додати матеріал


Фактори ризику

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Сюди відносяться: хвороби, стихійні лиха, голод, спека і супутня їй спрага, холод, страх, перевтома, самотність, неправильна організація ставлення-ний всередині аварійної групи. Це, так би мовити, найперші вороги для людини, по-полеглого в надзвичайні обставини. Можна сміливо стверджувати, що на совісті цієї десятки 99% трагічних наслідків аварій. Я розповім лише про декілька найбільш відомих факторів ризику.

Спека Жага. Поняття "спека" стосовно аварійної ситуації є сумою не-скількох складових - температури навколишнього повітря, інтенсивності сонячно-го випромінювання, температури поверхні грунту, вологості повітря, наявності або відсутність-наслідком вітру, тобто від кліматичних умов місця, де сталася аварія. Крім того, існує безліч окремих випадків, коли людина з тих чи інших причин може відчути, що йому спекотно. І для цього зовсім не орга-тельно забиратися в пекло середньоазіатських пустель. Знемагати від спеки можна і в Арк-тику. Наприклад, коли кількість чи якість надітій людини одягу не відповід-ний в виконуваної ним у даний момент роботі. Типові ситуації, коли людина через острах замерзнути одягає на себе всю наявну в його розпорядженні одяг, після чого починає браво розмахувати топо-ром, заготовлюючи для майбутнього багаття дрова. Таке непотрібне в даний момент усер-Дие призводить до перегрівання організму, посиленого потовиділення, намокання дод-службовців до тіла шарів одягу. У результаті людина, закінчивши роботу, швидко замерзає. У подібному випадку спека виступає союзником морозу, тому що позбавляє одяг її теп-лозащітних властивостей. Перехід по глибокому снігу, підйом по крутому схилу, побудуй-ка снігових притулків, біг призводять до точно такого ж результату, бо всі перерахований Цінні та багато інших активні дії вивільняють значну кількість енергії. Саме тому досвідчені туристи, альпіністи, мисливці воліють за ви-полнении важких фізичних робіт знімати зайву теплий одяг, а під час від-нку надягати її. Як не дивно це прозвучить, але практика туризму й альпінізму знає чимало прикладів, коли людина під час заполярних і високогірних подорожей, при міну-совою температурі навколишнього повітря, примудрявся отримати тепловий удар. Зазвичай подібний казус відбувався на важких, що вимагають максимальної віддачі сил, ділянках маршруту, при перенесенні важких вантажів (40-50-кілограмового рюкзака) і при зловживанні теплим одягом, особливо коли верхня куртка-штормівка виготов-лена із вітро - вологонепроникного матеріалу, затрудняющего внутрішню вентиля-цію. У цих випадках дуже важливо постійно контролювати своє самопочуття, вчасно переодягатися, періодично відпочивати, зрідка "стравлювати" крізь розстебнутий по-ротнік, манжети надлишки тепла. Звичайно, боротьба з перегріванням в описаних умовах особливих труднощів не представляє. І якщо трапляється яке-небудь порушення внутрішнього теплового балансу, то в першу чергу в цьому винен сам потерпілий. Арктика або високогір'ї - не те місце, де дозволено померти від перегріву. Дещо більше клопоту приносить мандрівникові спекотний полудень у лісовій та лісостеповій зонах. Але й тут при бажанні завжди можна відшукати тінь, річку чи озеро, щоб скупатися або змочити головний убір і обличчя прохолодною водою. А в са-мий пік спеки можна зупинитися на великий привал, щоб не мучитися даремно під рюкзаком від задухи та спраги. Багато складніше доводиться людині в аварійній ситуації, що сталася в пус-тинной або напівпустельній зонах. І пояснюється це не тим, що вже дуже жарко, а тим, що спека вступає тут у зловісний союз з жагою. А це вже дуже і дуже серйозно! Щоб зрозуміти суть проблеми, зробимо невелику екскурсію в фізіологію. Людський організм майже на дві третини складається з води, тобто всередині дорослими-лого людини вагою 70 кг набирається 50 літрів води! Причому кістки складаються на 25% з води, м'язи - на 75%, а в головному мозку її вже близько 80%. Він-то, мозок, і стра-дає від нестачі води в першу чергу. Вода є основним середовищем, а в багатьох випадках і головним учасником біс-чисельних хімічних реакцій, завдяки яким і існує наш організм. По-цьому недостатнє, так само як і надмірне, надходження води в організм серйозно позначається на загальному фізичному стані людини. Надлишок води надмірно навантажує нирки, серце, вимиває з організму необ-хідні йому солі. Досліди, проведені над тваринами, довели, що введення великої кількості води за короткий проміжок часу може викликати своєрідне "водне отруєний-ня". Наприклад, якщо собаці вводити 100 грамів води на один кілограм маси в те-чення одного - півтора годин, то вона загине. У робітників гарячих цехів, чиє водоспоживання набагато перевищує середнє, іно-гда відзначаються ознаки водного отруєння - втрата чутливості, блювота, судо-роги, розлад кишечника. Недолік води веде до зниження маси тіла, значного занепаду сил, загус-теванію крові і, як результат, перенапруження серця, яке витрачає додат-вальні зусилля для проштовхування загусла крові в судини. Одночасно в крові підвищується концентрація солей, що служить грізним сигналом почався зневоднення. Найбільш чутливі до підсихання клітини мозку реагують на загрозу зневоднення негайним "викачуванням" вільної рідини з клітин ор-ганизма. Якась кількість рідини, аж до 5%, вилучається без будь-яких по-наслідків для клітин і, отже, для самої людини. Але зневоднення організму, перевищило 15%, може призвести до незворотних наслідків, до загибелі. Якщо ли-шенний їжі людина може втратити трохи не весь запас жиру, майже 50% білка, і лише після цього наблизитися до небезпечної межі, то втрата 15% рідини смертельна! Голодування може тривати кілька тижнів, а людина, позбавлена ​​води, гине в лічені дні, а в умовах жаркого клімату - і годинник. Потреба людського організму у воді в сприятливих кліматичних ус-вах не перевищує 2,5-3 літрів на добу. Причому цю цифру становить не тільки рідина, яку ми вживаємо у вигляді компотів, чаю, какао та інших напоїв, але і рідина, що входить до складу твердих продуктів харчування, не кажучи вже про супах, під-лівах. Крім того, вода утворюється в самому організмі в результаті протікають в ньому хімічних реакцій. Ось як це виглядає в числовому виразі. Власне вода - 0,8 - 1,0 літра, рідкі страви-0,5 - 0,6, тверді продукти (хліб, м'ясо, сир, ковбаса тощо) - до 0,7, вода, що утворюється в самому організмі, - 0,3-0,4 літра. Важливо, особливо в аварійній ситуації, відрізняти справжній водний голод від кажу-щегося. Дуже часто почуття спраги виникає не через об'єктивної нестачі води, а з-за неправильно організованого водоспоживання. Одним із сигналізаторів спраги є зменшення слиновиділення в ротовій порожнині. При зниженні слиновиділення на 15% виникає перше почуття спраги, при 20% спрага виявляється сильніше, а недостача слини у 50% створює відчуття не-стерпімой спраги. Відчуття первісної сухості в роті нерідко сприймається як почуття сильної спраги, хоча зневоднення як такого не спостерігається. Людина починає споживати значну кількість води, хоча реальної потреби в цьому немає. Пе-реізбиток води при одночасному підвищенні фізичних навантажень приводить до по-наступного посиленого потовиділення. Одночасно з рясним виведенням з-лишком рідини порушується здатність клітин тіла утримувати воду. Виникає своєрідне замкнене коло - чим більше людина п'є, тим більше потіє, тим сильніше відчуває відчуття спраги. Відомий експеримент, коли люди, не привчені до нормального угамуванню жаж-ди, випивали за 8 годин по п'ять-шість літрів води, в той час як інші в тих же самих умовах обходилися 0,5 літра. Показовою в цьому відношенні історія, коли два полки в умовах степу вдосконалення-шалі тривалий марш-кидок. Після важкого дня, проведеного під променями паляще-го сонця, полки вийшли до вододжерела. Один командир дозволив пити солдатам без обмеження - скільки влізе, а другий значно обмежив водоспоживання, ніж, звичайно, викликав невдоволення всього особового складу. У підсумку перший полк повністю вибув з ладу. Солдати набрякли, не могли рухатися, скаржилися на нездоланну слабкість. У реальних бойових умовах, як оцінив обстановку офіцер-посередник, дос-таточно було б однією боєздатної роти противника, щоб знищити і полонити даний полк. У всіх випадках не рекомендується випивати багато води залпом. Таке разове по-вання рідини спраги не вгамує, але може привести до набряклості, слабкості. Треба пам'ятати, що випита вода втамовує спрагу не відразу, а лише після того, як, дійшовши до шлунка, всосется в кров, тобто через 10-15 хвилин. Краще всього пити воду невеликі-шими порціями через короткі проміжки часу до повного насичення. Іноді, щоб не витрачати даремно воду з фляги або аварійного запасу, буває ет досить прополоскати рот прохолодною водою або посмоктати кислий льодяник, кара-мигцем. Смак льодяника викличе рефлекторне відділення слини, і відчуття спраги зна-ве зменшиться. При відсутності льодяника його можна замінити фруктової косточ-кою або навіть невеликим чистим камінцем. При інтенсивному потінні, яке веде до вимивання з організму солей, доцільно пити злегка підсолену воду. Розчи-ширення 0,5 - 1,0 грама солі в одному літрі води майже не позначиться на її смакових ка-чествах. Однак цієї кількості солі звичайно вистачає для відновлення всередині ор-ганізма сольового балансу. Трагічніше все дія спеки проявляється в літній період в пустельній місцево-сті. Мабуть, у цій зоні спека залишає людині менше шансів на порятунок, ніж навіть у Заполяр'я холод. У боротьбі з морозом людина має чималим арсеналом засобів. Він може побудувати сніжне притулок, виробляти тепло, споживаючи висо-кокалорійную їжу, захиститися від впливу низьких температур за допомогою теплого одягу, може розвести багаття, зігрітися, здійснюючи інтенсивну фізичну роботу. Застосовуючи будь-який з цих способів, людина може зберегти життя протягом су-ток, двох або трьох. Використовуючи всі перераховані можливості, може протистояти стихії іноді цілі тижні. У пустелі продовжити життя може тільки вода. Інших, доступних людині, ока-Завше в аварійній ситуації, способів не існує

Страх. Страх - природна реакція людини на будь-яку реальну або уявну си-туацію, яка загрожує життю чи здоров'ю. Не можна однозначно, стверджувати, що в аварійної ситуації страх тільки шкодить або тільки приносить користь. Все залежить від кон-ретних обставин, в яких опинилася людина. Одне і те ж дію, здійснений-ное під впливом почуття страху, в одному випадку може врятувати людину, в іншому - прискорити його загибель. Страх не тільки супроводжує аварійної ситуації, але найчастіше передбачає її. Поштовхом до нагнітання почуття страху може послужити будь-яке несподіване подія - погіршення погоди, поломка засоби пересування, втрата орієнтування і тому по-добное. Виник стан тривоги, занепокоєння при успішному результаті від-ходи забувається, а при подальшому наростанні загрози людина починає прогно-зіровать розвиток подій. І тоді занепокоєння може перерости у стійкий чувст-во страху. При вибухах, землетрусах, зіткненнях транспортних засобів та інших мгно-венно виникли небезпеки почуття страху може виникнути миттєво. У будь-якому випадку, у момент аварії або усвідомлення аварії як доконаного факту, почуття страху досягає свого апогею. Поведінкові реакції на небезпеку у кожної людини індивідуальні й у раз-особистих ситуаціях можуть проявлятися по-різному. Для людей, що опинилися в аварійній ситуації, найбільш характерні кілька типів поведінки. Перший можна умовно визначити як пасивний. При зустрічі з небезпекою чоло-століття випробовує почуття повної розгубленості. Ясно усвідомлюючи небезпеку, він, тим не менш, не знає, що робити в даний момент, щоб не погіршити своє положення-ня. Людина здійснює безладні, безглузді рухи: раптом починає бігти, але тут же зупиняється, починає говорити, але тут же замовкає, часто ози-Раєт тощо. У свідомості миготять десятки варіантів дії, але ні один не здається единст-венно вірним. У такий критичний момент багато залежить від керівника групи. Буває, досить голосно і чітко дати відповідну команду, вказати людині її місце, визначити його дії - і розгубленість проходить. Миттєвий переляк (на-приклад, в результаті вибуху, сходження лавини, несподіваної зустрічі зі змією або хіщ-ним тваринам) у деяких випадках може спричинити різку рухову і психічні-ську загальмованість. Людина завмирає в заціпенінні, не в силах зробити ні одно-го цілеспрямованої дії. Він не може бігти, не може підняти руку, закривши-чати, не може реально оцінити загрозу. Такий стан нерідко закінчується обмо-роком. Іноді пасивна поведінка може виявитися навіть корисним, наприклад, при зустрічі зі змією, хижим тваринам. Але в більшості випадків реакція загальмований-ності в аварійній ситуації призводить до трагічних наслідків, значно ус-ложняет роботу рятувальних команд із-за пасивної поведінки потерпілих. Інший тип реакції на небезпеку можна умовно позначити як активний. Такий тип поведінки характеризується миттєвим дією ("імпульсивна поведінка"). Людина відскакує від падаючого каменю, тікає від пожежі, відштовхує від себе представляє небезпеку предмет. Схема дії в такому разі спрощена до без-умовного рефлексу - якомога раніше і якомога далі бути від джерела небез-ності. При індивідуальному виживання такий тип поведінки в багатьох випадках може се-бе виправдати. При груповому виживання зазвичай призводить до поглиблення аварійної ситуації. Різко отпригнувшій від реальної чи уявної небезпеки людина мо-же викликати сходження лавини, каменепад, тобто піддати небезпеці всю групу. Тону-щий людина часто прагне утриматися на плаву за рахунок своїх товаришів, що ус-ложняет його порятунок. Різкі рухи, біг при несподіваній зустрічі зі змією або хижим тваринам можуть спровокувати їх напад на поруч знаходяться людей. Часті випадки, коли люди поспіхом залишали транспортний засіб (судно, яхту, пліт), прирікаючи себе на загибель, замість того, щоб боротися за збереження його плавучі-сти. Наступний тип поведінки, який можна умовно визначити як розумний, найбільшою мірою притаманний людям, професійно і психологічно підготов-ленним до дій у надзвичайних ситуаціях. Давно помічено, що, наприклад, під час стихійних лих найбільшу особисту організованість і витримку прояв-ляють люди, виробнича діяльність яких пов'язана з роботою в особливі умо-вах - пожежні, моряки і т. д. Для даного типу поведінки характерні: миттєва оцінка ситуації , виділення з безлічі факторів основного, безпосередньо небезпечного для життя людей, прийняття-нення найбільш вірного рішення, негайне проведення даного рішення в життя. При аваріях транспортних засобів (суден, літаків), під час стихійних бедст-вий в "неісхоженних", слабо підготовлених туристичних групах може спостеріга-датися одне з найнебезпечніших проявів страху - масова паніка. Вона небезпечна в першу чергу "ураганним" наростанням колективного страху, що виключає можливість раціональної оцінки обстановки. Слід пам'ятати: чим менше згуртованість групи, чим нижче авторитет її лідерів, з рів, чим більш неясні кожному учаснику групи спільні цілі та доручена йому кон-кретного робота, тим легше виникає і бурхливо наростає паніка. Виникненню паніки сприяють також стан тривоги, тривалий час, випробовуване учасниками групи, очікування катастрофічних наслідків аварії, недолік відомостей про кон-ретних джерела небезпеки і плани керівників груп, голод, перевтома, сп'яніння і тому подібні фактори. При довготривалому виживанні страх може виражатися у формі депресивного стану або постійної напруженості. У першому випадку людина, зневірившись у можливості порятунку, стає пасивним, втрачає інтерес до подій. На уг-народжують ситуації реагує мляво, часто невірно. Іноді може годинами сидіти, втупившись поглядом в одну точку. Під тиском з боку він здатний виконувати нескладну роботу, але без ініціативи і зацікавленості в кінцевому результаті. При подальшому розвитку депресії можливі істеричні реакції і навіть по-тортури самогубства. При виникненні нервово-психічної напруженості людина, навпаки, над-вичайно стурбований збереженням свого життя. Він боїться пити з незвичних джерел-ков, вживати нетрадиційні продукти харчування, щоб не отруїтися, спати в снігових притулках, щоб не замерзнути. При переході в пустелі кожну мить чекає зустрічі з отруйними зміями або павуками, в тундрі і тайзі побоюється переслідування вовків. У кожному незнайомому предметі, в кожному природному явищі він шукає приховану для себе загрозу. Такий стан практично виключає повноцінний відпочинок, призводить до швидкого виснаження сил, психічних зривів, численних помилок. На закінчення слід сказати кілька слів в "користь" страху. Почуття страху - надійний контролер небезпеки. Не будь його, ризик прийняття помилкових рішень, без-смисленное "каскадерство" на маршруті і, як наслідок цього, кількість жертв і травм у групі зросли б багато разів. При прийнятті відповідального рішення, особливо коли це стосується життя людей, радитися зі страхом необхідно! "Дуельні мужність" в аварійній ситуації неприпустимо. Нехтування небезпечно-стю, показна бравада рівні злочину! Не можна змусити людину без крайньої необхідності у випадку аварії перебари-вати свій страх. Наприклад, якщо учасник групи боїться висоти, не слід прокладати-вать маршрут по вершинах хребтів, крутим скелях. Це дозволить уникнути травм, пси-хіческого перенапруги, конфліктів у групі.

Перевтома

Перевтома - неминучий супутник аварійної ситуації, що є наслідком-ем постійного фізичного та психічного напруження. Людина змушена будувати притулку, добувати їжу, заготовляти дрова для вогнищ та проводити безліч інших необхідних робіт. За відсутності спеціального інструменту і навичок будь-яке з цих занять вимагає величезних трудовитрат. Одночасно з цим людина відчуває швидкий енергетичний дефіцит через недоотримання або повної відсутності продуктів харчування. Сюди ж плюсуються Хроні-чеський недосипання, несприятливі кліматичні чинники, почуття страху і дру-Гії стресори. Втома накопичується з кожним днем ​​і може досягти стадії пе-реутомленія. У випадках різкого фізичного або психічного перенапруження перевтома може з'явитися в надзвичайно короткі терміни. Так людина, в жаху тікає від ре-альної або уявної небезпеки, може за лічені хвилини вичерпати резерв сво-їх сил, після чого настає нездоланна слабкість, байдужість до своєї долі, апа-ку. Але найбільшою мірою перевтома супроводжує довготривалого виживання-нию, коли сума таких факторів, як безперервну працю, недоїдання, недосипання, психічна напруженість, поступово накопичуючись, виснажує людини фізич-скі і морально. У нормальних побутових умовах вистачило б кількох днів, щоб за допомогою повноцінних відпочинку, харчування, сну відновити сили. Але аварійна ситуація таких можливостей не дає. Більше того, кожен новий день у результаті виснаження резер-вов організму ставить людину у все більш жорсткі умови. Так, в перші години після аварії мороз -15 ° С переноситься значно легше, ніж через кілька діб околонулевой температури. Перевтома значно знижує працездатність і рухову активність людини. Навіть при незначному навантаженні він починає відчувати слабкість і тремтіння в ногах, шум у вухах, запаморочення, нудоту. У стані перевтоми сповільнюється швидкість реакцій, в тому числі і на віз-можна загрозу. У ситуації, де здорова людина вчасно зреагує на небезпеку, наприклад, відскочить від падаючого каменю, значно втомлений запізниться на неяк-до миттєвостей. При перевтомі людині важко зосередитися на якому-небудь предметі або думки, увагу його неуважно, дії часто нелогічні. Перевтома в ог-Ромнів мірою посилює вплив на людину несприятливих погодних факто-рів, різних хвороб. Наприклад, людина в стані сильної перевтоми мо-жет замерзнути, навіть перебуваючи всередині сніжного притулку. Особливо небезпечно викликане перевтомою розм'якшення волі. Перевтома на-чина диктувати людині невірні, а деколи і самогубні рішення. Насущ-ні справи відкладаються на завтра і післязавтра, при виборі варіантів дії перевага віддається не самим корисним, а найбільш легким у виконанні, вимагаю-щим від людини мінімальних витрат сил і часу. Замість того щоб обійти перешкоду по довгому, але безпечнішим шляхом, людина йде напролом. Замість капітального притулку споруджує "времянку". Замість організа-ції надійної страховки сподівається на авось. Одним словом, діє, узгоджуючи з де-візом героя відомого мультфільму "І так зійде". Звичайно, такого роду позиція веде до незліченним бід, багато разів знижує ресурс виживання людини в аварійній ситуації. Сигналом наближення перевтоми може служити розвивається почуття ус-Талосто. Дуже важливо вчасно до нього прислухатися. Краща профілактика переутом-лення - своєчасний відпочинок. При настанні відчуття втоми слід зробити пе-рерив в роботі, при переході - малий привал. Взагалі, краще роботу розбивати (якщо дозволяють час і обставини) на невеликі рівномірні відрізки, що чергуються п'яти-, десяти хвилинним відпочинком. При обмеженості продуктів харчування тривалість відпочинку можна удли-ти. У холодну погоду - скорочувати до трьох-п'яти хвилин, але відпочивати частіше. Неприпустиме-тіми різні ривки, робота "до упору" та інші невиправдані роздування фі-зические навантажень. Можна дозволити собі ривок в кінці лижної прогулянки, коли до-достеменно відомо, що за годину можна буде відпочити в домашніх умовах. У аварійної же ситуації краще пройти менше, але і відповідно втомитися менше. Важливий не результат одного дня, а рівномірний середньодобовий перехід, який може забезпечити лише повноцінний відпочинок. "Поспішай повільно" - мудро радить старин-ва прислів'я. Будівництво нічного біваку необхідно починати задовго до настання темно-ти. Під час робіт і переходу слід орієнтуватися на самого слабкого учасника групи або усереднювати сили учасників групи шляхом перерозподілу стерпного вантажу або правильного розподілу видів робіт. Під час діб необхідно прагнути забезпечити собі максимальний комфорт. В аварійній ситуації повноцінний сон необхідний особливо, так як відновити свої сили іншими способами, наприклад за допомогою нормального харчування, буває за-труднітельно. Краще зайвий час витратити на обладнання зручного спального місця і повноцінно відпочити протягом п'яти годин, ніж лягти відразу і мучитися від безсонних-ці, викликаної холодом чи впившийся в бік сучком протягом восьми годин. Правильне дозування фізичних навантажень, своєчасна організація відпочинку - одна з найважливіших завдань, що стоять перед людиною в аварійній ситуації. Самотність "Повне самотність нестерпно. Горе тому, хто самотній!" - Писав А. Бомбар після свого безприкладного плавання на надувному човні через Атлантичний океан. Перед людиною, що опинилися сам на сам зі стихією, встають проблеми як фі-зіческого, так і морального плану. Поодинці складніше обладнати довготривалий костровий бівак, важче пробивати у сніговій цілині стежку, забезпечуватися продук-тами харчування, практично неможливо, не маючи спеціального спорядження, організовує-вать надійну страховку при подоланні складних ділянок місцевості і багато дру-гое. Людина, опинився на самоті у надзвичайних умовах, в більшій мірі схильний до емоційних стресів. Для одиночного виживання характерні швидко розвиваються реактивні психічні стани, нерідко людина впадає в глиб-кую депресію. При довгої ізоляції від зовнішнього світу, від людей у ​​потерпілих бід-ствие можуть спостерігатися слухові і зорові галюцинації. У подібній ситуації дуже важливо не давати волю своїм емоціям і більше полу-гаться на розум. Потрібно прагнути кожну хвилину заповнити який-небудь поліз-ною роботою, яка відверне від непотрібних роздумів. У деяких випадках, коли самотність починає пригнічувати, коли з'являється нагальна, нав'язлива необхід-ність спілкування, можна розговоритися з самим собою, вголос обговорюючи стан справ, можна спілкуватися з неживими предметами, природою чи далекими близькими. Найчастіше такий нехитрий прийом рятував людей, здійснювали тривалі поодинокі подорожі, від божевілля.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Безпека життєдіяльності та охорона праці | Реферат
47.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Здоров`я та фактори ризику
Фактори ризику розвитку атопічного дерматиту
Фактори ризику в розвитку пізнього гестозу вагітних
Фактори і методи обліку ризику в економічних розрахунках
Судинні фактори ризику розвитку глаукоми з нормальним тиском
Безплідний шлюб причини розвитку частота структура фактори ризику
Біологічний і паспортний вік вікова класифікація Фактори ризику передчасного старіння
Фактори ризику побутової та виробничої середовища Спосіб життя й індивідуальна безпеку
Закономірності формування фактори ризику й заходи щодо профілактики травматизму підлітків в умовах
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru