Фінансове планування на підприємствах промисловості в перехідній економіці

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Білоруський державний університет
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
на тему:
«ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПРОМИСЛОВОСТІ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ»
Мінськ, 2008

Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних систем:
1) перспективне (довгострокове) фінансове планування;
2) поточне;
3) оперативне планування фінансової діяльності.
Усі системи фінансового планування взаємопов'язані і реалізуються у певній послідовності. Первісним вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки і доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів по основних аспектах фінансової діяльності підприємства. Розглянемо реалізацію цих систем в практиці роботи вітчизняних підприємств промисловості.
1) Перспективне фінансове планування здійснюється в руслі бізнес-планування. В умовах перехідної економіки Республіки Білорусь його реалізацію вкрай утруднена внаслідок непередбачуваності впливу факторів зовнішнього середовища. Тому, як правило, граничний термін, на який складаються бізнес-плани підприємств, що не перевищує 1 року. Фінансовий план узагальнює матеріали попередніх розділів бізнес-плану, прогнозує на майбутній період величини джерел надходжень доходів, сум витрат та відрахувань, кінцеві результати.
У Республіці Білорусь основними нормативними документами, регулюючими процеси складання бізнес-планів на підприємствах промисловості, є:
Рекомендації з розробки бізнес-планів інвестиційних проектів, затверджені наказом Міністерства економіки Республіки Білорусь № 25 від 31.03.1999г. Показники фінансового плану відображаються в розділах "Інвестиційний план" (розрахунок потреби в чистому оборотному капіталі, погашення боргових зобов'язань, джерела фінансування проекту),
"Прогнозування фінансово-господарської діяльності" (розрахунок чистого прибутку від реалізації проекту, потоку грошових коштів по підприємству, проектно-балансової відомості), "Показники ефективності проекту" (розрахунки чистого потоку готівки від реалізації проекту, окупності державної підтримки, валютної окупності, показники рентабельності , фінансової стійкості, оборотності, ліквідності).
Дані рекомендації досить глибоко опрацьовані і охоплюють всі ключові параметри, що характеризують діяльність підприємства і зовнішнє оточення, що дає можливість скласти обгрунтований фінансовий план реалізації проекту. Тим не менш необхідно відзначити ряд зауважень, які на практиці призводять до певних труднощів.
Відсутні єдині підходи до відображення в русі грошових потоків сплати податку на додану вартість заліковим методом, введеним вже після затвердження рекомендацій. У практичній діяльності це призводить до певних розбіжностей.
Ряд розробників проектів нарахований ПДВ на реалізовану продукцію відображають у відтоку грошових коштів, хоча реально в бюджет повинна сплачуватися різниця між ПДВ нарахованих і сплачених постачальникам. Тоді виникає питання: як діяти у разі, якщо ПДВ до бюджету переплачено, тобто суми сплаченого ПДВ перевищують суми нарахованого.
Дійсність показує, що повернути переплачені суми з бюджету неможливо. У такому випадку в одних проектах суми переплати зачитуються замість інших податків, в інших - відносяться до заліку на наступний період. Обидва варіанти по-різному впливають на кінцеве сальдо грошового потоку і відповідно різними виходять результати після дисконтування.
При розрахунку потреби в чистому оборотному капіталі виникають складності з визначенням мінімального залишку грошових коштів. Західні моделі (Баумоля, Міллера - Ора) містять ряд теоретичних припущень і в наших умовах малопріменіми. Тому в деяких проектах цю статтю поточних активів опускають, мотивуючи тим, що грошові кошти відносяться до ненормованим активів.
Не враховується можливість реінвестування на фінансовому ринку отриманих в результаті реалізації проекту грошових коштів.
Проблемою є вибір та обгрунтування ставки дисконтування, особливо для проектів, оцінених в національній валюті. Відповідно до рекомендацій, ставка дисконтування приймається на рівні ставки рефінансування Національного банку або фактичної ставки відсотка за довгостроковими кредитами банку.
У необхідних випадках може враховуватися надбавка за ризик, яка додається до ставки дисконтування для безризикових вкладень. Однак та кой підхід може не відображати інтересів підприємства. Разом з тим це породжує і певний суб'єктивізм у розробників проектів, які норою самі чітко не уявляють економічний зміст цього показника.
Крім того, на наш погляд, всі розрахунки, що стосуються фінансової частини проекту, з різних розділів необхідно об'єднати для зручності сприйняття в єдиний розділ "Фінансовий план".
Галузеві рекомендації з розробки бізнес-планів організацій, затверджені наказом Міністерства промисловості Республіки Білорусь від 02.10.2002г. Фінансовий план тут включає баланс доходів і витрат, розрахунок чистого прибутку від реалізації продукції і напрямів її використання, розрахунок потоку грошових коштів по підприємству.
Головний недолік цих рекомендацій, на наш погляд, - пріоритет вимог, орієнтованих на виробничі показники, що характеризують обсяги випуску, економію витрат, проведення заходів науково-технічного характеру і т.д. Недостатньо уваги приділено стратегії маркетингу, збуту, ціновій політиці.
На практиці це означає, що підприємства прагнуть будь-якими шляхами виконати завдання за обсягами виробництва, які, як правило, випереджають обсяги реалізації.
У результаті це приводить до затоварювання складів, зростання заборгованості, відсутності грошових коштів на рахунках, залученню додаткових кредитів, і загального погіршення фінансового стану.
При визначенні ряду показників виникають розбіжності з їх інтерпретації в зв'язку з тим, що вони на підприємствах ніколи не планувалися, не враховувалися і будь-яких роз'яснень із цього приводу в рекомендаціях не міститься.
Крім того, фінансовий розділ рекомендацій не містить прогнозного балансу підприємства. У зв'язку з цим не представляється можливим побачити зміни у фінансовому стані підприємства в результаті реалізації наміченого бізнес-плану.
Як правило, бізнес-плани розробляються в міру необхідності - в разі можливості одержання державної підтримки, пільгового фінансування, реалізації різних програм, для надання на розгляд у вищі організації. Всі вони мають різні формати, переслідують різні цілі.
Регулярного бізнес-планування на підприємствах не проводиться. Тому всі закладені в бізнес-план показники розраховуються наспіх, не взаємопов'язані, націлені на те, щоб "прикрасити" бажані результати. У результаті фінансовий план відображає всі помилки, які закладаються в попередніх розділах і, природно, не реальний для виконання.
Але, мабуть, основною проблемою, характерною для більшості підприємств, є те, що бізнес-плани розробляються для зовнішніх користувачів, а не для внутрішнього застосування і на практиці не реалізуються.
Не прогнозуються кількісні параметри, що характеризують стан зовнішнього середовища; не прораховуються альтернативні варіанти; не проводиться план-факт аналіз ні на самих підприємствах, ні у вищестоящих організаціях; відсутній контроль за виконанням намічених показників. Фактично бізнес-план являє собою мрії про можливе майбутньому фінансовому благополуччі і створюється для "галочки". Відповідно і перспективний фінансовий план не несе в собі ніякої інформаційної навантаження в управлінні.
2) Система поточного планування фінансової діяльності базується на розробленій фінансової стратегії і фінансової політики по окремих аспектах фінансової діяльності.
Воно полягає в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на майбутній період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, обумовити структуру його активів і капіталу на кінець планованого періоду. Поточні плани фінансової діяльності в країнах зі стабільною економікою розробляються на майбутній рік з розбивкою по кварталах.
У дореформений період до поточного фінансового планування відносилося складання балансу доходів і витрат на рік, в якому відображалися плановані обсяги фінансових ресурсів та напрямки їх використання: прибуток, сплата податків з неї, отримання та погашення довгострокових кредитів та відсотків по них, приріст оборотних коштів, стійких пасивів, бюджетні асигнування, планові нагромадження.
В даний час вітчизняні підприємства практично не складають фінансові плани у такій формі. Крім того, складно визначити, де проходить межа між перспективним і поточним фінансовим плануванням. Можна сказати, що до поточного планування належить планування на квартал.
Квартальні плани складаються методом "від досягнутого" у попередньому періоді і враховують завдання, доведені Міністерством промисловості. Фінансові плани на квартал практично не розробляються, обмежуються лише приблизними прогнозом прибутку і рентабельності. Тому безпосередньо про поточний фінансовому плануванні говорити складно.
Сформована ситуація пояснюється тим, що складання фінансових планів на період більше 1 місяця не несе в собі ніякого управлінського сенсу, так як це і є той граничний термін, на який менеджмент підприємств намагається об'єктивно передбачати розвиток своєї організації. Якого-небудь нормативно-методичного забезпечення, що регламентує процес складання поточних фінансових планів, не існує.
3) Система оперативного планування фінансової діяльності полягає у розробці оперативних фінансових завдань і доведенні їх до виконавців.
Його мета - визначення руху грошових коштів на короткі відтинки часу, збалансування надходжень з витратами, забезпечення стійкого положення підприємства. Основними документами, які складаються в оперативному фінансовому плануванні, є платіжний календар та касовий план.
Платіжний календар відображає очікувані грошові доходи і витрати в плановому періоді з залишком (сальдо) на розрахунковому рахунку підприємства і служить засобом ранньої діагностики фінансового стану підприємства.
Касовий план - план руху готівки через касу підприємства, який забезпечує своєчасне отримання готівкових грошей в банку і ефективний контроль за їх використанням.
У практиці діяльності вітчизняних підприємств промисловості саме оперативні фінансові плани несуть певний управлінський сенс, детально опрацьовуються. Як правило, оперативний фінансовий план у повному форматі складається на 1 місяць і являє собою перелік статей грошових надходжень і виплат з підсумковим сальдо. Розробляється на основі даних про плановані обсяги випуску, реалізації, собівартості товарної продукції, стан заборгованості та термінів погашення по кредитах.
За основними статтями (виручка від реалізації, платежі постачальникам, бюджету, персоналу) можуть складатися тижневі плани. Їх розробка спирається на місячний план, фактичні дані виконання плану наростаючим підсумком з початку місяця і коригування відповідно до поточних заявками служб забезпечення.
Щодня на підставі даних про наявність коштів на рахунках, стані виставлених вимог служб підприємства, зовнішніх сторін плануються платежі, які повинні здійснюватися до кінця робочого дня.
Система оперативного фінансового планування є порівняно найбільш розвиненою на вітчизняних підприємствах в сучасних умовах. Пояснюється це нестабільністю факторів зовнішнього для підприємства середовища, внаслідок чого складно передбачити наслідки прийнятих управлінських рішень на тривалі проміжки часу, а також тією роллю, яка відведена фінансовим службам - оперативне забезпечення та маневрування грошовими коштами.
Тим не менш і їй притаманні недоліки попередніх систем. Знову ж показники оперативних фінансових планів складаються без врахування їх взаємозв'язку, глибокого фінансового аналізу діяльності підприємства за попередній період, деколи визначаються "на око". Багато факторів взагалі не враховуються. Проведений аналіз виконання плану, як правило, відображає відхилення фактичних даних від планових без виявлення причин їх утворення. Виходить, що, як і у випадку з бізнес-планами, складені оперативні фінансові плани підписуються керівництвом та так і залишаються "на папері".
На підставі викладеного можна зробити висновки про стан фінансового планування на вітчизняних підприємствах промисловості в сучасних умовах:
· Всі системи фінансового планування існують автономно, незалежно один від одного, не об'єднані в єдиний, послідовний контур планування. Системи найближчого горизонту планування не враховують дані, закладені в перспективних фінансових планах;
· Відсутність взаємозв'язку в плановані показники;
· Відсутні хоча б приблизні прогнози кількісних факторів зовнішнього середовища (інфляції, цін, процентних ставок, норм, тарифів);
· Не здійснюється розробка та оцінка альтернативних варіантів фінансових планів, аналізу чутливості планованих показників в залежності від можливих змін вхідних факторів;
· Відсутність взаємозв'язку, послідовності з іншими функціями управління фінансами (фінансовим аналізом, контролем);
· Наслідком є ​​необгрунтованість, нереальність виконання складених фінансових планів, їх практична непридатність.
· З викладеного випливає загальний висновок: фінансового планування як функції фінансового менеджменту, елементу фінансового механізму просто не існує в тому вигляді, який дозволив би розглядати її як активну складову системи управління підприємством.
· Об'єктивні причини відсутності якісного фінансового планування на підприємствах:
· Висока нестабільність зовнішнього середовища. Неможливість точно передбачити часто змінюються вимоги законодавства (зокрема податкового), макроекономічних параметрів призводять до втрати інтересу до планування з боку менеджменту підприємств. Тим не менш, як відзначають фахівці, потрібно і можна навчитися передбачати майбутнє фінансів організації в умовах непередбачуваності, удосконалюючи методи й інструменти прогнозування:
· Неефективні організаційні структури, відсутність сучасних автоматизованих систем управління, обліку;
· Відсутність фінансових можливостей у комерційних організацій для впровадження перспективних в наших умовах, перевірених практикою зарубіжних, російських компаній систем фінансового планування (бюджетування, контролінг).
Суб'єктивні причини:
· Дефіцит часу у зв'язку з тиском, пріоритетом поточних справ;
· Недостатня кваліфікація керуючих і службовців; відсутність нормативно-методичної бази;
· Думку про відсутність впливу планування на результати діяльності, переконаність в тому, що головний фактор успіху підприємства - підприємницький талант керівників, інтуїція;
· Особисті зв'язки у фінансово-банківській сфері, органах державного управління, з постачальниками.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Реферат
32.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансове планування на підприємствах
Фінансове планування на підприємствах
Фінансове планування на підприємствах 2
Фінансове планування в унітарних підприємствах
Фінансове планування на підприємствах Грошова система Росії Банкрутство
Реформування и в перехідній економіці України
Зарплата в перехідній економіці Росії
Проблема взаємозаліків у перехідній економіці
Проблеми приватизації та роздержавлення в перехідній економіці
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru