підприємницької
діяльності, об'єкта застосування капіталу та отримання конкретних
результатів, зв'язку підприємницької діяльності з основними
стадіями відтворювального процесу, розрізняють такі види
приватного підприємництва:
- Виробниче. Підприємництво називається
виробничим, якщо сам підприємець безпосереднім чином,
використовуючи як фактори знаряддя і предмети праці, робить
продукцію, товари, послуги, роботи, інформацію, духовні цінності для
подальшої реалізації (продажу) споживачам, покупцям, торговим
організаціям.
- Комерційно-торгівельне. Виробничий бізнес тісно пов'язаний з
бізнесом у сфері обігу. Адже вироблені товари треба продавати
або обмінювати на інші товари. Високими темпами розвивається
комерційно-торговельне підприємництво, як основний другий вид
російського підприємництва.
- Фінансово-кредитна. Фінансове підприємництво - це особлива
форма комерційного підприємництва, у якому як предмет
купівлі-продажу виступають валютні цінності, національні гроші
(Російський рубль) і цінні папери (акції, облігації та ін), що продаються
підприємцем покупцю чи надані йому в кредит. При цьому
мається на увазі не тільки і не стільки продаж і купівля іноземної
валюти за рублі, хоча і це теж фінансова угода, а непередбачений коло
операцій, що охоплює все різноманіття продажу і обміну грошей, інших видів грошових коштів, цінних паперів на інші гроші, іноземну валюту, цінні папери.
- Посередницьке. Посередництвом називають підприємництво, в
якому підприємець сам не робить і не продає товар, а виступає
в ролі посередника, що пов'язує гнізда в процесі товарного обміну, в
товарно-грошових операціях.
- Страхове. Страхове підприємництво полягає в тому, що
підприємець відповідно до законодавства та договору
гарантує страхувальникові відшкодування збитку в результаті непередбаченого
лиха втрати майна, цінностей, здоров'я, життя та інших видів
втрат за певну плату при укладанні договору страхування,
Страхування полягає в тому, що підприємець отримує страховий
внесок, виплачуючи страховку тільки при визначених обставинах. Так
що імовірність виникнення таких обставин невелика, то решта
частина внесків утворює підприємницький дохід.
Активність організацій малого бізнесу є одним з
показників сучасної економіки Росії. Це підтверджують і
постійні зміни у законодавстві, спрямовані на створення
сприятливих умов для вільного розвитку малого та середнього
підприємництва.
Істотна роль малого підприємництва в економічній
життя країн з ринковою системою господарювання визначається тим, що в
цьому секторі економіки діє переважна більшість підприємств,
зосереджена велика частина економічно активного населення і
виробляється приблизно половина валового внутрішнього продукту. Сектор
малого бізнесу найбільш динамічно освоює нові види продукції і
економічні ніші, розвивається в галузях, непривабливих для
великого бізнесу. Найважливішими особливостями малих підприємств
є здатність до прискореного освоєння інвестицій і висока оборотність оборотних коштів. Ще однією характерною рисою цього
сектора є активна інноваційна діяльність, що сприяє
прискореному розвитку різних галузей господарства в усіх секторах
економіки.
Притаманні малому підприємництву гнучкість і висока
пристосовність до мінливості ринкової кон'юнктури сприяють
стабілізації макроекономічних процесів у країні. Проте цьому
сектору властиві відносно низька прибутковість, висока
інтенсивність праці, складності з впровадженням нових технологій,
обмеженість власних ресурсів і підвищений ризик у гострій
конкурентній боротьбі. Це призводить до постійного оновлення в секторі
малого підприємництва внаслідок масових банкрутств або
переспеціалізація діяльності.
Малий бізнес без підтримки держави і без власного
внутрішньогрупової взаємодії не завжди може
протистояти в конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої
економічні, політичні та соціальні інтереси. До визначення цілей
і завдань державної політики щодо підприємництва
переважає суто прикладної фіскальний підхід, який обумовлений
таким же утилітарним розумінням місця і значення
підприємницького сектора в економіці.
Малий бізнес розглядається лише як один з можливих додаткових чинників, що впливають на скорочення безробіття, активізацію інноваційних процесів, розвиток конкуренції, насичення певних сегментів ринку товарами і послугами, тобто як інструмент вирішення тих чи інших соціально-економічних завдань, використання якого залежить від безлічі об'єктивних факторів і не є обов'язковим. У Росії простежується небезпечна тенденція. Економічна політика продовжує орієнтуватися на підтримку великих державних і пост державних господарських структур та їх об'єднань, в першу чергу фінансово-промислових груп. У формується державно-монополістичної господарській системі малі підприємства подаються як якесь чужорідне тіло, а їх існування допускається в основному для заповнення ніш, непривабливих для великого капіталу, встановлення фінансової залежності або інтегрування в структуру великого капіталу, для виконання найбільш важких, трудомістких і найменш вигідних операцій . Маючи доступ до значних матеріальних і фінансових активів, великі підприємства мають більш сприятливі умови доступу до кредитних ресурсів та можливості отримання більш пільгових кредитів банків, засновниками яких вони є. Нової малій фірмі найчастіше неможливо вирватися на давно вже поділений монополізований ринок, отримати доступ до державних замовлень, а також до засобів, що йде на так звану "підтримку галузей народного господарства".
1.2 Інформаційна база фінансового аналізу
В умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність
господарюючих суб'єктів стає основним засобом комунікації і
найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу.
Будь-яке підприємство в тій чи іншій мірі постійно потребує
додаткових джерелах фінансування. Знайти їх можна на ринку
капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом
об'єктивного інформування їх про свою фінансово-господарської
діяльності, тобто в основному за допомогою фінансової звітності.
Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати,
показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства,
настільки висока, і можливість отримання додаткових джерел
фінансування.
Основна вимога до інформації, представленої у звітності
полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів, тобто щоб цю інформацію можна було використовувати для прийняття обгрунтованих
ділових рішень. Щоб бути корисною, інформація повинна відповідати
відповідними критеріями:
- Доречність означає, що дана інформація значущою і
впливає на рішення, прийняте користувачем. Інформація
вважається також доречною, якщо вона забезпечує можливість
перспективного і ретроспективного аналізу.
- Достовірність інформації визначається її правдивістю,
переважання економічного змісту над юридичною формою,
можливістю перевірки та документальної обгрунтованістю.
- Інформація вважається правдивою, якщо вона не містить помилок
і упереджених оцінок, а також не фальсифікує подій господарської
життя.
- Нейтральність передбачає, що фінансова звітність не
робить акценту на задоволення інтересів однієї групи користувачів
загальної звітності на шкоду іншій.
- Зрозумілість означає, що користувачі можуть зрозуміти зміст
звітності без спеціальної професійної підготовки.
- Порівнянність вимагає, щоб дані про діяльність
підприємства можна було порівняти з аналогічною інформацією про діяльність
інших фірм.
У ході формування звітної інформації повинні дотримуватися
певні обмеження на інформацію, що включається у звітність:
- Оптимальне співвідношення витрат і вигод, що означає, що
витрати на складання звітності повинні розумно співвідноситися з
вигодами, вилучаються підприємством від подання цих даних
зацікавленим користувачам.
- Принцип обережності (консерватизму) передбачає, що
документи звітності не повинні допускати завищеної оцінки активів та прибутку, і заниженої оцінки зобов'язань.
- Конфіденційність вимагає, щоб звітна інформація не
містила даних, які можуть завдати шкоди конкурентним позиціям
підприємства.
Користувачі інформації різні, мети їх конкуренти, а нерідко і
протилежні. Класифікація користувачів бухгалтерської звітності
може бути виконана різними способами, однак, як правило,
виділяють три укрупнені їх групи: користувачі, зовнішні
відношенню до конкретного підприємства; самі (їх
управлінський персонал); власне бухгалтери.
Відповідно до статті 13 Ш глави Федерального закону РФ «Про
бухгалтерський облік »від 21 листопада 1996р. № 129-ФЗ всі організації «...
зобов'язані складати на основі даних синтетичного і аналітичного
обліку бухгалтерську звітність. Бухгалтерська звітність організацій, за
винятком звітності бюджетних організацій, складається з:
- Бухгалтерського балансу;
- Звіту про прибутки та збитки;
- Додатків до них, передбачених нормативними актами;
- Аудиторського висновку, що підтверджує достовірність
бухгалтерської звітності, якщо вона у відповідності і Федеральним законом
підлягає обов'язковому аудиту;
- Пояснювальної записки ».
У тому ж Законі зазначено, що пояснювальна записка до річної
бухгалтерської звітності повинна містити істотну інформацію про
організації, її фінансове становище, порівнянності даних за
звітний період та попередній йому році.
1.3 Основні аспекти та методика фінансового аналізу
1.3.1 Аналіз фінансового стану
Під фінансовим станом розуміється здатність організації
фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю
фінансовими ресурсами, необхідними для нормального
функціонування, доцільним їх розміщенням і ефективним
використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими
юридичними особами, платежі-і кредитоспроможністю, фінансової
стійкістю.
Головна мета аналізу фінансового стану - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності, знаходити резерви поліпшення фінансового стану організації.
Для характеристики фінансового стану використовують
відносні та абсолютні показники (Додаток 1, 2)
В умовах високої інфляції використовувати для аналізу абсолютні
показники важко, тому провідну роль в аналізі фінансового
стану підприємства відіграють відносні показники.
Практика фінансового аналізу вже виробила методику аналізу
фінансових звітів. Можна виділити п'ять основних напрямків аналізу.
- Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з
попереднім періодом.
- Вертикальний аналіз - визначення структури фінансових
показників (питомі значення кожного показника в сумі).
- Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом
попередніх періодів і визначення основної тенденції динаміки
зміни показника.
- Аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) -
розрахунок числових відносин у різних формах звітності, визначення
взаємозв'язків показників.
- Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин)
на результативний показник.
Аналіз фінансового стану організації на етапі аналізу
фінансових звітів починається з читання бухгалтерського балансу. При цьому
виявляються найважливіші характеристики:
- Загальна вартість майна;
- Вартість іммобілізованих та мобільних засобів;
- Величина власних і позикових коштів організації.
Таким чином аналіз фінансового стану можна розділити на
кілька етапів:
- Аналіз складу, структури та динаміки майна;
- Аналіз складу, структури і динаміки джерел формування
майна підприємства;
- Аналіз фінансової стійкості;
- Аналіз фінансової незалежності та маневреності;
- Аналіз ліквідності;
- Аналіз оборотності оборотного капіталу.
Майно підприємства - це його активи Необхідність аналізу,
складу і структури майна пояснюється різною роллю окремих видів
майна у формуванні фінансового результату підприємства.
Фінансова оцінка майнового потенціалу підприємства
представлена ​​в активі балансу. Аналіз проводитися на основі балансу форма
№ 1, додатки до балансу форма № 5 і відомостей про «наявність та рух
основних засобів та інших не фінансових активів »форма № 11.
Завдання аналізу:
- Оцінка зміни вартості майна;
- Визначення ролі окремих елементів структури у формуванні
майна;
- Формування напрямків вкладень фінансових коштів у
необоротні або оборотні (найбільш мобільні) активи та оцінка
доцільності цих вкладень;
- Детальний аналіз ефективності використання структури і
динаміки основних і оборотних коштів;
- Визначення частки дебіторської заборгованості в майні
підприємства, її складу і структури, показників оборотності
дебіторської заборгованості;
- Виявлення підприємств-дебіторів з найбільшою заборгованістю
для розробки заходів щодо її зменшення.
Аналіз проводиться в такій послідовності:
Вертикальний аналіз.
У процесі якого встановлюється структура майна, тобто
частка кожного окремого виду майна в загальній його вартості. Оцінка
структури починається з зіставлення частки позаоборотних і оборотних
майна.
Необоротні майно є іммобілізованим (вилученим з
обігу) і тому у формуванні фінансового результату
безпосередньо не бере участь.
Оборотне майно - це та частина майна, яке знаходиться в
обороті і формує фінансовий результат підприємства.
При аналізі необхідно враховувати, що не всі види
оборотного майна в однаковій мірі беруть участь у формуванні
фінансового результату.
Горизонтальний аналіз.
У процесі якого встановлюється розмір абсолютного і
відносної зміни вартості всього майна і його окремих видів.
Приріст свідчить про розширення діяльності, а зменшення про її
звуженні.
У процесі оцінки динаміки майна необхідно пам'ятати, що
вартість схильна інфляції, але відповідно до міжнародних стандартів переоцінки здійснюється лише за основними засобами (у результаті з'являється додатковий капітал), а запаси переоцінки не підлягають.
Зіставлення темпів зростання, обсягу продажів з темпами росту і
обсягом сукупних активів.
Якщо перший показник вище другого, то можна зробити висновок, що
підприємство правильно і раціонально регулює активи.
Структура майна залежить від галузевої приналежності та виду
діяльності. Якщо мова йде про машинобудування, то тут значну
частку буде складати необоротні майно, результати діяльності
будуть визначатися ефективністю використання оборотного майна.
У легкій промисловості частка необоротних майна може бути
значна, велику частку будуть складати запаси. Білі розглядати
види діяльності, то у виробничій діяльності теж необоротні
майно буде складати значну частку. У торгівлі позаоборотних майна може взагалі не бути. У сфері послуг, якщо це перукарні
послуги, то тут велику частку будуть складати необоротні активи, де
велику частку будуть складати обладнання. Якщо це транспортні
послуги, то більшу частку будуть складати транспортні засоби.
Про зміцнення фінансового стану організації свідчить,
як правило, збільшення обсягу виручки. Обсяг повинен бути таким, щоб
поточні зобов'язання організації були вкриті не більш ніж середнім
тримісячного розміром виручки (дотримання умови
платоспроможності). Великі залишки грошових коштів протягом
тривалого часу є результатом неправильного використання
оборотного капіталу, що має швидко пускатися в оборот для
отримання прибутку шляхом розширення свого виробництва або вкладення в
акції та цінні папери інших організацій.
Необхідно проаналізувати вплив зміни рахунків дебіторів.
Якщо організація розширює свою діяльність, то росте число
покупців і, як правило, дебіторська заборгованість. З іншого боку,
може скоротитися відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.
Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється
негативно. Необхідно відрізняти нормальну і прострочену
заборгованості. Наявність останньої створює фінансові труднощі, так як
організація буде відчувати брак фінансових ресурсів при
придбанні виробничих запасів, виплати заробітної плати.
«Заморожування» коштів призводить до уповільнення оборотності
капіталу, тому кожна організація зацікавлена ​​в скороченні термінів
погашення платежів.
У процесі аналізу вивчаються динаміка, склад, причини і терміни
утворення дебіторської заборгованості, встановлюється, чи немає її в
складі сум, не реальних для стягнення або таких, за якими закінчуються
строки позовної давності. Якщо вони є, то необхідно терміново вжити
заходи з їх стягнення, включаючи звернення в судові органи. Для аналізу дебіторської заборгованості, крім балансу, використовується інформація
регістрів бухгалтерського обліку.
Великий вплив на фінансовий стан організації надає
стан виробничих запасів, що складають до третини оборотних
активів. Наявність менших за обсягом, але мають велику
оборотність запасів, означає, що виробнича діяльність
забезпечується меншим обсягом фінансових ресурсів, що знаходяться в
запасі. Накопичення великих запасів свідчить про спад ділової
активності організації.
У багатьох організаціях більшу питому вагу в поточних активах
займає готова продукція, що пов'язано з конкуренцією, втратою ринків
збуту, низькою купівельною спроможністю господарюючих суб'єктів і
населення, високою собівартістю продукції, неритмичностью випуску,
відвантаження та іншими факторами.
Збільшення залишків готової продукції на складах організації
призводить також до тривалого заморожування оборотних коштів,
відсутності грошової готівки, потреби в кредитах і сплати
відсотків по них, зростання кредиторської заборгованості постачальникам,
бюджету, працівникам організації з оплати праці. В даний час - це
одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності,
низької платоспроможності організацій та їх банкрутства.
Аналіз джерел формування майна. Поряд з аналізом
структури активів для оцінки фінансового стану необхідний аналіз
структури пасивів, тобто джерел коштів, вкладених у майно.
Джерелом даних для аналізу є баланс.
Пасив балансу відображає сукупність юридичних відносин,
що лежать в основі фінансування підприємства. Він показує величину
капіталу, вкладеного у виробничо-господарську діяльність підприємства, а також свідчить, хто і в якій формі брав участь у створенні його майна.
Таким чином, в пасиві балансу відбиваються різні джерела
коштів підприємства, включаючи його власні. За тривалістю
використання розрізняють капітал довгостроковий постійний
(Перманентний) і короткостроковий.

Структура пасиву балансу наведена на малюнку 1.
Постійний (перманентний) капітал
Капітал і резерви (IV розділ)



Змінний капітал
Підпис: Змінний капітал
Короткострокові пасиви (VI розділ)
Підпис: Короткострокові пасиви (VI розділ)
Довгострокові пасиви (V розділ)
Підпис: Довгострокові пасиви (V розділ)


Позиковий капітал
Підпис: Позиковий капітал


Рисунок 1 Структура пасиву балансу.

Необхідність у власному капіталі обумовлена ​​вимогами
самофінансування підприємств. Власний капітал є основною
незалежності підприємства. Однак потрібно враховувати, що фінансування
діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди
вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво носить
сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися
великі кошти на рахунках в банку, а в інші періоди їх буде
бракувати. Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові
ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень
віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то,
залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність
власного підприємства.
У той же час, якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок
короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде
нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання
необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх
своєчасним поверненням і залученням в оборот на нетривалий
час інших капіталів.
Аналіз проводиться в такій послідовності:
Вертикальний аналіз.
Де зміни в складі і структурі майна можуть здійснюватися
за рахунок власних і позикових коштів. Характеристика їх співвідношення
дає можливість оцінити фінансовий стан підприємства за звітний
період.
Залучення позикових коштів в оборот підприємства - нормальне
явище. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану
за умови, що кошти не заморожуються на тривалий час в
обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може
виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку
призводить до виплати штрафів, застосування санкцій і погіршення
фінансового становища. Це має особливо важливе значення в умовах
інфляції.
Тенденція до збільшення частки накопичень свідчить про
почався розширенні виробництва, а отже і комерційної
діяльності, але збільшення частки накопичень повинно супроводжуватися
збільшенням темпів зростання обсягу продажів. Це зміцнює економічну
самостійність, фінансову стійкість і надійність підприємства як
партнера.
Якщо відбувається зворотна ситуація, то проводиться облік дії
інфляції та впливу інших можливих причин.
На співвідношення власних і позикових коштів впливає ряд зовнішніх і
внутрішніх факторів. До числа таких факторів можна віднести:
- Різниця величини процентних ставок за кредит та ставок на
дивіденди.
Якщо процентні ставки нижче ніж дивіденди, то слід підвищувати
частку позикових коштів. І навпаки, якщо процентні ставки вище, то потрібно
нарощувати частку власних коштів.
- Скорочення або розширення діяльності підприємства.
У зв'язку з цим змінюється потреба в залученні позикових коштів
для поповнення товарно-матеріальних запасів.
- Накопичення зайвих або слабко використовуваних запасів, а також
застарілого обладнання. Відволікання коштів у сумнівну
дебіторську заборгованість призводять до необхідності залучення
додаткових позикових коштів.
- Використання факторингових операцій призводить до зниження
потреби в позикових коштах.
Горизонтальний аналіз.
У процесі якого встановлюється динаміка джерел як в
абсолютному, так і у відносному вираженні.
Розраховується ряд показників характеризують структуру
джерел формування майна.
Коефіцієнт автономії:
Ка = СК / ВБ, (1)
де СК - власний капітал; ВБ - валюта балансу.
Цей показник характеризує частку власників підприємства в
загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Вважається, що
чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке,
стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.
Коефіцієнт співвідношення концентрації позикового капіталу:
К к = ЗК / ВБ, (2)
Де ЗК - позиковий капітал.
Ці два коефіцієнти в сумі: К а + К к = 1
Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів:
Кс = ЗК / СК. (3)
Він показує величину позикових коштів, що припадають на кожний
рубль власних коштів, вкладених в активи підприємства.
Фінансова стійкість підприємства - це певне
стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну
платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської
операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним,
покращитися або погіршитися.
Фінансова стійкість підприємства служить характеристикою,
свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами,
вільному маневруванні грошовими коштами і ефективному їх
використанні в безперебійному процесі виробництва і реалізації
продукції. Вона формується в процесі всієї виробничо-
господарської діяльності і є головним компонентом загальної
стійкості підприємства.
Аналіз стійкості фінансового стану на ту або іншу дату
дозволяє з'ясувати, наскільки правильно підприємство управляло
фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті.
Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам
ринку і відповідало потребам розвитку підприємства, оскільки
недостатня фінансова стійкість може привести до
неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для
розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи
витрати підприємства зайвими запасами і резервами. Фінансова
стійкість забезпечується в тому випадку, якщо підприємство за рахунок
власних коштів створює необоротні активи та запаси.
Мінімальний розмір запасів, створених за рахунок власних коштів 10%.
Аналіз фінансової стійкості проводиться за абсолютними і
відносними показниками.
Оцінка за абсолютними показниками
Аналіз проводиться в такій послідовності:
- Визначаються джерела формування запасів, виділяю наступні
джерела:
Наявність власних оборотних коштів:
Ес = Іс-В, (4)
де Іс - власні джерела (капітал і резерви); В - необоротні
активи.
Наявність власних оборотних і довгострокових позикових засобів:
ЕСД = (Іс + ДО)-В, (5)
де ДО - довгострокові зобов'язання.
Наявність спільних джерел:
Ео = (Іс + ДО + Кк) - В, (6)
де Кк - короткострокові кредити і позики.
- Проводиться забезпеченість запасів джерелами:
Забезпеченість власними оборотними засобами:
ΔЕс = Ес - З, (7)
де 3 - запаси.
Забезпеченість власними обіговими і довгостроковими
позиковими засобами:
ΔЕсд = ЕСД - З, (8)
Забезпеченість загальними джерелами:
ΔЕо = Ео - З, (9)
- Визначається тип фінансової стійкості:
Виділяють чотири типи фінансової стійкості:
- Абсолютна незалежність фінансового стану відповідає наступним
умовам
Фс ≥ 0; Фт ≥ 0; Фо ∙ 0; тобто трикомпонентний показник типу ситуації:
S = 2 {1,1,1}
- Нормальна незалежність фінансового стану, яка гарантує
платоспроможність:
Фс <0; Фт ≥ 0; Фо ≥ 0, тобто S = {0,1,1}.
- Нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням
платоспроможності, але при якому все-таки зберігається можливість
відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних
засобів (скорочення дебіторської заборгованості, прискорення
оборотності запасів):
Фс <0; Фт <0; Фо> 0; тобто S = {0,0,1}.
- Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство залежить
повністю від позикових джерел фінансування. Власного капіталу
і довго-і короткострокових кредитів і позик не вистачає для фінансування
матеріальних оборотних коштів, тобто поповнення запасів йде за рахунок
коштів, що утворюються в результаті погашення кредиторської
заборгованості, S = {0,0,0}.
Оцінка за відносними показниками.
Переваги фінансових коефіцієнтів в тому, що вони дають
можливість розглядати, під впливом яких чинників відбулася
зміна об'єкта аналізу, але при цьому відносні показники
орієнтовані індикаторами фінансової стійкості, отже, в
цілому фінансового стану.
Спектр відносних показників фінансової стійкості дуже
широкий. До числа ж часто вживаних відносяться наступні (таблиця 1):

Таблиця 1 - Показники фінансової стійкості
Показник
Формула розрахунку
Рекомендоване значення
1.Коеффіціент автономії
Ка = СК / ВБ, де СК - власний капітал; ВБ - валюта балансу
> 0,6
2.Коеффіціент забезпеченості власними оборотними засобами
Ксос = ВОК / ОА, де ВОК - власні оборотні кошти; ОА - оборотні активи
> 0,5
3.Коеффіціент капіталізації
Кк = ЗК / СК, де ЗК - позиковий капітал
<1
4.Коеффіціент фінансування
Кф = СК / ЗК
> 1
5.Коеффіціент фінансової стійкості
КФУ = (СК + ДН) / ВБ, де ДО - довгострокові зобов'язання
> 0,6
До числа факторів забезпечують фінансову стійкість можна віднести:
- Висока оборотність активів;
- Стабільні темпи реалізації продукції;
- Відпрацьовані канали збуту і постачання;
- Низький рівень постійних витрат.
Аналіз фінансової незалежності та маневреності підприємства проводиться відносним показником, представленим у таблиці 2.

Таблиця 2 - Показники фінансової незалежності та маневреності
№ п / п
Показник
Чисельник
Знаменник
1
Коефіцієнт автономії
Капітал і резерви (стр.490)
Валюта балансу (стор. 700)
2
Коефіцієнт позикового капіталу
Довгострокові зобов'язання (стр.590) + Короткострокові зобов'язання (стр.690)
Валюта балансу (стор. 700)
3
Мультиплікатор власного капіталу
Капітал і резерви (стр.490) - Необоротні активи (стор. 190)
Валюта балансу (стор. 700)
4
Коефіцієнт фінансової залежності
Валюта балансу (стр 700)
Капітал і резерви (стор. 490) - Необоротні активи (стор. 190)
5
Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності
Капітал і резерви (стор. 490) + Довгострокові зобов'язання (стор. 590)
Валюта балансу (стор. 700)
6
Коефіцієнт Структури довгострокових вкладень
Довгострокові зобов'язання (стор. 590)
Капітал і резерви (стор. 490) + Довгострокові зобов'язання (стор. 590)
7
Коефіцієнт забезпеченості довгострокових інвестицій
Основні засоби (стор. 120) + Довгострокові фінансові вкладення (стр 140)
Капітал і резерви (стор. 490) + Довгострокові зобов'язання (стор. 590)
8
Коефіцієнт покриття відсотків
Оборотні активи (стор. 290)
Довгострокові зобов'язання (стор. 590) + Короткострокові зобов'язання (стор. 690)
9
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
Капітал і резерви (стор. 490) - Необоротні активи (стор. 190)
Оборотні активи (стор. 290)
10
Коефіцієнт маневреності
Капітал і резерви (стор. 490)
Капітал і резерви (стор. 490) - Необоротні активи (стор. 190)
Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах посилення фінансових обмежень і необхідності оцінки кредитоспроможності підприємства. Так як економічний потенціал підприємства не зводиться лише до майнової компоненті, не менш важлива і фінансова його сторона, суть якої - у відображенні раціональності структури оборотних активів як забезпечення поточних розрахунків, достатності грошових коштів, можливості підтримувати склалася або бажану структуру джерел коштів. Якщо,
наприклад, два підприємства мають однаковий склад і структуру
майна, але одне з них істотно більше обтяжене боргами по
порівняно з іншим, то характеристика економічного потенціалу як здатності, зокрема, генерувати прибуток для цих двох
підприємств буде принципово різною.
З позиції фінансової діяльності будь-якої комерційної організації властива необхідність вирішення двох основних завдань:
- Підтримання здатності відповідати за поточними фінансовими зобов'язаннями;
- Забезпечення довгострокового фінансування в бажаних обсягах і
здатності безболісно підтримувати склалася або бажану
структуру капіталу.
Ці завдання формулюються в плані характеристики фінансового стану підприємства з позиції відповідно короткостроковій і довгостроковій перспектив.
Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, в найбільш загальному вигляді характеризують, чи може воно своєчасно і в
повному обсязі провести розрахунки за короткостроковими зобов'язаннями перед
контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства, відособлена в
окремому розділі пасиву балансу, погашається різними способами, в
Зокрема, забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які
активи підприємства, в тому числі і необоротні. Разом з тим очевидно,
що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того,
щоб розплатитися по короткострокових зобов'язаннях, є
ненормальною. Саме тому, говорячи про ліквідність підприємства як
характеристиці його поточного фінансового стану і оцінюючи, в
Зокрема, його потенційні можливості розплатитися з кредиторами за
поточних операціях, цілком логічно зіставляти оборотні активи і
короткострокові пасиви.
Аналіз ліквідності балансу представляє собою дуже важливий розділ,
тому що дозволяє створювати умови для забезпечення своєчасної оплати
підприємством своїх зобов'язань.
Ліквідність балансу забезпечується в тому випадку, якщо активи
певної ліквідності покривають пасиви певною мірою
терміновості.
Виходячи з визначення видно, що для проведення аналізу необхідно
згрупувати активи за ступенем ліквідності і пасиви за ступенем
терміновості погашення зобов'язань.
Активи і пасиви поділяються на 4 групи (таблиця 3):

Таблиця 3 - Групування активів і пасивів
Угруповання АКТИВІВ
Зміст
Угруповання ПАСИВІВ
Зміст
А1
Найбільш ліквідні активи:
-Грошові кошти
-Короткострокові фінансові вкладення
П1
Найбільш термінові зобов'язання:
-Кредиторська заборгованість
А2
Ліквідні активи (швидко реалізовані активи):
-Дебіторська заборгованість
-ПДВ
-Інші активи
П2
Короткострокові зобов'язання:
-Короткострокові кредити і позики
А3
Повільно реалізовані активи:
-Запаси (за мінусом витрат майбутніх періодів)
-Довгострокові фінансові вкладення
П3
Довгострокові зобов'язання:
-Довгострокові зобов'язання
А4
Важко реалізовані активи:
-Необоротні активи (за мінусом фінансових вкладень)
П4
Постійні пасиви:
-Капітал і резерви (за мінусом витрат майбутніх періодів)
Баланс вважається бсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні умови:
А1> П1; А2> П2; АЗ> ПЗ; А4 <П4. (10)
Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне
виконання і четвертого нерівності, тому практично істотним
є зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверте нерівність носить «Балансуючий» характер і в той же час має глибокий економічний сенс: його виконання свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів.
У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак,
протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність
балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому нестачу коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише з вартісної величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.
Зіставлення найбільш, ліквідних коштів (А1) і бистрореалізуемих активів (А2) з найбільш терміновими зобов'язаннями (П1) і короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів з довгостроковими і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможність) під приємства на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу.
Перспективна ліквідність являє собою прогноз
платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень платежів.
Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним і з тієї причини, що відповідність ступеня зобов'язань у пасиві намічено орієнтовно через офаніченності інформації, якою володіє аналітик, проводить зовнішній аналіз на основі бухгалтерської звітності.
Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та
платоспроможності підприємства розраховують наступні відносні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої
ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності. Вони зручні тим, що
дозволяють визначити вплив різних чинників на зміну
результативного показника і оцінити його динаміку. Однак відносні
показники є лише орієнтовними індикаторами
платоспроможності та фінансового стану в цілому.
Вони представляють інтерес не тільки для керівників підприємства,
але і для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної
ліквідності становить інтерес для постачальників сировини і матеріалів,
коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків, коефіцієнт поточної
ліквідності - для інвесторів.
Відповідно до постанови уряду № 367 для аналізу
ліквідності балансу прийняті наступні показники (таблиця 4):
Таблиця 4 - Показники ліквідності
Показники
Чисельник
Знаменник
Рекомендоване значення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Найбільш ліквідні активи
Короткострокові зобов'язання
02, - 0,25
Коефіцієнт Швидкої ліквідності
Ліквідні активи
Короткострокові зобов'язання
0,7 - 0,8
Коефіцієнт поточної ліквідності
Всі оборотні активи
Короткострокові зобов'язання
2 - 2,5
Коефіцієнт забезпеченості зобов'язань активами
Активи
Короткострокові та довгострокові зобов'язання
> 1
Поточна платоспроможність
Поточні зобов'язання
Середньомісячну виручку
Чим менше, тим краще
Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким
критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина
короткострокових позикових коштів зобов'язань може бути при
необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів.
Чим вище коефіцієнт, тим більше гарантія погашення боргів. Однак і
при невеликому його значенні підприємство може бути платоспроможним,
якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив грошових
коштів за обсягом і термінами.
Коефіцієнт швидкої ліквідності за своїм смисловим
призначенням аналогічний поточної ліквідності; однак обчислюється він по
більш вузькому колу оборотних активів, коли з розрахунку виключена
найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси.
Логіка такого виключення полягає не тільки в значно меншій
ліквідності запасів, а й, що набагато більш важливо, в тому, що грошові
кошти, які можна виручити у випадку вимушеної реалізації
виробничих запасів, можуть бути істотно менше витрат за їх
придбання. Зокрема, згідно з даними американських учених у
умовах ринкової економіки досить типовою є ситуація,
коли при ліквідації підприємства виручають сорок і менше відсотків від
облікової вартості запасів.
У роботах деяких західних аналітиків наводиться орієнтовне нижнє значення показника - 1, однак ця оцінка носить також умовний характер. Проте їй можна дати цілком наочне і
обгрунтоване тлумачення. Кредиторська та дебіторська заборгованості
являють собою якусь форму взаємного кредитування контрагентів,
що знаходяться в ділових відносинах. Очевидно, що в цілому по економіці
суми наданого і отриманого кредитів рівні. Будь-яке підприємство
має прагнути до того, щоб сума кредиту, наданого ним своїм
покупцям (дебіторська заборгованість), не перевищувала величини кредиту,
отриманого ним від постачальників. На практиці можливі будь-які відхилення від цього правила. Зокрема, всі бізнесмени розуміють, що вигідно жити
в борг, тому, по можливості, кожен з них віддає перевагу відтягувати
термін платежу своїм кредиторам, якщо це не впливає на фінансові
результати і взаємини з постачальниками.
Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати
увагу і на чинники, що зумовили його зміну. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному із зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивного боку.
Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття
боргів) він дає загальну оцінку ліквідності підприємства, показуючи,
скільки рублів оборотних коштів (поточних активів) припадає на один
рубль поточної короткострокової заборгованості (поточних зобов'язань).
Логіка такого зіставлення полягає в тому що, підприємство
погашає свої короткострокові зобов'язання в основному за рахунок оборотних
активів; отже, якщо оборотні активи перевищують за величиною
короткострокові пасиви, підприємство може розглядатися як успішно
функціонуюче. Розмір перевищення у відносному вигляді і задається
коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може
значно варіюватися по галузях і видах діяльності, а його
розумний ріст у динаміці звичайно розглядається як сприятлива
тенденція.
Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими
зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків,
які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх
оборотних активів, крім готівки. Чим більше цей запас, тим більше
впевненість кредиторів у тому, що борги будуть погашені. Нормативне
значення цього показника більше 2.
Оборотний капітал (оборотні кошти) відноситься до мобільних
активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть
бути звернені до них протягом виробничого циклу. У процесі
кругообігу ресурсів, що використовуються в процесі поточної господарської
діяльності господарюючого суб'єкта, зазвичай виділяють дві стадії:
стадію виробництва і стадію обігу. Відповідно до цих
положенням мобільні фонди розрізняють на стадії виробництва як
оборотні виробничі фонди і на стадії обігу - як фонди
звернення.
- Вертикальний аналіз. Аналіз в процесі якого встановлюється
структура оборотного майна. Цей етап необхідний для того, щоб
встановити частку оборотних фондів і фондів обігу, тому що резерви
підвищення ефективності використання оборотних коштів приховані в
основному в оборотних фондах. І раціональна структура оборотних фондів
дозволяє прискорити оборотність всіх оборотних коштів.
- Горизонтальний аналіз. Аналіз в процесі якого встановлюється
динаміка оборотних активів підприємства.
- Визначаються показники ефективності використання оборотних
активів і встановлюється їх динаміка.
Розглянемо ряд показників характеризують ефективність
використання оборотних коштів. До них відносяться:
- Коефіцієнт оборотності, який характеризує кількість
оборотів вироблених оборотними коштами за аналізований
період;
- Тривалість обороту, який характеризує кількість
днів необхідних для здійснення одного обороту.
1.3.2 Аналіз фінансових результатів
Кінцеві результати діяльності підприємства характеризуються
прибутком, але прибуток це ефект, який не дає можливості судити про
шляхи її досягнення. Більш об'єктивними показниками, що характеризують
фінансові результати є відносні показники або показники
ефективності діяльності (показники рентабельності).
Аналіз показників прибутку.
Прибуток - частина чистого доходу підприємства, створеного в процесі
виробництва і реалізованого в сфері обігу. Тільки після продажу
продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона
представляє собою різницю між виручкою і повною собівартістю
реалізованої продукції.
Мета аналізу - визначити реальну величину чистого прибутку,
стабільність основних елементів балансового прибутку, тенденції їх
зміни і можливості використання для прогнозу прибутку, оцінити
«Заробляє» здатність підприємства.
Аналіз прибутку проводиться в такій послідовності:
- Дослідження структури відповідних показників
(Вертикальний аналіз), в даному разі це визначення частки кожного
показника прибутку у виручці від реалізації;
- Дослідження змін кожного показника прибутку за поточний
період (горизонтальний аналіз), в даному випадку визначаються абсолютні
розміри зміни і темпи зростання (відносне вимірювання показників);
- Визначається ступінь зміни прибутку по відношенню до
попередніх періодів (трендовий аналіз). Даний аналіз дозволяє
виявити тенденцію зміни прибутку;
- Зіставлення темпів зростання прибутку і виторгу від реалізації
товарної продукції.
Аналіз рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства проводиться у вигляді складання розрахункової таблиці, що відбиває абсолютні суми прибутку та його структуру.
В узагальненому вигляді вихідні дані та результати проведеного аналізу можна представити у вигляді таблиці (Таблиця 5)

Таблиця 5 - Дані факторного аналізу прибутку від реалізації
Показники
Початок року
Значення показників при фактичних обсязі та структурі
Кінець року
Відхилення фактичних значень від базисних
У тому числі за рахунок
Обсягу і структури
Собівартості і цін
1
2
3
4
5
6
7
Виручка від продажу
N 0
N 1, 0
N 1
N 1 - N 0
N 1, 0 - N 0
N 1 - N 1, 0
Повна собівартість
S 0

S 1, 0

S 1
S 1 - S 0
S 1, 0 - S 0
S 1 - S 1,0
Прибуток від продажів
P 0

P 1

P
P 1 - P 0
P 1,0 - P 0
P 1 - P 1,0
Наведемо методику формалізованого розрахунку факторних впливів на
прибуток від реалізації продукції.
- Розрахунок загальної зміни прибутку (ΔР) від реалізації продукції:
ΔР = Р 1 - Р 0, (11)
де Р 1 - прибуток на кінець року, Р 0 - прибуток на початок року.
- Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (ΔР 1) у
оцінці за плановою (базової) собівартості:
ΔР 1 = Р 0 До 1-Р 0 = Р 01 - 1), (12)
де Р 0 - прибуток на початок року, К 1 - коефіцієнт зростання обсягу реалізації
продукції;
До 1 = S 1,0 / S 0, (13)
де, S 1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції на кінець року в цінах і тарифах на початок року, S 0 - собівартість на початок року.
- Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції,
зумовлених змінами в структурі продукції (ΔР 2):
ΔР 2 = Р 02 - К 1), (14)
де К 2 - коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції в оцінці за
відпускними цінами;
До 2 = N 1,0 / N 0 (15)
де, N 1,0 - реалізація на кінець року за цінами на початок року, N 0 - реалізація
на початок року.
- Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок
структурних зрушень у складі продукції (ΔР 3)
ΔР 3 = S 0 К 2 - S 1,0 (16)
- Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості
продукції (ΔР 4)
ΔР 4 = S 1,0 - S 1, (17)
де S 1 - фактична собівартість реалізованої продукції звітного
періоду.
Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від
реалізації за звітний період, що виражається формулою (18):
ΔР = Р 1 - Р 0 = ΔР 1 + ΔР 2 + ΔР 3 + DР, (18)
Методика управлінського аналізу прибутку вимагає ведення
роздільного обліку змінних і постійних, прямих і непрямих витрат.
Такий поділ дозволяє визначити важливий в аналітичних розрахунках
показник - маржинальний дохід.
Маржинальний дохід підприємства - це виручка мінус змінні
витрати. Маржинальний дохід на одиницю продукції є
різниця між ціною цієї одиниці і змінними витратами на неї.
Маржинальний дохід включає в себе постійні витрати і прибуток.
З метою управління прибутком і доходами підприємства проводиться маржинальний або операційний аналіз. Він дозволяє:
- Більш точно обчислити вплив факторів на зміну суми
прибутку і на цій основі більш ефективно управляти процесом
формування та прогнозування її величини;
- Визначити критичний рівень обсягу продажів (порогу
рентабельності), постійних витрат, при заданій величині
відповідних чинників;
- Встановити зону безпеки (зону беззбитковості) підприємства;
- Обчислити необхідний обсяг продажів для отримання заданої
величини прибутку;
- Обгрунтувати найбільш оптимальний варіант управлінських
рішень, що стосуються змін виробничої потужності, асортименту
продукції, цінової політики, варіантів обладнання, технології
виробництва, придбання комплектуючих деталей та інші з метою
мінімізації витрат і збільшення прибутку.
Проведення розрахунків, заснованих на співвідношенні "витрати - обсяг -
прибуток », вимагає дотримання низки умов:
- Необхідність розподілу витрат на дві частини - змінні та
постійні;
- Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу
виробництва (реалізації) продукції;
- Постійні витрати не змінюються в межах значущого обсягу
реалізації продукції;
- Тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках
розглянутого періоду часу.
У процесі аналізу розраховуються такі показники,
представлені в таблиці 6:

Таблиця 6 - Операційний аналіз
Показники
Пояснення
1.Виручка від реалізації
Форма № 2
2.Переменние витрати
Головна книга сч.20
3.Постоянние витрати
Головна книга сч.25, 26
4.Маржінальная прибуток
Маржинальний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації змінними витратами. Маржинальний прибуток повинна покривати постійні витрати підприємства і забезпечувати йому прибуток
5.Коеффіціент маржинальної прибутку
Ставлення маржинальної прибутку до виручки від реалізації
6.Прібиль від реалізації
Форма № 2
7.Сіла впливу операційного важеля (Зграя)
Зграя являє собою відношення маржинального прибутку до прибутку від реалізації. Зграя проявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильна зміна прибутку. Вона вказує на ступінь підприємницького ризику. Чим> сила, тим> підприємницький ризик.
8.Порок рентабельності
Порок рентабельності являє собою відношення між сумою постійних витрат і коефіцієнтом маржинальної прибутку.
9.Запас фінансової міцності
Показує на скільки може знизиться обсяг виробництва і продажів перш ніж підприємство зазнає збитків.
Аналіз показників рентабельності діяльності.
Гідність показників рентабельності в тому, що вони зіставляють
кінцевий результат - прибуток з витратами на її досягнення.
Аналіз рентабельності проводиться в такій послідовності:
- Розраховуються показники рентабельності, які характеризують різні аспекти діяльності;
- Проводиться факторний аналіз з метою виявлення резервів
підвищення ефективності діяльності;
- Розробляються заходи щодо реалізації розкритих резервів.
Для оцінки рентабельності розраховується система показників (таблиця 7):
Таблиця 7 - Розрахунок показників рентабельності
Показник
Чисельник
Знаменник
Загальна рентабельність
Чистий прибуток
Виручка від реалізації
Рентабельність основної діяльності
Чистий прибуток
Витрати на виробництво і реалізована продукція
Рентабельність обороту
Прибуток від продажів
Виручка від реалізації
Рентабельність активів
Чистий прибуток
СР величина активів
Рентабельність поточних активів
Чистий прибуток
Величина Оборотних активів
Рентабельність виробничих фондів
Валовий прибуток
Виробничі фонди
Економічна рентабельність
Чистий прибуток
Інвестований капітал
Фінансова рентабельність
Чистий прибуток
Власний капітал
Рентабельність позикового капіталу
Чистий прибуток + витрати за залученими позиковими коштами
Сукупний капітал
Фондорентабельность
Чистий прибуток
Величина необоротних активів
Період окупності власного капіталу
Власний капітал
Чистий прибуток

Середня величина капіталу визначається за даними бухгалтерського
балансу як середня арифметична величина разом на початок і кінець
періоду.
Розглянуті показники розглядаються в динаміці та але
тенденції їх зміни судячи про ефективність ведення господарства.
Факторний аналіз рентабельності продукції в процесі фінансового
аналізу здійснюється на основі моделі:
R = Прибуток / Виручка від реалізації * 100 (19)
Для факторного аналізу використовують метод ланцюгових підстановок.
ΔR в = П н / B до - П н / У н (20)
ΔR п = П к / B до - П н / B до (21)
де, ΔR в, п - зміна рентабельності за рахунок виручки від реалізації, за рахунок прибутку, П н, к - значення прибутку на початок і на кінець періоду, У н, до -
значення виручки від реалізації на початок і на кінець періоду.
Слід зазначити, що в країнах з розвиненими ринковими
відносинами зазвичай щорічно торговою палатою, промисловими асоціаціями чи урядом публікується інформація про «нормальних»
значеннях показників рентабельності. Зіставлення своїх показників з
їх допустимими величинами дозволяє зробити висновок про стан
фінансового стану підприємства. У Росії ця практика поки
відсутня, тому єдиною базою для порівняння є інформація про
величиною показників в попередні роки.
Рентабельність продажів відбиває питома вага прибутку в кожному
рублі виручки від реалізації. У зарубіжній практиці цей показник
називається маржею прибутку (комерційної маржею).
Особливий інтерес для зовнішньої оцінки результативності фінансово-
господарської діяльності організації представляє аналіз не таких
традиційних показників прибутковості, як фондорентабельность, яка
показує ефективність використання основних активів, і
рентабельність основної діяльності, яка показує, скільки
прибутку від реалізації припадає на 1 карбованець витрат. Більш інформативним
є аналіз рентабельності активів і рентабельності власного
капіталу.
Щоб оцінити результати діяльності організації в цілому і
проаналізувати її сильні і слабкі сторони, необхідно синтезувати
показники, причому таким чином, щоб виявити причинно-наслідкові
зв'язку, що впливають на фінансове становище та його компоненти.
Одним із синтетичних показників економічної діяльності
організації в цілому є рентабельність активів, який прийнято
називати економічною рентабельністю. Це найбільш загальний показник,
відповідає на питання, скільки прибутку організація отримує в розрахунку на
рубль свого майна. Від його рівня, зокрема, залежить розмір
дивідендів на акції в акціонерних товариствах.
У показнику рентабельності активів результат поточної діяльності
аналізованого періоду (прибуток) зіставляється з наявними у
організації основними і оборотними засобами (активами), За допомогою тих же активів організація буде отримувати прибуток і в наступні
періоди діяльності. Прибуток же є, головним чином (майже на
98%), результатом від реалізації продукції (робіт, послуг). Виручка від
реалізації - показник, безпосередньо пов'язаний з вартістю активів: він
складається з натурального обсягу і цін реалізації, а натуральний
обсяг виробництва і реалізації визначається вартістю майна.
Рентабельність активів може підвищуватися при незмінній
рентабельності продажів і зростання обсягу реалізації, випереджаючому
збільшення вартості активів, тобто прискоренням оборотності активів
(Ресурсоотдачи). І, навпаки, при незмінній ресурсоотдачи рентабельність
активів може рости за рахунок зростання рентабельності продажів.
Можливості підвищення рентабельності продажів і збільшення
обсягу реалізації у різних підприємств неоднакові. Тому вельми
важливо, за рахунок яких чинників зростає чи знижується рентабельність активів
підприємства.
Рентабельність продажів можна нарощувати шляхом підвищення цін або
зниження витрат. Однак ці способи тимчасові і недостатньо надійні в
нинішніх умовах. Найбільш послідовна політика організації,
відповідає цілям зміцнення фінансового стану, полягає в тому, щоб
збільшувати виробництво і реалізацію тієї продукції (робіт, послуг),
необхідність якої визначена шляхом поліпшення ринкової
кон'юнктури.
У теорії фінансового аналізу міститься оцінка оборотності і
рентабельності активів по окремих його складових: оборотність і
рентабельність матеріальних оборотних коштів, коштів у розрахунках,
власних і позикових джерел коштів. Однак, на наш погляд, самі по
собі ці показники мало інформативні. Суто арифметично, в результаті
зменшення знаменників при розрахунку цих показників у порівнянні зі
знаменником показника рентабельності або оборотності всіх активів ми маємо більш високу рентабельність і оборотність окремих
елементів капіталу.
При аналізі економічної рентабельності, безумовно, потрібно
брати до уваги роль окремих його елементів. Але залежність, на
наш погляд, доцільно будувати не через оборотність елементів, а
через оцінку структури капіталу в ув'язці з динамікою його оборотності
та рентабельності. Показник рентабельності власного капіталу
дозволяє встановити залежність між величиною інвестуються
власних ресурсів і розміром прибутку, отриманого від їх
використання.
Слід зазначити, що чинникам за рівнем значень і по тенденції
зміни притаманна галузева специфіка, про яку не слід забувати,
проводячи аналіз. Так, показник ресурсоотдачи може мати відносно
невисоке значення при високій капіталомісткості. Показник
рентабельності продажів при цьому буде високим. Щодо низький
значення коефіцієнта фінансової незалежності може бути тільки в
організаціях, що мають стабільне і прогнозоване надходження
грошових коштів за свою продукцію (роботи, послуги). Це ж відноситься до
організаціям, що мають значну частку ліквідних активів.
Таким чином, в залежності від галузевої специфіки, а також
фінансово-господарських умов організація може робити ставку на той
чи інший фактор підвищення рентабельності власного капіталу.
Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті,
необхідно брати до уваги три ключові особливості цього
показника.
Перша пов'язана з проблемою вибору стратегії управління фінансово-
господарською діяльністю організації. Якщо вибирати стратегію з
високим ризиком, то необхідно отримання високого прибутку. Або навпаки
- Невеликий прибуток, але зате майже немає ризику. Одним з показників
ризиковості бізнесу саме є коефіцієнт фінансової незалежності. І це положення послаблює фінансову стійкість організації.
Друга особливість пов'язана з проблемою оцінки показника
рентабельності. Чисельник і знаменник рентабельності власного
капіталу виражені в грошових одиницях різної купівельної
здатністю. Чисельник, тобто прибуток, динамічний. Він відображає
результати діяльності та сформований рівень цін на товари, послуги в
основному за минулий період. Знаменник, тобто вартість власного
капіталу, складається протягом ряду років. Він виражений, як правило, в
обліковою оцінкою, яка може істотно відрізняється від поточної оцінки.
І, нарешті, третя особливість пов'язана з тимчасовим аспектом
діяльності аналізованого об'єкта. Коефіцієнт рентабельності
продажів, що впливає на рентабельність власного капіталу, визначається
результативністю роботи звітного періоду, а майбутній ефект
довгострокових інвестицій він не відображає. Якщо організація планує
перехід на нові технології або іншу діяльність, що вимагає
великих інвестицій, то рентабельність капіталу може знижуватися. Однак,
якщо витрати надалі окупляться, то зниження рентабельності
власного капіталу не можна розглядати як негативну характеристику
поточної діяльності.

1.3.3 Вплив фінансового аналізу на ефективність діяльності
Фінансовий аналіз дозволяє виявити резерви зростання інтенсивності та ефективності використання ресурсів.
Інтенсивність використання ресурсів характеризується показниками
оборотності, а ефективності - показниками рентабельності.
Визначимо вплив факторів на зміну оборотності
оборотних коштів і виявимо резерви підвищення ефективності їх
використання. Показники та факторний аналіз проводяться з метою визначення того, на якому конкретно етапі оборотності відбулося уповільнення і яка величина втягуються ресурсів.
Для цього визначимо розмір умовного залучення за наступною
формулою:
Вивільнення (залучення) = РП к.г. / Д * (ПО к.г. - ПО п.р.) (22)
Де, РП - реалізована продукція (стр.010 Звіту про прибутки і збитки),
Д - аналізований період, ПЗ - тривалість обороту
- Визначимо розмір вивільнення (залучення) поточних активів:
Вивільнення (поточних активів) = РП кг / Д * (ПО кг - ПО нг) (23)
- Визначимо розмір вивільнення (залучення) запасів
підприємства:
Вивільнення (запасів) = РП к.г. / Д * (ПО кг - ПО нг) (24)
- Визначимо розмір вивільнення (залучення) готової продукції:
Вивільнення (гот. продукція) = РП к.г. / Д * (ПО кг - ПО нг) (25)
- Визначимо розмір вивільнення (залучення) дебіторської
заборгованості:
Вивільнення (дебіторська заборгованість) =
РП к.г. / Д * (ПО кг - ПО нг) (26)
- Для того, щоб визначити на якому конкретно етапу відбулося
зміна оборотності необхідно провести факторний аналіз на
основі прийому «ланцюгових підстановок», який реалізується в такий
чином:
КВ = РП / ​​ОА до, (27)
Де, КО - коефіцієнт оборотності, РП - реалізована
продукція, ОА до - оборотні активи
ОА = ΔКО = КО к.г. - КО п.р., (28)
Де, ОА - об'єкт аналізу, ΔКО - зміна коефіцієнта
оборотності, КО Н.Г - коефіцієнт оборотності на початок року,
КО к.г - коефіцієнт оборотності на кінець року
ΔКОрп = (РП к.г / ОАК п.р.) - (РП п.р. / Оак п.р.), (29)
ΔКОоа к = (РП к.г / ОАК к.г.) - (РП к.г / Оак Н.Г)                                                (30)
Де, ОАК Н.Г - оборотні активи на початок року, ОАК к.г - оборотні
активи на кінець року, РП Н.Г - реалізована продукція на початок року,
РП к.г - реалізована продукція на кінець року.
Проведемо факторний аналіз поточних активів, де расчитаем
коефіцієнт оборотності реалізованої продукції (КО рп),
коефіцієнт оборотності поточних активів (КО оа к) та коефіцієнт
зміни протягом року (К змінений.)
ОА = ΔКО = КО к.г - КО Н.Г (31)
КВ = РП / ОАК, (32)
ΔКОрп = (РП к.г / ОАК п.р.) - (РП Н.Г / ОАК к.г), (33)
ΔКОоа к = (РП к.г / ОАК к.г) - (РП к.г / Оак Н.Г) (34)
Проведемо факторний аналіз запасів підприємства, де розрахуємо
коефіцієнт оборотності собівартості продукції (КОС), коефіцієнт
оборотності запасів (КО запасів) і коефіцієнт зміни протягом
року (До змінений.)
ОА = ΔКО = КО к.г. - КО п.р. (35)
КО-С / З, (36)
Де, С - собівартість продукції, З - розмір запасів
ΔКО з = (З к.г. / З п.р.) - (З п.р. / З к.г.) (3 7)
ΔКОЗ = (С к.г. / З к.г.) - (З к.г. / З п.р.) (38)
Проведемо факторний аналіз запасів підприємства, де розрахуємо
коефіцієнт оборотності собівартості продукції (Корп),
коефіцієнт оборотності запасів (КО гп) і коефіцієнт зміни в
протягом року (К змінений.)
ОА = ΔКО = КО к.г. - КО п.р. (39)
КО - РП / ДП, (40)
Де, ДП - готова продукція
ΔКО рп = (РП к.г. / ДП п.р.) - (РП п.р. / ДП к.г.) (41)
ΔКО оа к = (РП к.г. / ДП к.г) - (РП к.г / ДП Н.Г) (42)
Проведемо факторний аналіз запасів підприємства, де розрахуємо
коефіцієнт оборотності собівартості продукції (КО РП),
коефіцієнт оборотності запасів (КО ДЗ) і коефіцієнт зміни в
протягом року (Кізменен.)
ОА = ΔКО = КО к.г. - КО п.р., (43)
КВ = РП / ДЗ, (44)
Де, ДЗ - дебіторська заборгованість
ΔКОрп = (РП к.г. / ДЗ п.р.) - (РП п.р. / ДЗ к.г.), (45)
ΔКОоа к = (РП к.г. / ДЗ к.г.) - (РП к.г.. / ДЗ Н.Г.) (46)
Найважливішим аспектом діяльності підприємства є реалізація
продукції в наслідок цього виникає необхідність оцінити не тільки
зміни обсягу продажів, але і їх рентабельність.
Детермінована факторна модель рентабельності продажів має
такий вигляд:
Rоб = П рп / Виручка від продажів, (47)
Rн.г. = П п.р. (При VРПн.г., Удн.г., Цн.г., Сн.г.) / Вн.г. (При VРПн.г., Удн.г., Цн.г.), (48)
Rк.г. = П к.г. (При VРПк.г., Удк.г., Цк.г., Ск.г.) / Вн.г. (При VРПк.г., Удк.г., Цк.г.) (49)
Rусл1 = (VРПк.г., Удк.г., Цн.г., Сн.г.) / (VРПк.г., Удк.г., Цн.г.) (50)
Rусл2 = (VРПк.г., Удк.г., Цк.г., Сн.г.) / (VРПк.г., Удк.г., Цк.г.) (51)
ΔR = Rк.г.-Rн.г. (52)
в тому числі:
ΔRуд = Rусл1.-Rн.г. (53)
ΔRц = Rусл2.-Rусл1 (54)
ΔRс = Rк.г.-Rусл2 (55)

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ЯК ФАКТОР ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Характеристика ВАТ «Електромашина»
Підприємство ВАТ "Електромашина" є основним
виробником електрообладнання, систем і комплексів управління для
бронетанкової техніки.
Підприємство пропонує повний комплекс послуг - постачання запчастин,
ремонт і технічне обслуговування виробів електрообладнання,
встановлюваного на об'єкти: Т-55, Т-62, Т-72, ​​Т-80, Т-90, БМП-1, БМП-2,
БМП-3 та їх модифікації.
"Електромашина" спеціалізується на випуску:
- Високомоментних малоінерційних керованих електроприводів потужністю про 90 Вт до 1500 Вт з напругою живлення 27 В постійного струму;
- Електронних систем підтримки і контролю заданих
параметрів, виконавчих механізмів;
- Напівпровідникових приладів, блоків, систем електроавтоматики;
- Елементів енергозабезпечення, систем електропостачання;
- Апаратури управління основними і допоміжними
двигунами і шасі;
- Систем управління озброєнням і механізмами заряджання;
- Систем управління протипожежним устаткуванням;
- Пускорегулювальної апаратури (стартерів, регуляторів
напруги);
Основною продукцією загальнопромислового та побутового призначення,
виробленої на ВАТ "Електромашина" є:
- Електростартери для запуску потужних дизелів наземного,
водного та залізничного транспорту;
- Електродвигуни з напругою живлення 27 В постійного струму
для: приводу водяної помпи та маслозакачивающего насоса, приводів
вентиляторів, приводів автоматики та ін;
- Асинхронні трифазні і однофазні електродвигуни;
- Повітрявсмоктуючі агрегати для пилососів;
- Електромагніти та трансформатори.
Завод електромашин утворений 9 серпня 1934 наказом № 05/249
за московським електрозаводу Всесоюзного електротехнічного тресту як
завод спеціальних машин з виробництва автотракторного та спеціального
обладнання. У 1936 році завод, відмовившись від копіювання іноземних
зразків, встає на шлях власних конструкторських розробок.
Освоюється виробництво стартерів потужністю 1,4 і 2,5 кінських сил
для запуску двигунів гусеничних машин. У 1939 році розпочато випуск перших
у світі 15-сильних стартерів (СТ-700) для запуску потужних дизельних
двигунів, які встановлювалися на машини КВ, Т-34 та інші.
До початку Великої Вітчизняної війни Московський завод
електромашин сформувався як кваліфіковане підприємство
(Єдине в СРСР) з розробки і виробництва спеціального
електрообладнання для бронетехніки і частково для авіаційної
промисловості. Всього на заводі випускалося 33 найменування виробів.
У становленні та формуванні колективу в довоєнний час і початок
війни велика заслуга належить його керівникам на чолі з
директором заводу Морозом Максом Аронович, якому за короткий
час вдалося сформувати колектив з молодих, талановитих
інженерів, в основному випускників МВТК ім. Баумана і МАІ.
Згодом з них виросли чудові фахівці, знання та досвід
яких дбайливо зберігаються і використовуються наступними поколіннями
заводчан.
Відповідно до Постанови Державного комітету
Оборони Московський завод електромашин в жовтні 1941 року евакуюється в м. Челябінськ. Вже 16 листопада прибув перший ешелон з устаткуванням і
людьми. З цієї дати почалася історія заводу на Уральської землі. Місце
розміщення було визначено в гаражі будівельного тресту № 22 у
Ленінському районі. Всього було перевезено 97% обладнання і близько 90%
трудящих - робітники високої кваліфікації, інженерно-технічні
працівники та керівний склад. Долаючи неймовірні труднощі
воєнного лихоліття, колектив заводу вже в грудні почав поставляти
електрообладнання для танків, що випускаються Кіровським заводом. Тим
самим завод електромашин став складовою частиною легендарного Танкограда.
У січні 1943 року за зразкове виконання завдань Уряду
щодо забезпечення танкових заводів електроустаткуванням завод нагороджений
Орденом Трудового Червоного Прапора. Одночасно нагороджена група
працівників заводу за високі виробничі успіхи.
У 1944 році освоєно та розпочато випуск генераторів і реле-регуляторів для
нових типів танків і артилерійських самохідних установок. До кінця 1944
року на заводі 720 передових робітників були стахановцями і ударниками,
була створена 41 комсомольсько-молодіжна бригада, набуло широкого
поширення Агарковское рух. За підсумками IV кварталу колективу
присуджено I місце і I премія з Наркомату і перехідний Червоний Прапор
НКТПіВЦСПС.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни на заводі
продовжується випуск основної продукції. З 50-х років почалося
виробництво електричних систем і окремих блоків спеціальних
машин. Завод став сучасним підприємством, єдиним у галузі за
видами і призначенням продукції, що випускається. У ці роки розпочато випуск
товарів народного споживання. На заводі організовано будівництво
об'єктів промисловості, житла і соцкультпобуту.
У 1964 році Урядом приймається Постанова про
реконструкції та технічному переозброєнні заводу електромашин. З 1966
року швидкими темпами динамічно ведеться модернізація та реконструкція підприємства. Зводяться сучасні корпуси, щорічно освоюються нові
вироби. Почавши виробництво з 33 найменувань виробів, що випускаються завод
став виготовляти більше 300 найменувань. Більше 70% - це складні
системи електроавтоматики з використанням новітньої елементної бази на
основі передових розробок електроніки. Велика увага приділяється
освоєння нових складних виробів ТНС. Свою продукцію підприємство
поставляло майже 1000 споживачам, експортувало в 20 країн.
У 1983 році в порівнянні з 1945 роком обсяг виробництва зріс у
38,8 рази при зростанні чисельності працюючих в 4 рази, продуктивність
праці підвищилася в 9,4 рази. Всі освоюються вироби та технологічні
процеси впроваджені колективами вчених, конструкторів і технологів
заводу під керівництвом головних конструкторів інженерів-полковників
НД Біркіна П.Р. і Борисюка М.Д., інженера Гомберга Б.М., А також
керівників та головних спеціалістів технологічних служб Саніна Г.А.,
Левченко В.М., Передкова В.І., Штребель Б.А., Жданова А.К. Головним
підсумком за минулі роки стало створення колективу, здатного
забезпечити виконання самих складних і відповідальних завдань. Трудові
успіхи колективу неодноразово відзначалися присудженням класних місць.
Почесними грамотами Міністерства, ЦК профспілки, що переходять
Червоними прапорами.
За успішне виконання завдань по створенню та освоєнню
спеціальної техніки в березні 1986 року завод нагороджений другим орденом -
Орденом Жовтневої революції. Одночасно вручено високі нагороди
48 працівникам підприємства.
За часів реформи, за відсутності замовлень і засобів, керівництву
підприємства вдалося зберегти кістяк робочого і технічного потенціалу
заводу. Після різкого спаду в 1991-1995 роках завод став поступово
збільшувати обсяг виробництва та чисельність персоналу. Модернізація
виробничого обладнання стала диктуватися ринкової необхідністю: завод освоює нові процеси і виробництва на рівні
сучасних технологій.
21 листопада 1991 завод стає Державним підприємством
"Електромашина", а у зв'язку з акціонуванням підприємство 26 грудня 1996
року перейменовано у ВАТ "Електромашина".
Сьогодні ВАТ "Електромашина" - сучасне підприємство,
єдине в галузі за видами і призначенням продукції, що випускається.
2.2 Фінансовий аналіз ВАТ «Електромашина»
2.2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ «Електромашина»
Аналіз фінансового стану проводиться в наступній
послідовності:
- Оцінка майнового стану;
- Оцінка джерел формування майна;
- Оцінка фінансової стійкості;
- Оцінка фінансової незалежності та маневреності;
- Оцінка ліквідності балансу;
- Оцінка використання оборотних активів.
Фінансова оцінка майнового потенціалу підприємства
представлена ​​в активі балансу (Таблиця 8). Джерелом аналізу є
баланс форма № 1
Як показали розрахунки вартість майна зросла на 15520 руб.
Щоб оцінити цей результат необхідно розглянути склад і структуру
майна підприємства.
З розрахунків видно, що оборотні активи на 39392 руб. більше
необоротних активів, вони складають на початок року 152124 крб., темпи
зростання становили 3,6% з початку року, темпи зростання оборотних активів
склали 8,9%, темпи зростання по відношенню до валюти балансу склали
64,6%), таке співвідношення свідчить про те, що у своїй роботі
підприємство веде активну фінансову політику.
Щоб оцінити дану тенденцію необхідно розглянути склад і
структуру позаоборотних і оборотних майна.
Найбільшу питому вагу в необоротних активах займають
основні засоби Темпи росту склали 46.5%, що склало 16691т.р.,
при цьому найбільшу частку становлять будівлі, машини та обладнання
42.1% », що склало 117914т.р. на кінець року. Різко знизилися темпи зростання
незавершеного будівництва на 11300т.р., при темпах зростання по відношенню
до початку року на (-35,3%). Найменшу питому вагу займають
довгострокові фінансові вкладення, які складають 1.1%) питомої
ваги і нематеріальні активи 1.2% о, при темпах зростання 2.8% о. У ціле
необоротні активи збільшилися на 5497т.р., що склало 3,6%., дана
тенденція говорить про те, що в майбутньому це дасть позитивний
фінансовий результат.
Для оцінки складу і структури оборотного майна необхідно
також його розглянути в розрізі кожного окремого виду.
Найбільший приріст оборотних активів забезпечений запасами, їх
значення збільшилося з початку року на 8985т.р., при темпах зростання 37,13% о на
кінець року. В основному за рахунок збільшення частки сировини і матеріалів на
9038т.р.3апаси збільшилися в цілому на 450 руб., Що склало
3,965%. Відбулося збільшення частки витрат у незавершеному виробництві
на 0,09%), що склало 4513т.р. на кінець звітного періоду. Відбулося зниження частки готової продукції і товарів, у тому числі і відвантажених на
0,19% і 0,11%) відповідно, це є позитивним моментом, і
дана тенденція говорить про те що у підприємства продукція користується
попитом, що в подальшому може позитивно позначитися на фінансовому
стан підприємства.
Зниження темпів зростання ПДВ на 4,7% о з початку року безсумнівно
є позитивним результатом у діяльності підприємства.
Частка грошових коштів і короткострокових зобов'язань зросла в
Загалом на 108т. р., при тому що темпи зростання в цілому не змінилися, що
є негативним моментом з точки зору можливості
підприємства розплатиться за своїми найбільш термінових зобов'язаннях.
Виходячи з вищевикладеного структуру майна підприємства можна
вважати не раціональною.
Фінансова оцінка джерел формування майна.
Поряд з аналізом структури активів для оцінки фінансового
стану необхідний аналіз структури пасивів, тобто
джерел коштів, вкладених у майно (таблиця 9).
Джерелом даних для аналізу є баланс форма № 1,
Як показали розрахунки, джерела формування майна
підприємства збільшилися на 4530т.р. Щоб оцінити цей результат
необхідно розглянути стан та структури джерел формування
майна.
З розрахунків видно, що основна питома вага в джерелах
формування активів підприємства займають короткострокові зобов'язання
51% і меншу частку становить власний капітал 48,6% о і
довгострокові зобов'язання 0,5%> питомої ваги. Таке співвідношення
свідчить про досить нестійкому положенні підприємства на початок
року.
На кінець року ситуація значно погіршилася, тому що частка
власного капіталу зменшилася на 2,5% о, а короткострокові зобов'язання збільшилися на 2,5% о.
Щоб оцінити дану тенденцію необхідно окремо розглянути
склад і структуру власних і позикових коштів підприємства.
За власним капіталом підприємства не тільки знизилася його частка в
цілому, але і частка кожної складової, за винятком нерозподіленого
прибутку, яка збільшився на 0,9% з початку року. У цілому таке
співвідношення може позитивно позначитися на підприємстві в майбутньому.
Для оцінки складу і структури короткострокових зобов'язань
підприємства, також необхідно розглянути в розрізі його кожного виду.
Найбільший приріст короткострокових зобов'язань забезпечений
збільшенням кредиторської заборгованістю. У цілому вартість
кредиторської заборгованості зросла на 15200т.р., що склало 12,8% о з
початку року. Детальне її розгляд показує, що цьому
сприяла зросла заборгованість з постачальниками і підрядниками
на 14,4% о з початку року, і частка в валюті балансу збільшилася на 79% о;
значно зросла заборгованість перед позабюджетними фондами на
1635т.р. і темпи росту склали 14,4% о.Прі цьому знизилися темпи зростання кредитів банку на 544т, р. У 190 разів зросли темпи зростання заборгованості
перед іншими кредиторами.
У порівнянні з початком року збільшилися темпи зростання фондів
споживання на 184,6%.
Для оцінки цих результатів порівняємо показники власних і
позикових коштів підприємства та їх частки у валюті балансу.
Як показують розрахунки частка позикових коштів 96,7% у багато разів
більше частки власних коштів підприємства, які складають 3,4%,
що говорить про те, що підприємство не може відповідати за своїми боргами і
веде нераціональну фінансово-кредитну політику.
Виходячи з вище викладеного структуру джерел формування
підприємства можна назвати нераціональною. Подальше наростання
темпів зростання короткострокових зобов'язань і зниження частки власного
капіталу в подальшому може призвести до фінансової кризи та
нестабільності на підприємстві.
Аналіз фінансової стійкості підприємства проводиться вигляді
розрахункової таблиці 10:

Таблиця 10 - Показники фінансової стійкості
№ п / п
Фінансовий показник
Формула розрахунку
Початок року
Кінець року
Зміни за рік
1
Капітал і резерви
Стр.490
115000
115000
0
2
Необоротні активи
Стор.190
152124
157621
5497
3
Наявність власних оборотних коштів (Ес)
Стр.490-190
-37124
-42621
-5497
4
Довгострокові зобов'язання
Стр.590
1300
1250
-50
5
Власні оборотні та довгострокові зобов'язання (ЕСД)
Стор. (490 +590) -190
-35824
-41371
-5547
6
Короткострокові кредити і позики
Стр.610
15665
15121
-544
Продовження таблиці 10
7
Загальна величина загальних джерел формування запасів (Ео)
Стор. (490 +590 +610) -190
-20159
-26250
-6091
8
Запаси
Стор.210
95135
104120
8985
9
Забезпеченість запасами власними засобами
Стр.490-190-210
-132259
-146741
-14482
10
Забезпеченість запасами власними і довгостроковими позиковими засобами
Стор. (490 +590) -190-210
-130959
-145491
-14532
11
Забезпеченість запасами загальними джерелами
Стор. (490 +590 +610) -190-210
-115294
-130370
-15076
12
Тип фінансової стійкості
Ес <З - криза
З розрахунків видно, що у підприємства як на початок року, так і на
кінець мається на наявність власного капіталу на суму ІЗОООт.р, На
кінець року відбувається збільшення необоротних активів на 5497т.р.
Негативним моментом є зниження власних оборотних
коштів до кінця року на 5497т.р. , Тому що резерви нашого підприємства не
можуть покрити необоротні активи, що негативно може позначитися на
фінансовий стан підприємства, якщо воно не поміняє свою фінансову
політику.
Оцінка власних оборотних і довгострокових позикових коштів
показує, що відбулося зменшення значення цього показника на
5547т.р. з початку року, за рахунок зниження власних оборотних коштів (-
5497т.р.) Та довгострокових зобов'язань у підприємства (-50т.р.)
Про наявність загальних джерел коштів підприємства можна сказати, що
їх показник на початок року становив (-20159т.р.). За рахунок зниження суми
короткострокових кредитів і позик на 544т.р. до кінця року, і власних
оборотних і довгострокових позикових коштів відбулося зниження загальних
джерел 6091т.р., що залишає (-26250т.р.) до кінця року.
Отримані дані свідчать про те, що у підприємства
недостатньо є джерел формування запасів, хоча найбільша
частка припадає на необоротні активи.
Для того, щоб оцінити фінансову стійкість підприємства
необхідно дати оцінку забезпеченості запасів джерелами.
Як показали розрахунки забезпеченості власними оборотними
засобами, у підприємства не достатньо власних оборотних коштів,
щоб покрити свої запаси, які складають 95135т.р. на початок року та
зросли на 8985т.р. до кінця. Якщо подивитися співвідношення власних
оборотних коштів і запасів то видно, що запасів майже в 3 рази більше
ніж власних оборотних коштів, що вкрай негативно позначається на
фінансовий стан підприємства.
Таке ж положення при розрахунках забезпеченості власними
оборотними і довгострокових позикових коштів. Сукупна їх зниження з
початку року на 5547т.р. дало негативний показник на кінець року,
який склав (-145491т.р.)
Всі показники вплинули на значення показника забезпеченості
загальними джерелами, який на початок року становив (-115294т.р.), до
кінець року відбулося його зменшення до (-130370т.р.)
При визначенні типу фінансової стійкості було встановлено,
що підприємство знаходиться в кризовому стані так як запаси не
покриваються власними оборотними засобами як на початок, так і на
кінець року. Це обумовлено насамперед збільшенням нестачі
власних оборотних коштів, неефективною збутовою політикою,
незбалансованістю величини запасів і реальною потребою
виробництва.
Аналіз фінансової незалежності та маневреності проводиться вигляді
розрахункової таблиці 11:
Таблиця 11 - Показники фінансової незалежності та маневреності
№ п / п
Показник
Формула розрахунку
Початок року
Кінець року
Відхилення від початку року
Рекомендоване значення
1
Коефіцієнт автономії
Стр.490/700
0,48
0,46
-0,02
≥ 0,6
2
Коефіцієнт позикового капіталу
Стр.590 +690 / 700
0,51
0,53
0,02
3
Мультиплікатор власного капіталу
Стр.490-190/700
-0,08
-0,1
-0,18
4
Коефіцієнт фінансової залежності
Стр.700/490-190
0,51
0,54
0,03
5
Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності
Стр.490 +590 / 700
0,49
0,46
-0,03
6
Коефіцієнт забезпеченості
Стр.590/490 +590
0,01
0,009
-0,0001
7
Коефіцієнт забезпеченості довгострокових інвестицій
Стор. 120 +140 / 490 +590
0,9
1
0,1
8
Коефіцієнт покриття відсотків
Стр.290/590 +690
0,94
0,85
-0,09
Чим вище тим краще
9
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
Стр.490-190/290
-0,21
-0,23
0,02
> 0,5
10
Коефіцієнт маневреності
Стр.490/490-190
-5,5
-4,6
0,9
Чим вище тим краще
При аналізі фінансової стійкості підприємства на підставі
відносних показників можна зробити наступні висновки.
Коефіцієнт автономії на початок року становить 0,48 на кінець року
відбувається зменшення коефіцієнта до 0,46. Даний показник є
нижче рекомендованого, це говорить про те, що більшу частку в сукупних
пасивах складають позикові кошти.
Коефіцієнт позикового капіталу на початок року становить 0,51%, на
кінець року даний показник збільшується на 0,02%. Цей показник
є вище рекомендованої, це говорить про те, що позикові кошти
займають велику частину в сукупних пасивах ..
Коефіцієнт фінансової незалежності на початок року становить
0,51 на кінець року він збільшується до 0.54, що є негативним
моментом, тому що підприємство стає залежним від кредиторів,
дана тенденція може негативно позначитися на фінансовому состояніепредпріятія. Така ж тенденція спостерігається і в довгостроковій фінансовій залежності.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
показує, що власні оборотні кошти (-0,21) не покривають свої
поточні активи на початок року, а на кінець року цей показник зменшується
до -23%. Даний показник є нижчим рекомендованого.
Коефіцієнт маневреності капіталу на початок аналізованого
періоду становить (-5,1), на кінець року відбувається незначне
збільшення показника до (-4,6). Даний показник є нижчим
рекомендованого.
З вищевикладеного можна зробити, що підприємство не є
фінансово стійким, і підприємство знаходиться в кризовому стані,
тому що запаси не покриваються власними оборотними засобами як на
початок, так і на кінець року. Це обумовлено насамперед збільшенням
нестачі власних оборотних коштів, неефективною збутової
політикою, незбалансованістю величини запасів і реальної
потребою виробництва.
Аналіз ліквідності балансу за абсолютними показниками проводиться
у вигляді розрахункової таблиці 12:
Для оцінки ліквідності балансу розглянемо структуру активів
підприємства.
У структурі активів підприємства станом на кінець звітного
року найбільшу питому вагу зайняли активи третьої групи ліквідності
(38,2%), менша частка активів четвертої групи (19,4%), значно нижче
питома вага другої групи (5,9%), а на частку активів першої групи
ліквідності доводиться лише 0,7% загальної вартості майна
підприємства. Стійке збереження тенденції до переваги активів
нижчих класів ліквідності не характеризує позитивно
платоспроможність підприємства.
У цілому підприємство здатне сплатити свої короткострокові
зобов'язання, але в основному за рахунок продажу запасів. Недостатність
грошових коштів, дебіторської заборгованості підприємства очевидна.
Подальший аналіз структури активів показує, що спостерігається
зростання повільно реалізованих активів, зокрема виробничих запасів,
витрат у незавершеному виробництві, що свідчить про певні
прорахунки в управлінні ліквідністю. Зміни структури активів
викликані збільшенням розміру короткострокових фінансових вкладень з
1312т.р. до 1385т.р. та зростанням дебіторської заборгованості з 13150т.р. до
14200т.р.
Порівняння абсолютно ліквідних і бистрореалізуемих активів зі
строковими і короткостроковими зобов'язаннями показує поточну
ліквідність, тобто неплатоспроможність підприємства найближчим часом. На
початок року величина абсолютно ліквідних активів становила 1917т.р., а
термінові зобов'язання - 118988т.р., на кінець року - відповідно 2025т.р.
і 134188т.р. Швидко реалізованих активи склали на початок року 15680т.р.,
а короткострокові зобов'язання 15665т.р., на кінець року - відповідно
16610т.р. і 15121т.р. Дана тенденція негативно позначається на
стан підприємства
Можна зробити висновок, що баланс підприємства не є ліквідним.
Порівнюючи важкореалізовані активи з постійними пасивами, можна
визначити перспективну ліквідність підприємства.
Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та
платоспроможності підприємства, розраховують наступні відносні
показники (таблиця 13)
Таблиця 13 - Відносні показники ліквідності

Показник
Розрахунки
На початок року
На кінець року
Відхилення від початку року
1
Коефіцієнт поточної платоспроможності
Стор. (590 +690) / (010/12)
41,8
38,5
-3,3
2
Коефіцієнт проміжної платоспроможності та ліквідності
Стр.260, 250,230,240 / 690
0,111
0,108
-0,003
3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Стр.260, 250/610
0,122
0,134
0,012
4
Чистий оборотний капітал
Стр.490-190
-23429
-28396
-4967
5
Коефіцієнт співвідношення грошових коштів і чистого оборотного капіталу
Стр.260/490-190
-0,03
-0,02
0,01
6
Коефіцієнт співвідношення запасів і короткострокової заборгованості
Стр.210/620
0,79
0,77
-0,02
7
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості по комерційних операціях
Стр.240, 230/621
0,15
0,14
-0,01
Як показали розрахунки коефіцієнт поточної платоспроможності на
кінець року зменшився на 3,3, що свідчить про погіршення
платоспроможності підприємства.
Коефіцієнт проміжної платоспроможності та ліквідності на
кінець звітного періоду знизився і весь рік був менше 1, що
характеризує становище підприємства з негативного боку, тобто
підприємство протягом року не відповідало вимогам платоспроможності
ліквідності.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності навпаки збільшився
незначно на кінець року, але також менше нормативу, і становить 0,1
Чистий оборотний капітал зі знаком мінус, причому негативна
величина його збільшилася на кінець року (-28396т.р.)
Коефіцієнт співвідношення грошових коштів та чистого оборотного
капіталу протягом року менше 1 і величина його зменшується на коней року
на 0,02, це свідчить про те, що підприємство не відповідає своїми
грошовими коштами по короткострокових зобов'язаннях.
Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської
заборгованості з комерційних операцій на початок року також
зменшився на 0,01 і протягом звітного року був менше 1,
Вище перераховані показники свідчать про те, що баланс
підприємства неліквідний і не платоспроможний.
Аналіз використання оборотних активів проводиться у вигляді
складання розрахункової таблиці 14. (Додаток 3,4)

Таблиця 14 - Показники оборотності

Показник
Розрахунки
На початок року
На кінець року
Відхилення від початку року
1
Оборотність активів (обор)
010/290
0,34
0,38
0,04
2
Оборотність запасів (обор)
020/210
0,38
0,41
0,03
3
Фондовіддача
010/190
0,25
0,29
0,04
4
Оборотність дебіторської заборгованості (обор)
010/240, 230
2,94
3,29
0,35
5
Час звернення дебіторської заборгованості (дні)
360 / (010/п.4
122,45
109,42
-13,03
6
Середній вік запасів
020/210
0,38
0,41
0,03
7
Операційний цикл (дні)
п.5/п.4
947,37
878,05
-69,32
8
Оборотність готової продукції (про
010/214
10,12
13,27
3,15
9
Оборотність оборотного капіталу (про
010/290
0,34
0,38
0,04
10
Оборотність власного капіталу
010/490
1058,82
947,37
-111,45
11
Оборотність загальної заборгованості
010/590, 690
0,28
0,31
0,03
12
Оборотність залученого фінансового капіталу (заборгованості за кредитами)
010/510, 610
2,28
2,85
0,57
Розглядаючи показники ефективності використання оборотних
активів та їх динаміку можна зробити наступні висновки:
- Коефіцієнт оборотності активів до кінця року збільшився на
0,04%, і склав 0,38. оборотність запасів на кінець року збільшилася
на 0,03, що склало 0,41. Відбулося збільшення фондовіддачі на 0,04, і
стало складати на кінець звітного періоду 0,29. Оборотність
дебіторської заборгованості збільшилася на кінець року на 0,35, що
становить 3,29. Збільшився середній вік запасів на 0,03, і ​​кінця року
став складати 0,41. Коефіцієнт оборотності готової продукції
збільшився на 3,15, що склало на кінець року 13,27. Також збільшення
загальної заборгованості і показника оборотності залученого
фінансового капіталу характеризує діяльність підприємства з позитивного боку. Тому, що за рахунок прискорення оборотності
відбувається додаткове вивільнення грошових коштів з обороту.
Коефіцієнт фондовіддачі на початок року склав 0,25 на кінець року
цей показник збільшується, значить, основні фонди використовуються
інтенсивніше, відбувається збільшення виробництва продукції.
Але не можна дати повної оцінки оборотності оборотних активів не
розглянувши всі показники оборотності оборотних активів.
Час звернення дебіторської заборгованості знизилася на 13,03, що
залишило на кінець року 109,4. операційний цикл зменшився на 69,3, що
склало 878,05 днів на кінець року.
Оборотність власного капіталу знизилася на 111,45, і стало
на кінець звітного року складати 947,37. Зниження перерахованих вище показників на кінець року в порівнянні з початком позитивно впливає на загальний стан підприємства і свідчить про те, що підприємство в подальшому майбутньому зможе вивільнені кошти направити на поліпшення фінансового стану.
У процесі аналізу важливо виявити фактори за рахунок яких відбувається зміна оборотності. Аналіз чинників зміни оборотності проводиться у вигляді розрахункових таблиць 15 і 16:
Таблиця 15 - Факторний аналіз оборотності
Показник
Початок року
Кінець року
Зміни
1.Виручка від реалізації в договірних цінах
38670,000
46720,000
8050,000
2.Середньорічна залишки оборотних активів
112732,000
122755,000
10023,000
3.Коеффіціент оборотності оборотних активів
0,343
0,381
0,038
4.Коеффіціент оборотності при обсязі реалізації на кінець року і середніх залишках оборотних активів на початок року
0,414
Х
-0,390
5.Ізмененіе коефіцієнт оборотності в порівнянні з початком року (показник 3)
Х
Х
0,071
6.Вліяніе на прискорення (уповільнення) оборотності
Х
Х
Х
а) виручки від реалізації
0,07
б) середньої величини оборотних активів
Таблиця 16 - Визначення розміру умовного залучення (вивільнення) коштів
Показники
Початок року
Кінець року
Зміни
1.Среднеквартальние залишки оборотних активів
28183
30688,75
2505,75
2.Виручка від реалізації
38670
46720
8050
3.Оборачіваемость в днях
262,77
143,43
-119,34
4.Економіческій результат зміни оборотності (залучення додаткових коштів в оборот «+», вивільнення коштів з обороту)
а) у днях
б) сума з початку року
+1058,82
+927,8
+16987,9
-130,9
Розрахунки показали, що відбулося прискорення оборотності
оборотних активів на 0,038, що становить 0,381 на кінець року за рахунок
збільшення виручки від реалізації на 8050т.р., збільшення
середньоквартальний (на 2505т.р.), що склало на кінець звітного року
30688т.р. і середньорічних залишків оборотних активів (на 10023т.р.), що
склало 122755т.р. на кінець року. Що є безсумнівно
позитивним моментом. За рахунок прискорення оборотності відбулося
зменшення оборотності в днях з 267,77 до 143.43 днів. І
додатково було вивільнено з обороту грошових коштів на суму
16987т.р.
Можна зробити висновок, що через прискорення тривалості обороту
оборотних активів відбувається вивільнення грошових коштів, які
можна використовувати як резерв у фінансовій діяльності підприємства.
2.2.2 Аналіз фінансових результатів
В узагальненому вигляді вихідні дані та результати проведеного
аналізу можна представити у вигляді таблиці 17:

Таблиця 17 - Показники фінансових результатів
Показники
Початок року
Питома вага
Кінець року
Питома вага
Відхил. абс. вів.
Відхил. /
Уд.вес
1Виручка від продажів
28183,00
36,35
46720,00
44,43
18537,00
8,08
2.Себестоімость товарів, послуг
36580,00
47,18
43108,00
40,99
6528,00
-6,19
3.Коммерческіе витрати
682,00
0,88
705,00
0,67
23,00
-0,21
4.Управленческіе витрати
800,00
1,03
750,00
0,71
-50,00
-0,32
5.Прібиль (збиток) від продажу
608,00
0,78
2157,00
2,05
1549,00
1,27
6.Прочіе операційні доходи
1394,00
1,80
920,00
0,87
-474,00
-0,92
7.Прочіе операційні витрати
587,00
0,76
556,00
0,53
-31,00
-0,23
8.Внереалізаціонние доходи
481,00
0,62
320,00
0,30
-161,00
-0,32
9.Внереалізаціонние витрати
1500,00
1,93
1023,00
0,97
-477,00
-0,96
10.Прібиль (збиток) до оподаткування
2434,00
3,14
3224,00
3,07
790,00
-0,07
11.Налог на прибуток
584,00
0,75
774,00
0,74
190,00
-0,02
12.Прібиль (збиток) від звичайної діяльності
1850,00
2,39
2450,00
2,33
600,00
-0,06
13.Чрезвичайние доходи (витрати)
-
-
14.Чістая прибуток
1850,00
2,39
2450,00
2,33
600,00
-0,06
РАЗОМ
77533
105157
27624,00
Аналіз абсолютних показників, наведених у таблиці 11
свідчить про те, що підприємство в звітному році домоглося високих
фінансових результатів у господарській діяльності, як у порівнянні з
початком року, так і в порівнянні з кінцем звітного періоду. На кінець року
було отримано 2450т.р. прибутку, що склало 2,33%, в порівнянні з
початком року коли приріст склав 1850т.р, що становить 2,39%.
Аналіз прибутку на кінець року свідчить про те, що основну її
частину становить прибуток від реалізації 88% (2157/2450 * 100), 32,8% у
початку року (608/1850 * 100). Збільшення частки прибутку від основної
діяльності на 55,2% (88% -32,8%)), абсолютний приріст склав
18537т.р. або 8,08%
Підприємством отримано позитивний результат від фінансової
діяльності, що дозволило збільшити суму чистого прибутку на бООт.р. по
порівняно з початком року і зниження питомої ваги на 0,02%.
По реалізації основних фондів і іншого майна підприємства
отриманий позитивний результат: перевищення інших операційних
доходів над витратами на 807т.р. на початок року, і 364т.р. на кінець
звітного періоду, проте спостерігається тенденція до зниження
операційних доходів з 1394 на початок до 920т.р. на кінець звітного
періоду.
Фінансовий результат, отриманий від позареалізаційної
діяльності, знизив показник прибутку на 316т.р. (-161 - (-477)).
Аналіз структурної динаміки свідчить про те, що із загальної
суми приросту прибутку в порівнянні з початком року на бООт.р., або
1549т.р. було отримано за рахунок приросту прибутку від реалізації.
У процесі аналізу важливо також виявити фактори, які впливають на
прибуток (таблиця 18):
Таблиця 18 - Факторний аналіз прибутку
Показники
План, розрахований виходячи з укладених договорів
План, перерахований на фактичну реалізацію (Факт-План)
Фактично за рік
1.Виручка від реалізації продукції
38670
42520
46720
2.Себестоімость реалізованої продукції
35680
39690
43108
3.Прібиль реалізованої продукції
608
1783
2157
- Прибуток від реалізації збільшився на 1549т.р. (2157-608)
- Відсоток виконання плану по реалізації продукції = 42520/38670 * 100-109,96
Зміна прибутку за рахунок реалізованої продукції =
608 * 109,96 / 100 - 668,56
- Вплив структури та обсягу на прибуток = 1783-608 = +1175.
Вплив на прибуток структури = (2 * 1175) - 668,56 = +1681,44
- Вплив зміни собівартості = 43108-39690 = +3418
- Вплив зміни ціни = 46720-42520 = +4200
Загальний вплив склало 5975т.р. (+4200 +600 +1175)
Коефіцієнт реалізації = 46720/38670 = 1,208
- Зміна обсягу випуску продукції = (608 * 1,208) -608 = +126,464 УРАХУВАННЯМ
Збільшення обсягу випуску продукції збільшило прибуток на 126т.р.
- Зміна структури випуску продукції = (+1175) - (+126) = +1049 УРАХУВАННЯМ
Зміна структури випуску продукції збільшило величину прибутку на
1049т.р.
Аналіз проведених розрахунків показує, що збільшення прибутку від
реалізації відбулося за рахунок збільшення цін, що призвело до зростання прибутку
на 42000т.р., і за рахунок збільшення собівартості ка 3418т.р., що
власне збільшило прибуток.
Аналіз рентабельності продукції представимо у вигляді розрахункової таблиці 19:

Таблиця 19 - Аналіз рентабельності продукції
Найменування показника
Початок року
Кінець року
Зміни
Розрахунок
Загальна рентабельність
0,048
0,052
0,005
Чистий прибуток / виручка від реалізації
Рентабельність основної діяльності (витрат)
0,051
0,057
0,006
Прибуток від звичайної діяльності / собівартість
Рентабельність обороту (продажів)
0,048
0,052
0,005
Чистий прибуток / виручка від реалізації
Рентабельність активів (майна)
0,007
0,009
0,002
Чистий прибуток / активи
Рентабельність поточних активів
0,016
0,020
0,004
Чистий прибуток / оборотні активи
Рентабельність виробничих фондів
0,012
0,016
0,003
Прибуток від звичайної діяльності / необоротні активи
Рентабельність основних фондів
0,016
0,019
0,003
Прибуток від звичайної діяльності / основні засоби
Економічна рентабельність
0,010
0,015
0,005
Валовий прибуток / виробничі фонди (стор. 120 +210)
Фінансова рентабельність
Рентабельність позикового капіталу
0,014
0,016
0,003
Чистий прибуток / позикові кошти
Рентабельність
Прибуток від звичайної
виробничих
0,012
0,016
0,003
деятельности. / необоротні
фондів
активи
Рентабельність
Прибуток від звичайної
основних фондів
0,016
0,019
0,003
деятельности. / основні
кошти
Економічна
Валовий прибуток
рентабельність
0,010
0,015
0,005
/ Виробничі
фонди (стор. 120 +210)
Фінансова
рентабельність
Рентабельність
позикового капіталу
0,014
0,016
0,003
Чистий прибуток / позикові
кошти.
Як показали розрахунки загальна рентабельність на початок року
склала 4,8%, на кінець року даний показник збільшився до 5,2% о, це
є позитивним моментом, так як ефективність діяльності
підприємства підвищується великими темпами.
Рентабельність основної діяльності на початок року склала
5,1%), на кінець року відбувається поліпшення ефективності діяльності та
показник збільшується до 5,7% о, цей момент є позитивним.
Збільшується і рентабельність продажів на кінець року від 4,8% до
5,2%), це є позитивним моментом, тому що збільшення
обсягу продажів дозволити втягнути в обіг додаткові кошти,
другим моментом слід відзначити підвищення попиту на продукцію.
Рентабельність поточних активів на початок року склала 1,6% о, на
кінець року цей показник знижується до 2%, це говорить про те, що
підприємство ефективно і в повному обсязі використовує поточні активи.
Рентабельність виробничих фондів на початок року склала
1,2%), на кінець року збільшився до 1,6%). Даний показник говорить про
ефективному використанні виробничих фондів.
Отримані результати свідчать про те, що план за рівнем
рентабельності перевиконано внаслідок зростання середнього рівня цін і питомої ваги більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі реалізації.
Проведемо факторний аналіз рентабельності у вигляді складання розрахункової таблиці 20:

Таблиця 20 - Факторний аналіз рентабельності
Показники
План, розрахований виходячи з укладених договорів, тис. руб.
План, перераховано на фактичну реалізацію, тис. рос.
Фактично за рік
1.Виручка від реалізації продукції
38670,000
38670,000
46720,000
2.Себестоімость реалізованої продукції
36580,000
365800,000
43108,000
3.Прібиль від реалізованої продукції
608,000
608,000
2157,000
4.Рентабельність реалізованої продукції,%
0,016
0,016
0,046

- Зміни рентабельності реалізованої продукції = 0,046 - 0,016 +0,03
- Зміна рентабельності за рахунок виручки = Прибуток (п.р.) / Виручка
(К.г.) - Прибуток (п.р.) / Виручка (п.р.) = 608/46720 - 608/38670 = 0,01 -
0,02 = +0,01
- Зміна рентабельності за рахунок прибутку = Прибуток (к.г.) / Виручка
(К.г.) - Прибуток (п.р.) / виручка (к.г.) = 2157/46720 - 608/46720 = 0,05-0,01
= +0,04
Фактори рентабельності показують, що збільшення рентабельності
реалізованої продукції відбулося за рахунок збільшення розміру виручки від
реалізації на 1% і збільшення прибутку на 4%
2.2.3 Аналіз ефективності діяльності
Аналіз ефективності діяльності проводиться у вигляді складання
розрахункової таблиці 21:

Таблиця 21 - Показники ефективності діяльності
Показники
Початок року
Кінець року
Зміни
1.Чістая прибуток
1850,000
2450,000
600,000
2.Виручка від реалізації
38670,000
46720,000
8050,000
3.Авансірованний капітал
264856,000
280376,000
15520,000
4.Оборотний капітал
112732,000
122755,000
10023,000
5.Рентабельность капіталу
0,007
0,009
0,002
6.Рентабельность оборотного капіталу
0,016
0,020
0,004
7.Рентабельность обороту (продажів)
0,048
0,052
0,005
8.Оборачіваемость капіталу (оборот)
0,146
0,167
0,021
9.Оборачіваемость оборотного капіталу (обор)
0,340
0,380
0,040
10.Продолжітельность обороту капіталу (дн)
2465,688
2160,432
-305,257
11.Продолжітельность обороту оборотного капіталу (дн)
0,146
0,167
0,021
Оцінюємо виконання підприємством «золотого правила» економіки, яке виглядає наступним чином: Тп> Тр> Так> 100%
Тп - темпи зростання прибутку
Тр - темпи зростання реалізації
Так - темпи зростання авансованого капіталу
2,4> 20,8> 5,9 <100%
Аналізуючи цю залежність можна зробити наступний висновок:
- Економічний потенціал підприємства зменшується, тому що темпи зростання авансованого капіталу менше 100%
У порівнянні з економічним потенціалом обсяг реалізації
зростає більш високими темпами, тобто висока ефективність
використання ресурсів підприємства. (20,8> 5,9)
- Прибуток зростає випереджаючими темпами, що свідчить
про відносне зниження витрат виробництва та обігу (32,4
> 20,8)
Рентабельність активів характеризує величину, отриману на
одиницю вартості активів незалежно від джерел залучення коштів.
Збільшення прибутку на одиницю вартості активів з 0,007 до 0,009
призвело до збільшення рівня рентабельності на 28,5% з початку року, що
склало в абсолютному відхиленні 0,002.
Рентабельність оборотного капіталу характеризує величину прибутку
отриману на одиницю вартості оборотних активів. Розрахунки показали,
що в порівнянні з початком року рівень рентабельності збільшився на 25%
ілі0, 004. Що впливає на прибутковість оборотних активів. Тому що з
кожного вкладеного нами рубля в оборотні активи ми маємо прибуток
рівну 0,16 рублів на початок року і 0,20 рублів на кінець., тобто відбувається
збільшення прибутковості оборотного капіталу.
Рентабельність обороту визначається відношенням прибутку від
реалізації продукції до величини виручки від реалізації продукції.
Даний показник характеризує ефективність підприємницької
діяльності: скільки прибутку має підприємство з рубля продажів. Виходячи
з даних рівень рентабельності обороту порівняно з початком року
підвищився на 8,3% або 0,005. Збільшення рентабельності обороту означає
підвищення попиту на продукцію.
За цими результатами можна зробити висновок, що на даному підприємство
не ефективно використовується наявний у нього капітал і виробничі
фонди. Хоча є перспективи в процесі збільшення обсягів продажів, а
внаслідок чого і збільшення прибутку.
Оборотність капіталу збільшилася з початку року на 2,1%, що
складає на кінець року 0,052. Оборотність оборотного капіталу також
має позитивну тенденцію тому що її показник збільшився на
4% з початку року, і став складати 38% на кінець звітного періоду. За рахунок
прискорення оборотності відбулося зниження тривалості
капіталу з 24б5дней до 2160, дана тенденція є позитивною,
тому що скорочення періоду оборотності тягне за собою
вивільнення грошових коштів з обороту, що дає можливість
направити їх на інші цілі.
Однак незважаючи на збільшення оборотності оборотного капіталу
відбулося збільшення тривалості оборотного циклу і на кінець
року став складати 0,167 днів, в порівнянні з початком року коли
тривалість обороту була 0,146 днів. Виходячи з цього можна зробити
висновок, що підприємство має на складі готову продукцію чи сировину,
яке не випущено в обіг.
2.3 Рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності
ВАТ «Електромашина»
Ефективність діяльності забезпечується шляхом зниження темпів
зростання витрат і збільшення темпів зростання прибутку.
Для того, щоб дати рекомендації щодо підвищення ефективності
діяльності ВАТ «Електромашина» необхідно підприємству провести
додаткові розрахунки:
П = Коб * Кообі * Rоб
Де, П - прибуток
До про - розмір оборотного капіталу
Кообі - коефіцієнт оборотності оборотного капіталу
Rоб - рентабельність обороту
У процесі проведеного фінансового аналізу використовуються
показники вже розраховані. Тому розгляд цієї залежності не
викличе утруднень.
П (п.р.) = 1850 * 0,3430 * 0,048 = +30,192
П (к.г.) = 2450 * 0,38 * 0,052 = +48,412
ΔПк = К (к.г. - п.р.) * КВ (Н.Г) * R (п.р.) = (2450-1850) * 0,34 * 0,04 8 =
+9,792
ΔПко = К (к.г.) * КВ (к.г. - п.р.) * R (п.р.) = 2450 * (0,38-0,34) * 0,048 =
+0,47
ΔПr = К (к.г.) * КВ (к.г) * R (к.г. - п.р.) = 2450 * 0,038 * (0,052 - 0,048) =
+0,37
Збільшення прибутку як на кінець року (на 48т.р.) так і на початок (на
32т.р.) відбулося за рахунок збільшення обсягу оборотного капіталу на 9,7 т.р.,
прискорення оборотності на 0,47 УРАХУВАННЯМ та збільшення рентабельності продажів
на 0,37 УРАХУВАННЯМ
Аналіз проведених розрахунків показує, що при збільшенні обсягу
реалізації продукції сума прибутку збільшується, за рахунок цього відбувається збільшення рентабельності. Другим чинником збільшення
прибутку є збільшення оборотних активів.
У процесі аналізу ділової активності підприємства були розраховані
показники оборотності, рентабельності. Був проведений факторний
аналіз цих показників. Всі вони мають позитивний характер, і їх
рівень щодо достатній.
Роблячи загальний висновок по діловій активності можна сказати, що у
підприємства знижується економічний потенціал, хоча відбувається
збільшення оборотного капіталу, в слідстві чого збільшується його
рентабельність і прибуток підприємства. Але потрібно відзначити, що якщо в
Надалі темпи зростання авансованого капіталу будуть продовжити
знижуватися, це спричинить за собою фінансову нестабільність. Хоча у
підприємства є достатні можливості для стабілізації
фінансового положення та ділової активності.
Таким чином, підприємство в змозі виявляти резерви
подальшого збільшення прибутку, а отже і зростання ефективності
діяльності:
- Раціоналізувати структуру майна;
- Здійснити нормування оборотних фондів, щоб визначити
мінімальну потребу виробництва в них;
- Прискорити оборотність капіталу за рахунок скорочення наднормативних запасів і періоду інкасації дебіторської заборгованості;
- Вдосконалення своєчасного оформлення документів,
попередньої оплати або застосування вексельної форми розрахунків;
- Організація ефективної реклами;
- Збільшення реалізації готової продукції.

ВИСНОВОК
У цьому випускний кваліфікаційної роботи було проведено фінансовий аналіз як основа ефективності діяльності підприємства малого бізнесу ВАТ «Електромашина».
У ході виконання випускної кваліфікаційної роботи були
вирішені наступні завдання:
- Вивчено теоретичні та методологічні основи фінансового
аналізу;
- Певне значення фінансового аналізу підприємств малого
бізнесу;
- Розглянуто основні аспекти та методику аналізу фінансових
результатів та фінансового стану;
- Розглянуто вплив фінансового аналізу на ефективність
діяльності;
- Проаналізовано фінансовий стан та фінансові результати
діяльності ВАТ «Електромашина»;
- Виявлено резерви поліпшення фінансового стану ВАТ
«Електромашина»;
- Розробити заходи щодо зміцнення фінансової діяльності.
У першому розділі роботи розглянуто теоретичні питання аналізу
фінансового стану підприємства. Дана характеристика і оцінка
такими показниками: структура балансу, ліквідність балансу і
платоспроможність підприємства, фінансова стійкість,
оборотність активів, прибутковість і рентабельність, ділова
активність.
Основним документом для аналізу фінансового стану був
«Річний бухгалтерський звіт організації».
Аналізуючи фінансово-господарську діяльність підприємства
можна зробити наступні висновки, що структуру майна підприємства і
джерел його формування можна вважати не раціональною.
Підприємство є фінансово не стійким, тому що не може
забезпечити своє необоротні майно, свої основні кошти за рахунок
власного капіталу.
Баланс не можна вважати абсолютно ліквідним, тому що підприємства не
достатньо грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень для
покриття найбільш термінових зобов'язань. У підприємства є
платіжний надлишок по швидко реалізованим і повільно реалізованим
активів, але його не достатньо для покриття короткострокових зобов'язань.
Ділову активність підприємства можна вважати високою, на що
вказують збільшення у динаміки показників рентабельності та
оборотності.
Запас фінансової міцності показує, що підприємство може
знизити обсяг виробництва. На даному етапі підприємство отримує
прибуток, але є тенденція до погіршення економічно-господарської
діяльності підприємства.
Існує загроза банкрутства, оскільки у підприємства не достатньо
коштів для покриття найбільш термінових зобов'язань.
Але у підприємства є резерви для поліпшення фінансового стану
підприємства. Для цього необхідно провести ряд заходів, до них можна
віднести впровадження нових технологій, поліпшення організації праці,
автоматизації виробництва. Провести маркетингові дослідження з метою
розширення доступу на ринки. Підвищити якість виробленої продукції.
Встановити найбільш раціональні форми розрахунків з партнерами, посилити
штрафні санкції. Знизити темпи зростання кредиторської заборгованості.
Направити нерозподілений прибуток на погашення короткострокових
зобов'язань. Застосування ефективної цінової політики дасть підприємству
можливість отримувати більше прибутку. Вихід підприємства на
міжнародний ринок збуту, поліпшення конкурентноздатності
продукції дасть у майбутньому гарний фінансовий результат. На підприємстві велика дебіторська заборгованість, для її усунення необхідно укладати
договору на більш твердих умовах, вигідних для даного підприємства.
Зниження собівартості продукції шляхом застосування нових технологій,
зниження обсягів сировини та матеріалів.
Нарощення темпів зростання реалізації готової продукції, оборотного капіталу дозволить отримати додатковий дохід.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Цивільний кодекс Російської Федерації (частина перша) від
30.11.1994 № 51-ФЗ (ред. від 05.02.2007)
2. Федеральний закон від 14.06.1995 № 88-ФЗ (ред. від 02.02.2006) «Про
державну підтримку малого підприємництва в Російській
федерації »
3. Федеральний закон від 21.11.1996 № 129-ФЗ (ред. від 03.11.2006) «Про
бухгалтерський облік
4. Федеральний закон від 08.08.2001 № 134-ФЗ (ред. від 30.12.2006) «Про
захист прав юридичних осіб і індивідуальних підприємців при
проведення державного контролю (нагляду) "
5. Федеральний закон від 26.12.1995 № 208-ФЗ (ред. від 05.02.2007) «Про
відкритих акціонерних товариства »
6. Постанова Уряду РФ від 25.06.2003 № 367 «Про
затвердження правил проведення арбітражним керуючим фінансового
аналізу »
7. Постанова Уряду РФ від 11.01.2000 № 23 (ред. від
30.12.2005) «Про реєстр показників економічної ефективності
діяльності федеральних державних унітарних підприємств та
відкритих акціонерних товариств, акції яких перебувають у федеральній
власності »
8. Наказ Мінфіну РФ № Юн, ФКЦБ РФ № 03-6/пз від 29.01.2003 «Про
затвердження порядку оцінки вартості чистих активів акціонерних
товариств »
9. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту / Навчальний
посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 478 с.
10. Батра В.В., Ковальов В.В. Як читати баланс. - 2-е вид., Перераб. і
доп. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
11. Ванінський А. Я. Факторний аналіз господарської діяльності. -
М.: Фінанси і статистика, 2003.
12. Вартанов А. С. Економічна діагностика діяльності
підприємства: організація та методологія. -М.: Фінанси і статистика, 2001.
13. Герстнер П. Аналіз балансу. М.: Економічне життя, 2001.
14. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік, 2005.
15. Жак Рішар. Аудит і аналіз господарської діяльності
підприємства. - М.: ЮНИТИ, 2000.
16. Козлова О. І. І ін Оцінка кредитоспроможності підприємства. -
М.: АТ «АРГО», 2002.
17. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір
інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 432 с.
18. Кравченко Л. І. Аналіз фінансового стану підприємства. -
Мінськ: ВКФ «Екаціт», 2003.
19. Крейнина М.М. Фінансовий стан підприємства. Методи
оцінки. - М.: ІКЦ «ДІС», 2001. - 224 с.
20. Михайлова І. А. І др. Оцінка фінансового стану
підприємства. - Минск: «Наука і техніка», 2000.
21. Негашев Є. В. Аналіз фінансів підприємства в умовах ринку:
навч. посібник. - М.: Вищ. шк., 2003. - 192 с: іл.
22. Новодворський В.Д., Пономарьова Л.В., Єфімова О.В.
Бухгалтерська звітність: складання та аналіз: у 3-х частинах. - М.:
Бухгалтерський облік, 2005.
23. Основи підприємницької діяльності (Економічна
теорія. Маркетинг. Фінансовий Маркетинг) / Під. ред. В.М. Власової. - М.:
Фінанси і статистика, 2000. - 469 с: іл
24. Павлова Л. М. Фінансовий менеджмент. Управління грошовим
обігом підприємства. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2004р.
25. Родіонова В. Н., Федотова М. А. Фінансова стійкість
підприємства в умовах інфляції. - М.: Перспектива, 2001.
26. Родіонова В.М., Федотова М.А. Фінансова стійкість
підприємства в умовах інфляції. - М.: Перспектива, 2002. - 98 с.
27. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. -
Мінськ: Нове знання, 2002.
28. Соколов Я.В. Бухгалтерський облік: від витоків до наших днів:
Учеб. посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2000.
29. Стоянов Е.А., Стоянова Е.С. Екстрена діагностика та аудит
фінансово-господарського становища підприємства. - М.: Перспектива, 2001.
-89 С.
30. Стоун Д., Хітч К. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз:
Підготовчий курс. Спб.: АТЗТ «Література плюс», 2000.
31. Стоун Д., Хітчінг К. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз:
Пер. з англ. - Санкт-Петербург: АТЗТ «Література плюс», 2001.
32. Теорія і практика антикризового управління: Підручник для вузів
/ Под ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2000. -
469 з.
33. Теорія аналізу господарської діяльності / За ред. В. В.
Осмоловського. - Мінськ: Вишейшая школа, 2001.
34. Фінанси підприємств / За ред. Є. І. Бородіної. - М.: Банки
біржі, ЮНИТИ, 2003 р.
35. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / За ред.
Є.С. Столповой. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Изд-во «Перспектива», 2003.
-656 С.
36. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств /
Під ред. Ю.М. Воропаєва. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 192 с: іл
37. Фінанси / За ред. А.М. Ковальової. - М.: Фінанси і статистика,
2001.-327 с.
38. Фінансовий аналіз діяльності фірми. - М.: Крокус
Інтернейшнл, 2002. - 240 с.
39. Четиркін Є.М. Методи фінансових і комерційних розрахунків. -
2-е вид., Испр. і доп. - М.: «Справа Лтд», 2005. - 320 с.
40. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-
М, 2005.-240 с.
41. Шишкін А. П. та ін Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз на
комерційних підприємствах: практичне керівництво. - 2-е вид. - М.:
Финстатинформ, 2005.
42. Економіка і бізнес (Теорія і практика підприємництва) /
Під. ред. В.Д. Канаєва. - М.: Із МГТУ, 2000. - 464 с: іл
43. Економіка підприємства / За ред. В. А. Горфінкеля, Є. М.
Купрякова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2000 р.

ДОДАТОК А
Відносні показники
Підпис: Відносні показники
3.1 Показники прибутковості активів
Підпис: 3.1 Показники прибутковості активів
3. Ефективність використання активів
Підпис: 3. Ефективність використання активів
2. Фінансова стійкість
Підпис: 2. Фінансова стійкість
2.1 Коефіцієнт автономії
Підпис: 2.1 Коефіцієнт автономії
1.2 Коефіцієнт ліквідності
Підпис: 1.2 Коефіцієнт ліквідності
1.1 Коефіцієнт поточної платоспроможності
Підпис: 1.1 Коефіцієнт поточної платоспроможності
1. Платоспроможність
Підпис: 1. Платоспроможність


2.2 Коефіцієнт фінансової незалежності
Підпис: 2.2 Коефіцієнт фінансової незалежності
3.1.1 Прибутковість загальних активів
Підпис: 3.1.1 Прибутковість загальних активів
3.1.2 Прибутковість поточних активів
Підпис: 3.1.2 Прибутковість поточних активів
2.3 Коефіцієнт співвідношення позикових і власних джерел коштів
Підпис: 2.3 Коефіцієнт співвідношення позикових і власних джерел коштів
1.2.1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Підпис: 1.2.1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності
3.1.3 Прибутковість реалізованої продукції
Підпис: 3.1.3 Прибутковість реалізованої продукції

3.2 Показники оборотності поточних активів
Підпис: 3.2 Показники оборотності поточних активів
1.2.2 Коефіцієнт швидкої ліквідності
Підпис: 1.2.2 Коефіцієнт швидкої ліквідності
2.4 Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними засобами
Підпис: 2.4 Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними засобами
1.2.3 Коефіцієнт поточної ліквідності
Підпис: 1.2.3 Коефіцієнт поточної ліквідності
3.2.1 Коефіцієнт оборотності поточних активів
Підпис: 3.2.1 Коефіцієнт оборотності поточних активів
2.5 Коефіцієнт маневреності
Підпис: 2.5 Коефіцієнт маневреності

3.2.2 Коефіцієнт оборотності запасів
Підпис: 3.2.2 Коефіцієнт оборотності запасів


3.2.3 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
Підпис: 3.2.3 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості



Абсолютні показники
Підпис: Абсолютні показники ДОДАТОК Б
1.1 Сума необоротних активів
Підпис: 1.1 Сума необоротних активів
1. Загальна сума коштів підприємства (підсумок активу балансу)
Підпис: 1. Загальна сума коштів підприємства (підсумок активу балансу)


1.2 Загальна сума оборотних активів
Підпис: 1.2 Загальна сума оборотних активів
1.2.1 Матеріальні оборотні кошти
Підпис: 1.2.1 Матеріальні оборотні кошти
1.2.2 Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення
Підпис: 1.2.2 Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення


1.2.3 Дебіторська заборгованість та інші активи
Підпис: 1.2.3 Дебіторська заборгованість та інші активи
2. Загальна сума джерел коштів (підсумок пасиву балансу)
Підпис: 2. Загальна сума джерел коштів (підсумок пасиву балансу)


2.1 Сума власних джерел коштів
Підпис: 2.1 Сума власних джерел коштів
2.2 Сума позикових джерел коштів
Підпис: 2.2 Сума позикових джерел коштів
3. Наявність власних оборотних коштів
Підпис: 3. Наявність власних оборотних коштів
4. Сума платіжних засобів
Підпис: 4. Сума платіжних засобів

5. Сума строкових зобов'язань
Підпис: 5. Сума строкових зобов'язань

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Тести | 562.3кб. | скачати

Схожі роботи:
Фінансовий аналіз на підприємствах малого бізнесу як основа підвищення ефективності діяльності
Організація бухгалтерського обліку аналіз і аудит на підприємствах малого бізнесу
Облік на підприємствах малого бізнесу
Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу
Організація обліку на підприємствах малого бізнесу
Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу 2
Організація обліку на підприємствах малого бізнесу
Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу
Облік товарів і тари на підприємствах малого бізнесу
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru