Формування прибутку підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Зміст

Введення

1. Функції прибутку як економічної категорії

2. Джерела отримання прибутку

3. Види прибутку

4. Порядок формування прибутку в акціонерному товаристві

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Основою ринкового механізму є економічні показники, необхідні для планування і об'єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, освіти і використання спеціальних фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу. В умовах переходу до ринкової економіки головну роль в системі економічних показників відіграє прибуток.

Прибуток як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби самої організації і держави в цілому.

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснюючи розширене відтворення. За рахунок неї виконується частина зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими підприємствами. Таким чином прибуток стає найважливішим для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вона характеризує кошторису його ділової активності і фінансове благополуччя. За рахунок відрахувань від прибутку до бюджету формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних та місцевих органів влади, і від їх збільшення в значній мірі залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, примноження суспільного багатства і в кінцевому рахунку підвищення життєвого рівня населення. Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюються фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.

Підприємство будь-якої форми власності має право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.

Метою даної роботи є розгляд формування прибутку підприємства.

Завданнями роботи є:

- Розглянути поняття прибутку;

- Проаналізувати формування прибутку підприємства.

    1. Функції прибутку як економічної категорії

Прибуток являє собою різницю між сумою доходів і збитків, отриманих від різних господарських операцій. Саме тому вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств.

Прибуток виконує три основні функції:

1) Облікова.

Головне призначення прибутку в сучасних умовах господарювання - віддзеркалення ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства. Це обумовлено тим, що у величині прибутку повинно знаходити відображення відповідність індивідуальних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією своєї продукції і виступають у формі собівартості, суспільно необхідних витрат, непрямим виразом яких повинна з'явитися ціна виробу. Збільшення прибутку в умовах стабільності оптових цін свідчать про зниження індивідуальних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

2) Розподільна.

У сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу, створеного у сфері матеріального виробництва чистого доходу між підприємствами і державою, різними галузями народного господарства і підприємствами однієї галузі, між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою, між підприємствами і його працівниками.

3) Стимулююча.

Робота підприємства в умовах переходу до ринкової економіки пов'язана з підвищенням стимулюючої ролі прибутку. Використання прибутку в якості основного оціночного показника сприяє зростанню обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення його якості, поліпшенню використання наявних виробничих ресурсів. Посилення ролі прибутку обумовлене також діючою системою її розподілу, відповідно до якої підвищується зацікавленість підприємств у збільшенні не тільки загальної суми прибутку, а й особливо тієї її частини, яка залишається в розпорядженні підприємства і використовується в якості головного джерела коштів, що спрямовуються на виробничий і соціальний розвиток, а також на матеріальне заохочення працівників відповідно до якості витраченої праці. Таким чином, прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства. Подальше посилення розподільної і стимулюючої ролі прибутку пов'язане з вдосконаленням механізму її розподілу. Однак, прибуток не може розглядатися в якості єдиного і універсального показника ефективності виробництва. Якщо темпи зростання вартісних показників перевищують темпи зростання виробництва конкретних видів продукції в натуральному вираженні, має місце зниження ефективності використання виробничих ресурсів в розрахунку на одиницю його корисного ефекту. Це знаходить вираз і в підвищенні матеріаломісткості, трудомісткості, зарплатоемкості, фондомісткості і, в кінцевому рахунку, собівартості одиниці конкретних видів продукції в натуральних вимірах. У величиною і темпах зростання прибутку недостатньо повно відображається зміна обсягу та ефективності використання основних фондів і оборотних коштів.

Додатковий прибуток може бути отримана при збільшенні обсягу виробничих фондів і зниження ефективності їх використання.

    1. Джерела отримання прибутку

Так як основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції, що випускається, сума прибутку знаходиться під взаємодією численних чинників: зміни обсягу, асортименту, якості, структури виробленої та реалізованої продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів. Крім того, на неї впливають дотримання договірних зобов'язань, стан розрахунків між постачальниками і покупцями та ін З прибутку проводяться відрахування до бюджету, сплачуються відсотки по кредитах банку. Джерела економічного прибутку слід бачити в ефективному використанні ресурсів, як людських, так і матеріальних. Це означає:

1) необхідно постійно підвищувати кваліфікацію працівників, створювати нормальні умови для їх діяльності, піклуватися про них;

2) удосконалювати технічне та технологічне забезпечення виробництва та збуту 1.

Інакше кажучи, потрібні інновації, тобто нова техніка, нова технологія, нові системи управління. Інновації - це завжди джерело прибутку. Однак в умовах конкуренції інноваційна прибуток носить тимчасовий характер. Конкуруючі фірми один у одного переймають інновації, зводячи тим самим нанівець економічний прибуток. Незважаючи на це, інноваційна прибуток завжди буде існувати в динамічній економіці. Може існувати інше джерело економічного прибутку, відмінний від нової техніки, технології, систем управління, ризикових функцій підприємця. І таким джерелом є наявність монопольної влади. Її результатом є монопольний прибуток - це прибуток, обумовлена ​​пануванням монополій. Вона заснована на жорсткому контролі над обсягом виробництва і цінами з боку монополіста.

Джерела економічного прибутку слід бачити в ефективному використанні ресурсів, як людських, так і матеріальних. За Марксом, щоб збільшити прибуток, потрібно збільшити додаткову вартість. Її можна збільшити шляхом:

1) у вигляді подовження «додаткового робочого часу», що утворює «абсолютну додаткову вартість» при інших рівних умовах;

2) за допомогою скорочення тривалості необхідного часу за рахунок підвищення продуктивності праці, що утворює «відносну додаткову вартість».

Щоб збільшити прибуток, необхідно виконати дві умови:

1) збільшити дохід або знизити витрати;

2) або те й інше одночасно.

Збільшити дохід можна лише у разі:

1) зростання кількості виробленої та реалізованої продукції (реального продукту) і

2) підвищення цін.

Збільшення реального продукту, а відповідно, і виручки може здійснюватися двома способами:

-Екстенсивним - шляхом залучення більшого обсягу ресурсів;

-Інтенсивним - шляхом застосування нової техніки і технології.

Зміна економічних показників за будь-який часовий період відбувається під впливом безлічі різноманітних факторів. Різноманіття факторів, що впливають на прибуток, потребує їх класифікації, яка в той же час має важливе значення для визначення основних напрямів, пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Фактори, що впливають на прибуток, можуть класифікуватися за різними ознаками. Так виділяють зовнішні і внутрішні чинники. До внутрішніх належать чинники, які залежать від діяльності самого підприємства і характеризують різні сторони роботи даного колективу. До зовнішніх факторів відносяться фактори, які не залежать від діяльності самого підприємства, але деякі з них можуть чинити істотний вплив на темпи зростання прибутків та рентабельності виробництва.

У свою чергу внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Позавиробничі чинники пов'язані в основному з комерційною, природоохоронною, претензійної та іншими аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі фактори відображають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні прибутку, - це засоби праці, предмети праці і сама праця.

По кожному з цих елементів виділяються групи екстенсивних та інтенсивних факторів. До екстенсивних відносяться чинники, які відображають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміни чисельності працівників, вартості основних фондів), їх використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності обладнання тощо), а також невиробниче використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб , втрати через відходи).

До інтенсивним відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій). У процесі здійснення виробничої діяльності підприємства, пов'язаної з виробництвом, реалізацією продукції і отриманням прибутку, ці фактори знаходяться в тісному взаємозв'язку і залежності. Первинні фактори виробництва впливають на прибуток через систему узагальнюючих факторних показників більш високого порядку. Ці показники відображають, з одного боку, обсяг і ефективність використання їх спожитої частини, що бере участь у формуванні собівартості. Таким чином, можна зробити висновок, що одні й ті ж елементи процесу виробництва, саме засоби праці, предмети праці і працю, розглядаються, з одного боку, як основні первинні чинники збільшення обсягу промислової продукції, а з іншого - як основні первинні чинники, що визначають витрати виробництва. Оскільки прибуток являє собою різницю між обсягом виробленої продукції та її собівартістю, то її величина і темпи зростання залежать від тих же трьох первинних чинників виробництва, які впливають на прибуток через систему показників обсягу промислової продукції і витрат виробництва.

    1. Види прибутку

У загальному вигляді прибуток (profit, Р) фірми визначається як різниця між сукупною виручкою (TR - Total Revenue) і сукупними витратами (ТС - Total Cost) за певний період часу:

Р = TR - ТС 1.

Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою та зовнішніми витратами. Витрати бувають зовнішніми (явними) і внутрішніми (неявними). Бухгалтерський прибуток не враховує внутрішні, або неявні, витрати. До зовнішніх витрат належать платежі зовнішнім (по відношенню до даної фірми) постачальникам. Віднявши з сукупної виручки зовнішні витрати, ми отримуємо бухгалтерський прибуток. Внутрішніми витратами є доходи, не отримані від використання на стороні ресурсів, що належать самому підприємцю, фірмі. Вирахувавши з бухгалтерського прибутку внутрішні витрати, ми отримаємо економічний прибуток.

Економічна (чиста) прибуток - загальний прибуток фірми мінус змінні витрати. Синонімом загального доходу є «виручка», або платежі від покупців.

В умовах статичної економіки чистий прибуток дорівнює нулю. Чому? У статичної економіці всі основні дані - пропозиція ресурсів, технічні знання і сукупний попит - постійні і незмінні; майбутнє цілком передбачувано; витрати повністю відшкодовуються не залишаючи ніякого залишку у вигляді чистого прибутку. Для статичної економіки характерне поняття нульової економічного прибутку.

В умовах зростаючої, або динамічною, економіки прибуток зростає. Чому? У динамічній економіці всі основні дані - пропозиція ресурсів, техніка та технологія, сукупний попит - завжди змінюються; майбутнє хоча й невизначено, але передбачається перспектива; підприємці беруть на себе ризик.

Отже, економічна (чиста) прибуток дорівнює різниці між виручкою та сумою зовнішніх і внутрішніх витрат. У той час як бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою та зовнішніми витратами. Наявність в економічному аналізі економічної та бухгалтерської прибутку дозволяє зрозуміти відмінність між підходом бухгалтера та економіста до оцінки діяльності фірми. Бухгалтера цікавлять, насамперед, результати діяльності фірми за певний (звітний) період. Він аналізує минуле в діяльності фірми. Економіста, навпаки, цікавить її майбутнє. Саме тому він пильно стежить за внутрішніми витратами, або доходом, який можна отримати при найбільш вигідному альтернативному використанні ресурсів, якими фірма має в своєму розпорядженні.

Нормальна прибуток (normal profit) - дохід (заробітна плата), або винагорода за підприємницький працю, або платежі, які має робити фірма, щоб придбати і утримати підприємницькі здібності і, відповідно, стимулювати їх застосування в діяльності фірми. Вона входить у змінні витрати, а економічна же прибуток не входить у витрати.

4. Порядок формування прибутку в акціонерному товаристві

У теорії фінансового менеджменту головна мета діяльності підприємства - максимізація багатства його власників, що означає максимізацію приросту власного капіталу підприємства. У фінансово-економічній літературі і діловій практиці цей приріст називають глобальної прибутком. Єдиний спосіб її досягнення (за винятком залучення нових внесків до статутного капіталу) - це збільшення вартості активів підприємства (за умови, що не використовує для фінансування з метою збільшення своїх активів позикові кошти ) 1.

Наприклад, первісна величина активів підприємства становила 1000 од. Реалізувавши товар за ціною вище його собівартості, підприємство збільшило вартість своїх активів до 1200. Ця операція порушила рівновагу балансу, так як у підприємства не виникло відповідного зобов'язання на величину різниці між собівартістю і продажною ціною. Для відновлення рівноваги до складу власного капіталу була введена нова стаття «Прибуток», сума якої (200 од.) Дорівнює цієї різниці. У результаті власний капітал підприємства склав 1200 од. Власники підприємства стали багатшими на величину отриманого прибутку.

Подорожчання активів, що проявилося в тому, що їх продажна ціна виявилася вище витрат на придбання, трансформувалося у збільшення їх вартості у статті, що відбиває частку власників у капіталі підприємства. Сума реінвестованого (капіталізованої) власниками прибутку буде показана в бухгалтерському балансі підприємства як нерозподілений прибуток. У сукупності зі статутним капіталом (величина якого не змінюється без перереєстрації установчих документів) нерозподілений прибуток складає власний капітал підприємства.

Збільшення вартості активів, внаслідок якого виникає прибуток - досить загальне поняття. Зокрема, воно передбачає подорожчання майна за рахунок дії зовнішніх чинників, наприклад зростання курсу наявної у підприємства іноземної валюти, яке відбувається незалежно від його зусиль. Отже, даний актив стає дорожче і у підприємства виникає прибуток. Теоретично можна уявити таку ситуацію, коли організація отримує прибуток, нічого не роблячи, а тільки за рахунок впливу подібних зовнішніх факторів. Однак економічна теорія розвіює ці надії. В умовах ринку неможливо тривалий час отримувати вигоду, користуючись лише своїм переважним становищем у будь-якій області: унікальною структурою активів, монопольним володінням технологіями і т.п. Конкуренція дуже швидко зрівнює стартові можливості всіх підприємств даної галузі або географічного регіону. Дана істина є очевидною для підприємців і менеджерів, тому створювані і керовані ними підприємства не припиняють своїх активних операцій ні на секунду, прагнучи «вичавити» з кожної операції максимально можливий прибуток.

Інший аксіомою бізнесу є необхідність попереднього здійснення витрат для отримання в майбутньому віддачі від них. Таким чином, діяльність підприємства розбивається на велику кількість паралельно проведених господарських операцій (транзакцій), супроводжуваних витратами, які згодом повинні окупитися з отриманих доходів. Підсумувавши сукупні доходи від цих операцій за певний період (наприклад, рік) і зіставивши їх з валовими витратами за цей же час, визначають суму прибутку за період. Вона буде в точності дорівнює величині прибутку, розрахованого як приріст вартості власного капіталу.

Отже, у фінансовому менеджменті прибуток акціонерного товариства трактується, по-перше, як збільшення власного капіталу, відбувається за рахунок подорожчання активів, по-друге, як перевищення валових доходів підприємства за звітний період над його валовими витратами. За своєю суттю ці трактування є ідентичними, так як подорожчання будь-якого активу відбувається внаслідок перевищення доходів від його продажу над витратами на його придбання та підготовки до неї. У будь-якому випадку, передумовою виникнення прибутку є здатність підприємства здійснювати продаж своїх активів. Момент реалізації є точкою, в якій фіксується реальне збільшення вартості активу. Відсутність продажів робить безглуздими спроби визначити реальну вартість активу, тому що в результаті завжди буде виходити якась теоретична величина, справедливість якої може бути підтверджена лише одним способом - отриманням згоди покупця придбати актив за певну ціну.

Різні підходи до визначення прибутку обумовлюють структуру фінансової звітності акціонерного товариства. До її складу входять два основних звіту: бухгалтерський баланс і звіт про прибутки і збитки. У кожному з них відображається сума реінвестованого прибутку. У балансі показується накопичена за весь період роботи підприємства величина нерозподіленого прибутку, а у звіті про прибутки та збитки розраховується сума чистого, а потім і реінвестованого прибутку звітного року. Нерозподілений прибуток у звіті про прибутки та збитки повинна дорівнювати різниці між сумою накопиченої прибутку за балансом на кінець року і аналогічним показником балансу на початок звітного року.

Для звіту про прибутки та збитки характерна ступінчаста форма подання інформації. У цьому звіті відображається послідовний перехід від загального виторгу підприємства до різних Показниками прибутку: валовий прибуток, прибуток від продажів, прибутку до оподаткування, чистого прибутку, реінвестованого прибутку 1:

Валовий прибуток = Виручка від реалізації - Собівартість проданої продукції

Прибуток від продажів = Валовий прибуток - Управлінські та комерційні витрати

Прибуток до Сальдо операційних і оподаткування = Прибуток від продажів - позареалізаційних доходів і витрат

Чистий прибуток = Прибуток до оподаткування - Податок на прибуток

Реінвестований прибуток = Чистий прибуток - Дивіденди

Слід зазначити, що величина податкової бази по податку на прибуток, як правило, відрізняється від суми прибутку до оподаткування. Різниця пояснюється тим, що згідно з гл. 25 Податкового кодексу РФ «Податок на прибуток організацій» певні види витрат підприємства не враховуються або враховуються не повною мірою при визначенні суми податкової бази (наприклад, витрати на рекламу зменшують базу оподаткування лише на величину, що не перевищує 1% виручки від реалізації).

Якщо реінвестування прибутку проводиться власниками з року в рік, то кожна нова сума додається до вже відображеної в балансі, тобто відбувається накопичення нерозподіленого прибутку. Таким чином, власний капітал можна представити як сукупність двох частин: щодо незмінною (статутний капітал) і змінної (накопичена нерозподілений прибуток).

Зміни змінної частини власного капіталу не обов'язково відбуваються тільки у бік її збільшення. Якщо у звітному році отримано збиток, то його сума віднімається з величини, раніше накопиченої нерозподіленого прибутку. Якщо ж розмір збитку перевищує суму реінвестованого раніше прибули, то перевищення збитку відображається по тій же самій статті (накопичений прибуток), але з негативним знаком. Такий результат свідчить про «проїданні» підприємством свого статутного капіталу. У випадку постійного з року в рік отримання збитків, підприємство (якщо воно ще не збанкрутує до того часу) має офіційно зменшити свій статутний капітал на величину накопичених збитків.

Висновок

З переходом економіки держави на основи ринкового господарства підсилюється багатоаспектне значення прибутку. Акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.

Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Таким чином, прибутком називають ту частину чистого доходу суспільства, яка створюється на даному підприємстві і безпосередньо залежить від рівня його виробничо-господарської діяльності. Іншими словами, прибуток - це грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, створюваного в галузях матеріального виробництва, яка приймає форму чистого доходу.

Зацікавленість підприємств у виробництві та реалізації якісної, користується попитом на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, яка при інших рівних умовах знаходиться в прямій залежності від обсягу реалізації цієї продукції.

Прибуток є основним джерелом власних коштів фірми. З одного боку, прибуток розглядається як результат діяльності фірми, з іншого, ¾ як основа подальшого розвитку. Для країни прибуток фірм означає наповнюваність дохідної частини бюджету, можливість вирішення соціальних проблем країни чи регіону.

Важливою проблемою російської податкової політики на сучасному етапі є зростання збирання податків. Тим не менше, право підприємства на законне зменшення своїх податкових виплат є невід'ємною гарантією приватної власності. Це тим більше важливо, тому що в ряді випадків спостерігається тенденція з боку податкових органів розглядати легальне зменшення податкових зобов'язань підприємства як «ухилення від сплати податків». Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності за допомогою податку на прибуток прямо пов'язана зі стабільністю податкової ставки і податкової системи взагалі. Порушення стабільності оподаткування стало одним з найважливіших факторів звуження підприємництва у виробничій сфері і перетікання капіталу в сферу невиробничої діяльності, де перекладення прямих податків на споживача за допомогою збільшення цін здійснюється простіше. Податкова система в цілому і система оподаткування прибутку зокрема повинна бути гнучкою і активно реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці.

Одна з найважливіших перспективних задач удосконалювання системи оподаткування прибутку ¾ це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідація многочісловой і суперечливою нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур. Реформування оподаткування прибутку, як і податкової системи в цілому, має спиратися тільки на відтворювальний принцип, податок повинен стимулювати зростання виробництва, його пропорційність, підвищення продуктивності праці. Поєднання інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує мети і вибір стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів ¾ основна умова виходу країни з кризи.

Список використаної літератури

1. Банківська справа / під ред. В.І. Колесникова, Л. П. Кроливецкой / Москва, "Фінанси і статистика" 2008.

2. Дадашев О.З., Черник Д.Г. Фінансова система Росії. - М.: ИНФРА-М, 2010.

3. Долан Едж., Кемпбелл КД. та ін Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика. М. - Л., 2008

4. Козирєв В.М. Основи сучасної економіки: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і лоп. - М.: Фінанси і статістіва, 2010.

5. Колпакова Г.М. - Фінанси, Грошовий обіг, кредит, - М.: Фінанси і статистика 2009.

6. Раицкий К.А. Економіка організації (підприємства). Підручник. Видавництво: Дашков і К, 2008.

7. Сафронов Н.А. "Економіка організації". Видавництво: Економіст, 2008.

8. Татарніков Є.А. Економіка підприємства: навчальний посібник для вузів. - М.: Видавництво «Іспит», 2006.

9. Фінансовий менеджмент: теорія і практика / за ред. Стоянової Є. С. - К., 2009.

10. Фінанси і кредит: Підручник / За ред. Проф. М.В. Романовського, проф. Г.Н. Бєлоглазова. - М.: Вища освіта, 2006.

11. Фінанси. Підручник. / За редакцією В.М. Родіонової .- М. - Фінанси та статистика.-2009.

12. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів / Під ред. проф. Л.А. Дробозиной. - М.: Фінанси, ЮНИТИ. 2006.

13. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для Вузів / Під ред. Проф. Г.Б. Поляка. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2-е вид., 2008.

14. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Серія «Підручники Фелікса» / під ред. А.П. Ковальова. - Ростов-на-Дону: Фелікс 2009.

15. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів / Л.А. Дробозіна, Л.П. Окунєва, Л.Д. Андросова та ін; Під ред. проф. Л.А. Дробозиной. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2009.

16. Економіка: підручник / за ред. д-ра екон. наук, проф. А.С. Булатова. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Економіст, 2008.

17. Економічна теорія. Елементарний курс: навчальний посібник / С.С. Носова. - М.: КНОРУС, 2008.

1 Економічна теорія. Елементарний курс: навчальний посібник / С.С. Носова. - М.: КНОРУС, 2008. с. 227.

1 Економічна теорія. Елементарний курс: навчальний посібник / С.С. Носова. - М.: КНОРУС, 2008. с. 226.

1 Фінанси та кредит: Підручник / За ред. Проф. М.В. Романовського, проф. Г.Н. Бєлоглазова. - М.: Вища освіта, 2006. с. 242

1 Фінанси та кредит: Підручник / За ред. Проф. М.В. Романовського, проф. Г.Н. Бєлоглазова. - М.: Вища освіта, 2006. с. 245.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
69.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз формування та використання прибутку підприємства
Формування прибутку підприємства Права студента
Порядок формування оподаткованого прибутку підприємства
Формування і розподіл прибутку сільськогосподарського підприємства
Формування і розподіл прибутку промислового підприємства
Міжнародні стандарти формування і розподілу прибутку підприємства
Облік і аналіз формування та використання прибутку підприємства
Оцінка механізму формування та розподілу прибутку на прикладі підприємства ТОВ БелКрус
Аналіз формування та використання прибутку підприємства на прикладі БКУТП Оптова база Бакалія
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru