Феноменологія конфлікту Структурні характеристики конфлікту

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Установа освіти
«Білоруський державний педагогічний
університет імені М. Танка »

Факультет психології

Контрольна робота
з курсу «Конфліктологія»
ФЕНОМЕНОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ.
СТРУКТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНФЛІКТУ
Виконала: студентка 4 курсу
заочного відділення
групи 046 (ППД-3)
Кузьмич Анастасія Валеріївна
Мінськ 2007

ЗМІСТ
Вступ 3
1. Поняття конфлікту 4
2. Специфіка суті конфлікту 6
3. Структура конфлікту 9
4. Характеристика основних елементів конфлікту 11
Висновок 16
Список використаних джерел 17

ВСТУП
Слово конфлікт походить від латинського дієслова, що в перекладі на російську означає протистояти, протиборствувати.
Конфлікти - одне з найважливіших явищ сучасної соціальному та політичному житті. Життя людини в суспільстві складна і сповнена протиріч, які часто призводять до зіткнення інтересів як окремих людей, так великих і малих соціальних груп.
Історія людства з давніх часів до теперішнього часу показала, що конфлікти неминучі, існували завжди і будуть існувати до тих пір, поки існує взаємодія людей між собою. Дослідженню конфліктів у становленні та розвитку суспільства, колективу присвячено безліч робіт вчених різних напрямків: психологів, філософів, соціологів, управлінців.
Конфлікти в житті окремих людей, колективів, суспільства в цілому відіграють значну роль. Для зниження негативних наслідків конфлікту необхідно вміти правильно виявляти їх причини, управляти протіканням і дозволом, знижувати рівень конфліктного протистояння.
І важливо пам'ятати, що всі конфлікти мають загальні елементи й загальні зразки розвитку і що саме вивчення цих загальних елементів може представити феномен конфлікту в будь-якому його специфічному вияві.

Поняття конфлікту
Сьогодні в конфліктологічної літературі існують самі різні визначення конфлікту. Так, на Заході широко поширене поняття конфлікту, сформульоване відомим американським теоретиком Л. Козером. Під ним він розуміє боротьбу за цінності і домагання на певний статус, владу і ресурси, в якій цілями противника є нейтралізація, заподіяння шкоди або усунення суперника. Це визначення розкриває конфлікт більшою мірою з соціологічної точки зору, бо його сутністю, на думку автора, виступає зіткнення цінностей та інтересів різних соціальних груп [6].
У вітчизняній літературі більшість визначень конфлікту носить також соціологічний характер. Їх перевага полягає в тому, що автори виділяють різні необхідні ознаки соціального конфлікту, представленого різноманітними формами протиборства між індивідуумами і соціальними спільнотами, спрямованими на досягнення певних інтересів і цілей.
Існують різні точки зору у визначенні поняття конфлікт та його класифікації. У вітчизняній психології розроблена понятійна схема опису конфлікту. Схема, яка була запропонована Л.А. Петровської, містить чотири категоріальних групи: структура конфлікту, його динаміка, функції та типологія. А.Я. Анцупова і А.І. Шипілова виділяються: сутність конфлікту, його генезис, еволюція конфлікту, класифікація, структура, динаміка, функції, інформація в конфлікті, попередження, вирішення конфлікту, методи діагностики і дослідження конфлікту [2].
А.А. Єршов визначає конфлікт як "дію протилежних, несумісних в даній ситуації мотивів, інтересів, типів поведінки" [4, с. 64]
А.Г. Ковальов вважає, що конфлікт - це явище міжособистісних і групових відносин, це прояв протиборства, активного зіткнення оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів поведінки. Конфлікт являє собою деструкцію цих відносин на емоційному, когнітивному або поведінковому рівнях. З точки зору психічного стану протиборчих сторін, конфлікт виступає одночасно і як захисна реакція, і як відповідна емоційно забарвлена ​​реакція [5].
У психології поки не склалося загальноприйнятого розуміння конфлікту. Одні автори трактують його як зіткнення, протидія, протиріччя. Інші розуміють конфлікт як вид спілкування, ситуаційну несумісність, ситуацію незнайденого виходу, тип конкурентної взаємодії. Серед сутнісних рис конфлікту виділяють: "наявність протиріччя між суб'єктами, їх протидія, негативні емоції по відношенню один до одного" [8, с. 13].
Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке приймає форму розбіжностей, якщо мова йде про взаємодію людей. Конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх лежить відсутність згоди. Тому визначимо конфлікт як відсутність згоди між двома або більше сторонами - особами або групами.
Конфлікт - "зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій в усвідомленні окремо взятого індивіда, у міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов'язане з гострими негативними емоційними переживаннями" [7, с. 152].
Відсутність згоди обумовлена ​​наявністю різних думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору. Однак воно, як уже зазначалося, не завжди виражається у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тільки тоді, коли існуючі суперечності, розбіжності порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставлених цілей. У цьому випадку люди просто бувають змушені якимось чином подолати розбіжності, і вступають у відкрите конфліктне взаємодія. У процесі конфліктної взаємодії його учасники отримують можливість висловлювати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення, і саме в цьому полягає важливий позитивний сенс конфлікту. Сказане, звичайно, не означає, що конфлікт завжди носить позитивний характер.
Незважаючи на всі переваги, що виражаються у фіксації різноманітних атрибутів соціального конфлікту, в наведених визначеннях є один нюанс. Вони не включають внутрішньоособовий конфлікт і не залишають для нього «місця». Мова йде лише про сторони конфлікту, починаючи від «боротьби між індивідами» і вище. Але існує боротьба і на рівні окремого індивіда, протиборство між елементами внутрішньої структури особистості, яке і знаходить своє вираження у внутрішньоособистісних конфлікті. Цей конфлікт - прояв суперечностей не на рівні соціальних груп або цілих народів, а на особистісному рівні, але від цього він не робиться менш актуальним.
Конфлікт - є якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей. У даному визначенні відображені необхідні властивості всякого конфлікту [3].

2. Специфіка суті конфлікту
У відповідності з природою конфлікту виділяють чотири рівні наявності цього феномену [5]:
1. Нервово - психічний рівень конфлікту складають психічні явища людини як індивіда. Сюди відносяться різні види фрустрацій: континуум психічних напружень від нестійкості або фіксованості напруги, що переживається суб'єктивно як незручність, неприємний стан, до неврозів, порушення процесів ВНД, що призводять часом до психогенним захворювань окремих органів, наприклад, до інфаркту міокарда, виразці шлунка, до розвитку гіпертонії .
2. Внутріособистісний рівень конфлікту становлять соціально - псіхологіческіe явища, притаманні людині як особистості та індивідуальності, тлумача і виконавцю певного комплексу ролей в момент їх зіткнення один з одним. Континуум розвитку конфлікту на цьому рівні своїм початком може мати вибір, відстрочку або виключення одного з двох - позитивних чи негативних мотивів, цілей, способів діяльності і відповідних їм ролей і закінчуватися крайньої стадією, що може призвести до деперсоналізації, руйнування цілісної картини "Я" і "світу", роздвоєння, розпаду особистості.
3. Міжособистісний рівень конфлікту передбачає конфліктну ситуацію, що дає в себе певний стан мікро-і макросередовища, діяльності, комунікацій, розподіл ролей і статусів, взаємини і взаємодія особистостей, груп; зіткнення різних тенденцій учасників спілкування при досягненні спільних або різних несумісних цілей і засобів.
4. Соціальний рівень конфлікту - об'єктивно обумовлене протиріччя інтересів, реалізоване в поведінці і у відповідних соціально - психологічних формах взаємин конфліктуючих груп, особистостей як носіїв соціальних ролей.
Слід зазначити, що основою всіх конфліктів є протиріччя, що виникають між людьми або всередині структури самої особистості. Саме протиріччя і викликають протиборство між сторонами конфлікту. При цьому об'єктивні, не залежать від свідомості людей протиріччя, що кореняться в істотних відмінностях соціально-економічних умов їх життя, грають ключову роль у виникненні конфліктів у суспільстві. Соціально-економічне становище індивіда в суспільстві багато в чому визначає не тільки лінію його поведінки та дії, але й саме його свідомість, інтереси та цілі.
Але не варто забувати, що протиріччя, що викликають конфлікт, не обов'язково мають об'єктивний характер. Вони можуть бути і суб'єктивними, зумовленими суб'єктивними особистісними чинниками, більше того, вони можуть бути навіть уявними. Однак якщо вони мають для людини важливе значення, то можуть породжувати конфліктну ситуацію.
Розуміючи всю важливість ролі суперечностей для розуміння конфлікту, часто сам конфлікт визначають як граничне загострення протиріч між учасниками взаємодії, що виявляється в їхньому протиборстві. При цьому мова йде саме про різке загострення протиріч, оскільки не всяке протиріччя викликає конфлікт. На ранній стадії розвитку протиріччя воно може вирішитися і безконфліктним чином. Крім того, суперечності можуть взагалі існувати в безконфліктної формі. Прикладом може служити протиріччя між чоловіком і жінкою. Це протиріччя було і буде завжди, але лише в певній соціальній ситуації воно може набувати конфліктну форму. Нарешті, існує безліч протиріч, які до конфлікту взагалі не мають ніякого відношення. Такі, наприклад, протиріччя між людиною і природою, виробництвом і споживанням [9].
Кожен конфлікт - це завжди взаємодія соціальних суб'єктів. Проте не всяка взаємодія є конфліктом. Там, де немає протиборства, відсутні гострі протиріччя, що супроводжуються негативними емоціями, там немає і конфлікту. До таких взаємодій відносяться відносини товариського, дружньої співпраці, любовні відносини, колективістські зв'язку [4].
З'ясування сутності конфлікту дозволяє також говорити про те, що конфлікт - це явище соціальне, в ньому діють суб'єкти, обдаровані свідомістю, що переслідують свої цілі та інтереси. І простої взаємодії будь-яких сторін для наявності конфлікту, звичайно, ще недостатньо.
Наступний аспект розгляду специфіки суті конфлікту стосується його співвідношення з такими близькими за формою явищами, як різного роду змагання: спортивні, культурні, раціональні. За формою начебто конфлікт, тому що тут в наявності такі його атрибути, як взаємодія, конкуренція, прагнення до досягнення своїх цілей. Проте назвати ці явища конфліктом все ж не можна. Будь-яке змагання самого початку передбачає певні умови його проведення і строгі тимчасові рамки. Воно регулюється різного роду правилами. Його процес і результат контролюємо в рамках встановлених правил, процедур і угод. І з цими, заздалегідь встановленими, правилами згодні всі учасники змагання. У цьому полягає істотна відмінність останнього від конфлікту. Однак якщо правила змагання порушуються, воно може перерости в конфлікт, що супроводжується негативними емоціями. Але це (конфліктне) взаємодія виникне вже зовсім з іншого приводу [7, 9].

3. Структура конфлікту
Будь-який конфлікт являє собою цілісну динамічну систему (динамічну цілісність). Конфлікт - це завжди процес, перехід від однієї ситуації до іншої, кожна з яких характеризується своєю ступенем напруженості між учасниками протиборства. Але, незважаючи на цю динаміку, будь-який конфлікт характеризується певним інваріантом його елементів, що утворюють внутрішню структуру конфлікту як цілісного явища.
Під структурою будь-якого об'єкта розуміється сукупність його частин, елементів і зв'язків, відносин між ними, що забезпечують його цілісність. Основними елементами конфліктної взаємодії є [9]:
1) об'єкт конфлікту;
2) суб'єкти (учасники) конфлікту;
3) соціальне середовище, умови конфлікту;
4) суб'єктивне сприйняття конфлікту і його особистісні елементи.
За своїм характером та природою всі елементи конфлікту можуть бути розділені на два види: 1) об'єктивні (внеособовий) і 2) особистісні.
До об'єктивних елементів конфлікту належать такі його складові, які не залежать від волі і свідомості людини, від його особистісних якостей (психологічних, моральних, ціннісних орієнтацій і т.д.). Такими елементами є: об'єкт конфлікту, учасники конфлікту, середа конфлікту.
До особистісним елементам конфлікту належать психофізіологічні, психологічні, етичні та поведінкові властивості окремої особистості, які впливають на виникнення і розвиток конфліктної ситуації.
Риси характеру особистості, її звички, почуття, воля, інтереси і мотиви - все ця і багато інших її якості відіграють величезну роль у динаміці будь-якого конфлікту. Але найбільшою мірою їх вплив можна знайти на мікрорівні, в міжособистісному конфлікті і в конфлікті всередині організації.
Серед особистісних елементів конфлікту, перш за все, слід назвати:
1) основні психологічні домінанти поведінки;
2) риси характеру і типи особистостей;
3) установки особистості, що утворюють ідеальний тип індивідуальності;
4) неадекватні оцінки і сприйняття;
5) манери поведінки;
6) етичні цінності.
Відмінності названих характеристик людей, їх розбіжність і протилежний характер можуть служити підставою конфлікту [2].

4. Характеристика основних елементів конфлікту
Об'єкт конфлікту. Кожен конфлікт має свою причину, виникає з приводу необхідності задоволення будь-якої потреби. Та цінність, яка здатна задовольнити цю потребу і з-за оволодіння якої виникає конфлікт, і є його об'єктом. Його основними характеристиками є:
1) ця та цінність, з приводу якої виникає зіткнення інтересів учасників конфлікту;
2) об'єктами конфлікту можуть бути цінності самого різного виду: матеріальні, духовні, об'єктивні, суб'єктивні, статусні, ресурсні, релігійні, політичні і т.д.;
3) об'єкт конфлікту немає безвідносно його суб'єктів. Навпаки, він завжди пов'язаний з інтересами учасників конфлікту, причому ці інтереси знаходяться в суперечності;
4) об'єкт конфлікту завжди є в обмеженому (дефіцитному) кількості або якості і не здатний одночасно задовольнити обидві сторони, що беруть участь в конфлікті;
5) об'єкт конфлікту може бути явним і латентним.
Суб'єкти (учасники) конфлікту. Учасниками, або сторонами конфлікту, можуть бути окремі індивіди, соціальні групи та організації, держави і т. д. Наприклад, з точки зору спеціальних інтересів соціальної психології, що досліджує внутрішньоособистісні (інтраперсональний), міжособистісні (інтерперсональних), групові (інтергрупповой конфлікти), найбільш типовими сторонами конфлікту є, мабуть, окремі аспекти особистості, самі особистості та соціальні групи. У плані такої класифікації сторін можливі конфлікти типу: аспект особистості - аспект особистості, особистість - особистість, особистість - група, група - група. Учасники конфлікту характеризуються широким набором суттєвих в тому чи іншому відношенні навичок. У соціально - психологічному відношенні учасники конфлікту характеризуються в першу чергу мотивами, цілями, цінностями, установками і пр.
Сучасна конфліктологія підрозділяють всіх учасників конфлікту на основних (прямих) і неосновних (непрямих) [3].
Основні учасники конфлікту - це завжди прямі, безпосередні сторони, що беруть участь у протиборстві. Їм належить вирішальна і найбільш активна роль у його виникненні і розвитку. Основні учасники конфлікту є його головними дійовими особами, і протиріччя саме їх інтересів лежить в основі протиборства. Тому основних учасників іменують суб'єктами, або опонентами (від лат. Opponents - заперечує) конфлікту.
До неосновним учасникам конфлікту відносяться всі інші учасники конфлікту. Їх часто називають також непрямими учасниками конфлікту. За визначенням їм належить другорядна роль у виникненні та розвитку конфлікту. Часто неосновних учасників конфлікту називають ще третьою стороною.
У реальній динаміці конфлікту грань між основними і неосновними учасниками часто виявляється рухомий і відносною. Діалектика полягає в тому, що в процесі розвитку конфлікту основні і неосновні дійові особи можуть мінятися місцями.
Ролі неосновних учасників конфлікту можуть бути як суттєвими, так і малозначущими, аж до ролей так званих «людей з натовпу». Ролі учасників конфлікту неоднакові. Роль неосновних учасників конфлікту може бути як конструктивною (позитивної), так і деструктивною (негативної) - вони можуть сприяти не тільки вирішенню чи попередження конфлікту, але і його загострення і подальшого розвитку. Ролі учасників розрізняються як з соціологічною, так і з психологічної точок зору.
З соціологічної точки зору вони можуть істотно відрізнятися за своєю соціальною значимістю, силі, впливу. По соціальної значимості ролі учасників конфлікту розташовуються в наступному порядку:
1) окремі індивіди, які виступають від власного імені,
2) колективи,
3) соціальні верстви,
4) держава.
Проте значущість, вплив учасників конфлікту не завжди відповідають зазначеній послідовності.
Неоднакова роль окремих учасників конфлікту і з психологічної точки зору; в цьому відношенні вона може бути піднесеною, навіть героїчну, а може бути і ницої, непривабливою. Кожен учасник може керуватися у ході розвитку протиборства своїми мотивами, цілями, інтересами, цінностями і установками.
Як соціальна значимість учасників, так і їх цілі, установки проявляються особливо чітко лише тоді, коли конфлікт досягає високого ступеня розвитку. Саме в цей час настає «момент істини» у розвитку конфлікту, з'ясовується, хто є хто серед його учасників [1, 5].
Середа і умови конфлікту. Ще один об'єктивний елемент конфлікту - його середовище, куди входять сукупність об'єктивних умов конфлікту. Середа конфлікту робить істотний вплив на причини його виникнення і всю динаміку.
Важливою складовою частиною цього контексту виступає соціально - психологічне середовище, представлена ​​зазвичай різними соціальними група з їх специфічною структурою, динамікою, нормами, цінностями і т.д.
Поняттям соціального середовища визначається той грунт, на якій виникає і розвивається конфлікт. У це поняття включається не тільки найближче, а й далеке, більш широке оточення конфліктуючих сторін, ті великі соціальні групи, до яких вони належать, національні або класові, а також суспільство в цілому [5].
З точки зору рівнів соціальної системи розрізняють мікро-і макросередовище конфлікту.
Мікросередовище конфлікту - це сукупність умов взаємодії людей, які безпосередньо впливають на міжособистісний і міжгруповий конфлікт. Масштаб мікросередовища - це мала соціальна група.
Макросередовище конфлікту включає в себе ті умови, які впливають на розвиток конфліктів між великими соціальними групами й державами. Хоча опосередковано макросередовище впливає, звичайно, і на розвиток конфліктів на рівні окремих особистостей і малих груп.
За природою складових її компонентів можна виділити три види середовища конфлікту:
1) фізичну,
2) суспільно-психологічну та
3) соціальну.
Всі вони проявляються як на мікро-, так і на макрорівнях соціальної системи і можуть служити не тільки умовами протікання конфлікту, але його об'єктом.
Особистісні елементи конфлікту. Характер конфлікту залежить не тільки від об'єктивних умов у даній країні, великої чи малої групи, але і від суб'єктивного сприйняття або образу конфлікту, який створюється у діючих у даній конфліктній ситуації осіб або груп. Цей образ або сприйняття не обов'язково відповідають істинному стану справ, дійсній ситуації. Ці образи, сприйняття людей можуть бути трьох видів:
1) подання про самих себе,
2) сприйняття інших учасників конфлікту,
3) образи зовнішнього середовища, великої і малої, в якій розгортається конфлікт.
Саме ці образи, ідеальні картини конфліктної ситуації, а не сама об'єктивна реальність є безпосередньою детермінантою поведінки конфліктантов. Найважливішу роль серед особистісних чинників конфлікту відіграють головні психологічні домінанти поведінки особистості: ціннісні орієнтації, цілі, мотиви, інтереси, потреби. Всі вони мають внутрішню взаємозв'язок і випливають один з іншого.
Звичайно, в цілому ці образи і картини породжуються об'єктивною реальністю. Однак, як зауважив ще І. Кант, наше пізнання відображає не тільки об'єктивну природу, але включає в себе в якості своєї невід'ємної складової частини і нашу власну людську природу. Тому відносини між нашими образами, уявленнями і реальністю дуже складні і не тільки ніколи їй повністю не відповідають, але і можуть з нею досить серйозно розходитися, що служить ще одним з джерел конфліктів.
При цьому слід мати на увазі, що які б не були наші образи, сприйняття, уявлення про конфліктну ситуацію, конфлікт все ж не почнеться доки вони не реалізуються у відповідних обопільних діях. Об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту, що виникають як на його ближніх, так і на далеких підступах, а також склад учасників визначають і набір можливих способів дій, поведінки сторін. Оскільки кожна дія одного з учасників конфлікту викликає відповідну протидію, вони впливають один на одного, взаємодіють. Визначення тимчасових, просторових і системних кордонів конфлікту є важливою передумовою успішного регулювання, запобігання його деструктивного результату [3, 9].

ВИСНОВОК
Аналіз різних підходів до поняття конфлікту дозволяє зробити висновок про те, що вивчення цього феномена дуже актуально. На сучасному етапі розвитку психологічної науки не існує загальноприйнятого визначення поняття конфлікту і ведучого підходу до його вивчення. Існує безліч робіт, присвячених вивченню різних аспектів конфлікту. У визначенні поняття «конфлікт» є достатньо велика різноманітність думок.
Без сумніву залишається те, що конфлікти - частина людського існування. Конфлікт неминучий і універсальний; він являє собою один з найважливіших динамічних факторів, що лежать в основі людської поведінки.
Конфлікт як соціальне дію дає, без сумніву, відомий яскраво забарвлений негативний ефект. Але він виконує важливу позитивну функцію. Конфлікт служить вираженню незадоволеності або протесту, інформування конфліктуючих сторін про їхні інтереси і потреби. У певних ситуаціях, коли негативні взаємини між людьми контрольовані, і, принаймні, одна зі сторін відстоює не тільки особисті, але й організаційні інтереси в цілому, конфлікти допомагають згуртуватися оточуючим, мобілізувати волю, розум на вирішення принципово важливих питань, поліпшити морально- психологічний клімат у колективі.
Знання про феномен конфлікту дозволять мінімізувати негатив, який несе з собою конфлікт. Для вирішення конфлікту важливо мати в своєму розпорядженні різні підходи, уміти гнучко користуватися ними, виходити за межі звичних схем і чуйно реагувати, поступати і мислити по-новому. У той же час можна використати конфлікт як джерело життєвого досвіду, самовиховання і самонавчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрєєва Г. М. Соціальна психологія. - М., 1998.
2. Анцупов А. Я., Шипілов А. І. Конфліктологія. - М.: ЮНИТИ, 2000.
3. Громова О. М. Конфліктологія. - М., 2000.
4. Єршов А. А. Особистість і колектив: Міжособистісні конфлікти в колективі, їх дозвіл. - Л., 1976.
5. Зайцев А. К. Соціальний конфлікт. - М., 2001.
6. Козер Л. Функції соціального конфлікту. - М.: Изд-во "Ідея-прес", 2000.
7. Корякін Н. М., Бородкін Ф. М. Увага: конфлікт. - М., 1989.
8. Скотт Г. Джіні. Конфлікти: шляхи їх подолання. / Пер.с англ. - Київ, 1991.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Контрольна робота
51.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Соціологія конфлікту 2
Соціологія конфлікту 2
Соціологія конфлікту 3
Структура конфлікту
Психологія конфлікту
Попередження конфлікту
Поняття конфлікту
Соціологія конфлікту 3
Поняття конфлікту
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru