Фінансова стабільність підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Введення. 2
1. Фінансова стабільність підприємства - умова функціонування підприємства   4
1.1 Фінансова стабільність підприємств Республіки Білорусь. 4
1.2 Сутність і показники фінансового стану підприємства. 7
1.3 Показники та методи розрахунку платоспроможності підприємства. 10
2.Аналіз фінансового стану ТОВ «Медіс». 20
2.1 Характеристика підприємства. 20
2.2 Структура капіталу за джерелами фінансування. 23
2.3 Платоспроможність підприємства. 24
3. Шляхи підвищення фінансової стабільності підприємства. 26
3.1 Збільшення прибутковості господарської діяльності. 26
3.2 Підвищення рівня управління оборотним капіталом. 28
3.3 Удосконалення фінансової діяльності підприємства ................... 31
Висновок. 34
Список літератури .. 36


Введення

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне фінансове стані.
Фінансовий стан підприємства (ФСП) залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності
Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена ​​на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.
Метою даної роботи є вивчення фінансової стабільності підприємств в Республіці Білорусь, з'ясувати умови функціонування підприємств. В якості об'єкта, для вивчення фінансової стабільності в нашій країні було взято ТОВ «Медіс».

1. Фінансова стабільність підприємства - умова функціонування підприємства

1.1 Фінансова стабільність підприємств Республіки Білорусь

В даний час, в умовах значного поліпшення стану економіки, після тривалої кризи, досягнення і закріплення стабільності функціонування суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності є найбільш актуальною і важливою задачею.
Комітет з санації та банкрутства при Мінгосімущество Республіки Білорусь щоквартально протягом 3 років проводить моніторинг фінансового стану і платоспроможності більше 6 тис. державних підприємств. Аналіз їх фінансового стану показав, що чітко простежується тенденція до збільшення частки неплатоспроможних підприємств, на 1 листопада 2000 р. не мали власних оборотних коштів 21,5% підприємств від їх загальної кількості, то на 1 квітня 2001 року не мали власних оборотних коштів вже 30 % підприємств, в тому числі в промисловості - 34,2%. Забезпеченість власними обіговими коштами підприємств промисловості за рік зменшилася на третину.
Зростає кількість стійко неплатоспроможних організацій, що є формальною підставою для подачі заяви боржника або кредитора.
У групі великих і середніх підприємств з чисельністю понад 1000 чоловік частка неплатоспроможних зросла з 73% до 77%, а в їх числі частка стійко неплатоспроможних - з 76% до 88%. Частка потенційних банкрутів (тобто боржників, у яких власного ліквідного майна недостатньо, щоб розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями) коливається в цілому по неплатоспроможним державним комерційним організаціям від 3% до 5%.
У групі підприємств з чисельністю до 1000 чоловік частка потенційних банкрутів сягає 11%. Це якраз ті підприємства, якими реально цікавляться потенційні інвестори, оскільки відповідно до законодавства їх можна продати з боргами за 1 мінімальну заробітну плату.
Трирічний моніторинг показав, що підприємства "дрейфують", в основному, до неплатоспроможних, стійко неплатоспроможним - потенційним банкрутам. Зворотний рух також відзначено. Після застосування процедур судової санації продемонстрували свою ефективність ВАТ "Силікат" (м. Бобруйськ), ВАТ "Любанський КСМ", ДП "Домобудівний комбінат" Вітебської області, ВАТ "Могилевський регенеративних завод", ВАТ "Мінський завод опалювального устаткування" і ряд інших.
За останні 2,5 року господарськими судами Білорусі в рамках Закону "Про економічну неспроможність і банкрутство" від 1991 року розглянуто близько 420 справ про економічну неспроможність (банкрутство) комерційних організацій всіх організаційно-правових форм та форм власності.
З 12 лютого 2001 року, з дня вступу в силу нового закону про банкрутство, по 15 червня 2001 року в господарських судах Республіки Білорусь розглядаються справи про економічну неспроможність (банкрутство) по 85 підприємствам різних форм власності, в тому числі по 18 державним, а також що мають частку державної власності в статутному фонді, по 9 сільськогосподарськими організаціями (8 колгоспів і один радгосп), по 53 приватним підприємствам і т.д.
Для підтримки стабільності необхідно використовувати фінансову стратегію, тобто планування конкретних завдань і шляхів їх реалізації в процесі фінансово-економічної діяльності підприємства (фірми, організації). Можна виділити такі стратегічні цілі: удосконалення своєї продукції, зниження собівартості, досягнення ефективності виробництва при найменших витратах, забезпечення достатнього рівня рентабельності.
Проаналізувавши всі функціональні складові, можна зробити висновок, що в Республіки Білорусь, в умовах нестійкої фінансової стабільності, і не порожниною сформованої правової основи діяльності підприємств. Для досягнення і підтримки фінансової стабільності на підприємстві необхідно проведення постійного маркетингової роботи, керівництво підприємств, має володіючи певним набором знань, досвідом, а так само професійним чуттям.

1.2 Сутність і показники фінансового стану підприємства

Під фінансовим становищем або станом організації розуміють її здатність забезпечити процес господарської діяльності фінансовими ресурсами і можливість дотримання нормальних фінансових взаємовідносин з працівниками організації та іншими організаціями, банками, бюджетом і т. д.
Щоб охарактеризувати фінансовий стан підприємства, необхідно оцінити розміщення, склад і використання коштів (активів), а також стан джерел їх формування (пасивів) за належністю (власний або залучений капітал) і строками погашення зобов'язань (довгострокові і короткострокові). Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства статті балансу об'єднують в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). Таким чином, отримують агрегований баланс (табл. 1).
Під ліквідністю активів підприємства розуміють здатність їх перетворення в грошову форму.
Читання балансу по систематизованим групам агрегованого балансу ведеться з використанням методів горизонтального і вертикального аналізу.
Систематизовані групи агрегованого балансу
Таблиця 1
Актив
Пасив
Майно
Джерела майна
1.1. Іммобілізовані активи
1.1 Власний капітал
1.2. Мобільні, оборотні активи, в т. ч.:
1.2. Позиковий капітал, у т. ч.:
1.2.1. Запаси без товарів відвантажених, довгострокова дебіторська заборгованість
1.2.1. Довгострокові зобов'язання
1.2.2. Короткострокова дебіторська заборгованість, товари відвантажені, активні короткострокові позики (надані організаціям)
1.2.2. Короткострокові кредити і позики
1.2.3. Грошові кошти та цінні папери
1.2.3. Кредиторська заборгованість
Горизонтальний аналіз - це динамічний аналіз показників. Він дозволяє встановити їх абсолютні збільшення і темпи зростання.
Вертикальний аналіз - це структурний аналіз активу і пасиву балансу. Структура (склад) в економічному аналізі вимірюється кількісно, ​​як співвідношення частин, яке виражається їх питомими вагами в загальному обсязі досліджуваної сукупності. Вимірюється в частках одиниці або у відсотках.
При оцінці фінансового стану підприємства використовуються такі поняття:
· Загальна вартість майна підприємства дорівнює валюті балансу;
· Вартість іммобілізованих активів (тобто основних та інших необоротних засобів) дорівнює сумі підсумку розділу I активу балансу;
· Вартість оборотних (мобільних) засобів дорівнює підсумку розділу II активу балансу;
· Вартість матеріальних оборотних коштів становить загальну суму запасів у складі оборотних активів балансу;
· Величина дебіторської заборгованості та короткострокових активних позик (позик, наданих організаціям на термін менше 12 місяців)
· Сума вільних грошових коштів у широкому сенсі слова включає суму грошей в касі і на рахунках підприємства, цінні папери та інші короткострокові фінансові вкладення.
· Вартість власного капіталу дорівнює розділу III пасиву балансу в сумі з заборгованістю учасникам (засновникам) по виплаті доходів, доходами майбутніх періодів, резервами майбутніх витрат
· Величина позикового капіталу пасиву балансу за мінусом заборгованості учасникам (засновникам) по виплаті доходів, доходів майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат;
· Величина довгострокових кредитів і позик, призначених в більшій мірі, як правило, для формування основних засобів та інших необоротних активів
· Величина короткострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування оборотних активів, дорівнює сумі позик і кредитів
· Величина кредиторської заборгованості (розрахунки) та інші пасиви.
Слід мати на увазі, що статті «Заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів», «Доходи майбутніх періодів», «Резерви майбутніх витрат» розділу V пасиву балансу відображають внутрішню заборгованість підприємства, тобто відносяться до власних коштів, тому при аналізі їх суми слід додавати до власного капіталу.
Щоб аналіз був більш точним, на основі даних бухгалтерського обліку (у тому числі аналітичного) з розділу II активу балансу слід виділити витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування за даними звіту про зміни капіталу (форма № 3) і звіту про цільове використання отриманих коштів (форма № 6), які означають іммобілізацію оборотних активів, а із зобов'язань пасиву балансу - неплатежі, а саме зобов'язання, не погашені в строк, платіжні вимоги постачальників, не оплачені в строк, недоїмки до бюджету та ін, відображені в додатках до бухгалтерського балансу
Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. На основі складеного динамічного ряду будують графіки, визначають функції, які описують поведінку тієї чи іншої статті балансу, можливий кореляційно-регресійний аналіз зіставлення змін показників.

1.3 Показники та методи розрахунку платоспроможності підприємства

Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі напрямки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
Балансова модель фінансової стійкості має наступний вигляд:
F + Z + R a = И С + К Т + К t + R p + K O, (1)
де умовні позначення мають той же зміст, що і в табл. 5, тобто:
F - основний капітал
Z - запаси. Для забезпечення рівності валюти агрегованого балансу до цього розділу можна віднести і ПДВ по придбаних цінностях. Бажано запаси зменшити на вартість товарів відвантажених і додати товари, відвантажені до R a, так як за ступенем ліквідності вони більш відповідають дебіторської заборгованості;
R a - розрахунки (дебіторська заборгованість), товари відвантажені, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та інші активи (розділу II активу балансу);
Z + R a = O - оборотні активи;
І С - джерела власних коштів
K T - довгострокові кредити і позикові кошти;
K t - короткострокові кредити і позикові кошти;
K O - зобов'язання, не погашені в строк. Слід мати на увазі, що ці зобов'язання включені до складу пасиву балансу при підрахунку підсумку, але не виділені в ньому;
R p - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви
Перед початком діяльності організаціям необхідно заздалегідь придбати основні засоби (будівлі, обладнання тощо) та інші необоротні активи, і лише в процесі їх використання будуть споживатися запаси й інші оборотні активи. Тому власний капітал, довгострокові кредити і позики направляються, у першу чергу, на придбання основних засобів, на капітальні вкладення. Виходячи з цієї умови, перетворимо вихідну балансову формулу:
Z + R а = [(И С + К Т) - F] + [К t + R p + K O]. (2)
В оцінці фінансового стану використовують також показник вартості чистих мобільних засобів, який визначається як різниця між оборотними активами і короткостроковою заборгованістю. Відповідно до перетвореної балансової моделлю (2) чисті мобільні засоби [Z + R а - (До t + K O + R p)] наближено дорівнюють значенню власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (E T):
Z + R а - (До t + R p + K O) = (И С + К Т) - F.
Власний капітал і довгострокові зобов'язання можуть використовуватися організацією тривалий час, так як вони не вимагають термінового погашення. Тому їх суму (І С + К Т) називають постійним (перманентним) капіталом.
Отже, для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриття необоротних активів перманентним (постійним) капіталом [(И С + К Т) - F] власних джерел і довгострокових зобов'язань повинно бути досить для покриття запасів:
Z ≤ (І С + К Т) - F. (3)
Таблиця 2. Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)
Актив
Умовні позначення
Пасив
Умовні позначення
1. Основний капітал
F
4. Джерела власних коштів
ІС
2. Запаси
Z
5. Кредити та інші позикові кошти, у тому числі:
K
3. Розрахунки, грошові кошти та інші активи, в тому числі:
Ra
довгострокові кредити і позикові кошти
KT
розрахунки та інші активи (дебіторська заборгованість, позики, надані організаціям на термін менше 12 місяців)
ra
короткострокові кредити і позикові кошти
Kt
грошові кошти, цінні папери та інші короткострокові фінансові вкладення
Д
розрахунки та інші пасиви
Rp
зобов'язання організації, не погашені в строк
KO
Баланс
B
Баланс
B
Грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і активних розрахунків досить для покриття короткострокової заборгованості підприємства (К t + R p + K O), тобто за умови обмеження запасів Z величиною [(И С + К Т) - F] буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, що випливає з вираження (2):
R а ≥ До t + R p + K O.
Вираз (3) оцінки фінансової стійкості зв'язано з загальною умовою стійкості:
Z + F ≤ И С + К Т,
яке означає, що вкладення в основний капітал і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного капіталу.
Таблиця 3 Класифікація типів фінансової стійкості для умови
Стійкість
Поточна
У короткостроковій перспективі
У довгостроковій перспективі
1. Абсолютна



2. Нормальна
Ra ≥ K0 + RP
Ra ≥ K0 + RP + Kt
Ra ≥ K0 + RP + Kt + KT
3. Передкризова (мінімальна стійкість)
Ra + Z ≥ K0 + RP
Ra + Z ≥ K0 + RP + Kt
Ra + Z ≥ K0 + RP + Kt + KT
4. Кризова
Ra + Z <K0 + RP
Ra + Z <K0 + RP + Kt
Ra + Z <K0 + RP + Kt + KT
Загалом, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів (запасів) і величин власних і позикових джерел їхнього формування і визначає стійкість фінансового стану організації. Причому забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, а платоспроможність відбиває її зовнішній прояв. Тому платоспроможність є наслідок забезпеченості, а рівень забезпеченості матеріальних оборотних коштів джерелами виступає в ролі причини, обумовлюючи той чи інший ступінь платоспроможності (неплатоспроможності).
Зазначена взаємозв'язок використовується при оцінці фінансової стійкості. Для цього існує класифікація типів фінансової стійкості (табл. 3).
Абсолютна стійкість зустрічається рідко. Її дотримання свідчить про можливість негайного погашення зобов'язань, але виникнення зобов'язань пов'язано з потребою у використанні засобів, а не в їх наявності на рахунках організації. Тому абсолютна стійкість являє собою крайній тип фінансової стійкості (табл. 3).
Нормальна стійкість гарантує оптимальну платоспроможність, коли терміни надходжень і розміри коштів, фінансових вкладень і очікуваних термінових надходжень приблизно відповідають термінам погашення і розмірам термінових зобов'язань.
Передкризова (мінімальна стійкість) зв'язана з порушенням поточної платоспроможності, при якому можливе відновлення рівноваги у випадку поповнення джерел власних коштів, збільшення власних оборотних коштів, продажу частини активів для розрахунків по боргах.
Кризовий фінансовий стан виникає, коли оборотних активів підприємства виявляється недостатньо для покриття його кредиторської заборгованості і прострочених зобов'язань. У такій ситуації підприємство знаходиться на межі банкрутства. Для відновлення механізму фінансів необхідний пошук можливостей і прийняття організаційних заходів щодо забезпечення підвищення ділової активності і рентабельності роботи підприємства та ін При цьому потрібно оптимізація структури пасивів, обгрунтоване зниження запасів і витрат, не використовуваних у обороті чи використовуваних недостатньо ефективно.
Рекомендації з профілактики та подолання кризового стану організації на різних стадіях (фазах) кризи детальніше розглянуті в спеціальній літературі.
В аналізі стійкості також розглядають забезпеченість запасів джерелами. Для характеристики джерел формування запасів використовують ряд показників, що відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел.
Наявність власних оборотних коштів визначається виразом:
E С = І С-F.
Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування оборотних коштів:
E T = (И С + K T)-F = E З + K T.
Загальна величина основних джерел формування оборотних коштів:
EΣ = (И С + K T + K t)-F = E T + K t.
Трьом показникам наявності джерел формування оборотних коштів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування:
Надлишок (+) або нестача (-) власних джерел формування запасів:
± E С = E С-Z.
Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів:
± E T = E T-Z = (E З + K T)-Z.
Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:
± E Е = E Е-Z = (E З + K T + K t)-Z.
На цій же основі розраховують три коефіцієнти фінансової стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування засобів:
;
Граничне нижнє обмеження по даному коефіцієнту:
≥ 0,6 ¸ 0,8.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими позиковими джерелами засобів:
;
Виходячи з умови фінансової стійкості, відповідно до якого розмір власних джерел і довгострокових зобов'язань повинний бути достатній для покриття запасів, нормальним для даного коефіцієнта вважається обмеження:
≥ 1.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами.

Цей коефіцієнт найбільш затребуваний за умови недостатності власного капіталу і довгострокових зобов'язань для покриття запасів, тобто при <1. Він відображає ступінь покриття запасів всіма основними джерелами їх формування.
Важливою характеристикою стійкості фінансового положення підприємства, його незалежності від позикових джерел є також коефіцієнт автономії, який дорівнює частці джерел власних засобів у загальному підсумку балансу.
Його нормальне обмеження:
≥ 0.5
означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні імовірності фінансових утруднень (фінансового ризику) у майбутніх періодах. Така тенденція, з погляду кредиторів, підвищує гарантованість виконання підприємством своїх зобов'язань.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (К З / С) дорівнює відношенню величини зобов'язань підприємства до величини його власних коштів. Його ще називають коефіцієнтом гірінга.
Значення коефіцієнта К З / С можна також визначити наступним вираженням:
.
З наведених вище залежностей випливає, що нормальне обмеження для коефіцієнта залежності (гірінга):

Перевищення одиниці в значенні коефіцієнта гірінга означає, що для бізнесу позиковий капітал в організації є головним джерелом фінансування. Високий гірінг свідчить про високий ризик.
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (К М / І) обчислюється діленням оборотних активів (розділ II активу балансу) на іммобілізовані активи (розділ I активу).
При наявності в розділі II активу балансу іммобілізації оборотних коштів його підсумок (у чисельнику) зменшується на її величину, а знаменник показника (іммобілізовані засоби) збільшується, так як відволікання мобільних засобів з обороту знижує реальна наявність власних оборотних коштів підприємства.
Стійкість фінансового стану характеризує також і коефіцієнт маневреності, рівний відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних коштів.
.
Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан. При відсутності жорстко встановлених обмежень по цьому коефіцієнту іноді рекомендується використовувати його значення в розмірі 0.5, як оптимальне.
Для характеристики структури джерел засобів підприємства можна використовувати також приватні показники структури окремих груп джерел. До них відносяться:
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, що дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів підприємства і довгострокових кредитів і позик:
.
Даний коефіцієнт відбиває частку заборгованості підприємства в складі перманентного (постійного) капіталу. Збільшення частки заборгованості свідчить про більшу залежність організації від зовнішніх джерел фінансування і меншої платоспроможності.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань у загальній сумі зобов'язань:
.
Він показує, яка частка в загальній сумі заборгованості вимагає короткострокового погашення. Збільшення коефіцієнта підвищує залежність організації від короткострокових зобов'язань, вимагає збільшення ліквідності активів для забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства:

Коефіцієнт відбиває частку найбільш термінової заборгованості в загальній сумі зобов'язань, збільшення якої означає зниження можливостей організації використовувати капітал у власному обороті і вимагає негайного відчуження частки коштів, яка відповідає даному коефіцієнту. Зростання коефіцієнта кредиторської заборгованості й інших пасивів найбільшою мірою впливає на зниження платоспроможності і фінансової стійкості організації.
Оскільки значення коефіцієнта нижче нормального обмеження (К А ≥ 0.5), залежність організації від позикових джерел перевищує норму. Не всі зобов'язання аналізованого підприємства можуть бути покриті його власними засобами.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними коштами розраховується діленням величини власних джерел покриття запасів і витрат до вартості запасів і витрат.
Величина власних запасів і витрат дорівнює різниці величини джерел власних засобів і величини необоротних активів.
Граничне нижнє обмеження по даному коефіцієнту К С Оz ≥ 0.6 ¸ 0.8. Розрахунок показує, що запаси і витрати не забезпечені в достатній мірі власними джерелами коштів.
Так як запаси і витрати не забезпечені власними джерелами коштів, потрібно визначити, наскільки вони покриваються розміром власного капіталу в сумі з довгостроковими кредитами і позиками. Сума власного капіталу і довгострокових зобов'язань є стабільним джерелом фінансування. Вона називається перманентним, тобто постійним капіталом.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними і довгостроковими позиковими джерелами коштів знаходять розподілом суми власних (включаючи заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, доходи майбутніх періодів та резерви майбутніх витрат і платежів) і довгострокових джерел формування запасів і витрат до вартості запасів і витрат.
Величина власних і довгострокових позикових джерел запасів і витрат дорівнює різниці величини відповідних джерел засобів і величини необоротних активів:
Постійний капітал підприємства також не покриває величину запасів і витрат. Постійних джерел, як і власного капіталу, недостатньо навіть для покриття необоротних активів. Для оцінки ступеня покриття зазначених активів усіма основними видами джерел переходять до розрахунку наступного коефіцієнта.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами розраховується діленням суми власних, довгострокових та короткострокових джерел формування запасів і витрат до вартості запасів і витрат.
Величина власних, довгострокових і короткострокових позикових джерел запасів і витрат дорівнює різниці величини відповідних джерел засобів і величини необоротних активів, тобто запаси і витрати забезпечені на одиниці власними і основними позиковими джерелами коштів.
Оцінюючи коефіцієнти автономії та співвідношення позикових і власних коштів, можна сказати, чи має підприємство достатнім ступенем незалежності від позикових джерел, чи вистачає власних джерел на покриття значної частини оборотних активів. Для підвищення фінансової стійкості організації необхідно нарощувати частку власних джерел.
Важливими показниками фінансового стану підприємства є коефіцієнт платоспроможності.
Коефіцієнт платоспроможності. Визначається шляхом віднесення суми оборотних активів до зовнішньої заборгованості організації.
Якщо коефіцієнт платоспроможності більше одиниці, організація є платоспроможною, якщо менше одиниці - не платоспроможною.

2. Аналіз фінансового становища ТОВ «Медіс»

2.1 Характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «МедИС» (надалі - «Товариство»), створено відповідно до Цивільного кодексу Республіки Білорусь, Законом Республіки Білорусь «Про акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю».
Місцезнаходження Товариства:
Республіка Білорусь, м. Мінськ, 220049, вул. Чайковського, 70, кімната 3.4,5.
Товариство є юридичною особою за законодавством Республіки Білорусь, має самостійний баланс, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді, відкривати розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, мати печатку, штампи та інші реквізити зі своїм найменуванням.
Для позначення своєї продукції Суспільство може розробляти і використовувати власний товарний знак в порядку, встановленому законодавством. Товариство має право в установленому законодавством порядку використовувати товарні знаки інших осіб.
Майно підприємства є власністю Товариства. Товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями будь-яким належним йому майном.
Метою діяльності Товариства є здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Предмет діяльності Товариства:
- Відтворення матеріалів за допомогою копіювальних машин, комп'ютерних відтворюючих пристроїв, верстатів для рельєфного друку, фотокопіювальними обладнання або верстатів для гарячого рельєфного друку;
- Підготовка тексту або зображення на плівці, фотопапері або звичайному папері;
- Підготовка комп'ютерної інформації;
- Графічна обробка інформації;
- Виробництво інших виробів з бетону, гіпсу, та цементу;
- Різка, розфасовка і обробка каменю для будiвництва, дорожніх роботах, в якості покрівельного матеріалу, для виготовлення пам'ятників;
- Оптова торгівля за винагороду або на договірній основі;
Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність у порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь.
Товариство має право самостійно визначати конкретні напрямки своєї діяльності залежно від кон'юнктури ринку.
Статутний фонд складає 6395500 (шість мільйонів триста дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот) грн, включаючи 10000 рублів, сформованих раніше.
Статутний фонд Товариства сформований на момент реєстрації Товариства у: обсязі.
Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.
Середньооблікова чисельність працівників складає - 9 осіб.
Чистий прибуток Товариства, що утворюється в установленому порядку після сплати податків та інших платежів до бюджету відповідно до податкового законодавства, належить Товариству. Частина чистого прибутку за рішенням Загальних зборів учасників спрямовується на фондів Товариства, частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів Учасникам.
Суспільство формує такі фонди:
- Споживання;
- Накопичення;
- Резервний;
- Інші фонди за рішенням Загальних зборів учасників Товариства.
Види, розміри фондів, а також порядок їх формування та використання визначаються Загальними зборами учасників Товариства. Збитки, які можуть виникнути в результаті діяльності Товариства, покриваються за рахунок резервного фонду, а в разі його недостатності за рахунок інших фондів Товариства.
Органами управління Товариства є:
- Загальні збори учасників Товариства;
- Директор Товариства.
Поточний контроль за фінансовою та господарською діяльністю підприємства здійснюється Ревізійною комісією.

2.2 Структура капіталу за джерелами фінансування

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового стану підприємства і з позиції його фінансового становища.
Джерелами формування майна Товариства є:
- Грошові та не грошові вклади Учасників:
- Доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності;
- Доходи від цінних паперів;
- Кредити банків та інших кредиторів;
- Безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств;
- Інші джерела, не заборонені законодавчими актами.
За стану на 1 січня 2003 року:
Короткострокова дебіторська заборгованість - 3936000 крб.;
Короткострокова кредиторська заборгованість - 22620000 руб.;
Довгострокові інвестиції та фінансові вкладення (власні кошти організації) - 2681000 крб.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами =
= (9001 + 49 + 8 583) / 23 378 = 0,75;
Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами =
= (22 960 - 49) / 31 961 = 0,72;
Частка дебіторської заборгованості в активі балансу =
= 4 561 / 31 961 * 100% = 14,3%;
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості = (22 960 - 49) / 4 561 = 5,02

2.3 Платоспроможність підприємства

Для визначення платоспроможності підприємства використовуємо дані бухгалтерського балансу, форма № 2 додаток до бухгалтерського балансу "Звіт про прибуток і збитки".
Одним з показником, що характеризує фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.
Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх в грошову готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькими, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, за короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.
Аналіз платоспроможності та ліквідності ТОВ «Медіс» прдставлен в таблиці 2.
Таблиця 2 Аналіз ліквідності та платоспроможності ТОВ «Медіс» за 2002-2003год. (Тис. крб.)
Найменування показника
2002
розрахунки
2003
розрахунки
Відхилення
1.Велічіна власних оборотних коштів
449
7854 +49-7454
467
9001 +49-8583
18
2.Коеффіціент абсолютної ліквідності
14,1
971 / (6 953 - 49) * 100
49,1
11 239 / (22960-49) * 100
35
3.Коеффіціент проміжної ліквідності
96,7
(5704 +971) / (6953-49) * 100
68,9
(4561 +11239) / (22960 - 49) * 100
-27,8
4. Коефіцієнт загальної ліквідності
10,6
7353 / (6953-49) * 100
102
23378 / (22960-49) * 100
91,4
5.Коеффіціент рухомості
49,6
7353/14807 * 100
73,1
23378 / 31961 * 100
23,5
6. Коефіцієнт поточної ліквідності
106,5
7353 - (6953-49) * 100
101,1
(23378-205) / (22960-49) * 100
-5,4
7. Коефіцієнт платоспроможності
106,5
7353 - (6953-49) * 100
102
23378 / (22960-49) * 100
-4,5
За даними таблиці видно, що величина власних оборотних коштів у 2003год в порівнянні з 2002 роком збільшилася на 18 тис. руб. і склала 467тис.руб. Коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився на 35 і склав 49,1%, це означає, що 49,1% короткострокових зобов'язань може бути погашений негайно. Коефіцієнт проміжної ліквідності зменшився на 27,8% і склав В 2003 році 68,9% і оскільки цей коефіцієнт більше 50% - це означає, що організація здатна розрахуватися зі своїми короткостроковими зобов'язаннями, грошовими коштами, короткостроковими вкладеннями і коштами в розрахунках. Коефіцієнт рухомості збільшився на 25,5% і склав 73,1%. Коефіцієнт поточної ліквідності зменшився на 5,4% і склав 101,1%, це означає, що у підприємства є власні оборотні кошти для ведення господарської діяльності. Коефіцієнт платоспроможності зменшився на 4,5%, але все одно він дорівнює 102%, що означає, що підприємство є платоспроможності.

3. Шляхи підвищення фінансової стабільності підприємства

3.1 Збільшення прибутковості господарської діяльності

Для оцінки вже існуючої прибутку і розробки методів її збільшення складають проект фінансового плану. У процесі складання проекту фінансового плану здійснюється творчий підхід до показників виробничого плану, виявляються і використовуються не враховані в них внутрішньогосподарські резерви, знаходяться методи більш ефективного використання виробничого потенціалу компанії, більш раціонального витрачання матеріальних і грошових ресурсів, підвищення споживчих властивостей своєї продукції і т.д .
Розділи фінансового плану:
I. Доходи і надходження.
II. Витрати і відрахування.
III. Взаємовідносини
Дані для оцінки прибутковості підприємства представлені представлений в таблиці 3.
Таблиця 3. Аналіз прибутку і збитків підприємства, тис. грн.
Показник
2001
2002
2003
Відхил. по онтнош. до 2002
Темпи,%
по онтнош. до 2002
Виручка від реалізації без ПДВ, акцизів
Собівартість реалі-
зовано продукції
Комерційні витрати
Управлінські витрати
Прибуток (збиток) від реалізації
Інші операційні
витрати
Інші позареалізаційні доходи
Інші позареалізаційні витрати
Прибуток (збиток) звітного періоду
Податок на прибуток
Використано прибутку
Нерозподілений прибуток звітного року
6198
5839
-
-
359
-
-
-
359
69
290
-
11382
8641
2116
-
625
492
-
-
133
55
97
-19
41891
38498
2545
-
848
571
-
907
-582
106
63
-751
30509
29857
429
-
223
79
-
907
-
51
-34
-732
368
445,5
120,2
-
135,7
116,1
-
-
-
192,7
64,9
-
За даними таблиці видно, що виручка від реалізації продукції в 2003 році в порівнянні з 2002 роком збільшилася на 30509тис. руб. або на 268% і склала 41891тис.руб. Собівартість реалізації продукції також збільшилася на 29857тис.руб. або на 345,5% і склала 38498тис.руб. Комерційні витрати збільшилися на 429 тис.руб. або на 20,2% і склали 2545тис.руб. Прибуток від реалізації збільшився на 223тис.руб. або на 35,7% і склала 848тис.руб. Інші операційні витрати збільшилися на 79тис.руб. або на 16,1% і склали 571тис.руб. У 2003 роки підприємство не отримувало прибуток, а тільки збиток у розмірі 582тис.руб.
На мій погляд, для збільшення прибутковості господарської діяльності в перспективі необхідно прагнути до зниження собівартості реалізації продукції шляхом запровадження більш нових і економічних технологій, а також розвивати маркетингову діяльність підприємства. Підприємство є фінансово стійким та платоспроможним, тому думаю, має сенс збільшення вартості акцій.

3.2 Підвищення рівня управління оборотним капіталом

Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації. Висока інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.
Оборотними коштами підприємств є грошові ресурси, що знаходяться в оборотних виробничих фондах та фондах обігу і призначені для забезпечення безперервності і планомірного процесу виробництва і реалізації. Маючи в своєму розпорядженні оборотними засобами, підприємство може проводити розрахунки з постачальниками за придбані у них предмети і засоби праці, з робітниками і службовцями по заробітній платі, з банком за користування позиками, з бюджетом по платі за виробничі фонди та інші платежі.
Наявність оборотних коштів має велике значення для створення нормальних умов виробничої та фінансової діяльності підприємства, тому раціональна організація оборотних коштів має першорядне значення для всієї економічної роботи підприємства.
Оборотні кошти складають значну частину ресурсів організацій, тому важлива роль відводиться поліпшенню їх використання. Однією з умов безперервності діяльності підприємства є постійне поновлення його матеріальної основи.
Функція оборотних коштів полягає в платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу матеріальних цінностей на стадіях придбання, виробництва і реалізації. У цьому випадку рух оборотних виробничих фондів в кожен момент часу відбиває оборот матеріальних чинників відтворення, а рух оборотних коштів - обіг грошей, платежів.
Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи в оборотні виробничі фонди, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на зроблений продукт. По завершенні виробництва оборотні кошти переходять у сферу обігу у вигляді фондів обігу, де виконують другу функцію, що складається в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.
Аналіз показників оборотних коштів підприємства представлений в таблиці 4.
Таблиця 4 Аналіз показників оборотних коштів підприємства за 2002 - 2003год.
Найменування показника
2002
2003
Вимкнути.
Величина власних оборотних коштів
449
467
18
Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу
46,2
4,1
-42,1
Коефіцієнт частки запасів в оборотних активах
9,2
36,7
27,5
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
6,1
1,9
-4,2
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів
66,2
5,4
-60,8
Коефіцієнт оборотності мобільних засобів
2,9
2,7
-0,17
Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів
19,9
9,0
-10,9
За даними таблиці видно, що власні оборотні кошти підприємства збільшились на 18тис. руб. і склали 467тис.руб.
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів зменшилася на 60,8% і склала 5,4, це означає, що тільки 5,4% запасів покриваються власними оборотними засобами.
Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу становить 4,1%, що означає, 4,1% власних оборотних коштів знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів мають абсолютну ліквідність.
Коефіцієнт частки запасів в оборотних активах збільшилася на 27,5% і склала 36,7%, це означає, що відбулося нарощування виробничого потенціалу організації.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами зменшився на 4,2% і склав 1,9%, це означає, що забезпеченість підприємства власними оборотними засобами, необхідні для її фінансової стійкості зменшилася.
За коефіцієнтом оборотності мобільних засобів видно, що всі оборотні кошти обертаються за 2,7 рази.
За коефіцієнтом оборотності матеріальних оборотних коштів видно, що запаси і витрати організації обертаються за 9 разів на рік.
Для збільшення швидкості оборотності оборотних коштів необхідно впровадження і підтримка на підприємстві ряду технологічних і організаційних аспектів. До них можна віднести впровадження технологічних новинок, більш сучасних форм обслуговування виробництва, придбання високопродуктивного і економічного обладнання, залучення кваліфікованих працівник і вдосконалення форм управління.

3.3 Удосконалення фінансової діяльності підприємства

Коренем проблем оперативного планування на підприємстві є низький рівень менеджменту, як у своїй організації, так і в поточній діяльності. У свою чергу проблеми менеджменту виростають з кадрової проблеми (освітній і професійний рівень менеджерів і офісних працівників дуже низький) та інформаційної проблеми підприємства (інформаційні технології та комп'ютерна база сильно застаріли). Вирішення кадрового питання можливе через підвищення кваліфікації старих і залучення нових менеджерів, а інформаційна проблема вирішується за допомогою модернізації комп'ютерів і програмного забезпечення. Таким чином, потрібні інвестиції у систему управління підприємством (кілька десятків тисяч доларів).
Хоча зазначені проблеми є критичними, підприємство продовжує працювати.
Основними завданнями планування в цьому положенні стають виробничий процес і калькуляція витрат, тому що складаються місячні плани цілком задовольняють керівництво. Однак таке положення не може залишатися вічним, по-перше, тому, що підприємство вже збитково, а по-друге, тому, що все більше зростає конкуренція внутрішніх та іноземних виробників з низькими витратами.
В даний час для планування оперативного фінансового плану ТОВ «Медіс» використовує особливу форму бюджету - платіжний календар.
Платіжний календар розробляється за окремими видами руху грошових коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар за розрахунками з постачальниками, платіжний календар з обслуговування боргу і т. п.) і по підприємству в цілому (у цьому випадку він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачання грошових коштів).
План надходження та витрачання грошових коштів, розроблений по місяцях з розбивкою по днях.
Платіжний календар, що розробляється на підприємстві в різноманітних варіантах, є найефективнішим і надійним інструментом оперативного управління його грошовими потоками. Він дозволяє вирішувати такі основні завдання:
- Звести прогнозні варіанти плану надходження та витрачання грошових коштів ("оптимістичний", "реалістичний", "песимістичний") до одного реальному завданням щодо формування грошових потоків підприємства в рамках одного місяця;
- В максимально можливою мірою синхронізувати позитивний і негативний грошові потоки, підвищивши тим самим ефективність грошового обороту підприємства;
- Забезпечити пріоритетність платежів підприємства за критерієм їх впливу на кінцеві результати його фінансової діяльності;
- У максимальній мірі забезпечити необхідну абсолютну ліквідність грошового потоку підприємства, тобто його платоспроможність в рамках короткострокового періоду;
- Включити керування грошовими потоками в систему оперативного контролінгу (а відповідно і поточного моніторингу) фінансової діяльності підприємства.
Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження грошових коштів і платежів підприємства та їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як "план платежів точної дати".
Найбільш поширеною формою платіжного календаря, яка у процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудову в розрізі двох розділів:
1) графіка майбутніх платежів;
2) графіка майбутніх надходжень грошових коштів.
У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності ТОВ «Медіс» основними видами платіжного календаря є наступні:
- Календар прямих і непрямих витрат;
- Календар доходів від реалізації продукції.
Календар (бюджет) реалізації продукції розробляється в розрізі центрів доходів або центрів прибутку підприємства.

Висновок

Фінансова стійкість - одна з характеристик відповідності структури джерел фінансування у структурі активів. На відміну від платоспроможності, яка оцінює оборотні активи і короткострокові зобов'язання підприємства, фінансова стійкість визначається на основі співвідношення різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів.
Фінансова стійкість - це стабільність фінансового становища підприємства, що забезпечується достатньою часткою власного капіталу в складі джерел фінансування. Достатня частка власного капіталу означає, що позикові джерела фінансування використовуються підприємством лише в тих межах, в яких вона може забезпечити їх повне й своєчасне повернення. З цієї точки зору короткострокові зобов'язання за сумою не повинні перевищувати вартості ліквідних активів. У даному випадку ліквідні активи - не всі оборотні активи, які можна швидко перетворити в гроші без відчутних втрат вартості в порівнянні з балансової, а тільки їх частину. У складі ліквідних активів - запаси і незавершене виробництво. Їх перетворення на гроші можливо, але його порушить безперебійну діяльність підприємства. Мова йде лише про тих ліквідних активах, перетворення яких в гроші є природною стадією їх руху. Крім самих грошових коштів і фінансових вкладень сюди відносяться дебіторська заборгованість і запаси готової продукції, призначеної до продажу.
Частка перерахованих елементів оборотних активів у загальній вартості активів підприємства визначає максимально можливу частку короткострокових позикових коштів у складі джерел фінансування. Решта вартості активів повинна бути профінансована за рахунок власного капіталу або довгострокових зобов'язань. Виходячи з цього визначається достатність або недостатність власного капіталу. З викладеного випливають два висновки.
1. Необхідна (достатня) частка власного капіталу в складі джерел фінансування індивідуальна для кожного підприємства і на кожну звітну або плановану дату, вона не може оцінюватися за допомогою будь-яких нормативних значень.
2. Достатня частка власного капіталу в складі джерел фінансування - це не максимально можлива його частка, а розумна, обумовлена ​​доцільним поєднанням позикових і власних джерел, відповідним структурі активів.
Для аналізу фінансової стійкості традиційно застосовується цілий ряд коефіцієнтів. Вони певною мірою показують рівень фінансової стійкості, але не відповідають на питання, чи достатній такий рівень. Їх розрахунок здійснюється за показниками планового або фактичного балансу активів і пасивів. Рівень коефіцієнтів може служити відправною точкою для оцінки фінансової стійкості, проте з деякими застереженнями й уточненнями.

Список літератури

3. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу: Підручник .- 4 - е вид., Доп. і перераб. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 416 с.
4. Глазунов В.М. Аналіз фінансового стану підприємства. / / Фінанси. - 1999 - № 2.
5. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз, М., «Бухгалтерський облік» .1996
6. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз, М., «Фінанси і статистика» 1998
7. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій Аналіз звітності. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 512 с.
8. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Навчальний посібник (під загальною редакцією В. І. Стражева). - Мн.: «Вишейшая школа», 1999 р.
9. Бухгалтерський облік. Практичний посібник для самостійного вивчення. -М.: «Пріор», 1996 р.
10. Камишанов П.І. Практичний посібник з бухгалтерського обліку. - М.: Економіка, 1996 р.
11. Кожарский В.В. Бухгалтерський облік на підприємствах і в організаціях. - Мн.: ВКФ «Екаунт», 1995 р.
12. Бухгалтерський баланс і Статут ТОВ «Медіс».
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Курсова
152.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансова стабільність і безпеку організації
Фінансова діяльність підприємства
Фінансова стратегія підприємства 2
Фінансова стратегія підприємства
Фінансова діяльність підприємства
Фінансова звітність підприємства
Фінансова стійкість підприємства
Фінансова стратегія підприємства
Фінансова політика підприємства 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru