Фінансовий аналіз ефективності оборотних активів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст

Введення

1 Теоретичні основи фінансового аналізу оборотних активів

1.1 Визначення сутності та структури оборотних коштів

1.2 Джерела формування власних оборотних коштів підприємства

1.3 Методика оцінки використання оборотних активів підприємства. Управління оборотними засобами

2 Фінансовий аналіз використання оборотних активів на підприємство ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

2.2 Аналіз наявності, структури і динаміки оборотних коштів підприємства

2.3 Аналіз величини і оборотності власних оборотних активів підприємства

2.4 Аналіз оборотності дебіторської заборгованості

2.5 Аналіз ефективності використання оборотних коштів

3 Шляхи підвищення та заходи щодо поліпшення використання оборотних активів на підприємство ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

3.1 Зменшення дебіторської заборгованості, як один із шляхів поліпшення використання оборотних активів

3.2 Формування резерву по сумнівних боргах

3.3 Заходи щодо поліпшення використання оборотних активів

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Важливою частиною майна підприємства є його оборотні кошти. З розвитком ринкових відносин відбулися зміни, що торкнулися складу і структури оборотних коштів, їх фінансування, обліку, порядку руху.

Кожне підприємство, що здійснює господарську діяльність, повинно мати оборотні кошти в достатньому обсязі (оборотний капітал), які забезпечують безперебійний процес виробництва та реалізації продукції. Оборотні кошти господарюючих суб'єктів, беручи участь у кругообігу засобів ринкової економіки, представляють собою органічно єдиний комплекс.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, чиїм завданням є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності підприємства.

Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною капіталу, від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності та фінансовий стан підприємства.

Основна мета оцінки оборотних коштів - своєчасне виявлення і усунення недоліків управління оборотними коштами і знаходження резервів підвищення ефективності та інтенсивності його використання.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і залученими оборотними засобами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Актуальність даної дипломної роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані в поточної фінансової діяльності підприємства з метою прискорення оборотності оборотних коштів, зниження їх розмірів за рахунок часткового вивільнення та залучення до повторного обігу, що повинно сприяти досягненню соціально значимого ефекту.

Метою даної роботи є фінансовий аналіз руху та формування оборотних коштів, ефективність їх використання на підприємстві ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс».

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- Вивчити теоретичні аспекти сутності та структури оборотних активів, джерел формування;

- Провести аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

- Оцінити стан та ефективність використання оборотних активів підприємства;

- Розробити шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Об'єктом дипломної роботи є оборотні активи ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс», предметом дослідження - фінансовий аналіз оборотних коштів.

Інформаційною базою для написання дипломного проекту послужили наступні документи: статут ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс», аналітичні записки до звітів фінансово-господарської діяльності підприємства, бухгалтерська і статистична звітність, нормативні документи підприємства.

При проведення фінансової оцінки формування та використання оборотних активів були використані методи фінансового аналізу. Фінансові показники оборотних засобів наведені за 2006-2008 рр..

1. Теоретичні основи фінансового аналізу оборотних активів

1.1 Визначення сутності та структури оборотних коштів

Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації. Високий рівень інфляції, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінити свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.

Метою аналізу оборотних активів є підвищення ефективності управління оборотними коштами.

Призначення оборотних активів - забезпечення безперервності процесу виробництва. Відмінною особливістю оборотних активів від позаоборотних полягає в тому, що вони

- Переносять свою вартість на готовий продукт цілком і відразу;

- Зазнають зміну своєї натурально-речової форми в процесі праці, споживна вартість предметів праці перетворюється на споживчу вартість готової продукції;

- Здійснюють кілька кругообігів на рік [21, стор 104].

При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безперервного руху оборотних активів підприємства з метою створення необхідних виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва, готової продукції та умов для її реалізації.

Рух оборотних активів підприємства в процесі виробничо-комерційного циклу проходить чотири основні стадії, послідовно змінюючи свою форму:

1. На першій стадії грошові та інші високоліквідні активи (векселі, депозитні вклади тощо) використовуються для придбання сировини, матеріалів, палива і т.д., тобто запасів факторів виробництва.

2. На другій стадії запаси окремих факторів виробництва в результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в готову продукцію.

3. На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.

4. На четвертій стадії (інкасуванні) оплачена дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до настання терміну їх використання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень) [41].

Найважливішою характеристикою виробничо-комерційного циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру та ефективність використання оборотних активів підприємства, є його загальна тривалість. Вона включає період часу від моменту витрачання грошових та інших високоліквідних активів на придбання виробничих запасів до надходження грошей від дебіторів за продану їм готову продукцію.

Таким чином, у кожен момент часу частина оборотних активів підприємства авансується у виробничі запаси матеріалів і незавершене виробництво, які обслуговують виробничу сферу, інша частина авансується в відвантажену продукцію і дебіторську заборгованість, які обслуговують процес обігу продукції за межами підприємства.

Авансування означає, що витрачені на початку процесу виробництва грошові ресурси повертаються підприємству після завершення кругообігу. Саме з виручки від реалізації продукції відбувається відшкодування авансованих грошових сум і все повертається до вихідної позиції. Кругообіг оборотних активів представлений на малюнку 1 [25, стор 214].

Малюнок 1 - Кругообіг оборотних активів

Оборотні активи підприємства в кожний момент одночасно перебувають у всіх стадіях кругообігу: одна частина вступає у виробничий процес у вигляді запасів, інша виходить за його закінчення у вигляді готової продукції, а третя реалізується споживачем і перетворюється в грошову форму. Одночасне перебування оборотних активів у всіх стадіях забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

При нормальних умовах роботи підприємства, коли не порушуються умови постачання підприємства сировиною і матеріалами, не переривається процес виробництва та реалізації продукції, а також процес банківських розрахунків за реалізовану продукцію, фактичні оборотні активи відповідають потреби підприємства. Швидкість їхнього руху більш-менш синхронна. Але якщо збільшуються, наприклад, запаси готової продукції на складі підприємства, то, як наслідок, сповільнюється обіг, відбувається накопичення оборотних активів в запасах готової продукції, що призводить до ситуації, коли на підприємстві не вистачає грошових коштів для придбання чергової партії матеріалів.

На кожному конкретному підприємстві величина оборотних активів, їх склад і структура залежать від характеру і складності виробництва, тривалості виробничого циклу, вартості сировини, умов його постачання, прийнятого порядку розрахунків і т.п. У різних галузях питома вага оборотних активів у складі загальних активів підприємства неоднаковий. Так, наприклад, на підприємствах важкої промисловості він нижче, ніж на підприємствах легкої промисловості.

Оборотні активи підприємства, будучи однією з основних фінансових категорій, що роблять істотний вплив на сферу виробництва і сферу обігу, виконують такі основні функції, як виробничу та платіжно-розрахункову.

Виробнича функція полягає в грошовому забезпеченні безперервності процесу виробництва.

Платіжно-розрахункова функція оборотних активів проявляється в безпосередньому впливі на стан розрахунків у народному господарстві і тим самим на грошовий обіг у країні.

Оборотні активи являють собою авансовану в грошовій формі вартість фінансових ресурсів підприємства, вкладених у сферу виробництва і сферу обігу в мінімально необхідних розмірах, які забезпечують безперервність процесу виробництва і своєчасність здійснення розрахунків.

Важливим показником структури оборотних активів є співвідношення між коштами, вкладеними в сферу виробництва і в сферу обігу. Від правильного розподілу сукупної суми оборотних активів між сферою виробництва і сферою обігу багато в чому залежать їх нормальне функціонування, швидкість оборотності і повнота виконання властивих їм функцій.

За економічним змістом оборотні активи можна класифікувати на:

- Запаси сировини і матеріалів;

- Незавершене виробництво;

- Готова продукція;

- Дебіторська заборгованість;

- Грошові кошти та фінансові вкладення [6, стор 73].

Запаси і витрати - це та частина оборотних активів, яка у формі сировини і матеріалів знаходиться на складах підприємства і призначена для використання у виробничому процесі. Важливою особливістю виробничих запасів є те, що вони ще не вступили у виробничий процес.

Незавершене виробництво - це сукупність предметів праці, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу, незавершена продукція, виражена у вартісному вигляді.

Готова продукція. Моментом завершення процесу виробництва є передача готової продукції на склад підприємства, де вона готується до реалізації, оформляються необхідні документи, проводиться комплектація, накопичення транспортної партії.

Товари відвантажені. Товари, що знаходяться у сфері обігу, які ще не оплачені покупцями. Зростання цієї групи фондів обігу слід всіляко стримувати, оскільки це погіршує фінансове становище підприємства, веде до залучення короткострокових кредитів у зв'язку з несвоєчасним надходженням виручки від реалізації.

Дебіторська заборгованість. Вона виникає тоді, коли підприємство продає свою продукцію іншому суб'єкту економіки в кредит. Включає також заборгованість підзвітних осіб, податкових органів при переплаті податків та інших обов'язкових платежів, що вносяться у вигляді авансів [27, стор 198].

Фінансові вкладення. Тимчасово вільні грошові кошти підприємства можу розмістити у фінансових інструментах з метою отримання відсотків. Це можуть бути депозитні рахунки, цінні папери.

Грошові кошти підприємства можуть знаходиться, по-перше, на поточних рахунках банків, у виставлених акредитивах, по-друге, в касі підприємства і в розрахунках.

Під структурою оборотних активів розуміється співвідношення між елементами в загальній сумі оборотних активів. На неї впливають особливості організації конкретного виробництва, матеріально-технічного забезпечення, прийнятий порядок розрахунків за товарно-матеріальні цінності. Вивчення структури є основою прогнозування перспективних змін у складі оборотних активів.

По ступені планування оборотні активи поділяються на нормовані і ненормовані. До ненормованих відносяться, товари, відвантажені, грошові кошти і кошти в розрахунках. Всі інші елементи оборотних активів підлягають нормуванню.

За джерелами формування оборотні активи поділяються на власні (і прирівняні до них) і на позикові.

Наявність власних і позикових коштів в обороті підприємства пояснюється особливостями організації виробничого процесу. Постійна мінімальна сума коштів для фінансування потреб виробництва забезпечується власними коштами. Тимчасова потреба в коштах, що виникла під впливом залежних і незалежних від підприємства причин, покривається кредитом та іншими позиковими джерелами [27, стор 199].

1.2 Джерела формування власних оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти підприємств покликані забезпечувати безперервне їх рух на всіх стадіях кругообігу з тим, щоб задовольняти потреби виробництва в грошових і матеріальних ресурсах, забезпечувати своєчасність і повноту розрахунків, підвищувати ефективність використання оборотних коштів.

Усі джерела фінансування оборотних коштів підрозділяються на власні, позикові та залучені. Власні кошти відіграють головну роль в організації кругообігу фондів, тому що підприємства, що працюють на основі комерційного розрахунку, повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справу рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення.

Формування оборотних коштів відбувається у момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерелом формування в цьому випадку служать інвестиційні кошти засновників підприємства. У процесі роботи джерелом поповнення оборотних коштів є отриманий прибуток, а також прирівняні до власних коштів так звані стійкі пасиви. Це кошти, які не належать підприємству, але постійно знаходяться в його обороті. Такі кошти служать Джерелом формування оборотних коштів у сумі їх мінімального залишку. До них відносяться: мінімальна перехідна з місяця на місяць заборгованість по оплаті праці працівникам підприємства, резерви на покриття майбутніх витрат, мінімальна перехідна заборгованість перед бюджетом та позабюджетними фондами, кошти кредиторів, отримані як передоплата за продукцію (товари, послуги), кошти покупців за застав за поворотну тару, перехідні залишки фонду споживання і ін [45].

Для скорочення загальної потреби господарства в оборотних коштах, а також стимулювання їхнього ефективного використання доцільне залучення позикових коштів.

Позикові кошти являють собою в основному короткострокові кредити банку, за допомогою яких задовольняються тимчасові додаткові потреби в оборотних коштах. Основними напрямками залучення кредитів для формування оборотних коштів є:

- Кредитування сезонних запасів сировини, матеріалів та витрат, пов'язаних з сезонним процесом виробництва;

- Тимчасове заповнення недоліку власних оборотних коштів;

- Здійснення розрахунків та опосередкування платіжного обороту [42].

З переходом на ринкову систему керування економікою роль кредиту як джерела оборотних коштів принаймні не зменшилася. Поряд зі звичною необхідністю в покритті наднормативної потреби в оборотних коштах підприємств з'явилися нові фактори, що обумовлюють посилення значення банківського кредиту. Ці фактори пов'язані насамперед з перехідним етапом розвитку, пережитим вітчизняною економікою. Одним з них стала інфляція. Вплив інфляції на оборотні кошти підприємства дуже багатогранний: він справляє безпосередній і непрямий вплив. Прямий вплив характеризується знеціненням оборотних коштів за час їхнього обороту тобто після завершення обороту підприємство фактично не отримує авансовану суму оборотних коштів у складі виручки від реалізації продукції.

Непрямий вплив виражається в уповільненні обороту коштів через кризу неплатежів, багато в чому обумовленого інфляцією. До інших причин виникнення кризи неплатежів слід віднести зниження продуктивності праці; крайню неефективність виробництва; невміння окремі керівників пристосуватися до нових умов; шукати нові рішення, змінювати товарний асортимент, знижувати матеріало-і енергоємність виробництва, реалізуючи зайві і непотрібні активи; нарешті, недосконалість законодавства, дозволяє безкарно не платити по боргах.

З метою боротьби з неплатежами і надання фінансової підтримки значні кошти виділяються на поповнення оборотних коштів підприємств. Однак не завжди виділені кошти використовуються за призначенням, що має також сильний інфляційний ефект.

Зазначені причини обумовлюють, підвищену зацікавленість підприємств у позикових коштах як джерелі поповнення заморожених у довгострокової дебіторської заборгованості оборотних коштів. У даній ситуації виникає питання меж застосування кредиту як джерела оборотних коштів. Це питання пов'язане з двоїстим впливом, що робить застосування кредиту на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотних коштів зокрема.

З одного боку, без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних коштів підприємству необхідно скорочувати або повністю припиняти виробництво, що загрожує серйозними фінансовими утрудненнями аж до банкрутства. З іншого боку - рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це призводить до збільшення нестабільності фінансового стану, губляться власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка [42].

Кредиторська заборгованість відноситься до позапланових притягнутих джерел формування оборотних коштів. Її наявність означає участь і в обороті підприємства коштів інших підприємств і організацій. Частина кредиторської заборгованості закономірна, тому що випливає з діючого порядку розрахунків. Поряд з цим кредиторська заборгованість може виникнути в результаті порушення платіжної дисципліни. У підприємств може виникнути кредиторська заборгованість постачальникам за товари, що надійшли, підрядчикам за виконані роботи, податкової інспекції по податках і платежах, по відрахуваннях у позабюджетні фонди. Слід також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства, тимчасово не використовуються за цільовим призначенням (фонди, резерви й ін).

Правильне співвідношення між власними, позиковими і залученими джерелами утворення оборотних коштів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.

1.3 Методика оцінки використання оборотних активів підприємства. Управління оборотними засобами

Від стану оборотних коштів залежить успішне здійснення виробничого циклу підприємства, бо недолік оборотних коштів паралізує виробничу діяльність підприємства, перериває виробничий цикл і в кінцевому підсумку призводить підприємство до відсутності можливостей оплачувати за своїми зобов'язаннями і до банкрутства.

Наявність власних оборотних коштів (ВОК) визначається за даними балансу як різниця між власним капіталом і необоротні активи. При цьому величина власного капіталу підприємства для різних цілей визначається двома методами:

  1. при оцінці фінансового аналізу вона приймається у розмірі підсумку III розділу балансу «Капітал і резерви» за вирахуванням підсумку I розділу балансу;

  1. при проведенні економічного аналізу величина власного капіталу визначається як сума підсумку III розділу балансу «Капітал і резерви», рядки 640 «Доходи майбутніх періодів» та рядка 650 «Резерви майбутніх витрат і платежів», за вирахуванням підсумку I розділу балансу [46].

У процесі аналізу розглядається динаміка власних оборотних коштів, визначаються абсолютні і відносні відхилення від плану і фактичних даних минулих років. У подальшому при проведенні аналізу фінансової стійкості проводиться порівняння величини власних оборотних коштів з потребою підприємства в запасах. Порівняння темпів зростання цих показників дозволяє судити про забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Другим етапом аналізу є оцінка факторів, що впливають на рівень СОС. Як фактори виступають структурні елементи, що формують як розділ III балансу «Капітал і резерви», так і необоротні активи підприємства.

Для визначення частки участі власних коштів у формуванні оборотних активів підприємства розраховуються наступні показники:

1) коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою [27, стор 213]:

До обеспеченностіОС = III П - I А (1)

II А

де III П - підсумок розділу III пасиву балансу «Капітал і резерви»;

I А - підсумок розділу I активу балансу «Необоротні активи»;

II А - підсумок розділу II активу балансу «Оборотні активи».

Або До обеспеченностіОС = ВОК (2)

II А

Якщо значення даного коефіцієнта менше 0,1, структура балансу може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.

2) коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами визначається так [27, стор 213]:

До обеспеченностіЗ = ВОК (3)

З

де З - абсолютне значення запасів за дані бухгалтерського балансу.

Вважається, що коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами має змінюватися в межах 0,6 ... 0,8, тобто 60-80% запасів підприємства повинні формуватися з власних джерел.

3) коефіцієнт маневреності [27, стор 214]:

До маневреності = ВОК (4)

III П

Цей коефіцієнт показує, яка частина власних коштів знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами.

Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта 0,5.

Коефіцієнти аналізуються в динаміці, порівнюються з встановленими нормативами і можуть бути використані при проведенні комплексної оцінки фінансової стійкості підприємства.

Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції та її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження) [17, стор 39] .

Для оцінки оборотності оборотного капіталу використовуються наступні показники.

1. Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу [27, стор 219]:

До оборотності = _ М _ (5)

СО

де М - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг (тис. крб.), дані беруться з форми 2 бухгалтерські баланси «Звіт про фінансові результати»;

СО - середня величина оборотного капіталу (тис. крб.), Яка розраховується з даних бухгалтерського балансу наступним чином:

СО = 0,5 * (стор. 290 бал. Н. Р. + р. 290 бал. К. р.) (6)

Коефіцієнт оборотності відбиває число кругообігів, скоєних оборотними коштами підприємства. Він показує величину реалізованої (чи товарної) продукції, що припадає на один карбованець оборотних коштів. Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.

Збільшення цього коефіцієнта означає зростання числа обертів і веде до того, що:

  • зростає випуск продукції або обсяг реалізації на кожен вкладений рубль оборотних коштів;

  • на той же обсяг продукції потрібна менша величина оборотних коштів.

Таким чином, коефіцієнт оборотності характеризує рівень виробничого споживання оборотних коштів. Зростання коефіцієнта оборотності, тобто збільшення швидкості оборотів, скоєного оборотними засобами означає, що підприємство раціонально і ефективно використовує оборотні кошти. Зниження числа оборотів свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

2. Тривалість одного обороту оборотного капіталу [27, стор 220]:

Д обороту = З * Т (7)

М

де Т - звітний період (у днях).

3. Коефіцієнт закріплення оборотних засобів [27, стор 220]:

До закріплення = СО (8)

М

Коефіцієнт закріплення (або завантаження) оборотних коштів - показник, зворотний коефіцієнту оборотності, використовується для планування і показує величину оборотних коштів на 1 карбованець реалізованої продукції.

Оборотність оборотних коштів може сповільнюватися або прискорюватися. При уповільненні оборотності в оборот утягуються додаткові кошти. Ефект прискорення оборотності виражається в скороченні потреби в оборотних коштах у зв'язку з поліпшенням їх використання, їх економії, що впливає на приріст обсягів виробництва і як наслідок на фінансові результати. Прискорення оборотності веде до вивільнення частини оборотних коштів (матеріальних ресурсів, коштів), які користуються або для потреб виробництва, або для накопичення на розрахунковому рахунку. У кінцевому підсумку поліпшується платоспроможність і фінансовий стан підприємства [24, с 442].

Для багатьох діючих підприємств причина фінансових труднощів полягає саме в нераціональному управлінні оборотними коштами, тобто склалися на підприємстві підходи в частині управління обіговими коштами не є адекватними зміненим економічним умовам.

Для характеристики сформованих на підприємстві принципів управління оборотним капіталом використовуються результати аналізу структури Балансу, показників оборотності поточних активів і пасивів, а також дані звіту про рух грошових коштів.

Для обгрунтування створення запасів на довгий термін наводять, як правило, два аргументи. Перший - спрощення роботи матеріального постачання: зниження навантаження в частині оперативного пошуку найбільш дешевих матеріалів і забезпечення постачання в строк. Другий - можливість придбання матеріалів за нижчими цінами за рахунок придбання великих обсягів. У будь-якому випадку необхідно пам'ятати, що це знерухомлює, виводить з обороту гроші компанії. Закупівлі на довгий термін вперед обгрунтовані для матеріалів, з придбанням або поставкою яких можуть спостерігатися проблеми. Принципово важливо визначити і дотримуватися мінімально прийнятного періоду закупівлі матеріалів (визначається виходячи з особливостей виробничого процесу, умов доставки і цін на матеріали) [7, стор 12].

Затоварення складу готової продукції, великий обсяг незавершеного виробництва та запасів може бути показником того, що виробничі плани компанії формуються без орієнтиру на обсяги продажів: закупили і виробили продукції більше, ніж змогли продати, зв'язавши грошові кошти в оборотних активах. Навівши плани виробництва продукції у відповідність обсягами реалізації, компанія зможе уникнути закупівель зайвих запасів і затоварення складу готової продукції. Отже, розробка планів виробництва з орієнтиром на обсяги продажів - спосіб уникнути зайвого зв'язування коштів в оборотних активах і, отже, важіль оптимізації стану компанії.

Збої в постачанні комплектуючих (наприклад, постачальники чи представники підприємства не врахували якийсь елемент процедури митного оформлення та вантаж затримано на митниці) або порушення ходу виробничого процесу (несвоєчасна переналагодження або поломка обладнання) можуть призвести до того, що грошові кошти будуть «надмірно довго пов'язані »у незавершеному виробництві. Необхідно пам'ятати, що забезпечуючи безперебійні поставки вихідної сировини і комплектуючих і не дозволяючи зривів у технологічному ланцюжку, підприємство сприяє поліпшенню фінансових показників компанії.

Велика дебіторська заборгованість - проблема багатьох підприємств. Зусилля щодо своєчасного зажаданню заборгованості дебіторів - також спосіб оптимізувати фінансовий стан компанії. До організаційних заходів оптимізації дебіторської заборгованості можна віднести постановку процедури контролю виставлених рахунків (реєстр покупців, дата виставлення рахунку, встановлена ​​дата оплати рахунку, контактна особа покупця, відповідальна особа за контакт з покупцем від підприємства). До юридичних заходів оптимізації дебіторської заборгованості відноситься, наприклад, включення в договір продажів пункту про інвентаризацію складу продавця (при продажі через посередників), включення в договір продажів штрафних санкцій за прострочену оплату рахунків.

Оцінка впливу структури джерел фінансування (структури пасивів) на рентабельність власного капіталу - завдання, що вирішується за допомогою аналізу фінансового важеля. Суть управління структурою джерел фінансування можна сформулювати наступним чином: забезпечивши прийнятний рівень фінансової стійкості, бажано вибирати таку структуру пасивів, яка буде сприяти підвищенню рентабельності власного капіталу організації [29, стор 285].

Рисунок 2 - Нераціональне управління оборотними засобами

2. Фінансовий аналіз використання оборотних активів на підприємство ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕК-Трансервіс», іменоване надалі «Товариство», створена за рішенням єдиного засновника - ВАТ «НОВАТЕК» (рішення № 1 від 21 квітня 2003 року) відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації, Федеральним законом «Про товариства з обмеженою відповідальністю », зареєстровано Інспекцією Міністерства Російської Федерації по податках і зборах по місту Новокуйбишевськ Самарської області 6 травня 2003 за основним державним реєстраційним номером 1036301402576 [38, стр. 1].

Товариство є юридичною особою і здійснює свою діяльність на підставі Статуту та діючого законодавства Російської Федерації.

Місце знаходження Товариства визначається місцем його державної реєстрації: Російська Федерація, Ямало-Ненецький автономний округ, Пуровський район, Залізничний роз'їзд «Лімбе».

Основною метою Товариства є отримання прибутку.

Основними видами діяльності Товариства є:

- Організація та здійснення перевезення вантажів залізничним, автомобільним, водним, повітряним та іншими видами транспорту;

- Надання транспортно-експедиційних послуг;

- Надання вантажно-розвантажувальних послуг;

- Обслуговування всіх видів транспорту;

- Експлуатація електричних і газових мереж;

- Будівельно-монтажні роботи, включаючи інжиніринг у будівництві та діяльність замовника-забудовника [38, стор 4].

Товариство має право здійснювати будь-які інші види діяльності, не заборонені законом.

Організаційна структура управління ТОВ «НОВАТЕК-Трансервіс» визначається призначенням підприємства, його місцем розташування, специфікою роботи та іншими факторами. Вона є відображенням повноважень і обов'язків, покладених на кожного працівника.

Керівництво поточною діяльністю Товариства здійснюється одноосібним виконавчим органом Товариства - Генеральним директором Товариства, який підзвітний Загальним зборам учасників.

Генеральний директор Товариства обирається Загальними зборами учасників Товариства на строк 3 (Три) роки і може переобиратися необмежену кількість разів [38, стор 6].

Організаційна структура визначає співвідношення між функціями, виконуваними співробітниками організації, дана структура для ТОВ «НОВАТЕК-Трансервіс» представлена ​​в Додаток.

Фінансова д еятельность п редприятия про существляется ф інансово-економічною службою. Фінансово - економічна служба - займається фінансовою звітністю та наданням звітів у відповідні організації, а також контролює фінансові потоки фірми, і розподіляє їх відповідно до стратегічного плану підприємства.

У з Адачі фінанс ової з лужба в ходять:

- Розробка механізму формування оперативної інформації про витрати Товариства;

  • розробка форм управлінської звітності, в яких гуртується інформація на рівні структурних підрозділів Товариства за видами витрат;

  • закріплення механізму стандартних процедур по збору, обробці і відображенню інформації про витрати;

  • надання керівникам Товариства достовірної, своєчасної і точної інформації з найменшими витратами праці і часу;

  • закріплення механізму стандартних процедур, які дозволяють своєчасно виявляти можливі відхилення фактичних показників діяльності від бюджетних цифр для своєчасного запобігання несанкціонованого бюджетним завданням витрачання фінансових ресурсів та досягнення встановлених оптимальних значень бюджетних параметрів [37, стор 11].

Для того, щоб охарактеризувати підприємство і його діяльність необхідно розглянути деякі економічні показники, які відображають ефективність діяльності цього підприємства (таблиця 1).

Аналізуючи дані таблиці 1 видно, що майже за всіма показниками спостерігається стабільне підвищення. Так показник виручки від реалізації в 2006 році склав 738 114 тис. руб., В 2007 році вона зросла до 756 237 тис. руб. і в 2008 році різко до 890 241 тис. руб., загалом виручка виросла до 2008 року в 1,2 рази на відміну від 2006 року.

Собівартість проданих послуг теж зросла, її сума в 2008 році на 123 527 тис. руб. збільшилася і також як виручка в 1,2 разу стала більше. Отже від підвищення даних показників відбулося збільшення валового прибутку (прибутку від реалізації). У 2006 році прибуток склав 97 904 тис. руб., У 2007 році - 104 515 тис. руб. і в 2008 році - 126 504 тис. руб., змінилася протягом трьох років на 28 600 тис. руб., тобто в 1,3 рази в 2008 році прибуток більше ніж у 2006 році.

Вартість основних засобів на підприємство не постійна, в 2006 році вона складає 835 229 тис. руб., В 2007 році вона зростає до 1 012 млн. руб. і в 2008 році різко зменшується майже у 8 разів і становить 143 634 тис. руб. Це пояснюється тим, що в 2007 році відбулося розширення діяльності підприємства, додані нові види надання послуг, збільшена продуктивність.

Таблиця 1 - Динаміка виробничо-економічної діяльності ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»


п / п


Показники


2006


2007


2008

Зміна 2008 до 2006 р.

Відношення 2008 до 2006 р.

1

Виручка від реалізації, тис. крб.


738114


756237


890241


152127


1,2

2

Собівартість проданих послуг, тис. руб.



640210



651722



763737



123527



1,2

3

Валовий прибуток, тис. руб. (Стор. 1 - стор 2)


97904


104515


126504


28600


1,3

4

Вартість основних засобів, тис. руб.


835229


1012240


143634


-691595


0,2

5

Фондовіддача, тис. руб. (Стор. 3 / стор 4)


0,117


0,103


0,881


0,764


7,5

6

Рівень рентабельності,% (стор. 3 / стор. 1)


13,3


13,8


14,2


0,9


1,1

7

Середньооблікова чисельність персоналу, чол.



105



162



217



112



2,1

8

Фонд оплати праці, тис. руб.


4543


8168


11677


7134


2,6

9

Середня заробітна плата, тис. руб. (Стор. 8 / стор. 7)



43,3



50,4



53,8



10,5



1,2

10

Отримано на одного співробітника середньорічний виручки, тис. руб. (Стор. 3 / стор. 7)




932,4




645,1




583,0




-349,4




0,6

Фондовіддача показує, яка вартість виконаних робіт припадає на 1 карбованець вартості основних засобів. Так на кожну 1 000 рублів основних коштів у 2006 році припадає 117 рублів виторгу від реалізації, в 2007 році 103 рубля і в 2008 році різко зростає до 881 рубля. У 2008 році в порівнянні з 2006 роком фондовіддача зросла в 7,5 разів. Рівень рентабельності реалізованих послуг зростає поступово протягом трьох років і в 2008 році збільшується на 0,9% на відміну від 2006 року, загалом даний показник становить 13% - 14%.

Збільшення середньоспискової чисельності персоналу пояснюється тим, що основний розвиток підприємства припадає на розглянуті року. Зміна чисельності персоналу в 2008 році становить 112 осіб на відміну від 2006 року, тобто до 2009 року чисельність збільшилася в 2 рази. Отже фонд оплати праці теж з кожним роком зростає, в 2006 році він становить 4 543 тис. руб., У 2007 році збільшується до 8 168 тис. руб. і в 2008 році до 11 677 тис. руб. У динаміки середньої заробітної плати великих змін не спостерігається, у 2006 році вона дорівнює 43,3 тис. руб., В 2007 році і в 2008 році збільшується до 50 тис. руб. Так середній заробіток персоналу збільшився до 2008 року в 1 раз.

Що стосується отриманої середньорічного прибутку на кожного співробітника підприємства можна сказати, що вона скорочується з кожним роком і в 2006 році становить 923,4 тис. руб., У 2007 році - 645,1 тис. руб. у 2008 році - 583 тис. руб. Загалом даний показник у 2008 році зменшується на 349,4 тис. руб. на відміну від 2006 року.

Роблячи висновки з виробничо-економічної характеристики ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» відзначимо, що динаміка реалізації послуг, що надаються з кожним роком зростає майже на 1%, так само збільшуються показники фондовіддачі в 7,5 разів, чисельності персоналу та розмір фонду оплати праці в 2 рази , середньої заробітної плати співробітників у 1 раз. Зменшення спостерігається за показниками вартості основних фондів на 691 595 тис. руб. і в одержання прибутку на кожного працівника на 349,4 тис. руб. Загалом підприємство розвивається стабільно і основні економічні показники ростуть з кожним роком, це говорить про його фінансової стабільності, підвищенню рентабельності і досягненню поставленої мети, тобто отримання прибутку.

2.2 Аналіз наявності, структури і динаміки оборотних коштів підприємства

Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) та оптимальності структури активів підприємства (співвідношення основного і оборотного капіталу).

Оборотний капітал - це фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого календарного періоду часу [27, стор 211].

У складі оборотного капіталу виділяють матеріально-речові елементи майна, грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (облігації та інші цінні папери, депозити, позики, векселі, видані клієнтам). Аналіз динаміки складу і структури оборотних коштів дає можливість встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення найбільш мобільної частини майна. Приріст оборотних активів, як правило, свідчить про розширення діяльності підприємства. Однак дуже важливо визначити, за рахунок яких статей стався приріст або зниження оборотних коштів. Якщо, наприклад, за рахунок збільшення запасів і витрат, то це може свідчити про нарощування виробничого потенціалу, захисту грошових активів від інфляції, а якщо за рахунок дебіторської заборгованості, то це говорить про недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред'явлення претензій по виникають боргами, про зростання невиправданої дебіторської заборгованості, що веде до нестабільності фінансового стану підприємства.

Для аналізу складу, наявності і структури оборотних коштів складемо наступну таблицю, використовуючи дані бухгалтерського балансу за 2006-2008 рр..

Таблиця 2 - Аналіз наявності, структури і динаміки оборотних коштів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»



Показники

2006

2007

2008


Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Запаси і витрати

17 347

1,80

19 293

2,19

27 041

3,33

ПДВ та інші запаси і витрати


4 905

0,51


5 185

0,59


5 010

0,62

Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)





902 140

93,67





851 509

96,43





601 603

73,97

Грошові кошти

38 702

4,02

6 968

0,79

179 584

22,08

Всього оборотних коштів


963 094


100


882 955


100


813 239


100

Структура оборотних коштів являє собою запаси і витрати, ПДВ та інші запаси, дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати і грошові кошти. Протягом трьох років наявність оборотних активів не постійно, але структура залишається майже не зрадою.

Запаси і витрати з кожним роком збільшуються, так в 2006 році їх вартість дорівнює 17 347 тис. руб., У 2007 році - 19 293 тис. руб. і в 2008 році - 27 041 тис. руб. Частка запасів в загальній вартості оборотних активів так само підвищується з кожним роком і з 1,80% в 2006 році досягає 3,33% в 2008 році. Запаси і витрати в свою чергу поділяються на сировину і матеріали, готову продукцію та витрати майбутніх періодів. Найбільшу частину запасів складають сировина і матеріали, в 2006 році - 11 896 тис. руб., У 2007 році - 16 663 тис. руб. і в 2008 році - 22 134 тис. руб. Готової продукції в середньому за три роки 1 тис. руб., Це пояснюється тим, що спрямованість підприємства надання послуг. Витрати майбутніх періодів не постійні, в 2007 році вони різко скорочуються до 2 629 тис. руб. на відміну від 2006 року (5 450 тис. руб.), а в 2008 році підвищуються до 4 907 тис. руб.

Таблиця 3 - Аналіз структури запасів і витрат



Показники

2006

2007

2008


Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Запаси і витрати, у тому числі:


17 347

100,00


19 293

100,00


27 041

100,00

сировину і матеріали

11 896

68,57

16 663

86,37

22 134

81,85

готова продукція

1

0,01

1

0,01

0

0,00

витрати майбутніх періодів


5 450

31,42


2 629

13,62


4 907

18,15

Податок на додану вартість та інші запаси і витрати складають найменшу частку в загальній вартості оборотних коштів. Протягом трьох років їх показник майже не змінений і в середньому за три роки становить 5 000 тис. руб., Питома вага з кожним роком підвищується і в 2006 році становить 0,51%, у 2007 році - 0,59% і в 2008 році - 0,62%.

Найбільша частина оборотних коштів припадає на дебіторську заборгованість. Протягом трьох років її динаміка знижується, в 2006 році вартість дебіторської заборгованості складає 902 140 тис. руб., У 2007 році - 851 509 тис. руб. і в 2008 році - 601 603 тис. руб.

Самим не постійним видом оборотних коштів в аналізованих роках є грошові кошти. У 2006 році вони становлять 38 702 тис. руб., В 2007 році їх сума знижується до 6 968 тис. руб. і в 2008 різко збільшується майже в три рази і становить 179 584 тис. руб. Частка їх в оборотних коштах так само не постійна, в 2006 році - 4,02%, у 2007 році - 0,79% і в 2008 році - 22,08%.

Таким чином можна зробити висновок про те, що в структурі оборотних коштів відбулося збільшення питомої ваги за запасами і витратами, податку на додану вартість і грошовим засобам і разюча зменшення з дебіторської заборгованості (малюнок 3). Дебіторська заборгованість становлять більшу частину оборотних активів, це негативна тенденція, що показує, що підприємство не зможе нормально працювати, поки не отримає хоча б половину своєї заборгованості. Для виявлення проблем, пов'язаних із збільшенням дебіторської заборгованості, слід провести більш детальний її аналіз.

Рисунок 3 - Структура оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

2.3 Аналіз величини і оборотності власних оборотних активів підприємства

Використовуючи методику оцінки використання оборотних активів (пункт 1.3) розрахуємо і проаналізуємо величину оборотних коштів у трирічній динаміці 2006-2008 рр..

Таблиця 4 - Визначення та динаміка величини оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

п / п

Показники

2006

2007

2008

Середня за 3 роки

1

Необоротні активи, тис. руб.

1053201

1147930

1216014

1139048

2

Капітал і резерви, тис. руб.

1580342

1600013

1630857

1603737

3

Оборотні активи, тис. руб.

963094

882955

813239

886429

4

Запаси, тис. руб.

17347

19293

27041

21227

5

Власні оборотні кошти, тис. руб. (Стор. 2 - стор 1)


527141


452083


414843


464689

6

До обеспеченностіОС (стор. 5 / стор 3)

0,55

0,51

0,51

0,52

7

До обеспеченностіЗ (стор. 5 / стор 4)

30,39

23,43

15,34

23,05

8

До маневреності (стор. 5 / стор 2)

0,33

0,28

0,25

0,29

Для ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» вибираємо перший варіант розрахунку власних оборотних коштів і отримуємо, що в 2006 році вони склали 527 141 тис. руб., У 2007 році - 452 083 тис. руб. і в 2008 році - 414 843 тис. руб.

У зв'язку зі зменшенням суми власних оборотних коштів можна судити про недостатній забезпеченості оборотними активами в 2007 році, на це може впливати зменшення обсягів робіт чи інші фактори. Оскільки зменшення не значна судити по даному показнику про стан оборотних активів не коректно, для цього на другому етапі аналізуємо оцінку факторів, що впливають на рівень СОС.

Коефіцієнт забезпеченості ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» СОС в 2006 році склав 0,55, в 2007 році та 2008 році за 0,51. Значення даного коефіцієнта за даними підприємства більше 0,1, отже структура балансу визнана задовільною, а підприємство платоспроможним.

Коефіцієнт забезпеченості запасів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» СОС з кожним роком збільшується і в середньому за три роки становить 23,05. Значення цього показника досить далеко від нормативного, що показує на повне формування запасів з власних джерел підприємства.

Коефіцієнт маневреності ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» у 2006 - році становить 0,33, у 2007 році - 0,28 і в 2008 році - 0,25. У середньому за три роки він дорівнює 0,29, це означає, що тільки 1 / 4 частиною власних оборотних коштів можна відносно вільно маневрувати і показує на невелику стійкість оборотних активів.

Для комплексної оцінки визначимо абсолютну величину чистого оборотного капіталу або чистих оборотних активів (ЧОА), який представляє собою перевищення поточних активів над поточними пасивами.

Показник ЧОА визначається як різниця між поточними оборотними активами і поточними короткостроковими зобов'язаннями. У свою чергу, поточні оборотні активи розраховуються як підсумок розділу II балансу "Оборотні активи» (стор. 290) за мінусом податку на додану вартість по придбаних цінностей (стор. 220).

Поточні короткострокові зобов'язання - це сума наступних показників розділу V балансу «Поточні зобов'язання»:

  • позики і кредити (стор. 610);

Рисунок 4 - Динаміка величини оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

  • кредиторська заборгованість (стор. 620);

  • заборгованість перед учасниками (засновниками) по виплаті доходів (стор. 630);

  • інші короткострокові зобов'язання (стор. 660) [47].

Разом розрахунок чистих оборотних активів за три роки для нашого підприємства представлений наступним чином:

ЧОА 2006 = 963094 тис. руб. - 4 905 тис. руб. - 474 148 тис. руб. = 484 041 тис. руб.

ЧОА 2007 = 882955 тис. руб. - 5 185 тис. руб. - 430 752 тис. руб. = 447 018 тис. руб.

ЧОА 2007 = 813239 тис. руб. - 5 010 тис. руб. - 398 202 тис. руб. = 410 027 тис. руб.

З розрахунків видно, що чистий оборотний капітал з кожним роком скорочується і в середньому становить 450 млн. руб., Це показує, що майже половина оборотних коштів утворюється за рахунок власного капіталу.

Рисунок 5 - Динаміка чистих оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

Оборот чистого працюючого капіталу може бути прискорений шляхом підвищення оборотності запасів, незавершеного виробництва; поліпшення показника покриття незавершеного виробництва.

Прискорення оборотності запасів (матеріали, комплектуючі на складі і матеріали, комплектуючі в процесі переміщення, незавершене виробництво, готова продукція на складі) передбачає достатній і регулярно поновлюваний складський запас для забезпечення ритмічного виробництва, більш ефективного здійснення процесу закупівель, наявність достатнього запасу готової продукції для забезпечення коротких термінів поставок, ритмічності виробництва. З цією метою необхідно проводити систематично ревізію складських запасів, забезпечити поточну звітність про стан складу. Бажано також розділити запаси на групи за критерієм швидкості обороту; розробити нормативи запасів за групами матеріалів. Важливу роль відіграє продаж неліквідів за максимально досяжним цінами. В умовах складання бюджету доцільно налагодити планування закупівель на тиждень, місяць, квартал; проводити аналіз постачальників і умов постачання [23, стор 46].

Таким чином, управління чистим оборотним капіталом зводиться до:

  • оптимізації виробничих і складських запасів;

  • ретельному відбору замовників і контролю за дебіторською заборгованістю;

  • ретельному відбору постачальників та отримання пільгових умов поставок;

  • складання та виконання графіка платежів і надходжень.

На тривалість знаходження засобів в обороті впливають чинники зовнішнього (внутрішнього) характеру.

Фактори зовнішнього характеру - це сфера діяльності підприємства, галузева приналежність, масштаби підприємства, економічна ситуація в країні та пов'язані з нею умови господарювання підприємства.

Внутрішні чинники - цінова політика підприємства, структура активів, методика оцінки запасів [15, стор 108].

Для оцінки оборотності оборотного капіталу використовуються наступні показники.

Використовуючи формулу 5 (пункт 1.3) розраховуємо коефіцієнт забезпеченості і отримуємо, що в 2006 році він складає 0,77, у 2007 році - 0,86 і в 2008 році - 1,09. Таким чином динаміка даного показника позитивна і з кожним роком на 1 рубль вкладений в оборотні кошти отримуємо 77 коп., 86 коп. і 1,09 крб. виручки від реалізації відповідно.

Таблиця 5 - Аналіз оборотності оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

п / п

Показники

2006

2007

2008

Зміна 2008 до 2006 р.

Середня за 3 роки

1

Оборотні активи, тис. руб.

963094

882955

813239

-149855

886429

2

Виручка від реалізації, тис. крб.

738114

756237

890241

152127

794864

3

До оборотності (стор. 2 / стор. 1)

0,77

0,86

1,09

0,32

0,91

4

Д обороту ((стор. 1 * 360) / стор 2)

470

420

329

-141

406

5

До закріплення (стор. 1 / стор 2)

1,30

1,17

0,91

-0,39

1,13

Звітний період приймаємо за 360 днів, таким чином тривалість одного обороту в 2006 році становить 470 днів, у 2007 році - 420 днів і в 2008 році різко скорочується до 329 днів. Така тенденція дуже сприятлива для підприємства і більш наочно зображена на малюнку 6.

За даними таблиці 4 коефіцієнт закріплення оборотних коштів дорівнює у 2006 році - 1,30, у 2007 році - 1,17, в 2008 році - 0,91. Даний коефіцієнт є зворотним коефіцієнту оборотності.

Підводячи підсумки по тривалості перебування оборотних коштів в обороті протягом трьох років можна відзначити, що тривалість одного повного обороту складає в середньому 406 днів і за один рік не встигає проходити повного обороту, але в 2008 році ситуація поліпшується і один оборот становить 329 днів, на кожен 1 рубль вкладений в оборотні активи підприємство отримує в середньому 0,91 рубля чистої виручки, а на кожен 1 карбованець реалізованої продукції приходиться 1,13 рублів оборотних коштів.

З цього випливає, що оборотність оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» низька і з'являється потреба в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення), приросту обсягів продукції (відносне вивільнення).

Малюнок 6 - Тривалість одного обороту оборотного капіталу ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

Основними факторами, що впливають на величину і швидкість обороту оборотних коштів підприємства, є:

  • масштаб діяльності підприємства (малий бізнес, середній, великий);

  • характер бізнесу або діяльності, тобто галузева приналежність підприємства (торгівля, промисловість, будівництво тощо);

  • тривалість виробничого циклу (кількість і тривалість технологічних операцій по виробництву продукції, надання послуг, робіт);

  • кількість і різноманітність споживаних видів ресурсів;

  • географія споживачів продукції та географія постачальників і суміжників;

  • система розрахунків за товари, роботи, послуги;

  • платоспроможність клієнтів;

  • якість банківського обслуговування;

  • темпи зростання виробництва і реалізації продукції;

  • частка доданої вартості в ціні продукту;

  • облікова політика підприємства;

  • кваліфікація менеджерів;

  • інфляція [19, стор 270].

Нерідко в аналітичних цілях потрібно визначення приватних показників оборотності, при цьому замість загальної суми оборотних активів застосовуються окремі складові елементи. Приватні показники оборотності розраховуються за особливим обороту. У цій якості особливого обороту використовують показники: для матеріальних запасів - величину їх витрати на виробництво, для незавершеного виробництва - надходження товарів на склад, для готової продукції - відвантаження, для відвантаженої продукції - її реалізація.

Абсолютне вивільнення (завантаження) коштів з обороту являє собою суму величин двох зазначених факторів.

Загальну суму абсолютного вивільнення оборотних засобів, або їх завантаження в обіг, можна визначити за даними другого розділу бухгалтерського балансу. Різниця загальної величини оборотних активів па початок і кінець року (кварталу, місяця) покаже загальне зміна їх в обороті підприємства за аналізований період.

2.4 Аналіз оборотності дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість - це заборгованість організацій, працівників і фізичних осіб даної організації (заборгованість покупців за відвантажену продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт суми та ін.) Організації та особи, які є боржниками, називаються дебіторами.

Значна питома вага дебіторської заборгованості в складі поточних активів визначає їх особливе місце в оцінці оборотності оборотних коштів. У найбільш загальному вигляді зміни обсягу дебіторської заборгованості за рік можуть бути охарактеризовані даними балансу. Для цілей внутрішнього аналізу слід залучити відомості аналітичного обліку: дані журналів-ордерів або замінюючих їх відомостей обліку розрахунків з покупцями і замовниками, з постачальниками за авансами виданими, підзвітними особами, з іншими дебіторами.

Аналіз короткострокової заборгованості проводиться на підставі Даних аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, отриманих кредитів банку, розрахунків з іншими кредиторами (журналів-ордерів № 4, 6, 8, 10, відомостей та ін.) У ході аналізу робиться вибірка зобов'язань, терміни погашення яких наступають у звітному періоді, а також відстрочених і прострочених зобов'язань [2, стор 36].

Підприємства зацікавлені продавати свою продукцію покупцям і замовникам, здатним своєчасно оплачувати рахунки.

Всі рахунки до отримання класифікуються за групами: термін оплати не настав, прострочення від 1 до 30 днів, до 90, до 180, до 360 днів, більше 1 року.

Виділяють також виправдану заборгованість (термін погашення якої не настав або становить менше 1 місяця) і невиправдану. Чим більше термін прострочення, тим вірніше несплата за рахунком.

Рахунки, які покупці не оплатили, називаються сумнівними боргами (безнадійними). Безнадійні борги означають, що з кожної гривні, вкладеної у дебіторську заборгованість, певна частина не буде отримана (повернена).

Збільшення статей дебіторської заборгованості може бути обумовлено:

  • необачною кредитною політикою організації по відношенню до покупців, нерозбірливим вибором партнерів;

  • настанням неплатоспроможності і навіть банкрутства деяких споживачів;

  • занадто високими темпами нарощування обсягу продажів;

  • труднощами в реалізації продукції.

Різке скорочення дебіторської заборгованості може бути наслідком негативних моментів у взаєминах з клієнтами (скорочення продажів в кредит, втрата споживачів продукції) [2, стр. 37].

Таблиця 6 - Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості

Показники

2006

2007

2008

Темп росту 2007 до 2006,%

Темп зростання 2008 до 2007,%


Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%



Дебіторська заборгованість, у тому числі:



902140



100,0



851509



100,0



601603



100,0



94,4



70,6

покупці і замовники


163025


18,1


179342


21,1


124843


20,7


110,0


69,6

постачальники та підрядники


509984


56,5


481345


56,5


400703


66,6


94,4


83,2

інші дебітори


229131


25,4


190822


22,4


76057


12,7


83,3


39,9

Аналізуючи дані таблиці 6 видно, що найбільшу частину за три роки в дебіторській заборгованості займають постачальники та підрядники. Так на 2006 рік і 2007 рік питома вага їх склав 56,5%, а на 2008 рік - 66,6%, у грошовому вираз у 2006 році - 509 984 тис. руб., У 2007 році - 481 345 тис. руб. і в 2008 році - 400 703 тис. руб. Це показує на те, що авансові платежі плануються з надлишком, але в той же час зменшується кредиторська заборгованість.

Покупці та замовники протягом трьох років змінюються не рівномірно, в 2006 році вони становлять 18,1%, в 2007 році - 21,1% і в 2008 році - 20,7%. Інші дебітори з кожним роком скорочуються і в 2006 році дорівнюють 229 131 тис. руб., У 2007 році 190 822 тис. руб., В 20008 році - 76 057 тис. руб. Це говорить про поступове зниження боргів сторонніх організацій перед підприємством, правильної політики підприємства у виборі партнерів, нормальними обсягами темпів продажів і реалізації послуг.

Темпи зростання дебіторської заборгованості з кожним роком зменшується, ставлення 2007 року до 2006 року становить 94,4%, 2008 року до 2007 року - 70,6%, отже, заборгованість протягом трьох років скорочується. Загальна дебіторська заборгованість знизилася на 23,85. Найбільш позитивно зменшилася заборгованість інших дебіторів і склала всього 39,9% темпу зростання в 2008 році, далі покупці і замовники - 69,6%. І менше всього знизилися аванси, отримані постачальниками та підрядниками, на 11,2% (рисунок 6).

У результаті аналізу складу і структури дебіторської заборгованості можна відзначити, що заборгованість до кінця 2008 року скорочується майже на 30%, найбільшу частину займає заборгованість постачальників і підрядників, найменшу - інших дебіторів. Це показує, що у ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» спостерігається поліпшення з регулювання дебіторської заборгованості, нарощування темпу реалізації послуг і обачною кредитної політики.

При розгляді дебіторської заборгованості слід також оцінити її якість. Під якістю дебіторської заборгованості розуміється ймовірність отримання цієї заборгованості в повному обсязі. Показником ймовірності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості. Чим більше термін дебіторської заборгованості, тим нижча ймовірність її отримання.

Малюнок 7 - Структура дебіторської заборгованості ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

Контроль та аналіз дебіторської заборгованості по термінах виникнення визначає області, в яких необхідні додаткові зусилля з повернення боргів, а також дозволяють зробити прогноз надходжень грошових коштів [2, стр. 37].

Дані таблиці 6 свідчать про те, що давність дебіторської заборгованості не перевищують одного місяця з дня відвантаження товару і в 2006 році становить 97,1%, в 2007 році - 94,0% і в 2008 році - 95,4. Однак, слід звернути увагу на те, що існує заборгованість, за якою строк погашення перевищує 90 днів і більше, до того ж в 2008 році вона збільшується до 1,6% (рисунок 7). Робота з даними організаціями-боржниками повинна бути біліше ретельною. Одним з варіантів щодо справляння борг може бути звернення до господарського суду.

Таблиця 7 - Структура давності утворення дебіторської заборгованості

Показник

2006

2007

2008


Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

Сума, тис. руб.

Уд. вага,%

0-30 днів

875 978

97,1

800 402

94,0

574 056

95,4

30-60 днів

15 336

1,7

35 550

4,2

17 210

2,9

60-90 днів

3 608

0,4

4 112

0,5

3 007

0,1

Понад 90 днів

7 218

0,8

11 445

1,3

7 330

1,6

Разом

902 140

100,0

851 509

100,0

601 603

100,0

Величезне значення для підприємства має оцінка оборотності дебіторської заборгованості.

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовують наступні показники:

- Оборотність дебіторської заборгованості;

- Період погашення дебіторської заборгованості;

- Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів [29, стор 300].

Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням виручки від реалізації (форма 2 бухгалтерського балансу) до дебіторської заборгованості. Оборотність дебіторської заборгованості в 2006 році дорівнює 0,82 рази, в 2007 році - 0,89 разів і в 2008 році - 1,48 рази.

Період погашення (ПП) дебіторської заборгованості розраховується шляхом ділення 360 на оборотність дебіторської заборгованості. Так в 2006 році період погашення дебіторської заборгованості склав 439 днів, у 2007 році 404 дня і в 2008 році скоротився майже в двоє і склав 243 дні.

Малюнок 8 - Структура дебіторської заборгованості за строками давності її утворення ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів визначається відношенням суми дебіторської заборгованості до величини оборотних активів (підсумок розділу II бухгалтерського балансу), множенням на 100. Для ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» частка дебіторської заборгованості в 2006 році склала 93,7%, в 2007 році - 96,4% і в 2008 році - 74,0%.

Темпи приросту оборотності дебіторської заборгованості з кожним роком скорочується і у відношення 2007 року до 2006 року становить 92,2%, а у відношення 2008 року до 2006 році - 55,9%. Також зменшуються темпи приросту періоду погашення і частки дебіторської заборгованості і складають 79,4% і 84,6% відповідно у відношення 2008 року до 2006 році.

Таблиця 8 - Аналіз оборотності дебіторської заборгованості ТОВ № НОВАТЕК - Трансервіс »

п / п


Показники


2006


2007


2008

Темп приросту 2007 до 2006,%

Темп приросту 2008 до 2006,%

1

Дебіторська заборгованість, тис. руб.

902140

851509

601603

94,1

67,3

2

Виручка від реалізації, тис. крб.

738114

756237

890241

102,4

121,0

3

Оборотні кошти, тис. руб.

963094

882955

813239

108,2

180,6

4

Оборотність ДЗ (стор. 2 / стор. 1)

0,82

0,89

1,48

92,2

55,9

5

Період погашення ДЗ, днів (360/стр. 4)

439

404

243

103,9

79,4

6

Частка ДЗ,% ((стор. 1 / стор 3) * 100)

93,7

96,4

74,0

92,5

84,6

Аналізуючи розрахунки можна відзначити, що оборотність дебіторської заборгованості значно нижча, в середньому 1,06 разу на рік, що становить 340 днів. Це говорить про те, що фінансовий стан покупців не дуже сприятливий, є ризик їх різкого погіршення платоспроможності і банкрутства.

Особливу увагу підприємству слід звернути на дебіторську заборгованість, її частка в оборотних активах складає 88,0% в середньому за три роки. Це може свідчити про необачну кредитну політику організації по відношенню до покупців, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців.

2.5 Аналіз ефективності використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив поза залежністю від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх факторів можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови отримання кредитів і процентні ставки по них, можливість цільового фінансування, участь у програмах, що фінансуються з бюджету. Ці та інші фактори визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати внутрішніми факторами раціонального руху оборотних коштів.

На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх факторів, що впливає на стан і використання оборотних коштів, можна віднесли такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.

Криза збуту виробленої продукції і неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.

Значні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однієї зі складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі (запаси представляють ту частину засобів виробництва, яка тимчасово не бере участь у виробничому процесі [45].

Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; покращення організації постачання, у тому числі шляхом встановлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.

Скорочення часу перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві досягається шляхом удосконалювання організації виробництва, поліпшення застосовуваних техніки і технології, удосконалювання використання основних фондів, насамперед їхньої активної частини, економії за всіма статтями оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується двома факторами:

- Зростанням оборотності оборотного капіталу;

- Зниженням потреби в оборотних коштах на 1 рубль обсягу випуску продукції [18, стор 172].

Дані чинники були розглянуті раніше в розділі 2 пункті 2.3.

Зростання оборотності капіталу сприяє економії цього капіталу (скорочення потреби в оборотному капіталі); приросту обсягів продукції і в кінцевому рахунку збільшення одержуваного прибутку.

У результаті прискорення обороту вивільняються речові елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, заділів незавершеного виробництва та інше, а отже, вивільняються і грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси і заділи. Вивільнені грошові ресурси відкладаються на розрахунковому рахунку підприємств, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, зміцнюється платоспроможність.

За результатами оборотності розраховують суму економії оборотних коштів (абсолютне або відносне вивільнення) або суму їх додаткового залучення.

Розрахунок величини відносної економії оборотних коштів виходить з порівняння оборотності оборотних коштів у різні звітні періоди [27, стор 234]:

Е ос = _ М_ * (К об.к.г. - До об.н.г.) (9)

360

де М - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;

До об.к.г. - коефіцієнт оборотності оборотних коштів на кінець року (формула 5);

До об.н.г. - коефіцієнт оборотності оборотних коштів на початок року (формула 5);

І так розрахуємо відносну економію оборотних коштів для ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» за 2008 рік, використовуючи дані бухгалтерського балансу:

Е ос = 890 241 тис. руб. * (890 241 тис. руб. - 890 241 тис. руб.) = 214 тис. руб.

360 813 239 тис. руб. 882 955 тис. руб.

Даний розрахунок показує, що за 2008 рік на підприємство було зекономлено 214 тис. руб. оборотних коштів, що показує на ефективність використання оборотних активів, зменшення витрат на послуги, що надаються, економію запасів.

Для визначення величини приросту обсягу продукції за рахунок збільшення оборотності оборотних коштів (за інших рівних умов) скористаємося залежністю обсягу реалізації продукції підприємства від величини необхідних для функціонування підприємства оборотних коштів [27, стор 234]:

П оп = К оборачіваемостіОС * Е ос (10)

Використовуючи дані розрахунку коефіцієнта оборотності оборотних коштів з пункту 2.3. глави 2, отримуємо приріст обсяг продукції ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» за 2008 рік дорівнює:

П оп = 1,09 * 214 тис. руб. = 233 260 тис. руб.

Основним фінансовим критерієм ефективності використання оборотних засобів є їх рентабельність, що розраховується як процентне співвідношення валового прибутку до середньої вартості оборотних коштів (формула 6) за аналізований період [27, стор 235]:

Р ос = ВП (11)

СО

де ВП - валовий прибуток.

Цей показник характеризує величину прибутку, що припадає на рубль функціонуючих оборотних коштів, тобто їх фінансову рентабельність; може розраховуватися як щодо величини власних оборотних коштів, так і їх загальної величини.

Таким чином, розраховуємо рентабельність оборотних коштів за 2008 рік:

Р ос = __________ 126 504 тис. руб.___________ = 0,1492 = 14,9%

0,5 * (882 955 тис. руб. + 813 239 тис. руб.)

З розрахунку випливає, що оборотні кошти не рентабельні, це обгрунтовується тим, що велику частину оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» становить дебіторська заборгованість і слід розробити підприємству шляхи вирішення її зменшення.

З метою найбільш повного відображення реальної рентабельності оборотних активів підприємства в чисельнику дробу доцільно брати величину прибутку-нетто (очищеної від усіх податків та інших виплат у бюджет). Такий показник відображає реальну фінансову ефективність використання оборотного капіталу підприємства. Чим вищий цей показник, тим краще.

3. Шляхи підвищення та заходи щодо поліпшення використання оборотних активів на підприємство ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

3.1 Зменшення дебіторської заборгованості, як один із шляхів поліпшення використання оборотних активів

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а разом з тим і на фінансовий стан організації, надає збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. Як видно з наведеного аналізу (таблиця 2) її питома вага в оборотних активах має достатньо велике значення, в 2008 рік становить 73,98%.

Збільшення дебіторської заборгованості та її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику організації по відношенню до покупців, або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв'язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності організації.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження - позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, так як на діяльність організації відіб'ється недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та ін Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку, тому кожна організація зацікавлена ​​в скороченні термінів належних йому платежів [3, стор 4].

Аналізуючи дані про структуру дебіторської заборгованості (таблиця 5), слід звернути увагу, що на кінець 2008 року зросла дебіторська заборгованість постачальників і підрядників і склала 66,6%. В основному це переплати з обслуговування техніки оплата послуг ВАТ «Російські залізниці». Даная дебіторська заборгованість не так проблематична для підприємства, тому що ці залишки переходять на наступний рік, як авансові платежі.

У даній ситуації відділу постачання необхідно направити лист постачальникам з проханням повернути зайво перераховані суми грошових коштів. Дебіторська заборгованість постачальників у частині переплат може бути знижена до нуля.

Наступне місце у питомій вазі дебіторської заборгованості займає заборгованість покупців (20,7%). На кінець 2008 року дана величина досягла 601 603 тис. руб. (Таблиця 5). Прострочена дебіторська заборгованість складає 27 547 тис. руб. (Таблиця 6).

Пропоную підприємству подати позовну заяву до суду про стягнення боргів з покупців, які прострочили терміни погашення платежів. Договором поставки передбачено, що за кожен день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,1% від суми боргу.

Розрахуємо розмір пені, можливу до стягнення з покупців.

Пеня (30 днів прострочення) = 17 210 тис. руб. · 0,001 · 30 = 516 тис. руб.

Пеня (60 днів прострочення) = 3 007 тис. руб. · 0,001 · 60 = 180 тис. руб.

Пеня (90 днів прострочення) = 7 330 тис. руб. · 0,001 · 90 = 660 тис. руб.

Договором поставки також передбачені штрафи за порушення господарських договорів в розмірі 5% від суми боргу.

Розрахуємо розмір штрафів, можливих до стягнення з покупців.

Штраф = 27 547 тис. руб. · 0,05 = 1 377 тис. руб.

Враховуючи, що деякі боржники можуть перебувати на стадії банкрутства або не мати коштів на розрахункових рахунках для погашення свого боргу, припустимо, що через суд буде погашено 60% заборгованості. Отже, сума дебіторської заборгованості покупців після проведення даних заходів буде дорівнює:

ДЗ покуп. = 27 547 тис. руб. - 27 547 тис. руб. · 0,6 = 11019 тис. руб.

Суми отриманих пені та штрафів будуть відповідно рівні:

Пеня = (516 тис. руб. + 180 тис. руб. + 660 тис. руб.) · 0,6 = 814 тис. руб.

Шраф = 1 377 тис. руб. · 0,6 = 826 тис. руб.

Після проведення всіх вище перелічених заходів сума дебіторської заборгованості в загальній сумі оборотних активів буде дорівнює:

ДЗ = 574 056 тис. руб. + 11 019 тис. руб. = 585 075 тис. руб.

Загальна сума економії коштів за рахунок зменшення дебіторської заборгованості складе:

Е = 601 603 тис. руб. - 585 075 тис. руб. = 16 528 тис. руб.

3.2 Формування резерву по сумнівних боргах

Відповідно до податкового законодавства починаючи з 1 січня 2002 р., платник податків має право створити резерв по сумнівних боргах за будь-якої заборгованості. Виняток становлять відсотки за борговими зобов'язаннями, тобто організації (крім банків) не мають право створювати резерви по боргах, що утворилися у зв'язку з невиплатою відсотків.

Виходячи з положень ст. 266 НК РФ сума резерву по сумнівних боргах в податковому обліку (як і в бухгалтерському) визначається за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості, проведеної наприкінці попереднього звітного (податкового) періоду. При цьому НК РФ визначає залежність створення резерву від терміну виникнення зобов'язання зі сплати боржником належних за договором сум [13, стор 11].

Інвентаризація дебіторської заборгованості проводиться з метою визначення на підставі договорів термінів виникнення заборгованості по кожному дебітору, а також прострочення виконання зобов'язань (у днях) на кінець звітного періоду на підставі первинних документів та актів звірки взаєморозрахунків.

Податковим законодавством не передбачений порядок проведення інвентаризації заборгованості і оформлення її результатів. Тому організації має право або самостійно розробити такий порядок і форми документів, що підтверджують результати інвентаризації, або скористатися порядком і формами, затвердженими для цілей бухгалтерського обліку. Зокрема, Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджених наказом Мінфіну Росії від 13.06.95 № 49.

На підставі інвентаризаційних даних платник податків визначає прострочену заборгованість, потім класифікує її як безнадійну або як сумнівну. Якщо прострочена заборгованість визнається безнадійною, то вона покривається за рахунок створеного резерву, якщо сумнівної-то підлягає включенню до складу резерву по сумнівних боргах.

Сума створюваного резерву обчислюється таким чином:

- По сумнівної заборгованості з терміном виникнення понад 90 днів - у суму створюваного резерву включається повна сума виявленої на підставі інвентаризації заборгованості;

- По сумнівної заборгованості з терміном виникнення від 45 до 90 днів (включно) - в суму резерву включається 50% від суми, виявленої на підставі інвентаризації заборгованості;

- По сумнівної заборгованості з терміном виникнення до 45 днів - не збільшує суму створюваного резерву.

Причому суми відрахувань в резерви по сумнівних боргах відносяться до складу позареалізаційних витрат в останній день звітного (податкового) періоду.

У ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» станом на 31 грудня 2008 року за підсумками інвентаризації числиться прострочена дебіторська заборгованість з терміном понад 90 днів у розмірі 7 330 тис. руб., З терміном виникнення від 45 до 90 днів - 845 тис. руб.

Загальна сума резерву по сумнівних боргах, обчислена виходячи з терміну виникнення заборгованості дорівнює:

Резерв = 7 330 тис. руб. + (845 тис. руб. * 50%) = 7 752,50 тис. руб.

Податкове законодавство обмежує суму створюваного резерву по сумнівних боргах: сума створюваного резерву по сумнівних боргах не може перевищувати 10 відсотків від виручки звітного (податкового) періоду, яка визначається відповідно до статті 249 НК РФ. Отже суму резерву по сумнівних боргах слід порівняти з максимальною сумою створюваного резерву, обчисленого виходячи з виручки звітного (податкового) періоду. Для включення до складу позареалізаційних витрат приймається менше значення.

Максимальна сума резерву по сумнівних боргах, обчислена виходячи з виручки звітного періоду дорівнює:

Резерв max = 890 241 тис. руб. * 10% = 8 902 тис. руб.

Оскільки сума резерву по сумнівних боргах, обчислена виходячи з терміну виникнення заборгованості, мінімум відповідає його максимальної суми, обчисленої виходячи з виручки звітного періоду, сума створюваного резерву приймається рівною 7 752,50 тис. руб. і включається до складу позареалізаційних витрат.

Резерв по сумнівних боргах може бути використаний організацією лише на покриття збитків від безнадійних боргів, визнаних такими в порядку, встановленому цією статтею.

Сума резерву по сумнівних боргах, не повністю використана платником податку у звітному періоді на покриття збитків за безнадійними боргами, може бути перенесена їм на наступний звітний (податковий) період. При цьому сума новостворюваного за результатами інвентаризації резерву має бути скоригована на суму залишку резерву попереднього звітного (податкового) періоду. У разі якщо сума новостворюваного за результатами інвентаризації резерву менше, ніж сума залишку резерву попереднього звітного (податкового) періоду, різниця підлягає включенню до складу позареалізаційних доходів платника податку у поточному звітному (податковому) періоді. У разі якщо сума новостворюваного за результатами інвентаризації резерву більше, ніж сума залишку резерву попереднього звітного (податкового) періоду, різниця підлягає включенню у позареалізаційні витрати в поточному звітному (податковому) періоді [13, стор 12].

Якщо резерв не створювався, суми дебіторської заборгованості, за якими минув термін позовної давності, та інші борги, нереальні для стягнення, включаються до витрат організації.

Підводячи підсумок вищесказаного, слід зазначити, що резерв використовується на покриття збитків від списання безнадійних, нереальних до стягнення боргів у зв'язку із закінченням терміну позовної давності (банкрутством або ліквідацією організації-боржника). Створення резерву пом'якшує негативні наслідки списання безнадійних боргів, але не усуває їх. Тому організаціям необхідна зважена політика фінансових взаємовідносин із замовниками:

- Впровадити в організації ефективну систему управління дебіторською заборгованістю, в тому числі, з використанням для цих цілей інформаційних систем;

- Надавати відстрочку або розстрочку платежу тільки при наявності впевненості в надійності замовника;

- Встановити високу ставку штрафних санкцій не невиконання зобов'язань у строки, передбачені договором;

- Встановити бонуси для боржника у разі дострокового виконання зобов'язань з його боку;

- Розробити і впроваджувати інструменти, що знижують ризики неплатежу (наприклад, забезпечувати зобов'язання банківською гарантією, використовувати акредитивну форму розрахунків);

- Застрахувати свої кредиторські ризики;

- За допомогою різних інформаційних систем, у тому числі по управлінню дебіторською заборгованістю, вести картотеку контрагентів і стежити за динамікою їх фінансового стану для прийняття рішення про необхідність застосування вищеназваних інструментів.

Таким чином, правильно організований облік дебіторської заборгованості, робота з підприємствами-боржниками, дозволить керівникові оперативно приймати стратегічні рішення, від яких залежатиме платоспроможність організації в цілому, а створення резерву по сумнівних боргах дозволить успішно мінімізувати податок на прибуток.

3.3 Заходи щодо поліпшення використання оборотних активів

Прискорення оборотності є одним із заходів поліпшення використання оборотних коштів. При прискоренні оборотності оборотних коштів знижується потреба в них, створюється резерв для збільшення випуску продукції.

Для прискорення оборотності оборотних коштів необхідно зменшувати час їх перебування і в сфері виробництва, і в сфері обігу. Для цього треба:

  • скорочувати час обробки і складання виробів шляхом механізації і автоматизації виробничого процесу;

  • поліпшувати використання нової техніки;

  • прискорювати контроль і транспортування продукції в період її обробки;

  • скорочувати запаси матеріалів, палива, тари, незавершеного виробництва до встановленого нормативу;

  • забезпечувати ритмічну роботу всіх ділянок виробництва і цехів підприємства, своєчасну доставку матеріалів на підприємство і робочі місця;

  • прискорювати відвантаження готової продукції;

  • своєчасно і швидко проводити розрахунки зі споживачами;

  • підвищувати якість продукції, не допускати повернення готової продукції від споживача і ін [24, с 325].

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами. На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами та обладнанням; комплексна механізація і автоматизація вантажно -розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва - прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; вдосконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів ; вдосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу - наближення споживачів продукції до її виготовлювачів; вдосконалення системи розрахунків; збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів; ретельні і своєчасна добірка продукції, що відвантажується по партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Значення прискорення оборотності оборотних коштів полягає в наступному:

  1. зростає обсяг реалізації продукції при тій же самій величині оборотних коштів підприємства [28, стор 466]:

РП = ОС * (К об0 - До об1) (12)

де К об1, До об0 - значення коефіцієнта оборотності відповідно після і до проведення заходів щодо прискорення оборотності.

  1. прискорення оборотності приводить до вивільнення оборотних коштів підприємства (результат раціонального використання оборотних коштів) при тій же самій величині реалізації продукції [28, стор 467]:

ОС = РП * (1 / К об0 - 1 / К об1) (13)

Таким чином, при уповільненні оборотності в оборот утягуються додаткові кошти. Прискорення оборотності веде до вивільнення частини оборотних коштів. У кінцевому підсумку поліпшується платоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Вивільнення оборотних коштів у результаті прискорення оборотності може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення - це пряме зменшення потреби в оборотних коштах, яке відбувається в тих випадках, коли плановий обсяг виробництва виконаний при меншому обсязі оборотних коштів у порівнянні з плановою потребою.

Відносне вивільнення - оборотних коштів відбувається у тих випадках, коли за наявності оборотних коштів у межах планової потреби забезпечується перевиконання плану виробництва продукції. При цьому темп зростання обсягу виробництва випереджає темп залишків оборотних коштів.

Наступним заходом пропонується економія оборотних коштів. Розрізняють джерела і шляхи економії оборотних коштів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія. Шляхи (або напрямки) економії показують, яким чином, за допомогою яких заходів може бути досягнута економія.

На кожному підприємстві є резерви економії оборотних коштів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання оборотних коштів.

З точки зору сфери виникнення та використання резервів економії оборотних коштів вони можуть бути поділені на три групи:

  • народногосподарські;

  • загальнопромисловій-міжгалузеві;

  • внутрішньовиробничі (цехові, заводські, галузеві).

До народногосподарським відносяться резерви, які мають важливе значення для народного господарства і всіх його галузей:

  • встановлення прогресивних народногосподарських пропорцій в галузевій структурі промисловості (з метою прискореного розвитку прогресивних галузей), у видобутку і виробництві економічних, штучних і синтетичних видів сировини і матеріалів;

  • вдосконалення структури паливно-енергетичного комплексу;

  • вдосконалення всього господарського механізму в умовах ринкових відносин [42].

Загальнопромислові-міжгалузеві резерви - це такі резерви, мобілізація яких залежить від встановлення раціональних виробничо-економічних зв'язків між провідними галузями промисловості (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість). Ці резерви обумовлені особливостями розвитку окремих галузей промисловості та економічних районів. Найважливіші з них мають народногосподарське значення. Разом з тим масштаби їх практичної мобілізації більш обмежені і поширюються здебільшого на взаємопов'язані галузі промисловості або великі промислові або виробничо-територіальні комплекси.

До загальнопромисловим-міжгалузевим резервів відносяться:

  • впровадження нових ефективних способів і систем розробки родовищ корисних копалин, прогресивних технологічних процесів їх видобутку, збагачення та переробки з метою підвищення ступеня вилучення корисних копалин з надр, забезпечення більш повної і комплексної переробки мінеральної сировини;

  • розвиток спеціалізації, кооперування і комбінування в промисловості;

  • створення і розвиток підприємств різних форм власності;

  • підвищення якості вихідної сировини та конструкційних матеріалів у галузях виробника з метою виконання завдань з економії матеріальних ресурсів народному господарстві і в галузях-споживачах;

  • прискорений розвиток виробництва найбільш ефективних видів сировини і матеріалів [42].

До внутрішньовиробничих резервів відносяться можливості поліпшення використання оборотних коштів, безпосередньо пов'язані з удосконаленням техніки, технології організації процесів виробництва, освоєнням більш досконалих типів та моделей виробів, підвищенням якості продукції в конкретних галузях і підгалузях промисловості.

В епоху сучасної науково-технічної революції прискорення науково-технічного прогресу у всіх галузях народного господарства є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства. У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії оборотних коштів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні та організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних напрямків економії оборотних коштів відносяться:

  • комплекси заходів, пов'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріаломісткості промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обгрунтованих норм і нopматівов витрати оборотних коштів;

  • комплекси заходів пов'язаних з установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, найбільш ефективних видів сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, вдосконалення паливного балансу країни [42].

    Головний напрямок економії оборотних коштів на кожному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з однієї й тієї ж кількості сировини і матеріалів на робочих місцях (в бригадах, ділянках, цехах). Воно залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, вмілої організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів, обгрунтованості їхнього рівня.

    І третій захід пропонується як оптимізація оборотного капіталу за рахунок реструктуризації оборотних активів.

    Практично фінансова політика оптимізації структури капіталу може мати два напрямки:

    1. внутрішня реструктуризація активів та організаційних підрозділів чинного господарюючого суб'єкта з збереженням, розвитком і укрупненням його самого;

    2. реорганізація господарюючого суб'єкта з формуванням на базі його майнового комплексу нових підприємств.

    Докладно розглянемо внутрішню реструктуризацію активів чинного господарюючого суб'єкта. Реструктуризація є звичайною практикою, коли підприємство визнає необхідність зміни в напрямку своєї діяльності, у виробничій, організаційної структурах, структурі капіталу. Найголовнішим результатом реструктуризації підприємства є перетворення його з нежиттєздатного і збиткового в життєздатне, підприємство, тобто платоспроможне, рентабельне і ліквідне. У цій ситуації життєздатність оцінюється як здатність до виживання в умовах ринкової економіки.

    Методологія підготовки плану реструктуризації та контролю за його реалізацією.

    Ця методологія описує базовий системний підхід, який може використовуватися будь-яким підприємством. Цей системний підхід до методології грунтується на включенні в план реструктуризації шести чітко виражених етапів. Ці шість етапів, під назвою «SHORTS», яке складається з перших літер назв відповідних етапів англійською мовою, є наступними:

    S - згода на здійснення реструктуризації - періоду бездіяльності (Standstill Period);

    H - проведення історичного аналізу фінансової і виробничої діяльності - діагностика (Historical financial & Business performance Analysis - diagnostic);

    O - прийняття рішення про проведення заходів з реструктуризації виробничої діяльності та здійсненні плану реструктуризації (Operational Restructuring actions and Plan);

    R - розробка плану фінансової реструктуризації (Restructuring of the Financial Position);

    T - заходи щодо реалізації плану та контролю за його реалізацією (Implementation & Monitoring Arrangements);

    S - узагальнення та подання плану реструктуризації (Summary and presentation of the Plan) [14, стор 108].

    Етап 1 - Період бездіяльності

    Метою цього етапу є проведення у вигляді «швидкого сканування» для оцінки здатності підприємства вижити протягом періоду, потрібного для підготовки і проведення переговорів щодо плану реструктуризації. Цей період часу використовується керівництвом підприємства для проведення оцінки компанії і демонстрації того, як підприємство буде продовжувати свої короткострокові операції, поки буде розроблятися план реструктуризації.

    Етап 2 - Аналіз діяльності підприємства за попередні періоди - діагностика підприємства

    Діагностика підприємства проводиться з метою:

    • вироблення розуміння діяльності підприємства протягом кількох останніх років;

    • вироблення розуміння фінансового стану підприємства в попередній період;

    • визначення причин поточного стану підприємства;

    • розробки рекомендацій щодо стратегії просування вперед.

    Методологія проведення діагностики підприємства

    1. Проведення ретроспективного аналізу фінансового стану, який включає:

      • докладне вивчення доходів і витрат, прогноз руху грошових коштів;

      • проведення аудиту відповідності показників звітності з даними бухгалтерського обліку;

      • докладний аналіз бухгалтерських балансів за минулі періоди;

      • первинне визначення ймовірних проблемних областей в діяльності підприємства;

      • з'ясування позиції основних кредиторів;

      • докладний аналіз (за останні 3-5 років) звіту підприємства про прибутки та збитки;

      • докладний аналіз (за останні 3-5 років) активів і зобов'язань;

      • аналіз рівня заборгованості основним кредиторам за останні 3-5 років;

      • аналіз фінансової звітності (бажано перевіреної аудиторами);

      • аналіз платоспроможності, ліквідності та рентабельності.

    2. Проведення аналізу виробничої діяльності

    План реструктуризації повинен містити системний аналіз основних виробничих функцій підприємства для здійснення успішної підприємницької діяльності. Ці функції називаються основними напрямками діяльності, пов'язаними з досягненням результатів, і включають: реалізацію, маркетинг, фінанси, постачання, виробництво, менеджмент і організація праці, управління якістю, управлінські інформаційні системи. Будь-який план, який не передбачав комплексний, ретельний і системний аналіз всіх цих восьми основних функцій діяльності, не може вважатися адекватним планом у сенсі його масштабів або повноти охоплення.

    3. Складання списку виявлених фактів за результатами діагностики та формулювання висновків щодо життєздатності підприємства

    Виявлені факти являють собою те, що з'ясовано або виявлено в процесі вивчення чи перевірки підприємства. Виявлені факти можуть бути у формі цифр, подій або опису існуючого положення / дії. Прикладами фактів можуть бути такі.

    1. Неадекватність системи фінансового контролю, коли діяльність компанії призводить до виснаження грошових коштів шляхом зниження норми прибутку і збільшення витрат.

    2. Постійне надмірне завищення прогнозів рівня попиту поглинає дедалі більші суми оборотних коштів і викачує з компанії грошові кошти, в яких вона гостро потребує.

    3. Компанія не має розробленої стратегії маркетингу.

    4. Виробничі потужності та обладнання не адекватні для ефективного виробництва. Потрібні значні капітальні вкладення для досягнення необхідного рівня ефективності.

    5. Управлінський контроль і управлінська інформація знаходяться на недостатньому рівні і не мають належної спрямованості.

    План реструктуризації повинен містити список основних фактів, виявлених в ході проведення діагностики.

    Висновок - це остаточне судження, отримане в результаті підсумовування виявлених фактів. Висновок повинен бути логічним, зв'язаним з фактами і чітко сформульованим. На підставі висновку виникає рішення про можливість реструктуризації підприємства або про перехід до банкрутства. Якщо робиться висновок про те, що підприємство не має майбутнього у тому вигляді, в якому воно існує, тоді наступним кроком буде опис дій з реструктуризації і результатів, очікуваних від цих дій.

    4. Виявлення причин неплатоспроможності

    Будь-який план реструктуризації повинен чітко і однозначно формулювати вирішальні чинники, які призвели до поточної неплатоспроможності. План реструктуризації повинен пояснювати, яким чином керівництво підприємства пропонує: подолати недоліки, нейтралізувати їх, обійти їх.

    Етап 3 - Розробка відповідних заходів з реструктуризації

    План реструктуризації повинен бути чітко сформульованим і пропонувати конкретні заходи. Ці заходи повинні бути чітко ув'язані з досягненням конкретних цілей по відновленню платоспроможності. План реструктуризації повинен містити заходи, які повинні привести до:

    • раціоналізації та консолідації існуючих активів та використовуваних методів роботи;

    • реорганізації на підприємстві структур / процесів / систем і т.д.;

    • планом розвитку та інноваційному підходу для майбутнього зростання і підвищення рентабельності.

    Хоча кожен з цих компонентів існує окремо, вони взаємопов'язані і взаємозалежні, що сприяє спільної інтеграції та єдності. Здійснення заходів в одній області без змін в інших призведе до того, що нічого не буде досягнуто.

    Раціоналізація і консолідація

    Це означає проведення заходів, систематично дозволяють стратегічні проблеми підприємства, виявлені під час етапу діагностики у виробничій і фінансовій діяльності, в управлінні та організації праці, маркетингу, виробничому процесі і реалізації продукції. Таким чином, здійснюється всілякий комплекс заходів для виправлення поточного стану підприємства, а саме:

    • ліквідацію марнотратства;

    • підвищення ефективності виробництва;

    • підвищення продуктивності, тобто ефективне використання наявних ресурсів;

    • цільове витрачання коштів, тобто підвищення в цілому рівня прибутковості;

    • найбільш ефективне використання наявних активів, тобто максимізація доходів;

    • Виділення в самостійні структури не основних або проблемних видів діяльності та підрозділів.

    Реорганізація та реструктуризація

    Реорганізація - це перетворення, перебудова організаційної структури та управління підприємством, компанією, при збереженні основних середовищ, виробничого потенціалу підприємства.

    Належним чином підготовлений план реструктуризації чітко визначає і пояснює пропоновані зміни. Він повинен показувати, як будуть ліквідуватися виявлені недоліки. Якщо він цього не робить, тоді можна припустити, що старі методи, процеси і звички продовжують існувати. А це не є позитивним показником. Результати роботи можуть бути досягнуті за допомогою комбінації тактичних прийомів:

    • зміни функціональних обов'язків і схеми підлеглості і підзвітності;

    • виділення центрів відповідальності;

    • зміна в організаційній структурі;

    • реорганізація виробництва процесів та існуючої практики;

    • більш дисциплінованого підходу до організації праці;

    • реструктуризація кредиторської та дебіторської заборгованості.

    План розвитку та інноваційний підхід

    Цей компонент має містити чітке визначення, оцінку і вибір передбачуваної стратегії зростання компанії. Наявність двох попередніх компонентів недостатньо. Компанія повинна планувати свій розвиток, у противному випадку вона буде перебувати просто у стані стагнації. Стагнація це економічна ситуація в країні, що відображає призупинення зростання або падіння обсягу виробництва при скороченні чисельності працюючих (зростання безробіття).

    Інноваційний підхід означає розробку більш нових і кращих способів роботи, а не просто виробництво інших, більш кращих продуктів. Тут маються на увазі інші підходи (до клієнтів, витрат, якості, конкуренції і самої підприємницької діяльності):

    • інша поведінка керівництва;

    • нові способи управління підприємством в існуючих умовах і на існуючих ринках;

    • інші способи спільної роботи, які передбачають обмін інформацією та ідеями;

    • колективний аналіз і спільне обговорення результатів діяльності, спільна відповідальність за реалізацію планів і досягнення цілей.

    Саме ці поведінкові інновації дозволять:

    1. переконати кредиторів у тому, що у відповідь на їх зговірливість відносно боргів підприємство буде в майбутньому управлятися іншим чином, відмінним від того, як це відбувалося в минулому;

    2. зробити підприємство більш привабливим для потенційних покупців;

    3. придбати репутацію надійного контрагента.

    Етап 4 - Розробка плану фінансової реструктуризації

    Метою цього етапу є встановлення можливості реструктуризації схеми фінансування (капітал, кредити та інші зобов'язання) з тим, щоб прибутковість в результаті перебудованої виробничої діяльності могла обслуговувати реструктуровані борги підприємства. План реструктуризації повинен включати наступне:

    1. аналіз фінансової звітності з метою розуміння фінансової структури підприємства і його основних кредиторів, а також уразливих точок;

    2. надходження коштів від реалізації активів і розрахунок потенційних квот кредиторів;

    3. розробку прогнозів по надходженнях / видатках / рентабельності і руху грошових коштів на основі відомого / розрахункового і реального рівня попиту;

    4. підготовку проекту плану реструктуризації фінансових зобов'язань;

    5. списання боргів;

    6. будь-які нові вливання грошових коштів шляхом внесків в акціонерний капітал звичайних кредиторів;

    7. розгляд переваг ліквідації підприємства.

    Логічне обгрунтування будь-якого плану реструктуризації має полягати в тому, що у всіх сторін є більше шансів на повернення своїх коштів, у разі, якщо підприємство залишиться існувати, ніж, якщо воно буде ліквідовано. Отже, можна припустити, що запропоновані зміни призведуть до платоспроможності, рентабельності та ліквідності. При типовому сценарії підприємство перебуває в такому положенні, що, якщо воно буде ліквідовано, то воно не зможе повністю погасити свої борги всім кредиторам. У ситуації, коли кредитори не можуть повністю отримати свої кошти при ліквідації, акціонери не отримують нічого. Вони повинні взяти на себе найбільшу частину втрати капіталу згідно з планом реструктуризації, але якщо від них вимагається внесення нових коштів у капітал, то очікуваний дохід на ці нові інвестиції повинен бути обгрунтованим.

    Обмін боргів на акціонерний капітал

    Це сама часто застосовується форма поліпшення фінансового становища стикається з проблемами неспроможності підприємства. Підприємство в рамках реалізації плану реструктуризації пропонує конверсію (зміна структури продукції, що випускається) боргів в акціонерний капітал. При обміні кредитор відмовляється від повернення суми, вкладеної в капітал і структурних виплат відсотків на акції, які можуть звертатися чи не звертатися на ринку. Навіщо ж кредитор погоджується з такою пропозицією, коли воно виглядає як приносить йому збиток? Відповідь пов'язаний з перспективою розвитку реструктурованого підприємства в майбутньому і можливістю успішної роботи підприємства в досить короткі терміни, що принесе кредиторам винагороду у вигляді виплати дивідендів або підвищення вартості акцій, отриманих в обмін на борги. Обмін боргів на капітал сприяє поліпшенню фінансового становища підприємства, оскільки покращується співвідношення позикових і власних коштів, крім цього знижуються витрати на виплату відсотків, що сприяє збільшенню ефективності обігу грошових коштів. При реструктуризації підприємства зазвичай вимагають, щоб кредитори йшли на значні поступки всілякого роду, що в результаті може призвести до різних наслідків при розподілі коштів боржника. Реструктуризація відбивається не тільки на вартості підприємства, але і на стані окремих кредиторів.

    Етап 5 - Заходи з реалізації плану та контроль за його реалізацією

    Дуже важливо мати реалістичну і здійсниму програму реалізації плану. Немає сенсу витрачати кілька місяців на підготовку плану реструктуризації, якщо група менеджерів не має навичок і професійної підготовки частка успішної реалізації плану виробничої та фінансової реструктуризації.

    Мета програми реалізації полягає в наступному:

    • визначення реалізованих заходів, пріоритетів та послідовності їх реалізації;

    • визначення складу основних керівників, відповідальних за виконання різних аспектів плану реструктуризації, і який орган буде відповідати за контроль у ході реалізації плану;

    • як враховувати побажання нових акціонерів

    Етап 6 - Короткий узагальнення плану реструктуризації

    Його мета полягає в тому, щоб сформулювати взаємопов'язаний, комплексний і структурний підхід до пропозицій з оздоровлення підприємства. Він повинен бути зрозумілий для будь-якого непідготовленого кредитора. Для того щоб план реструктуризації був комплексним, його необхідно оцінити за наступними 4 критеріями: зміст, структура, уявлення, здійсненність.

    Що стосується його змісту, то він повинен давати короткий опис історії діяльності підприємства. Це можна представити на одній сторінці, коротко виклавши інформацію по 3 основних пунктів, що показує результати фінансової діяльності: платоспроможність, рентабельність, рух грошових коштів.

    Потім зміст плану має перейти до короткого викладу поточного становища. Висновок про життєздатність підприємства в цілому чи інші висновки повинні даватися разом зі способами вирішення основних питань його реструктуризації. Якщо робиться пропозиція про оздоровлення підприємства, тоді план повинен містити заходи щодо відновлення його платоспроможності з переліком цілей, які повинні бути досягнуті в ході його оздоровлення по кожному заходу, запропонованого стосовно всіх основних напрямків діяльності. І потрібен план реалізації цих заходів. Він повинен містити реалізовані заходи, відповідальних осіб за їх реалізацію і строки реалізації [14, стор 110].

    Фінансове становище будь-якого підприємства визначається насамперед станом його оборотних коштів. Тому велике значення має вдосконалення управління ними, що включає поліпшення їх планування, обліку, використання. Раціональне та економне використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3 / 4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалення організації виробництва і праці.

    При розгляді фінансового аналізу використання оборотних активів підприємства ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» був зроблений висновок про те, що даному підприємству необхідно проводити заходи щодо поліпшення фінансового стану, основними з яких є зменшення дебіторської заборгованості та прискорення оборотності оборотних активів.

    Висновок

    Завдання ефективного управління оборотними активами для підприємств найбільш актуальна в сучасній економіки, оскільки стан та ефективність використання оборотних активів - одне з головних умов успішної діяльності підприємства, що зумовлює фінансовий стан і стійкість його положення на ринку. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови організації оборотних активів. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних активів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему їх використання.

    Управління оборотними активами виключно важливо у вирішенні ключової проблеми фінансового стану підприємств: досягнення оптимального співвідношення між зростанням рентабельності виробництва (максимізацією прибутку на вкладений капітал) і забезпечення стійкої платоспроможності, яка є зовнішнім проявом фінансової стійкості організації. Виключно важливі також забезпеченість запасів і витрат організації (підприємства) джерелами їх формування і підтримання раціонального співвідношення між власним оборотним капіталом і позиковими ресурсами, що направляються на поповнення оборотних активів.

    Особливою актуальністю і практичною значимістю для підприємств є завдання щодо найбільш ефективного використання оборотних активів. Це і вплинуло на вибір теми дипломної роботи.

    Досліджуючи оборотні кошти, не можна не торкнутися аналіз оборотних коштів будь-якого підприємства. При розгляді фінансового аналізу використання оборотних активів підприємства ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» були зроблені наступні висновки:

    1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕК-Трансервіс» є юридичною особою і здійснює свою діяльність на підставі Статуту та діючого законодавства Російської Федерації.

    Основними видами діяльності Товариства є:

    - Організація та здійснення перевезення вантажів залізничним, автомобільним, водним, повітряним та іншими видами транспорту;

    - Надання транспортно-експедиційних послуг;

    - Надання вантажно-розвантажувальних послуг.

    2. Динаміка реалізації послуг, що надаються з кожним роком зростає майже на 1%, так само збільшуються показники фондовіддачі в 7,5 разів, чисельності персоналу та розмір фонду оплати праці в 2 рази, середньої заробітної плати співробітників у 1 раз. Зменшення спостерігається за показниками вартості основних фондів на 691 595 тис. руб. і в одержання прибутку на кожного працівника на 349,4 тис. руб. Загалом підприємство розвивається стабільно і основні економічні показники ростуть з кожним роком, це говорить про його фінансової стабільності, підвищенню рентабельності і досягненню поставленої мети, тобто отримання прибутку.

    3. У структурі оборотних коштів відбулося збільшення питомої ваги за запасами і витратами (на 1,14% в 2008 році), податку на додану вартість (на 0,03% в 2008 році) і грошових коштів (на 21,29% в 2008 році) і разюча зменшення з дебіторської заборгованості (на 22,46% в 2008 році). Дебіторська заборгованість становлять більшу частину оборотних активів, на кінець 2008 року склала 73,98%, це негативна тенденція, що показує, що підприємство не зможе нормально працювати, поки не отримає хоча б половину своєї заборгованості.

    4. З обственного оборотних коштів у 2006 році - 527 141 тис. руб., У 2007 році - 452 083 тис. руб. і в 2008 році - 464 689 тис. руб. У зв'язку зі зменшенням суми власних оборотних коштів можна судити про недостатній забезпеченості оборотними активами в 2007 році, на це може впливати зменшення обсягів робіт чи інші фактори. Оскільки зменшення не значна судити по даному показнику про стан оборотних активів не коректно, для цього на другому етапі аналізуємо оцінку факторів, що впливають на рівень СОС.

    5. Коефіцієнт забезпеченості ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» СОС в 2006 році склав 0,55, в 2007 році та 2008 році за 0,51. Значення даного коефіцієнта за даними підприємства більше 0,1, отже структура балансу визнана задовільною, а підприємство платоспроможним. Коефіцієнт забезпеченості запасів у середньому за три роки становить 23,05. Значення цього показника досить далеко від нормативного, що показує на повне формування запасів з власних джерел підприємства. Коефіцієнт маневреності в середньому дорівнює 0,29, це означає, що тільки 1 / 4 частиною власних оборотних коштів можна відносно вільно маневрувати і показує на невелику стійкість оборотних активів.

    6. Роблячи висновки по тривалості перебування оборотних коштів в обороті протягом трьох років можна відзначити, що тривалість одного повного обороту складає в середньому 406 днів і за один рік не встигає проходити повного обороту, але в 2008 році ситуація поліпшується і один оборот становить 329 днів , на кожен 1 рубль вкладений в оборотні активи підприємство отримує в середньому 0,91 рубля чистої виручки, а на кожен 1 карбованець реалізованої продукції приходиться 1,13 рублів оборотних коштів.

    7. За підсумками аналізу складу і структури дебіторської заборгованості можна відзначити, що заборгованість до кінця 2008 року скорочується майже на 30%, найбільшу частину займає заборгованість постачальників і підрядників, найменшу - інших дебіторів. Це показує, що у ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс" ведеться правильна політика з регулювання дебіторської заборгованості, нарощування темпу реалізації послуг і обачною кредитної політики.

    8. Давність дебіторської заборгованості не перевищують одного місяця з дня відвантаження товару і в 2006 році становить 97,1%, в 2007 році - 94,0% і в 2008 році - 95,4. Однак, слід звернути увагу на те, що існує заборгованість, за якою строк погашення перевищує 90 днів і більше, до того ж в 2008 році вона збільшується до 1,6%. Робота з даними організаціями-боржниками повинна бути біліше ретельною. Одним з варіантів щодо справляння борг може бути звернення до господарського суду.

    9. Темпи приросту оборотності дебіторської заборгованості з кожним роком скорочується і у відношення 2007 року до 2006 року становить 92,2%, а у відношення 2008 року до 2006 році - 55,9%. Також зменшуються темпи приросту періоду погашення і частки дебіторської заборгованості і складають 79,4% і 84,6% відповідно у відношення 2008 року до 2006 році. Відзначимо, що оборотність дебіторської заборгованості значно нижча, в середньому 1,06 разу на рік, що становить 340 днів. Це говорить про те, що фінансовий стан покупців не дуже сприятливий, є ризик їх різкого погіршення платоспроможності і банкрутства.

    10. За 2008 рік на підприємство було зекономлено 214 тис. руб. оборотних коштів, що показує на ефективність використання оборотних активів, зменшення витрат на послуги, що надаються, економію запасів. Рентабельність оборотних активів становить 14,9%, отже оборотні кошти не рентабельні, це обгрунтовується тим, що велику частину оборотних активів ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» становить дебіторська заборгованість і слід розробити підприємству шляхи вирішення її зменшення.

    11. Пропонується підприємству подати позовну заяву до суду про стягнення боргів з покупців, які прострочили терміни погашення платежів. У підсумку за даними розрахунку буде зекономлено 16 528 тис. руб. дебіторської заборгованості. Також пропонується запровадити систему нормування оборотних активів. Для цього буде потрібно розрахувати нормативи оборотних коштів, протестувати правильність отриманих результатів та автоматизувати процедури коригування і контролю встановлених норм.

    12. Сума створюваного резерву приймається рівною 7 752,50 тис. руб. і включається до складу позареалізаційних витрат. Резерв по сумнівних боргах може бути використаний організацією лише на покриття збитків від безнадійних боргів, визнаних такими в порядку, встановленому цією статтею.

    13. При розгляді фінансового аналізу використання оборотних активів підприємства ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс» був зроблений висновок про те, що даному підприємству необхідно проводити заходи щодо поліпшення фінансового стану, основними з яких є зменшення дебіторської заборгованості та прискорення оборотності оборотних активів.

    Список використаної літератури

    1. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації (затв. наказом Мінфіну РФ від 29 липня 1998 р. № 34н) (з ізм. Від 30 грудня 1999, 24 березня 2000 р., 18 вересня 2006 р.) [ Текст] / / Довідкова правова система «Гарант».

    2. Висоцький, Д.А. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості [Текст] / / Бухгалтерський облік. - 2004. - № 12. - С. 36-37.

    3. Длусская В.В. Планування потреби в оборотних коштах підприємств деревообробної промисловості [Текст] / / Планово-економічний відділ-2007 .- № 6.

    4. Єфімова О.В. Аналіз оборотності засобів комерційного підприємства [Текст] / / Бухгалтерський облік. - 2006. - № 10. - С. 35-41.

    5. Єфімова О.В. Аналіз оборотності поточних активів [Текст] / / Бухгалтерський облік. - 2005. - № 11. - С. 9-14.

    6. Єфімова О.В. Оборотні активи організації та їх аналіз [Текст] / / Бухгалтерський облік. - 2004. - № 19. - С. 72-77.

    7. Козлов Н.В. Аналіз і прогнозування оборотних коштів підприємства в умовах переходу до ринку [Текст] / / Проблеми прогнозування. - 2005. - № 4. - С. 12-14.

    8. Кричевський Н.А. Як поліпшити фінансовий стан підприємства [Текст] / / Бухгалтерський облік. - 2004. - № 4. - С. 53-54.

    9. Нікольська Е.С. Аналіз оборотних (поточних) активів та їх оборотності [Текст] / / Поліграфія. - 2003. - № 5. - С. 22-25.

    10. Новодворський В.Д. Про становище «Фінансова звітність підприємств» [Текст] / / Бухгалтерська звітність. - 2004. - № 7. - С. 8-9.

    1. Практичні висновки за результатами аналізу фінансових показників [Текст] / / «Корпоративні фінанси» - № 10 - 2006 р.

    2. Чорба, П.М. До питання про трактування сутності оборотних коштів [Текст] / П.М. Чорба, А.А. Гулько / / Фінанси. - 2004. - № 7. - С. 53.

    3. Яхрушева К.А. Порядок формування резерву по сумнівних боргах [Текст] / / Довідник економіста. - 2004. - № 8. - С. 11-12.

    4. Абрютина М.С., Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства [Текст] / Навчально-практичний посібник. - М.: Изд-во «Справа і Сервіс». - 2006 р.

    5. Аналіз господарської діяльності: навч. для вузів [Текст] / В.А. Белоборо-дова. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 352 с.

    6. Аналіз господарської діяльності підприємства [Текст] / Под ред. Єрмолович. - Мінськ: Інтерпрессервіс. - 2007 р.

    7. Балабанов. І.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта [Текст] / І.Т. Балабанов. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 112 с.

    8. Бланк. І.А. Основи фінансового менеджменту [Текст] / І.А. Бланк. - К.: «Ніка центр», 2004. - 426 с.

    9. Бланк. І.А. Управління активами і капіталом підприємства [Текст] / І.А. Бланк. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2004. - 448 с.

    10. Грузинів В.П. Економіка підприємства. Підручник для вузів [Текст] / Под ред. проф. В.П. Грузінова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1999. - 535 с.

    11. Ковальов А.І. Аналіз фінансового стану підприємства / А.І. Ковальов. В.П. Привалов. - Вид. 2-е, доп. і перераб. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2005. - С. 192.

    12. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності [Текст] / В.В. Ковальов. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 432 с.

    13. Овсійчук М.Ф. Фінансовий менеджмент. Методи інвестування капіталу [Текст] / М.Ф. Овсійчук, Л.Б. Сидельникова. - М.: Юрайт: Буквиця, 2004. -103 С.

    14. Поляк Г.Б. Фінансовий менеджмент: підручник [Текст] / Г.Б. Поляк - М.: МО РФ, 2009. - 608 с.

    15. Сайфулін А.Д. Фінанси підприємств: навч. посібник [Текст] / Р.С. Сайфулін, А.Д. Шеремет - М.: ИНФРА-М, 1999. - 343 с.

    16. Самсонов Н.Ф., Баранникова Н.П. Фінансовий менеджмент [Текст] - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999. - 495 с.

    17. Селезньова М.М. Фінансовий аналіз: навч. посібник [Текст] / М.М. Селезньова, А.Ф. Іонова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 479 с.

    18. Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент теорія і практика [Текст] / Є.С. Стоянова - М.: МО РФ, 2008. - 656 с.

    19. Фінанси підприємств: Підручник для вузів з економічних спеціальностей [Текст] / Колчина Н.В., Поляк Г.Б. та ін Под ред. Н.В. Колчин. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 447 с.

    20. Аналітичні записки до звіту про виконання бізнес-плану за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    21. Бухгалтерські баланси за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    22. Методика роботи програми FinAnalisBoss

    23. Звіти про операційні та адміністративних витратах за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    24. Оборотно-сальдові відомості по рахунку 60.02 за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    25. Оборотно-сальдові відомості по рахунку 62.01 за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    26. Оборотно-сальдові відомості по рахунку 71.1 за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    27. Положення про облікову політику ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    28. Статут ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    29. Форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2006-2008 рр.. ТОВ «НОВАТЕК - Трансервіс»

    30. Аналіз фінансового стану компанії: основні положення методики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.alt-invest.ru/library/finanalysis/finmethod/art113.htm

    31. Гаген А. Управління оборотними активами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.financial-lawyer.ru/newsbox/141-528131.html

    32. Литовських А.М. Фінансовий менеджмент [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.aup.ru/books/m68/5.htm

    33. Максимов О., Воронов К. Фінансовий аналіз. Деякі положення методики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vmgroup.ru/publications/public13.htm

    34. Оборотні кошти підприємства. Довідник економіста - № 3 - 2005 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.profiz.ru/se/3_2005/978/

    35. Основні підходи до проведення аналізу фінансового стану підприємства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gaap.ru/biblio/corpfin/analyst/040.asp

    36. Паронян А.С., Іванченкова Т.І. Управління оборотними активами в організації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.finman.ru/articles/2004/5/3279.html

    37. Щелгачев А., Красовський О., Куршін А. Впровадження системи управління оборотними активами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.iteam.ru/publications/finances/section_30/article_2908/

    Посилання (links):
  • http://www.financial-lawyer.ru/newsbox/141-528131.html
  • http://www.vmgroup.ru/publications/public13.htm
  • http://www.profiz.ru/se/3_2005/978/
  • http://www.finman.ru/articles/2004/5/3279.html
    Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Фінанси, гроші і податки | Диплом
    452.3кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Аналіз оборотності оборотних активів і виявлення резервів ефективності їх використання
    Організація обліку оборотних матеріальних активів оцінка ефективності їх використання
    Аналіз оборотних активів
    Бухгалтерський облік і аналіз оборотних активів організації
    Аналіз оборотності оборотних активів підприємства як один з ел
    Аналіз складу структури динаміки оборотних активів та оцінка їх оборотності
    Аналіз оборотності оборотних активів підприємства як один з елементів аналізу платоспроможності
    Аналіз производственнохозяйственной діяльності та ефективності використання оборотних коштів
    Аналіз виробничо господарської діяльності та ефективності використання оборотних коштів
  • © Усі права захищені
    написати до нас
    Рейтинг@Mail.ru