додати матеріал


Формування і розподіл прибутку на підприємстві 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти Російської Федерації

Московський психолого-соціальний інститут

(Філія г.Уварово)

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему:
«Формування та розподіл прибутку на підприємстві»
на прикладі
ТОВ «Котовський хліб»
Виконав (а): студент (ка) гр. _____________ _______________
Уварово, 2008 р.

Зміст
Введення
1. Теоретичні основи
1.1. Економічна сутність та функції прибутку
1.2. Формування прибутку. Складові елементи формування балансового прибутку
1.3. Планування прибутку. Чинники її зростання
1.4. Розподіл і використання прибутку на підприємстві
2. Техніко-економічна характеристика ТОВ «Котовський хліб» м.Котовськ
2.1. Загальні відомості про підприємство
2.2. Забезпеченість матеріальними і трудовими ресурсами
2.3. Основні економічні показники діяльності підприємства
3. Аналіз формування та використання прибутку на ТОВ «Котовський хліб»   
Завдання і джерела інформації
3.1. Аналіз валового прибутку підприємства
3.2. Аналіз прибутку від реалізації продукції
3.3. Аналіз використання прибутку
3.4. Шляхи збільшення суми і вдосконалення використання прибутку
Висновок
Список літератури
Додаток

ВСТУП
Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.
Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників. Вона є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємства, але набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів.
Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Справа в тому, що підприємство будь-якої форми власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, має право вирішувати на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути до отримання максимального прибутку, тобто до такого її обсягу, який дозволяв би підприємству не тільки міцно утримувати позиції збуту на ринку своєї продукції, а й забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції.
Тому кожне підприємство, перш ніж почати виробництво продукції, визначає який прибуток, який дохід воно зможе отримати. Звідси прибуток є основною метою підприємницької діяльності, її кінцевим результатом.
Важливим завданням кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.
Прибуток як результуючий показник господарської діяльності підприємства залежить від ціни продукції і витрат на її виробництво. Тому прибуток найтіснішим чином пов'язана з невизначеністю майбутніх економічних явищ, які не можна передбачити з достовірністю, а лише з тією чи іншою мірою вірогідності.
Основне джерело грошових накопичень підприємства - виручка від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням на виробництво і реалізацію цієї продукції.
Провідне значення прибутку як фінансового показника підприємницької діяльності підприємства разом з тим не означає його унікальності. Аналіз стимулюючої ролі прибутку показує, що в окремих господарюючих суб'єктах переважає прагнення витягти високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці на шкоду виробничому і соціальному розвитку колективу.
Прагнення будь-якими шляхами отримати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці призводить до зростання обсягу грошової маси в обігу, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси - подальше зростання цін, інфляція, а отже, емісія грошей.
Таким чином, абсолютне збільшення прибутку підприємства не завжди об'єктивно відображає підвищення ефективності виробництва в результаті трудових досягнень колективу.
Об'єктом дослідження є ТОВ «Котовський хліб» м.Котовськ Тамбовської області.
Предметом дослідження є аналіз формування прибутку на ТОВ «Котовський хліб», розподіл отриманого прибутку підприємством, з метою подальшої розробки рекомендацій для підвищення ефективності виробництва.
Метою дипломної роботи є виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток, аналіз основних джерел резервів зростання прибутку на підприємстві ТОВ «Котовський хліб».
Основними завданнями аналізу прибутку діяльності є:
1. Систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;
2. Визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на прибуток;
3. Виявлення резервів збільшення суми прибутку;
4. Оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення прибутку;
5. Розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
Даний аналіз щодо формування прибутку та його використання було проведено на підприємстві ТОВ «Котовський хліб».
Основними джерелами інформації при аналізі фінансових результатів прибутку є дані фінансової звітності: «Бухгалтерський баланс», «Звіт про фінансові результати», дані аналітичного обліку по рахунках 46, 47, 48 і 80, накладні на відвантаження продукції.
Методи, що застосовуються при аналізі: метод порівняння, балансовий метод, спосіб ланцюгових підстановок, графічний метод.

1. Теоретичні основи
1.1. Економічна сутність та функції прибутку
Кінцевою метою і рушійним мотивом підприємницької діяльності є прибуток. У загальному вигляді під прибутком розуміється різниця між доходами і витратами виробництва.
Економічна природа прибутку трактується по-різному різними представниками економічної науки. Слід зазначити, що ця категорія цікавила економістів з початку формування самої економічної науки. Так, меркантилісти шукали джерело прибутку в сфері обігу, причому саме в зовнішній торгівлі. Представники класичної політекономії визначали її як надлишок вартості над заробітною платою.
К. Маркс приділив прибутку багато уваги, розглядаючи її як перетворену форму додаткової вартості, а останню - як результат присвоєння неоплаченої праці найманих працівників капіталістом.
У неокласичній теорії прибутку об'єднує всі види доходів, отриманих від продуктивного використання різних факторів виробництва їх власниками.
Прибуток - головна мета підприємницької діяльності. В умовах ринкових відносин - це перетворена форма додаткової вартості. Облік прибутку дозволяє встановити, наскільки ефективно ведеться господарська діяльність.
За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості (ціни) додаткового продукту, створеного для суспільства працею працівника матеріального виробництва.
Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачеві.
На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість минулого уречевленої праці і живої праці. Вартість живої праці відбиває знову створену вартість і розпадається на дві частини. Перша являє собою заробітну плату працівників, що беруть участь у виробництві продукції. Її величина визначається рядом факторів, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили. У цьому змісті для підприємця вона представляє частину витрат по виробництву продукції. Друга частина знову створеної вартості відбиває чистий дохід, який реалізується тільки в результаті продажу продукції, що означає суспільне визнання її корисності.
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди її отримує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить сто в досить складне фінансове становище, не виключає і банкрутство.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий дохід, створений на підприємстві.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість і акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).
З наведеного визначення випливає, що її походження пов'язане з отриманням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, які складаються на основі попиту і пропозиції. Валовий дохід підприємства - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат - являє собою форму чистої продукції підприємства, включає в себе оплату праці і прибуток. Зв'язок між ними показано на рис. 1.
Валовий дохід
Матеріальні витрати
Оплата праці
Прибуток
Витрати виробництва (собівартість)
Чистий дохід
Обсяг реалізації
Рис. 1. Собівартість, валовий дохід і прибуток підприємства.
Трудовий колектив зацікавлений як у підвищенні оплати праці, так і в зростанні прибутку, оскільки остання в умовах конкуренції є джерелом не лише виживання, але й розширення виробництва, а отже, і зростання добробуту працівників підприємства, їх життєвого рівня. З цього також випливає, що маса прибутку і валового доходу характеризує не що інше, як розмір ефекту, одержуваного в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.
Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти, господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і небюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.
Обсяг реалізації й розмір прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової та фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції.
По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства використовується система показників.
Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. До певної міри залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.
Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.
По-друге, прибуток має стимулюючою функцією. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до її отримання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.
Економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання має виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.
Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники.
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу прибутку, який дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, а й забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. У кінцевому підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і знаходження методів по кращому їхньому використанню.
В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, є три основні джерела отримання прибутку:
- Перше джерело утворюється за рахунок монопольного становища підприємства з випуску тієї чи іншої продукції або (та) унікальності продукту. Підтримка цього джерела на відносно високому рівні передбачає постійне оновлення продукту. Тут слід враховувати такі протидіючі сили, як антимонопольна політика держави і зростаюча конкуренція з боку інших підприємств;
- Друге джерело пов'язаний безпосередньо з виробничою і підприємницькою діяльністю. Практично він стосується всіх підприємств. Ефективність його використання залежить від знання кон'юнктури ринку і вміння адаптувати розвиток виробництва під цю постійно мінливу кон'юнктуру. Тут усе зводиться до проведення відповідного маркетингу. Величина прибутку в даному випадку залежить, по-перше, від правильності вибору виробничої спрямованості підприємства з випуску продукції (вибір продуктів, що користуються стабільним і високим попитом), по-друге, від створення конкурентоспроможних умов продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, строки поставки , обслуговування покупців; післяпродажне обслуговування і т.д.), по-третє, від обсягів виробництва (чим більший обсяг виробництва, тим більше маса прибутку), по-четверте, від структури зниження витрат виробництва;
- Третє джерело виникає з інноваційної діяльності підприємства. Його використання передбачає постійне оновлення продукції, що випускається, забезпечення її конкурентоспроможності, зростання обсягів реалізації та збільшення маси прибутку.
У практичному плані прибуток представляє собою узагальнюючий показник результатів господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності.
Розрізняють прибуток бухгалтерську та економічну.
Економічний прибуток - це різниця між виручкою і всіма витратами виробництва (зовнішніми і внутрішніми).
У бухгалтерському сенсі прибуток - це різниця між загальним виторгом і зовнішніми витратами.
У бухгалтерській практиці розрізняють і в процесі аналізу господарської діяльності використовуються такі показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.
Балансова прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.
Чистий прибуток - прибуток, що залишається у підприємства, обчислюється як різниця між балансовим прибутком і величиною сплачених до бюджету податків з прибутку.
Пільгується прибуток - частина балансового прибутку, що не підлягає оподаткуванню за чинним законодавством.
Оподатковуваний прибуток - прибуток, що підлягає оподаткуванню за встановленими ставками.
1.2. Формування прибутку. Складові елементи формування балансового прибутку
Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є балансовий прибуток. Балансовий прибуток - це сума прибутків (збитків) підприємства як від реалізації продукції, так і доходів (збитків), не пов'язаних з її виробництвом і реалізацією. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речову форму, а й виконання робіт, надання послуг. Балансова прибуток як кінцевий фінансовий результат виявляється на підставі бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства та оцінки статей балансу. Використання терміну "балансовий прибуток" пов'язано з тим, що кінцевий фінансовий результат роботи підприємства відображається у його балансі, що складається за підсумками кварталу, року.
Балансова прибуток включає три укрупнених елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий дохід, створений на підприємстві. Інші елементи балансового прибутку відображають в основному перерозподіл раніше створених доходів.
Розглянемо детально всі складові частини балансового прибутку. Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, яка може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у сто статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається окремо по кожному виду діяльності підприємства, що належить до реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Він дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах та витратами на її виробництво і реалізацію.

Балансова
прибуток

Прибуток від реалізації продукції,
робіт і послуг
Прибуток від іншої реалізації
Позареалізаційні-ні фінансові результати

Обсяг продажу продукції
Прибуток від продажу товарно-матеріальних цінностей
Прибуток від дольової участі в діяльності спільних підприємств
Структура товарної продукції
Прибуток від реалізації продукції підсобних господарств
Прибуток від здачі в оренду основних засобів і землі
Ціни реалізації
Прибуток від реалізації основних фондів і нематеріальних активів
Пені та штрафи, отримані і сплачені
Збитки від списання дебіторської заборгованості
Збитки від стихійних лих
Рис. 2. Формування балансового прибутку.
Виручка приймається в розрахунок без податку на додану вартість і акцизів, які, будучи непрямими податками, надходять до бюджету. З виручки також виключається сума націнок (знижок), що надходить торговим і постачальницько-збутових підприємствам, які беруть участь у збуті продукції. Підприємства, що експортують продукцію, виключають і експортні тарифи, направляються в доход держави. При цьому грошові надходження, пов'язані з вибуттям основних засобів, матеріальних (оборотних) і нематеріальних активів, продажна вартість валютних цінностей, цінних паперів не включаються до складу виручки.
Склад витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості, регулюється законодавчо. Витрати, що утворюють собівартість, групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів тощо
По реалізації продукції, що має натурально-речову форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виручки і повної собівартості продукції, що визначаються на обсяг реалізованої продукції. У натуральному вираженні він включає залишки готової продукції на початок звітного періоду, не реалізовані в попередньому періоді, і випуск товарної продукції звітного періоду за мінусом тієї частини продукції, яка не може бути реалізована в кінці звітного періоду. Під періодом розуміється квартал чи рік. Склад залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду залежить від обраного підприємством методу обліку виручки - за надходження грошей на розрахунковий рахунок (у касу) підприємства або з відвантаження продукції, розрахункові документи за якої пред'явлені покупцю.
На величину прибутку від реалізації продукції впливають склад і розмір нереалізованих залишків на початок і кінець звітного періоду. Значна величина залишків приводить до неповного надходження виручки і недоотримання очікуваного прибутку.
Залишки нереалізованої продукції утворяться по наступним причинах:
¨ частина готової продукції закономірно осідає на складі в зв'язку з необхідністю її комплектації, упаковки, підготовки до відвантаження, нагромадження до розмірів транспортної партії, виписки розрахункових документів. Збільшення залишків готової продукції на складі понад нормативної величини повинно бути предметом уваги фінансових служб підприємства: можливо, продукція не знаходить збуту через розрив господарських зв'язків або не користується попитом з іншої причини.
Такий вплив на прибуток залишків готової продукції на складі зустрічається часто на підприємствах, які випускають продукцію, що має натурально-речову форму. Виконані роботи та надані послуги в силу своєї специфічної форми як товару не можуть приймати вид залишків продукції на складі. Те ж відноситься і до продукції деяких галузей, наприклад, електроенергетики, транспорту, зв'язку;
¨ часто залишки товарів відвантажених, термін оплати яких не настав, можуть утворюватися при застосуванні визначених форм розрахунку за відвантажену продукцію. Повна передоплата продукції, що відвантажується виключає утворення таких залишків і практикується багатьма підприємствами, але як форма розрахунків має свої недоліки;
¨ частина товарів відвантажених не оплачена в термін покупцем. Не надходження виручки в цьому випадку практично не залежить від постачальника. На жаль, ця ситуація стала типовою, обсяг неплатежів не зменшується, але підприємству все-таки слід працювати у напрямку отримання доходів - припинити відвантаження покупцю, перевести його на акредитивну форму розрахунків, передати вимоги по стягненню неплатежів з покупця банку, оформити комерційний кредит;
¨ продукція відвантажена і отримана покупцем, але останній на законних підставах відмовився від її оплати. Найбільш вірогідною причиною відмови може бути недотримання постачальником умов договору доставки.
Збільшення обсягу реалізації продукції в натуральному вираженні за інших рівних умов веде до зростання прибутку. Зростаючі обсяги виробництва продукції, що користується попитом, можуть досягатися за допомогою капітальних вкладень, що вимагає направлення прибутку на покупку більш продуктивного устаткування, освоєння нових технологій, розширення виробництва. Цей шлях зараз для багатьох підприємств утруднений або майже неможливий через інфляцію, зростання цін і недоступності довгострокового кредиту. Підприємства, що володіють засобами і можливостями для проведення капітальних вкладень, реально збільшують свій прибуток, якщо забезпечують рентабельність інвестицій вище темпів інфляції.
Не вимагає капітальних витрат прискорення оборотності оборотних коштів, що також веде до зростання обсягів виробництва і реалізації продукції. Однак інфляція досить швидко знецінює оборотні кошти, підприємствами на придбання сировини і паливно-енергетичних ресурсів спрямовується все більша їх частина, неплатежі покупців і необхідна передоплата відволікають значну частину коштів з обороту покупців. Причинами неплатежів є не лише брак оборотних коштів і нестійке фінансове становище підприємств, але і низька фінансово-розрахункова дисципліна, недоліки в роботі банківської системи, нерозвиненість вексельного обігу.
У цілому для підприємств Росії характерне зниження обсягів виробництва протягом останніх років.
У цій ситуації, здавалося б, логічно припустити різке падіння маси прибутку. Але статистичні дані свідчать про зворотне. При зростанні витрат на виробництво продукції і зниженні обсягів її випуску прибуток зростає внаслідок постійно підвищуються цін. Збільшення ціни саме по собі не є негативним чинником. Воно цілком обгрунтовано, коли пов'язане з підвищенням попиту на продукцію, поліпшенням техніко-економічних параметрів і споживчих властивостей продукції, що випускається.
Оскільки прибуток від реалізації продукції займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку, то аналіз чинників, що її визначають, має значення для виявлення резервів зростання всієї балансового прибутку.
При стабільних економічних умовах господарювання основний шлях збільшення прибутку від реалізації продукції полягає в зниженні собівартості в частині матеріальних витрат. Особливо важливо це для підприємств обробних галузей (машинобудування і металообробка, металургійна, нафтохімічна і ін), на яких питома вага вартості сировини в собівартості істотно вище, ніж на аналогічних підприємствах розвинених країн, значний вага відходів.
У видобувних галузях приріст прибутку досить складно забезпечити в результаті зниження собівартості видобутку корисних копалин з-за природно-природних причин. В основному це може досягатися внаслідок збільшення обсягів видобутку.
У галузях, орієнтованих на кінцевого споживача, вирішальне значення мають обсяги виробництва та реалізації продукції, зумовлені попитом, рівень собівартості, але без шкоди для якості споживчих товарів.
Прибуток від виконання робіт і надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції. Формування виручки тісно пов'язано з особливостями виконуваних робіт і послуг та застосовуваними формами розрахунків.
Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їх іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства - це фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відображає прибутки (збитки) за іншої реалізації, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що значиться на балансі підприємства.
Підприємство самостійно розпоряджається своїм майном. Воно має право списувати, продавати, ліквідувати, передавати у статутні фонди інших підприємств будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші основні фонди, матеріальні цінності, отримані в процесі зносу і розбирання будівель, споруд, продавати окремі об'єкти, товарно-матеріальні цінності та інші види майна. Фінансовий результат має місце тільки при продажі перерахованих видів майна, а також при іншому вибутті недоамортизованих об'єктів в деяких випадках. При реалізації основних фондів фінансовий результат визначається як різниця між продажною ціною реалізованих на сторону основних засобів та їх залишковою вартістю з урахуванням понесених витрат по реалізації.
Резервом збільшення балансового прибутку може бути прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства. Якщо раніше операції, пов'язані з вибуттям основних фондів, не робили помітного впливу на фінансові результати, то тепер, коли підприємства вправі розпоряджатися своїм майном, має сенс звільнитися від зайвого і невстановленого обладнання, попередньо зваживши, що вигідніше - продати його або здати в оренду. Інші операції, наприклад безоплатна передача основних засобів підприємству, не відносяться на балансовий прибуток, а відшкодовуються з чистого прибутку, призначеної на накопичення.
Фінансовий результат від реалізації іншого майна підприємства може бути і позитивним, і негативним. Це залежить від складу і продажної ціни реалізованих активів. Якщо мова йде про матеріальні активи, то слід виходити не стільки з можливості отримання прибутку, скільки з наявності запасів, які через зміни економічної кон'юнктури, асортименту продукції, що випускається і з інших причин виявляються непотрібним або за величиною перевищують рівень, достатній для запланованого випуску продукції . Ця робота є одним із напрямків фінансового менеджменту, тобто управління фінансами підприємства, і повинна проводитися на підставі аналізу структури матеріальних активів. Безумовно, краще продати їх за ціною, що перевищує облікову вартість, але і в іншому випадку підприємство отримає грошові кошти, які можна залучити в оборот.
Під іншим майном підприємства розуміються сировину, матеріали, паливо, запчастини, нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки, програмні продукти для ЕОМ тощо), валютні цінності (іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті, дорогоцінні метали та природні дорогоцінні камені, за винятком ювелірних і побутових виробів і брухту таких виробів), цінні папери. Різниця між продажною ціною цих видів майна підприємства та їх балансовою вартістю (з урахуванням понесених у зв'язку з цим витрат) складає фінансовий результат, що впливає на суму балансового прибутку.
Прибуток може бути отримана від реалізації нематеріальних активів, що мають попит на ринку. Їх продажна ціна визначається здатністю приносити дохід. Для обчислення прибутку з продажної ціни виключаються витрати, пов'язані зі створенням або придбанням нематеріальних активів з урахуванням витрат за їх доведення до стану, в якому вони здатні приносити дохід.
Цінні папери купуються підприємством з різними цілями. Оскільки вони відносяться до ліквідних засобів, то підприємство, швидко обернувши їх на гроші, може здійснювати платежі та розрахунки, погашати зобов'язання. При покупці цінних паперів важливий їх правильний вибір. Купувати цінні папери можна лише в тому випадку, якщо є обгрунтована впевненість у зростанні їхньої курсової вартості, тоді їх продаж дасть позитивний фінансовий результат. При падінні курсової вартості реалізувати ці папери майже неможливо, а за відсутності доходів за ними таке вкладення коштів можна вважати не активами, а збитками. Реалізуючи цінні папери, підприємство отримує результат, який можна порівняти з номінальною вартістю цих цінних паперів.
Фінансові результати від позареалізаційних операції це прибуток (збиток) за операціями різного характеру, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не пов'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконанням робіт, наданням послуг. Фінансовий результат визначається як доходи (збитки) за мінусом витрат по позареалізаційних операцій.
У складі позареалізаційних операцій найбільш дохідними можуть бути фінансові вкладення. Важливо, щоб вони здійснювалися не на шкоду основної діяльності підприємства. Конкретні напрямки і структура фінансових вкладень повинні бути результатом продуманої політики підприємства на основі достовірної оцінки їх ефективності. Непрофесійний підхід до цього питання може призвести до втрати коштів, вкладених в статутний капітал інших підприємств чи спільну діяльність, у неліквідні цінні папери. В даний час практично ніякі доходи за фінансовими активами не перекривають рівня інфляції, тому для отримання реальних доходів від фінансових вкладень слід підходити до таких інвестицій дуже виважено.
Перелік позареалізаційних прибутків (збитків) підприємства різнорідний і досить великий. Значна питома вага можуть складати доходи від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень і доходи від здачі майна в оренду (вони враховуються у складі позареалізаційних прибутків, якщо здача майна в оренду не є основною діяльністю підприємства).
Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної плати, яку орендар платить орендодавцю.
До складу позареалізаційних прибутків (збитків) також входить сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок та інших видів санкцій (крім санкцій, що сплачуються до бюджету і ряд позабюджетних фондів відповідно до законодавства); інші доходи та витрати (збитки, втрати).
До таких доходів відносяться:
- Прибуток минулих років, виявлена ​​у звітному році (наприклад, суми, що надійшли від постачальників за перерахунками за послуги та матеріальні цінності, отримані і витрачені в минулому році; суми, отримані від покупців, замовників за перерахунками за реалізовану в минулому році продукцію та ін );
- Доходи від дооцінки товарів;
- Надходження сум в рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки на збиток;
- Позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
- Відсотки, отримані по коштах, які значаться на рахунках підприємства.
До витрат і втрат відносяться:
- Збитки по операціях минулих років, виявлені у звітному році, від уцінки товарів, списання безнадійної дебіторської заборгованості;
- Недостачі матеріальних цінностей, виявлені під час інвентаризації;
- Витрати за анульованими виробничими замовленнями і на виробництво, не дало продукції, виключаючи втрати, відшкодовуються замовниками (при цьому віднімається вартість використовуваних матеріальних цінностей);
- Негативні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
- Некомпенсируемое втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню або ліквідації наслідків стихійних лих (при цьому виключається вартість отриманого металобрухту, палива, інших матеріалів);
- Некомпенсируемое збитки в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями;
- Витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів, за винятком витрат, що відшкодовуються з інших джерел;
- Судові витрати та арбітражні збори та ін Схема формування та розподілу прибутку показано на рис. 3.
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах без податку на додану вартість і акцизів
-
Собівартість продукції (робіт, послуг)

Прибуток від реалізації товарної продукції (робіт, послуг)
+
Прибуток від іншої реалізації
+
Позареалізаційні прибутки, збитки

Балансова (валовий) прибуток
-
Сума коригувань по доходах, виключається при розрахунку основного податку на прибуток

Оподатковуваний прибуток з урахуванням пільг
х
Ставка,%
=
Сума податку на прибуток
Балансова прибуток
-
Податки та інші обов'язкові платежі

Накопичення
Чистий прибуток
Споживання
Рис. 3. Формування і розподіл прибутку підприємства.
При розгляді прибутку як кінцевого фінансового результату господарської діяльності слід мати на увазі, що не вся отримувана прибуток залишається підприємству, так як повинен обкладатися податком.
Оподатковуваний прибуток зменшується на суму прибутку від реалізації виробленої сільськогосподарської продукції, а також від реалізації виробленої та переробленої на даному підприємстві сільськогосподарської продукції власного виробництва.
Оподатковувана прибуток при фактично вироблених витратах і витратах за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, зменшується також на суми, спрямовані:
а) підприємствами галузей сфери матеріального виробництва на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по кредитах;
б) підприємствами всіх галузей народного господарства на фінансування житлового будівництва (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки за кредитами. Ця пільга надається зазначеним підприємствам, що здійснюють розвиток власної виробничої бази і житлове будівництво;
в) витрати підприємств на утримання перебувають у них на балансі об'єктів і закладів охорони здоров'я, народної освіти, культури і спорту, дитячих дошкільних установ, дитячих таборів відпочинку, житлового фонду.
З метою стимулювання НТП оподатковувана прибуток зменшується на суми, спрямовані:
· Науковими організаціями, що пройшли державну акредитацію, безпосередньо на проведення і розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у порядку та за переліком, що встановлюються Урядом РФ;
· Підприємствами на проведення НДДКР, а також в Російський фонд технологічного розвитку, але не більше 10% суми оподатковуваного прибутку.
Що залишилася після сплати податків частина являє собою залишкову прибуток (або чистий прибуток), яка повністю надходить у розпорядження підприємства. Вона спрямовується на оплату праці та матеріальне заохочення, на приріст оборотних коштів, капітальних вкладень, соціальний розвиток шляхом утворення відповідних фондів; розвитку науки і техніки, соціального розвитку, матеріального заохочення.
Таким чином, в умовах переходу до ринку і в його подальшому становленні прибуток є основним спонукальним мотивом організації виробничої та господарсько-комерційної діяльності підприємства.
1.3. Планування прибутку. Чинники її зростання
Найважливішим питанням управління процесом формування прибутку є планування прибутку та інших фінансових результатів з урахуванням висновків економічного аналізу. Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечувати фінансування більшого обсягу потреб підприємства в його розвитку. При цьому важливо виходити з величини чистого прибутку. Завдання максимізації чистого прибутку підприємства тісно пов'язана з оптимізацією величини податків, що сплачуються у рамках чинного законодавства, запобіганням непродуктивних виплат.
Планування прибутку - складова частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи на підприємстві. Планування прибутку виробляється роздільно по усіх видах діяльності підприємства. Це не тільки полегшує планування, але й має значення для передбачуваної величини податку на прибуток, так як деякі види діяльності не обкладаються податком на прибуток, а інші - обкладаються за підвищеними ставками. У процесі розробки планів по прибутку важливо не тільки врахувати всі фактори, що впливають на величину можливих фінансових результатів, а й, розглянувши варіанти виробничої програми, вибрати забезпечує максимальний прибуток.
При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання прибуток планується на рік в рамках поточного фінансового плану. Ситуація, що склалася вкрай ускладнює річне планування, і підприємства можуть складати більш-менш реальні плани по прибутку по кварталах. Оскільки з 1993 р. планування прибутку "прив'язана" до розрахунку авансових платежів з податку на прибуток та порядку внесення їх до бюджету, то складання квартальних планів стає необхідним. Платники податку на прибуток зацікавлені в тому, щоб різниця між заявленим ними розміром авансових платежів податку та фактичними платежами була мінімальною. Однак більш важливою метою планування прибутку є визначення можливостей підприємства у фінансуванні своїх потреб.
Об'єктом планування є плановані елементи балансового прибутку, головним чином прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.
У найбільш загальному вигляді прибуток - це різниця між ціною і собівартістю, але при розрахунку планової величини прибутку необхідно уточнити обсяг продукції, від реалізації якої очікується цей прибуток. Слід відрізняти плановий розмір прибутку в розрахунку на товарний випуск від прибутку, запланованої на обсяг реалізованої продукції. Прибуток по товарному випуску планується на основі кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції, де визначається собівартість товарного випуску планованого періоду:
П тп = Ц тп - З аналогічних продуктів,
де П тп - прибуток по товарному випуску планованого періоду;
Ц тп - вартість товарного випуску планованого періоду в діючих цінах реалізації (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок);
З тп - повна собівартість товарної продукції планованого періоду (розрахована в кошторисі витрат на виробництво і реалізацію продукції).
Прибуток на реалізовану продукцію розраховується інакше:
П рп = В рп - З рп,
де П рп - планований прибуток по продукції, що підлягає реалізації в майбутньому періоді;
Врп - планована виручка від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок);
Срп - повна собівартість реалізованої в майбутньому періоді продукції.
Виходячи з того, що обсяг реалізованої продукції майбутнього планового періоду в натуральному виразі визначається як сума залишків нереалізованої продукції на початок планованого періоду без залишків готової продукції, які не будуть реалізовані в кінці цього періоду, розрахунок планової суми від реалізації продукції прийме вигляд:
П рп = П 01 + П тп - П 02,
де П рп - прибуток від реалізації продукції в планованому періоді;
П 01 - прибуток у залишках продукції, не реалізованої на початок планованого періоду;
П тп - прибуток по товарній продукції, запланованої до випуску в майбутньому періоді;
П 02 - прибуток у залишках готової продукції, яка не буде реалізована в кінці планованого періоду.
Саме така методика розрахунку лежить в основі застосування укрупненого прямого методу планування прибутку, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції в цінах і за собівартістю.

1.4. Розподіл і використання прибутку підприємства
Розподіл і використання прибутку є найважливішим господарським процесом, що забезпечує покриття потреб підприємців і формування доходів держави.
Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів. Економічно обгрунтована система розподілу прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.
Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства.
Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:
- Прибуток, одержуваний підприємством в результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як суб'єктом господарювання;
- Прибуток для держави надходить до відповідних бюджетів у вигляді податків і зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх обчислення і внесків до бюджету встановлюються законодавчо;
- Величина прибутку підприємства, що залишився в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;
- Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині - на споживання.
На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються до бюджету і деякі позабюджетні фонди.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується ним самостійно і направляється на подальший розвиток підприємницької діяльності. Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.
Відповідно до цього в міру надходження чистий прибуток підприємства направляється на фінансування НДДКР, а також робіт зі створення, освоєння і впровадження нової техніки, на вдосконалення технології та організації виробництва; на модернізацію обладнання; поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію діючого виробництва.
Чистий прибуток є джерелом погашення власних оборотних коштів. Крім того, вона направляється на сплату відсотків за кредитами, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів, на придбання основних засобів, а також сплату відсотків по прострочених і відстроченим кредитами.
За рахунок чистого прибутку сплачуються деякі види зборів і податків, податок на перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки і персональних комп'ютерів, збір з операцій з купівлі-продажу валюти на біржах, збір за право торгівлі та інші.
Поряд з фінансування виробничого розвитку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на задоволення споживчих і соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення та допомоги, які виходять на пенсію, а також надбавки до пенсій, виробляються витрати з оплати додаткових відпусток понад встановлену законом тривалості, оплачуються витрати на безкоштовне харчування або харчування за пільговими цінами.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку, а також матеріального заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкцій.
Так, з чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог щодо охорони навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил, при завищенні регульованих цін на продукцію. З чистого прибутку стягується незаконно отримана підприємством прибуток.
У випадках приховування прибутку від оподаткування або внесків до позабюджетних фондів також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток.
Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери.
У сучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого та невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат з утримання об'єктів і закладів соціальної сфери та інше. Законодавчо обмежується розмір резервного фонду підприємств, регулюється порядок формування резерву по сумнівних боргах.
В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти, у зв'язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втратою доходів від підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибутку підприємства має право створювати фінансовий резерв, тобто ризиковий фонд.
Розмір цього резерву повинен складати не менше 15% статутного капіталу. Щорічно резервний фонд поповнюється за рахунок відрахувань, що становлять практично не менше 5% прибутку залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати з розширення виробництва і соціального розвитку, розробку та впровадження нової технології, приріст власних оборотних коштів і заповнення їх нестачі, на інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком колективу.
Резервний фонд формується на випадок непередбачених збоїв у виробничому процесі.
З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бути спрямована на благодійні потреби, надання допомоги театральним колективам, організацію художніх виставок та інші цілі.
Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, які фінансуються з прибутку, або ж утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення).
Кошторис витрат, які фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.
До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, фінансування розробки і освоєння нових видів продукції і технологічних процесів, витрати щодо вдосконалення технології та організації виробництва, модернізації устаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств. У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків за ними. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів та ін Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток.
Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів непроізводст-венного призначення, організації та розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів тощо
До витрат на матеріальне заохочення відносяться єдино-тимчасові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння і впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам і службовцям, одноразові допомоги ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін і ін
Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на дві частини. Перша збільшує майно підприємства і бере участь в процесі накопичення. Друга характеризує частку прибутку, що використовується на споживання. При цьому необов'язково весь прибуток, який спрямовується на нагромадження, використовувати повністю. Залишок прибутку, не використаної на збільшення майна, має важливе резервне значення і може бути в наступні роки направлений для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат.
Нерозподілений прибуток в широкому сенсі як прибуток, використана на накопичення, і нерозподілений прибуток минулих років свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерела для подальшого розвитку.
Розподіл і використання прибутку товариств і акціонерних товариств мають свої особливості, зумовлені організаційно-правовою формою цих підприємств.

2. техніко-економічна характеристика ТОВ «Котовський хліб» м.Котовськ
2.1. Загальні відомості про підприємство
Підприємство створено в 1988 році.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовський хліб» іменоване далі «Товариство» створено шляхом реорганізації у формі перетворення державного підприємства і діє відповідно до Цивільного Кодексу РФ, Федеральним Законом «Про товариства з обмеженою відповідальністю» від 08.02.2001 року № 14-ФЗ, Установчим Договором від 03.04.1988 року та цим Статутом.
Товариство є юридичною організацією, створеною як добровільний союз засновників для здійснення спільної господарської діяльності шляхом об'єднання їх вкладів, з метою створення спільного виробництва і реалізації хлібобулочної продукції.
Скорочене фірмове найменування товариства: ТОВ «Котовський хліб».
Товариство є юридичною особою, має статутний фонд, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в Котовському філії Агропромбанку.
Місце знаходження Товариства: м. Котовськ, вул. Робоча, 37.
Предметом діяльності Товариства є забезпечення організаційних, правових, фінансових умов для реорганізації його статутних завдань.
Товариство за законодавством РФ має у власності відокремлене майно, що враховується на його самостійному балансі, має право від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Джерелами утворення коштів є: грошові та майнові внески учасників, доходи від реалізації продукції підприємства, кредити банків.
Основні функції ТОВ «Котовський хліб»: виробництво, реалізація хліба, хлібобулочних, кондитерських, макаронних виробів та їх зберігання.
Свою продукцію ТОВ «Котовський хліб» реалізує за договірними, вільним, оптово-відпускними цінами.
Головна мета організації хлібозаводу - підвищення ефективності виробництва, задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.
Завдання:
1. Вивчення кон'юнктури ринку і вміння адаптувати розвиток виробництва під постійно мінливу кон'юнктуру ринку.
2. Забезпечення оперативного регулювання обсягу і номенклатури виробництва, що дозволяє пристосовуватися до коливань попиту на продукцію.
3. Забезпечення високої якості продукції.
4. Збільшення виробничої потужності підприємства та поліпшення його використання.
5. Забезпечення засобами виробництва та організація їх ремонту.
6. Впровадження безвідходних технологій, сертифікації якості, вдосконалення організації внутрішньозаводського транспорту, структури виробничого процесу.
Товариство веде оперативний та бухгалтерський облік і статистичну звітність у встановленому законом порядку.

Органами управління товариства є:
Загальні збори учасників

Директор

Ревізійна комісія
Рис. 4. Органи управління.
Вищим органом товариства є Загальні збори учасників товариства. Загальні збори учасників може бути черговим і позачерговим.
Поточне керівництво діяльністю товариства здійснює директор. Між суспільством і директором укладається трудовий договір. Контроль за діяльністю директора здійснює ревізійна комісія у складі трьох членів.
Виробничий процес хлібопекарського підприємства не є однорідним, він складається з багатьох різноманітних взаємопов'язаних часткових процесів, що протікають в різних цехах, на дільницях і робочих місцях. Ці процеси проходять в основному, допоміжному та в обслуговуючих господарствах.
Основне виробництво охоплює процеси, безпосередньо пов'язані з перетворенням вихідної сировини в готову продукцію. Воно займає центральне місце у всій виробничої діяльності підприємства.
Допоміжне виробництво складається з процесів матеріального та технічного обслуговування основного виробництва. До цього виробництва відносяться ремонт обладнання; виробництво всіх видів енергії (електрики, пари, холоду), виготовлення тари, пакувальних матеріалів і літографічного продукції; проведення виробничих експериментів.
Допоміжне виробництво має обмежений зв'язок з основним виробництвом, воно покликане забезпечити його планомірну та безперебійну роботу.
Обслуговуючі господарства на відміну від зазначених виробництв ніякої продукції не дають, а виконують операції з транспортування і зберігання сировини, матеріалів і готової продукції (транспорт, склади, експедиція).

Хлібозавод

Цехи основного виробництва
Цехи допоміжного виробництва
Обслуговуючі господарства
Цех хлібобулочних виробів
Ремонтно-будівельний цех
Транспортне господарство
Цех кондитерських виробів
Цех пакувальних матеріалів
Складське господарство

Електроцех
Експедиція

Експери-ний цех
Рис. 5. Організаційна структура ТОВ «Котовський хліб».
Особливостями хлібопекарського виробництва є:
1.Об 'ем виробництва знаходиться в постійній залежності від попиту населення.
2.Готовая продукція реалізується протягом доби і не підлягає тривалому зберіганню.
3.Предпріятіе працює цілодобово. Кожна зміна має закінчений цикл виробництва і свою продукцію постачає на склад.
4.Норма витрат, тобто закладки борошна, допоміжних матеріалів і палива, регламентуються рецептурою, яка розробляється на кожний вид продукції.
5.Между вагою готових виробів і вагою витраченої борошна на виробництво. Різниця називається припеке.
6.Пропорціональное відношення ваги готових виробів до ваги витраченої борошна називається виходом.
2.2. Забезпеченість матеріальними і трудовими ресурсами
Для досягнення головної мети і основних завдань у виробничій діяльності, необхідно, щоб підприємство було забезпечено всіма трудовими і матеріальними ресурсами (предметом праці, знаряддям праці і працею людини).
До завдань матеріально-технічного забезпечення входить:
- Своєчасне забезпечення підприємства сировиною, матеріалами та іншими ресурсами для безперебійної і ритмічної його роботи;
- Правильний вибір постачальників з метою скорочення витрат, пов'язаних із заготівлею і перевезенням;
- Раціональне використання складського і транспортного господарства, а також організація обліку сировини і матеріалів;
- Скорочення організаційно-технічних засобів та відходів при доставці, зберіганні сировини і матеріалів.
Підприємство на основі вивчення кон'юнктури ринку, можливостей потенційних партнерів, інформації про рух цін організовує матеріально-технічне забезпечення свого виробництва і капітального будівництва шляхом придбання ресурсів на ринку товарів і послуг.
Придбання ресурсів на ринку товарів і послуг здійснюється підприємством безпосередньо у виробників, в оптовій торгівлі, в організацій матеріально-технічного постачання, у індивідуальних приватних підприємців, а також в інших посередницьких організаціях.
Провідним технологічним обладнанням в хлібопекарській промисловості є піч. Вона визначає продуктивність всієї потокової лінії.
У ролі ведучих машин застосовуються такі машини, які виконують найважливіші стадії (операції) і після проходження яких предмет праці стає готовим продуктом або напівфабрикатом з великим ступенем готовності.
Провідна машина потоку визначає виробниче завдання кожному робочому місцю потоку.
Хлібозавод обладнаний двома поточними лініями з двома печами системи СТЛ-2, 24.
Зберігання борошна бестарное.
Спосіб тістоведення - опарний.
Є тестомесітельная машина типу Тасема з подкатних діжами ємністю 330л.
Розподіл тесту виробляється дільниками марки Кузбас.
Округлення тесту - округляюча машинами ХТО.
У цеху дві шафи остаточної розстойки А2-ХРВ з галузевими інструкціями з визначення виробничої потужності діючих підприємств.
Під виробничою потужністю розуміється максимально можливий випуск продукції при повному забезпеченні сировиною, матеріалами, паливом, електроенергією, трудовими і фінансовими ресурсами при повному використанні фонду робочого часу, незалежно від стану устаткування і наявності вузьких місць.
Показники, що характеризують використання виробничої потужності підприємством:
1. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається діленням фактичної чи планової продуктивності з вироблення продукції в одиницю часу (за годину, добу) на технічну норму продуктивності ведучого обладнання в ту ж одиницю часу (годину, добу).
2. Коефіцієнт екстенсивного використання потужності визначається як відношення планового (фактичного) часу роботи устаткування до часу, прийнятому при розрахунку потужності устаткування.
Коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства, він же інтегральний.
Таблиця 1.
Ефективність використання
виробничої потужності підприємства.
Показники
Факт
2007р. у% до 2006р.
2006р.
2007р.
Середньорічна виробництв-жавна потужність, тонн
3,7
3,8
103
Коефіцієнт інтенсивного використання потужності
0,32
0,34
2
Коефіцієнт інтенсивного використання потужності
0,1
0,1
-
Коефіцієнт використання виробничої потужності
0,32
0,34
2
Шляхи поліпшення використання виробничої потужності підприємства:
1. Поліпшення інтенсивного використання устаткування (збільшення швидкості руху робочих органів машин, ступеня використання поверхні або ємності апаратів, зниження зворотних відходів);
2. Збільшення екстенсивного навантаження устаткування, або подовження часу його роботи (скорочення простоїв, тривалості ремонту обладнання, збільшення коефіцієнта змінності).
Кількість матеріальних ресурсів визначається шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва продукції.
Вартість сировини визначається множенням оптово-відпускної ціни з договірних та протоколах по кожному виду сировини на кількість відповідного виду сировини.
У хлібопекарській промисловості вихід хліба визначається на 100кг борошна. Інші компоненти розраховуються за рецептурою на ці 100кг борошна.
Борошно на хлібозавод доставляється від АТ «Котовська млин» автомуковозамі, тобто безтарний спосіб зберігання.
Хлібобулочна продукція виготовляється з борошна вищого сорту та борошна змішаної валки.
Сіль і цукор надходять з міста Тамбова від організації «Експеримент».
Рослинна олія - ​​від фірми «Валдай».
Дріжджі надходять від ИЧП Казаков.
Готова продукція хлібозаводу відпускається по оптово-відпускними цінами і реалізується оптом в роздрібні магазини і по населених пунктах Котовського району.
Оптова ціна хлібопекарської промисловості включає оптову ціну підприємства (повну собівартість продукції і прибуток підприємства), податок на додану вартість, акцизи і податок з продажів.
Керівництво хлібопекарні самостійно визначає для себе джерела та постачальників товару (сировини, матеріалів для виробництва хлібобулочних виробів).
В якості джерел надходження матеріальних ресурсів на хлібопекарню можуть бути промислові підприємства, комерційні фірми, оптові бази, приватні підприємці.
Господарські зв'язки, тобто постачання матеріалів і сировини на хлібопекарню від постачальників, встановлюються шляхом укладання договорів.
Договір поставки - це угода 2 і декількох сторін, згідно з яким одна сторона Постачальник зобов'язується передати другій стороні Покупцеві товари, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за неї певну грошову суму.
У договорі вказується вид угоди, найменування товару, кількість, порядок і строки поставки, ціни та порядок розрахунків, якість, маркування та пакування, майнова відповідальність.
Термін дії договору між постачальником, керівництво хлібопекарні укладає не більше ніж на рік.
Форма розрахунку - готівкова.
Якість товарів, повинна відповідати нормативним документам: сертифікату якості, держстандартам.
Покупець (продавець магазинів) по телефону передає добовий замовлення хліба, виходячи із затвердженого добового відпустки.
Постачальник (хлібопекарня) приймає на себе зобов'язання виготовити і поставити хлібобулочні вироби, згідно добового плану відпустки.
Доставка хліба - автомобільним транспортом зі спеціальним кузовом у хлібних лотках.

Таблиця 2.
Виконання договірних зобов'язань
за постачання матеріальних ресурсів (тис. рублів).
Постачальник
План постачання за договором, тис. руб.
Фактично відвантажена продукція, тис. руб.
Непостачання продукції, тис. руб.
Виконання плану поставки
2006
2007
2006
2007
2006
2007
в сумі
у%
2006
2007
2006
2007
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
АТ «Котовс-кая млин»
2500
3000
2800
3200
-
-
+300
+200
112
106,7
ТОВ «Експо-рімент»
450
550
450
550
-
-
-
-
100
100
ТОВ «Валдай»
250
250
250
250
-
-
-
-
100
100
ИЧП Казаков
200
250
200
250
-
-
-
-
100
100
РАЗОМ:
3400
4050
3700
4250
-
-
+300
+200
109
105
Виконання договірних зобов'язань щодо постачання матеріальних ресурсів між постачальниками і хлібопекарень досить успішно.
Перевиконання договірних зобов'язань у 2006 році в порівнянні з планом на 9% і в 2007 році - на 5%, пов'язане зі збільшенням продукції.
З метою створення умов для безперервної і рівномірної роботи підприємство має в своєму розпорядженні певні виробничі запаси сировини, матеріалів та іншим.
Поточні виробничі запаси створюються на підприємстві з метою забезпечення його безперебійної роботи в період між двома черговими поставками сировини і матеріалів і визначаються шляхом множення середньодобового витрати даного виду сировини і матеріалів на встановлений інтервал (кількість днів) між черговими постачаннями їх на підприємство згідно з договором про постачання. Страховий (або гарантійний) запас на відміну від поточного виробничого запасу є величиною постійною і використовується підприємством лише тоді, коли їм повністю витрачений поточний запас і відновлюється до встановленого розміру.
Оцінка оборотності товарно-матеріальних запасів проводиться по кожному їх виду (виробничі запаси, готова продукція, товари і т.д.). Оскільки виробничі запаси враховуються по вартості їх заготівлі (придбання), то для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів використовується не виручка від реалізації, а собівартість реалізованої продукції.
Залишки запасів + Залишки запасів
Середня величина = на початок року на кінець року
запасів 2
Оборотність = Собівартість реалізованої продукції
запасів Середня величина запасів
Термін зберігання запасів = 360.
Оборотність запасів
Таблиця 3.
Оборотність виробничих запасів.
Показники
2006р.
2007р.
Абсолютне відхилення
2007р. у% до 2006р.
Середня величина запасів, тис. руб.
594,7
568,95
-25,75
95,7
У тому числі:
Сировини, матеріалів, тис. руб.
570,7
539,3
-31,4
94,5
Готова продукція, тис. руб.
11,4
13,25
1,85
116,2
Витрати майбутніх періодів, тис. руб.
12,6
16,4
3,8
130,2
Собівартість реалізованої продукції, тис. руб.
6700
7700
1000
115
Оборотність запасів, днів
11,3
13,5
2,2
119,5
Термін зберігання запасів, днів
31,9
26,7
5,2
83,7
У хлібопекарській промисловості основна частина оборотних коштів розміщена у виробничих запасах і відсутня незавершене виробництво через надзвичайно короткого циклу виробничого процесу.
Середня оборотність виробничих запасів в 2007 році в порівнянні з 2006 роком сповільнилася на 2,2 дня. Це пов'язано зі збільшенням собівартості реалізованої продукції на 1000 тис. рублів і скороченням виробничих запасів на 25,75 тис. рублів, у тому числі на сировину і матеріали на 31,4 тис. рублів.
Отже, хлібопекарня потребує додаткової потреби в оборотних коштах.
Уповільнення швидкості оборотності виробничих запасів призводить до заморожування оборотних коштів з обороту.
Одним з найбільш целесвообразних шляхів прискорення оборотності оборотних коштів є зниження матеріаломісткості продукції у сфері виробництва.
Зворотний матеріаломісткості показник - матеріаловіддача. Чим краще використовується сировина, матеріали, тим нижче матеріаломісткість і вище матеріаловіддача.
Для зниження матеріаломісткості продукції необхідно ефективно використовувати предмети праці, скорочувати втрати, не допускати випуск недоброякісної продукції.
Таблиця 4.
Ефективність матеріальних ресурсів.
Показники
2006р.
2007р.
Абсолютне відхилення
Оборотні кошти, тис. руб.
590
540
-50
Товарна продукція, тис. руб.
7070
8040
970
Матеріальні витрати, тис. руб.
5000
5700
700
Матеріаломісткість
1,4
1,4
-
Матеріаловіддача
0,7
0,7
-
Важливе місце в процесі організації виробничої діяльності підприємства має добір керівних працівників, фахівців, визначення їх функцій, прав, відповідальності, наймання на роботу інших співробітників, встановлення форм і методів їх стимулювання (мотивація), розробка правил внутрішнього розпорядку у відповідності з чинним законодавством, формування умов і підсистем механізму функціонування підприємства.
Промислово-виробничий персонал хлібозаводу.
До робітників відносять працівників підприємства, безпосередньо зайнятих створенням матеріальних цінностей чи наданням виробничих і транспортних послуг. Робітники підрозділяються на основних і допоміжних. Їх співвідношення - аналітичний показник роботи підприємства.
Основні робочі безпосередньо пов'язані з перетворенням вихідної сировини в готову продукцію.
Допоміжні робітники безпосередньо пов'язані з матеріальним і технічним обслуговуванням основного виробництва. Фахівці і керівники здійснюють організацію виробничого процесу і керівництво ним.
До службовців відносяться працівники, що здійснюють фінансово-розрахункові, постачальницько-збутові й інші функції.
Кваліфікація робіт визначається рівнем спеціальних знань і практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного їм конкретного виду роботи, відповідних здібностей, фізичних і психічних якостей тієї чи іншої професії означає професійну придатність працівника. Структура кадрів підприємства характеризується співвідношенням різних категорій працівників та їх загальної чисельності. З метою аналізу структури кадрів визначається і порівнюється питома вага кожної категорії працівників у загальній середньооблікової чисельності персоналу підприємства.
У обліковий склад працівників підприємства включаються всі працівники, прийняті на постійну, тимчасову роботу на термін 1 день і більш з дня зарахування їх на роботу.
Обліковий склад працівників - чисельність всього персоналу підприємства в середньому за період (місяць, квартал, рік).
Середньооблікова чисельність визначається за табелям і розраховується шляхом складання облікової чисельності за кожен день і поділу на число днів періоду.
Обліковий склад працівників забезпечує підприємство мінімальною кількістю працівників, достатнім для виконання виробничої програми при дотриманні нормального режиму праці та відпочинку по змінах, добі, тижнях, місяцях.
Явочний склад - чисельність працівників, що вийшли на роботу в даний день. Вона дорівнює змінному кількості робітників, помноженому на число змін роботи підприємства.
Хлібопекарня працює в 3 зміни.
Потреба підприємства в трудових ресурсах визначається в залежності від обсягу робіт з управління та обслуговування і від продуктивності праці працівників.
Таблиця 5.
Середньорічна чисельність промислово-виробничого
персоналу хлібопекарні за 2006 і 2007 роки.
Персонал
Розряд
2006р.
2007р.
Абсолютне відхилення
Робітники
-
27
28
1
У тому числі:
Пекар
6
11
12
1
Кондитер
6
4
4
-
Вантажник
-
2
2
-
Шофер
3 клас
2
2
-
Електромонтери
3
1
1
-
Інші
-
7
7
-
Службовці
-
6
6
-
Фахівці і керівники
-
5
5
-
Середньорічна чисельність ППП
-
38
39
1
Середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу на хлібопекарні в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшилася на 1 робочої людини. Це було пов'язано з ростом обсягу випуску продукції.
Для оцінки відповідності кваліфікації робітників, складності виконуваних робіт порівнюються середні тарифні розряди робіт і робітників.
Таблиця 6.
Рух робочої сили на підприємстві, чол.
Показники
2006р.
2007р.
Абсолютне відхилення
Середньооблікова чисельність робітників
27
28
1
Усього прийнято за рік
2
1
-1
Вибуло за рік
1
-
-1
Звільнено
1
-
-1
Коефіцієнт обороту з прийому робочих
7,4
3,6
-3,8
Коефіцієнт обороту з вибуття
3,7
-
-3,7
Коефіцієнт плинності кадрів
3,7
-
-3,7
Як показує коефіцієнт плинності, в 2006 році оновилося всього складу робочої сили на 3,7%, а в 2007 році на хлібопекарні не було ні вибуття, ні звільнення.
Плинність робочої сили свідчить про серйозні недоліки в організації праці робітників, гальмує зростання продуктивності праці, викликає втрати робочого часу і додаткові витрати у зв'язку з підготовкою нових кадрів, як наслідок призводить до погіршення якості продукції, простою обладнання.
Від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежить об'єм і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, і як результат обсяг виробничої продукції, її собівартість і прибуток.
Продуктивність праці - це вироблення продукції на одного працюючого промислово-виробничого персоналу.
Продуктивність праці розраховується як відношення випуску продукції (товарної) на середньодобову чисельність працюючих.
Таблиця 7.
Показники по праці на хлібопекарні.
Показники
2006р.
2007р.
Абсолютне відхилення
2007р. у% до 2006р.
Товарна продукція, тис. руб.
7070
8040
970
113,7
Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
38
39
1
102,6
Продуктивність праці 1 працівника, тис. руб.
186
206
20
110,7
Фонд оплати праці, тис. руб.
600
1000
400
166,7
Середньомісячна заробітна плата 1 працівника, крб.
1320
2140
820
162,1
Рівень витрат на оплату праці,%
8,49
12,44
3,95
-
Відпрацьовано за рік усіма працівниками, днів
13262
13611
349
102,6
Середня тривалість робочого дня, год.
7,8
7,8
-
100
Трудомісткість продукції, люд. / год.
0,04
0,04
-
-
Виробіток продукції на одного працюючого підприємства збільшилася на 20 тис. рублів, це пов'язано зі збільшенням чисельності промислово-виробничого персоналу на одну людину і збільшенням випуску продукції на 970 тис. рублів.
Зросли видатки на оплату праці на 400 тис. рублів.
Найважливішим показником ефективності виробництва є трудомісткість.
Трудомісткість - це витрати робочого часу на одиницю або весь обсяг продукції, що випускається. Розраховується шляхом ділення фонду робочого часу на кількість випущеної продукції.
Показник трудомісткості зворотний продуктивності праці, то значить зниження трудомісткості - це важливий фактор підвищення продуктивності праці.
На підприємстві застосовуються дві основні системи оплати праці: відрядно-преміальна і почасово-преміальна. При відрядно-преміальною системою розмір оплати праці визначається кількістю фактично виробленої продукції, тарифною ставкою відрядника і величиною премії за поліпшення окремих якісних і кількісних показників роботи.
При почасово-преміальною системою розмір оплати праці робітника визначається рівнем тарифної ставки, відпрацьованого часу та преміальними доплатами за поліпшення якісних показників роботи.
2.3. Основні економічні показники діяльності підприємства
Для підприємства важливим є визначення основних напрямків підвищення ефективності виробництва, факторів його зростання, методів визначення ефективності.
У плані підвищення економічної ефективності виробництва даються як узагальнюючі, так і показники підвищення економічної ефективності виробництва, так і показники підвищення ефективності використання живої праці, основних фондів, оборотних коштів, капітальних вкладень, матеріальних ресурсів. У числі названих показників: загальна рентабельність, витрати на 1 карбованець товарної продукції, темп зростання виробництва товарної продукції за рахунок підвищення продуктивності праці; фондовіддача; оборотність оборотних коштів; показники капіталоємності і матеріаломісткості; прибуток.
План виробництва і реалізації продукції є провідним розділом плану розвитку підприємства. Від кількості і асортименту продукції, що випускається залежать всі основні показники роботи підприємства. На основі виробничої програми розраховується кількість і вартість сировини, матеріалів, палива та електроенергії, споживаних на технологічні цілі, розраховується фонд оплати праці, собівартість продукції. Від обсягу реалізації виробленої продукції залежить величина прибутку, одержуваної підприємством.
Товарна продукція включає вартість готових виробів, напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону і підлягають до оплати.
Фактичний обсяг реалізації - це вартість відвантаженої продукції, оплаченої у вільних оптових цінах.
Таблиця 8.
Показники, що характеризують виробництво і реалізацію продукції.
Показники
2006р.
2007р.
2007р. у% до 2006р.
2007р. у% до плану
план
факт
1. Обсяг виробництва в натуральному вираженні, всього, тис. руб.
1267,3
1300
1330,5
105
102,3
У тому числі:
- Хлібобулочні вироби
1235,3
1280
1295,3
104,9
101,2
- Кондитерські вироби
20
23
23,2
116
100,9
- Інша продукція
12
12
12
100
100
2. Товарна продукція, всього, тис. руб.
7070
8000
8040
113,7
100,5
У тому числі:
- Хлібобулочні вироби
6700
7500
7600
113,4
101,3
- Кондитерські вироби
240
320
340
141,7
106,3
- Інша продукція
10
95
97
97
102,1
3. Обсяг реалізованої продукції, тис. руб.
7070
8000
8040
113,7
100,5
4. Середня ціна тонни випущеної продукції, грн.
5580
5900
6040
115
102,4
5. Реалізована продукція до товарної продукції,%
100
100
100
х
х
Обсяг виробництва хлібопекарні в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився на 5%, а з планом - на 2,3%, у тому числі хлібобулочна продукція - на 4,9%, кондитерські вироби - на 16%. Це пов'язано зі збільшенням чисельності населення і зростанням попиту на хліб. Зі зростанням обсягу виробництва зростає обсяг реалізованої продукції на 13,7%.
Зі збільшенням витрат на випуск продукції, середня ціна тонни випущеної продукції в 2007 році в порівнянні з 2006 роком зросла на 15%, а з планом - на 2,4%. Зростання обсягу продукції пов'язаний з розширенням асортименту хлібобулочних виробів.
Асортимент виробів за печей ТОВ «Котовський хліб» в даний час розподіляється наступним чином.

Таблиця 9.
Асортимент випуску продукції на ТОВ «Котовський хліб» за 2006-2007 роки.
Асортимент
2006р.
2007р.
Зміни
вироблення тонн
у% до підсумку
вироблення тонн
у% до підсумку
за абсо-лютні значенням, тонн
у%
Хліб з борошна змішаної валки
817,65
64,5
873
65,5
55,35
6,8
У тому числі:
Хліб дарницький
817,65
64,5
873
65,6
55,35
6,8
Булочні вироби з борошна в / г
417,65
33
422,3
31,7
4,65
1,1
У тому числі:
Хліб білий
121,53
9,6
122,6
9,2
1,07
0,9
Батон нарізний
122,7
9,7
123,8
9,3
1,1
0,9
Батон з родзинками
122,7
9,7
123,8
9,3
1,1
0,9
Рожок міської
20,35
1,6
20,35
1,5
-
-
Булка Черкизовская
30,37
2,4
31,75
2,4
1,38
4,5
Кондитерські вироби
20
1,6
23,2
1,7
3,2
16
У тому числі:
Рулет з маком
8,8
0,7
10
0,8
1,2
13,6
Пряники дорожні
3,6
0,3
4,6
0,3
1
27,8
Пряники міські
3,6
0,3
4,6
0,3
1
27,8
Печиво кругле
2
0,2
2
0,2
-
-
Печиво пісочне
2
0,2
2
0,2
-
-
Інша продукція
12
0,9
12
0,9
-
-
У тому числі:
Макаронні вироби
12
0,9
12
0,9
-
-
Разом хліба і хлібобулочних виробів
1267,3
100
1330,5
100
63,2
5

Таблиця 10.
Динаміка випуску продукції за 2006-2007 роки (в тис. крб.)
Місяць
2006
2007
Абсолютне відхилення, тис. руб.
х / б
конд.
інша прод.
всього
х / б
конд.
інша прод.
всього
х / б
конд.
інша прод.
всього
Січень
489,5
15,1
3
507,6
521,3
31,2
8,7
561,2
31,8
16,1
5,7
53,6
Лютий
475,3
14,6
6,1
496
542,3
27,3
9,6
579,2
67
12,7
3,5
83,2
Березень
520,3
21,2
2,5
544
617,3
24
9,7
651
97
3,2
5,2
107
Квітень
514,6
39,2
2,9
556,7
540,2
37,7
10,9
588,8
25,6
-1,5
8
32,1
Травень
548,8
25,6
10,1
584,5
653,1
25,6
12,3
691
104,3
-
2,2
106,5
Червень
596,9
19,1
16,9
632,9
660,9
31,9
12,1
704,9
64
12,8
-4,8
72
Липень
629,1
17,7
29,3
676,1
695,6
31,8
13,9
741,3
66,5
14,1
-15,4
65,2
Серпень
626
28,1
11,9
666
734,9
41,6
4,3
780,8
108,9
13,5
-7,6
114,8
Сент.
555,4
23,5
6,2
585,1
636,8
33,4
-
670,2
81,4
9,9
-6,2
85,1
Жовтень
585
27,1
15,4
627,5
679,9
33,4
7,9
721,2
94,9
6,3
-7,5
93,7
Листопад
561,7
29,8
8
599,5
643,1
26,3
8,1
677,5
81,4
-3,5
0,1
78
Грудень
561,5
26,3
10,2
598
643,3
24,3
8,1
675,7
81,8
-2
-2,1
77,7
За рік
6664
287,5
122,5
7074
7568
368,5
105,5
8042
904,6
81,6
-18,9
968,9
Розширення асортименту хлібобулочних виробів - це один із чинників підвищення ефективності виробництва.
Тому основну частку до загальної виробленні хлібобулочних виробів становить хліб дарницький, тобто питома вага його до загальній структурі в 2007 році склав 83,3%, а в 2006 році - 85,4%.
Зростання обсягу випуску продукції в 2007 році - на 63,2 т або на 5%, в тому числі:
- Хліб дарницький - вироблення - на 55,35 т;
- На булочні вироби (батон нарізний, батон з родзинками, хліб білий) - на 4,65 т;
- На кондитерські вироби - на 3,2 т.
Це пов'язано: із зростанням попиту населення на хлібобулочні вироби, зі стабільністю якості, за рахунок поліпшення організації праці, більш ефективного використання устаткування, скорочення втрат і невиробничих витрат, шлюбу.
Виручка від реалізації продукції визначається в міру відвантаження товарів і пред'явлення покупцю розрахункових документів. Виручка від реалізації продукції включає кошти на відшкодування витрат підприємства, на реалізовану продукцію, тобто повну собівартість; грошові нагромадження - прибуток; податки - ПДВ, спецналог.
Сума виручки в значній мірі відрізняється від вартості не тільки виробленої, але і відвантаженої продукції. Вплив на ці відхилення надають:
- Залишки готової продукції на складі;
- Залишки товарів відвантажених, не оплачених у строк.
Виручка обчислюється в оптово-відпускних цінах за вирахуванням податку на додану вартість.
Таблиця 11.
Вихідні дані для аналізу прибутку від реалізації продукції.
Показники
2006р.
2007р.
2007р. у% до 2006р.
2007р. у% до плану
план
факт
Виручка від реалізованої продукції
6363
7200
7236
113,7
100,5
Собівартість проданих товарів
5910
6700
6736
114
100,5
Прибуток від продажів
453
490
500
110,4
102
Виручка від реалізації продукції в 2007 році збільшилася на 13,7% в порівнянні з 2006 роком, це пов'язано із зростанням випуску виробів та її реалізації, в результаті зріс прибуток від продажів на 10,4%, але зі збільшенням собівартості проданих товарів прибуток скоротився на 14%.
У ринкових умовах від рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції залежать всі економічні показники, в тому числі і кінцевий показник - прибуток. Чим вище витрати, тим менший прибуток від виробництва продукції.
Собівартість є однією з основних економічних категорій, що визначають ефективність роботи підприємства. Чим нижча собівартість, тим більше продукції можна виробити з одних і тих же ресурсів.
Собівартість продукції залежить від рівня його техніки, технології, організації виробництва і праці, від дотримання режимів економії. Чим кращі умови, тим нижча собівартість продукції і вище прибуток.
Значення собівартості полягає в тому, що вона є базою, на основі якої підприємство встановлює вільно-відпускні ціни.
Собівартість визначається за двома напрямками:
- За статтями калькуляції;
- За елементами кошторису витрат на виробництво продукції.
Калькуляцією називається собівартість одиниці продукції. Калькуляція складається за прямими статтями витрат.
У кошторисі виробничі витрати групуються по первинних елементів за економічною ознакою.
За кошторисом витрат визначається структура собівартості продукції, крім того, кошторис є основою для розрахунку оборотних коштів.
Витрати в кошторисі групуються за такими економічними елементами.

Таблиця 12.
Структура виробничих витрат, тис. крб.
Елементи витрат
2006р.
2007р.
Відхилено. у% 2007р. до 2006р.
факт
%
план
%
факт
%
Матеріальні витрати
5000
74,6
5650
73,1
5700
74
-0,6
Амортизація основних фондів
90
1,3
94
1,2
94
1,2
-0,1
Витрати на оплату праці
600
9
980
12,7
1000
13
4
Відрахування на соціальні потреби
200
3
370
4,8
400
5,2
2,2
Інші витрати
810
12,1
630
8,2
510
6,6
-5,5
РАЗОМ витрат:
6700
100
7724
100
7700
100
-
Зростання випуску хлібобулочних виробів вимагає додаткових витрат на виробництво.
Витрати на виробництво в 2007 році в порівнянні з 2006 роком зросли на 1000 тис. рублів, це пов'язано з придбанням матеріальних ресурсів на виробництво на 700 тис. рублів і із зростанням заробітної плати на 400 тис. рублів, однак за рахунок скорочення інших витрат, витрати на виробництво знизилися на 300 тис. рублів.
Основну частку до загальних витрат становлять матеріальні витрати, проте в 2007 році в порівнянні з 2006 роком питома вага матеріальних витрат до загальних витрат знизився на 0,6%.
Таблиця 13.
Витрати на один карбованець товарної продукції.
Показники
2006р.
2007р.
Абсолютна зміна
Відхилення у%
Товарна продукція, тис. руб.
7070
8040
970
113,7
Витрати на виробництво продукції, тис. руб.
6700
7700
1000
114,9
Витрати на один карбованець товарної продукції, коп.
94,8
95,8
1
101
Середньорічна чисельність ППП, чол.
38
39
1
-
Фонд оплати праці, тис. руб.
600
1000
400
166,7
Питома вага видатків на оплату праці,%
8,49
12,44
3,95
-
З підвищенням загальних витрат на виробництво в 2007 році, зросли витрати на 1 карбованець товарної продукції на 1% в порівнянні з 2006 роком.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є:
1.Рост обсягу продажів.
2.Прімененіе прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії.
Основними факторами зростання прибутку є збільшення виручки від реалізації і зниження собівартості продукції, реалізованої у відповідності з умовами договорів поставки. На виручку, у свою чергу, впливають обсяг реалізованої продукції та ціни. Якщо перший чинник залежить від підприємства, то другий чинник в умовах ринкової економіки перебуває під впливом багатьох обставин.
Обсяг реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва і зміни залишків готової продукції на складі. Таким чином, існує зв'язок: прибуток - виручка від реалізації - обсяг товарної продукції.
Головним чинником зростання обсягу товарної продукції є підвищення продуктивності праці за рахунок зростання його фондоозброєнності, зростання кваліфікації працівників, поліпшення організації праці та використання робочого часу. Зворотна залежність пов'язує прибуток із собівартістю реалізованої продукції. Ця залежність представлена ​​на рис. 6.



Прибуток
Собівартість реалізованої продукції

Обсяг продукції
Система оплати праці
Система управління виробництвом

Матеріальні витрати:
- Якість сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
- Норми витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
- Ціни на сировину, матеріали, напівфабрикати.
Система податків, зборів, відрахувань до бюджету, позабюджетні фонди
Система обслуговування виробництва
Рис. 6. Залежність прибутку від собівартості реалізованої продукції.
З усіх факторів, що впливають на прибуток, головними є: обсяг виробництва і реалізації продукції, ціни на готову продукцію, собівартість реалізованої продукції, які перебувають у певній функціональній залежності один від одного. Тому отримання максимального прибутку можлива при певних поєднаннях між цими величинами.
Показник, що характеризує прибутковість, прибутковість, ефективність виробництва - це рентабельність. Загальна рентабельність розраховується як відношення прибутку звітного періоду до загальних витрат на виробництво. Рентабельність продукції розраховується як відношення прибутку, отриманого від реалізації конкретної продукції, до повної собівартості реалізованої продукції.
Таблиця 14.
Основні показники роботи хлібозаводу.
Показники
2006р.
2007р.
2007р. у% до 2006р.
2007р. у% до плану
план
факт
1. Обсяг реалізованої продукції в оптових цінах підприємства, тис. руб.
7070
8000
8040
113,7
100,5
2. Товарна продукція в оптових цінах підприємства, тис. руб.
7070
8000
8040
113,7
100,5
3. Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
38
39
39
102,6
100
4. Повна собівартість товарної продукції, тис. руб.
6700
7724
7700
114,9
99,7
5. Витрати на 1 карбованець товарної продукції, коп.
94,8
96,6
95,8
101,5
99,2
6. Прибуток, тис. руб.
300
276
300
100
108,7
7. Рентабельність продукції,%
4,5
3,6
3,9
-0,6
0,3
8. Основні виробничі фонди, тис. руб.
2800
2800
2800
100
100
9. Оборотні кошти, тис. руб.
590
540
540
91,5
100
10. Загальна рентабельність підприємства,%
8,8
8,3
9
0,2
0,7
Прибуток не збільшилася, це пов'язано зі збільшенням витрат на виробництво і з відрахуваннями в бюджетні фонди. Рентабельність підприємства зросла на 0,2%.
Основні фонди - засоби праці, які не змінюють матеріально-речової форми, беруть участь у багатьох виробничих циклах і поступово переносять свою вартість на вартість готового продукту.
Показниками, що характеризують ефективність використання основних фондів є:
1.Фондоотдача показує, скільки продукції припадає на 1 карбованець середньорічної вартості основних фондів.
2.Фондоемкость показує, скільки витрат в основних фондах припадає на 1 карбованець випущеної продукції. При ефективному використанні основних фондів фондомісткість повинна зменшуватися, тому що в цьому разі зменшуються витрати в основних фондах.
3.Фондовооруженность визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів на середньорічну чисельність.
Таблиця 15.
Ефективність використання основних фондів.
Показники
2006р.
2007р.
Абсолютна зміна
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. руб.
2800
2800
-
Товарна продукція, тис. руб.
7070
8040
970
Чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
38
39
1
Фондовіддача
2,5
2,9
0,4
Фондомісткість
0,4
0,3
-0,1
Фондоозброєність
73,7
71,8
-1,9
Фондовіддача в 2007 році вище, ніж у 2006 році на 0,4. Це означає, що в 2007 році на 1 рубль середньорічної вартості основних фондів припадає більше випущеної продукції, це говорить про ефективність використання основних фондів. Фондомісткість зменшилась на 0,1 при ефективному використанні основних фондів.

3. Аналіз формування та використання прибутку на ТОВ «Котовський хліб»
3.1. Завдання і джерела інформації
Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства дається на основі таких результативних фінансових показників, як прибуток і рентабельність.
Прибуток і рентабельність - важливі показники ефективності виробництва. Прибуток - це, з одного боку, основним джерелом фінансування діяльності підприємства, а з іншого - джерело доходів державного та місцевого бюджетів.
Мета підсумкового аналізу: дати кількісну оцінку причин, що викликали зміну прибутку, податкових платежів з прибутку до бюджету, виявити вплив витрат на зміну прибутку або вплив на прибуток зміни цін, викликаних ринковою кон'юнктурою. Важливо при цьому враховувати не лише розміри та приріст прибутку, але і рівень рентабельності: знати, скільки прибутку отримано на кожний карбованець виробничих фондів.
На величину прибутку і рівень рентабельності впливає багато факторів. Прибуток і рентабельність підприємства є узагальнюючими показниками інтенсифікації виробничої та маркетингової діяльності.
Для підприємств важливе значення має розподіл прибутку на частину, що відраховується до державного та місцевого бюджету, та на частину прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Прибуток на власні потреби розподіляється на капітальні вкладення по технічному переозброєнню й розширенню виробництва, розвитку власних оборотних коштів, на матеріальне заохочення працівників, на соціально-культурні заходи і будівництво житла, об'єктів соціально-культурного та комунально-побутового призначення.
Для поглибленого аналізу прибутку доцільно групувати чинники, що впливають на її розмір.
До групи зовнішніх факторів відносяться:
- Природні (кліматичні) умови, транспортні та інші чинники, що викликають додаткові витрати у одних підприємств і зумовлюють додатковий прибуток - у інших;
- Зміни, не передбачені планом підприємства, оптових цін на продукцію, споживану сировину, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, тарифів на послуги та перевезення, торгових знижок, накидок, норм амортизаційних відрахувань, ставок заробітної плати, нарахувань на неї і ставок податків та інших зборів, що виплачуються підприємствами;
- Порушення постачальниками, постачальницько-збутовими фінансовими, банківськими та іншими органами державної дисципліни з господарських питань, які зачіпають інтереси підприємства.
Керівник підприємства зацікавлений у тому, щоб в конкурентній боротьбі отримати максимум прибутку. Цей максимум він прагне обгрунтувати аналітичними розрахунками.
Економічний аналіз - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню ресурсів підприємства, ефективного їх використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом для роботи фінансових менеджерів.
У завдання аналізу фінансових результатів входять:
- Оцінка динаміки показників балансового і чистого прибутку;
- Вивчення складових елементів формування балансового прибутку;
- Виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;
- Аналіз показників рентабельності;
- Виявлення та оцінка резервів зростання прибутку, способів їх мобілізації.
Аналіз формування та використання прибутку проводиться у кілька етапів:
1) аналізується прибуток за складом в динаміці;
2) проводиться факторний аналіз прибутку від реалізації;
3) аналізуються причини відхилення за такими складовими прибутку, як відсотки до отримання та сплати, інші операційні доходи, позареалізаційні доходи та витрати;
4) аналізується формування чистого прибутку на нагромадження і споживання;
5) дається оцінка ефективності розподілу прибутку на нагромадження і споживання;
6) аналізується використання прибутку на нагромадження і споживання;
7) розробляються пропозиції до складання фінансового плану.
Аналіз складу прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від вкладень в дане підприємство.
Основними джерелами інформації при аналізі фінансових результатів, прибутку є дані фінансової звітності ф.2 «Звіт про фінансові результати», ф.1 «Бухгалтерський баланс», дані фінансового плану.
3.2. Аналіз валового прибутку підприємства
Прибуток як головний результат виробничої діяльності забезпечує потреби підприємства і держави в цілому. Тому, перш за все, важливо визначити склад прибутку підприємства. Загальний обсяг прибутку підприємства являє собою валовий прибуток. На величину валового прибутку впливає сукупність багатьох факторів, що залежать і не залежать від діяльності підприємства.
Важливими чинниками зростання прибутку, що залежать від діяльності підприємств, є: ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів; зростання продуктивності праці.
До факторів, які залежать від діяльності підприємств, відносяться: зміни державних регульованих цін на реалізовану продукцію; вплив природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво та реалізацію продукції та інші.
У складі валового прибутку враховується прибуток від усіх видів діяльності. Перш за все валовий прибуток включає прибуток від реалізації товарної продукції, обчислену шляхом вирахування із загальної суми виручки від реалізації цієї продукції податку на додану вартість, акцизів і витрат на виробництво і реалізацію, що включаються до собівартості. Прибуток від реалізації товарної продукції - основна частина валового прибутку.
Окремою складовою частиною валового прибутку виділена прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна. У підприємства можуть утворюватися зайві матеріальні цінності в результаті зміни обсягу виробництва, недоліків у системі постачання, реалізації й інших причин. Тривале зберігання цих цінностей в умовах інфляції призводить до того, що виручка від реалізації виявиться нижче цін придбання. Тому від реалізації непотрібних товарно-матеріальних цінностей утворюються не тільки прибуток, але і збитки.
Крім прибутку від реалізації продукції до складу валового прибутку включається прибуток від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру. На частку цього прибутку припадає кілька відсотків валового прибутку. Результати від іншої реалізації можуть бути позитивними і негативними. Підприємства транспорту, підсобних сільських господарств, торговельних організацій, що знаходяться на балансі підприємства, можуть мати від реалізації своєї продукції, робіт, послуг не тільки прибуток, але і збитки, що відповідно позначиться на обсязі валового прибутку.
Останнім елементом валового прибутку є позареалізаційні доходи і витрати, тобто такі, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. У складі цих позареалізаційних результатів враховуються такі доходи (витрати): доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств; доходи від здачі майна в оренду; суми отриманих та сплачених економічних санкцій (штрафи, пені, неустойки та інші).
Як ми бачимо, валовий прибуток залежить від п'яти факторних показників.
Остаточним фінансовим результатом діяльності ТОВ «Котовський хліб» є балансовий прибуток, яка включає в себе наступні елементи: прибуток від реалізації продукції і витрати на сплату податків і зборів.
Таблиця 16.
Аналіз складу, динаміки і виконання плану
балансового прибутку за 2007р.
Склад балансового прибутку
2006р.
2007р.
Абсолютно. відхилення до 2006р., тис. руб.
факт
%
план
%
факт
%
Прибуток від реалі-зації продукції
453
+151
480
+157
500
+167
47
Позареалізаційні витрати
153
-51
145
-47
200
-67
47
Балансова прибуток
300
100
305
100
300
100
-
Як показують дані, план з балансового прибутку невиконаний на 1,6% (98,4%). Це пов'язано зі збільшенням позареалізаційних витрат на 47 тис. рублів. Основну частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції. Балансовий прибуток за рахунок збільшення прибутку від реалізації продукції на 47 тис. рублів, зросла на цю ж суму або на 10,4%.
Важливими чинниками зростання прибутку від реалізації продукції є: ріст обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивності праці.
Валова прибуток зменшився за рахунок видатків на 47 тис. рублів до витрат відносяться штрафи, пені й інші санкції за порушення умов господарських договорів, а також витрати з відшкодування завданих збитків, податок на майно, на благоустрій міста, на природоохоронні та пожежні заходи, не компенсовані винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми причинами.
Таблиця 17.
Аналіз складу, динаміка витрат за 2007 рік.
Найменування
2006р.
2007р.
Абсолютне відхилення до 2006р., Тис. руб.
факт
%
план
%
факт
%
Штрафи за порушення умов господарських-них договорів
4,8
3,1
4,5
3,2
7,2
3,6
+2,4
Втрати від простоїв
2,2
1,4
1,5
1,1
1,7
0,85
-0,5
Податки: на майно, на благоустрій та інші збори
120
78,5
120
85,1
120
60
-
Некомпенсируемое збиток від пожежі
-
-
-
-
61,1
30,6
+61,1
Інші витрати
26
17
15
10,6
10
5
-16
РАЗОМ:
153
100
141
100
200
100
+47
Витрати в 2007 році зросли на 47 тис. рублів, основну частку витрат становлять витрати на сплату податків і збиток від пожежі в 2006 році на 61,1 тис. рублів.
3.3. Аналіз прибутку від реалізації продукції
Основну частину прибутку ТОВ «Котовський хліб» отримує від реалізації продукції.
Прибуток від реалізації продукції займає найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом трьох основних чинників: собівартості продукції, обсягу реалізації і рівня діючих цін на реалізовану продукцію. Найважливішим із них є собівартість.
Чим більше обсяг реалізації в кінцевому рахунку, тим більше прибутку отримає підприємство, і навпаки. Залежність прибутку від цього фактора за інших різних умов прямо пропорційна. Падіння обсягу виробництва за нинішніх економічних умовах, не рахуючи ряду протидіючих факторів, як, наприклад, зростання цін, неминуче спричиняє скорочення обсягу прибутку. Звідси висновок про необхідність прийняття не відкладних заходів щодо забезпечення зростання обсягу виробництва продукції на основі технічного його оновлення і підвищення ефективності виробництва.
Фактором, безпосередньо визначає величину прибутку підприємства від реалізації продукції, служать застосовувані ціни. Вільні ціни в залежності від конкурентоспроможності даної продукції, попиту та пропозиції аналогічної продукції, залежне від технічного вдосконалення її виробництва, проведення робіт з модернізації.
Якщо зміна обсягу реалізації впливає на суму прибутку прямо пропорційно, то зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості зворотний. Цей фактор знаходиться під впливом багатьох причин. Тому при аналізі зміни рівня собівартості повинні бути виявлені причини її зниження або підвищення з тим, щоб розробити заходи щодо скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, а отже, збільшення прибутку.
У процесі аналізу вивчимо динаміку, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначимо фактори зміни її суми.
Таблиця 18.
Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції, тис. руб.
Показник
План
План, перерахований на фактичний обсяг продажів
Факт
Виручка від реалізації продукції за вирахуванням ПДВ, акцизного податку й інших відрахувань від виручки
7200
7220
7236
Повна собівартість реалізованої продукції
6720
6730
6736
Прибуток від реалізації продукції
480
490
500
Розрахунок впливу факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані таблиці. План по сумі прибутку від реалізації продукції в звітному році перевиконаний на 20 тис. рублів (500-480), або на 4,2%.
Якщо порівняти суму прибутку планову та умовну, обчислену виходячи з фактичного обсягу та асортименту продукції, але при планових цінах і плановій собівартості продукції, дізнаємося, наскільки вона змінилася за рахунок обсягу та структури реалізованої продукції.
490 - 480 = + 10 тис. рублів.
Щоб знайти вплив тільки обсягу продажу, необхідно плановий прибуток помножити на відсоток перевиконання плану по реалізації продукції в оцінці за плановою собівартістю і результат розділити на 100:
480 * 4,16% / 100 = + 20 тис. рублів.
Вплив зміни повної собівартості на суму прибутку встановлюють порівнянням фактичної суми витрат з плановою, перерахованої на фактичний обсяг продажів:
6730 - 6736 = - 6 тис. рублів.
Зміна суми прибутку за рахунок відпускних цін на продукцію встановлюється зіставленням фактичної виручки з умовною, яку б підприємство отримало за фактичний обсяг реалізації продукції при планових цінах:
7236 - 7220 = + 16 тис. рублів.
Ці ж результати можна отримати і способом ланцюгової підстановки, послідовно замінюючи планову величину кожного фактора фактичної.
Спочатку потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів і плановій величині інших факторів. Для цього слід розрахувати відсоток виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку скорегувати на цей відсоток.
Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим. На даному підприємстві виконання плану по реалізації складає 104,16%. Якби не змінилася величина інших факторів, сума прибутку не збільшилася б на 4,16% і склала 500 тис. рублів (480 * 104,16% / 100).
Потім слід визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовної виручки відняти умовну суму витрат. Прибуток за таких умов становитиме 490 тис. рублів (7220 - 6730).
Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі та цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу слід відняти умовну суму витрат. Сума прибутку у даному випадку вийде 506 тис. рублів (7236 - 6730).
За даними розрахунку можна встановити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.
Зміна суми прибутку за рахунок:
обсягу реалізації продукції: 500 - 480 = + 20 тис. руб.
структури товарної продукції: 490 - 500 = - 10 тис. руб.
середніх цін реалізації: 506 - 490 = + 16 тис. руб.
собівартості реалізованої продукції: 500 - 506 = - 6 тис. руб.
РАЗОМ: + 20 тис. руб.
Результати розрахунків показують, що план прибутку перевищений в основному за рахунок збільшення обсягу продажів на 20 тис. рублів і за рахунок збільшення средньореалізаціоних цін на 16 тис. рублів.
Зміна структури товарної продукції сприяло зниженню суми прибутку на 10 тис. рублів. У зв'язку з підвищенням собівартості продукції сума прибутку зменшилася на 6 тис. рублів.
Таблиця 19.
Сукупний вплив чинників на прибуток.
Фактор
Розмір впливу,
тис. руб.
Розрахунок
Кількість реалізованої продукції
-20
500 - 480
Структура реалізованої продукції
-10
490 - 500
Середній рівень цін
+16
7236 - 7220
Собівартість
-6
500 - 506
РАЗОМ:
+20
Отримані результати аналітичних розрахунків становлять необхідну інформаційну базу для розробки товарної політики підприємства та пошуку резервів зниження собівартості і збільшення прибутку від реалізації.
3.4. Аналіз використання прибутку
Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує покриття потреб керівників і формування доходів держави.
Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.
З розвитком приватизації і акціонування підприємства мають право використовувати отриманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї частини, яка підлягає обов'язковим відрахуванням, оподатковуванню й іншим напрямкам відповідно до законодавства.
Економічно обгрунтована система розподілу прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується ним самостійно і направляється на дельнейшее розвиток діяльності підприємства. Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права втручатися в процес використання, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.
Поряд з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на задоволення споживчих і соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення і допомогу йде на пенсію, а також надбавки до пенсій, дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємств, виробляються витрати з оплати додаткових відпусток понад встановлену законом тривалості, сплачується житло, надається матеріальна допомога. Крім того, здійснюються видатки на безкоштовне харчування або харчування за пільговими цінами. Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і споживання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці працівників підприємства.
Прибуток використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкцій.
Отже, наявність чистого прибутку, що створює стимулюючі умови господарського розвитку підприємства при переході до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення і розширення підприємницької діяльності.
Основне завдання аналізу використання прибутку полягає у виявленні тенденцій і пропорцій, що склалися у розподілі прибутку за звітний період у порівнянні з планом у динаміці. За результатами аналізу розробляються рекомендації щодо зміни пропорцій у розподілі прибутку та найбільш раціональному її використанню.
У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку частки прибутку, яка йде на самофінансування підприємства і матеріальне стимулювання працівників, і таких показників, як сума самофінансування і сума капітальних вкладень на одного працівника, сума зарплати і виплат на одного працівника, сума прибутку на одного працівника, один карбованець основних виробничих фондів.
Крім того, в процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану з використання прибутку, для чого фактичні дані про використання прибутку за всіма напрямками порівнюються з даними плану і з'ясовуються причини відхилення від плану по кожному напрямку використання прибутку.
Основними факторами, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичення і споживання, можуть бути зміна суми чистого прибутку і коефіцієнта відрахувань прибутку у відповідні фонди.
Дані таблиці відображають процес формування оподатковуваного та чистого прибутку і розподіл її у фонди підприємства. Аналіз формування та використання фондів повинен показати, наскільки і за рахунок яких чинників змінилася загальна сума коштів відрахувань до фондів.
Таблиця 20.
Використання прибутку, тис. руб.
Показник
План
Факт
Абсолютне відхилення
1. Прибуток від реалізації продукції
480
500
+20
2. Прибуток від інших видів діяльності
-
-
-
3. Балансова сума прибутку
480
500
+20
4. позареалізаційні витрати
141
200
+59
5. Оподатковуваний прибуток
339
300
-39
6. Податок на прибуток за діючою ставкою
119
105
-14
7. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства
220
195
-25
8. Чистий прибуток
220
195
-25
9. Розподіл чистого прибутку:
до фонду накопичення
125
115
-10
до фонду споживання
47
40
-7
ФМП
14
10
-4
ФСР
34
30
-4
Частка в чистому прибутку,%:
фонду накопичення
57
59
+2
фонд споживання
21
21
-
ФМП
6
5
-1
ФСР
15
15
-
При порівнянні фактичних даних 2007 року з планом, чистий прибуток зменшився на 25 тис. рублів, це пов'язано зі збільшенням позареалізаційних витрат (збитку від пожежі) на 20 тис. рублів. Проте за рахунок збільшення прибутку від реалізації продукції зросла на 20 тис. рублів.
Розподіл передбачуваної чистого прибутку у фонди скоротилася до Фонду накопичення на 10 тис. рублів, у Фонд споживання - на 7 тис. рублів.
Сума відрахувань прибутку у фонди підприємства дорівнює добутку двох факторів чистого прибутку і коефіцієнта відрахувань прибутку. Значить, для розрахунку їх впливу можна використовувати один із прийомів детермінованого факторного аналізу.
Таблиця 21.
Розрахунок впливу факторів на розмір відрахувань у фонди підприємства.
Вид фонду
Сума відрахувань, тис. руб.
Частка відрахувань,%
2003
2006
2007
2003
2006
2007
план
факт
план
Факт
Накопичення
131
125
125
115
55
57
57
59
Споживання
52
47
47
40
22
22
22
21
Матеріальної допомоги
17
14
14
10
7
6
6
5
Соціального розвитку
37
34
34
30
16
15
15
15
Чистий прибуток
237
220
220
195
100
100
100
100
Аналізуючи розподіл прибутку за три роки, можна говорити про зменшення распределяемой чистого прибутку у фонди. Порівнювання 2007 рік з 2003 роком сума відрахувань до фондів скоротилася на 42 тис. рублів. Це пов'язано зі зменшенням чистого прибутку. Прибуток залежить від витрат.
До фонду накопичення чистий прибуток надходить на вдосконалення технології і організацію виробництва; на модернізацію обладнання; поліпшення якості продукції, на придбання основних засобів. До фонду споживання - на поліпшення умов організації праці, на стимулювання працівників.
Матеріальна допомога включає видатки на безплатне харчування працівників.
Керівнику підприємства необхідно з кожним роком збільшувати суму відрахувань до фондів. Від цього залежить подальша виробнича діяльність підприємства.
Потім треба розрахувати вплив факторів зміни чистого прибутку на розмір відрахувань у фонди підприємства. Для цього приріст чистого прибутку за рахунок кожного фактора помножимо на плановий коефіцієнт відрахувань до відповідного фонду.
Таблиця 22.
Розрахунок впливу факторів на суму відрахувань у фонди підприємства.
Фактор
Зміна суми, тис. руб.
чистого прибутку
відрахувань до фонду підприємства
накопичення
споживання
ФМП
ФСР
Обсяг продажів
+20
+11,4
+4,2
+1,2
+3
Структура товарної продукції
-10
-5,7
-2,1
-0,6
-1,5
Ціни реалізації
+16
+9,1
+3,4
+0,96
+2,4
Собівартість продукції
-6
-3,4
-1,3
-0,36
-0,9
Податок на прибуток
-14
-8
-2,9
-0,8
-2,1
РАЗОМ:
+6
+3,4
+1,3
+0,4
+0,9
Дані таблиці показують причини збільшення суми відрахувань у фонд підприємства, що дозволяє зробити певні висновки і розробити заходи, спрямовані на збільшення суми прибутку. У нашому прикладі приріст відрахувань до фондів підприємства викликаний збільшенням обсягу продажів, підвищенням відпускних цін. Негативний вплив такі фактори, як підвищення собівартості, зниження структури реалізованої продукції.

3.5. Шляхи збільшення суми і вдосконалення використання прибутку
Прибуток як основна форма грошових накопичень на ТОВ «Котовський хліб» представляє собою різницю між виручкою від реалізації за відповідними цінами і повною собівартістю. Звідси основними джерелами зростання прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, поліпшення асортименту продукції, а також средньореалізаціоних ціна одиниці продукції.
В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя наведених чинників.
Основне джерело грошових накопичень ТОВ «Котовський хліб» - виручка від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію хлібобулочних виробів.
Тому для збільшення розміру виручки від реалізації продукції і відповідно прибутку потрібно збільшити кількість, тобто асортимент продукції, що випускається: хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, якість виробленої та реалізованої продукції, тобто використовувати при виробництві хлібобулочних виробів високоякісну сировину.
Види і рівень застосовуваних цін визначають у кінцевому рахунку обсяг виручки від реалізації продукції, а отже, прибутку.
На зміну рівня цін впливають інфляційні процеси, кон'юнктура ринку, якість продукції.
Важливе завдання підприємства - отримати прибуток при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного використання.
Резерви збільшення суми прибутку визначаються за кожним видом товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту і т.д.
Для визначення резервів зростання прибутку за першого джерела необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу і реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.
Таблиця 23.
Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції.
Вид продукції
Резерви відвели-чення обсягу реалізації, тис. крб.
Фактична сума прибутку на 1т, тис. руб.
Резерв збільшення суми прибутку, тис. руб.
Хліб
1,94
0,700
1,36
Булочна
2,10
0,980
2,06
Кондитерська
1,74
1,790
3,11
Інша
1,06
2,050
2,17
РАЗОМ:
-
-
8,70
Підрахунок резервів збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг здійснюється наступним чином: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множать на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його зростання.

Таблиця 24.
Резерви збільшення суми прибутку за рахунок зниження собівартості продукції.
Вид продукції
Резерв зниження собівартості 1т продукції, тис. руб.
Можливий обсяг реалізації продукції, тис. руб.
Резерв збільшення суми прибутку, тис. руб.
Хліб
0,20
50,44
10,09
Булочна
0,12
55,10
6,61
Кондитерська
0,10
32,24
3,22
Інша
0,13
26,65
3,46
РАЗОМ:
-
-
23,39
Істотним резервом зростання прибутку є поліпшення якості товарної продукції. Він підраховується наступним чином: зміна питомої ваги кожного сорту (кондиції) множать на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумовуються і отримане зміну середньої ціни множать на можливий обсяг реалізації продукції.
Таблиця 25.
Резерви зростання прибутку за рахунок поліпшення якості продукції.
Сорт продукції
Відпускна ціна на одиницю, тис. руб.
Питома вага,%
Зміна середньої ціни реалізації, тис. крб.
Факт
Можливий
+, -
Вищий
80
80
90
+10
+0,8
I
70
10
10
-
-
II
60
10
-
-10
-0,6
РАЗОМ:
-
100
100
-
+0,2
У зв'язку зі збільшенням питомої ваги продукції вищого гатунку та скороченням питомої ваги II сорту середня ціна реалізації зросте на 0,2 тис. рублів, а сума прибутку за можливий обсяг реалізації - на 5,33 тис. рублів.
+0,2 Тис. руб. × 26,65 = 5,33 тис. руб.
На закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку.
Таблиця 26.
Узагальнення резервів збільшення суми прибутку, тис. руб.
Джерело резервів
Вид продукції
Всього
хліб
булочна
кондитерська
інша
Збільшення обсягу продажів
1,36
2,06
3,11
2,17
8,7
Зниження собівартості продукції
10,1
6,61
3,22
3,40
23,39
Підвищення якості продукції
0,74
0,86
-
5,33
6,91
РАЗОМ:
12,2
9,53
6,34
10,97
39,00
Освоєння резервів росту прибутку на наявних виробничих потужностях без додаткових капітальних вкладень, а отже і без збільшення суми постійних витрат, дозволить збільшити не тільки прибутку підприємства, але і запас його фінансової міцності.
Виручка від реалізації продукції збільшиться за рахунок обсягу продажів на 43,96 тис. рублів і за рахунок підвищення якості продукції - на 6,91 тис. рублів, всього на суму 50,87 тис. рублів.
Підприємство планує також знизити собівартість продукції на суму 23,39 тис. рублів, у тому числі суму постійних витрат - 6,15 тис. рублів.
Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує покриття потреб ТОВ «Котовський хліб» і формування доходів держави.
Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва.
Підприємство, забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку має прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і споживання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці працівників підприємства.
Аналізуючи зміна суми відрахувань чистого прибутку у фонди спеціального призначення, необхідно знати чинники формування цих фондів. Основним чинником є ​​чистий прибуток. Тому зі збільшенням чистого прибутку підвищуються відрахування до фондів.
Керівник ТОВ «Котовський хліб» повинен приділити більше уваги на відрахування до фонду накопичення: на розвиток виробництва, на збільшення оборотного капіталу, у фонд споживання, на соціальні виплати. Якщо збільшення коштів, спрямованих на споживання, супроводжується зростанням продуктивності праці, зниженням коефіцієнта плинності кадрів, підвищенням рівня кваліфікації працівників, то використання прибутку на споживання є економічно ефективним.
Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.

ВИСНОВОК
На підставі проведеного аналізу ТОВ «Котовський хліб» можна зробити наступні висновки:
1.Рост обсягу виробництва і реалізації хлібобулочних виробів на 970 тис. рублів (або 13,7%). Основними факторами збільшення є підвищення ефективності використання виробничих фондів; зростання продуктивності праці на одну людину на 10,5%, скорочення простоїв обладнання, збільшення чисельності промислово-виробничого персоналу на 1 людину і відповідний рівень кваліфікації працівників.
2.Виручка від реалізації хлібобулочних виробів збільшилася на 873 тис. рублів (за мінусом податків). Найважливішим фактором є зміна обсягу виробництва і реалізації. Не менш важливі фактори - застосовувані ціни на ТОВ «Котовський хліб» поліпшення асортименту, структура товарної продукції.
3.Затрати на виробництво продукції збільшилися на 1000 тис. рублів. Збільшення обсягу випуску і реалізації вимагає додаткові витрати. Витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспорт зросли на 700 тис. рублів. Витрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу - на 400 тис. рублів. Ці витрати змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва. Тому важливе завдання ТОВ «Котовський хліб» - отримати більше прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.
4.Прібиль від реалізації хлібобулочних виробів зросла на 47 тис. рублів. Прибуток збільшилася за рахунок зростання обсягу продажів на 20 тис. рублів, і застосовуваних на ТОВ «Котовський хліб» цін реалізації на 16 тис. рублів, однак за рахунок збільшення собівартості продукції прибуток зменшився на 6 тис. рублів, від структури товарної продукції - на 10 тис. рублів.
5.Чістую прибуток у розмірі 195 тис. рублів розподілили в спеціальні фонди підприємства: у фонд накопичення, до фонду споживання, у фонд матеріальної допомоги, у фонд соціального розвитку. На збільшення суми відрахувань до фондів вплинули такі фактори: обсяг продажів, ціни реалізації.
Аналізуючи дані 2007 року з даними 2006 року, можна говорити про позитивні зміни основних економічних показників ТОВ «Котовський хліб».
Однак для успішного розвитку виробничої діяльності, підприємству необхідно використовувати можливі резерви зростання фінансових результатів, тобто прибутку, рентабельності.
Розроблені конкретні заходи щодо освоєння виявлених резервів на наявних виробничих потужностях без додаткових капітальних вкладень, а отже, і без збільшення суми постійних витрат, дозволили збільшити прибуток підприємства, а значить і запас його фінансової міцності.
Основними джерелами збільшення суми прибутку на ТОВ «Котовський хліб» є: збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту.
1. Резерв зростання прибутку по збільшенню об'єму продажів дозволив збільшити суму прибутку на 8,7 тис. рублів за рахунок розширення асортименту хлібобулочних та кондитерських виробів.
2. Резерв збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції кожного виду продукції на 23,39 тис. рублів збільшили прибуток на цю ж суму.
3. Резерв зростання прибутку за рахунок поліпшення якості продукції, тобто використання високоякісної муки у виробництві збільшили прибуток на 6,91 тис. рублів.
4. Виручка від реалізації продукції збільшилася за рахунок обсягу продажів і за рахунок підвищення якості продукції і складе 50,87 тис. рублів.
У підприємства ТОВ «Котовський хліб» є всі необхідні умови господарського розвитку в ринкових умовах для подальшого зміцнення його діяльності.

Список літератури.
1. Цивільний кодекс Російської Федерації. Міністерство юстиції РФ. - М., 2000. - 32с.
2. Федеральний закон Російської Федерації «Про якість та безпеку харчових продуктів». - М.: ИНФРА-М, 2002. - 27с.
3. Абрютина М.С., Грачов А.В. «Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства». Навчально-практичний посібник. - М.: видавництво «Справа і Сервіс», 2001. - 256с.
4. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокіна М.Є. «Економіка і соціологія праці». Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 407С.
5. Архипов А.І., Нестеренко А.М. «Економіка». - М.: «Проспект», 2001. - 792с.
6. Баканов М.І., Шеремет А.Д. «Теорія економічного аналізу». Навчальний посібник. - М.: «Фінанси та статистика», 2004. - 416с.
7. Басовский Л.Є. «Прогнозування та планування в умовах ринку». Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 260с.
8. Василевич І.П., Шіркіна Є.І. «Збірник завдань з аудиту». Навчальний посібник. - М.: «Фінанси та статистика», 2002. - 288с.
9. Горемикін В.А., Бугулов Е.Р., Богомолов А.Ю. «Планування на підприємстві». Підручник. - М.: Інформаційно-видавничий дім «Філін», Рілант, 2003. - 328с.
10. Грузинів В.П., Грибов В.Д. «Економіка підприємства». Навчальний посібник. - М.: «Фінанси та статистика», 2004. - 208с.
11. Гусаров В.М. «Статистика». Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 463с.
12. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. «Аналіз бухгалтерської звітності». - М.: «Справа і Сервіс», 2001. - 224с.
13. Драгілев А.І., Маршалкін Г.А. «Основи кондитерського виробництва». - М.: «Колос», 2002. - 448с.
14. Драгілев А.І., Сезанаев Я.М. «Виробництво борошняних кондитерських виробів». Навчальний посібник. - М.: Делі, 2003. - 448с.
15. Дробозіна Л.А. «Фінанси». Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 527с.
16. Єршов П.С. «Збірник рецептур на хліб і хлібобулочних виробів». - Спб.: «Гидрометеоиздат», 2003. - 320с.
17. Єфімова О.В. «Фінансовий аналіз». - М.: видавництво «Бухгалтерський облік», 2001. - 320с.
18. Ковальова А.М. «Фінанси». - М.: «Фінанси та статистика», 2004. - 384с.
19. Козин Є.Б., Козина Т.А. «Бухгалтерський управлінський облік на харчових підприємствах". - М.: «Колос», 2003. - 224с.
20. Козловський Л.А., Черніна Л.А., Якушева А.І. «Організація виробництва на підприємствах галузі». Навчальний посібник. - М.: МГЗІПП, 2000. - 130с.
21. Козловський Л.А., Якушева А.І. «Планування на підприємстві». Навчальний посібник. - М.: МГЗІПП, 2003. - 109с.
22. Кондраков Н.П. «Бухгалтерський облік». Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 584с.
23. Кузміна Л.А. «Економіка». Навчальний посібник. - Смоленськ: видавництво СГУ, 2001. - 98с.
24. Ліпсіц І.В. «Комерційне ціноутворення». Підручник. - М.: видавництво БЕК, 2002. - 368с.
25. Любушкін Н.П. «Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства" »Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 471с.
26. Покропивний Г.А. «Економіка підприємства». Навчальний посібник. - К.: «Знання-Прес», 2004. - 343с.
27. Русакова І.Г. «Податки та оподаткування». Навчальний посібник для вузів. - М.: «Фінанси», ЮНИТИ, 2002. - 495с.
28. Савицька Г.В. «Аналіз господарської діяльності підприємства». - Мн.: ІП «Екоперспектіва», 2002. - 498с.
29. Уткін Е.А. «Ціни. Ціноутворення. Цінова політика ». - М.: видавництво ЕКМОС, 2002. - 224с.
30. Хромееенков В.М. «Обладнання хлібопекарського виробництва». - М.: «Колос», 2002. - 270с.
31. Філатов О.К., Маргуліс Є.І. «Економіка підприємств харчової промисловості». Підручник для вузів. - М.: Гуманітарний центр «Моноліт», 2002. - 340С.
32. Циганова Т.Б. «Технологія хлібопекарського виробництва». Підручник. - М.: «Профобріздат», 2004. - 432с.
33. Чорниця Д.Г. «Податкова система Росії». Навчальний посібник. - М.: АКДИ «Економіка і життя», 2002. - 296с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
708.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Формування і розподіл прибутку на підприємстві
Формування і розподіл прибутку на підприємстві ТОВ Котовський Хліб
Планування прибутку на підприємстві та її розподіл
Формування і розподіл прибутку 2
Формування і розподіл прибутку
Формування і розподіл прибутку 2
Формування та розподіл прибутку
Формування розподіл і використання прибутку
Формування і розподіл прибутку Шляхи її підвищення
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru