приховати рекламу

Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків 2 Форми пристрої

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти республіки білорусь

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І «Барановичського державного університету»

ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ

У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ І ОСВІТИ

Контрольна робота

З дисципліни Сімейне право

Мокейчік Ольги Олександрівни

Барановичі, 2010р.

ЗМІСТ

ВСТУП

  1. Форми виховання дітей, які залишилися без піклування батьків

  2. Опіка і піклування, як форма виховання дітей, які залишилися без піклування батьків

ВИСНОВОК

ЗАВДАННЯ

СПИСОК Використання джерел

ВСТУП

Згідно з Конституцією Республіки Білорусь Розділ 2 ст.32 ч.4деті можуть бути відокремлені від своєї родини проти волі батьків та інших осіб, які їх замінюють, тільки на підставі рішення суду, якщо батьки або інші особи, які їх замінюють, не виконують своїх обов'язків [2, с.26].

У даному випадку подальше рішення життя дитини визначається в його будові.

За радянських часів варіантів влаштування сиріт було, усього три. На початку 90-х років лише 30 відсотків сиріт перебували в усиновленні або заміщають сім'ях, решта 70 - в інтернатах. Зараз навпаки: 70 відсотків втратили батьків дітей живуть у сім'ях. З'явилися нові форми заміщає батьківства - прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу, гостьова або патронатна сім'я [7].

Варіативні підходи до виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування в даний час питання виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування приділяється багато уваги. Але якщо раніше основним напрямом державної політики в цій галузі було розвиток системи державних установ для дітей-сиріт, створення спеціальних шкіл-інтернатів, то зараз ставиться задача адаптації дітей-сиріт до життя, подолання «синдрому сирітства», інтеграція їх у суспільство через розвиток системи прийомних сімей, створення системи гостьових та адаптаційних сімей [6, c .134].

Законодавство про гарантії щодо соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, а також осіб з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, грунтується на Конституції України і складається з Кодексу Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю, справжнього Закону, Закону Республіки Білорусь від 19 листопада 1993 року «Про права дитини» та інших актів законодавства [7].

Мета роботи: розкрити особливості форм виховання дітей залишилися без піклування батьків.

Завдання:

1. Визначити основні форми влаштування дітей залишилися без піклування батьків;

2. Вивчити одну з форм виховання дітей залишилися без піклування батьків, таку як опіка та піклування.

1. Форми виховання дітей, які залишилися без піклування батьків

Діти, які залишилися без піклування батьків - особи у віці до 18 років, які залишилися без піклування одного або обох батьків внаслідок позбавлення батьків батьківських прав, відібрання їх у батьків без позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, обмежено дієздатними, безвісно відсутніми, оголошення їх померлими , знаходження батьків в розшуку, в місцях утримання під вартою, хвороби батьків, яка перешкоджає виконанню батьківських обов'язків, відбування батьками покарання в установах, що виконують покарання у вигляді арешту, обмеження волі, позбавлення волі, залишення їх батьками в організаціях охорони здоров'я, згоди батьків на усиновлення ( удочеріння) дітей при відмові батьків від дітей і їх роздільне мешкання з дітьми, а також які виявлені кинутими, і в інших випадках відсутності піклування батьків [3].

Згідно з положенням Республіки Білорусь від 26.12. 2006 р. «Про порядок надання дітям статусу дітей, які залишилися без піклування батьків, втрати цього статусу і повернення таких дітей батькам» рішення про надання статусу дітей, які залишилися без піклування батьків, дітям, які перебувають в соціально небезпечному положенні і потребують державного захисту, про відібрання їх у батьків (єдиного з батьків) і приміщенні на державне забезпечення приймається комісією у справах неповнолітніх за місцем проживання (перебування) дитини за повідомленням державних органів, інших організацій, громадян, які мають відомостями про перебування дітей в соціально небезпечному положенні.

Рішення про надання дитині статусу дітей, які залишилися без піклування батьків, і поміщення їх на державне забезпечення приймається органом опіки та піклування за поданням управління (відділу) освіти місцевого виконавчого і розпорядчого органу (далі - управління (відділ) освіти) при:

тимчасовій відсутності піклування обох або єдиного з батьків;

відсутності піклування одного з батьків і тимчасовій відсутності піклування другого з батьків.

У рішенні комісії у справах неповнолітніх або органу опіки та піклування про надання дітям статусу дітей, які залишилися без піклування батьків, вказується день, з якого цей статус надається.

Термін, на який дітям надається статус дітей, які залишилися без піклування батьків, визначається в кожному конкретному випадку комісією у справах неповнолітніх або органом опіки та піклування.

Статус дітей, які залишилися без піклування батьків, надається дітям, що знаходяться в соціально небезпечному положенні і потребують державного захисту, відібраним у батьків з дня прийняття комісією у справах неповнолітніх рішення про відібрання дитини.

Статус дітей, які залишилися без піклування батьків, при тимчасовій відсутності батьків (єдиного з батьків) надається щодо дітей:

батьки (єдиний батько) яких знаходяться в розшуку,  з дня оголошення батьків в розшук;

батьки (єдиний батько) яких затримані чи взяті під варту за постановою органу кримінального переслідування або постанови (визначення) суду, - з дня затримання батьків або взяття під варту;

батьки (єдиний батько) яких відбувають покарання у вигляді арешту, обмеження волі, позбавлення волі, - з дня набрання чинності вироку суду;

батьки (єдиний батько) яких мають захворювання, що перешкоджає виконанню батьківських обов'язків, - з дня видачі державною організацією охорони здоров'я висновку лікарсько-консультаційної комісії про наявність захворювань, при яких батьки (єдиний батько) не можуть виконувати батьківські обов'язки;

відібраних у батьків (єдиного з батьків) або інших осіб, на вихованні у яких вони фактично перебувають, відповідно до частини другої статті 85 Кодексу Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю - з дня відібрання дитини;

батьки (єдиний батько) яких поміщені в стаціонарне установа соціального обслуговування, - з дня приміщення батьків до такої установи.

Із заявою про необхідність надання дитині статусу дітей, які залишилися без піклування батьків, до комісії у справах неповнолітніх або управління (відділ) освіти за місцем проживання (перебування) дитини можуть звернутися батьки, опікуни (піклувальники), інші особи, на вихованні яких він фактично знаходиться , посадові особи державних органів та інших організацій, уповноважених законодавством здійснювати захист прав і законних інтересів дітей, а також громадяни, які мають відомостями про дітей, що знаходяться в соціально небезпечному положенні або позбавлених батьківського піклування [5].

Здійснення функцій з опіки і піклування щодо неповнолітніх осіб покладається на управління (відділи) освіти, у відношенні осіб, визнаних недієздатними, - на управління (відділи) охорони здоров'я, щодо дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я, - на управління (відділи ) по праці і соціального захисту місцевих виконавчих і розпорядчих органів.

Завданнями органів опіки та піклування є: виявлення та облік осіб, які потребують опіки та піклування; влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, на виховання, надання матеріальної та іншої необхідної допомоги дітям; здійснення діяльності з профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх; захист особистих і майнових прав і законних інтересів дітей, які потребують державного захисту і (або) опіки та піклування, повнолітніх осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічного розладу (душевної хвороби або недоумства), обмежених судом у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами і повнолітніх дієздатних осіб, які потребують встановлення над ними патронажу; встановлення опіки над особами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічного розладу (душевної хвороби або недоумства); встановлення піклування над особами, обмеженими судом у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами; встановлення патронажу над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати і захищати свої права і виконувати обов'язки, на їхнє прохання.

Основні законодавчо встановлені форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, такі:

визначення дітей в особливе державне заклад - будинок дитини, дитячий будинок, школу-інтернат;

усиновлення;

опіка;

піклування;

приміщення дитини в дитячий будинок сімейного типу;

приміщення дитини у прийомну сім'ю;

міжнародне усиновлення.

Усиновлення є оптимальною формою виховання дітей-сиріт. Воно відкриває найкращі перспективи для надійного та сталого виховання дітей, які не мають можливості залишатися з власними батьками. При усиновленні дитина набуває сім'ю, зацікавлених саме в ньому дорослих, що роблять все можливе для її повноцінного розвитку. Прийомні батьки-усиновителі, як правило, бачать в малюку радість, сенс життя, прив'язуються до дитини, дарують йому любов і ніжність. Психологи і педагоги одностайно стверджують, що саме відносини з близькими дорослими, засновані на любові, довірі, взаємної зацікавленості, - те головне, що визначає атмосферу сімейного виховання.

Усиновлення (удочеріння) - заснований на судовому рішенні акт, в силу якого між усиновителями і усиновленими виникають такі ж права і обов'язки, як між батьками і дітьми, в тому числі аліментні і спадкові.

Опіка - теж досить поширена форма. Її переваги полягають у тому, що, не маючи можливості виховуватися в сім'ї своїх батьків, діти все-таки виховуються близькими для них людьми. Рішення про встановлення опіки приймають місцеві, виконавчі і розпорядчі органи за поданням управлінь (відділів) освіти за місцем проживання кандидатів в опікуни або за місцем проживання дитини, що залишився без піклування батьків. На підставі рішення органу опіки про призначення громадянина опікуном йому видається посвідчення на право представлення інтересів підопічного, виплачується щомісячна грошова допомога на утримання підопічного. Обов'язки з опіки виконуються безоплатно (не оплачуються). Опіка на території Республіки Білорусь здійснюється відповідно до ст. 142-168 Кодексу Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю, який набрав чинності з 1 вересня 1999

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) має статус державної установи. Його діяльність регламентується «Примірним положенням про дитячий будинок сімейного типу» від 16 липня 1993

Основні завдання дитячих будинків сімейного типу - це реалізувати право кожної дитини на проживання та виховання в сім'ї в атмосфері любові і взаєморозуміння; здійснити суспільно-державну допомогу дітям-сиротам і дітям, які залишилися без батьківської опіки; охороняти права цих дітей; створювати необхідні умови для повноцінного розвитку, підготовки до самостійного життя і трудової діяльності. Дитячий будинок сімейного типу створюється рішенням місцевих, виконавчих і розпорядчих органів. Сімейна пара чи самотня жінка приймає на виховання в сім'ю від 5 до 8 дітей. Держава дбає про створення сприятливих житлових умов збільшилася сім'ї, виплачує грошову допомогу на утримання прийомних дітей. Крім того, один з батьків або обидва (за бажанням) зараховуються на роботу на посаді батьків-вихователів, яка оплачується відповідно до існуючих норм. Батькові-вихователю час роботи у ДБСТ зараховується до трудового стажу. Як працівник системи освіти він має право на оплачувану відпустку, премії і т. д. Держава допомагає в організації оздоровлення та літнього відпочинку дітей (надання безкоштовних або частково оплачуваних путівок в санаторії, будинки відпочинку, оздоровчі табори) [6, c .134].

Однак по суті ДБСТ є багатодітною сім'єю, оскільки прийомні батьки постійно живуть разом з дітьми, а не приходять до них на роботу. Така форма дозволяє поєднувати переваги державної установи (фінансування, забезпечення, контроль, допомогу в оздоровленні) з можливістю виховання дітей у сім'ї (наявність батьків, зацікавлених у кожному конкретному дитину, природні умови життя).

Щоб стати батьком вихователем дитячого будинку сімейного типу не обов'язково мати педагогічну або медичну освіту, однак необхідно пройти не тільки професійний і психологічний відбір, але і певний курс навчання.

Один з варіантів дитячого будинку сімейного типу - це дитяча село.

Прийомна сім'я - відносно нова, але дуже перспективна форма влаштування осиротілих дітей. Її створення і діяльність регламентується ст. 169-174 Кодексу Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю, який набрав чинності з 1 вересня 1999 р., а так же Положенням про прийомну сім'ю, затвердженим постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 28 жовтня 1999

Однією з форм влаштування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків згідно зі ст. 169 є прийомна сім'я. Прийомна сім'я утворюється на підставі договору про передачу дитини (дітей) на виховання в сім'ю і трудового договору.

Договір про передачу дитини (дітей) і трудовий договір укладаються між органами опіки та піклування і прийомними батьками (подружжям або окремими громадянами, охочими взяти дітей на виховання в сім'ю).

На виховання в прийомну сім'ю передається дитина (діти), який не досяг (не досягли) повноліття, на строк, передбачений зазначеним договором.

Положення про прийомну сім'ю затверджується Урядом Республіки Білорусь.

Згідно зі ст. 170 КпШС на виховання в прийомну сім'ю передаються діти-сироти, діти, що залишилися без піклування батьків, у тому числі що знаходяться у дитячих інтернатних установах, державних спеціалізованих установах для неповнолітніх, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, державних установах, що забезпечують здобуття професійно-технічного, середньої спеціальної, вищої освіти.

Підбір дітей для передачі в прийомну сім'ю здійснюють органи опіки та піклування, інші організації, уповноважені законодавством Республіки Білорусь здійснювати захист прав і законних інтересів дітей, за погодженням з особами, бажаючими прийняти дітей у сім'ю.

Роз'єднання братів і сестер, як правило, не допускається, за винятком випадків, коли це відповідає їхнім інтересам.

Передача дитини у прийомну сім'ю здійснюється з урахуванням його думки. Дитина, яка досягла десяти років, може бути переданий у прийомну сім'ю тільки з його згоди.

Згідно зі ст. 172 КпШС на утримання кожної дитини прийомній сім'ї щомісяця виплачуються грошові кошти в порядку, визначеному Урядом Республіки Білорусь.

Орган опіки та піклування зобов'язаний надавати прийомній сім'ї необхідну допомогу, сприяти створенню нормальних умов життя і виховання дитини (дітей), а також має право здійснювати контроль за виконанням покладених на прийомних батьків обов'язків щодо утримання, виховання та освіти дитини (дітей) (КпШС ст.172 ) [1].

Міжнародне усиновлення є крайньою формою влаштування дітей в сімейне оточення. При здійсненні міжнародного усиновлення найважливішими вимогами та умовами є:

неможливість усиновлення дитини у своїй країні;

детальне вивчення соціального, матеріального, психологічного стану сім'ї, яка хоче усиновити дитину;

встановлення факту, що усиновлення конкретною сім'єю найкращим чином відповідає інтересам дитини [2, c. 139].

2. Опіка і піклування, як форма виховання дітей, які залишилися без піклування батьків

Дане питання регулюється Кодексом РБ про шлюб та сім'ю Главою 14.

Опіка і піклування встановлюються для виховання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, а також для захисту особистих немайнових і майнових прав і законних інтересів цих дітей.

Опіка і піклування встановлюються також для захисту особистих немайнових і майнових прав і законних інтересів повнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, обмежені судом у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами (КпШС ст. 142).

Органами опіки та піклування є місцеві виконавчі і розпорядчі органи.

Здійснення функцій з опіки і піклування щодо неповнолітніх осіб покладається на управління (відділи) освіти, у відношенні осіб, визнаних недієздатними, - на управління (відділи) охорони здоров'я, щодо дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я, - на управління (відділи ) по праці і соціального захисту місцевих виконавчих і розпорядчих органів (КоБСст.143).

Згідно зі ст. 144. опіка встановлюється над малолітніми, а також над особами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Піклування встановлюється над неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також над особами, обмеженими судом у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами (ст. 145).

Для здійснення обов'язків по опіці або піклуванню органи опіки та піклування призначають опікуна чи піклувальника [КпШС].

Згідно з Положенням Республіки Білорусь про порядок організації роботи щодо встановлення опіки (піклування) над дітьми-сиротами та дітьми, що залишилися без піклування батьків:

1. кандидати в опікуни (піклувальники) - особи, що клопочуться про призначення їх опікунами (піклувальниками) дітей;

2. підопічні - діти, над якими встановлено опіку (піклування) [4].

Опікун або піклувальник може бути призначений тільки за його згодою.

Опікун чи піклувальник повинен бути призначений не пізніше місячного терміну з моменту, коли органам опіки та піклування стало відомо про необхідність встановлення опіки чи піклування.

Один опікун, піклувальник може бути призначений кільком підопічним, якщо їх інтереси не знаходяться у протиріччі. Особи, які не перебувають між собою у шлюбі, не можуть бути призначені опікунами, піклувальниками одного підопічного.

На підставі рішення органу опіки та піклування про призначення громадянина опікуном чи піклувальником йому видається посвідчення на право представлення інтересів підопічного, порядок видачі якого визначається Урядом Республіки Білорусь (ст.153 цього кодексу).

Права та обов'язки опікунів, піклувальників по вихованню неповнолітніх:

-Опікуни, піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов'язані виховувати підопічних, піклуватися про їх фізичний розвиток і навчання, готувати їх до суспільно корисної праці.

-Опікуни, піклувальники вправі самостійно визначати способи виховання дитини, яка перебуває під опікою, піклуванням, з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

-Опікуни, піклувальники з урахуванням думки дитини мають право вибору установи освіти і форми навчання дитини до одержання ним загальної середньої освіти і зобов'язані забезпечити отримання дитиною загальної базової освіти.

-Опікуни, піклувальники не має права перешкоджати дитині спілкування з батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини. Спори, в разі їх виникнення, вирішуються органом опіки та піклування.

-Громадяни, призначені опікунами, піклувальниками, зобов'язані проживати спільно зі своїми неповнолітніми підопічними.

-В окремих випадках орган опіки та піклування може дати дозвіл на роздільне проживання піклувальника з підопічним, досягла чотирнадцяти років, якщо роздільне проживання не відіб'ється несприятливо на вихованні та захисту прав і законних інтересів підопічного.

-О зміні місця проживання опікуни, піклувальники зобов'язані сповіщати орган опіки та піклування (КпШС ст. 158).

Стаття 160 КпШС розглядає цивільно-правові обов'язки опікунів, піклувальників.

Опікуни є законними представниками підопічних і роблять від їх імені та в їх інтересах всі необхідні угоди.

Опікуни надають підопічним сприяння при здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживань з боку третіх осіб.

Піклувальники над неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років дають згоду на здійснення тих угод, які за законом неповнолітніх не вправі здійснювати самостійно.

Піклувальники над обмежено дієздатними особами дають згоду на отримання цими особами належних їм платежів і на розпорядження отриманими грошовими сумами і іншим майном відповідно до Цивільного кодексу Республіки Білорусь [1].

ВИСНОВОК

Таким чином, по розглянутій темі можна зробити ключові висновки про те що:

1) Основними законодавчо встановлені форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування є:

визначення дітей в особливе державне заклад - будинок дитини, дитячий будинок, школу-інтернат;

усиновлення;

опіка;

піклування;

приміщення дитини в дитячий будинок сімейного типу;

приміщення дитини у прийомну сім'ю;

міжнародне усиновлення.

2) Опіка і піклування встановлюються для виховання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, а також для захисту особистих немайнових і майнових прав і законних інтересів цих дітей, а також для захисту особистих немайнових і майнових прав і законних інтересів повнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, обмежені судом у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами.

3) Опікуни є законними представниками підопічних і роблять від їх імені та в їх інтересах всі необхідні угоди.

4) Опікуни надають підопічним сприяння при здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживань з боку третіх осіб.

ЗАВДАННЯ

Іванов О.О. звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, що виплачуються їм на утримання неповнолітнього сина Генріха. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що його заробітна плата надзвичайно висока і що ¼ його заробітної плати - невиправдано велика сума для утримання п'ятирічної дитини. Заробітна плата Іванова А.А. становить 6000 у.о. Крім того, позивач стверджував, що насправді аліменти витрачаються його колишньою дружиною на відвідування нею салонів краси, на закордонні поїздки та покупки в магазинах дорогих предметів гардероба, призначених виключно для неї самої, а не для Генріха. Йому ж, Іванову О.О. гроші потрібні на розвиток свого виробництва. У випадку процвітання підприємства він, Іванов А.А., зможе виплачувати аліменти стабільно, без затримок. У разі ж банкрутства підприємства позивач взагалі не зможе чинити своєму синові матеріальну підтримку.

Складіть проект рішення суду у даній справі.

Стаття 92. Розмір аліментів, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей

Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються у таких розмірах: на одну дитину - 25 відсотків, на двох дітей - 33 відсотки, на трьох і більше дітей - 50 відсотків заробітку і (або) іншого доходу батьків.

Розмір аліментів може бути зменшений судом, якщо у батька, зобов'язаного сплачувати аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти, а також у випадках, якщо батько, з якого стягуються аліменти, є інвалідом I або II групи. У виняткових випадках суд може звільнити батька, який є інвалідом I або II групи, від сплати аліментів.

Якщо діти залишаються при кожному з батьків, аліменти з одного з батьків на користь іншого, менш забезпеченого, встановлюються у твердій грошовій сумі, стягуваної кожного місяця і визначається судом стосовно до розмірів, встановлених цією статтею, з урахуванням матеріального та сімейного становища батьків.

Іванов О.А виплачує 25% зі своєї з / п на утримання н / л сина, як і встановлено ч.1 цієї статті .. Умови відображені в даній статті ч. 2і3 не відносяться до положення Іванова.

Стаття 94. Стягнення аліментів на дітей з батьків, які мають нерегулярний заробіток і (або) дохід або отримують частину його в натурі

У випадках, коли батьки, зобов'язані сплачувати аліменти, мають нерегулярний заробіток і (або) дохід або отримують його частину в натурі (особи, які займаються підприємницькою діяльністю, члени селянського (фермерського) господарства тощо), а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у встановленому статтею 92 цього Кодексу розмірі неможливо або важко, аліменти можуть бути стягнуті в твердій грошовій сумі або у сумі, що відповідає певній кількості базових величин, що підлягає виплаті щомісячно.

Дана стаття буде мати місце, лише тоді, коли Іванов О.О. відкриє своє виробництво, і буде мати нерегулярний заробіток, тоді його позов м.б. задоволений за рішенням суду.

Стаття 98. Зміна розміру аліментів, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей

При настанні обставин, передбачених частиною другою статті 92 цього Кодексу, батько, який сплачує аліменти на неповнолітніх дітей, має право звернутися з позовом про зменшення розміру або звільнення від сплати аліментів, встановлених судом і стягуються на утримання дітей.

При відпадати таких обставин особа, яка отримує аліменти на неповнолітніх дітей, має право звернутися з позовом про стягнення аліментів у розмірі, встановленому частиною першою статті 92 цього Кодексу.

При зміні матеріального або сімейного стану батьків, що сплачує аліменти на неповнолітніх дітей в сумі, яка визначається відповідно до статті 94 цього Кодексу, суд вправі за позовом зацікавленої особи змінити розмір аліментів.

Умови відображені в даній статті ч. 1і2 не відносяться до положення Іванова, а ч.3 цієї статті має місце, якщо даний факт буде доведений в судовому порядку.

Таким чином, справжній стан Іванова А.А поки не змінилося і він виплачує відповідно до ст. 92, 25% на утримання дитини. Але у випадку якщо його матеріальне становище змінитися суд вправі за позовом зацікавленої особи змінити розмір аліментів согл. ст. 98 ч.3.

СПИСОК Використання джерел

  1. Кодекс Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю: з ізм. і доп. з сост. На 1 авг.2009 р. - Мінськ, 2009. - 143, [1] c.

  2. Конституція Республіки Білорусь 1994 року (зі зм. І доп., Прийнятими на республіканських референдумі 24 листопада 1996 р. і 17 жовтня 2004 р.) - Мінськ: Амалфея, 2005. - 45 с.

3. Про гарантії щодо соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, а також осіб з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків: Закон Республіки Білорусь, 11 липня 2007 р., № 253-З / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, - 2007 р. - № 171, 2 / 1350.

4. Про порядок організації роботи щодо встановлення опіки (піклування) над дітьми-сиротами та дітьми, що залишилися без піклування батьків: Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь, 20 травня 2006р., № 637 / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь - 2006 р. - № 5 / 22338.

5. Про затвердження положень та про внесення змін і доповнень до деяких постанов Ради Міністрів Республіки Білорусь з питань забезпечення державного захисту дітей, які залишилися без піклування батьків: Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь, 26 грудня 2006 р., № 1728 / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь - 2010 р. - № 184, 5 / 32 249.

6. Права дитини: навчання, реалізація, захист: Посібник для організаторів занять з реалізації та захисту прав дитини / авт .- сост. Т. М. Степанова, А.М. Маханько. - Мінськ: ФУАінформ, 2007. - 288 с.

7. Проблеми соціальних сиріт [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.center.gov.by/. Дата доступу 13.09.2010 р.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
75.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків 2
Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків
Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків по законо
Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків 2 Історія та
Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків за законодавством Російської Федерації
Форми виховання дітей залишилися без піклування батьків по російському сімейному законодавству
Опіка піклування і інші форми влаштування дітей залишилися без піклування батьків
Форми влаштування дітей залишилися без піклування батьків
Виявлення і влаштування дітей залишилися без піклування батьків

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru