Фінансова діяльність підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Введення ------------------------------------------------- ---------------------------- 3
1. Що таке фінанси підприємств ?-------------------------------------- 5
2. Функції фінансів підприємств --------------------------------------- 6
3. Основи та принципи організації фінансів підприємств ------- 7
4. Показники фінансової діяльності підприємства --------------- 11
5. Відповідальність підприємств ------------------------------------------ 14
Висновок ------------------------------------------------- ------------------------- 16
Список використаної літератури ------------------------------------------- 17
Введення
Ринкова економіка передбачає становлення і розвиток підприємств різних організаційно - правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств. З'явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг або ж продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має регулярний характер і відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень (зрозуміло, в рамках законів і моральних норм), по-друге, відповідальністю за прийняті рішення та їх наслідки. По-третє, цей вид діяльності не виключає ризику, збитків і банкрутств. Нарешті, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах фінансово - господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати.
Під фінансуванням підприємства розуміють притягання необхідного для отримання основних та оборотних фондів підприємства капіталу.
Основні фонди (верстати, обладнання, будівлі) поступово, протягом декількох виробничих циклів переносять свою вартість на створювану продукцію (амортизаційні відрахування). Основні фонди включають і нематеріальні активи - вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності та інших майнових прав.
Оборотні фонди беруть участь у виробничому циклі одноразово, повністю переносячи свою вартість на виготовляється. До них відносяться запаси сировини, напівфабрикатів, палива, тара, незавершене виробництво, малоцінні і швидкозношувані предмети. Основне призначення оборотних фондів полягає в забезпеченні ритмічності і безперервності виробництва.
Фонди обігу зв'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони включають готову продукцію, запаси товарів, грошові кошти на рахунках підприємства, в касі і в розрахунках. За характером участі у виробничо-торговому процесі оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов'язані і постійно переходять зі сфери виробництва в сферу обігу, тому вони враховуються як єдині оборотні кошти.
У своїй темі «Фінанси підприємства» я постараюся розкрити такі питання, як що таке фінанси підприємств, які функції виконують фінанси підприємств, які принципи організації фінансів господарюючих суб'єктів і показники фінансової діяльності підприємств.
1. Що таке фінанси підприємств?
Фінанси господарюючих суб'єктів - це відносно самостійна сфера фінансової системи, що охоплює широке коло грошових відносин, пов'язаних з формуванням та використанням грошових фондів підприємства. Саме тут формується основна частина доходів господарюючих суб'єктів, які в подальшому перерозподіляються в господарському комплексі країни і служать основним джерелом економічного зростання та соціального розвитку суспільства.
Значна частина фінансових відносин підприємств регламентується цивільним законодавством: встановлюється величина і порядок формування статутного і резервного капіталу для підприємств різних організаційно-правових форм, порядок розміщення цінних паперів, ліквідації, злиття і поділу підприємств, черговість списання коштів з розрахункового рахунку.
Фінансові ресурси підприємства - це все джерела грошових коштів, що акумулюються підприємством для формування необхідних йому активів з метою здійснення всіх видів діяльності як за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, так і за рахунок різного виду надходжень.
Фінансові ресурси підприємства поділяються на власні, власні ресурси суворо цільового призначення і позикові.
Власні ресурси.
1. Надходження:
а) статутний капітал, сформований за рахунок грошових надходжень;
б) додатковий капітал у його грошовій частини.
2. Сформовані за рахунок прибутку минулих років:
а) резервний капітал;
б) спеціальні фонди;
в) нерозподілений прибуток минулих років.
3. Чистий прибуток звітного періоду:
а) прибуток від поточної діяльності;
б) доходи від інвестиційної діяльності;
в) доходи від фінансової діяльності:
г) доходи від іншої діяльності і господарських операцій.
4. Інші фінансові ресурси:
а) амортизація основних засобів, нематеріальних активів;
б) доходи, отримані в рахунок майбутніх періодів.
Власні ресурси суворо цільового призначення.
1. Витрати майбутніх періодів.
2. Цільове фінансування і надходження.
3. Страхові відшкодування.
Позикові ресурси.
1. Довгострокові: кредити, інші позики, кредиторська заборгованість.
2. Короткострокові: кредити, інші позики, кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах.
2. Функції фінансів підприємств
Функції фінансів господарюючих суб'єктів реалізуються на рівні мікроекономіки. Вони безпосередньо пов'язані з формуванням та використанням грошових фондів підприємств в умовах їх економічної відособленості і задоволенням потреб даної господарюючої одиниці на оплатній еквівалентній основі. Це пов'язано з отриманням грошових коштів та здійсненням грошових витрат, що реалізуються в чотирьох грошових потоках, що відображають усю грошову господарство підприємства у вартісній формі. Тому можна сказати, що фінанси підприємств виконують такі функції.
1. Регулювання грошових потоків підприємства з метою забезпечення збалансованості грошових і матеріальних речових потоків та формування фінансових ресурсів, необхідних для ведення статутної діяльності та виконання зобов'язань: вибір організаційно-правової форми, виду, сфери підприємницької діяльності, визначення способів формування статутного капіталу та залучення додаткових коштів; формування організаційної структури управління фінансами з метою оптимізації грошових потоків; формування облікової політики; податкове планування та ін
2. Формування капіталу, грошових доходів і фондів з метою забезпечення джерелами розвитку підприємства та досягнення його фінансової стійкості: формування статутного капіталу, залучення джерел на фондовому ринку з метою розвитку; залучення кредитів, позик і інших видів позикових джерел; акумуляція грошових фондів в результаті реалізації продукції; залучення спеціальних цільових коштів.
3. Використання капіталу, доходів і грошових фондів з метою забезпечення розвитку підприємства: оптимізація вкладень, забезпечення податкових та інших обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетні фонди; вкладення коштів у найбільш ліквідні активи.
Конкретною реалізацією названих функцій займаються фінансові служби підприємств, фінансові менеджери, використовуючи при цьому широкий спектр спеціальних важелів і методів, розроблених відносно новим напрямком - фінансовим менеджментом.
3. Основи та принципи організації фінансів підприємств
Відповідно до Закону "Про підприємства і підприємницької діяльності в РРФСР" від 25 грудня 1990р. підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений для ведення господарської діяльності, яка здійснюється з метою отримання прибутку і задоволення суспільних потреб.
Як правило, підприємство виступає юридичною особою, що визначається сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться майно підприємства.
Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його доходів, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.
Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової форми підприємства.
При створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо - господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим доходообразующім чинником. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму-форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.
Виручка - це ще не прибуток, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. У результаті використання виторгу з її виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.
Перш за все це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, який утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і надходження виторгу.
Оскільки матеріальну основу утворюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платою робітників складають витрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.
Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати. Сенс інвестування коштів у виробництво продукції полягає в отриманні чистого доходу і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.
Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, які виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільовий джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовується на накопичення, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовувана на накопичення, направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.
У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а вирішення питання про розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишено в компетенції підприємства, але це не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання фінансових ресурсів підприємства.
В умовах переходу до ринкових відносин при проведенні фінансової політики підприємства ставлять перед собою такі стратегічні завдання:
- Максимізація прибутку підприємства;
- Оптимізація структури капіталу підприємства й забезпечення його фінансової стійкості;
- Досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників, інвесторів, кредиторів;
- Забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
- Створення ефективного механізму управління підприємством;
- Використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових коштів.
Перехід до ринку вимагає абсолютно нових принципів організації фінансів підприємств. Це принципи самофінансування та самоокупності, які мають на увазі покриття всіх потреб розвитку підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів та покриття поточних витрат виручкою від реалізації продукції. Підприємства можуть самостійно вибирати (визначати) будь-яку форму підприємництва, види діяльності, з урахуванням лише обмежень, передбачених цивільним законодавством.
Виходячи з умов ринку власники підприємств можуть приймати і реалізовувати рішення про злиття, поглинання підприємств, перетворення їх у різні організаційно-правові форми. Підприємства самостійно розвивають внутріфірмове фінансове планування, засноване на вивченні попиту на їхню продукцію та можливостей її реальних продажів; застосовують вільні ринкові ціни як на продукцію свого виробництва, так і на споживане сировину, матеріали і напівфабрикати; самостійно визначають різні форми оплати праці з єдиним обмеженням, яким є мінімальний рівень оплати праці, установлюваний законодавчо.
Після сплати податків підприємства повністю розпоряджаються залишаються у них фінансовими ресурсами, самостійно вибирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, самостійно розробляють облікову політику, яка впливає на формування фінансових показників. Підприємства самі вибирають і комерційні банки для відкриття різних рахунків, мають можливість отримувати кредити і вести розрахункові операції в декількох комерційних банках.
Сьогодні підприємства володіють достатньою фінансовою незалежністю, але разом з тим суттєво зростає їх економічна відповідальність.
Крім названих принципів самофінансування і самоокупності необхідно виділити такі принципи організації фінансів підприємств.
Принцип плановості - забезпечує відповідність між обсягом продажу і витратами, інвестиціями і потребами ринку, а також урахування кон'юнктури, а в наших умовах і платоспроможного попиту, тобто можливості здійснення нормальних розрахунків. Цей принцип найбільш повно реалізується при впровадженні сучасних методів внутрішньофірмового фінансового планування і контролю.
Принцип взаємозалежності фінансових показників - забезпечує облік змін у чинному законодавстві, що регулює підприємницьку діяльність, оподаткування, обліковий процес і бухгалтерську звітність.
Принцип мінімізації фінансових витрат.
Принцип раціональності - вкладення капіталу в інвестиції повинно мати більш високу ефективність у порівнянні з досягнутим її рівнем і забезпечити мінімальні ризики.
Принцип фінансової стійкості - забезпечення фінансової незалежності, тобто дотримання критичного значення питомої ваги власного капіталу в загальній його величині і підтримку платоспроможності підприємства (його здібності »до погашення своїх короткострокових зобов'язань).
4. Показники фінансової діяльності підприємства
Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової, і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні, стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їх формування, аналіз фінансового стану проводиться з метою встановити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність.
Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як - продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача, а також виконання плану по прибутку. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє правильна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. Тому аналіз фінансового стану проводиться на завершальній стадії аналізу фінансово-господарської діяльності. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність коштів для своєчасних розрахунків можуть уплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового стану підприємства і аналіз інших сторін його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного.
Завданнями аналізу є загальна оцінка фінансового аналізу, перевірка витрачання коштів за цільовим призначенням, виявлення причин фінансових утруднень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.
У зв'язку з різним функціональним призначенням і особливостями використання в плануванні та обліку кошти підприємства поділяються на основні та оборотні.
До основних належать засоби вартістю не менше 500 т.р. за одиницю незалежно від терміну служби, а так само з терміном служби не менше одного року, незалежно від їх вартості. Основні засоби функціонують протягом ряду років, не змінюючи форми. Їх вартість відноситься на витрати виробництва протягом всього терміну їх експлуатації. До оборотних належать кошти підприємства, що забезпечують створення виробничих запасів і авансування витрат у процесі виробництва і реалізації продукції. Поряд із запасами сировини і матеріалів вони включають незавершене будівництво, готову продукцію до її реалізації, грошові кошти і дебіторську заборгованість.
Головним чинником, що визначає фінансове положення підприємства є стан його оборотних коштів. Оборотними засобами називаються грошові ресурси, необхідні для створення виробничих запасів, авансування витрат для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції. За методами планування вони діляться на нормовані і ненормовані.
Нормованими називають оборотні кошти, за якими встановлюється норматив мінімальних запасів, необхідних для виробництва і реалізації продукції. Ненормованими називаються оборотні кошти, якими нормативи не встановлюються (грошові кошти, розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію, різні розрахунки з організаціями та особами, недостачі і т.п.).
Оборотні кошти, які обслуговують виробництво, включаючи матеріали, паливо, малоцінні предмети, тару, запасні частини називаються засобами в сфері виробництва. У них зосереджена основна частина оборотних коштів підприємства. Оборотні кошти у сфері обігу призначені для безперебійного процесу реалізації продукції, своєчасного здійснення розрахунків і складаються з готової продукції, товарів відвантажених, грошових коштів і коштів у розрахунках. Джерела формування оборотних коштів поділяються на власні і позикові. Власні і прирівняні до них засоби виділяються на покриття запасів і витрат майбутніх періодів у мінімальних розмірах і постійно знаходяться в розпорядженні підприємства. Позикові оборотні кошти використовуються для покриття сезонних витрат і запасів і тимчасових потреб у засобах, пов'язаних, наприклад, з перевиконанням виробничих завдань.
Основне джерело даних для аналізу фінансової діяльності підприємства - звітний бухгалтерський баланс, додатки до балансу. Рух статутного фонду та інші звітні форми, які деталізують зміст його окремих статей і дозволяють досліджувати чинники, що вплинули на фінансові показники. Крім того, залучені дані фінансового плану, показують терміни утворення дебіторської і кредиторської заборгованості і д.р.
Бухгалтерський баланс характеризує склад, розміщення і призначення засобів підприємства на певну дату. Баланс має форму таблиці, складається з двох частин - активу і пасиву. В активі показують склад, розміщення і використання коштів, згрупованих у залежності від їх функціональної ролі в господарстві.
Угруповання економічно однорідних статей балансу ув'язана з джерелами їх утворення. Аналіз балансу полягає в розкритті внутрішнього зв'язку і взаємозалежності окремих розділів активу і пасиву балансу.
Розділ I активу "Основні засоби (фонди) і необоротні активи" відображає основні і абстрактні кошти підприємства. В активі балансу основні засоби (фонди) відображаються за первісною вартістю з одночасним відображенням їх зносу в пасиві балансу. До абстрактним відносяться засоби, вилучені з господарського обороту підприємства (платежі з прибутку до бюджету, сплата банку відсотків за кредит, перерахування коштів вищестоящої організації), відрахування до фондів. У цьому ж розділі відображаються збитки.
Розділ II активу "Нормовані оборотні кошти" відображає не тільки фактичні залишки, а й встановлені нормативи по всій групі засобів. Тому даний розділ балансу містить чотири графи показників: нормативи та фактичні залишки на початок і кінець звітного періоду.
Розділ I пасиву "Джерела власних і прирівняних до них коштів" включає статутний фонд, знос основних засобів, безповоротне фінансування і прибуток. У заключному балансі безповоротне фінансування приєднується до статутного фонду.
До джерел, прирівняним до власних, належать стійкі пасиви - залучені підприємством засоби, що мають постійний (стійкий) характер. Тут же відображаються кошти, вилучені у підприємства у зв'язку з кредитуванням за оборотом.
Розділ I пасиву є джерелом покриття I і II розділів активу. При цьому розділ I активу покривається розділом I пасиву повністю, а розділ II активу розділом I пасиву тільки в розмірі встановленого нормативу.
У розділі II пасиву "Кредити банку під нормовані оборотні кошти" відображається заборгованість банку по позиках. Цей розділ є джерелом покриття розділу II активу в частині запасів товарно-матеріальних цінностей.
За загальним підсумком цього розділу показується регулююча стаття II-1 "Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів", які в активі відображаються за первісною вартістю. Тут же відбивається стаття II-2 "Резерв на покриття майбутніх витрат або втрат".
У розділі III активу показані як ненормовані оборотні кошти, так і інші вкладення, пов'язані з основною діяльністю, а в розділі III пасиву - їх джерела.
Розділ III активу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" відображає ненормовані засоби: касу, розрахунковий рахунок та інші рахунки в банку, інші грошові кошти, товари відвантажені, дебіторську заборгованість. Грошові кошти показуються в сумі дійсного наявності, інші статті - у розмірі фактичної заборгованості на день складання балансу. У цьому ж розділі показують витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування, зайво внесена в банк амортизація, недостачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного прибутку. В окремий підрозділ по активу і пасиву виділені кошти на капітальний ремонт і всі витрати, включаючи аванси постачальникам і підрядникам.
5. Відповідальність підприємств
Принцип відповідальності підприємств за результати своєї фінансово - господарської діяльності реалізується в разі утворення збитків, нездатності підприємства задовольняти вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг) і забезпечувати фінансування виробничого процесу, тобто при настанні банкрутства підприємства. Це видається природним і доцільним в умовах розвиненої ринкової економіки, передбачає створення і функціонування налагодженого механізму та процедури банкрутства. Разом з тим, збитковість багатьох підприємств у Росії зумовлена ​​об'єктивними причинами, а їх ліквідація може призвести до масового безробіття і серйозних соціальних потрясінь. У розвинених країнах вже вироблена система контролю, діагностики та захисту підприємств від банкрутства (якщо це можливо і необхідно для національної економіки).
Необхідність контролю за фінансово - господарською діяльністю підприємства об'єктивно випливає з сутності фінансів як грошових відносин. Фінансово - господарська діяльність підприємств пов'язана з формуванням та витрачанням грошових коштів, а отже, зачіпає інтереси держави, працівників підприємства, акціонерів та всіх можливих контрагентів підприємства.
Контроль проявляється через аналіз фінансових показників діяльності підприємства і заходи впливу різного змісту (наприклад, аналіз фінансового стану на підприємстві з метою його покращення, контроль за сплатою податків до бюджету та застосування штрафних санкцій, контроль за цільовим витрачанням наданих фінансових ресурсів і т.д.) .
Контроль фінансово - господарської діяльності підприємств проводять спеціальні органи. Державний фінансовий контроль здійснюється Контрольно - ревізійним управлінням Міністерства фінансів РФ по відношенню до державних підприємств. Органи Державної податкової служби в межах своєї компетенції проводять перевірки окремих сторін фінансово - господарської діяльності підприємств незалежно від їх організаційно - правових форм та форм власності, контролюють своєчасність та повноту сплати податків.
Незалежний позавідомчий фінансовий контроль здійснюють аудиторські фірми. Об'єктом контролю є діяльність усіх економічних суб'єктів, тобто підприємств незалежно від їх організаційно - правових форм і видів власності, об'єднань підприємств - спілок, асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань, а також інших економічних суб'єктів, що здійснюють підприємницьку діяльність, органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування.
Змістом аудиторського контролю є перевірки бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів. Мета аудиторської діяльності - встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності підприємств і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій чинному законодавству.
Результатом перевірок аудиторської фірми стає підтвердження чи непідтвердження реальності даних, що містяться у звітності. Якщо говорити про всебічний контроль за фінансово - господарською діяльністю підприємства, що отримав назву внутрішнього аудиту, то він націлений на попередню перевірку правильності відображення фінансових результатів, повноти і своєчасності сплати податків до бюджету, розподіл прибутку, виплати дивідендів та ін Укупі з аналізом фінансового стану підприємства на основі спеціальних показників внутрішній контроль є інструментом управління фінансами підприємства.
Висновок
   Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їх специфіка проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.
Фінансові відносини існують об'єктивно, але мають конкретні форми прояву, що відповідають характеру виробничих відносин у суспільстві. У сучасних умовах форми фінансових відносин перетерплюють серйозні зміни. Становлення ринку та підприємництва в Росії припускає не тільки роздержавлення економіки, приватизацію підприємств, їх демонополізацію для створення вільного економічного сектора, розвиток конкуренції, лібералізацію цін і зовнішньоекономічних зв'язків підприємств, але і фінансове оздоровлення народного господарства, створення адекватної системи фінансових відносин.
Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.
Список використаної літератури
1. Абрамова М.А., Александрова Л.С. Фінанси і кредит. - М.: ІД: «Юриспруденція», 2004. - 184 с.
2. Бабич А.М., Павлова Л.М. Державні і муніципальні фінанси: Підручник для вузів. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2000. - 687 с.
3. Шаров "Виробництво споживчих кредитів" / / Гроші і кредит, 1990, № 10.
4. Загальна теорія фінансів: Підручник під ред. Л.А. Дробозиной. М.: «Фінанси», 1996.
5. Російська банківська енциклопедія / Гол. ред. О. І. Лаврушин. - Москва, 1995. - С. 215-217.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Реферат
66.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Фінансова діяльність підприємства 2
Фінансова діяльність малого підприємства
Фінансова діяльність підприємства 2 Концептуальні основи
Фінансова діяльність підприємства 2 Особливості фінансово-господарської
Фінансова діяльність держави 2
Фінансова діяльність держави
Фінансова діяльність підприємств
Фінансова діяльність комерційних банків
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru